Ирина Бекешкина

Ті, хто не ходив голосувати у першому турі, навряд чи підуть у другому (хіба що ті, що фізично не змогли).
А виборці Зеленського навряд чи в другому турі будуть голосувати за Порошенка.

Одностайність екзит-полів мене радує. Особливо, якщо зважати на те, що вони працювали на різних замовників, а результати виявилися однаковими. Це якраз і свідчить про чесність соціологів.

Спитайте краще спочатку, чи можливі масштабні фальсифікації. Думаю, що масштабних – не буде. А, отже, не буде і Майдану.

Очевидно, що частину виборців Гриценка перебрав на себе Смєшко. З такими відсотками Смєшко буде бажаним у будь-якій політичній силі.
Щодо Гриценка, то принаймні зараз і опитування, і результати виборів засвідчують, що його політична сила є цілком прохідною. Більше того, думаю, частина тих, хто голосував за Порошенка, можуть на парламентських виборах проголосувати не за БПП, а за Громадянську позицію. Але все буде залежати від виборчої кампанії.

Да, Тимошенко была безусловным лидером весь прошлый год. А потом часть молодежи в ее рейтинге забрал Зеленский, часть старшего электората – Порошенко (благодаря пенсиям, субсидиям).
Результат Тимошенко на парламентских выборах будет в значительной степени зависеть от ситуации в стране: если экономическая ситуация будет улучшаться, то поддержка "Батьківщини" расти не будет, и наоборот. Поскольку основной избиратель Тимошенко – это самая бедная и нуждающаяся часть украинского общества.

Конечно, состоится. Никаких реальных причин для переноса второго тура выборов нет. Тем более, а что даст перенос? Еще меньшую поддержку президента? К тому же, важной для президента, особенно для Порошенко, является возможная реакция наших западных партнеров. Шуток с выборами они не поймут.

Российско-украинские отношения после этого будут складываться ровно так же, как складываются сейчас. Очевидно, что в условиях наших нынешних отношений с Россией, фактически "гибридной войны", а на Донбассе – настоящей войны, "Договор о дружбе" был явным анахронизмом и никак не отражал реальное положение вещей. Поэтому пока Россия не освободит оккупированные территории, очевидно, что изменений в отношениях с Россией быть не может.

На Западе это одна из тенденций. Очевидно, это отражает потребность в большей демократичности власти, то есть в более активном диалоге власти с гражданами.
Но такого феномена, чтобы кандидат типа Зеленского, стал президентом, я, честно говоря, не знаю.
Ссылки на Рейгана? Простите, но Рейган перед этим два срока был губернатором одних из самых серьезных штатов страны, а до этого – активным деятелем сначала Демократической, а потом и Республиканской партии.
Если говорить о Трампе, то он создал серьезную бизнес-империю, а его политические взгляды были достаточно известны стране.

Звичайно, Мінські угоди нас не задовольняють, але відмова від них автоматично означатиме скасування санкцій проти Росії, оскільки вони прив’язані саме до цих угод.
І хто сказав, що будапештський формат підтримають наші західні партнери, які постійно наголошують на необхідності виконувати Мінські угоди?

Якби у Росії був намір включити до свого складу «Л/ДНР», вона б це давно зробила. Тим більше, що реально Росія утримує «ЛНР» і «ДНР» – саме РФ платить зарплату держслужбовцям, бойовикам, звісно ж, у рублях. Фактично вона утримує ці території.
Але головна мета Росії полягає в тому, щоб включити ці території до складу України, причому таким чином, що управляти ними буде Росія, а утримувати – вже Україна. Такий собі «троянській кінь» або «ракова пухлина», яку намагаються підсадити в організм України. Звісно, Україна – проти. Поки що «ДНР» і «ЛНР» використовуються як джерело дестабілізації ситуації в України. А включати ці території до складу Росії і довічно їх утримувати Росії абсолютно не потрібно.

Що стосується другої частини вашого запитання, то я впевнена, що Кремль чудово знав результати поточних соцопитувань і розумів, що за перемогу будуть боротися троє: Зеленський, Порошенко і Тимошенко. Звичайно, найбільш бажаним переможцем для Кремля був би Бойко, але так не виходило. Із трійки можливих претендентів найбільш небажаним був Порошенко, про що російська влада відкрито заявляла.
Тому перемога Зеленського аж ніяк не шокує Росію. З можливих варіантів цей – не найгірший для неї. Тим більше, що свого часу Зеленський заявив, що заради митру на Донбасі він готовий до переговорів «хоч із дияволом». Тому сподівання на те, що з Зеленським вдасться схилити Україну до компромісів на умовах Росії, у Кремля можуть бути. Наскільки ці сподівання реалістичні? Сказати важко, як важко і сказати щось певне про ймовірну зовнішню політику Зеленського.

Мне как социологу трудно говорить о настроениях в Крыму. Считаю, что проводить объективные социологические опросы в Крыму невозможно, потому что люди просто будут бояться говорить правду, по крайней мере, люди проукраинской ориентации. Поэтому говорить о том, стал ли Крым более проукраинским или нет, сложно.
Я все-таки думаю, что, скорее, в Крыму есть разочарование в тех ожиданиях, которые крымчане возлагали на Россию, но это не означает, что Крым стал более проукраинским.
К тому же, что касается референдума, надо учесть, что сейчас происходят демографические изменения в составе населения Крыма, поскольку Россия способствует переселению в Крым отставных военных. Естественно, с их семьями, естественно, людей с активной пророссийской позицией. Поэтому в Крыму все сложно.
И, честно говоря, я не знаю, каким был бы результат референдума о статусе Крыма, даже не потому, что все крымчане настолько пророссийские, сколько потому что люди вообще боятся каких-либо перемен.
Еще надо учитывать мощное влияние российской пропаганды, которая ежедневно показывает жителям России, насколько все плохо в Украине, какой в Украине хаос, и вообще, даже если в России не все хорошо, то в Украине все гораздо хуже.

Конечно, коррупционные скандалы, и не только в оборонке, отразились на рейтингах Порошенко. Собственно, это и есть основная причина того, что действующий президент имеет настолько низкий рейтинг, несмотря на явные достижения во внешней политике страны.
Другое дело, что часть избирателей голосовала за Порошенко, несмотря на свое неприятие, поскольку это было голосование не столько за Порошенко, сколько против двух других кандидатов.

Не зрозуміло, що значить "об’єднатися". Очевидно, що на парламентські вибори і "Батьківщина", і "Слуга народу" підуть окремо.
Що стосується різноманітних союзів, то це більше потрібно Тимошенко, ніж Зеленському.
З іншого боку, цілком імовірні домовленості (можливо, не публічні) про підтримку Тимошенко Зеленського, що справді додасть йому голосів. Питання – а що взамін?

Я думаю, что подобные высказывания только вредят Порошенко. И, конечно, ни о каких европейских ценностях в таком случае и речи быть не может.
К сожалению, эти выборы отличались еще и повышенной температурой, неприятием оппонентов, что, конечно, вредит имиджу Украины.

Зеленского на выборах поддержала треть избирателей. Бойко и Вилкула – около 10%. То есть фактически "правильные патриоты" ведут к расколу страны. Я, как человек, который жил в советское время, хорошо помню, что на выборах мы голосовали за одного кандидата и в стране была одна партия – коммунистическая. Они что, хотят вернуть это время?

Будущее Вакарчука, в первую очередь, зависит от него самого, захочет ли он заниматься политикой или предпочтет гражданскую активность.
Что касается избирательной кампании, возможно, Вакарчуку стоило определиться раньше. И, конечно же, его участие в избирательной кампании серьезно снизило бы рейтинг Зеленского. Поскольку сейчас поддержка Зеленского высока во всех регионах, а при участии Вакарчука молодые избиратели запада и центра отдали бы свои симпатии Вакарчуку.

Потому что появился более сильный популист – Юлия Владимировна.

До результату Бойка ще можна додати результат Вілкула...
Але я вважаю, що навіть 10-15% проросійського електорату – це значна перемога, якщо згадати, що колись проросійський електорат становив майже половину. Та й зараз, за підрахунками соціологів, він складає приблизно 20-25%.
А нехтувати настроями людей не повинна будь-яка влада. Проте враховувати їх можна по-різному. Влада повинна мати свою програму, чіткий курс і переконувати людей у правильності цього курсу.

Зеленського справді підтримали в усіх областях України. Але це було протестне голосування проти нинішнього політикуму взагалі – і владних політиків, і опозиційних. Але об’єднати країну може позитивна програма, якої поки що у Зеленського ми не бачимо. Тобто об’єднує "Геть!", а що в позитиві – поки що не зрозуміло.

Частково я вже це пояснила. Це – голосування проти всіх. Це дуже серйозний сигнал не лише для влади, але й опозиції. Це – сигнал про те, що та форма політики, яка існує в країні, не є прийнятною для значної частини громадян, особливо молодих. І "далекість" кандидата від політики для цих громадян – не мінус, а плюс.

Поки що я навіть думати боюся про майбутній склад Верховної Ради, бо поки що не проглядаються ті політичні сили, навколо яких буде формуватися більшість. Звичайно, на це істотно вплине результат президентських виборів.
А загалом, голосування на парламентських виборах буде істотно відрізнятися від президентських, тому що на президентських переможець може бути лише один, і виборці концентруються на найбільш ймовірних переможцях виборів. А на парламентських виборах буде будь-хто, хто набере 5%. Тому цілком можливо, що ті відсотки, які набрала трійка лідерів, будуть меншими і відійдуть до інших партій. Але як вони будуть об’єднуватися після настільки жорсткої критики, яка взагалі часто виходить за межі пристойного, дуже важко собі уявити. Але ж якось доведеться...

Насправді у другому турі більшість буде голосувати проти: проти Порошенка чи проти Зеленського. Тому, щоб переміг Порошенко, більшість громадян повинна не стільки відчувати симпатії до Порошенка, скільки вирішити, що Зеленський є кандидатурою, яка не підходить на посаду президента. А щоб переміг Зеленський, більшість повинна вирішити, що Порошенко є кандидатурою, яка не підходить на посаду президента.

В случае победы Зеленского – этого, наверное, не знает никто, даже он. По крайней мере, пока.
В случае победы Порошенко, очевидно, продолжится нынешний курс. Я это сформулировала так: постепенно ползем вверх. Хотелось бы быстрее, потому что именно ползем, но вверх. В последние два года.
Возможно, Порошенко все-таки извлечет урок из сигнала, который послало общество, отдав явное предпочтение человеку, постороннему в политике, а не президенту, который в политике живет долгие годы и кое-чего добился. Главное – все-таки всерьез заняться борьбой с коррупцией и подбирать кадры не по принципу личной преданности.
Что касается Донбасса, то его будущее зависит, прежде всего, от позиции наших западных партнеров и от того, насколько удастся реализовать единственный реалистичный путь – международные миротворческие силы на территории оккупированного Донбасса.
А что касается Крыма, пока президентом России остается Путин, я не вижу конструктивного решения. И даже дело не в Путине, а в том, что 80% россиян считают, что Крым – это Россия.

Уже очевидно, что во второй тур выходят Зеленский и Порошенко. Это подтвердили четыре экзит-пола, которые проводились для разных заказчиков, и данные ЦИК, тенденция которых очевидна.
Тимошенко уже заявила о том, что на самом деле на втором месте – она. Каковы аргументы? Экзит-пол, который проводила ее партия? Но это несерьезно. Поэтому какие основания для массовых протестов?
Что касается готовности электората Зеленского выйти на улицу в случае проигрыша, то вопрос в том – это реальный проигрыш или результат фальсификаций. Думаю, и тут важную роль сыграет независимый экзит-пол и параллельный подсчет голосов, осуществляемый общественными организациями.

Я думаю, що явка на виборах у першому турі була достатньо високою, оскільки 63% ми рахуємо по відношенню до всього населення України (за винятком окупованих територій). Але ж ми не знаємо, скільки мільйонів наших громадян зараз перебувають на заробітках за кордоном. Тому якщо порахувати тих, хто зараз реально перебуває в Україні, то явка буде не менше 75%.
Явка на другий тур буде, звісно, меншою. Не всі з тих, хто голосував за інших кандидатів, підуть на вибори, а мобілізуються не скільки прихильники, скільки противники: Зеленського з одного боку, Порошенка – з іншого.

Ну, если говорить о динамике, то хочу напомнить, что весь предыдущий год единоличным лидером была Юлия Тимошенко, и было не ясно, кто выйдет во второй тур, поскольку четыре-пять кандидатов имели приблизительно одинаковый результат порядка 6-8%.
Первым рывок совершил Зеленский. Если в декабре прошлого года у него было 8% поддержки, то уже в январе этого года – 16%. Это произошло благодаря очень интенсивной новогодней кампании. И дальше его рейтинг только рос.
У Порошенко первый рост рейтинга состоялся после Томоса – порядка 4%, что позволило ему приблизиться к Тимошенко. Порошенко удалось сконцентрировать державников, для которых лозунги "армия, мова, віра" имеют первостепенную важность. Поэтому он стал лидером в западном регионе. А недостающие проценты, возможно, действительно были получены им за счет повышения пенсий.
Во всяком случае, если Тимошенко была безусловным лидером в возрастной группе старше 60 лет, то уже последний опрос за неделю до выборов показал, что в этой группе у них были равные проценты: поддержка Тимошенко снизилась, а Порошенко – возросла.

Якщо чесно, перший тур здивував відсотками Смєшка, які ніхто не прогнозував. Фактично різниця між ним і Гриценком – у межах похибки вибірки.
У другому турі буде два кандидата, і, хто б не переміг, для прихильників іншого кандидата це буде сюрприз.
Вибори-2019 істотно відрізняються і від виборів-2014 і від виборів-2010. До 2014 року у нас чітко вимальовувався поділ країни на дві частини і, умовно кажучи, був лідер заходу і лідер сходу, й саме між ними йшла головна боротьба. Вибори 2014 року відрізнялися тим, що був безумовний лідер, який перемагав уже в першому турі, та тим, що схід ці вибори проігнорував, навіть там, де були виборчі дільниці і можливість проголосувати – схід не бачив свого кандидата.
Вибори-2019 відрізняються тим, що вперше трійка лідерів підтримується в усіх регіонах, хоча, звичайно, з певною відмінністю. Скажімо, за даними екзит-полу, найвища підтримка Зеленського на півдні (42%), найменша – на заході (але 22% – це теж висока підтримка). Порошенка найбільше підтримують на заході (26%) і найменше на сході (9%), що теж чимало. Тимошенко підтримують більш рівномірно, найбільше – захід і центр, найменше схід (7%).

Не знаю. Я думаю, что очень важно провести полноценные дебаты, чтобы избиратели могли сделать осознанный выбор.

Смєшко – це справді найбільша несподіванка виборів для соціологів.
Думаю, в першу чергу Смєшко забрав голоси у Гриценка. Певна частина суспільства відчуває потребу в "сильній руці". Можливо, ці люди побачили цю "сильну руку" у Смєшка.

Пока официальных отчетов наблюдательных миссий нет. Но если судить по предварительным высказываниям представителей этих миссий, в том числе международных, серьезных нарушений на выборах не было.
Что касается фальсификаций, то пока результаты ЦИК и четырех экзит-полов совпадают, потому говорить о серьезных фальсификациях оснований нет.

Це передбачити важко. Але думаю, що Тимошенко закличе своїх виборців голосувати проти Порошенка.
Щодо решти важко сказати. Скоріше за все, вони триматимуть нейтралітет. Але загалом це залежатиме від підкилимних переговорів цих кандидатів із можливими переможцями президентських виборів: від цього буде залежати їхня позиція і позиція їхніх електоратів.

Зазвичай, щодо рейтингів ми даємо три цифри: перша – це відсоток до всього населення, друга – це відсоток до тих, хто піде на вибори, третя – це відсоток до тих, хто піде на вибори і вже визначився зі своїм вибором. Статистична похибка рахується до всього населення, бо до тих, хто визначився, вона справді є вищою.