Павел Розенко

Нагальна необхідність розгляду законопроекту про функціонування державної мови виникла після рішення Конституційного суду, який скасував «закон Ківалова-Колесніченка». Трохи історії цього питання... Був закон про мову, прийнятий ще за часів СРСР, на заміну йому було ухвалено сумнозвісний «закон Ківалова-Колесніченка». Після рішення Конституційного суду виникла правова колізія, коли закон скасовано, але й старий закон також уже не діє. Щоб уникнути вакууму в цьому питанні, якраз і необхідно якомога швидше ухвалити законопроект про статус і функціонування державної мови.
Окрім того, комітет Верховної Ради України з питань культури проробив непогану роботу, і на сьогоднішній день є вже підписаний понад 70-ма народними депутатами України законопроект № 5670-Д. Цей законопроект підписали представники практично всіх фракцій і груп, плюс позафракційні. Таким чином, консенсус у ВР щодо цього вже знайдено, і найближчим часом закон може бути проголосований.
Закон про мови нацменшин — це питання, з приводу якого ще не завершені дискусії. До цього процесу мають бути залучені міжнародні експерти, Венеційська комісія, тому цей процес може затягнутися. А із законом про державну мову тягнути не можна.

Одразу хочу уточнити: вчорашнє рішення Уряду — рішення про монетизацію чи не монетизацію пільг на проїзд у громадському транспорті — буде ухвалюватися місцевими органами влади. Саме вони мають вирішити, чи продовжуватиме існувати нинішня схема розрахунку, чи буде введена монетизація пільг. Лише коли місцеві органи влади приймуть таке рішення, відповідний порядок, ухвалений Кабінетом міністрів України, буде затверджений у тому чи іншому регіоні нашої держави.
Окрім цього, інформація про те, що Уряд обмежив кількість пільгових перевезень 30 поїздками на місяць, не відповідає дійсності. Ми лише встановили мінімальну соціальну норму, нижче якої місцевий орган влади не повинен приймати рішень щодо розрахунку монетизованої пільги для пільговиків. Таким чином, ми захистили права пільговиків від свавілля або можливих зловживань місцевої влади. Місцевий орган влади може встановити будь-яку пільгову кількість перевезень на тому чи іншому виді транспорту для пільговиків, але не меншу, ніж соціальна норма, затверджена Урядом.
Серед очевидних переваг монетизованої системи пільг — право вибору пільговиком виду транспорту, на якому йому їздити. Наприклад, на сьогоднішній день практично обмежена можливість пільговика скористатися маршрутним таксі. Коли людина матиме на руках певну суму коштів, вона сама зможе вирішити, яким видом транспорту скористатися. Окрім того, людина матиме можливість взагалі не використовувати ці кошти на проїзд, а витратити їх на інші свої власні потреби.

Я не помітив особливого галасу чи паніки. Принаймні у влади такого не було. Навпаки, президент України абсолютно чітко і відверто звернувся до суспільства з приводу цієї ситуації. Справді, ми закупляли російський газ. Критична ситуація виникла лише тоді, коли було ухвалене рішення Стокгольмського арбітражу, і це рішення було на користь України, але арбітраж також зобов’язав Україну закупити певну кількість російського газу, згідно з підписаними контрактами із «Газпромом». Тобто це — зобов’язання суду, яке ми мусимо виконати. «Нафтогаз» задля виконання рішення суду перерахував кошти на рахунки «Газпрому» з метою закупівлі певної кількості газу, яка, зокрема, нам була необхідна, щоб спокійно пройти сезонне похолодання, яке відбулося саме в цей час в Україні. Але «Газпром» відмовився постачати газ, відповідно до проплат «Нафтогазу». І тому у нас виникла певна критична ситуація із запасами газу, але буквально на один-два дні. Ми швидко змогли перестрахуватися, збільшити постачання газу від інших європейських країн та, таким чином, спокійно і впевнено подолали штучно створену «Газпромом» кризу.

Нова редакція Трудового кодексу ухвалена Верховною Радою України в першому читанні. І комітет з питань соціальної політики отримав тисячу поправок до нього. Наскільки мені відомо, комітет закінчив роботу на Трудовим кодексом і вирішив винести його в зал Верховної Ради для остаточного затвердження. Таким чином, зараз доля Трудового кодексу знаходиться в руках народних депутатів, і лише від них залежить, коли він буде остаточно розглянутий парламентом.

Я би теж хотів (як людина, яка займається соціальною політикою — спочатку як експерт, тепер уже як представник влади), щоб пенсії зростали всім і одразу в декілька разів. Але нинішній стан Пенсійного фонду України, на жаль, не дозволяє нам це зробити і реалізувати такі бажання. Для того, щоб виплачувати пенсії навіть у тих мізерних сумах, які сьогодні отримують українці, Пенсійному фонду не вистачає близько 130 мільярдів гривень, якими ми щорічно закриваємо відповідну прогалину в бюджеті Пенсійного фонду через Державний бюджет. Попри це ми все одно шукаємо можливості, як зробити життя наших співгромадян кращим і підвищувати їм пенсії.
У жовтні 2017 року відбулося осучаснення пенсій приблизно 9 мільйонів українських пенсіонерів. Безумовно, об’єктивно не всі отримали суттєве підвищення. Але це не означає, що перерахунком пенсій у жовтні це питання закрили і зупинили цей процес.
Пенсійна реформа буде продовжена, будуть нові осучаснення пенсій, будуть нові підвищення пенсій. Як тільки буде з’являтися додатковий ресурс Пенсійного фонду, ми одразу будемо спрямовувати його на підвищення пенсій. Це пріоритет і президента, і Уряду — підвищувати рівень і якість життя українців.

На жаль, через процес трудової міграції пройшли всі країни Східної Європи. Можемо згадати Польщу, Угорщину, Чехію, Словаччину, країни Балтії тощо. Це — об’єктивний процес. Бо при всьому бажанні навіть сьогодні вище перелічені мною країни не можуть конкурувати за рівнем оплати праці та рівнем життя з такими країнами, як Німеччина, Великобританія, США, Франція тощо. Так само і Україна після глибокої кризи 2013-2015 років, спричиненої агресією Росії і втратою значного економічного потенціалу нашої держави, не може конкурувати за умовами і рівнем оплати праці з нашими сусідами.
Разом із тим, ми чудово розуміємо виклики і намагаємося здійснювати реальні кроки щодо підвищення, в першу чергу, оплати праці нашим співгромадянам. Торік ми одразу підвищили більш ніж удвічі розмір мінімальної заробітної плати, цього року зробили аналогічну дію і довели мінімальний рівень зарплати до 3 723 гривень. Такого суттєвого зростання мінімальної ЗП, яке ми здійснили за два останні роки, не було в історії України жодного разу. Мало хто пам’ятає, що ще півтора роки тому мінімальна зарплата складала 1 450 гривень.
Переконаний, що це не останнє підвищення зарплат у нинішньому році.

1) Сплю приблизно шість годин. Лягаю близько дванадцятої ночі, встаю близько шостої ранку.
Планувати вихідні дуже важко, бо робота непередбачувана, тож такого терміну як "планові вихідні", думаю, не існує в жодного міністра. А весь свій вільний час я, безумовно, намагаюся присвятити родині.
2) Думаю, що кожна людина знаходить можливості для відпочинку в межах своїх фінансових ресурсів. І тисячі або десятки тисяч людей можуть дозволити собі відпочивати на Сейшелах, Мальдівах, Канарських островах тощо. Мій рівень зарплати не дозволяє робити цього. Тому, як правило, мій відпочинок є доволі бюджетним і мало чим відрізняється від відпочинку переважної більшості українців.
3) Оскільки я знав, на яку посаду я йду, знав глибину своєї відповідальності, особливих "сюрпризів" я не відчув. Безумовно, найскладнішими для будь-якого колективу є перші місяці роботи, коли йде притирка членів команди, коли вибудовується система взаємодії між прем’єром і міністрами.
4) Всі найяскравіші спогади дитинства, безумовно, пов’язані з моєю родиною, спілкуванням із рідними та близькими.

Безумовно, дуже дорого. І не лише з точки зору витрат державного бюджету Росії. Сам факт анексії Криму коштував Росії застосування відповідних санкцій США, ЄС та інших країн світу.
Спілкуючись із політиками різних країн світу, іноді доводиться чути про те, що санкції не зіграли свою роль, і Заходу треба думати, як виходити з цієї ситуації. На мій погляд, це — абсолютно хибна думка.
Якщо на думку когось із політиків, санкції не досягнули свого результату, то їх треба посилювати, робити масштабнішими, охоплювати більше коло осіб і підприємств Росії, запроваджувати секторальні санкції.
Ми вдячні світовому співтовариству за повноцінну підтримку нашої держави у питаннях незалежності і територіальної цілісності України.
Росія платить надзвичайно високу ціну за окупацію Криму і частини Донбасу. Кожен рік продовження санкцій відкидає Росію на десятки років назад у своєму розвитку. І це буде продовжуватися доти, доки не буде відновлено територіальну цілісність України.

Давайте визнаємо, що Україна має абсолютно чітку позицію щодо відповідних змін і доповнень до польського законодавства, які були ухвалені останнім часом. Є чітка позиція президента України, Верховної Ради, українського Уряду.
Разом із тим, ми абсолютно чітко розуміємо, що будь-які політичні вітри не можуть стати підставою для розбрату між українським і польським суспільством, між двома народами. Саме тому ми займаємо в переговорному процесі абсолютно конструктивну і, разом із тим, чітку й послідовну позицію щодо налагодження українсько-польських стосунків. Ми готові до дискусії щодо широкого кола питань, у тому числі щодо складних питань спільної історії.
Разом із тим, деякі розбіжності у трактуванні тих чи інших подій не повинні стати гальмом для розвитку економічних, політичних, суспільних стосунків між Україною і Польщею. Переконаний, що у нас є набагато більше спільного, ніж тих розбіжностей, які час від часу проявляються у стосунках між нашими державами.

Я не вважаю, що українці і поляки розсварилися, що ми маємо якісь непереборні та неподолані перешкоди на шляху до нашої взаємодії. Також вважаю недоцільним шукати винних чи крайніх, шукати відповідь на питання "хто перший почав?". На цьому я зокрема наголошував польській стороні.
Для української сторони на переговорах у Варшаві було базовим питання — що нам робити далі. І Україна має відповідь на це питання. Ми не вимагаємо від Польщі якогось ексклюзивного чи якогось особливого ставлення до нас. Ми — за рівноправні стосунки.
Як приклад, наведу ситуацію із руйнуванням українських пам’ятників. Ми не вимагаємо нічого надзвичайного. Ми лише просимо польську сторону ставитися до українських пам’ятників у Польщі так, як Україна ставиться до польських пам’ятників в Україні. Саме тому ми наполягаємо на відновленні тих зруйнованих українських пам’ятників у Польщі, які досі не відновлені, не зважаючи на їхній статус — легальні вони були чи нелегальні. І знову ми показуємо тут свій приклад. Безумовно, акти вандалізму щодо польських пам’ятників в Україні мають місце, ми ніколи цього не приховували. Але всі зруйновані або сплюндровані вандалами польські пам’ятники в Україні були моментально відновлені. Саме такого ставлення ми чекаємо від польської сторони до українських пам’ятників. Такий самий паритет ми хочемо бачити і у відношенні до української громади в Польщі, до неприпустимості обмеження в’їзду до Польщі представників органів державної влади України, науковців тощо.
Сподіваюся, що польська сторона почула позицію України і зробить відповідні кроки зі свого боку до продовження конструктивної співпраці між нами. Україна також готова до відповідних кроків у тих питаннях, які турбують польську сторону.

Так, я справді вважаю, що формула ціни на газ для населення має бути переглянута. Перша вимога до нової формули полягає в том, що вона має бути абсолютно зрозумілою для всіх громадян України. Кожен повинен розуміти, за що він платить, кому і яку ціну.
Саме над цим зараз працюють відповідні українські міністерства, відповідальні за це питання в уряді. Я сподіваюся, також почути найближчим часом від них відповідь на те, якою буде ця формула, і наскільки вона буде зрозумілою для суспільства.
Лише після того, як буде затверджена така формула, можна буде говорити про те, якою буде справедлива ціна на газ для українців — чи збільшиться вона, чи зменшиться.
Але ми чудово розуміємо, що ціна на газ для населення напряму залежить від кон’юнктури зовнішнього ринку. Спрогнозувати ціну на зовнішньому ринку зараз неможливо.
Єдине, що можу точно сказати: в цьому опалювальному сезоні, як і обіцяв уряд, ціна на «блакитне паливо» залишилася на рівні попереднього опалювального сезону. А ціна на газ у наступному опалювальному сезоні буде залежати від формули розрахунку та кон’юнктури світового ринку.

Я думаю, що загроза дефолту для України минула, немає жодних підстав говорити про це. Найближче до дефолту Україна стояла наприкінці 2014-го — на початку 2015 років. Але завдяки реструктуризації боргів, яку провів попередній уряд, нам вдалося оминути цей непростий момент.
Безумовно, Україні треба вчитися жити без коштів МВФ. Разом із тим, треба чітко розуміти, що в 2018 році ми вимушені здійснювати виплати по боргових зобов’язаннях України перед кредиторами, які були накопичені не цим урядом і не попереднім. Ми розраховуємося за борги 2008-2011 років.
Безумовно, було б непогано залучити кошти МВФ, бо в самому кредитуванні будь-якої сфери — або держави, або фізичних осіб, або підприємств — я нічого загрозливого не бачу. Це нормальна світова практика. Тим більше, що кредити МВФ є найбільш дешевими з усіх наявних зараз видів кредитування.
Але продовження співпраці з МВФ — це не лише кошти і кредити. Це також і сигнали для інших країн світу, для інвесторів, що Україна рухається шляхом реформ, що вона іде у правильному напрямку.
Окрім цього, від співпраці з МВФ залежить надання або ненадання іншої фінансової допомоги від міжнародних організацій та окремих країн. В першу чергу, йдеться про безповоротну допомогу, яка надається Україні і не потребує повернення. Тут можна згадати і про один мільярд євро допомоги від ЄС, який може надійти Україні, зокрема, при умові продовження співпраці з МВФ.

Ні, жодних ознак цього я не бачу. Україна є незалежною і суверенною державою, яка сьогодні зі зброєю в руках відстоює свою незалежність і територіальну цілісність.

Я думаю, що за останні три роки кількість людей на окупованих територіях, які не бачать свого майбутнього без України, суттєво зросла. Бо нічого доброго, окрім безнадії та розпачу, окупаційна влада нашим співгромадянам на окупованій території не дала і не могла дати. Саме тому я повністю переконаний у відновленні територіальної цілісності нашої держави, адже Донбас і Крим були, є і будуть українськими.

Переконаний, що питання реального перемир’я повністю залежить від Путіна і його оточення. Ніхто не буде сперечатися, що окупаційні адміністрації — це лише маріонетки, якими керують із Кремля.
Перемир’я немає, бо Путіну не потрібна стабільна процвітаюча європейська країна Україна. Йому потрібна зона нестабільності, яка буде тягнути Україну постійно назад у прірву, зона нестабільності, яка буде постійно відволікати значні фінансові і людські ресурси й не давати Україні рухатися вперед.
Але довго так тривати не може і не буде, бо втрачає не лише Україна. Західні санкції дуже боляче б’ють по Росії, відкидаючи її на десятки років назад від цивілізованого світу. Тому я переконаний, що ми вистоїмо, ми стаємо сильнішими та спільно з міжнародним співтовариством зможемо і припинити війну, і відновити територіальну цілісність України.

Безумовно, рівень соціального захисту українців є сьогодні незадовільним, і це є прямим відображенням сучасної економічної ситуації в країні. Соціальна політика ніколи не була і не може бути відірваною від економічних процесів. Немає жодної країни, в якій би при глибокій економічній кризі (на кшталт такої, яку пережила Україна в 2013-2015 роках), рівень соціального захисту був би на високому рівні.
Окрім цього, вся соціальна політика держави протягом останніх 25 років була побудована на обмані, обіцянках, деклараціях, а не на реальній соціальній підтримці наших співгромадян. Прикладів цього можна наводити тисячі.
Саме тому пріоритетом є перехід від радянської системи обіцянок і віртуальних гарантій до реальної (грошової) підтримки тих людей, які не можуть обійтися без підтримки держави, та створення умов для тих людей, які можуть і хочуть працювати, забезпечувати себе і свої родини самостійно.
За три останні три роки ми суттєво просунулися вперед у виконанні цієї мети. Я не ідеалізую ситуацію, безумовно. Але сподіваюся, що найближчими роками українці завдяки зростанню рівня та якості їхнього життя самі відчують, що пріоритетом влади є саме покращення добробуту українських громадян, а не проведення «реформ задля реформ».

Я хочу одразу правильно розставити акценти. Не Україна винна в катастрофічній ситуації, що склалася у людей на окупованих територіях. Не Україна припинила виплату зарплат, пенсій та соціальних допомог на окупованих територіях. Це зробила група орків, яка захопила частину території Донбасу і Крим, захопила органи державної влади, Казначейства, Пенсійного фонду України, відділень державних та комерційних банків. Україну поставили в ситуацію, коли ми не маємо жодної ні технічної, ні фізичної можливості здійснювати виплати на окупованій території. На сьогоднішній день це просто неможливо.
Але я неодноразово говорив про те, що після відновлення територіальної цілісності всі пенсії та соціальні виплати на нині окупованій території будуть відновлені, люди їх будуть отримувати вчасно і в повному обсязі. Безумовно, люди заробили право на отримання пенсій, але не з провини України вони сьогодні позбавлені можливості це право реалізувати.

Справа в тому, що я скептично ставлюся до тих істерик, які постійно лунають у ЗМІ щодо тієї чи іншої дії уряду. Що б ми не робили, все піддається жорсткій критиці, так званих, «незалежних експертів»: не піднімаємо мінімальну зарплату — все погано, за словами "експертів", люди бідують; піднімаємо — ті самі "експерти" волають, що влада душить бізнес, нав’язуючи йому розмір зарплат для працівників.
Подивіться історію останніх місяців: після новорічних свят традиційно для цього періоду гривня трохи послаблювалася, падала, і досягнула позначки практично 30 гривень за долар. Згадайте, скільки крику стояло в ЗМІ з приводу цього факту. Хто тільки і як не критикував владу... Сьогодні, коли гривня посилилася і повернулася назад до рівня 25,8 гривень за долар, де ті експерти, чому вони мовчать і не оцінюють діяльність влади щодо стабілізації ситуації на валютному ринку? "Зради" немає — немає про що говорити. А хвалити владу зараз не модно.
Тому я спокійно ставлюся до постійних криків "зрада" і "все пропало" та більше намагаюся робити реальних речей щодо посилення соціального захисту наших громадян, замість того, щоб рефлексувати на якісь критиканські спічі.
Щодо пенсійної реформи, то треба чітко розуміти, що у жовтні 2017 року вона не закінчилася, а лише розпочалася. Проведено лише її перший етап. Далі ми працюємо і над подальшим осучасненням, і над підвищенням пенсій, над перерахунком пенсій військовим пенсіонерам, і над законодавчим забезпеченням введення накопичувальної системи пенсійного страхування, яке має розпочатися з 1 січня 2019 року. Ми не стоїмо на місці, а рухаємося вперед.

Мені здається, що свідомо чи несвідомо у ЗМІ була запущена дезінформація щодо цього питання знову-таки через думку "незалежних експертів", які не розуміють суті закону, а, можливо, й не читали його. Нові правила поховання померлих стосувалися лише тих померлих, щодо яких є підстави говорити про наявність кримінального злочину щодо них. Лише про цю категорію померлих йшла мова у вказаних змінах. Хто і чому свідомо здійняв хвилю щодо історії про "всіх померлих" — важко сказати. Але переконаний, що протягом найближчих днів люди самі зрозуміють і переконаються вчергове, що не варто сліпо довіряти всьому тому, що лунає з екранів телевізора чи розповсюджується в соцмережах. Ніяких проблем із похованням померлих в Україні не буде. Якщо ВРУ побачить, що варто щось змінити в чинному законодавстві, я переконаний, нардепи це швидко зроблять.

Електронний сервіс Пенсійного фонду для перевірки стажу і розміру пенсії не є новинкою. Він був запроваджений щонайменше півтора року тому. Це сталося після того, як ми зробили централізовану базу даних Пенсійного фонду. Це дозволило, з одного боку, покращити і вводити нові сервіси для українців, з іншого — дозволило вчасно і оперативно робити верифікацію призначень і виплат пенсій із метою виявлення "мертвих душ", подвійних виплат тощо.
Сьогодні мало про це говорять, бо це ще одна перемога нашої влади — маємо тепер абсолютно прозору і відкриту систему діяльності Пенсійного фонду.
Чому зараз так активно проявилося це питання, бо роль трудового стажу при останніх змінах чинного законодавства в процесі пенсійної реформи суттєво зросла. І саме тому для задоволення такого попиту на інформацію про свій стаж, про внески, які платить людина до Пенсійного фонду, та можливий розмір своєї майбутньої пенсії, був створений такий сервіс.

Роз’яснювальна робота ведеться, і досить масовано. Це робиться і на рівні Кабміну, і кожен міністр через свої особисті сторінки у соцмережах інформує про свою діяльність на тому чи іншому напрямі. Проблема одна — на жаль, позитивні новини практично не поширюються серед користувачів. Набагато вигідніше ганяти по інтернету постійні "ганьба", "зрада", "все пропало" та інше. Саме тому ми намагаємося у будь-який спосіб пробити цю стіну негативу у спілкуванні з людьми. Багато їздимо по областях, намагаємося регулярно бути на телебаченні, роз’яснювати, відповідати на питання, реагувати на об’єктивну критику. яка лунає і від громадян, і від експертів.

Давайте говорити відверто, що разом із тимчасовою втратою Криму і Донбасу ми втратили і суттєву частину економічного потенціалу держави, частину української промисловості, яка наповнювала і державний бюджет, і бюджет страхових фондів, зокрема, пенсійного. Глибока рана економічної кризи 2013-2015 років ще не загоїлася, і її наслідки ми будемо відчувати ще певний час.
Разом із тим, не можна не помічати того, що нам вдалося стабілізувати ситуацію з галопуючою інфляцією і різким підвищенням цін в Україні, забезпечити курсову стабільність протягом 2016-2017 років, розпочати системно підвищувати зарплати, пенсії та соціальні допомоги. Мало хто згадує той факт, що в 2014-2015 роках зростання соціальних стандартів, виплат, мінімальних зарплат і пенсій було повністю «заморожене».
Щодо використання закордонної допомоги, то ви, напевно, чули, що значна частина міжнародної допомоги йде на поповнення золотовалютного резерву України, який на момент приходу нашої команди до влади складав лише 8 мільярдів доларів США. Ми були за крок до дефолту країни. Але ми цього дефолту не допустили. І сьогодні завдяки міжнародній допомозі, кредитам МВФ золотовалютні резерви країни зросли до 18 мільярдів доларів.
Власне, наявність такого резерву сьогодні дає можливість впевнено сказати, що такого різкого коливання чи обвалу гривні вже не буде. У нас є достатньо ресурсів для того, щоб оперативно реагувати на кризові ситуації. Події трьох останніх місяців засвідчили цей факт, коли після невеликого падіння курсу гривні протягом останнього місяця гривня знову почала укріплюватися і досягнула позначки 25,9 гривень за долар. Те саме стосується інфляційних процесів, вже мало хто пам’ятає, що інфляція в 2014-2015 роках досягала 50-60%, а вже у 2017 році була лише 13%. Переконаний, що у 2018 році інфляція і зростання цін в Україні буде відбуватися меншими темпами, ніж у 2017 році. А економіка України зростатиме швидшими темпами, ніж у 2016-2017 роках.

Питання про перерахунок пенсій військових пенсіонерів є серед основних в діяльності влади зараз. Уряд ухвалив відповідні рішення. Перерахунок пенсій для військовослужбовців уже розпочався. Всі пенсії будуть перераховані з 1 січня 2018 року заднім числом. Перші перераховані пенсії люди почнуть отримувати вже наприкінці березня, і протягом квітня цей процес завершимо. Тож військові пенсіонери отримають свої нові підвищені пенсії.