Нова реальність України: нестабільність демократії та неможливість диктатури

Порядок і владна рука — страшний сон популістів і тих, хто їх слухає та підтримує

"Розвалюють Україну зсередини через фінансування різного роду інформаційних вкидань, через створення атмосфери істерії, через створення невіри в те, що Україна може стати повноцінною державою, членом ЄС" — так пояснив днями російську тактику із дестабілізації України радник голови МВС Антон Геращенко. Нічого нового він не сказав, бо подібна тактика була застосована вже від початку 2005-го року, після першої поразки Януковича як ставленика Кремля.

Такі висновки — теж не відкриття, хоч частина українських громадян досі цього не усвідомила, не зрозуміла й, відповідно, не прийняла. На них спираються "друзі Путіна" вітчизняного розливу, котрі працюють у "Вестях", на радіо "Ера", "Інтері" та менших телеканалах, у регіональних ЗМІ, місцевій та центральній владі. Але віднедавна до них долучилися опоненти чинної влади, котрих до спікерів Кремля записали помилково. Ідеологів "Інтера" і спікерів Радикальної партії об'єднує незнищенність у тих умовах, у яких Україна перебуває від початку Революції гідності. Погана новина: так буде ще довго. Та, за логікою парадоксу, ця новина водночас є добрим сигналом — поки веде мовлення "Інтер" і репетує Олег Ляшко, у нас формується демократія.

Давайте на секундочку припустимо, що центральна влада вирішила відповісти на російську інформаційну агресію симетрично. У нашому разі це не початок створення україноцентричного проукраїнського інформаційного продукту, бо це дорого і фахівців мало, а масові вкидання фейків про те, як у Росії розпинають хлопчиків з українськими прізвищами та забороняють один із кольорів українського прапора, щоб не було спокуси поєднати з іншим.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Геть від Москви!". Чому візовий режим із РФ — не безпека у воєнний час, а логіка війни

Так, у нас є спільноти, готові робити це навіть безкоштовно. Проте дуже важко, майже неможливо уявити собі, як Петро Порошенко під час чергового засідання РНБО дає відповідне доручення Олександру Турчинову. Мотивуючи початок процесу створення антиросійських фейків інтересами національної безпеки й оборони. Погано, що Україна взагалі нічим на російську пропаганду не відповідає. Проте мати власний аналог "розіп'ятих хлопчиків" — ще гірше.

Йдемо далі. Серед учасників політичних ток-шоу, хоч би на якому телеканалі вони проходили, дуже багато екс-регіоналів. Часом вони навіть домінують. А Савіка Шустера, одного з найвизначніших маніпуляторів на пострадянському просторі у третьому тисячолітті, навіть намагалися позбавити роботи в Україні офіційно. Він негайно почав скаржитися на утиски свободи слова, за нього заступилися на багатьох рівнях, включаючи ОБСЄ, і працювати в країні, яку він неприховано не любить, довелося дозволити.

Чи дослухалися б у Кремлі до аналогічних вимог? Навряд. Всяке рішення Володимира Путіна остаточне й не має зворотної сили. Державна Дума і Федеральні збори лише слухняно виконують волю вождя. Натомість Петро Порошенко для України та українців вождем не є, як, до речі, будь-який з його попередників.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українське проти радянського. Чому говорить і показує "Інтер"

Інформаційні вкидання, від яких застерігає Антон Геращенко, найчастіше роблять не так відверті "друзі Путіна", як доморощені корисні ідіоти. Котрі, між іншим, зовсім не бажають кликати його сюди, аби навів порядок. Бо порядок і владна рука — страшний сон популістів і тих, хто їх слухає та підтримує. Вони є породженням молодих та слабких демократій, і своїх тимошенків та ляшків у різний час мали західні суспільства. Вони — невід'ємний елемент формування й гартування демократій західного зразка. Єдиний мінус: жодній країні не загрожувала пряма військова агресія сусіда. Та й самі громадяни були та лишаються свідомішими, бо досвід демократії передається незмінно через кілька поколінь. Іншого суспільного ладу Старий та Новий світи вже не бачать.

Навести лад в інформаційному просторі України та захистити його від масованого російського дестабілізуючого впливу можна одним махом. Для цього треба арештувати всіх, хто з екранів телевізорів поширює антиукраїнські месиджі. Бажано — в прямому ефірі. Або підігнати автозак під офіс каналу чи редакції "Вестей" чи "Страны UA". Не зважати при цьому на протести й звинувачення в придушенні свободи слова: мовляв, влада зачищає тих, хто думає інакше, позбавляє права голосу опонентів тощо. Захід втрутиться, заступиться. Проте на заклики звільнити заарештоване керівництво "Вестей", Нестора Шуфрича, Ганну Герман та Віктора Медведчука українська влада не реагуватиме.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Захист братів по крові, або Як Росія втрачає росіян

Ось єдиний сценарій, активний розвиток якого дозволить швидко зачистити російську пропаганду. Він буде позитивно сприйнятий частиною суспільства і, чесно кажучи, тюремний строк для "друзів Путіна" та популістів особисто мені став би бальзамом на задавнені рани. Але треба розуміти: подібна практика означає повернення країни від недосконалої, слабкої та вразливої демократії до авторитаризму й бездоганної диктатури. Подібна внутрішня політика в Україні небажана.

Українці не сприймають підвищення комунальних тарифів, тож закручування інших гайок так само не сприймуть. У нас несформовані демократичні інституції — зате неприйняття авторитаризму в генах із тих часів, коли наша країна була поділена між імперіями та державами. Демократія вимагає дозволяти чужим агентам та своїм корисним ідіотам тримати Україну в нестабільному стані. Диктатура зруйнує без того хистку демократію й все одно приведе сюди "русский мир". Тому вихід — щодня вчитися тримати себе в руках і не піддаватися на провокації. Важко — та інакше не можна.

ПО МАТЕРИАЛАМ: