Александр Хара

Директор департамента международных многосторонних отношений Фонда "Майдан иностранных дел", дипломат
26 декабря 10:00

   

Читать ответы
  • Цього року Порошенко заявляв, що невдовзі на нас чекають референдуми щодо членства в НАТо і ЄС. А чи будуть у самому НАТо і самому ЄС взагалі зважати на те, що скажуть українці на цих голосуваннях?
    Є переважна більшість українців, які позитивно ставляться до членства України в ЄС та НАТО. Враховуючи те, що в політичному порядку денному президента немає чогось такого зовнішньополітичного, що б він міг запропонувати в якості програмних елементів на наступних виборах, то він відповідно прагне "осідлати" цю громадську думку, а також об’єднати українське суспільство навколо себе. Членами НАТО і ЄС є демократичні країни, а відтак вони зважатимуть на можливий вибір українців. Разом із тим, цілком очевидно, що ані Україна, ані ці організації поки що не готові до членства нашої держави в них. Тож Києву краще зосередитися на тому, що зветься "домашнім завданням", задля досягнення критеріїв членства, а не займатися суто пропагандистськими кроками.
  • Що Україні варто робити з Саакашвілі? Взагалі, чому у нас виникла "проблема Міхо"?
    Перш за все, слід виконувати Конституцію і Закони України. Цілком очевидно, що переслідування Саакашвілі є політично вмотивованим і не відповідає українському законодавству. Це — штучно створена владою проблема, яка завдає шкоди державі. Безумовно, Саакашвілі використовує слабкі місця цієї влади, критикуючи її за корупцію. А відтак краще боротися з корупцією, прибираючи приводи для критики, а не тих, хто критикує.
  • Пане Олександре, добридень. Скажіть відверто, чи наблизив 2017-ий Донбас до встановлення миру, а Крим до повернення до складу України?
    Цей рік, можливо, і не наблизив повернення Донбасу та Криму, але і не зробив це нездійсненим. Є дві умови припинення війни: або коли Україна капітулює, або коли Росія буде нездатною продовжувати агресію. Український народ не збирається припиняти спротив, але, на жаль, і в Російської Федерації не зникло бажання та ресурси продовжувати свою агресивну зовнішню політику. Разом із тим, навіть попри кволі дії нашої влади вже створено інституційні спроможності відбиття агресії, і в разі повномасштабної війни з РФ ціна такої агресії буде занадто високою для Москви. Але найголовніша битва відбувається в Києві — це і боротьба з корупцією, і економічні перетворення, і політична трансформація. Москва використовує слабкі місця, отже, якщо ми будемо вирішувати проблеми, у неї буде менше цілей для агресії.
  • Чи є в оточенні російського президента люди чи сили, зацікавлені у згортанні військових дій на території України? Якщо так, то хто «за поребриком» прагне продовження війни, хто - її згортання?
    В цілому, в російській політичній еліті давно склався консенсус щодо підпорядкованої ролі України. Різниця у підходах в різних баштах Кремля — лише у методах досягнення цього. Москва продовжуватиме окупацію українських територій, оскільки «заморожені» конфлікти є одним із інструментів впливу на сусідні держави, якщо Москва безпосередньо не контролює політичний режим. Путін буде використовувати в різній мірі і воєнні, і невоєнні важелі впливу задля повернення України у сферу свого впливу. Пропорція цього залежатиме виключно від внутрішньої ситуації в Україні.
  • Наскільки санкції західних держав коригують агресивну поведінку РФ? Які саме санкції виявилися найбільш дієвими?
    Навіть попри санкції Росія все одно була б у скрутній економічній ситуації, починаючи з 2014 року. Отже, санкції стали каталізатором погіршення ситуації, стримування економічного і технологічного розвитку. Вони боляче б’ють по здатності Росії модернізувати збройні сили, розвивати високотехнологічні галузі, адже Росія є відсталою в технологічному сенсі країною. Отже, санкції діють неминуче, але їх результати стають помітними лише у довготривалій перспективі. Найбільш болючими є технологічні обмеження, а також обмеження доступу до фінансових ринків. Так, до війни більш ніж чверть запозичень нафтогазової галузі для своєї операційної діяльності здійснювалася на європейських ринках. Зараз, якщо це взагалі можливо, то, враховуючи ризики, ціна таких запозичень значно зросла. І це на тлі низьких цін на енергоносії. У січні-лютому ми побачимо розширені списки причетних до агресії та корупції російських високопосадовців, а також компанії, які потраплять під нові американські санкції. Це може бути ще більш болючим ударом.
  • Як гадаєте, чи зможуть наступного року в ООН ухвалити рішення про введення миротворців на Донбас? І чи потрібно нам це?
    Введення миротворців ООН для України є намаганням припинити збройну агресію та встановити мир на Донбасі. Водночас для Росії це — ще один інструмент ведення війни. Враховуючи, що без Росії неможлива будь-яка резолюція Ради безпеки щодо миротворчої місії, то її інтереси будуть враховані в резолюції. Російська Федерація позиціонує себе як посередника, а не сторону конфлікту, і це є однією з головних проблем. Миротворча операція фактично закріпить цей стан. Натомість в інтересах України визнання Росії як країни, яка здійснює збройну агресію, щоб вона не уникнула відповідальності. До того ж, умови так званого "Мінська" не відповідають реаліям, адже війна почалася не від утисків російської мови або небажання Києва дати більшу автономію регіонам, а як продовження збройної агресії Росії в Криму та її намагання обмежити український суверенітет. Тобто Росія припинить збройну агресію, якщо буде нездатною її продовжувати, або якщо український суверенітет буде обмежений, і ми не матимемо можливості стати членами ЄС та НАТО.
  • Спочатку були Panama Papers, потім — Paradise Papers… Всюди фігурують і українські можновладці. Навіщо на Заході оприлюднюють такі дані про українських високопоставлених чиновників зокрема? Навряд чи це випадково робиться і без жодного умислу? І чому ці оприлюднені факти не мали жодних наслідків для їх фігурантів в Україні?
    Документи щодо офшорів були оприлюднені у зв’язку з журналістськими розслідуваннями. Хоча, безумовно, не можна виключати, що тут доклали руку спецслужби деяких країн. Намагання приховати незаконно отримані статки є проблемою не лише для країн, що розвиваються, зокрема, й України, але і для розвинутих країн Заходу. Це проблема невідповідності політичного класу стандартам демократії. Зараз і в Євросоюзі, і в США змінюється законодавство задля того, щоб боротися з цією проблемою. Якщо реакцією на факти корупції та приховування цих грошей з боку Заходу можуть бути тиск або санкції по відношенню до українських можновладців, то головна відповідальність щодо розслідування та покарання винних залишається за українською Фемідою. І тут, звичайно, є проблеми. Адже критика і українського суспільства, і наших західних партнерів щодо зволікання з боротьбою з корупцією, а також створення перепон у діяльності антикорупційних органів є справедливою. Отже, об’єднанням зусиль суспільства і західних партнерів можемо тиснути на владу і створювати механізми контролю над її діяльністю.
  • Як ви вважаєте,чи здатні Росія і Китай вплинути на лідерів Північної Кореї задля запобігання світової війни?Чому ООН стає такою малодієвою у вирішенні міжнародних проблем? З наступаючим вас Новим роком.
    Ключовими гравцями у північнокорейській кризі є США та Китай. Росія радше намагається погіршити ситуацію, не маючи суттєвого впливу на Пхеньян. Нещодавно прийняті Радою безпеки ООН санкції значно посилюють тиск на Кім Чен Ина, а військове посилення американських союзників (Південної Кореї та Японії) разом із присутністю американців у регіоні створює реальну загрозу режиму, стимулюючи його до мирного розв’язання. На жаль, не виглядає так, що Північна Корея почне відступати, адже розуміє свої переваги. Отже, ця проблема залишатиметься гострою і наступного року. Вірогідність збройного конфлікту, включаючи ядерний компонент, на жаль, доволі висока. Система ООН створювалася для того, щоб зафіксувати стан справ по результатах Другої світової війни. Зараз ситуація у світі кардинально змінилася. Отже, механізми, що передбачали уникнення взаємного знищення двома полюсами, не є ефективними, коли таких центрів стало більше. Реформуванню організації заважає небажання окремих країн, зкорема, Російської Федерації, втратити важелі впливу. 
  • Наскільки доцільним сьогодні є розривання дипломатичних стосунків між РФ та Україною? Що це дасть зараз, на четвертому році війни?
    Безумовно, це слід було зробити від самого початку збройної агресії РФ проти України, тобто у лютому 2014 року. Але і зараз це було б логічно зробити. Не зважаючи на те, чи визнає українська влада у юридичній площині збройну агресію, чи ні, але, згідно з Законом України "Про оборону", ми живемо у воєнний час.  І цей час закінчиться лише після припинення збройної агресії та відновлення суверенітету України над усіма окупованими територіями. Таким чином, немає жодного сенсу підтримувати дипломатичні відносини з країною-агресором та окупантом. При цьому розрив дипвідносин не означатиме, що не будуть діяти двосторонні договори, а також буде неможливо вести перемовини щодо припинення агресії та повернення територій. І навіть не означатиме, що ми не матимемо можливості захищати наших громадян у Російській Федерації, оскільки розрив дипвідносин не означає неодмінного розірвання консульських відносин. Розрив дипвідносин має стати сигналом і українському суспільству, а ще більше — світовій спільноті про те, що відбувається у наших відносинах із Російською Федерацією. Це мало б стати не лише свідченням факту агресії, але й підштовхнути Київ до згортання російської присутності в Україні в усіх сферах, починаючи від "дипломатів", які виконують підривні завдання в серці нашої держави, їх поплічників-пропагандистів "русского міра" ("россотруднічєство") до присутності російського капіталу в критично важливих сферах, зокрема, банківській, енергетичній та комунікаційній.
  • Доброго дня. По-вашому, наскільки актуальною сьогодні є загроза третьої світової війни? З боку яких країн може прийти така біда? Дякую.
    Найбільші загрози для миру у світі створюють Російська Федерація, Північна Корея, Іран, а також терористичні угруповання. Дещо меншою мірою (на регіональному рівні) можуть виникнути конфлікти між Китаєм та Індією, Індією та Пакистаном. Звичайно, намагання Росії та Китаю зруйнувати світовий лад є небезпечною тенденцією. Як Росія поводиться на західному напрямі, так Китай розширює свій вплив на сусідні країни в Південнокитайському морі. Це зачіпає інтереси не лише регіональних країн, а й надпотуг. Разом із тим, Пекін, на відміну від Москви, не поводить себе агресивно по відношенню до Вашингтону.