Kozak System: нам слід безжально вимести все радянське з української хати

На сайті "Главред" відбувся чат із музикантами гурту Kozak System Іваном Леньо і Володимиром Шерстюком. Спілкуючись із читачами, вони розповіли, у чому полягає відмінність українців сходу і заходу, як Янукович і Путін допомогли частині наших співвітчизників звільнитися від ментального рабства, коли Україна отримає шанс зайняти своє місце в гроні європейських держав, яким чином українці виявили свою приналежність до козацького роду під час Майдану, а також згадали, як ще до війни на Донбасі виступали на Красній площі з піснею "Шабля", та зізналися, за яких умов готові заграти там сьогодні перед російським президентом. Також музиканти розповіли, як обирають тексти до своїх пісень, серед яких чимало віршів сучасних українських поетів, хто приходить на їхні концерти на Донбасі, що гурт втрачає від того, що "забив" на "формат", а також чого чекають від свого майбутнього великого концертного туру "Наш маніфест" українськими містами, який стартує вже 6 листопада й розпочнеться виступом у Києві.

Подаємо стенограму чату з Іваном Леньо та Володимиром Шерстюком.

Tianna: Ви з тих виконавців, хто їздить із виступами в тому числі й на Донбас. Скажіть, будь ласка, чи була у вас змога порівняти, як змінюється сприйняття місцевими мешканцями цього регіону України, всього українського, біди, яка спіткала, в першу чергу, їх самих? Чи приходить прозріння?

Іван Леньо: Думаю, що до нас на концерти на сході країни, зазвичай, приходять ті люди, кому не потрібно пояснювати, що таке Україна і українське. І на концерті вони отримують задоволення. А ті, хто не любить Україну або не дозрів до того рівня, щоб усвідомлювати, що таке власна держава, власна мова, власна історія, навряд чи відвідують концерти таких гуртів, як Kozak System. Вони, скоріше, ходять на Аллу Пугачову, Лєпса і слухають гурт "Лєсоповал".

Dinka:Чи пам'ятаєте ви кожен свій най-найперший виступ, можливо, ще в дитинстві? Поділитеся спогадами?:) Чи були на етапі вибору життєвого шляху коливання — або музика, або…? Між чим і чим обирали?

Володимир Шерстюк: Я добре пам'ятаю свій перший виступ. Я тоді був у п'ятому класі, займався в музичній школі по класу акордеона. Виступав на шкільному вечорі та грав твір Л. Кніппер "Полюшко-поле".

Переді мною стояв вибір, бо паралельно з музикою я завжди займався електронікою, закінчив КПІ. Ці дві дороги йшли паралельно, доки життя не зробило мене музикантом. Хоча електронікою я займаюся й досі, бо всі електронні обробки для гітари, які я використовую, зроблені моїми руками.

Іван Леньо: Я виріс у диких лісах Карпат і змалечку хотів бути подібним до Гойко Мітіча, зробив собі лук. І чомусь тоді я дуже ненавидів жаб: чомусь вважав, що це істоти не з цього світу, а є представниками пекла через свою потворність. І я, будучи маленьким хлопчиком, нещадно винищував їх. Зараз мені, очевидно, соромно. І зараз я — яскравий захисник всього живого, перманентний вегетаріанець.

А щодо вибору професії, то на нього вплинув мій батько. У досить грубий спосіб. Він — типовий представник романтичного класу, який любив випити і поспівати. А оскільки співається набагато краще з акомпанементом, то він заставляв мене брати до рук акордеон. Таким чином, я вивчив перші "українські" пісні типу "Ой, мороз, мороз", "Рыжая, рыжая" та "Рідна мати моя".

Взагалі-то я дужу люблю спорт і до сьогодні доволі терпимо граю у футбол.

Dinka:Хлопці, вас можна довго не тільки слухати, але й роздивлятися — в тому сенсі, що у вас надзвичайно цікаві тату. :) Що вони значать для вас особисто? Можна помітити, що всі вони так чи інакше відображають наше коріння, українскість…

Іван Леньо: Наші тату — це візуалізація нашою внутрішньої філософії. Так, вони — українські. Ми поважаємо свою культуру, свою історію і у своїх піснях, зокрема, намагаємося відтворити істинний і правдивий образ сучасного українця. Наші тату дотичні до сакральних символів, містичних образів та артефактів історії.

Dinka:Чи є у вас така пісня, яку ви можете слухати нескінченну кількість разів, аж доки не приїсться, а потім перепочити день-другий і знову слухати її і бути в захопленні? Що це за пісня?

Володимир Шерстюк: Дійсно, бувають такі пісні. Особисто у мене в різні періоди життя це різні пісні, які я можу слухати безкінечно — цілий тиждень. Для мене, наприклад, такою була пісня польського гурту Enej "Моя Енеїда", також пісня "Ой, гук, мати, гук", і ще одна, зовсім іншого жанру — Red Hot Chilі Pеppers "Snow".

Іван Леньо: Я згадую одну фразу, по-моєму, Монтеск'є: "Боже, збав мене від раю". Не дай Бог, якщо когось із нас заставлять слухати одну й ту саму пісню. Яскравий приклад того — це творчість гурту "Океан Ельзи". Безперечно, хлопці пишуть красиві пісні, але якщо кількість публічного звучання цих пісень буде такою, як є нині, то багатьох почне нудити. Якою б геніальною не була пісня, вона приємно слухається під певний настрій або під певну життєву ситуацію.

Pavlo:Складається враження, що українці не подорожували Україною, доки не втратили Крим, не відвідували концертів наших виконавців, доки росіянам сюди доступ не перекрили, і тут раптом прозріли – ба, є гарна країна, є драйвові артисти! Чи помічаєте ви таку тенденцію, помічаєте зростання вашої слухацької аудиторії? І чому раніше українському виконавцю спочатку потрібно було засвітитися в Росії, а потім тільки його починали сприймати у нас, і чому чимало артистів, вихідців з України, в цей непростий вирішили лишитися не з рідною країною, а навпаки (адже на російській сцені купа наших!)?

Іван Леньо: Так, помічаємо.

Володимир Шерстюк: Чому раніше українському виконавцю спочатку потрібно було засвітитися в Росії? З огляду на рабську ментальність, яку українці за сотні років перейняли від свого північного сусіда. Ця ментальність у нас і досі зберігається і примушує всі свої дії звіряти з Росією замість того, щоб бути самими собою чи свій погляд обернути на Захід — туди, де існує цивілізований світ, до якого належить і Україна.

Щодо мандрування Україною — треба робити це активніше, хоча у людей є складнощі з грошима. Але якщо ми не будемо знати всі жанри своєї культури, не будемо вивчати нашу країну, мандруючи нею, у нас не буде жодного майбутнього. Успіх кожної країни, яка зараз займає чільне місце в Європі, завжди починався з вивчення свого, з любові до свого. Ми цей шлях теж не оминемо. Тож у нас єдиний шлях — вивчати і любити своє.

Іван Леньо: Війна багатьом відкрила очі на реальний стан наших відносин з так званим "сусідом". Існує думка, що і янукович (саме з маленької букви), і путін по-своєму стали державотворцями нашої незалежної країни. Адже якби не їхня неповага до свого народу, якби не їхня брутальність, агресивність, тупість, то навряд чи якась кількість українців підняла би голову до неба і спробувала звільнитися від ментального рабства.

Sonita:Kozak System, як ніхто інший, просуває сучасних українських літераторів, поетів, створюючи пісні на їхні вірші: Сергій Жадан, Артем Полежака, Юрко Іздрик тощо, тощо. Чудова взаємодія сучасних митців! На чиї б вірші ви ще хотіли б створити пісні, з ким хотіли б співпрацювати? І друге. Якими критеріями ви керуєтеся, обираючи тексти для майбутніх пісень?

Іван Леньо: Спочатку у нас виникає імпульс відреагувати на те чи інше явище, на ту чи іншу подію або матеріалізувати певний образ, який комусь із нас дуже припав до душі. Коло наших друзів (сучасних поетів) дуже часто знаходиться з нами "на одній хвилі". І коли нам до рук потрапляє цікавий вірш, який резонує з нами, виникає бажання створити музику, а згодом і пісню на цей вірш. Прізвище поета в даному контексті значення не має.

Omega: Ви їздили з виступами, напевно ж, усією країною. Скажіть, будь ласка, чи справді українці сходу та заходу настільки різні, за вашими спостереженнями? Ви раніше, до всіх нинішніх трагічних подій, бачили загрозливі відмінності в менталітеті, культурі чи світогляді, які тепер призвели до вибуху, до війни? Чи розмови про суттєві відмінностями між східними і західними українцями — це міф, на якому спекулюють невідповідальні та необачні політики?

Іван Леньо: Відмінність є, і вона очевидна. Як бачите, ця війна почалася не на заході України, хоча могла би — за наявності певної категорії людей. Справжніх свідомих та порядних, тих, кого можна назвати з великої літери Українцями, предостатньо в кожній області, в кожному районі, в кожному селі Україні. Натомість критична маса тих, кого прийнято називати "ватниками", чомусь з історичних причин більше на тій території, де зараз іде війна. Наше з вами завдання — донести до цих заблукалих душ такі поняття, як Батьківщина, пісня, поезія, історія. І робити це потрібно неймовірно лагідно, помірковано і з любов'ю. Будь-яка агресія може призвести до зворотних результатів. Не можна ображатися на людину, яка чогось недозрозуміла, недочитала, недовідчула. Це — питання часу і виховання.

Володимир Шерстюк: Відмінність, на жаль, є. Але ця відмінність не повинна бути причиною штучного розділення країни на схід і захід. Україна, як і будь-яка держава, ділиться за своєю суттю на людей прогресивних, які хочуть розвитку, і на людей відсталих, які лишаються на місці чи прагнуть повернення тоталітарного режиму. Такі люди є і на заході, і на сході — всюди. Але всі ми маємо зрозуміти, що ми є громадянами України, і саме це поняття — громадянина України — має стояти над поняттям "східняк" чи "західняк", над різними політичними інтересами. Має бути розуміння: я є українець, найбільше люблю цю країну, хочу в ній жити, хочу, щоб мої діти в ній жили, і щоб ця країна нарешті зажила щасливо і заможно — так, як вона на це заслуговує. В цьому між сходом і заходом у жодному разі не має бути різниці, як це є у цивілізованих країнах.

Omega:Чи правильно, що зараз зникає з широкого ужитку все-все, створене за радянських часів? Чи не позбавляємо ми себе якихось достойних книжок, фільмів, літературних творів, косячи все і всіх під одну гребінку, і сліпо відторгаючи усе російське чи радянське? Як не перейти межу і не втратити "гамузом" цінних культурних здобутків, та фільтрувати з розумом?

Іван Леньо: Нам би дуже хотілося, щоб зараз дійсно зникало з широкого вжитку все, створене за часів Радянського Союзу. Сучасний українець, особливо молода і питлива людина, завдяки інтернету та іншим засобам має неймовірні можливості пізнавати світ, читаючи, дивлячись, аналізуючи світові здобутки культури, техніки, науки — всіх сфер, які зараз необхідні нам із вами. Навіть попри те, що, дійсно, в цьому "гамузі" буде загублено або втрачено щось цінне, потрібно безжально мести мітлою все радянське із нашої української хати.

Володимир Шерстюк: Існує великий міф (у цьому питанні цей міф вкотре підтверджується) про те, що за часів Радянського Союзу було створено хоч щось цінне самим Союзом. Якщо ми уважно придивимося, ні наука, ні культура, ні промисловість, ні сільське господарство, ні економіка — нічого, окрім військово-промислового комплексу, не мало жодного наближення до західних стандартів. І всі наші ностальгічні спогади про радянські фільми, про радянських науковців, яких нам показували перед сеансами в кінотеатрах тощо — це, по-перше, все не наше, а, по-друге, це все — бліда копія західних здобутків. Радянський Союз спромігся запустити Гагаріна першим у космос, пустивши абсолютно весь науковий ресурс на цей безглуздий політ, перед яким загинуло безліч космонавтів (натомість перший же політ американських астронавтів завершився успіхом; а Радянський Союз ніколи не жалів своїх людей, людське життя не мало жодної цінності). І тому Україна, вимівши все, як сказав Іван, з української хати, нарешті отримає шанс зайняти своє місце в гроні європейських держав, де вона завжди історично і знаходилася.

Іван Леньо: А якщо хтось вважає, що "Зачарована Десна" Довженка або "Тіні забутих предків" Параджанова, або "Пропала грамота" Миколайчука, або "Чорний квадрат" Малевича, або гелікоптер Сікорського, або теорія ноосфери Вернадського та передові технології зварювання Патона, або футбольний геній Лобановського є здобутками Радянського Союзу, то він глибоко помиляйтеся. Це — здобутки українців, насильно привласнені кгбістською номенклатурою.

Omega:Якщо дозволите, дещо філософське і непросте питання, чи бачите ви якісь способи, за допомогою яких діячі культури, зокрема, й артисти, могли б повернути уми українців із Донбасу та Криму до їхнього коріння?

Іван Леньо: Я не впевнений, що ваше запитання стосується тих громадян, кого по-справжньому потрібно кудись повертати чи навертати. Повертають або направляють отару вівець, а натомість коти, будучи незалежними істотами, у стадо не збираються і управляти ними важко. Людина, яка стала на еволюційний шлях, змалечку буде тягнутися до того, що гармонує з її внутрішніми відчуттями. Мене особисто і Володимира, і всіх козаків із гурту Kozak System ніхто не направляв ні на які шляхи. Ми дізнавалися, відчували, аналізували, порівнювали все самі. Можу згадати тільки прислів'я, яке буде близьке тим, хто не обрав Україну своєю Батьківщиною: "насильно мил не будешь" — "чемодан, вокзал, Россия".

Тож якщо людина сама не має бажання, то ніхто її нікуди не наверне.

Kalinka: У Сашка Положинського є пісня зі словами: "Я не хочу бути героєм України. Не цінує героїв моя країна". А ви б хотіли бути героями України, і чи змінилося до них ставлення у нас?

Іван Леньо: У кого — "у нас"? У тих, хто бачить реальний стан речей, немає ілюзій щодо героїв. Ми безмежно вдячні справжнім Героям України, які віддали своє життя за нашу з вами свободу і незалежність. Героєм людина стає не тому, що має бажання комусь сподобатися, а тому, що це її безповоротний вибір.

Положинський — геніальний поет і провидець. На той момент, коли була написана ця пісня, дійсно українське суспільство не поважало тих, хто невидимо для інших здійснювали свій подвиг. У нас неймовірно нівелювалися моральні цінності. Наразі ситуація дещо покращилася. Ми бачимо, як зустрічають воїнів у селах і містах, ми бачимо, як прості українці допомагають всім, чим можуть. Тому ми хотіли б, щоб слово "герой" отримало те значення, яке воно і повинно мати в цивілізованому світі.

Anjela:Володимире, Іване! За останні півтора року до країни суттєво зменшився потік російських гастролерів. Але, які раніше, на центральних каналах та більшості радіо лунають все ті ж пісні на "вєліком і могучєм". Чому так — існує такий запит у суспільстві, чи це просто пропозиція формується на смак редакторів відповідних каналів? Що тут первинне — яйце чи курка?

Володимир Шерстюк: Відповідь на це питання дуже проста. І досі власниками засобів масової інформації в Україні, які, власне, і формують контент, яким потім годують ментально беззахисних українців, є не українці. Йдеться не про національність і наявність українського паспорту.

Іван Леньо: Тому поки що немає ні "курки", ні "яйця". А є ляльководи, які продовжують смикати мотузки і формувати неправдиву медійну ситуацію.

Володимир Шерстюк: Наразі українські артисти, як виробники української інтелектуальної продукції, і досі не є конкурентоздатними на медіа-ринку. І це вже не тільки культурне питання, але й економічне: коли нам говорять, що бізнес не має національності, — це абсолютна маніпуляція та брехня. Медійний бізнес, як і будь-який інший бізнес, має обов'язково бути національним.

Kalinka:Чи складно вам боротися з такою річчю як "формат" в українському радіо і телевізійному просторі, часто доводиться якось стримувати себе чи обмежувати, писати "на вимогу", аби пісню крутили в ефірі? Чи ця проблема для вас не актуальна?

Іван Леньо: Ця проблема вічна з огляду на попереднє запитання і нашу відповідь на нього. Ми "забили" на "формат" та усвідомлюємо, що багато втрачаємо. Але у нас не може бути компромісу з совістю. Ми робимо те, що лежить на серці. Як свідчить історія, у тих музикантів, які "не стали прогинатися під мінливий світ", рано чи пізно утворюється свій власний формат.

Petro:Зважаючи на те, що у вас чимало робіт, створених спільно з іншими виконавцями чи колективами, хочу поцікавитися, чи плануються у вас нові роботи, спільні з кимось, з ким саме?

Іван Леньо: Особливого завдання — з кимось щось зробити — у нас немає. Ми — не кон'юнктурщики. У нас періодично виникає творча закоханість у тих чи інших виконавців, з якими ми в природний спосіб виникає спільна творчість.

Lurdes:Чи перетинаєтеся ви якось із "Гайдамаками", слідкуєте за їхнім творчим шляхом? Чим Kozak System відмінний від "Гайдамаків"? Бо складається враження, що їх особливо не чутно, а ви перетягли на себе основну масу слухача — чи так це?

Іван Леньо: :) Ми бажаємо музикантам, котрі називають себе гайдамаками, нарешті прозріти.

Lurdes:У одній із ваших пісень є такі слова: "Свій на свого не здійме руку... не скаже злого". Але і ті, хто зараз серед лнрівців і днрівців, і ті, хто серед жадібних і безпринципних політиків, теж наче є нашими "братами"… Чи потребує пісня "Брат за брата" змін, як думаєте?

Іван Леньо: Не можна бути "наче братами". Брат — це однозначне поняття, яке не потребує корекції.

Ftusia: Якби ви могли, дивлячись в очі Путіну, сказати йому все, що вважаєте за потрібне, що б ви промовили до нього?

Володимир Шерстюк: На мою думку, наша біда — не в Путіні, а в нас самих. Країни, які є по-справжньому цілісними, по-справжньому розвиненими, не потребують диктатора, і на них Путін не нападає. Йому б у голову не прийшло напасти на потужну, сильну й цілісну спільноту, яка визначилася у своєму цивілізаційному виборі. На жаль, це питання для України і досі лишається актуальним.

Іван Леньо: А я би йому сказав наступне: пішов на ...уй!

Ftusia:Що для Kozak System є табу у творчості, темах, принципах тощо?

Володимир Шерстюк: Напевно, у творчості у нас табу немає. Окрім хіба що поганого смаку.

Іван Леньо: Ми ніколи "не вдаримо нижче поясу" і не зробимо нічого спеціально заради слави й грошей. А так, особливих табу немає.

Ftusia:За яких умов ви б погодилися виступити, наприклад, у Кремлі чи на Красній площі?

Володимир Шерстюк: Хочемо зазначити, що у новорічну ніч з 2012-го на 2013 рік, ще до війни, гурт Kozak System брав участь у міжнародному етнічному фестивалі і виступав саме на Красній площі. Тоді ми грали ті самі пісні — гострі за тематикою, які граємо і зараз (наприклад, пісню "Шабля"). І праворуч від нас бачили музей, де лежить мумія одного з найстрашніших диктаторів.

Іван Леньо: Ми б погодилися зараз заграти на Красній площі за однієї умови: в першому ряду мають сидіти Путін, Медвєдєв, Шойгу, Міхалков, Охлобистін, Кобзон, Расторгуєв, Кисельов, Жириновський у супроводі українського конвою на святковому концерті перемоги, а ми б виконували пісню "На …уй Маніфест".

Ftusia:На якому концертному майданчику у нас в країні чи за її межами ви хотіли б виступити?

Іван Леньо: Ми виступали на всіх концертних майданчиках України. Нам, звичайно, лестило би спробувати заграти на центральному Олімпійському стадіоні столиці. Можна назвати це нашою метою.

Kvitka:Хлопці… Козаки! :) Передусім бажаю вдалого вам туру країною, сил та натхнення. Такі питання до вас обох. По-перше, якою ви бачите роль артиста, митця, так чи інакше, відомої публічної особи, коли в його країні війна? Що він може і повинен робити, він мусить бути поза політикою або, навпаки, чітко й відверто заявляти свою громадянську позицію? По-друге, виховна функція митця, артиста — це реальність чи утопія? Чи здатен артист впливати на свою аудиторію, "підтягувати" її рівень або ж виховувати? Заздалегідь дякую.

Іван Леньо: Кожному — своє. І ніхто в демократичному суспільстві нікому нічого не винен. Бути активним громадянином зі своєю суб'єктивною громадянською позицією, безперечно, потрібно. Політика — це дуже вагома складова нашого існування. Ми з вами неймовірно залежимо від результатів діяльності політиків. Тому фраза "я — поза політикою" щонайменше є безвідповідальною або подібною до "позиції страуса". Ми публічно виявляємо своє відношення до різних соціальних проблем і в жодному разі нікого не примушуємо слухати нас. Але мати свою думку просто необхідно.

Володимир Шерстюк: Щодо виховної функції митця — артист, перш за все, має бути максимально чесним у своєму мистецтві. Коли ти є максимально чесним у тому, що робиш, тоді у тебе немає спеціальної потреби когось виховувати. Навколо тебе, на твою енергію, як метелики на світло, обов'язково злетяться такі самі людські душі, які мають подібні внутрішні потреби.

Paulinka:Іване, Володимире! Чи виникало колись у вас бажання залишити Україну і жити в іншій країні? Так або ні — чому?

Іван Леньо: Ні. Ні. Ні.

Paulinka:У вас великий колектив, де всі без винятку — яскраві особистості, самобутні творчі одиниці. Чи часто у вас виникають суперечки, творчі розбіжності, хто завжди ставить крапку в такій ситуації?

Іван Леньо: Часто виникають — і суперечки, і творчі розбіжності. Але ніхто ніколи не ставить крапку — ми завжди ставимо три крапки.

Paulinka: Іване, якось ви сказали: "Надію на існування іншого виду українців сьогодні мені дають лише воїни-захисники та волонтери". А що ви думаєте, спостерігаючи за сьогоднішніми політичними гравцями, свідомість яких, схоже, не змінили ані випробування, ані війна, ані тисячі смертей? І ви, Володимире? Якщо воїни викликають надію, то які емоції викликають можновладці й чиновники?

Іван Леньо: На жаль, парадигма існування сучасної політичної "еліти" — це суцільне багно, брехня, безвідповідальність, партійна кон'юнктура та корупція. Якщо докорінно не зміниться ситуація, жоден політик не буде викликати повагу, яким би освіченим і патріотичним він би не був. Адже йому, потрапивши туди, доведеться грати за тими правилами, які роблять із людини мавпу. Серед сьогоднішніх гравців є деякі, хто навіть дуже навіть симпатичний. На жаль, їх меншість. А ті, хто "рулять" ситуацією, ніколи у мене не викликали довіри.

Володимир Шерстюк: Бо вони належать до старих політичних еліт і фактично є гравцями старої системи, яка, як показує час, уже давно є несучасною і тягне Україну назад, в нікуди.

А щодо воїнів, то вони у моєму розумінні, в даному контексті сучасної України — це не тільки люди, які знаходяться безпосередньо на фронті, а й так само ті, хто чинить громадянський опір старій системі, вплив якої дуже потужний і зараз. Це стосується митців, журналістів, деяких політиків (їх меншість, і майже всі вони — наші друзі), але, перш за все, це стосується простого громадянина, який не смітить на вулицях, проїжджає тільки на зелене світло, чемно поводиться з людьми, не дає хабарів, розмовляє рідною мовою, вивчає свою історію, культуру, ходить на українські концерти, і не тільки на українські, вивчає іноземні мови, має гарну освіту і навчає цьому ж своїх дітей і онуків. Всі ці люди є, якщо сказати трошки пафосно, воїнами світла — тими, хто виборює для України по-справжньому світле майбутнє, на яке вона заслуговує. І таких людей історично в будь-якій країні — переважна меншість, за різними статистичними даними, 3-7%. Це активна частина громадян, яка знаходиться на культурній передовій.

Звичайно, окрема повага і низький уклін тим воїнам, які перебувають безпосередньо на фронті і роблять наші ранки можливими.

Kvitka:З вами виступатиме Ірена Карпа — наш новоспечений дипломат, опікуватиметься культурними питаннями. Як гадаєте, чи буде в цій іпостасі Ірена на своєму місці? Бо багато хто критикує таке кадрове рішення…

Іван Леньо: Карпа — в першу чергу, відповідальна дівчина. Будь-яка посада потребує відповідальності. Критикувати своїх — це одна із наших вад та внутрішніх потреб. Ми вважаємо, Ірені потрібно дати час та шанс.

Володимир Шерстюк: Для скептиків… Оскільки знаю це питання зсередини, як вона туди потрапила. Вона пройшла справжній відбір, справжній конкурс, її не призначили згори. Вона пройшла за своїми діловими і творчими якостями.

Inga:Шановні панове, обожнюю вас і ваш драйв! Таке питання до вас (у жодному разі не докір чи читання моралі!:), питання навіяне піснею "На …уй маніфест"… Лайка та мистецтво — чи поєднуються вони, чи припустима нецензурна лексика у віршах, піснях, літературі? І коли їх вживання виправдане?

Іван Леньо: Завжди це вирішує автор, митець. Я — не ідеаліст. Я знаю, що те, що принесе користь одному, може нашкодити іншому. Ідеальної формули тут не існує. Це питання лежить у площині особистих симпатій. Я особисто не лаявся би, якби не критична маса негативу, який визрів у мені з часу Майдану по відношенню до ворога.

Володимир Шерстюк: Лайка, якщо вона необхідна для повноти образу, як у даній пісні, як виключення, може бути доречною.

Rudyj: Розкажіть про ваш тур Україною... І чи тільки Україною він буде? Скільки міст плануєте проїхати? Яка ідея проходитиме "червоною ниткою" через усі виступи в рамках цього туру? Які очікування маєте щодо нього?

Іван Леньо: Інформацію про кількість концертів подивіться, будь ласка, на kozaksystem.com. Очікуємо ми адекватної реакції та повних залів.

Володимир Шерстюк: "Червоною ниткою" проходитиме ідея популяризації якісної української музики.

Rudyj:Чим за останні пару років вас приємно здивували українці, а чим, навпаки, неприємно вразили?

Іван Леньо: Здивували своєю згуртованістю навколо спільної біди. Вразили подвиги наших воїнів. Зворушили оперативні дії наших волонтерів.

Володимир Шерстюк: Фантастична здатність до самоорганізації, яку проявили наші люди ще на Майдані, тим самим показавши свою приналежність до козацького роду (як би пафосно це не звучало), який був відомий у всій Європі саме завдяки цим якостям: самоорганізації, високому рівні дисципліни та фантастичній підтримці один одного в бою.

Іван Леньо: Неприємно вразили мене особисто три "герої революції" на Майдані: президент, прем'єр і столичний мер.

Володимир Шерстюк: Неприємно вразили тим, що коли зовнішня агресія перестала бути видимою, українці миттєво розслабилися і повернулися до своїх звичних справ, не розуміючи, що ми повинні і зараз перебувати в стані боротьби кожен на своєму місці. Ми повинні розуміти, що Україна нами ще не виборена, і цей процес боротьби — постійний, як еволюція. А багато хто вже розслабився. А цього тільки й чекають вороги.

Dara:Хлопці, у вашому колективі професійні талановиті самобутні музиканти, з відповідною освітою, стилем, смаком. Чого, на жаль, не скажеш про більшість вітчизняних співаків і співачок. І, що сумно, часто слухач обирає просту попсу, якусь примітивну музику, щось типу "умца-умца". Як вам твориться за таких умов? Бувають періоди, коли сам себе запитуєш: "А навіщо напружуватися і старатися, якщо піпл обирає інше"? Дякую за відповідь.

Іван Леньо: Якби ми звертали увагу на те, що обирає піпл, то такого гурту, як Kozak System, із такими піснями, внутрішнім світом і власною філософією, не існувало би. І це не красиві слова — таких періодів, у нас, дійсно, не буває. Очевидно, ми розуміємо, що тим гуртам, які йдуть за потребами натовпу, дещо легше живеться в матеріальному плані. Бо людство завжди цікавилося трьома речами, як сказав Подерев'янський — "казнями, питками й уродами". До нас цей шлях не має жодного відношення, відповідно і подібних спокус у нас також немає.

Володимир Шерстюк: Історія світової культури свідчить про те, що все справжнє в мистецтві створювалося завжди якраз наперекір загалу, а не на догоду йому. Завжди, за будь яких часів, існувало своє "умца-умца", і завжди були митці, які йшли своїм шляхом.

Uma Chka:Є пісні, до яких текст писали саме ви? Чи це принципово якісні тексти відомих українських авторів? Надто велика відповідальність, ви не вважаєте себе профі в цій царині, чи просто "не пишеться"? Чи були випадки, коли вірші, що стали піснею, писала жінка? Хай і перероблені, ясно, що Іван не буде співати, від жіночої особи, це було б дивно.

Іван Леньо: Такі пісні є, зокрема, "Маніфест". Не принципово, хто автор. Принципово — який зміст. Текстів пісень, які написала жінка-поет, у нас немає, і навряд чи буде, адже у чоловіка і жінки діаметрально протилежні світи.

Uma Chka:Коли "Маніфест" покажуть по ТБ? І якщо таке станеться, як, ви вважаєте, відреагують глядачі? Бабульок не рахуємо. :)

Іван Леньо: Коли рішучість у своїх проявах у власників телеканалів буде співпадати з нашою рішучістю. Глядачі однозначно відреагують, інша справа — як. :)

Valentyna:Козаки, до Революції Гідності та війни ви бували з виступами у Росії, тож ви бачили безпосередньо російську публіку, з окремими її представниками, напевно ж, мали змогу поспілкуватися. От скажіть, вони завжди були такі, "з прівєтом", які шалено плюсують рейтинг своєму президенту тільки за те, що він спочатку загарбав шмат чужої території, потім пішов війною на країну-сусіда, потім почав завдавати авіаударів по сирійським містам, чи щось з ними сталося? Чим можна пояснити цей свого роду якийсь масовий психоз, невже ТБ-пропаганда може так задурити мозок у часи, коли є інтернет і можна знайти доступ до альтернативних джерел інформації… Дякую за відповідь.

Іван Леньо: У кожній країні, і Росія — не виняток, є культурні і прогресивні громадяни, а є відсталі й агресивні. Так є, так було і буде завжди.

Serj:Довольны ли вы собственной музыкой, стилем, текстами на данный момент, или хотели бы работать в каких-то других направлениях?

Іван Леньо: Вам дуже пощастило, що ми знаємо декілька іноземних мов, і вашу, зокрема.

Ми задоволені тим, що маємо можливість творити і бути незалежними. Будь-який митець завжди не до кінця задоволений продуктом своєї діяльності, і ми — не виключення. Тому весь час намагаємося вдосконалювати наші пісні й наш стиль.

Володимир Шерстюк: Для митця головне — не повторювати самого себе і не бути пародією на самого себе. Тому ми постійно шукаємо нові форми та нові змісти. А вже як це вдається — нехай скаже слухач.

Anastasiya11:Дуже сподобався ваш останній кліп на пісню "Коли вона". Якось випадково побачила його на одному з музичних каналів, зачепив. Розкажіть, будь ласка, трохи про це відео. Дякую! Неодмінно відвідаю концерт у Львові!

Іван Леньо: Це відео є другою спробою візуалізувати пісню "Коли вона", написану на слова Сергія Жадана. Перша спроба була невдалою. Як з'ясувалося, дуже складно сучасним українським кліпмейкерам створити непопсову картинку драматичної по своїй суті пісні. Навіть ця версія, яку ви бачили, нам не до кінця подобається.

Володимир Шерстюк: Натхненником і автором ідеї є Олена Божко, відомий київський фотограф, одним із успішних проектів якої є фотокалендар "12 музик".

Daisy:Женскую аудиторию, как всегда, интересует вопрос личной жизни. Вы женаты, есть вторые половинки? Что означает для вас брак?

Іван Леньо: Діти у нас є.

Manu Manu:Вибачте, але питань не має. Є тільки подяка. Хлопці, дякую вам за дійсно якісний український продукт, який надихає любити і бути гордим за нашу прекрасну країну! Я безмежно рада, що познайомилася з вами особисто! Побачимося на концерті в Києві!

Іван Леньо: До зустрічі на концерті в Києві 6 листопада. Дякуємо!

Надія Майна

Фото Владислава Мусієнка

Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред