Євген Жеребецький: війна з Росією може закінчитися її розпадом і повним хаосом

25 апреля 2014, 12:25обновлено 3 августа 2018, 01:06
29386
"Якщо почнуться реальні бойові дії, буде те, що на Майдані – загине багато людей, але відіб'ємося", – впевнений експерт.

Євген Жеребецький

На сайті "Главред" відбувся чат із політичним аналітиком, експертом з питань державної та міжнародної безпеки Євгеном Жеребецьким.

Спілкуючись із читачами, він розповів, чому вважає ймовірність прямого військового вторгнення Росії в Україну низьким, чому південний схід не повторить долю Криму, які наслідки для Києва, Москви та світу може мати війна в Україні, чому женевські домовленості є величезною дипломатичною поразкою Києва, а також спрогнозував цікаві результати президентських виборів у Миколаєві, Херсоні, Харкові та Одесі.

видео дня

Подаємо стенограму чату з Євгеном Жеребецьким.

Pilgrim:Как вы считаете, возможно, все, устроенное россиянами у нас,– не результат, как говорится, "имперских амбиций Путина", а результат того, что Россия любой ценой пытается не допустить нахождение НАТО вблизи своей границы, а Украина в этой ситуации только как разменная монета (и для одной, и для другой стороны)? Или здесь все в комплексе? Спасибо!

Євген Жеребецький: Зрозуміло, що Путін не хоче, аби НАТО знаходилося поряд із його країною, тому що він зробив інший геополітичний вибір. Росія конфронтує з Європою та західним світом. Путін намагається заснувати союз із Китаєм. Парадокс полягає в тому, що Путін десять років тому обговорював можливість вступу до НАТО, але його зігнорували і, мені здається, даремно. Чому? Тому що американці не бачили нинішнього свого найбільш серйозного противника і ворога – Китай.

Знайдіть мою статтю в журналі "Ї" № 31 (львівський часопис, одне з найбільш серйозних видань в Україні), стаття називається "Кінець імперії". Стаття з самого початку дуже нудна, тому що я пояснюю принципи, на підставі яких робив аналіз поточного на той час стану Росії, можна цей кусок пропустити і читати з середини. Там міститься аналіз ситуації, який підводить до того, що Росія найближчим часом розпадеться. І одна з причин розпаду – катастрофічна депопуляція, вимирання етнічних росіян і православних угро-фіннів. Алкоголізм.

І тому ще в 90-х роках Сергій Караганов, один із найбільш серйозних і компетентних російських аналітиків, наближених до Кремля, казав, що в 2005 році найбільшим дефіцитом в Росії буде робоча сила. Тому одне з завдань Росії – захопити наші руки й душі, російськомовних або просто слов'ян, які цю Росію й будуть рятувати. Не секрет, що за Уралом Росія слабо контролює свою територію. От тому в Криму зараз і промацують ситуацію, щоб відправляти за Урал наших міліціонерів, військових, які зрадили присязі й просто мешканців Криму, щоб якось втримати ситуацію.

y-grek:За вашими спостереженнями, чи мало можливості військово-політичне керівництво України не допустити втрати Криму, і чому ці шанси були втрачені? Дякую.

Євген Жеребецький: Звичайно. Я розмовляв із військовими, доволі високопоставленими, і вони сказали наступне: на самому початку в Криму була відносно невелика кількість російського спецназу ГРУ ГШ МО РФ. Натомість решта так званих "зелених чоловічків" були військовослужбовці ЧФ РФ. Якщо б це одразу локалізували, а у нас там були найбільш боєздатні частини, то нічого цього не було б. Росія робить все можливе, щоб не відбулося масштабних бойових дій між збройними силами РФ та України.

Євген Жеребецький

y-grek:Пане Євгене, як би ви оцінили моральний, психологічний стан українського війська? Наскільки воно довіряє владі після того, як побачило, як вчинили з нашими військовими в Криму, які фактично були кинуті напризволяще? І, до речі, можливо, у вас є інформація... А на що й куди підуть ті величезні кошти, які зібрало Міноборони, якщо військовим допомагають обживатися здебільшого волонтери? Дякую за відповіді.

Євген Жеребецький: Моральний, психологічний стан війська – мені б не хотілося про це говорити взагалі. Якщо зважити на теперішню АТО, то взагалі щось незрозуміле. Передусім треба пам'ятати, що була спроба задіяти частину наших військових (зокрема, Дніпропетровську повітрянодесантну бригаду) в придушенні Майдану. Нарешті наші військові просто не хочуть воювати. Бо якщо взяти події у Донецьку (Слов'янськ і Краматорськ), то наші спецслужби говорять, що на нашій території зараз декілька сотень російських диверсантів, від яких Росія відмовляється. А раз так, то є всі підстави діяти доволі жорстко. Тобто, по суті, є всі умови, щоб людей зі зброєю локалізувати, і при перших бойових діях, вони складуть зброю. Але – цього не робиться. Простіше кажучи, якщо хтось хоче щось робити, то він шукає способи, а якщо хтось не хоче чогось робити – він шукає причини (вже після чату почалася активніша фаза спецоперації у Слов'янську - ред.).

Що стосується грошей, то я читав в інтернеті про ці речі, але оскільки я не впевнений, що це була достовірна інформація, не хочу це коментувати.

liga_:Наскільки велика сьогодні загроза, що дії сепаратистів та диверсантів на сході й півдні зірвуть президентські вибори в тих регіонах? Яких провокацій можна чекати на травневі свята, ближче до дня виборів?

Євген Жеребецький: Склалося так, що я з 2000 року активно займаюся виборчими кампаніями. У мене базова юридична освіта, я разом із групою юристів я є співавтором декількох посібників для членів окружних, дільничних виборчих комісій, офіційних спостерігачів на парламентських та президентських виборах. Тобто, я весь час намагався навчити всі без винятку політичні сили захищати свої результати виборів.

Я не уявляю собі, як можна чесно, без фальсифікацій провести вибори, якщо, скажімо, в частині регіонів українська влада не контролює ситуацію. Навіть у мирний час вибори в Донецьку, Луганську, Харкові та Криму можна вважати чесними лише у 2006-2007 роках та "третій" тур виборів у 2004 році. Скажімо, у 2012 році під час парламентських виборів у багатьох окружних комісіях просто переписувалися протоколи ДВК.

Ясно, що вибори треба проводити – у нас немає іншого виходу. Але я боюся, що вибори в Луганську і Донецьку будуть далекі від дійсного стану речей. Хоча, з іншого боку, в Миколаєві, Херсоні, Харкові та навіть Одесі, мені здається, ми отримаємо дуже цікаві результати – проукраїнські. Мені здається, що на цих виборах станеться абсолютно парадоксальна річ: якщо раніше ми казали "південно-східний регіон" – південь, Донецьк, Луганськ і Крим були разом, то тепер південь (без Криму, звичайно) стає проукраїнським. І Луганськ з Донецьком лишаються на самоті. Це багато вартує.

Росія стратегічно не зацікавлена, щоб відбулися вибори. Оскільки з'явиться новий легітимний інститут влади – президент. Що стосується ВР, яка наразі є стовідсотково легітимним органом влади, то, маючи комуністів і ПР, цю структуру легко зруйнувати. Якщо не відбудуться вибори (а росіяни робитимуть все для цього), то ми будемо в дуже важкій ситуації. Чого чекати? Думаю, тут моєї фантазії брак на це: якщо Путін у 1999 році підірвав житловий будинок на вул. Гур'янова, а тоді на Каширці вночі, з мешканцями, загинуло 370 і, відповідно, 150 осіб, громадян Росії, то що він здатен зробити з нами? Надія лише на рештки наших спецслужб і на адекватних мешканців Донецька, Луганська, Харкова, Одеси, які не піддадуться на провокації, бо йдеться, перш за все, про їхню безпеку.

Karambol:Готов ли реально бороться Запад за целостность Украины и вступить в вооруженный конфликт с Россией, если что?

Євген Жеребецький: Ні. Чому? Тому що Захід краще, ніж самі росіяни, розуміє, в якому стані знаходиться РФ Володимира Путіна. І якийсь серйозний військовий конфлікт із Росією може закінчитися розпадом цієї країни і повним хаосом. Це означає, що в дію вступить, перш за все, Китай, який до цього часу не визнав анексію у 1862 році 1,5 кв. км. Далекого Сходу і східного Сибіру. Крім того, у Росії є ядерна зброя, заводи, які займаються збагаченням урану, виготовленням ядерних боєголовок, атомні АЕС і т.д.

Хаос в Росії означатиме, що на світову арену вийде сильно зміцнений територіально (бо захопить Сибір) Китай. Тому коли Захід бачить перед собою втрату суверенітету України і розпад Росії, зрозуміло, що ніхто не буде про нас думати. Тому вони постійно і закликають нас: починайте відбиватися, тоді ми вам допоможемо зброєю, порадами, розвідувальною інформацією з сателітів; але якщо ми не б'ємося, а тільки називаємо прізвища російських диверсантів, але не арештовуємо їх, то й Захід не вірить, що наші влада та армія готові захищати свою Батьківщину.

Парадокс у тому, що у нас є солдати, але немає армії. Це значить, що якщо, не дай Боже, почнуться реальні бойові дії, ніхто не буде слухати Турчинова та Яценюка, а люди підуть на війну. І буде те, що на Майдані – загине багато людей, але відіб'ємося.

Євген Жеребецький

Karambol:По вашему прогнозу, что может быть дальше в Крыму? С украинцами, не захотевшими получить российский паспорт? С крымскими татарами (учитывая запрет въезда на полуостров для Джемилева)? Партизанское движение, открытая борьба или смирятся и будут жить в новых условиях?

Євген Жеребецький: У мене складається враження, що Путін щодо Криму мав зовсім інші плани. У Путіна економіка в катастрофічному стані. Зараз всі відмовляються від російських газу й нафти, співробітництва у сфері космосу (важко було уявити, що американці та європейці відмовляться від цього). Росіяни повертаються на схід, до Китаю, вони готові продавати свій газ дешевше, бо немає виходу. Посадити собі на шию депресивний Крим, в який десятки років ніхто не інвестував коштів,– це, скоріше, поразка, а не перемога. Вартість відпочинку в Криму і низький рівень сервісу робить його неконкурентоздатним у порівнянні з тими ж Єгиптом чи Туреччиною.

Путін насправді хотів захопити Севастополь, оголосити його російським містом і не платити за базу і видавити звідти нас. Це для нього було критично важливо, бо росіяни не мають куди перемістити ЧФ. А, відповідно, Крим був би тією територією, яка б годувала і утримувала Севастополь, бо ми б у наш Крим закачували дешеву електроенергію та безкоштовну воду, утримували б пенсіонерів. Путін захопив Крим і отримав дорогу воду і електроенергію, 700 тисяч пенсіонерів і фактично зруйновану економіку після анексії. І за все треба буде платити Росії.

Що буде? Росіяни спробують видавити з Криму весь проукраїнський елемент, зокрема, татар, і будуть це робити акуратно. І, відповідно, Крим перетвориться навіть не на Сочі, про якийсь розвиток не варто говорити: туди не будуть літати міжнародні авіалінії, запливати круїзні кораблі – туди будуть їздити російські військові й чиновники, а РФ буде дотувати їм путівки. Врешті, Крим перетворять на грандіозну військову базу.

Karambol:Г-н Жеребецкий, что на сегодняшний день может служить реальным сдерживающим фактором для России, который хоть немного усмирит ее аппетиты по отношению к Украине?

Євген Жеребецький: Лише реальний опір російській агресії і диверсантам всередині країни з боку наших силових структур: армії, спецслужб. Все інше – нереально.

liga_:Чи підтримуєте ви ідею запровадження візового режиму з Росією? Адже в його відсутності зацікавлено чимало наших громадян, зокрема, на сході та півдні, багато в кого там родичі, хтось їздить працювати, а такий крок може вкотре роздратувати та додати ще більшого несприйняття нової влади? І тут же друге питання: чому влада не вживала жодних заходів на кордонах, коли сюди перекидалися російські "зелені чоловічки", провокатори, тощо?

Євген Жеребецький: Безумовно. Річ у тому, що прикордонники можуть лише формально перевірити, чи власник паспорта, точніше його фотографія, відповідає особі, яка його пред'явила. Натомість якщо з країною є візовий режим, то співробітники консульських установ отримують дуже детальні візові анкети і мають можливість їх перевірити, звірити з закритими базами МВС, СБУ і відфільтрувати небажаних відвідувачів, потенційних терористів ще на стадії отримання візи. Наскільки мені відомо, вже декілька років тому ЄС профінансував спеціальне програмне забезпечення і "залізо" для українських прикордонників.

Якщо громадянин України чи Росії збирається до родичів чи в службове відрядження, то він отримує візу без проблем, як зараз ми їздимо в ЄС. Потрібно всім вирішити, що важливіше – безпека держави і громадян чи втрачені декілька годин в російському консульстві.

Чому не затримували "зелених чоловічків", провокаторів? Тому що на сході немає кордону: на великих дорогах стояли прикордонники, натомість реального кордону з колючим дротом і вишками немає. Ідіотизм ситуації полягає в тому, що ми за свої гроші охороняємо кордони ЄС на заході, але не охороняємо їх на сході, звідки є реальна небезпека.

Kosmopolit:1. Ваше видение перспектив России без дружественной Украины (в текущем формате), но с Крымом в плане региональной и международной безопасности? 2. Явно, что новые территории, даже без боя приобретенные, потребуют колоссальных вложений. Есть какие-то расчеты, что может "переварить" Россия на текущем этапе? 3. Каковы перспективы Таможенного Союза в условиях санкций для России? Может ли он пойти прахом? 4. Как вяжется торговая война России с Украиной в разрезе участия в ВТО? 5. Не будет ли противоречить вступлению Украины в ЕС даже на правах ассоциации неурегулированность ситуации с Крымом? Кажется, для Грузии ее проблемы с Абхазией и Ю.Осетией стали именно таким камнем преткновения? Спасибо!

Євген Жеребецький: 1. Росія без дружньої України? Мені здається, на неї чекають важкі часи: свого часу Росія тим чи іншим чином купила (захопила) велику кількість підприємств, які виробляють харчові продукти (сирзаводи, молокозаводи і т.д.). Тепер, якщо нашій владі вистачить розуму, незважаючи на колосальні втрати, вона припинить торгувати з Росією. Українські товари, безумовно, нижчої якості, ніж європейські чи прибалтійські, але вони істотно дешевші. От вам і удар по російському бюджету, бо треба або дотувати харчі, або завозити дорогі європейські.

Ми дуже тісно співпрацюємо в військово-промисловому секторі. Російські стратегічні ядерні ракети підлягають модернізації, і провести росіяни її можуть лише на дніпропетровському "Южмаші". Є також двигуни для літаків і гелікоптерів і т.д.

Тобто, це нові колосальні витрати, якщо замкнути свою харчову промисловість, ВПК на самих собі.

2. Сумніваюся, що вона зможе щось перетравити, бо у неї немає грошей. Захоплену територію (Крим) чекає велика депресія – і економічна, і психологічна.

3. Митний союз не мав перспектив у мирний час і тримався на тому, що, скажімо, в Білорусії продавали дешевше нафту і газ. Зараз, коли Казахстан різко виступив проти втручання росіян у внутрішні українські справи, а Білорусь прямо говорить, що це наші внутрішні справи, і Росія не має в них втручатися…

4. Думаю, що у ВТО справжня війна не почалася, все попереду.

Євген Жеребецький

Smilik:А ви маєте легендарну візитівку Яроша, яку вогонь не бере? Що думаєте про ту історію?

Євген Жеребецький: Візитівки не маю, з Ярошем не знайомий. Історія з візитівкою – грубе інсценування російських спецслужб, розраховане на ідіотів.

Philipp:Чи не спіткає схід України доля Криму? Чи можна було зберегти Крим, і чи можна припинити цей безлад на сході?

Євген Жеребецький: Ні, схід доля Криму не спіткає. Принаймні, дуже сподіваюся. Тому що всі бачать тепер всі "прєлєсті" російської окупації Криму. Нарешті наші олігархи, які і заварили цю кашу, зрозуміли вже, що вони втратили контроль над ситуацією в Донецьку і Луганську, тобто, стали жертвами власного успіху.

Lurdes:Євгене Петровичу, як Ви ставитеся до діяльності "Правого сектору"? За яких умов його лідер Дмитро Ярош мав би шанс отримати пристойний результат на президентських виборах? І окремо – що думаєте про ініціативу створення спецбатальойну "Донбас"? Дякую.

Євген Жеребецький: Нормально ставлюся до діяльності "Правого сектору". Судячи з офіційних заяв і декларацій, їхня позиція мало відрізняється від деяких наших парламентських фракцій. Але "Правого сектору" як масового руху немає. Є велика кількість прихильників (завдяки хорошій рекламі, яку йому робить російське телебачення і ЗМІ), але добре організованої і масової структури – нема. А вибори організовують не окремі, навіть дуже активні і відважні люди, а організації.

Спецбатальойн "Донбас" – це добре. Сьогодні ми бачимо, що у нас немає 350 тисяч міліціонерів, 180 тисяч солдатів, 40 тисяч СБУ-шників і т.д. Мусить же хтось захищати нещасних переляканих міліціонерів і спецпризначенців з "Альфи" та інших – росіяни такі страшні...

Prokop:Как вы сегодня оцениваете вероятность прямой военной интервенции России в Украину?

Євген Жеребецький: Як низьку. У росіян мало сил для цього. У 1968 році на невеличку Чехословаччину вони кинули 200 тисяч солдат і 5 тисяч танків. У них немає такої армії зараз на південному заході. Тому вони намагаються зробити це нашими руками, і поки що доволі успішно.

Prokop:Евгений, как бы вы оценили эффективность АТО на востоке страны?

Євген Жеребецький: Дуже погано. Спецслужби не виконують своєї функції. Бо це не армія має робити.

Valeriy Klimov:Вопрос по политической аналитике. За 23 года "несчастий" госстроительства был хоть один или два "счастливых варианта",чтобы не прийти к сегодняшнему состоянию? Имею ввиду личность. В смысле "роль личности в истории" и модель государства, к какой оно должно было стремиться. Только не надо штампов.Только личное наблюдение.

Євген Жеребецький: Хороше питання. У нас, починаючи з 1988 року, роль особистості звели до нуля. І, як це не парадоксально, почалося це з введення пропорційної виборчої системи, партійних списків. Не лише президенти не обиралися, але й депутати ВР призначалися олігархами. Найбільша трагедія, яка сталася у нас: за 23 роки відбулася тотальна антиселекція "політичних тварин" в країні, причому робила це не лише антиукраїнська влада (Кучма, Янукович), але і проукраїнська опозиція. Тобто, у нас є політичні колективні суб'єкти та "мафіозні" структури всередині політичних партій, які приймають рішення, виходячи з власних політичних і фінансових інтересів. Після Майдану нічого не змінилося.

Чи були варіанти змінити стан речей? Я не пригадую. Я переконаний, що розпад Радянського Союзу був спроектований і реалізований КГБ за погодженням із західними країнами. І якщо у нас з'являлися шанси вирватися з-під російської фактично окупації, одразу активно включався Захід – пам'ятаєте промову Буша у ВР – і нам ці відкриті двері закривали. Я особисто був свідком, як німці валили наше приєднання до ПДЧ.

Після Майдану різко змінилася ситуація, і нинішня влада, не розуміючи цього, живе в старому світі. Сила є на Майдані, влада – на Банковій і Грушевського. Навіть якщо вони розберуть весь Майдан, він все одно залишиться у нас в головах. За ці три місяці ми навчилися стільком речам, що нікому нічого не треба пояснювати. Якщо зараз український народ терпить цю бездарну і боягузливу владу, то лише завдяки Путіну. Революція ще не закінчилася...

Євген Жеребецький

Наталия Банкина:Какую перспективу для Украины Вы можете предсказать? Как скоро сольют юго-восток Путину, и стоит ли серьезно относиться к Женевским соглашениям, или они не стоят бумаги, на которой они написаны? Потому что по всему видно, что Донбасс сливают так же, как слили Крым.

Євген Жеребецький: Південний схід не "зіллють", перш за все тому, що Одеса, Херсон і Миколаїв за останні три місяці стали такою ж Україною, як і Чернігів, Житомир та Суми. Вони самі встануть на свій захист. Бо населення цього не захоче. Власне, в цьому і є колосальний прокол.

Що стосується Женевських угод, то це наша колосальна дипломатична поразка. Той факт, що ми не згадали про Крим, не виставили умову, що Росія повинна звільнити Крим, означає, що ми опосередковано, за замовчуванням, погодилися з російською анексією Криму. Позитиву від переговорів – ніяких, а прецедент створено.

Sergii Starchenko:Скажите, каким образом (где именно?) жители Крыма смогут проголосовать на выборах президента Украины 25 мая?

Євген Жеребецький: У нас існує Державний реєстр виборців. База даних знаходиться у Києві. ЦВК видало спеціальну постанову, відповідно до якої на кордоні Криму і Херсонської області будуть створені спеціальні виборчі дільниці на тимчасовій основі.

Признаюся чесно, я ще не встиг перечитати постанову: не знаю, яким чином можна повідомити Держреєстр, що Ви хочете проголосувати на президентських виборах. За законом це робиться так: потрібно повідомити найближчий відділ ведення Державного реєстру виборців про те, що Ви хочете проголосувати, і вони включать вас у списки виборців на цих спецдільницях на території Херсонської області. Тоді – перетнути кордон і проголосувати.

Зробити таку заяву до Держреєстру можна (я думаю) електронною поштою і, дуже важливо, це треба зробити не пізніше як за п'ять днів до дня голосування – до 19 травня включно. Варто зайти на сайт ЦВК, там на титульній сторінці є інформація. Я думаю, що ЦВК найближчим часом дасть роз'яснення, яким чином Вас можна включити у списки виборців на цих дільницях.

Євген Жеребецький

Omega: Когда Россия выдаст Януковича, и какое будущее его ждет?

Євген Жеребецький: Януковича видадуть після того, як не буде Путіна. Навіть якщо буде рішення міжнародного кримінального суду, його не видадуть. І жодні санкції проти Росії не допоможуть, тому що вся російська політика щодо України протягом останніх 23 років – спецоперація ФСБ і ГРУ. Один із їхніх найбільш цінних агентів – Янукович. Тому марно сподіватися, що вони здадуть свого шпигуна.

sky777_:Глядя на нынешнюю власть, у вас лично никогда не возникает ощущения, что мы сменили "шило на мыло"? Как вы оцениваете ее политику безопасности страны за эти месяцы?

Євген Жеребецький: Та ні. Безумовно, ця влада краща за попередню, хоча й далека від ідеалу. Треба усвідомлювати, що це тимчасова влада. Вона зайняла ці посади, ігноруючи Майдан, і це найбільша її помилка, тому що в результаті вона втратила велику частину прихильників.

Що стосується політики безпеки – треба розуміти, що влада робить те, що може робити. Силові структури, які лишилися після правління Януковича і Партії регіонів, лежать у руїнах: 30% кадрового складу СБУ, як кажуть компетентні люди, – це російська агентура, вищий керівний склад Міноборони та МВС – те саме. Міліція, спецпідрозділи МВС заплямовані та деморалізовані своєю участю у придушенні Майдану.

sky777_:Евгений, на ваш взгляд, почему затягивается расследование расстрелов во время Майдана, почему прошло уже почти два месяца, а никто, ни один виновный не наказан, не задержан?

Євген Жеребецький: Мені це теж не зовсім зрозуміло. Як запевняє міністр внутрішніх справ, частина учасників розстрілу, щодо яких є підозра, заарештовані. Натомість мені видається, що Аваков просто боїться зачепити цей гігантський 350-тисячний гадючник. Уявіть собі, що було б, якби частину тих, які брали участь у силових акціях на Майдані, посадили, а інших розпустили – тут ніякого Путіна не треба. У будь-якому разі, це не знімає особистої відповідальності з Авакова та керівництва МВС за те, що всі особи, тим чи іншим чином причетні до злочинів на Майдані, мають бути заарештовані й отримати справедливе покарання. А міліціонери, які не були причетні до силових акцій, мають бути публічно виправдані, оголошені такими, що не брали участь у злочинах – щоб вони не несли колективної відповідальності за злочинців у погонах.

sid57:Пане Жеребецький, зважаючи на останні заяви Путіна (під час прямої лінії), Лаврова (що ледь не щодня з'являються у ЗМІ), яких кроків слід чекати від Росії, від яких її сюрпризів слід убезпечити себе Україні? Дякую.

Євген Жеребецький: Як я вже казав, Путін не має достатньо військових сил для прямої агресії на півдні і сході України. Розрахунок був на диверсантів і на добре розгалужену мережу провокаторів, українських громадян, які створять заворушення на сході. Найбільший його провал – Дніпропетровськ, Запоріжжя, Одеса, Миколаїв та Херсон. Фактично маємо Донецьк і Луганськ, і важку ситуацію в Харкові. Це означає, що найближчим часом вони можуть спробувати влаштувати якісь криваві заворушення в цих трьох неспокійних містах, а також в Одесі. Як вони це робили і на Майдані – стріляли і в тих, і в тих.

alex_sm: Чи варто Україні вступати до НАТО? Ви прихильник такого сценарію?

Євген Жеребецький: Чи варто вступати? Звичайно. Хтось всерйоз думає, що за нинішніх умов, за повністю розкраденої і деморалізованої українській армії ми зможемо захиститися від стосовно невеликої кількості російських військ? Я не вірю в це. Це означає, що десятки й сотні тисяч людей, цивільного населення візьме в руки зброю і піде захищати Батьківщину. І це буде як на Майдані: на конференціях міжнародних я пояснював дипломатам і політикам, що Янукович уже програв, і йшлося навіть не про час, коли його звалять, а про те, скільки загине людей. Так само і з Путіним: він ніколи не дістане України, інша річ, що маючи таку армію, таке керівництво і таку "допомогу" США і ЄС, це може обійтися нам дуже дорого. Якби ми були членом НАТО, то жодних проблем з боку Росії не було б.

alex_sm:З вашої точки зору, чи потрібно Україні прагнути відновити свій ядерний статус?

Євген Жеребецький: Так. Але, боюся, за теперішніх умов це нереально. Ядерна зброя – це не зброя нападу, а зброя захисту, відлякування. Лише сам факт володіння ядерною зброєю автоматично відлякує агресорів від країни. Якщо у нас президент, прем'єр, голова СБУ, міністри оборони і МВС, і всі їхні заступники виявилися агентами Росії, які втекли і закликають агресора – Росію – напасти на нас, хіба можна таким "державним діячам" давати в руки ядерну зброю? Нарешті, хіба народ, який обирає двічі несудимого рецидивіста президентом, може мати в руках таку зброю? Років за 20, якщо не зміниться ситуація з Росією (а я думаю, що зміниться), якщо ми не будемо в складі НАТО (а я думаю, що будемо), ми без проблем зробимо собі бомбу.

Фото Владислава Мусієнка

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.

Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред

Реклама

Последние новости

Реклама
Реклама
Реклама
^
Мы используем cookies
Принять