Завис системи. Чому реформи — це євроремонт в хліву, який прогнив і завалюється

Заява прем'єра Володимира Гройсмана про те, що в Україні "найбільший дефіцит — дефіцит майбутнього" — це радше вимушена констатація факту.

Чинна влада і політикум як такий не змогли запропонувати картину майбутнього, яка б стала фокусом суспільного консенсусу.

Цього не сталося через:

а) неспроможність держав із пострадянським політико-правовим дизайном та олігархічною економікою генерувати живі сенси (як правило, вони створюють штучні уявлення та мертві міфологеми);

б) токсичність атмосфери в самій бюрократичній системі, яка одразу вбивала будь-яку ініціативу або призводила до незворотних моральних мутацій "агентів змін", які туди потрапляли;

в) через діяльність "каналізаторів" і "пустих барабанів", які "злили" громадянську активність та готовність до спотворення країни в пустопорожнє малювання програм "за все добре — проти всього поганого".

Були ще "ефективні менеджери", які писали законопроекти на коліні, а потім ламали парламент через це ж коліно, щоб ці законодавчі новели прийняти, бо "потрібно перед грантодавцями прозвітувати".

Як наслідок — 80% законопроектів, які вносяться в зал ВР, суперечать діючій Конституції чи іншим законам України.

Скільки "хороших" і "прогресивних" законів ухвалила ВР під тиском "пакетів" та "партнерств", в які потім доводилося вносити зміни? А скільки таких законів в зіткненні з реальністю деформувалися на рівні підзаконних актів та управлінських практик, що краще вони б цих законів не писали?

Наприклад, замість подолання дефіциту справедливості, ми отримали його поглиблення. Доступ громадян до правосуддя лише через "цех" адвокатів, не спрощення, а ускладнення антикорупційних органів та створення умов для війни між ними.

Останній епізод: у спеціалізованих вищих судах (ВАСУ, ВГСУ та ін) зависло 140 тис. справ. Тепер спеціалізовані суди ліквідовують і створюють єдиний Верховний суд (всього 200 суддів).

Це має статися 30 березня 2017 року: створення Верховного суду і призначення суддів ВС за результатами конкурсу, проведеного відповідно до нового закону.

Як стверджують ініціатори та "контролери" судової реформи, завданням цих змін є "не допустити перепризначення корумпованих суддів вищих спеціалізованих судів у новий Верховний суд". Мета прекрасна… але що буде зі 140 тисячами справ?

Як стверджують деякі нардепи, на півтора роки (як мінімум) в Україні можна буде забути про справедливість і правосуддя. А ви кажете про "верховенство права"…

Вам запропонують замість "верховенства права" — верховенство закону "про правоту поліцейського".

Бо в умовах дефіциту справедливості система змушена буде латати дірку хоча б в сфері громадської безпеки. І найпростіший спосіб це зробити — створити механізми поліцейської держави.

Це все є наслідком реалізації ідей "пустих барабанів" про "ефективний менеджмент", який має "замінити інституційну пам'ять корумпованої бюрократичної машини".

Як наслідок — стару систему не демонтували, а нову не побудували. Зависли.

Фактично все, що зараз зветься реформами, — це євроремонт в хліву, який прогнив і завалюється.

З одного боку, якщо він впаде — то накриє нас усіх; з іншого боку, нам потрібен не хлів, а будинок.

Будинки ж наші політики та "пусті барабани" будувати не вміють.

Тому, коли Гройсман каже про "дефіцит майбутнього", можна лише порадити: більше візій, стратегічних сесій, робочих груп, дорадчих органів та консультацій з "кишеньковими" громадськими експертами.

Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред