Юрій Якименко: переговори будь-якого формату впиратимуться в ту саму проблему — позицію Росії

На сайті "Главред" відбувся чат із заступником генерального директора — директором політико-правових програм Центру Разумкова Юрієм Якименком. Спілкуючись із читачами, він розповів, чи є внесені до Конституції зміни щодо судів і суддів справді кроком уперед, чи чекає на Донбас найближчим часом поновлення активних бойових дій, чи можна Україні йти на прямі переговори з лідерами бойовиків, чому раптом Путін помилував Надію Савченко, а також чому росіяни вороже ставляться до України.

Подаємо стенограму чату з Юрієм Якименко.

Lika:З чим саме пов'язано, по-вашому, рішення Путіна, чому раптом він помилував Савченко?

Юрій Якименко: Путін у першу чергу керувався інтересами Росії, відпускаючи Савченко. І це його рішення зумовлене намірами домогтися пом'якшення ставлення західних країн до Росії, послаблення і зняття санкцій. Саме тому він мотивував це рішення виконанням Росією міжнародних зобов'язань, не пов'язуючи його з мінським процесом чи, взагалі, з україно-російським конфліктом.

Ivanna:Юрію Віленовичу, що ви думаєте про ідею прямих переговорів із Захарченком і Плотницьким? Чи може бути від такого процесу хоча б якась користь?

Юрій Якименко: Зайве повторювати, що ідея прямих переговорів України з ватажками "ДНР" (террористическая организация. - ред.) і ЛНР — це те, чого хоче Росія. А, крім того, з ними нема сенсу говорити, оскільки вони не є самостійними ні в своїх думках, ні в своїх рішеннях. Тому не можна говорити ні про допустимість, ні про користь таких переговорів.

Ivanna:Як позначиться на рейтингах Савченко як політика скандальна історія з ідею про переговори з ватажками бойовиків?

Юрій Якименко: Перш за все, я поки не знаю про те, які рейтинги має Савченко на сьогодні. Тому цікаво буде побачити результати відповідних соціологічних досліджень. Поки Надія сприймається як людина щира, відверта і нова в політиці, думаю, більшість громадян зрозуміють це як брак політичного досвіду. Цього разу це не стане приводом для суспільного розчарування чи зростання недовіри.

Ivanna:Як ви вважаєте, чому раптом Савченко висунула таку ініціативу, як прямі переговори з бойовиками, хто її міг напоумити? Чи це було щиро?

Юрій Якименко: Протягом тривалого часу перебування в ув'язненні Надія Савченко спілкувалася з різними людьми. Вона також була позбавлена повної інформації про те, що відбувається в переговорному процесі в рамках Мінська. Зрозуміло також, що вона дуже близько сприймає все те, що стосується теми наших полонених. Тож я думаю, що, скоріше, це була емоційна реакція людини, яка, таким чином, хотіла засвідчити, що готова на все заради звільнення українців з полону. Вона при цьому не мала на увазі загальнополітичний рівень цього процесу.

Borys:Який розвиток подій на Донбасі ви прогнозуєте на найближчу перспективу? Чи вигідно Росії зараз починати повномасштабні бойові дії?

Юрій Якименко: Скоріше за все, найближчим часом не відбудеться радикальних змін у ситуації на Донбасі. Причому ні в бік розв'язання цього конфлікту, ні в бік загострення.

Зараз Росія навряд чи почне повномасштабні воєнні дії з огляду на міжнародні чинники, очікування послаблення санкцій. Оскільки активізація боїв тільки б ускладнила реалізацію цієї мети. Водночас це зовсім не означає, що Росія не може розпочати бойові дії у більш зручний для неї момент. Як свідчить досвід, це робиться тоді, коли є необхідність дотиснути Україну до якихось поступок. Особливо вразливим періодом для цього міг би бути період нестабільності в самій Україні.

polit_ua:Що у найближчі півроку-рік чекатиме на Донбас — війна, заморожена ситуація не відомо на скільки, справжній мир та відбудова?

Юрій Якименко: У найближчі півроку, швидше за все, нас очікує заморожена ситуація. І, можливо, цей період триватиме значно довше.

Nazar:Які у вас враження від роботи нового Кабміну? Вона хоч чимось відрізняється від роботи уряду Яценюка? І, до речі, куди подівся Яценюк, він ще спробує повернутись у велику політику?

Юрій Якименко: Останнім часом Кабмін став привертати набагато менше уваги, аніж раніше. З'являється менше інформації про ті рішення, які ухвалює уряд. Власне, і не прогнозувалося, що діяльність цього уряду буде суттєво різнитися від діяльності попереднього, саме з точки зору змісту його політики, оскільки основні рамки для неї задані Угодою про асоціацію, домовленостями України з міжнародними фінансовими організаціями і, по суті, незмінною коаліційною угодою в парламенті.

Що стосується керівника попереднього уряду Арсенія Яценюка, то, як повідомляють представники "Народного фронту", він займається керівництвом своєї партії та парламентської фракції, тому йому не треба повертатися — він і так є у великій політиці.

Mikhail:Почему так быстро заморозили строительство Керченского моста? Раз не будет моста, нам следует готовиться к попыткам России прорубить "коридор" в Крым по суше?

Юрій Якименко: Думаю, що ці події між собою не пов'язані. Ми маємо бути готові до того, що Росія може намагатися прорубати "коридор" до Криму суходолом, незалежно від того, чи буде збудований Керченський міст.

Anatoliy:Якщо вірити російським соціологічним дослідженням "Левада-центру", то відчутно погіршується ставлення росіян до України, а також вона опинилася на другому місці ворогів Росії після США, то чи тільки у владній верхівці біда Росії, і чи зміниться щось у російсько-українських відносинах в разі зміни влади, якщо суспільний настрій такий ворожий? Дякую.

Юрій Якименко: Зрозуміло, що настрої російського суспільства зумовлені впливом урядової пропаганди і відповідним сприйняттям росіянами російської агресії проти України. Окрім того, російське суспільство також отримало травматичний досвід через значну кількість росіян, які загинули під час російської агресії в Україні в ході бойових дій. Це сприйняття України досить глибоко вкоренилося у свідомості пересічних росіян, і навряд чи можна очікувати, що тільки зміна влади в Росії зможе швидко його змінити. Тим більше, очевидно, що ідеологія нової російської влади також буде якоюсь мірою базуватися на тих самих підходах, які були у попередньої. Тому для змін у ставленні росіян до українців знадобиться значний час.

Alim:Чи може хоча б якійсь перспективі Крим повернутися до складу України?

Юрій Якименко: Про це складно говорити за нинішніх умов. Проте, звісно, така перспектива існує, хоча буде досить віддаленою. Для повернення Криму необхідні зміни і в самій Росії, і в Україні, яка повинна стати набагато більш привабливою для громадян, аніж Росія, і здатною гарантувати вищий рівень життя.

Також вагомим чинником є позиція міжнародної спільноти, яка має залишатися незмінною. Тобто невизнання Криму російським буде постійним стимулом для того, щоб процес повернення таки відбувся.

Alim:Чи справді українська влада робить зараз усе від неї залежне, щоб повернути Крим? Бо здається, що лунають тільки слова. Що можна реально зробити в цьому напрямі, але досі не робиться?

Юрій Якименко: Як я вже казав, повернення Криму займатиме досить тривалий час, і це значною мірою комплексна проблема. Українська влада зараз найбільше може зробити у політико-дипломатичній сфері для того, щоб підтримувати солідарність міжнародної спільноти з Україною в цьому питання. Я би звернув особливу увагу на необхідність активної інформаційної політики відносно Криму для того, щоб доносити до жителів півострова інформацію про реальну ситуацію в Україні. Також необхідні активні дії в міжнародних організаціях, спрямовані на захист прав представників кримськотатарського народу, які порушуються в Криму, а тих жителів Криму, які стоять на проукраїнських позиціях і переслідуються окупаційною владою півострова.

polit_ua:Чи знята на сьогодні загроза того, що відбудуться дострокові парламентські вибори? Чи є ймовірність дострокових президентських?

Юрій Якименко: Попри те, що внутрішню політичну ситуацію в Україні вдалося стабілізувати через переформатування уряду та створення нової парламентської коаліції, питання дострокових парламентських виборів залишається на порядку денному. Є низка політичних сил (як парламентських, так і позапарламентських), які на ці вибори розраховують. Чергового загострення політичної боротьби можна очікувати восени цього року, коли громадяни будуть змушені сплачувати за житлово-комунальні послуги, враховуючи підвищені тарифи. Вже традиційно це є головним приводом для невдоволення суспільства владою, яке і буде використовуватися. До цього можуть додатися й інші дестабілізуючі чинники, наприклад, у разі загострення ситуації на Донбасі може виникнути потреба у проведенні нової хвилі мобілізації.

Не слід забувати, що для Росії дестабілізація ситуації в Україні є бажаною і, зрозуміло, що вона також використовуватиме свої важелі впливу. Тому виключати можливість нової політичної кризи не можна. Зрозуміло, в цій ситуації може йтися і про дострокові парламентські, і президентські вибори. Але у влади є можливість запобігти реалізації цього сценарію.

Vasyl:1. Наскільки є справедливим твердження низки експертів про те, що Мінські угоди — це сценарій Москви, який не вигідний нікому, окрім неї? 2. Які перспективи має мінський процес, він здатен справді врегулювати ситуацію на Донбасі? Або ж вже час для пошуку інших форматів?

Юрій Якименко: Логіка дій, закладена у заходи із "політичного врегулювання" конфлікту на Донбасі, є такою, що дійсно відповідає неодноразово озвученим російським керівництвом підходам до його вирішення. Зрозуміло, Мінські домовленості формувалися під збройним тиском Росії і приймалися в умовах розгортання повномасштабного військового втручання. Однак поки що, окрім мінського процесу, нема інших, і цей процес має підтримку всіх західних партнерів України. Однак перспективи цього процесу залежать від позиції Росії. щоб говорити про політичну складову Мінських домовленостей, мають бути виконані перші пункти цих угод: припинення вогню і відведення озброєння. Як ми бачимо, Росія до цього не готова, вона продовжує насичувати окуповані території своїми військами, зброєю, тим часом, намагаючись перекласти на Україну відповідальність за невиконання політичної складової. Тому перспективи цього процесу будуть залежати від того, наскільки його безпосередні учасники (Німеччина і Франція, а також і інші західні партнери України — США та інші країни) змусять Росію піти на виконання саме цих перших пунктів.

Що стосується інших форматів, то, думаю, що вони будуть впиратися в ту саму проблему — позицію Росію.

Viktor:Политолог Станислав Белковский прогнозирует бунты и массовые протесты в 2017 году в России. Видите ли вы основания для общественного недовольства россиян, учитывая их безусловную и слепую любовь к Путину?

Юрій Якименко: Зрозуміло, що російському колезі видніше, яким чином може реагувати російське суспільство на ситуацію в Росії в 2017 році. Однак, враховуючи нинішній рівень підтримки російської влади серед росіян, який становить понад 75%, а також ставлення до керівництва країни, потрясіння, які могли б змінити ці настрої, мають бути дуже серйозними. Поки, за прогнозами міжнародних фінансових інституцій, у Росії не очікують такого драматичного погіршення економічної ситуації, а про підстави для бунтів і масових протестів на іншому ґрунті говорити важко. У росіян влада сформувала острах перед так званими "кольоровими революціями", і, зрозуміло, що вони обиратимуть стабільність режиму, а не його різкі зміни.

MistF:Пане Якименко, як ви оцінюєте внесені до Конституції зміни щодо судів та суддів? Чи стали вони кроком вперед, чи навпаки? Дякую.

Юрій Якименко: Зміни до Конституції мають і ті моменти, які можна оцінювати дуже позитивно, так і певні проблемні місця. До позитивів, у першу чергу, слід віднести зменшення політичного впливу на процес призначення, переведення і звільнення суддів. Тепер змінюється процедура призначення суддів. Вони призначаються довічно. З цього процесу усувається Верховна Рада, а повноваження президента обмежуються лише процедурними. Головну роль у призначенні, переведенні та звільненні суддів відіграватиме Вища рада правосуддя, більшість якої становитимуть судді. Серед підстав звільнення судді з посади з'являється така, як невідповідність доходів джерелам їхнього походження. Тобто запроваджується контроль над доходами суддів, зменшується обсяг суддівського імунітету, запроваджується можливість звернення громадян до Конституційного суду — так званої конституційної скарги.

До головних проблем цих змін я би відніс обмеження кола захисників громадянина в судовому процесі лише адвокатами. Є питання щодо відтермінування на три роки визнання юрисдикції Римського суду. Хоча новий порядок призначення і звільнення суддів стає менш політизованим, він сприяє більшій корпоративізації, замкненості суддівського корпусу. Це ж стосується і Конституційного суду, де рішення про звільнення суддів КС прийматиме сам Конституційний суд. Є багато інших деталей, але в цілому все-таки баланс є позитивним.

Vitalij:Сначала в Германии заговорили о возможности поэтапного снятия санкций с РФ, теперь во Франции. Это усталость от Украины, ее проблем, лживости и вороватости украинской власти, или так сильно санкции бьют по карману самих европейских стран, или что-то еще?

Юрій Якименко: У цих процесах поєднані різні складові. В першу чергу, це дійсно проблеми самої Європи, пов'язані з міграційною кризою та іншими викликами. Дійсно, і німецький, і французький бізнес зазнав негативних наслідків від санкцій. Присутній і елемент втоми від України, і виникнення інших проблем, крім України. Але передусім я би звернув увагу на дуже активний вплив Росії на внутрішньополітичні процеси в цих країнах на думку середовищ окремих спільнот, зокрема, бізнесу, та на громадську думку в цілому. Росія тривалий час витрачала значні кошти на підтримку політиків, політичних партій, ЗМІ, окремих журналістів та лідерів громадської думки в різних європейських країнах, а, тим більше, тих, у яких завжди були певні суспільні симпатії до Росії. Зрозуміло, що після анексії Криму і розгортання конфлікту на сході України Росія значно активізувала свої зусилля у цьому напрямі. Ресурси України в цьому плані є набагато слабшими. Поки Україна може сподіватися на єдність позиції провідних європейських країн, ЄС у цілому, а також і трансатлантичних партнерів відносно продовження санкцій проти Росії. В той же час вона має використовувати свої власні аргументи на користь того, що дії західних партнерів дійсно ведуть до прогресу самої України і дають перспективу для розв'язання конфлікту мирним шляхом.

Cfyz:Що таке зрада в українському політикумі? Це — шляхетність, доброчинність, чи то — підлість? А люди, що зраджують, ким є? Лицарями чи звичайними покидьками? Чому я це питаю? Бо вся історія України — це суцільна зрада політиками української держави та народу. Ось, наприклад, Кучма створив кримінально-олігархічну модель держави в Україні, поділив державу між олігархічними кланами і віддав їм задля їхнього власного збагачення. Конституцією знехтували. Що вийшло — бачимо сьогодні, держава на дні сміттєзвалища. Уклав договір із Росією про утримання російського флоту в Севастополі всупереч Конституції. То хто такий Кучма — зрадник чи не зрадник? Далі — Ющенко. На Майдані обіцяв народу, що вірно йому служитиме, а за півроку продався олігархам. У фіналі продав Україну Януковичу. Чим це закінчилося — відомо. Держава ледве існує. То хто він — зрадник чи достойна людина? Ну, про Януковича годі й казати. Він привласнив собі державу, як шулер, і втік. Далі — Порошенко. Навіть у час війни для нього передусім цікаві особисті статки і "любі друзі", а потім — усе інше. То хто він? Ще такий приклад — Герой України, колишній директор "Укрспецекспорту" Сергій Бондарчук, який шукає політичного притулку в Британії. Це що ? Що це за "герой України", який вкрав гроші і втік? Хто йому надав звання Героя України? Ющенко. За що? За гроші. Що це за держава така, і що це за президенти — хто вони? Зрадники?

Юрій Якименко: Політики в Україні не беруться нізвідки. Більшість осіб, згаданих у питанні, обиралися народом України на посаду президента країни. Тому суспільство має брати на себе частину відповідальності за того, кого вони обирають. Українці надто сильно покладаються на особистостей, а потім дуже великі очікування змінюються ще більшими розчаруваннями. Очевидно, треба бути більш тверезим і раціональним, коли думаєш, кому довірити свій голос.

Pangelina:Зміни до Конституції у частині суддівства внесені. Більше двох років минуло з дня революції і, нарешті, справа зрушила з мертвої точки. Що на нас тепер чекає? Куди подінуться оті судді, що будуть звільнені? Чи можемо ми чекати відтепер верховенства права у судочинстві? Чи не повернуться через деякий час звільнені судді до суддівства — їм щось заважає це зробити?

Юрій Якименко: Внесення змін до Конституції — це лише перший крок. Як правило, проблеми починаються там, де починається реформування самого механізму. Було б перебільшенням очікувати, що вже завтра ми отримаємо нових чесних суддів, і правосуддя буде відбуватися відповідно до принципів верховенства права. Зміни створюють умови для реформи, проте сама реформа ще має відбутися.

Pangelina:На вашу думку, чому Порошенко так тримався за Шокіна? Зовсім як Янукович за Азарова.

Юрій Якименко: На мій погляд, питання і в особистостях, і в політичному моменті, коли це відбувалося. Думаю, що на той момент у президента не було кандидатури на посаду генерального прокурора, на яку, по-перше, він сам міг би покластися, по-друге, яка б була сприйнята міжнародними партнерами України, які були дуже зацікавлені в цьому процесі, по-третє, яка б була проголосована парламентською більшістю. Призначення нового генпрокурора Юрія Луценка стало наслідком, в першу чергу, досягнення політичного компромісу в парламенті.

Фото Олександра Синиці

Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред