Гастролі в бан. Чи має перспектива заборона виступів росіян в Україні

Чергова "заборонна" ініціатива з'явилася з початком липня. Група позафракційних нардепів хоче заборонити російським артистам гастролювати в Україні, в чому нема нічого нового. Але в "пакет" входить також заборона українським артистам гастролювати в Росії. Якщо з першим пунктом усе ясно, то другий виглядає досить туманно.

Почнемо все ж таки з першого. Символічно, що нардепи подали законопроект, до речі, під №6660 (три шістки, "число звіра", одразу кидаються у вічі) 3 липня — рівно через два роки після того, як набув чинності силу "закон Денисенка — Княжицького" про заборону російського кіно в Україні. Критики цієї, як і будь-якої заборони, нарікали на відсутність альтернативи, тобто — дозволів. Зауваги несправедливі, бо "зачищення" телевізійного простору й кінопрокату від російської продукції автоматично вимагало заміщення її продукцією українського виробництва.

Таким чином національне кіновиробництво отримало стимул та місце під сонцем. На жаль, два роки тому закон не передбачив фінансування власного продукту. Хоча б тому, що переважна більшість телеканалів — приватна власність і зовсім не бізнес. А телебачення, яке фінансується з державного бюджету, не потягне власних серіалів. Це означало: надії патріотичної facebook-спільноти виправдалися лише частково. Бо створення свого кіно на заміну російському навіть за маленьких бюджетів не передбачало, що воно буде ще й україномовним на виході.

Зате вилучення російського кіно з нашого широкого інформаційного простору не породило буму на піратські інтернет-перегляди. Є статистика, згідно з якою кількість супутникових антен в Україні за два останні роки зросла до 5 мільйонів штук. Користувачі ставлять їх не для того, щоб дивитися європейське чи американське телебачення мовами оригіналу. Якщо побачите на даху приватного будинку чи в когось на балконі супутникову "тарілку", можете не сумніватися: її користувачі — цільова аудиторія російського контенту. Заборонити приватні перегляди в Україні неможливо, як і заборонити Інтернет.

Звідси — висновок: той, кому цікаве російське, може дивитися та слухати його. За це не передбачено кримінальної відповідальності, якщо задоволення від російського фільму чи музичного треку особа отримує в приватному помешканні й не бере гроші за поширення. Інтерес до культурного продукту держави-агресора в Україні стабільно падає, але він є. Поки на цей товар буде споживач, його пропонуватимуть. Тому приватні концертні агентства далі організовують у нас виступи російських артистів, а приватні продакшн-студії запрошують їх на ролі в українських стрічках, переважно телевізійних.

Чи зупинить цей процес заборона? Автори законопроекту №6660 готові легалізувати російських гастролерів за умови, що вони не відвідували окуповані території Криму й Донбасу та готові засудити агресивну політику нинішнього російського керівництва. Віце-прем'єр В'ячеслав Кириленко, активний лобіст цієї ініціативи, протягом тижня в кількох телевізійних ефірах озвучив свою особисту згоду з таким підходом. Не втомлюючись наголошувати, що розділяє російську культуру й російську політику, хоча переважна більшість тих, хто створює російську культуру, згодні з імперською політикую Росії. Як нинішньою, так і радянською, не кажучи вже про часи правління тамтешніх царів, від Івана IV Грозного до Миколи II Кривавого. Проте якщо хтось із російських гастролерів не встиг відвідати Крим, не факт, що він готовий підписатися під своєю незгодою з політикою керівництва власної держави. Значить, якщо законопроект №6660 вдасться зробити законом, він автоматично унеможливить українські гастролі росіян. Навіть "Машина времени" з "Аквариумом" не виступатимуть, а Михайло Жванецький не приїде на історичну Батьківщину.

Концертні агентства втратять заробіток. Російські музиканти вже не зможуть виступати на українських фестивалях. Статус міжнародного раніше означав участь росіян. Тепер — всіх, окрім росіян. Щоб відновитися, треба активніше просувати в широкий інформаційний простір українських артистів. Адже райдер, наприклад, Анастасії Приходько навряд чи вищий за райдер Наталії Корольової чи співака Дельфіна, якого в Україні пам'ятають ще менше. Але робити ставку на українських артистів усе одно перспективніше. Зрозуміло, хочеться отримувати, не вкладаючи. Точніше, вкладає Росія — визискує Україна, бо ми знаємо про їхніх через ЗМІ, а про своїх ті самі ЗМІ мовчать. Інтернет-аудиторія як промоутер не рахується, перевірено часом.

І поки нема відповіді, чому самі російські артисти так рвуться виступити в Україні — країні, яку більшість російських громадян за результатами останнього опитування визнали ворогом номер один для себе. Російська територія значно більша за українську. Отже, в рази більше майданчиків, а головне — вдячної публіки, готової носити на руках. Що ще треба артистові для повного щастя? До того ж Україна бідніша за Росію. Який сенс виступати в бідній країні? Адже російські гастролери рвуться до нас не з благодійницькою місією.

Нарешті, як бути з українськими артистами, котрим хочуть заборонити гастролі в Росії? Одна річ — не пускати до нас тих, хто порушує наші закони чи не визнає Україну як незалежну державу. Й зовсім інша — не випускати в Росії українців, яким російські закони кордон перетинати не забороняють. Так, Світлана Лобода з Ані Лорак лояльні до держави-агресора й не приховують поглядів. Але їхні погляди поділяють мільйони українців, їх ретранслюють канали, мовлення яких не заборонене.

Отже, погляди не можуть бути підставою для заборони виступати в Росії, як і для ведення будь-якого іншого бізнесу з нею. Лишається апелювати до свідомості та совісті кожної конкретної особи. Лиш узаконити проукраїнські погляди й "правильні мізки" неможливо.

фото: igornikolaev.ru

Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред