Пекельній водії, або Чи обійшлася б трагедія з BMW малою кров'ю

Через п'яного водія загинув 17-річний хлопець.

Вночі київська поліція переслідувала автомобіль, водій якого перевищив швидкість і не виконав наказ зупинитися. Тікаючи, водій наддав газу і збив випадкового пішохода. Той загинув, бо опинився не в той час і не в тому місці. Збита на смерть людина не зупинила порушника — перегони тривали. У відповідь на попередження поліції з машини-втікача відкрили вогонь. Копи змушені були стріляти у відповідь, пальнувши спершу в повітря. Машина все одно не зупинилася, проте водій на крутому повороті не впорався з кермом. Намагаючись вирівняти авто, він із усього маху врізався в друге авто, котре так само випадково опинилося на шляху озброєного порушника. Удар вийшов такої сили, що в обох машинах водії та пасажири загинули на місці.

Описана вище ситуація — змодельована. Проте навряд чи в когось повернеться язик сказати: такого не може бути. Більше того, все це було, є і, на жаль, буде в Україні. Стрічки новин щодня рясніють повідомленнями про чоловіків, жінок і дітей, збитих неадекватними водіями. По телевізору регулярно звітують: там зіткнулося дві автівки, там не могли роз'їхатися три, у іншому місці джип на повному ходу протаранив маршрутку із пасажирами, а от уже й "швидка" врізалася в бік автобуса.

Майже ніколи не обходиться без людських жертв. І ніхто не пам'ятає випадку, коли б суд покарав винуватця — водія, котрий сів за кермо у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння. Подібне тягнеться віддавна, і суспільство зазвичай обурювали кричущі факти безкарності мажорів, прокурорів, їхніх подружок, членів Партії регіонів, їхніх родичів тощо. Щойно черговий винуватець відбувався легким переляком, громадськість починала хором бажати такому смерті. Не дивували й заклики лінчувати тих, на кого нема управи й закону.

Але от поліцейські під час нічної погоні в ніч на 7 лютого відкривають вогонь по BMW, з вікон якої смалили по копах із вогнепальної зброї. Вони спершу просили, потім — вимагали від порушників зупинитися. Потім вжарили у відповідь по колесах. Не дивно, що на шаленій швидкості дурна куля залетіла в салон і влучила в одного з чотирьох пасажирів. Аж після того злочинці — бо пацани нагасали й настріляли на конкретні строки, — зволили зупинитися.

Так виявилося: в машині — четверо, з них троє живих. Всі нетверезі, і, як кажуть свідки, сп'яніння наркотичне. Загинув наймолодший, сімнадцятирічний. Найстаршому — двадцять чотири, ровесник Незалежності. Вони, обдовбані чи накурені, то вже хай медична експертиза вирішує, вишивали на чужій машині.

Своїми діями Ростислав Храпачевський, котрому друзі дозволи сісти за кермо, створив небезпечну ситуацію. Він цілком міг збити людину. Налетіти на зустрічну машину, адже мчав по зустрічній смузі. Загинути могли не лише ці четверо міських ковбоїв. Будь-хто скаже: припущення правдиве й реалістичне.

Якби це сталося, батьки, рідні та друзі мали б горе втрати. Але жоден із них, оплакуючи загиблих, не наважився б виправдати їхні вчинки. Бо ніхто не має права сідати за кермо нетверезим, ще й у чужу машину. Пасажири могли відмовитись їхати з таким водієм, проте завантажилися в салон та навіть, б'юся об заклад, отримували кайф від адреналінових викидів, коли гонитва почалася. Не знайшлося б тих, хто вголос заявив би: пацани все робили правильно, хай би собі їхали, вони ж нікого не чіпали. А якщо котрийсь із випадкових перехожих потрапив або — ледь не потрапив під колеса, винен сам: чого вештатися містом о третій ночі, спати треба.

Та варто було втрутитися поліції, котра виконувала свої службові обов'язки, і від випадкової кулі загинув 17-річний Михайло Медведєв, як нічна пригода різко стала виглядати інакше. Тепер озброєні копи неправомірно чіплялися до молодих людей, котрі їхали собі у своїх справах. Вони не мали права застосовувати зброю у відповідь, а гнати порушників доти, доки, як прогнозовано вище, вони б самі не розбилися на повному ходу. Тоді замість однієї родини трагедія прийшла б у гіршому випадку в усі чотири.

Але, схоже, частина активного суспільства цього не хоче розуміти. Поліцейських звинувачують у непрофесійних діях на словах. Причому здебільшого народні "прокурори" знаходяться в тій самій системі координат, що й військові "експерти" з соцмереж, кухонні політичні аналітики й дистанційні "порадники" щодо дій у першу шлюбну ніч. Вагоміше слово сказала київська прокуратура, порушивши за фактом інциденту справу, звинувачуючи поліцейських у навмисному вбивстві та перевищенні службових повноважень. Самі копи вже проходять психологічну реабілітацію й тимчасово відсторонені від роботи. Тим часом громадяни, котрі ще вчора робили з новими патрульними селфі й високо оцінювали їхні старання, сьогодні вимагають крові вбивць хлопчини. Чия провина лише в тому, що сидів у салоні авто, водій якої порушував усі можливі правила. Проте є всі підстави твердити: все обійшлося малою кров'ю. Бо уявивши собі чотирьох нетверезих шибайголов на нічній трасі, розумієш: зовсім без крові їхня весела прогулянка не завершиться. Чия то буде кров — питання інше. Поліцейські своїми діями насправді запобігли більшій трагедії: колективній загибелі всіх чотирьох.

"Пекельних водіїв", котрі сьогодні сідають за кермо п'яними, нічому не вчать вчорашні смертельні ДТП. Можливо, після дурної загибелі, якої могло не статися, аби пацани зупинилися й визнали провину, хоча б частина їхніх однодумців та захисників сто разів подумає, перш ніж повторити "подвиг". Лише так можна обходитися без крові в тилу — її нині з головою вистачає на фронті.

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять