На сайті "Главред" відбувся чат із актрисою театру та кіно, заслуженою та народною артисткою України, телеведучою Ольгою Сумською. Спілкуючись із читачами, вона розповіла, наскільки сьогодні український актор забезпечений роботою, чи поменшало в Україні охочих відвідувати театр за роки війни, чи потрібно російську класику перекладати, радянські фільми озвучувати українською мово, а також чи надходять сьогодні із Росії пропозиції зіграти у виставі або в кіно. Крім того, гостя "Главреду" розповіла, як її донці Антоніні Паперній, яка продовжила акторську династію Сумських, живеться зараз у Москві, якою мовою говорять в її родині, чи додає роль Маргарити містичного в її житті, а також які акторські забобони допомагають вдало зіграти виставу.
Подаємо стенограму чату з Ольгою Сумською.
Dara:Свого часу Фаїна Раневська дуже обурювалася через те, що вона зіграла купу ролей, а її весь час асоціювали з "Муля, не нервируй меня!". А у вас такого не бувало, коли ви відчували себе заручницею ролі Роксолани, наприклад?
Ольга Сумська: Я й досі відчуваю себе заручницею цієї легендарної ролі. Але передусім я вдячна долі за цей подарунок, адже не було б Роксолани, можливо, зовсім інакше склалася б моя акторська кар'єра. Завжди дякую режисеру-постановнику нашого серіалу Борису Небієрідзе за те, що повірив тоді в мене і обрав з-поміж більш ніж 150 претенденток на цю роль із різних країн.
Та наразі в мене величезний доробок — більше 90-та ролей у кіно (хтось із добрих людей у Вікіпедії веде цей перелік — дякую їм за це). Сьогодні йде робота над новими серіалами й ролями в театрі, про які ви ще почуєте.
Але коли до мене підходять діти і звертаються "Тьотя Роксолана", це як бальзам на душу. Адже, як не крути, а ми були першими 20 років тому.
Лидия:В некоторых спектаклях вы играете вместе со своим мужем Виталием. Совместная работа мешает личной жизни или наоборот?
Ольга Сумська: Конечно, наоборот. Это стимулирует, и так мы открываем новые грани друг в друге. Драматургия порой представляет нам такие сюжеты, что я заново влюбляюсь в своего мужа. Театр нас вдохновляет. Он подарил нам любовь — мы вместе уже больше 25 лет и, поверьте, именно театр спасает порой в самых сложных обстоятельствах. Новые роли, другая жизнь подсказывают выходы из самых безвыходных ситуаций.
Dinka:Чи існують у вас якісь акторські забобони або ритуали на те, щоб вистава пройшла вдало?
Ольга Сумська: Забобони є, і ми в них віримо, не можемо нічого з цим вдіяти. Якщо роль (роздруківка з текстом ролі, — Ред.) падає, неодмінно треба на неї сісти, а тільки потім підняти. Якщо тобі перейшли дорогу з пустим відром — неодмінно чекай невдачі. Але у мене є вихід навіть із такої ситуації: тільки-но бачу людину з пустим відром, випиваю ковток води. Ну, а якщо хтось іде з повними відрами — буде успіх. На прем'єрі також забиваємо цвях у сцену. А ще ніколи не лускаємо насіння в театрі чи на знімальному майданчику, бо це — погана прикмета. Також бажано носити шпильку під час вистави від заздрісників застібкою вниз. Перед тим, як вийти на сцену, молюся, зосереджуюся на ролі. А чорних котів не боїмося, а навпаки, вони інколи навіть живуть у театрі і відлякують негатив.
MistF:Почему множество украинских артистов, только прославившись в России, стали востребованы и тут, в Украине? Чем можно объяснить то, что мы замечаем своих талантливых людей только после того, как их примут и оценят в соседней стране?
Ольга Сумська: Это раньше так было, а сейчас все наоборот. Украинские артисты не снимаются в России, за редким исключением, но их плотный рабочий график говорит о том, что они нужны здесь, что они востребованы в Украине в кино и театре.
Нужно зажигать свои звезды, открывать новые имена. Сегодня снимают много полнометражных фильмов и масштабных сериалов, в которых в основном и заняты наши украинские коллеги. Но, должна честно сказать, что российские актеры тоже приезжают работать к нам — занятость 50/50.
Кроме того, сегодня кастинг-директора ездят по всей Украине в поиске харизматичных актеров, проводят множество проб. Поэтому меня лично ситуация вдохновляет. Украинскому кино — быть.
Green:Не тесно ли вам в украинском кинематографе, есть ли амбиции покорять кинорынки и зрителя в других странах тоже?
Ольга Сумська: Я это и делаю — на днях вылетаю в Варшаву, где продолжатся съемки телесериала "Блондинка". Я снимаюсь уже в четвертом сезоне. Мою героиню выдали замуж за известного в Польше артиста, исполнителя главной роли Анджея Грабовски. Роль учу на польском. Как выяснилось, мне очень близка эта страна.
Когда я впервые приехала в Варшаву, ощутила настоящий момент реинкарнации — я точно когда-то здесь была. Моя мама рассказывала мне о том, что моя прабабушка Барбара Лапковска жила в Варшаве. Так что корни дают о себе знать.
Вообще, для того, чтобы покорять кинорынки других стран, необходимо знание языка. А с этим сложновато...
Продюсеры сериала "Блондинка" вначале предложили мне говорить в кадре на украинском языке, но поляки очень амбициозны, обожают свою культуру, а русский помнят исключительно люди старших поколений, поэтому мне пришлось заговорить на польском. Тем более, как выяснилось, это тоже родной для меня язык по материнской линии.
Arkadij:Ольга, Вам довелось сыграть немало ролей в постановках по произведениям российских классиков. А как вы относитесь к тому, что эти самые произведения и эти самые российские классики оказываются под запретом или чем-то нежелательным в Украине? Правильно ли это, разумно ли? Целесообразно ли российских классиков изучать в школах в переводе на украинский язык?
Ольга Сумська: Сегодня для нас это больная тема. Но мы должны перестраиваться и, наверное, принять это. С близкими я общаюсь на украинском языке, хотя училась в русскоязычной школе, 20 лет работала в Театре русской драмы им. Леси Украинки, сыграла любимые роли в спектаклях "Бешенные деньги " Островского, "Маскарад" Лермонтова, "Уроки музыки" Петрушевской, "Ревизор" Гоголя и многие другие — и я не могу вычеркнуть всего этого из своей жизни. Сегодня понимаю, насколько все сложно.
Мы часто возим русскоязычные спектакли и сталкиваемся с ситуацией, когда на Западной Украине нам выдвигают условие — играть исключительно на украинском языке. Что мы и делаем. Например, "Анну Каренину" играли на украинском — спектакли прошли с успехом. А спектакль "Боинг-Боинг" после перевода на украинский стал даже ярче и колоритнее.
Мой папа мечтал о роли Гамлета. Я слышала в его исполнении монологи Гамлета Шекспира на украинском — поверьте, это было потрясающе! Безусловно, есть языковые нюансы.
На языке оригинала, скажем, Булгаков — такой знакомый и родной, а какие-то фразеологические обороты на украинском звучат совсем иначе. Изящная словесность, а как же без нее? Перечеркнуть это невозможно, неправильно и нецелесообразно.
Polit_ua:Як працюється зараз у Москві вашій донці — Антоніні? Чи не виникає якихось непорозумінь, утисків через те, що вона з України, і через нинішній українсько-російський конфлікт? Як складаються її стосунки з колегами в Москві?
Ольга Сумська: Антоніна є випускницею однієї з найпотужніших акторських шкіл у світі і певний час працювала в Театрі Вахтангова. Сьогодні знімається у серіалах і виховує мою онучку, свою чарівну донечку. І це — найголовніше в її житті зараз.
Утисків і непорозумінь у неї не виникає. Жодним чином ніхто не натякає їй на україно-російський конфлікт.
Та й взагалі, всі колеги, з якими я працювала в Росії у мирні часи, щиро переживають з приводу ситуації, що склалася, у соцмережі під час спілкування часто запитають, коли все це скінчиться.
Dinka:Ви любите імпровізувати на сцені або знімальному майданчику? Для вас важливо, щоб режисер дозволяв певну імпровізацію? Чи вам більше подобається чітко слідувати вказівкам режисера?
Ольга Сумська: Якщо режисер — це харизматична і сильна особистість, я всебічно йому довіряю. Мені навіть подобається певний диктат з його боку. А інколи, навпаки, актор пропонує малюнок ролі, імпровізує і виходять класні епізоди, які потім йдуть у монтаж.
Наприклад, як не згадати славнозвісний епізод з телевізійного мюзиклу Семена Горова "Вечори на Хуторі біля Диканьки" — нашу сварку з Андрієм Данилком. Це якраз і була повна імпровізація. Тоді я запропонувала режисеру цей грим, костюмчик весь із секонд-хенду, а на хустку причепила троянду. Данилко тоді назвав мене "дура с розой", а потім на своїх концертах і сам чіпляв цю троянду собі на хустку — так йому це сподобалося. А вже після цього у нього з'явилася знаменита зірка.
Іноді мені може наснитися мізансцена, кольори костюму, тембр голосу. Ніколи не забуду свій сон перед тим, як отримала роль злої сварливої свекрухи у серіалі "Гречанка": саме уві сні я відчула, що "вагітна" роллю в буквальному сенсі цього слова — живіт був квадратної форми. А на другий день мені зателефонував продюсер і запросив на проби.
З імпровізацій якраз і "люди бувають". Все залежить від темпераменту актора і готовності режисера прийняти цю концепцію. Багато хто з моїх колег навіть переписує сценарій, переробляє текст, підлаштовує під себе. Люблю режисерів, які знають, чого вони хочуть на майданчику, коли є певне рішення.
Sonita:Ольга Вячеславовна, у вас не возникало желания жить и работать за границей? Смогли бы жить за рубежом, или вам вполне комфортно в Украине?
Ольга Сумська: Ніколи не виникало таких думок. Я народилася тут і обожнюю все, що мене оточує. Та й за кордоном нас точно ніхто не чекає...
У свої роки ніколи б не поїхала б жити в іншу країну. Це страшенно нудно — інша культура, чужа мова, незнайомі люди, все з нуля. В акторській професії доволі складно це зробити, на відміну від людей другого фаху.
До того ж, остання статистика від'їзду українців за кордон просто жахає.
Зараз мені комфортно в Україні, адже я маю насичений гастрольний графік, нас радо зустрічають в усіх містах. Повага і визнання людей — це найкраще, що можна собі уявити.
Inga: Ольго В'ячеславівно, таке питання… В Україні часто зловтішаються, коли в Росії помирає актор або режисер, або інший діяч культури, який виступав на підтримку дій Путіна в Україні під час нинішньої війни. Особливо це видно по соцмережах… Як ви вважаєте, це нормальна реакція суспільства, яке зазнало втрат і болю, чи все-таки, реагуючи так, люди втрачають людську подобу?
Ольга Сумська: Якщо ви запитуєте про Олега Табакова, який нещодавно пішов із життя, а певні люди коментували це з негативної точки зору, навіть зловтішалися, то це не робить їм честі.
Але, з іншого боку, має бути якась межа. Багато хто з легендарних акторів її перетнув, і українське суспільство це не сприймає, а засуджує. І це зрозуміло за нинішніх обставин. Серце болить, немає слів, аби висловити обурення і біль, який бринить у наших душах.
Tilda:Если не ошибаюсь, как-то в интервью вы говорили, что актеру в Украине в последние годы стало не просто выживать, что толком нет работы, как результат, не хватает и средств к существованию… Изменилась ли сейчас ситуация для украинского актера, или кризис и нехватка работы по-прежнему ощутимы?
Ольга Сумська: Наверное, вы это читали в старом интервью… Сегодня украинский актер востребован, как никогда. У многих моих коллег нет выходных, по несколько антреприз, три сериала одновременно — просто нарасхват.
Ситуация изменилась в лучшую сторону. Не было бы счастья, да несчастье помогло.
Россиян не впускают в Украину с антрепризой, поэтому продюсеры и антрепренеры предлагают нам несколько постановок одновременно, чтобы заполнить рынок. Нужны силы и хорошая драматургия. В низкопробном материале принимать участие категорически отказываюсь — всех денег не заработаешь. Нужно подумать и о качестве, а что самое главное — об ответственности перед украинским зрителем.
Valencia:Пани Ольга, не могли бы вы поделиться вашим видением того, как можно было бы решить проблему Донбасса? Могут ли, на ваш взгляд, сделать что-то люди от искусства, культуры, чтобы поспособствовать прекращению войны и урегулированию отношений между Россией и Украиной? На дипломатов полагаться пока не очень приходится...
Ольга Сумська: Прекратить войну могут только политики.
Мы, актеры, просто делаем свое дело. Только с нового года трижды были на гастролях на Донбассе, общались со зрителями, говорили на самые острые темы. Людям там тяжелее всего. Как они выживают в сложившейся ситуации — я просто не понимаю. Безысходность, безденежье, потеря близких — это все, что сегодня их окружает. Своим приездом мы дарим им надежду, отвлекаем от негатива.
На осень запланировано два тура по Донбассу со спектаклями "Сублимация любви" и "Мастер и Маргарита". Это и есть наша дипломатическая миссия.
Федоренко К.:Если судить с чисто профессиональной точки зрения, то, на ваш взгляд, где более сильная актерская школа — в России или в Украине?
Ольга Сумська: Все зависит от педагогов. Я — выпускница русского курса народного артиста Украины Николая Рушковского, к которому поступить и сегодня очень сложно. А мастеру уже ни много, ни мало — 93 года! Выпускники Николая Николаевича всегда отличались раскрепощенностью и уверенностью в себе на площадке. Вспоминаю 1983 год, когда я поступала, Ярославов Вал, театральный институт. Недавно зашла, посмотрела несколько спектаклей выпускников — замечательные талантливые ребята. Но антураж совсем не изменился: те же старые аудитории, та же сцена, а здание театрального на Крещатике и вовсе в аварийном состоянии уже в течение 30 лет. Спрашивается: когда же ситуация изменится к лучшему, и наш министр культуры пан Евгений Нищук найдет возможность для реставрации и ремонта нашей Альма-матер?
Antigona:Еще в 2015 году вы в беседе с журналистами сознались, что "участие в российских проектах я не афиширую, но снимаюсь в России часто". А как сейчас? Сотрудничаете ли с российскими "коллегами по цеху"?
Ольга Сумська: С российскими коллегами общаюсь только в Фейсбуке, иногда говорим по телефону. Сегодня в российском кино не снимаюсь.
Часто ситуация бывает такой… На днях состоялась премьера сериала с моим участием "Плакучая ива" на одном из российских каналов. В ответ на это получаю нелестные комментарии, а порой и вовсе брутального характера в личные сообщения — мол, "как вы могли так поступить!". Объясняю: сериал снимался как раз в 2013-2014 годы, когда события только разворачивались, работали мы в основном в Минске. Кто в то время мог подумать, что дело зайдет настолько далеко?
Часто зовут в российскую антрепризу, но, понятное дело, я категорически отказываюсь.
Elizvetta:По вашим наблюдениям, стали ли люди меньше ходить в театры за последние четыре года или все же находят средства на прекрасное?
Ольга Сумська: Сегодня театр, как никогда, объединяет всех нас. Живое общение зрителя с актерами — это некий допинг, который людям так необходим. Сфотографироваться после спектакля со зрителем, дать автограф я никогда не отказываюсь, как бы много людей меня не ожидало после спектакля. Я не могу их разочаровать, так как понимаю, что билеты сегодня не дешевые, а для кого-то это четверть пенсии.
Только что вернулась из тура по Украине, в который мы ездили со спектаклем "Мастер и Маргарита" — полные залы, переаншлаги говорят о многом. Мы нужны людям.
Elizvetta:Ольга, скажите, были ли в вашей жизни знакомые друзья, которые, скажем так, не прошли испытания вашим успехом, славой, который стали завидовать и "вставлять палки в колеса"?
Ольга Сумська: Охочие "вставлять палки в колеса" были и в начале карьеры. Это специфика нашей профессии, как, впрочем, и любой другой. Конечно, друзей осталось немного. Жизнь меняется, и люди — вместе с ней. Успеха не прощают.
Елена, Харьков:Ольга Вячеславовна, быть частью актерской династии – это сложно, это обязывает? Хотели бы, чтобы и внуки пошли по актерскому пути?
Ольга Сумська: Ни в коем случае. Пусть выбирают свой путь. Быть актером — это тяжелейший труд, зависимость, но, в первую очередь, это призвание и зов души. Нужно любить эту профессию со всеми вытекающими...
Актерская династия Сумских, пожалуй, самая известная в Украине. Папа — народный артист Украины Вячеслав Сумской — вместе с мамой — заслуженной артисткой Украины Анной Опанасенко-Сумской — сыграли более чем 300 ролей в театре. Мы с Натальей счастливы, что тоже пошли по этому пути. И какая же это радость — есть продолжатели: мой племянник Вячеслав Хостикоев принят в труппу Театра им. Ивана Франко, уже сыграл несколько главных ролей в кино, репетирует новую роль в репертуаре "франковцев"; и моя дочь тоже стала актрисой — очень надеюсь, что судьба будет к ней благосклонна.
Кукуся:В 2006 году вы баллотировались в депутаты Киевсовета и даже на пост мэра Киева. Какие выводы для себя сделали из этого политического опыта? Не хотели бы еще раз попробовать себя в избирательной гонке? И, скажите откровенно, как вам Кличко на должности мэра?
Ольга Сумська: И как это вы помните дела давно минувших дней? Значит, я была довольно яркой в этом амплуа.
Быть политиком — это тоже призвание. В политике не должно быть случайных людей. Как говорят у нас в семье — "хто на що вчився". Актеры и певцы в парламенте — все это уже было, а толку? Хотя моего темперамента и небезразличия хватает для того, чтобы заниматься нужными для людей и микрорайона делами сегодня: защищаем парк от застройщиков, строим детские площадки, школы, сажаем деревья… А "большая политика" — это опасное дело.
А что касается Виталия Владимировича, то уверена, ему сегодня нелегко. Перейти из большого спорта в "большую политику" не каждый бы осмелился. Он смог. Ждем от нашего мэра еще больше полезных дел на благо родного города.
Pavlo:Чи вважаєте ви правильним і доцільним забороняти радянські та російські фільми?
Ольга Сумська: Ще одна болюча тема... Чесно кажучи, взагалі не сприймаю озвучку українською легендарних радянських стрічок. Це наше дитинство, на цих фільмах ми виховувалися, і в них закладено багато чеснот, порядності, лірики, чистоти. А хіба це погано? Якщо ми заборонимо все це, має бути достойна альтернатива, принаймні для наших дітей. А на чому вони сьогодні виховуються? Хіба можуть діти щось корисне почерпнути з сьогоднішнього телевізійного простору, де взагалі немає дитячих фільмів?! Від того, що ми сьогодні заборонимо "Службовий роман" або "Золотий ключик", легше не стане. Не з цього потрібно було починати. Я за українізацію суспільства, але ж не такими радикальними методами. "А з чого ж почати?" — запитаєте ви. Відповідаю: починати треба зі спілкування вихователей українською з дітьми у дитячих садках, вчителів у школах, батьків у сім'ї. А що стосується кіно, то треба знімати своє, україномовне, конкурентоспроможне. "Школу" ж на "Плюсах" дивилися діти, а це означає, що ми можемо!
Pavlo:Як ви ставитеся до того, що зараз все частіше перезнімають вже відоме кіно, яке полюбилося вже не одному поколінню: "Службовий роман", "Кавказька полонянка" тощо? Чи потрібні такі рімейки, особливо якщо оригінал навіть близько не вдалося "переплюнути"? І чому вдаються до такого? Бракує власних ідей, фантазії та нових сценаріїв?
Ольга Сумська: Ой, бракує, люди добрі! Адже все починається зі сценарію. Де ви, талановиті сценаристи? Відгукніться!
Буває так, що читаєш сценарій, а душа мовчить — немає морозу по шкірі. Це певний критерій, якими я завжди керуюся в роботі. Душа має співати.
Нам не вистачає сьогодні авторського кіно без політики — просто про нас, про людей, про чоловіка і жінку, адже з цього все починається. Я би сказала, що проблема українського кіно якраз і полягає в тому, що нам бракує вибухових класних сценаріїв.
Вважаю, що рімейки виникають від браку хорошої ідеї, так звані байопікі, рімейки на відомі теми — це дуже просто. А от створити щось нове, непересічне, зі своїм почерком, стилістикою — ось, що нам сьогодні потрібно.
Тетяна Нікітіна:Ольго, чи є такі ролі, грати які ви відмовляєтеся? Якщо так, то — що це ролі, і чому вони для вас неприйнятні? Взагалі, вам цікавіше грати яких персонажів — позитивних, добрих, чарівних красунь або ж складних персонажів, негативних?
Ольга Сумська: Були і негативні, і позитивні, і, як казала одна моя шанувальниця зі Львова, "страшенні стерво". Але я найбільше люблю характерні ролі. Обожнюю перевтілення. Якраз такої пропозиції чекаю від продюсерів. І, скажу по-секрету, одну таку роль уже отримала. А що це буде — побачите пізніше. Можу сказати лише одне — дуже цікавий тандем у зірковій команді.
Alegro:Ольга Вячеславовна, расскажите, как вы относитесь к вашей роли Маргариты? Многие актрисы, сыгравшие эту роль, рассказывали, что эта работа приносила в их жизнь перемены, причем не всегда к лучшему. Заметили ли вы нечто подобное в своей жизни? Вообще, верите ли в мистику? Да или нет — почему? Мистике есть место в вашей жизни?
Ольга Сумська: Моя прабабця Анастасія, на яку я, кажуть, дуже схожа, була знахаркою, лікувала людей, зналася на травах. Можливо, тому невипадково в моїй кінокар'єрі були такі картини: "Голос трави", де я зіграла молоду знахарку Лялю, "Дні надії", де я граю жінку-екстрасенса, та й моя героїня Оксана у польському серіалі "Блондинка" — теж трохи екстрасенс.
А роль Маргарити я вже граю 15 років в антрепризному театрі. Вона дарує мені еліксир молодості, як той крем Азазело. Тема містики завжди була і залишається найцікавішою для людей, але по-справжньому талановитих людей у цій сфері обмаль.
Paulinka: А якою є Ольга Сумська в повсякденному житті, для друзів та сім'ї? Ви — людина з легким характером? Ви — строга мама? Ви — хороша дружина та господиня?
Ольга Сумська: У мене доволі м'який характер, хоча буваю запальна. Все залежить від обставин, від лагідного погляду чоловіка.
Буваю дуже строгою мамою, і тоді молодша донька мені говорить: "Мама, вийди з ролі — ти зараз як ота свекруха з "Гречанки"!". Дітей намагаюся не сварити, а перейнятися їхніми проблемами, адже їм сьогодні найважче — знайти себе в навколишньому світі.
Mavrik:Ольго, нещодавно ви поділилися фотографією себе 20-річної. Роки проходять повз вас! Поділіться рецептом, що дозволяє вам зберігати свою красу, молодість та чарівність?
Ольга Сумська: Багато хто в коментарях до фото написав, що я не втратила привабливості, і комусь я подобаюся сьогодні навіть більше.
Рецептів дуже багато. Моя книжка "Секрети краси" розійшлася великим тиражом, і шанувальники просять написати "другий том". Потрібні тільки час і натхнення.
Найголовніше — за цим шаленим ритмом не забувати про себе. Якщо є час, обов'язково бігаю в парку, навіть беру з собою кросівки у валізу на гастролі. А зараз придбала новітній дуже популярний лайф-хак — резинки для фітнесу. Ось і тренуюся в перервах між зйомками так, щоб ніхто мене не бачив. І раджу всім це робити, дуже зручно. Не забуваю про щоденні масочки та візити до косметолога. Не зловживаю новітніми засобами сучасної косметології — в усьому має бути міра.
Пам'ятаємо, що жіночність передусім. Адже на нас покладена величезна відповідальність у багатьох сферах, бо чоловіки іноді не справляються. І саме ми, жінки, єдині, хто сьогодні може врятувати ситуацію в родині і суспільстві.
Надія Майна
Фото В'ячеслава Ратинського
Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред
Читать Главред в Telegram
Главред на YouTube
