Игорь Семиволос

Втома від України — це відомий феномен, який час від часу виникає, потім зникає під впливом тих трансформацій і змін, що відбуваються в Україні. Тож у цьому немає нічого нового.
Я б не погодився з Вами щодо відсутності реформ — вони тривають, просто часто в українському суспільстві, та й в експертному середовищі, розглядають реформи як негайне покращення, і якщо його немає, то й реформ немає. Це не так.

В Україні здійснюється антитерористична операція. Юридично ми не перебуваємо в стані війни з Росією. Отже, всі військовослужбовці РФ, що знаходяться в зоні здійснення АТО, є терористами. Відповідно до них не може бути застосований статус військовополонених. Вони мають бути засуджені за українськими законами, як терористи. Суд має бути публічним. І докази цього суду мають бути частиною майбутнього трибуналу над Росією.

В разі якщо комісія встановить незаперечний факт здійснення терористичного акту на борту літака, наслідки цієї події, безумовно, вплинуть у тому числі й на сирійський конфлікт. Але в першу чергу, звісно, це сильно вдарить по російському керівництву, оскільки в даному випадку в суспільній думці можна буде чітко прослідкувати ланцюг між початком російської інтервенції в Сирію і терактом. Думаю, такого розвитку подій дуже бояться в Росії. Не слід забувати, що навколо таких подій завжди виникає чимало "теорій змов". Про одну ми уже чули, коли арабський телеканал заявив, що літак підірвали самі росіяни.

На моє переконання, Росія не почала б військову інтервенцію в Сирію, якби не мала досвіду півторарічної війни в Україні. В такий спосіб Росія намагається обнулити негативні для себе наслідки агресії проти України, перейшовши на інший рівень взаємодії із Заходом. Це — зовнішня причина. А внутрішня — сама динаміка російського режиму не дозволяє Путіну зупинитися (це наче їзда на одноколісному велосипеді): припинення війни однозначно негативно вдарить по рейтингах, приверне увагу населення до погіршення економічної ситуації в Росії, поставить під сумнів соціальний договір — добробут та безпека в обмін на права.

Ви абсолютно праві. Ментально російське керівництво і значна частина росіян щиро вважають, що воюють з американцями, де Україна — лише поле бою, а українці — запроданці «на службі у американців». Така формула дозволяє росіянам а) відчувати себе наддержавою, оскільки від ваги супротивника в значній мірі залежить ставлення до себе, б) уникати неприємних міркувань про війну зі слов’янським народом, який для багатьох росіян вважається братерським. З цією метою українці дегуманізуються до рівня політологічних жупел: "фашисти", "хунта" тощо.

На моє переконання, це навряд чи зупинить репресії на півострові. Але такий заклик політик має право робити. Ключовий момент зараз — приймаючи рішення щодо припинення чи неприпинення електропостачання, слід зважати на всі можливі ризики та їхні наслідки. І прийняте рішення має бути прозорим та аргументованим.

За досвідом інших подібних конфліктів, можу сказати, що вони тривають дуже довго, іншими словами, дна немає. Через певний час, можливо, відбудеться "вигорання" конфлікту, коли сторони вже не матимуть сил на його продовження і готові будуть сісти за стіл переговорів. Але на сьогоднішній день це малоймовірний сценарій. Хоча я не виключаю, що переговори, які зараз відбуваються, можуть принести якісь позитивні результати. Отже, найближчим часом війна «всіх проти всіх» у Сирії триватиме й надалі, і участь Росії в цій війні аж ніяк не сприяє встановленню там миру.

Давайте накреслимо ключових гравців, серед яких я б назвав російських націоналістів різного ґатунку та імперців. Перші, без сумніву, зацікавлені в тому, щоб війна тривала, оскільки в цьому вони бачать у майбутньому перспективу посилення своїх позицій у самій Росії. Імперці цілком задовольняються Кримом, оскільки для них Крим означає відновлення статусу імперії. І, очевидно, імперці підтримують російську інтервенцію в Сирію, яка, на їхню думку, робить статус Росії більш вагомим. На сьогоднішній день імперців, звісно, набагато більше в Росії, ніж націоналістів, і репресії щодо російських націоналістичних організацій (наприклад, закриття організації "Русские") якраз свідчать про суттєву перевагу саме імперців. В цілому, можна сказати, що "медовий місяць" російських націоналістів та імперців позаду, і протиріччя між цими двома групами будуть наростати, що вигідно для нас.

Судячи з тієї інформації, яку ми маємо, в Криму значно зменшився асортимент товарів, виросли ціни. Отже, наслідки цієї блокади відчутні. Про це свідчить і остання хвиля репресій у Криму проти кримських татар. Для переконаних прихильників України в Криму цей крок був логічним і довгоочікуваним. А щодо інших категорій населення, то вони відчувають всі наслідки блокади, і їхнє ставлення до окупаційної влади погіршується. Це не означає, що пересічний мешканець Криму через це буде більш прихильний до України, але на цьому етапі важливіше, щоб був зруйнований міф про всесильність Росії щодо Криму.

Ні, не стане, тому що Радянський Союз мав з Афганістаном спільні кордони, які дозволяли йому утримувати обмежений контингент. Росія не має таких можливостей у Сирії. Крім того, безпосередня участь у наземних операціях лишається вкрай непопулярною ідеєю серед росіян. Очевидно, Росія розраховувала здійснити "бліц-криг", обмежившись виключно повітряними ударами. А що буде далі — це питання залежить від того, яку стратегію обире Росія. В разі якщо вона буде готова здати Асада, по суті, це буде сценарієм виходу з конфлікту, або ж якщо вона не готова здати його, значить, що вона налаштована продовжувати конфлікт із подальшим втягуванням у нього, що матиме абсолютно непередбачувані наслідки.

Багато що залежить від пропаганди. Є теорія залежності від попереднього розвитку, вона стосується будь-якої країни та будь-яких соціальних інститутів. В російському випадку ми стикаємося з ситуацією, коли суспільство не готове брати відповідальність за свої дії і прагне перекласти цю відповідальність на лідера. Весь хід російської історії показує, що це відбувається з постійною періодичністю. Відомий російський економіст Александр Аузан назвав цей феномен "абортивною модернізацією", коли будь-які соціальні зміни зупиняються "згори" через страх дестабілізації. Тому не дивне таке ставлення росіян, оскільки пропаганда якраз тисне на ці "больові точки", формуючи відповідне ставлення до реальності.

Ні, вона не залишить Україну в спокої. Просто українське питання зараз переведено в режим очікування. В Росії розраховують на те, що Україна ослабне через внутрішні протиріччя, і вони виходитимуть із наслідків внутрішньополітичної української боротьби.

В принципі, на сьогоднішній момент Україна в силу обставин не може здійснювати політичну активність у близькосхідному регіоні.

Без сумніву, санкції реально впливають на поведінку Росії. Вони мають кумулятивний характер. Власне, Росія і влізла в Сирію, аби вийти з режиму санкцій.

Ейфорії поменшало. Але люди часто не готові визнавати, що вони робили дурниці. Тому якщо ми говоримо про боротьбу за мізки кримчан, то цей процес буде довгим і кропітким. Хоча більшість у разі відновлення української юрисдикції над Кримом сприйме цю ситуацію абсолютно спокійно, виходячи з раціонального вибору. Так само як вони зараз визнають окупаційний режим.

Звісно, на військову базу. Причому Росія робить все, щоб максимально замінити населення Криму вихідцями з Росії.

Частково я вже про це говорив у попередніх відповідях. Думаю, що ця тенденція збережеться, оскільки це відповідає російським уявленням про соціальний порядок. Зрозуміло, що удари будуть точкові: або витіснення, або підкорення незадоволених у Криму. Власне, це те, чим завжди займалася російська влада в Криму. Паралельно з цим будуть створювати колаборантів із числа кримських татар.

Вони безсилі, тому що не мають механізмів реалізації прийнятих рішень. Рада безпеки ООН взагалі заблокована через процедуру вето, і прийняти результативне рішення вкрай важко. Український випадок про це красномовно свідчить.

Ізраїль не визнає факту наявності у нього ядерної зброї, хоча про це відомо всім. Тобто Ізраїль — чуть-чуть ядерна держава. :)

Тим, що Росія — не СРСР. Недотягує.

Якщо припустимо таку ситуацію, то це збільшить ймовірність збільшення терактів проти Росії закордоном. Я б на місці росіян взагалі припиним би літати на Близький Схід.

Ціна на нафту впала до активного втручання Росії в сирійський конфлікт. І кореляція цін напряму не залежить від цього конфлікту. Є широка дискусія з приводу катарського газогону, який мав пройти територією Сирії і який часто називають однією з підстав для початку громадянського конфлікту. Я не дотримуюся такої точки зору, але зважаю на те, що ця точка зору доволі популярна — серед росіян і арабів, тож сприймаю її як соціальний факт.

Ні, не може. Але підштовхне сторони до пошуку виходу з конфлікту. В цьому конфлікті накопичилося чимало похідних проблем, розв’язати які однією політичною дією — відставкою Асада — неможливо.