Мирне врегулювання воєнного конфлікту на Донбасі. Частина 3. Демократичні вибори

Продовження. Читайте початок: Мирне врегулювання воєнного конфлікту на Донбасі. Частина 2. Амністія

Україна називає конфлікт на своїх східних теренах війною, але при цьому, визнаючи Росію стороною конфлікту, не допускає можливості розриву дипломатичних відносин. І вже сьогодні наголошує на пріоритеті чинника безпеки та припинення вогню як передумови виходу із протистояння.

Пропонуємо зараз зрозуміти всю специфіку таких етапів локалізації збройного конфлікту на Донбасі, як вибори для унеможливлення розгортання бойових дій.

Можливість налагодження оптимальної електоральної моделі в постконфліктному стані

Дослідження 233 конфліктів у всьому світі засвідчує, що демократичні вибори та встановлення демократичного режиму є більш успішним для післяконфліктного врегулювання, аніж будь-яка інша політична система. Водночас міжнародний досвід проведення виборів на постконфліктних територіях свідчить, що передчасне проведення виборів та/або неналежна підготовка до них не тільки не сприяє примиренню та реінтеграції, а й може спровокувати відновлення бойових дій. Зокрема, міжнародний досвід вирішення локальних конфліктів дає підстави вважати, що дотримання чіткої послідовності етапів мирного урегулювання є одним із ключових факторів успішної реалізації мирних угод.

Що може виступати передумовами виборчого процесу

Роззброєння та демілітаризація. Аналіз досвіду організації та проведення виборів на постконфліктних територіях демонструє, що вибори можна проводити тільки на демілітаризованій території, адже сторона, яка програє вибори, може спробувати із допомогою зброї змінити результати волевиявлення.

Наприклад, досвід Анголи показує, що при проведенні виборів до завершення процесу роззброєння зростає ймовірність поновлення збройного протистояння. Так, 1992 року правляча партія Анголи — МПЛА виграла вибори з відривом у 1-2%. Політична сила УНІТА не погодилася з таким результатом і вирішила його оскаржити. Наявність зброї в УНІТА, що залишилась в результаті відставання графіку роззброєння, дозволила використати її проти членів та прибічників партії МПЛА. Це призвело до нової громадянської війни, яка фактично тривала до 2004 року (до смерті лідера УНІТА Жонаса Савімбі).

Вельми цікавими є результати доповіді Центру з міжнародних миротворчих операцій (ZIF) та Міжнародного центру з проведення миротворчих тренінгів ім. Кофі Аннана (KAIPTC). В ній досить чітко резюмується, що вибори не можуть відбуватися за відсутності необхідного безпечного оточення (а sufficiently secure environment) та дієздатних інституцій. До того ж йдеться не лише про безпеку волевиявлення виборців, а й про безпечну участь усіх партій та кандидатів.

В успішних випадках врегулювання конфлікту — зокрема, в Хорватії, Боснії, Косово та Ліберії — вибори відбувалися після встановлення ефективного контролю над перетином кордону.

Створення незалежної виборчої комісії (інституційне забезпечення проведення виборів.Робота незалежної виборчої комісії має надзвичайно важливе значення для успішного проведення виборів у постконфліктний період. Як вважає дослідник військових конфліктів Рафаель Лопес-Пінтора, критично важливо, аби організацією виборів займалася не тимчасова комісія, а постійна незалежна виборча комісія. Її політична незаангажованість визначає рівень довіри до результатів виборів, а відповідно, й стабільність політичної ситуації. Для гарантування прозорості та незалежності процесу слід розглянути можливість включення до складу центральної та місцевих комісій представників міжнародних організацій, передусім ОБСЄ.

Участь ВПО та біженців.Тільки повернення вимушено переміщених осіб (ВПО) та біженців у свої рідні міста і села здатне забезпечити тривалий мир, в іншому разі йдеться лише про електоральні маніпуляції.

У Боснії міжнародні організації основну ставку робили на те, що ВПО та біженці голосуватимуть не "заочно", а особисто у місцях свого колишнього проживання. Однак для повернення потрібен час, що є додатковим аргументом на користь відтермінування виборів.

Втім, якщо стоїть глобальне питання безпеки, то голосування "заочно" може бути виправданим, адже право на життя є базовим. Для України дистанційне голосування хоч організаційно і досить складно (проте можливо) організувати, але результати виборів можуть бути поставлені під сумнів загалом.

Забезпечення нейтрального політичного середовища під час передвиборчої кампанії

Здається корисним досвід Боснії щодо створення спеціального органу для моніторингу медіа-контенту на дотримання професійних стандартів журналістики.

Слід розробити документ, який би визначав стандарти та принципи поведінки ЗМІ, а також механізм застосування санкцій (як проти внутрішніх, так і зовнішніх ЗМІ) у разі їхнього порушення. Це сприятиме чесності та демократичності проведення виборів — зменшенню маніпуляцій з боку мас-медіа, контрольованих окремими партіями чи особами, а в результаті — зміцненню позицій поміркованих сил.

Участь міжнародних організацій у підготовці та моніторингу за виборами як спосіб забезпечення їхньої легітимності

Роль міжнародних організацій, передусім ОБСЄ, не повинна обмежуватися спостереженням. Вибори, організовані та проведені під керівництвом міжнародної структури, буде важче оскаржити. Лідери сепаратистів матимуть значно вужче поле для маневру, аніж у разі організації виборів центральною владою країни. Щодо розподілу обов'язків між міжнародними організаціями та національним урядом, то вони повинні бути чітко визначеними у широкій мирній угоді та визнані усіма сторонами конфлікту.

Виконання усіх етапів підготовки до виборів та дотримання усіх домовленостей. Наперед визначена дата голосування (до фактичного виконання усіх етапів врегулювання конфлікту) підриває зусилля із забезпечення чесного та відкритого виборчого процесу. Головним аспектом є відхід від поспіху. Зараз він характерний для "міжнародних посередників" врегулювання воєнного конфлікту на Донбасі.

Наприклад, вибори 1992 року у Ліберії були визнані легітимними, попри відсутність вільного доступу до ЗМІ усіх політичних представників. Однак через авторитарні дії новообраного президента Тейлора у країні за два роки після виборів почалася друга громадянська війна.

Значний часовий проміжок між припиненням вогню та проведенням виборів (2-3 роки).Зміна виборчого законодавства вимагає надання щонайменше року всім учасникам виборчого процесу (комісіям, партіям, виборцям тощо) для ознайомлення з новими правилами та налагодження роботи. Цей час необхідний не лише для того, щоб забезпечити умови для чесного та вільного волевиявлення, а й для формування поміркованої місцевої сили, здатної створити противагу впливу прибічників радикального курсу. Саме це, а не вибори, має бути метою мирного врегулювання як гарантія незворотності процесу. Дослідження конфліктів у постконфліктний період показали, що коли вибори проводять менш аніж за два роки після припинення вогню, у випадку молодих демократій, і менш аніж за рік після припинення вогню — у випадку розвинутих демократій, це призводить до поновлення збройного протистояння. Відповідно проведення виборів за три роки після припинення вогню є найсприятливішим для стабілізації ситуації та збереження миру.

Якщо реалістично оцінити ситуацію, яку Україна отримала після наявного "комплексу заходів, спрямованих на імплементацію Мінських домовленостей", недостатньо чітко визначається черговість проведення виборів щодо інших елементів врегулювання, окрім відновлення контролю над кордоном, яке згідно з п.9 має відбутися у перший день після проведення місцевих виборів. Поряд із цим Україна опинилися між молотом і ковадлом, між тиском на неї з боку Росії та частково міжнародних гравців, щодо якнайшвидшого закінчення конституційної реформи з метою децентралізації та проведення місцевих виборів на окупованих територіях. Водночас міжнародний досвід врегулювання конфліктів засвідчує: такий підхід може забезпечити швидкий, але хиткий результат.

На чому Україна може будувати позицію в питанні виборів на окупованих територіях

По-перше, на чіткій декларації своїм закордонним партнерам, що проведення виборів на окупованій частині Донбасу до роззброєння, демілітаризації, без відновлення контролю над кордоном, без належного законодавчого та інституційного забезпечення виборів призведе до загострення конфлікту.

По-друге, наполягати на уточненні графіку кожного етапу врегулювання конфлікту (наприклад, у вигляді широкої мирної угоди), з метою відведення щонайменше двох-трьох років на підготовку до виборів із моменту повного припинення вогню.

По-третє, Україна має наполягати на проведенні заходів із гарантування безпеки (роззброєння, демілітаризація, що має бути підтверджена ОБСЄ, контроль над кордоном) до запуску процесу організації виборів.

По-четверте,проведення виборів в ОРДО/ОРЛО після виконання всіх інших етапів мирного урегулювання (роззброєння, демілітаризації тощо) має здійснюватися згідно з новим законом, який би враховував недоліки чинного законодавства та відповідав критеріям ОБСЄ щодо проведення виборів.

Далі буде. Мирне врегулювання воєнного конфлікту на Донбасі. Частина 4. Введення миротворчої місії

Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред