Давня українська держава Рось та її велесовичні символи

В Інтернеті з'явились цікаві зображення сімейних реліквій давнього слов'янського періоду, ймовірно I тис. н. е., які підтверджують факт існування у центральнослов'янському, Вісло-Дніпровському, регіоні давньої держави Рось, на що звертав увагу ще академік Борис Рибаков.

На металевих речах різної форми, вертикальною велесовичною в'яззю, скорописом, характерним для дощечок Велесової книги, різними техніками, вирізано назву давньослов'янської держави — РОСЬ.

Форма вертикального розташування слова вказує на одну особливість — зображення має символічний та знаковий характер. У такій подачі слово сприймається як певна емблема чи бренд, який символізує давню слов'янську державу.

Для належної розшифровки велесовичного напису РОСЬ, важливо знати сакральні принципи слов'янської велесовиці, розуміти правила створення слов'янських сакральних абревіатур-понять.

Ці правила для велесовичного письма закладені у принципах побудови його азбуки, які пов'язують кожен окремий звук з кожною окремою літерою, без усіляких можливих натяків на варіативність прочитання чи варіативність звучання написаного:

— окремому звуку завжди відповідає тільки одна окрема буква (знак)!

— окремій букві (знаку) завжди відповідає тільки один окремий звук!

Звідси, головною умовою сакральності слова є однозначність передачі інформації у ньому: усі звуки і букви повинні бути жорстко пов'язані і не мати натяків на різночитання чи варіанти подвійного звучання.

Саме такі принципи дозволяли Святим Отцям тисячоліттями застосовувати особливе велесовичне письмо для сакрального кодування священних текстів, для словотворення, для складання особливих слів-абревіатур з глибоким духовним змістом (методом групування перших літер застосованих слів).

Сакральні слова служили прославленню Творця, Прави (закону Творця), Світлого Ірію, душ славних предків. І не тільки у молитвах чи духовному служінні, а й буденних справах і повсякденному житті.

Тому мова рахманів та волхвів, що була наповнена сакральними абревіатурами, спонукала слов'ян до постійного контакту з вищими світлими силами і славила їх.

Кирилиця, яка була сформована Кирилом і Мефодієм за вказівкою візантійського імператора Михайла III у ІХ ст. н. е., дивувала слов'ян нагромадженням надмірної кількості букв, у окремих варіантах до 54 літер!

Вона вкрай ускладнювала письмове відтворення слов'янського звукового ряду — одному звуку у ній могло відповідати кілька знаків. Іноді таких знаків було до 4-х або 5-ти на один звук!

Наприклад, звук "о" позначався літерами он, оук, ота, ом, одь, а звук "у" — буквами ук, оук, іжиця та іншими. Щось схоже мало місце і для інших звуків та букв.

У кириличній абетці отримали місце знаки які не мали звукових відповідностей у давній слов'янській мові. Серед таких букви псі, йота, едо, ета, ень та інші. Складними були і правила користування цими знаками...

Але особлива роль в історичній перспективі відводилася штучній трансформації літери "оук" (яка у давнішій велесовиці читалася виключно як "о") у кириличне "у". "Оук" копіював зображення велесовичного "о", як овалу з двома лініями догори, проте варіативністю свого прочитання вводив читача у глибоку оману.

Так велесовичне слово РОСЬ у кириличному прочитанні могло звучати у трьох варіантах: як РОСЬ, РОУСЬ чи РУСЬ, що кардинально спотворювало закладену у слові сакральну інформацію.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:"Сварог і є Отець", або Сакральний напис велесовицею

На відміну від складенної візантійськими ченцями заплутанної кирилиці, "оук" у велесовичній вимові слов'ян звучав виключно як "О".

Бо для звуку "У" у велесовиці існував один-єдиний та зрозумілий нам знак!!!

Цей знак присутній на давньослов'янській пластині (ймовірним віком у 2,2-2,3 тис. років), на якій вирізано сакральне роське слово СОУРЕНЖ і поряд розміщені букви "о" та "у".

Сакральна абревіатура РОСЬ, на думку дослідників, давньороською, а нині українською мовою, означає — Рівні Отців Святих Ь (Ь — знак множини або високості).

У російському перекладі ця фраза звучить як — "Уровни Отцов Святых Великих/Высоких".

Це говорить, що в абревіатурі РОСЬ закладені певні смислові значення, важливі для давньослов'янської системи Прави, для слов'янських Святих Отців, рахманів та волхвів.

До того ж у слові РОСЬ присутня інформація і про духовні рівні (духовної високості) слов'янських Отців, про їх місце у системі Прави, у Світлому Ірії, відомості стосовно духовної наближеності Отців до Творця!

Тому, РОСЬ — країна найвищих духівників, шанованих рахманів та волхвів, власне аріїв!

Натомість, мудрість найвищих рахманів, тих самих аріїв — це розуміння справжнього світоустрою, будови Всесвіту, рушійних сил та системи управління таким, знань влаштування Світлого Ірію і рівнів Прави, на чолі з Творцем. Це відання законів Прави, Яви та Нави.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:Давньоруські літописи — фальшивки XV-XVI століть

Знання аріїв — це здатність контактувати з вищої світлою силою Всесвіту, а через неї, можливість впливати на навколишній матеріальний світ і його поселенців — Яву.

Знання аріїв — це вчення про вічність у духовному житті (вічність душі), осягнення якого досягається служінням Світлому Ірію, життям у Праві, віданням та славленням такої.

Бо арії — це найвищі духовні посланці у системі розповсюдження знань про Світлий Ірій, що направлені Творцем для духовного удосконалення людства, гармонізації життя на Землі.

Вони — духовні Старотці, які досягли вищої мудрості та здатні впливати на земне життя через духовні практики, адже мають найвищий контакт з ієрархією Світлого Ірію, з душами найвищих Предків і власне з Творцем. Вони духовні проводирі свого народу, названого, за духовними критеріями, слов'янами та росами...

Нині маємо можливість бачити і вивчати символи давньої слов'янської держави Рось, яка була розташована у центрі слов'янських земель, та осягти давнє сакральне письмо величних рахманів та волхвів.

Добре, що таємниці давнього минулого слов'ян-русів усе ж відкриваються...

Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред