На сайті "Главред" відбувся чат із директором Українського інституту національної пам'яті, екс-директором архіву СБУ, істориком Володимиром В'ятровичем. Спілкуючись із читачами, він розповів, чому від того, чим закінчаться події на Донбасі залежатиме те, як виглядатиме не тільки Україна, а й Європа, Росія і світ, чому він не вважає конфлікт на сході країни громадянською війною, а так званих "ополченців" – сепаратистами, яке майбутнє чекатиме на Росію в разі продовження імперської політики Путіна, а також висловив переконання, що екс-президент Янукович понесе покарання за свої дії, "якщо доживе". Історик також пояснив, чому десовєтизація українського суспільства сьогодні є не тільки питанням гуманітарної політики, а й державної безпеки, прокоментував явище "ленінопаду" як спробу українців порвати з тоталітарним минулим, а також розповів, як нашій країні боротися з міфами, котрі створює російська пропаганда.
Подаємо стенограму чату з Володимиром В'ятровичем.
Terri:Пане В'ятровичу, прокоментуйте ситуацію зі скіфським золотом та скарбами сарматів, які залишаються у Нідерландах: як має врегулюватися це питання, куди мають повернутися експонати, якщо вони стосуються історії саме Криму?
Володимир В'ятрович: Крим належить Україні, відповідно, національні скарби, які зберігалися в Криму, теж належать нашій державі. Через це до моменту повернення Криму до складу нашої країни скіфське золото та скарби сарматів мають зберігатися в якомусь із музеїв України.
dim-dim:Пане Володимире. 1) Коли, по-вашому, має відзначатися день захисника Вітчизни в Україні? 2) Зважаючи на те, що зараз відбувається із кримськими татарами на півострові, за вашим прогнозом, що може чекати на цей народ далі? Як Україна може допомогти їм у цій ситуації? Дякую.
Володимир В'ятрович: 1) Минулого тижня Український інститут національної пам'яті звернувся до Президента Порошенка з пропозицією встановити день захисника України і призначити його на 14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці. Це свято має давню традицію, починаючи від Київської Русі через козацтво до ХХ століття. Воно пов'язане з історією українського війська: Богородиця вважалася покровителькою запорожців, саме тому головна церква на Січі була присвячена Покрові. 14 жовтня 1942 року вважається днем створення Української повстанської армії.
Я думаю, це саме ті традиції, до яких має апелювати сучасна українська держава і армія, тому відзначення дня захисника 14 жовтня було б дуже доречним.
2) Кримські татари знову опинилися в дуже важкій політичній ситуації: після окупації Криму зазнають переслідувань з боку російської влади, їх залякують, піддають репресіям, лідерів кримськотатарського народу не допускають на батьківщину.
Українці зобов'язані допомогти кримським татарам. Для цього, очевидно, Україна має повернути Крим. Але навіть зараз ми можемо зробити чимало: в першу чергу, поширити у світі інформацію про ті переслідування, яких зазнають кримські татари. Це потрібно кримським татарам, щоб інформацію про них не забували. Це потрібно Україні, тому що це чи не найкращим чином демонструє окупаційну антидемократичну політику в Криму.
Dinka:Володимире Михайловичу, як у новітню історію України увійдуть такі організації як "Правий сектор"?
Володимир В'ятрович: Поки що важко однозначно сказати, яким чином "Правий сектор" увійде в історію, так як він залишається активним гравцем української політики. Для оцінки того чи іншого історичного явища потрібна певна часова дистанція. Тож повернемося до цього питання через кілька років.
Prokop:1. Какую работу, связанную с событиями этого и конца прошлого года (Майдан, Крым, Донбасс), проделывает Институт национальной памяти Украины? Какие задачи в этом плане стоят перед ним? 2. Ваше отношение к идее переименования улиц?
Володимир В'ятрович: 1. З приводу Криму в Інституті започатковано інформаційно-просвітницький проект "Наш Крим", в рамках якого на сайті Інституту та "Історична правда" публікують науково-популярні статті та документи з історії Криму, які розповідають про марні спроби Росії зробити Крим російським. Крім того, цього року ми були співорганізаторами відзначення 70-х роковин депортації кримськотатарського народу, які відбувалися в Києві.
Відносно Майдану – Інститут є одним із ініціаторів та учасників проекту "Музей Майдану/Музей Свободи". В рамках якого 15 жовтня в Національному художньому музеї відбудеться відкриття виставки відомого львівського художника Влодко Кауфмана, присвяченої Майдану.
Крім того, ми реалізовуємо проект "Усна історія Майдану", в рамках якого зібрали вже понад 200 свідчень майданівців. У майбутньому матеріали цього архіву можуть бути використані як при створенні музею, так і у дослідженнях та фільмах про Майдан.
Також щойно тепер ми почали збір свідчень учасників АТО. Переконаний, що їхні спогади стануть надзвичайно важливим елементом у формуванні національної пам'яті.
2. Вважаю, що вулиці, площі та населені пункти не повинні носити імена людей, пов'язаних із масовими злочинами чи терором. Україна повинна позбутися решток тоталітаризму в топоніміці. Щоб пояснити, яким чином це зробити, наш Інститут розробив спеціальний методичний посібник про перейменування, який найближчим часом ми надішлемо органам влади та місцевого самоврядування. Наша місія в цьому процесі полягає не в тому, щоб вказувати, як мають називатися вулиці чи площі (це прерогатива місцевої громади), а в тому, щоб наголошувати, як вони не можуть називатися.
Gallina:Пане Володимире, наскільки суттєвою причиною того, що нині відбувається на сході країни, стали попередні спекуляції протягом кількох років на темах мови, історії, релігії тощо? Наскільки вони вплинули на свідомість людей різних регіонів? Наскільки ми, українці сходу та заходу, насправді різні? Дякую.
Володимир В'ятрович: Неподолане тоталітарне минуле та суспільні стереотипи, сформовані радянською пропагандою, сьогодні і є тією ідеологічною основою, на якій розгортається російська агресія та діяльність терористів на Донбасі. Тому десовєтизація, якою займається наш Інститут – це вже питання не лише гуманітарної політики, а й безпеки нашої держави. Адже самі ці люди, які досі лишаються носіями радянських цінностей, піддаються на заклики російської пропаганди і готові зі зброєю в руках боротися проти української держави.
nat_:Ви були серед тих, хто постійно знаходився наМайдані, навіть у найбільш драматичні моменти.Зараз, коли ті емоції вщухли, що найбільше пригадується, які висновки викристалізовуються особисто у вас суто по-людськи?
Володимир В'ятрович: Мені особисто поки що важко підбивати якісь підсумки Майдану. Часу, що минув, надто мало, щоб позбутися якихось емоційних нашарувань. Очевидно, що для спокійної і більш-менш об'єктивної оцінки треба буде повернутися до Вашого питання через кілька років.
Але мені, як історику, було надзвичайно цікаво брати участь у такому яскравому історичному процесі, зсередини бачити особливості його розгортання. Один із моїх попередніх висновків полягає в тому, що революцію неможливо підготувати – вона завжди спалахує стихійно і неочікувано, до революції можливо лише підготуватися. Інше спостереження: наші плани щодо тих чи інших дій можуть дуже по-інакшому втілюватися в життя, і ще зовсім інакше згодом відображатися у ЗМІ.
Iskander Tyumaev:Вы отлично понимаете,что на Донбассе не воюют регулярные части РФ. Там воюют только добровольцы. Заметьте,из разных стран. Техника у бойцов "ДНР" (террористическая организация. - ред.) и ЛНР там тоже брошенная украинскими ВС. То есть против кадровых военных воюют необученные ребята. Чем можно объяснить, что эти ребята, ранее не воевавшие,смогли разгромить украинские ВС, так что Порошенко пошел на безоговорочное, хрупкое,но перемирие?
Володимир В'ятрович: Згідно з інформацією, якою я володію з українських та закордонних джерел, на території Донбасу воюють, зокрема, й регулярні частини РФ та російські диверсанти. Саме безпосереднє російське вторгнення в серпні цього року стало на заваді придушення діяльності терористів.
Через це представляти цей конфлікт виключно як внутрішній, що робить російська пропаганда, є дуже далеким від правди. Слава Богу, це нарешті зрозуміли західні політики.
nat_:Вже скоро виповниться рік від того дня, як почавсяМайдан.Стільки всього сталося такого, чого ми навіть у страшному сні не могли побачити...Оцінюючи те, що ми маємо сьогодні, як думаєте, чи варто було все це починати, чи варте було те, що ми маємо сьогодні, такої кількості людських життів, поламаних доль, пожертвуваного здоров'я патріотів?Дякую за відповідь.
Володимир В'ятрович: Я думаю, що починати варто було. В інакшому випадку під тихою окупацією Росії сьогодні знаходився б не лише Крим та частина Донбасу, а вся Україна. Різного роду "тітушки" та "ополченці" діяли б у Києві та у Львові. Саме завдяки Майдану нам вдалося уберегти від повернення в страшне минуле більшу частину України. Я переконаний, що зможемо визволити і решту України.
den_:З геополітичної точки зору, між ким і ким точиться боротьба на території України, а головне – за що саме?
Володимир В'ятрович: Те, що зараз відбувається, – це, звичайно, боротьба за Україну, без якої неможлива реалізація амбітного плану Путіна з відновлення Радянської імперії. Але масштаб подій виходить далеко поза межі України. Від того, чим вони закінчаться, залежатиме, як виглядатиме Європа та світ і, зрештою, сама Росія. Якщо Путін зазнає краху (а я в цьому переконаний), то неминучі внутрішні зміни в самій Росії. Якщо Путіну вдасться перемогти українців, він рушить далі на Захід. Тому те, що відбувається сьогодні в Україні – це боротьба за свободу не лише українців.
den_: Пане В'ятровичу, як би ви охарактеризували те, що відбувається на Донбасі сьогодні (чи справді це можна вважати перемир'ям)? І що у нас – громадянська війна, війна Росії та України, з'ясовування стосунків Штатів та Росії на нашій землі?
Володимир В'ятрович: Нинішнє перемир'я доволі химерне, зважаючи на те, що дотримуватися його намагається лише українська сторона. З іншого боку, низка терористичних угруповань взагалі не визнають протоколів, підписаних у Мінську, ще інші нібито визнали їх, але, по суті, продовжують бойові дії.
Що стосується характеру подій в Україні – я не вважаю, що це громадянська війна, тому що цей конфлікт ніколи не набрав би масштабів збройного протистояння без втручання з боку Росії. Війна, яка відбувається зараз, є війною за відновлення територіальної цілісності нашої країни, війною українців за соборність.
Vopros:За время событий на Донбассе были ли вы хоть раз в зоне АТО?
Володимир В'ятрович: Я не був жодного разу в зоні АТО на Донбасі. Залишаюся наразі "воювати" на історичному фронті. Принаймні поки що переконаний, що тут моя присутність принесе більше користі. Якщо буду призваний до війська, то, звичайно, спробую пригадати те, чого мене навчали як старшого лейтенанта Збройних Сил України. Крім того, долучаюся до різного роду волонтерських проектів, покликаних збирати допомогу для учасників бойових дій.
Vopros:Если на Донбассе высок процент местного населения среди боевиков, если многие не хотят жизни вместе с Украиной, то, возможно, стоило "отпустить" регион в свободное плавание, чтобы они попробовали пожить собственными силами и своим умом? Или такой вариант даже не стоит обсуждать?
Володимир В'ятрович: По-перше, треба розуміти, що фактично не йдеться про відділення окремих районів Донбасу від України – йдеться про спроби Росії приєднати їх до себе, як це було зроблено з Кримом. Саме тому Росія активно підтримує терористів. Саме тому ми не можемо називати їх сепаратистами, тому що сепаратизм – це внутрішній відцентровий рух окремих регіонів за проголошення незалежності. Натомість терористи Донбасу прагнуть приєднання до Росії чи навіть до неіснуючого Радянського Союзу. Крім того, ми не можемо спокійно спостерігати, як на території "незалежних" "ДНР" (террористическая организация. - ред.) та ЛНР чиняться масові злочини проти цивільного населення, громадян України. Україна зобов'язана відновити свою цілісність та навести лад на власній території, гарантувати безпеку всім своїм громадянам, незалежно від їхнього етнічного походження та політичних уподобань.
Serg_Farin:Яке на Росію може чекати майбутнє – ваша оцінка як історика? А такожнаскільки коректні порівняння, що часто у нас лунають, Путіна з Гітлером?
Володимир В'ятрович: Якщо Росія і далі прямуватиме шляхом до відродження імперії, її чекатиме подальша міжнародна ізоляція і, зрештою, крах. Поведінка Путіна сьогодні справді багато в чому нагадує агресивні кроки Гітлера напередодні Другої світової війни, тому порівняння цих двох політиків є невипадковим. Але найбільш прикро те, що і поведінка багатьох лідерів західних демократичних держав теж схожі на вчинки їхніх попередників 1938-1939 років.
Serg_Farin:Пане Володимире, як ви ставитеся до акції TrashBucketChallenge? Чому вчать політиків такі методи, чи мають вони якийсь ефект? Наскільки це правильно – виховувати таким чином?
Володимир В'ятрович: Вважаю таку акцію показником слабкості влади. Самосуд з'являється тільки там, де нема суду. Люди проводять такі акції, тому що досі не побачили покарання винних у злочинах режиму Януковича. Більше того, вони є свідками злочинної бездіяльності судової влади, яка, між іншим, призводить до того, що підозрюваний у розстрілах на Майдані отримує можливість втекти з-під варти.
Mitia:Владимир Михайлович, как вы считаете, если бы сейчас по каким-то причинам россиянам нужно было бы переизбрать президента, но Путин по каким-то причинам не мог бы баллотироваться и вообще влиять на процессы в стране, то каким бы был новый российский лидер, учитывая имперские настроения в обществе? Где гарантия, что нашими соседями не стал бы руководить еще более амбициозный человек, преследующий цель восстановления то ли империи, то ли СССР?
Володимир В'ятрович: Боюся, що проблема не лише в Путіні, а в російському суспільстві в цілому. Кроки Путіна, які скомпрометували його перед світом, знаходять масову підтримку серед росіян. Загалом, мені здається, що Путін не стільки формує настрої російського суспільства, скільки пристосовується до них. І зараз він лише осідлав неподолані імперські настрої російського суспільства.
Omega:Як гадаєте, чи варто Україні виходити з СНД?
Володимир В'ятрович: За 23 роки існування СНД не бачив особливої користі для України від участі в цьому утворенні. Тим паче зараз, коли Україна чітко взяла курс на європейську інтеграцію, доречність подальшого перебування у складі СНД є дуже сумнівною.
Omega:Якою ви бачите долю Донбасу на найближчі роки – в регіон повернеться мир, чи це буде нове Придністров'я, чи Косово, чи якісь інші сценарії розвитку подій?
Володимир В'ятрович: На жаль, доля Донбасу залежить не лише від України, а й Росії. Переконаний, припинення втручання Росії у внутрішні справи України принесе мир на Донбас, а це в свою чергу можливе за умови активного тиску світового співтовариства на керівництво Кремля.
Mitia:Владимир, на ваш взгляд, происходящее на Донбассе и захваченный Крым – это результат только болезненных имперских амбиций Путина, или это часть большого проекта по возвращению Украины в подчинение РФ?
Володимир В'ятрович: Переконаний, що події на Донбасі і в Крим – це результат хворобливих імперських амбіцій Путіна, який опирається на хворобливий імперіалізм російського суспільства. Але метою цих амбіцій є підпорядкування не тільки цих регіонів і навіть не тільки України, але всього пострадянського чи навіть посткомуністичного простору.
alex_sm:Які наслідки можуть мати спроби відновити пам'ятник Леніну у Харкові? Які процеси в суспільстві це може викликати?
Володимир В'ятрович: Вважаю, що це тільки додатково загострить ситуацію, тому категорично не сприймаю заклики до відновлення пам'ятника Леніну. Тим паче, якщо подивитися на мапу України, ми чітко побачимо, що такі пам'ятники перетворилися на маркер небезпеки: найбільше їх зараз залишилося в зоні, де діють терористи, або у прилеглих до неї регіонах.
alex_sm:Чи вірите ви, що Янукович буде покараний і постане перед українським судом?
Володимир В'ятрович: Вірю. Якщо доживе.
alex_sm:Яке покарання повинен понести Путін за те, що накоїв в Україні? Коли прозріють росіяни, щоб не було того вражаючого відсотка серед них тих, хто підтримує дії Путіна в Україні?
Володимир В'ятрович: Я думаю, Путін повинен відповідати за злочини, які він вчинив в Україні, не лише перед Україною, а й перед світовим співтовариством. Його життя має закінчитися або на лаві підсудних у Гаазі, або десь у глибокому бункері, де він ховатиметься від розплати.
Щодо прозріння росіян, то справи набагато важчі. Росіяни не позбудуться імперських комплексів одразу після усунення Путіна. Нагадаю, що денацифікація Німеччини стала можливою тільки після повного розгрому Третього Рейху і зусиллями інших країн, які змусили німців зректися та засудити нацистську спадщину.
Omega:Якими ви бачите свої першочергові завдання після обрання до ВР? Якими напрямками ви хотіли б займатися, до складу якого комітету входити?
Володимир В'ятрович: Я відмовився від участі у виборах, тому що переконаний: більше користі зможу принести як керівник Інституту національної пам'яті і, сподіваюся, що в такій якості зможу співпрацювати з новообраними депутатами, тому що вкрай необхідним є прийняття цілої низки законів, які стосуються діяльності нашого Інституту. По-перше, сам закон про Інститут, який би убезпечив його від постійної зміни курсу в залежності від політичної ситуації. По-друге, закон, який би засудив комуністичний і тоталітарний режим як злочинний. По-третє, закон про створення спеціального архіву документів комуністичних спецслужб. Між іншим, два останні закони – про засудження комунізму та архів комуністичних спецслужб – необхідні для того, щоб по-справжньому запрацював підписаний вчора Президентом закон про люстрацію.
Omega:Що дадуть Раді і чи потрібні вони там в такій кількості журналісти, комбати, активісти тощо?
Володимир В'ятрович: Чим більше у ВР буде молодих людей, яких не можна контролювати через їхнє минуле, тим більше шансів має Україна на нормальне майбутнє.
Omega:Наскільки суттєво, по-вашому, оновиться ВР в результаті цих виборів? Від яких "хвороб" вона позбавиться у новому скликанні?
Володимир В'ятрович: Думаю, що результати виборів можуть бути доволі несподіваними. В стінах парламенту з'явиться чимало нових політиків, які, сподіваюся, працюватимуть по-новому. Я сподіваюся, ці нові політики втілюватимуть у життя ті вимоги, які вони артикулювали, коли були громадськими активістами, а це означає, що парламент мав би позбутися "тушок", кнопкодавства, закритих голосувань "у пакетах" та інших речей, які дісталися у спадок від попередньої влади.
Inga:Як історик, чи схвалюєте ви настільки радикальні методи боротьби з пам'ятниками Іллічу в Україні? Як варто було б з ними вчинити?
Володимир В'ятрович: Повалення пам'ятників в Україні – це спроба українців порвати з тоталітарним минулим. Звичайно, найкраще було б, якби ці спроби реалізовувалися в рамках державної політики, але оскільки влада не встигає за змінами в суспільстві, то вони набули стихійних форм "ленінопаду".
Вважаю, що пам'ятників Леніну в Україні не повинно бути. Вважаю некоректними такі аргумент: вони мають залишитися, бо є елементом нашої історії. Адже пам'ятники – це не лише історія, а й те з нашої історії, що ми хочемо забрати з собою у наше майбутнє. Я переконаний, що Леніну та його товаришам по творенню одного з найбільш кривавих режимів не місце у нашому майбутньому.
Inga:Пане Володимире, про які ментальні чи психологічні, чи ідеологічні зміни та процеси в українському суспільстві свідчить явище "ленінопаду"?
Володимир В'ятрович: Повторю: це – бажання українців порвати з тоталітарним минулим, бути вільними у вільній демократичній країні.
Iskander Tyumaev:По Ясскому договору 1791 года, Порта признала Крымроссийским. Правительство СССР, нарушаяконституцію РСФСР,передало в дар Украине Крым. СССР распался, и, как положено, подарки надо возвращать. Крым вернулся в Россию. Я думаю, Украине надо смириться с этим и не волновать массы.
Володимир В'ятрович: Непорушність кордонів на міжнародному рівні визнана як надзвичайно важлива гарантія миру та спокою в світі. Перегляди кордонів в оперті "на історичну справедливість" – це прийоми, до яких вдавалися диктатори минулого ХХ століття, і вони повинні залишитися в минулому. Росія дуже вибірково ставиться до історії, апелюючи до "російськості" тих чи інших регіонів України, звертається до ХVІІІ століття, коли вони були завойовані Російською імперією. Але можна заглибитися далі в історію, коли ті самі регіони були українськими чи кримськотатарськими, а можна піти ще глибше – коли вони були грецькими, кімерійськими, скіфськими... Тому апелювання до якогось відрізку історії є абсолютно некоректним.
Iskander Tyumaev:Владимир, вы сами-то верите в то, что Украину примут в НАТО и в ЕС?Грузию и Молдову не торопятся принимать в эти структуры отчасти в связи с наличием на их территориях независимых пророссийских государств. В Грузии вообще при Саакашвили образовалось два государства. У Украины Крым убежал,за ним–ДНР и ЛНР.
Володимир В'ятрович: Переконаний, що якраз провал плану з членства в НАТО 2008 року зробив можливим агресію Росії проти Грузії того ж року та України – в 2014 році. Сподіваюся, це розуміють і в керівництві НАТО, і вони будуть готові змінити свою думку з цього питання.
Pangelina:Існує багато гіпотез, чому відношення росіян до України зараз саме таке, яке є – і вплив телебачення, і деградація росіян, і розглядання України, як своєї власності та інше. Як Ви думаєте, що є причиною або причинами? І чи вірите ви інформації, що майже половина українців навіть після подій насході лояльно ставляться до Росії та росіян? Чи вірите ви,що термін "братній народ" по відношенню до росіян коли-небудь поверне собі свій зміст? Адже зараз стає зрозумілим, що історія відносинУкраїни і Росії –це фактично історія Каїна (Росії) та Авеля (України), колиРосія за пазухою весь час тримала чи то камінь, чи то ніж.
Володимир В'ятрович: Сьогоднішня війна для багатьох українців зробила справжнє відкриття щодо того, ким є Росія по відношенню до їхньої країни. Міф про "братній народ", який так і не прижився на заході України, тепер зазнав остаточного краху на сході та півдні. Більше того, чимало етнічних росіян громадян України через агресивну політику Путіна стали українцями, підтримують Україну у цьому конфлікті, вважаючи її єдиною альтернативою авторитарній прорадянській моделі, яку пропонує Росія.
Pangelina:Пане Володимир, на вашу думку, чи відповідають дійсності факти, що Схід України планово русифікувався, що українська мова системно "розбавлялася" за рахунок російських переселенців та притискання всього українського?
Володимир В'ятрович: Схід та південь України зазнали великих втрат в роки радянської влади, особливо в 1920-1950 роки. Саме ці регіони особливо зачепив Голодомор – геноцид, який знищив мільйони українців. І, справді, на місце загиблих українців сюди звозили переселенців із Росії, більшість з яких були такими самими заручниками тоталітарного режиму. Рафаел Лемкін, всесвітньо відомий юрист, говорив про радянський геноцид в Україні, складовими якого були знищення українського селянства, як головного носія ідентичності голодомором, знищення української інтелектуальної еліти репресіями 30-х років, знищення української національної церкви, заміна місцевого населення переселенцями. Всі ці заходи мали призвести до знищення українців як окремої національної спільноти.
Pangelina:Пане Володимир, дуже часто можна чути наступну тезу – Крим був переданий Україні в обмін на деякі з областей нинішньоїРосії. Яке реальне підґрунтя у цієї тези? І чи можна вважати Крим російськимпевною мірою, якщо навіть в однійіз російських передач висловлюються наступне:"Крым – это осколок Османской империи".
Володимир В'ятрович: Крим намагалися зробити російським з кінця XVIII століття. Але навіть після повної депортації корінного кримськотатарського населення в 1944 році цього досягнути не вдалося. Тому тези про російський Крим є лише пропагандою.
Pangelina:Чи ви можете розповісти про розвиток відносин СБУ та ФСБ за весь час незалежності України? Хто з керівників СБУ вам імпонував найбільше? Хто був найбільш професійним?
Володимир В'ятрович: Я працював у СБУ лише в 2008-2012 роках, тож можу говорити про цей час. Відносини СБУ та ФСБ були напруженими, зважаючи на напружені відносини між нашими країнами. Це проявилося і у відносинах між архівами обох спецслужб, адже в той час, коли ми відкривали секрети КГБ, у сусідній Росії їх, навпаки, закривали.
Щодо керівників СБУ, я працював лише з одним – Валентином Наливайченком і вдячний йому за допомогу у розкритті архівів.
Yevhenii Monastyrskyi: Шановний д-р В'ятрович, пишу Вам з окупованого Луганська, який, нажаль, змушений залишити ближчими днями. Мені як магістранту-історику хотілося б задати Вам багато професійних питань, але жорстокість сьогодення більше потребує конкретних визначень. Як Ви вважаєте, чи є зв'язок між "ленінопадом" та сепаратистськими виступами? Адже там, де Ленін був повалений, проросійські виступи не отримали результату (Дніпропетровськ, Херсон). Якщо так, то чи є Харків виключенням з такого правила? Друге питання більш абстрактне. Як ви вважаєте, яким чином можна подолати радянський тип мислення, який досі притаманний великій кількості українців? Радянська агітаційно-пропагандистська система хірургічним шляхом видалила у людей здатність до аналізу та співставлення фактів. Видалення згадок про радянське минуле – це лише один із шляхів (топонімка знаходилася під особливим наглядом агітаційно-пропагандистських відділів з 1920-х років). Але є неподолана проблема зміни колективного сприйняття, гуртування народу у боротьбі з агресором, формування певної колективної пам'яті. З повагою, Євгеній Монастирський Луганський національний університет імені Тараса Шевченка Український католицький університет.
Володимир В'ятрович: Я значною мірою вже відповів на Ваші запитання в інших постах. Щодо комплексного подолання тоталітарного мислення – саме цим займається зараз наш Інститут. Тому сподіваємося на співпрацю з усіма зацікавленими в цьому.
sky777_:Якось ви говорили про те, що представники так званих ЛНР і ДНРвивозять зДонбасу архівні документидо Росії, а чи є якась інформація, що відбувається, наприклад, із тими ж музейними експонатами, культурними пам'ятками?Окремо поцікавлюся – чи відомо вам, як склалася доля колекції картин Миколи Реріха, яка знаходилася уГорлівці?Взагалі, чи дізнаємося ми колись про повний масштаб такого роду втрат дляУкраїни в результаті цієї війни?
Володимир В'ятрович: На жаль, інформації про вивезення архівів достовірна. Між іншим, це стало можливим завдяки тому, що досі не призначили керівника головного архівного відомства України – Укрдержархіву, який мав би забезпечити збереження документів. Натомість, наскільки я знаю, в музейній сфері керівництво Міністерства культури розробило цілу низку заходів, спрямованих на захист музейних цінностей, що перебувають під загрозою.
sky777_:Протягом останнього часу чомусь з'явилися розмови про те, що нібито слід перевернути український прапор – аби синє було знизу, жовте зверху?Чи є якесь історичне підґрунтя і вагомі підстави так змінювати український прапор?
Володимир В'ятрович: Жодного історичного підґрунтя ці розмови не мають, так само як фен-шуй не має нічого спільного з геральдикою. Якщо Вас цікавить більше, почитайте блискучу статтю Андрія Гречила на сайті "Історична правда".
zoi_5:Володимире, як можна боротися з міфами російської пропаганди щодо сьогоднішніх події, які, так чи інакше, залишають свій слід у свідомості певної частини української населення - саме тому вони Й вірять у "бандерівців", чекають і бояться "карателів" тощо? І друге. Як вам здається, чи не створює, з іншого боку, свої міфи українська сторона і ЗМІ, наскільки правдиву і невикривлену картинку ми бачимо про події на сході?
Володимир В'ятрович: Я не думаю, що ми повинні власними міфами боротися проти російських міфів. Насправді нам потрібно проводити деконструкцію російських. Пропаганді ми повинні протиставити просвіту, поширення правдивої інформації. Власне, на це спрямований один із проектів, який підтримує Інститут національної пам'яті "Лікбез. Український історичний фронт" www.likbez.org.ua, на якому історики фахово спростовують російські історичні міфи.
Розмовляла Надія Майна
Фото Віктора Ковальчука
Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред
Читать Главред в Telegram
Читать Главред в Facebook
