Чому Меморандум миру не допоможе перемогти терористів

Пункти Меморандуму, зокрема щодо мови, не вирішать українські проблеми...

Ухвалений Верховною Радою 20 травня Меморандум миру та злагоди, як треба було чекати, виявився документом, позбавленим реального змісту. Нічого дивного. Адже його породив другий круглий стіл "Діалогу національної єдності"- таке саме беззмістовне дійство. Втім, все це активно вітається Заходом. Котрий надалі щиро переконаний: воюючі сторони здатні та повинні домовлятися.

Особливість нинішнього Меморандуму миру та злагоди в тому, що його ініціювала Партія регіонів у особі мільярдера Вадима Новинського. У недалекому минулому він – громадянин Росії, й навіть під час нинішнього протистояння – не публічний політик. Проте саме пан Новинський 18 травня подав під час кругового столу в Харкові попередній текст Меморандуму.

Серед іншого, проект передбачав припинення АТО, визначення зовнішнього курсу України лише шляхом референдумів, надання російській мові статусу другої державної. Не без підстав вважається, що ПР – партія проросійської орієнтації. Отже, "мир" у розумінні "регіоналів" - це узаконена в третьому тисячолітті феодальна роздрібненість країни.

Але сам пан Новинський та інші, хто стоїть за цим документом, не могли не розуміти: переважна більшість пунктів неприйнятна не лише для офіційної влади, а й для України загалом. Ймовірно, саме тому головною позицією першого варіанту Меморандуму прописали обов'язкове закріплення за Україною позаблокового статусу. Це та інше проукраїнська політична більшість назвала "правками Кремля". 

Звідси висновок: російське керівництво насправді не боїться жодних змін в нашій країні. Усе з часом прийме й з усіма почне домовлятися. Але в жодному разі не може допустити навіть намірів України щодо перспектив вступу в НАТО. Бо в такому разі ми входимо до системи колективної безпеки. Й навіть просто брязкати зброєю на українських кордонах стане небезпечно для самої Росії. Україна в НАТО – крах усіх російських проектів у нашій країні та остаточна втрата кремлівського впливу.

Далі, на мою думку, відбулося наступне. Текст Меморандуму суттєво почистила протилежна сторона. Коли він був готовий до вживання, політики і в соцмережах, і виступаючи публічно, хвалилися перемогою. Мовляв, такий документ потрібен, але не без "кремлівських правок". Відтиснувши звідти все, що було очевидно неприйнятним, насамперед – пункт про позаблоковий статус, на виході сторони підписали нічого не значущий папірець. Котрий лише черговий раз засвідчує, що "ми – за мир". Задовольняє глибоко стурбований Захід. Не відповідає на головне питання – коли і за яких умов сепаратисти складуть зброю. Словом, лишає кризу там, де вона була.

За винятком одного пункту. Він відразу кидався в очі, викликав непорозуміння через дивне формулювання. Саме на нього звернули увагу не лише лідер "Свободи" Олег Тягнибок, а й український посол у Канаді Вадим Пристайко.

Йдеться про російську мову. Їй Верховна Рада, згідно Меморандуму, зобов'язується забезпечити "гарантований статус". Що це таке, який саме статус, і чому він має бути гарантований – не пояснює ніхто. "Документ принижує мови інших національних меншин. Перегляд статусу української мови як єдиної державної є замахом на основи державного ладу і замахом на україномовне населення Донбасу", - заявляє Тягнибок. Можна по-різному ставитися до його персони, але тут він правий. "Мовна" домовленість сторін гарантує російській невідомо, який статус, при цьому - не веде реально до миру та злагоди.

Згаданий вище пан Пристайко має аналогічну точку зору: друга державна мова не є гарантією спокою та єдності в країні. Натомість, спираючись на канадський досвід, він доводить – коштує такий статус так само, як утримання добре підготованої армії.

Чинна українська влада напевне розуміє це. Тим не менше, з Меморандуму вичищені всі "російські правки" - але безглуздий, на перший погляд, пункт про російську мову лишився. Чому?

Давайте згадаємо: у березні голова МЗС РФ Сергій Лавров уперше озвучує пакет ультимативних вимог, виконання яких може повернути хисткий мир. Їх небагато: зміни до Конституції України, позаблоковий статус, федералізація та російська мова як друга державна. Навряд чи треба нагадувати, що вустами Лаврова говорить Володимир Путін. На це Олександр Турчинов як в.о. президента тоді заявив – Україна лишається унітарною державою, питання федералізації навіть не обговорюється.

Трохи згодом висловився з цього приводу і кандидат у президенти Петро Порошенко. Котрий наголосив: федералізації – ні. Позаблоковому статусу – ні. Але усі інші питання готовий обговорювати. Ну, а "інших питань" не так уже й багато.
Точніше, аж одне: впровадження російської як другої державної. Де-факто – той самий невизначений Меморандумом "гарантований статус".

Виглядає, що бізнесмен Новинський та проросійська Партія регіонів створили привід для торгів.

Вони легко пішли на зняття вимоги позаблокового статусу. Погодилися не сильно заважати руху в напрямку інтеграції з ЄС. Ніби відмовилися від поділу України на князівства. Зате лишили російську мову в якомусь "особливому статусі".

Захід щиро думає - саме вирішення наріжного "мовного питання" сприятиме врегулюванню української проблеми й створить ілюзію миру на Сході. Тож цілком може лобіювати офіційну двомовність в Україні. А наша влада, хто б її не уособлював, втомлено "здасть" мову. Ніби терористи не говорять винятково російською, без гарантованого статусу для неї.

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять