Режисер Володимир Бондаренко: сатана, що сидить у Москві, просто так не відпустить Україну

"Бачу великі зміни в суспільстві — в розумі, в свідомості, в душах людей. Але, на жаль, такі зміни не відбуваються у владі", — зазначив режисер.

Володимир Бондаренко

На сайті "Главред" відбувся чат із режисером Володимиром Бондаренком, до робіт якого відносяться документальні фільми "Вони боролись до загину", "Стеком і шаблею", документальна стрічка-прем'єра "Під грифом Матіос". Спілкуючись із читачами, він розповів, наскільки велика аудиторія документального кіно в Україні, і що потрібно для його популяризації, яким темам та подіям можуть бути присвячені майбутні документальні стрічки режисера, чому його прем'єрна робота присвячена саме розслідуванню діяльності воєнного прокурора, а також наскільки змінилися суспільство та влада після Майдану.

Подаємо стенограму чату з Володимиром Бондаренком.

Lika: Володимире, на вашу думку, після Майдану і з початком війни чи отримало українське документальне кіно якийсь новий імпульс чи стимул для розвитку?

Володимир Бондаренко: Звісно, отримало. Ми живемо в часи, коли відбуваються унікальні історичні явища. Дуже багато тем, дуже багато особистих історій... Ми маємо унікальну можливість документувати саме життя.

Lika: Як ви вважаєте, наскільки велика в Україні аудиторія документального кіно взагалі? А у порівнянні з іншими країнами? Що потрібно і чого не вистачає, щоб документальні стрічки стали більш затребуваними і популярними?

Володимир Бондаренко: З українською аудиторією — все сумно. Протягом останніх років канали зомбували українців кацапським попсовим продуктом, а культура документального кіно у нас просто не розвивалася. Останнім часом багато людей захопилися новинним продуктом. Події, що відбуваються, починають плекати бажання людей надавати перевагу саме новинному чи документальному жанру.

Що треба зробити задля популяризації документальних стрічок? Треба змінювати політику телеканалів і привчати людей до якісного документального продукту.

Anastasia: Володимире, яким сучасним темам та особистостям (і героям, і антигероям) ви б хотіли присвятити майбутні свої проекти? Про кого вам цікаво знімати картини і чому?

Володимир Бондаренко: До сучасних я ніяк не можу підібратися, бо дуже багато історичних постатей і подій, про яких спочатку хотілося б зняти фільми.

Щодо цікавих мені сучасних постатей, то це люди, які не є публічними, але є справжніми патріотами і цікавими особистостями. Як правило, вони зараз стоять на "нульовому рубежі" в АТО.

Володимир Бондаренко

innia_yur: Пане Володимире, ваші докуфільми потребували великих бюджетів? У які суми обходився весь процес виробництва?

Володимир Бондаренко: Бюджетів вони потребували, але вони були невеликі. Тому що на історичне документальне кіно Україна як держава не бажає виділяти коштів, тож усе робиться за рахунок меценатства. Мені доводилося працювати і оператором, і монтажером, і режисером, і багато ким. Бо гроші, які були, були вкрай незначні.

Lika: Вам доводилося знімати кіно, яке йшло "в стіл", яке поки що лежить, чекаючи свого часу? Чи у вас так не буває?

Володимир Бондаренко: З фільмами такого не було, але була пара таких рекламних роликів, кліпів — чогось дрібного.

innia_yur: Як у документалістиці уникнути кон'юнктурності, маєте якийсь професійний рецепт чи пораду щодо цього?

Володимир Бондаренко: У моєму випадку кон'юнктурність тільки в одному — я бачу всі події з української точки зору. Це єдина кон'юнктурність.

Nattalie: Чи існують для вас у роботі режисера якісь табу — щодо інструментів, тем тощо? Які?

Володимир Бондаренко: Я би не сказав, що для мене існують якісь табу. Я керуюся в роботі звичайними загальнолюдськими речами, тобто роблю, як підказує сумління.

Nattalie: Що ви думаєте про хвилю перейменувань, що прокотилася країною? Зокрема, про появу проспекту Бандери в Києві, що викликало моментальну реакцію й обурення у "північного сусіда"?

Володимир Бондаренко: Скоріше, не "північного сусіда", а "північного ворога". На його обурення мені глибоко наср...ть.

Щодо Бандери, це — постать неоднозначна. У мене особисто такі перейменування не викликають обурення. Це навіть корисно в плані декомунізації та нашої справжньої історії.

Alia: Пане Володимире, чи є у вас у планах зняти документальну стрічку, присвячену нинішній війні на Донбасі? Взагалі, чи цікава вам робота військового документаліста, не відштовхує пов'язаний із нею ризик?

Володимир Бондаренко: Буквально вчора вранці (18 серпня, — Ред.) приїхав з АТО. Можу сказати, що ризик, навпаки, додає адреналіну.

Щодо того, щоб знімати документальні стрічки на цю тему — я над цим уже і працюю.

Володимир Бондаренко

Полина Гресь: Владимир, у Вас есть фильм-мечта, который бы Вы обязательно хотели снять за свою жизнь?

Володимир Бондаренко: Да, как минимум, два фильма. Первый — по книге Юрия Горлис-Горского "Холодний Яр". Второй — про казацкий период времен Богдана Хмельницкого, сценарий которого лежит у меня лет десять, даже больше.

Victoria Rozumovska: Ви — активний учасник Революції Гідності, були поранені. Зараз, на Ваш погляд, в країні зрада чи перемога?

Володимир Бондаренко: Зараз у нас триває такий собі процес "скидання старої шкіри", яка ніяк не хоче скидатися. І це дуже болючий процес. На мій погляд, тут просто необхідне хірургічне втручання: або наші прокурори, судді та влада запрацюють як треба, схаменуться і припинять красти, або буде те, що буде. Чи вони самі проведуть це "хірургічне втручання", чи це зробить народ.

Liuba Dmytryshak: Чи не шкодуєте зараз, що ризикували життям на Майдані два роки тому? Чому?

Володимир Бондаренко: Я ні про що не шкодую. На Майдані ми виборювали свободу, правду, стояли за наше майбутнє. Минуло лише два роки, і я бачу великі зміни в суспільстві — в розумі, в свідомості, в душах людей. На жаль, такі зміни не відбуваються у влади, але еволюційний процес неминучий.

Olena Levandovska: Пане Володимире, над якими проектами зараз працюєте? Що цікавого презентуєте найближчим часом?

Володимир Бондаренко: Тема війни з Росією.

Дмитрий Федоренко: Считаете ли Вы главного героя Вашего сюжета (главного военного прокурора Матиоса) корнем абсолютного зла, и стали ли темой Вашего расследования действия непосредственного руководства Украины в рамках проведения так называемой АТО? Например, нынешнего руководителя СНБО Турчинова и президента страны Петра Порошенко?

Володимир Бондаренко: Матиос — это один из значительных краеугольных камней в общегосударственной коррупционной и, я бы даже сказал, предательской схеме. Понятно, что на нем одном не сходятся все расследования. Ждите новых фильмов-расследований о подобных деятелях.

Володимир Бондаренко

Дмитрий Федоренко: Владимир, не считаете ли Вы, что несколько пафосный анонс скандального сюжета в последствии может вызвать неприятие телезрителями самого медийного продукта, а кое-кого даже натолкнет на мысли о ангажированности данного материала?

Володимир Бондаренко: Это дело вкуса и дело каждого человека, как он воспринимает анонс. Есть законы жанра, и все сделано по ним. Я думаю, что на мысль об ангажированности анонс не натолкнет.

Filip Ivanov: Що для Вас стало шоком у роботі над темою корупції і бездіяльності військової прокуратури?

Володимир Бондаренко: Мене нічого не шокувало. Все закономірно. Про це всі знають, всі бачать — нічого нового я для себе не відкрив.

Ольга Надашкевич: Кого лично Вы видите на должности военного прокурора Украины?

Володимир Бондаренко: Моя відповідь — стандартна. Це образ людини, яка не заангажована, має чисте сумління і чисте минуле, бажано віруюча і яка має військовий досвід саме в АТО.

Ola Niesvietova: Как Вы думаете, отставка Матиоса, которую он анонсировал на сентябрь, состоится? Почему?

Володимир Бондаренко: Очень надеюсь. Причем что состоится не только отставка. Все зависит от доброй воли Юрия Витальевича Луценко. Военные прокуроры, о которых шла речь в фильме, должны быть не только отстранены — по ним должно проводиться расследование.

Yaroslava Selina: Ви, як людина, яка в темі, можете назвати конкретних "ділків на крові" з військової прокуратури? Які докази маєте?

Володимир Бондаренко: Про все це йдеться у фільмі. Побачите.

Елена Гринина: Гражданское общество в Украине уже не столь активно, как два года назад: оптимистические настроения практически отсутствуют. Что все же нужно сделать каждому из нас для нашего движения вперед?

Володимир Бондаренко: Гражданское общество в Украине стало еще активнее, чем два года назад. Самая активная его часть — в АТО, а еще более активная — занимается волонтерством. Ничто никуда не исчезло. Нас ждет, как когда-то говорили коммунисты, светлое будущее. По-другому нельзя. От себя могу посоветовать простой рецепт — верить Богу и верить в то, что ты делаешь.

Володимир Бондаренко

josiestone5: Чи були погрози на Вашу адресу через цей спецпроект?

Володимир Бондаренко: Ні, не було.

Наталия Яхимец: Ви — головний режисер журналістського розслідування "Під грифом Матіос", яке незабаром вийде на каналі ZIK. Це щось особисте? Чому Ви розкручуєте тему військової прокуратури?

Володимир Бондаренко: Це дуже актуальне питання зараз. Багато знаю історій бійців АТО, багато конкретних справ, які терміново потрібно розслідувати, бо страждають люди. Для нашої армії військова прокуратура — це остання надія, останнє місце, де можна шукати правду. Функція прокуратури — очищення армії, в якій не всі — святі люди: там багато крадуть, там коються злочини.

Нічого особистого тут нема — просто хочеться добитися правди і допомогти військовим.

Володимир Бондаренко

Cfyz: Скажіть, будь ласка, "Вони стояли до загину" — це фільм про Порошенка, Яценюка, Гройсмана, Ложкіна та інших? Ну, звісно, за свої гроші вони, мабуть, і стануть до "загину". Чому на таку тему про цих людей українські митці не знімуть фільм? Бояться, чи ще нема таких духовно чистих людей, всі замазані стосунками з воровською владою?

Володимир Бондаренко: Такі фільмі-розслідування знімають. Всі про це говорять, тут нічого нового нема. Ці люди — вовки у шкурі ягнят, і їхні справи все говорять про них.

Щодо фільму "Вони боролися до загину", Ваші паралель та гумор тут недоречні. Бо це фільм про визвольне змагання козаків Холодного Яру, у яких було гасло "Воля або смерть!". Це, мабуть, найсильніший приклад сильного духу особисто для мене та нашого покоління.

Константин Романчук: Десь наприкінці горбачовської Перебудови один із діячів РУХу (здається літератор Драч) в одному інтерв'ю заявив, що у незалежній Україні росіянам буде краще, аніж у Росії, а євреям краще, аніж в Ізраїлі. І справді, через чверть століття після набуття незалежності бачимо, що російська мова і культура не втратили своєї панівної позиції в країні, а економіка і фінанси (а, отже, і державна влада) майже повністю контролюються євреями та їхніми прозелітами. Отже, справжня боротьба тільки починається?

Володимир Бондаренко: Я б не радив Вам боротися з євреями чи шукати винних серед представників цієї національності, не дай Вам Бог. Справа дуже проста: є люди безсовісні, які крадуть гроші, захоплюють владу і яких треба замінити на порядних та професійних людей.

Odessit: Сьогодні річниця путчу ДКНС в Москві 1991 року. Що Ви сьогодні думаєте про ту подію?

Володимир Бондаренко: 1991 рік, набуття незалежності — знаючи історію, тоді я вважав все це за якесь диво. Ми отримали свободу без жодної краплі крові, і тоді я сподівався, що так і буде далі. Але, знаючи історію, я розумів, що той сатана, що сидить у Москві, просто так не відпустить Україну та нічого їй не віддасть.

Володимир Бондаренко

Фото Олександра Синиці 

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять