Парад непослушания: что стоит за карантинным бунтом Луцка и Тернополя

Существует, по крайней мере, три причины, почему луцкая и тернопольская местные власти отказались вводить более жесткий карантин.

У регіонах українці не вірять ані в коронавірус, ані в карантин / УНІАН
У регіонах українці не вірять ані в коронавірус, ані в карантин / УНІАН

Місцева влада Луцька і Тернополя, які опинилися у "червоній зоні" за рівнем епідемічної небезпеки, відмовилася виконувати рішення центральної влади та посилювати карантин.

По-перше, така позиція місцевих влад обумовлена політичними мотивами, адже карантин негативно впливатиме на рейтинги потенційних кандидатів у мери, в тому числі понизить рівень підтримки чинної регіональної влади. Карантин – це додаткові обмеження, які і так дратують виборців.

Таким чином, місцеві керманичі Луцька і Тернополя грають на протиставленні себе центральній владі і відмовляються виконувати "дурнуваті приписи". Адже в регіонах українці не вірять ані в коронавірус, ані в карантин, вважаючи все це "глобальною змовою". Відтак, громадська думка в регіонах на стороні мерів, які йдуть проти центральної влади. Підігруючи таким настроям, місцеві еліти намагаються сподобатися електорату перед виборами.

Утім, якби карантин спробували посилити в будь-якому іншому місті або регіоні України, наприклад, у Харкові чи в Києві, реакція була б ідентична: несприйняття рішень центральної влади є загальнонаціональною тенденцією.

По-друге, причиною бунту місцевих еліт є непослідовна державна політика щодо протидії Covid-19, ба більше – цієї політики як такої немає в Україні взагалі. Центральна влада подає дуже неоднозначні сигнали, зокрема, переправляє кошти з Фонду боротьби з коронавірусом на програму "Велике будівництво", що, звісно, сприймається населенням як ознака того, що в країні нормальна епідемічна ситуація. Адже сама центральна влада, вчиняючи так, грає на вибори в інтересах партії влади – Слуги народу: це "Велике будівництво" було затіяно саме для того, щоб дати бонуси своїм губернаторам та висуванцям.

До несприйняття рішень Києва призводить незрозуміла державна політика, коли, з одного боку, центральна влада кричить, що нам конче потрібен карантин, а з іншого – не дає грошей на протидію епідемії та не запускає масове тестування (а, до речі, саме через це західні партнери не довіряють українській статистиці – європейські дипломати мені розповідали, що, на їхню думку, в Україні, як мінімум, втричі більші показники захворюваності на коронавірус).

По-третє, бунтують на місцях і через низький авторитет центральної влади, Зеленського особисто та його представників серед голів обладміністрацій. Слабкість центральної влади провокує регіональні еліти бути більш агресивними, активними й самим визначати, як їм краще вчинити в своєму регіоні.

Що робити центральній владі з мерами-бунтівниками? Передусім – сформулювати чітку політику по протидії коронавірусу. Бо поки що країну поділили на "червоні", "зелені" й "жовті" зони, і на тому все – немає ні грошей на забезпечення всіх необхідних заходів по протидії коронавірусу, ні чіткого механізму, ні розписаних конкретних проектів тощо.

Крім того, у Києві багато різних сил намагаються "знімати вершки" на протидії Covid-19, що теж не додає бажання місцевим елітам виконувати приписи Києва.

Що робить МОЗ – не зрозуміло: яка його довгострокова стратегія, якою буде політика, якщо стрімко зростатиме кількість хворих на коронавірус, чи буде знову запроваджуватися загальнонаціональний карантин, чи повториться локдаун, який був навесні. Тобто центр щось мурмоче-мурмоче і не може нічого чітко сказати: як це фінансуватиметься, хто і як контролюватиме виконання, що чекає на порушників.

А є цілком зрозумілі інструменти, які можуть бути застосовані проти мерів-бунтівників: є законодавство, а, відтак, якщо вони будуть порушувати карантин, за це має настати кримінальна відповідальність.

Інша справа, що Зеленський настільки слабкий, що регіональній еліти вважають можливим взагалі не рахуватися з ним. Але ж є СБУ, прокуратура й інші інструменти, які можуть поставити цих мерів на місце.

Вже почали лунати заяви про загрози сепаратизму і федералізації через таке ставлення місцевих влад до рішень центру. Але я не погоджуюся з такими думками. Головна проблема і ризики в цій ситуації – для Зеленського: він стрімко втрачатиме авторитет і вплив на місцях. Тому президенту потрібно діяти жорстко по відношенню до місцевих влад. Поки що всі бачать у Зеленському "колос на глиняних ногах", але ніхто не слухає його і всерйоз не сприймає розпоряджень центру.

Відтак, якщо Зеленський зараз не проявить "жорстку руку" по відношенню до цих бунтарів, то на місцях почнеться анархія: кожен вважатиме себе в праві прирікатися з центральною владою і чинити по-своєму. Україна почне нагадувати середньовічну Німеччину: де всі землі були під парасолькою єдиної території, але всюди були свої графи, герцоги, васали і сюзерени, голови громад, і кожен гнув свою лінію.

Анатолій Октисюк, політичний експерт аналітичного центру DemocracyHouse, спеціально для Главреду

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Популярное
Как Запад руками Украины будет усмирять РФКак Запад руками Украины будет усмирять РФ "Абрамс" на Красной площади теперь неизбежен"Абрамс" на Красной площади теперь неизбежен Кремль попался в украинскую ловушкуКремль попался в украинскую ловушку "Впишется" ли НАТО за Украину в случае нападения РФ"Впишется" ли НАТО за Украину в случае нападения РФ Блеф Кремля или подготовка к наступлению: зачем РФ стягивает войска к границеБлеф Кремля или подготовка к наступлению: зачем РФ стягивает войска к границе

Последние новости

Реклама
Реклама
Реклама
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять