Виталий Дейнега: Кремль готов заплатить самую высокую цену за сохранение Крыма

"Потеря Крыма для существующего политического режима в Москве будет слишком болезненной", — говорит волонтер.

Виталий Дейнега

На сайте "Главред" состоялся чат с основателем волонтерского движения "Вернись живым" Виталием Дейнегой. Общаясь с читателями, он рассказал, по каким сценариям могут дальше развиваться события на Донбассе, каким путем Украина может освободить оккупированные территории, какова вероятность возвращения Крыма в ее состав, как изменились цели Кремля по отношению к Украине с 2014 года, а также какие стратегические ошибки допустило украинское руководство с момента начала войны. Кроме того, Виталий рассказал, как фонду "Вернись живым" удалось собрать рекордные 100 миллионов гривен, на что они пошли, какие проекты удалось реализовать его команде за год, а также как бы он выстроил работу фонда, если бы пришлось все начинать с нуля.

Предлагаем стенограмму чата с Виталием Дейнегой.

polit_ua:Чи багато можливостей для повернення окупованих територій, чи багато влучних моментів для цього втратила Україна від початку війни? Чи можна говорити про зроблені владою стратегічні помилки в цьому напрямі?

Виталий Дейнега: Стратегічні помилки закінчилися тоді, коли колони зі Слов'янська увійшли в Донецьк. Після цього моменту Україна була приречена на багаторічну кровопролитну війну. Військові, яких я дійсно поважаю (а їх, повірте, не так багато), кажуть, що гасити цю "пожежу" треба було в самісінькому зародку, ще під час кримських подій. Так, того, хто б це зробив, засуджували і навряд чи колись би обрали президентом, але він міг би врятувати тисячі життів. На жаль, ми вчимося у Європи чогось тільки поганого, зокрема, тотальної політичної імпотенції. Звісно, можна сказати, що у нас були певні шанси наприкінці літа 2014 року, але російські війська, які стояли у нас на кордоні, швидко показали, що вони там не просто так.

Єдиний шанс, який у нас залишився на деокупацію, це так званий "хорватський сценарій", який передбачає тривалу імітацію переговорного процесу і стрімке посилення армії, після чого наш президент вийде до телекамер і скаже, що у зв'язку з численними обстрілами наших позицій бойовиками і тотальним невиконанням ними зобов'язань нам не лишається іншого вибору, окрім як перейти у наступ на всіх ділянках лінії зіткнення, як це сталося 20 років тому у Хорватії. Але для цього мають трапитися дві речі.

Перша — ми мусимо побудувати настільки мотивовану і професійну армію, що вона зможе звільнити Донбас і взяти в оточення Луганськ і Донецьк за кілька днів.

Друга — Росія має стати настільки слабкою економічно і геополітично, що не наважиться і не встигне відреагувати на наші дії до моменту виходу наших підрозділів на російсько-український кордон.

Такий сценарій не є фантазією чи мрією. Для нього потрібна консолідація людей і ресурсів заради спільної мети. І поки я вірю в те, що це можливо, я буду займатися тим, що роблю останні два з половиною роки — буду допомагати армії, повертати війну в інфопростір і створювати суспільний запит на звільнення Донбасу військовим шляхом. Якщо цього не буде вимагати суспільство, то політики ніколи не поставлять собі це за мету, а отже, ми втратимо суверенітет і в довготривалій перспективі — Україну.

Prokop:Изменились ли амбиции Кремля по отношению к Украине с 2014 года? В чем они состоят, на ваш взгляд, сегодня?

Виталий Дейнега: Могу отвечать очень субъективно. Когда я пишу что-то о геополитике или международных отношениях, то обычно консультируюсь с людьми, которые работали и работают с нашим МИДом, потому что не хочу засорять чушью ваши головы. Выражу свое частное субъективное мнение: целью России в отношении Украины еще долго будет ее поглощение экономическим или военным путем. И тут все средства будут хороши — от газового шантажа и Таможенного союза до дестабилизации ситуации и попыток привести к власти своих марионеток.

Существует, конечно, возможность полномасштабной войны, но сейчас она гораздо ниже, чем два года назад, поскольку Россия упустила для себя эту возможность. Но не подумайте, что такая вероятность равна нулю. Военно-космические силы России в любой момент готовы начать бомбардировки наших военных и государственных объектов по всей территории страны. После Сирии у них уже не дрогнет рука нажать кнопку, которая приведет к тысячам смертей среди гражданского населения. Тем более, что их бомбардировщики и штурмовики рано или поздно вернутся из Сирии, и им все так же будет хотеться кого-то бомбить.

Такие амбиции касательно Украины уходят корнями в великорусский шовинизм, который складывался столетиями. И даже если умрет Путин и Ко, менталитет россиян не изменится сильно даже за десяток лет. А их менталитет диктует задачи их политикам, которые, используя карманные СМИ, продолжают разыгрывать великоросскую карту. И здесь не стоит ожидать каких-то кардинальных изменений в перспективе ближайших пары поколений. Это не повод ненавидеть всех россиян, это — важный фактор, с которым нам нужно научиться жить и считаться.

Виталий Дейнега

Inga:Віталію! Коли, з вашої точки зору, Донбас стане українським за формою і за суттю? Чи, як сказав наш міністр культури, мешканці цього регіону відмінні генетично, тож — ніколи? І чи робить Київ заради цього все можливе?

Виталий Дейнега: Київ робить для цього багато, але далеко не все. Щоб це змінилося, потрібна тотальна консолідація всіх громадян навколо спільної мети. Єдиний шлях деокупації Донбасу, який не призведе до втрати Україною суверенітету, — це військовий. Будь-яка інтеграція терористичних організмів у тіло України призведе до втрати суверенітету в довгостроковій перспективі. І те, що сказав міністр культури, цьому ніяк не сприяє. Нам давно пора навчитися гуртуватися довкола спільних цінностей незалежно від регіональної, національної, релігійної чи мовної ознак. Якщо ми і далі будемо ділити Україну на "сорти", то ми цим лише будемо допомагати ворогу. Не забувайте, що поки ми з вами тут спілкуємося, мирне небо нам дарують українські військові і багато хто з них жив у Запоріжжі, Харкові, Ужгороді, Чернігові, Одесі, Донецьку чи Луганську. В окопі мовні, національні й інші ознаки йдуть на другий план. І, мені здається, ми маємо цього навчитися в загальнонаціональному масштабі, а не чубитися через те, що ми різні і хочемо, щоб усі були такими, як ти. Доки людина захищає нашу країну зброєю або грошима, роботою або творчістю, мені нема різниці, в якого бога вона вірить чи якою мовою розмовляє. А якщо людина цього не робить, то мені тим паче байдуже, чи носить вона вишиванку і чи розмовляє літературною українською мовою.

Joker:Часто можна почути думку, що Мінські домовленості зараз не вигідні нікому, окрім Москви, і що писалися вони за її сценарієм. Чи поділяєте ви таку думку? І чи вважаєте ви, що виконання цих угод справді є найдієвішим механізмом, аби зрештою закінчити цю війну?

Виталий Дейнега: Давайте згадаємо, на тлі яких подій відбувалися перші та другі мінські перемовини. Мінськ-1 відбувся після Іловайська, Мінськ-2 — під час Дебальцево. Подобається нам це чи ні, але тоді ми були змушені змиритися з думкою, що прямо зараз і суто воєнним шляхом ми не повернемо собі Донбас.

Я не вважаю, що мінські перемовини і їхні результати не вигідні для України. Для України не вигідне їхнє виконання, принаймні їхнє виконання в тому баченні і тій послідовності, які має на увазі Москва. На даний момент "Мінськ" дає нам можливість виграти час і будувати армію, не отримуючи таких втрат на фронті, які ми мали 2014-го і на початку 2015 років. Час ми виграли, далі питання зводиться лише до того, як ми його використаємо. З моєї точки зору, від відповіді на це запитання залежить подальше існування нашої країни.

Borys:Поделитесь, пожалуйста, вашим видением наиболее вероятных сценариев, по которым могут развиваться события на Донбассе? Предполагает ли хоть один из них возвращение мира в регион?

Виталий Дейнега: Все сценарии предполагают возвращение мира. Потому что все войны — это явление временное, и они заканчиваются миром. Вопрос в том, сколько жизней унесет война до своего окончания, и какие результаты она принесет для противоборствующих сторон. Я очень часто говорю о "хорватском сценарии", потому что считаю его единственным приемлемым и дающим Украине шанс на свое будущее. Но этот сценарий не один.

Самым маловероятным и одновременно самым страшным является сценарий полномасштабной войны с РФ с "ковровыми бомбардировками" и применением крылатых ракет. Такой сценарий заберет десятки тысяч жизней с обеих сторон, сместит линию фронта и навсегда отнимет у Украины часть территории. Он не будет продолжительным.

Вспомните войну в Грузии, когда стороны конфликта были растянуты западными партнерами в течение недели, но этого было достаточно, чтобы Грузия окончательно потеряла шанс в среднесрочной перспективе вернуть себе Южную Осетию и Абхазию.

Другой сценарий я бы назвал "реставрацией". Это проведение внеочередных парламентских выборов, организация в Верховной Раде большинства, которое будет выступать за "мирное" решение конфликта, и реинтеграция оккупированных территорий на условиях России. В долгосрочной перспективе такой сценарий позволит привести к власти очередного "Януковича", который закончит дело экономической и политической интеграцией Украины в Таможенный и прочие союзы, после чего мы станем чем-то похожим на Беларусь, за тем исключением, что белорусы будут намного лучше жить. Есть еще сценарий реинтеграции этих территорий с положения сильного. Он возможен, если Россия значительно ослабнет, а наша армия станет достаточно сильной, чтобы принудить оккупированные территории и их царьков вернуться в Украину уже на наших условиях под страхом своего физического уничтожения (имею в виду уничтожение их предводителей, а не населения региона). В таком случае нам все равно придется пойти на некоторые не совсем приемлемые условия, но в целом такой сценарий для Украины является вторым по желательности после военной деоккупации.

Все остальные возможные сценарии могут быть только сочетанием этих четырех.

Виталий Дейнега

Michael Sekelik:Віталій,на вашу думку,Крим втрачено назавжди чи ні?

Виталий Дейнега: Давайте говорити перспективами. В короткостроковій перспективі його повернення є абсолютно неможливим, тому що втрата Криму для нинішнього політичного режиму в Москві буде занадто болісною, і вони готові заплатити за його збереження найвищу ціну.

У середньостроковій перспективі за умови розбудови армії, посилення міжнародних позицій України і консолідації суспільства ми можемо його повернути, але в такому разі високу ціну доведеться заплатити вже нам. Особисто я не вважаю, що він того вартий.

Як сказав один мій знайомий, рано чи пізно ми вихопимо Крим зі слабнучих рук Росії. Я думаю, що це є оптимальний шлях.

Богдан Горбачевський:Чи будуть волонтерські календарі від"Повернись живим"цього року?

Виталий Дейнега: Вже у вівторок (27 грудня. Ред.) приходьте в наш офіс. Вони дуже круті.

Цього року наш календар присвячений ветеранам, які змогли реалізувати себе після повернення з війни. Історії та фотографії будуть неймовірно круті. Ми дуже над цим старалися. Мабуть, найбільше з усіх календарів.

Иван Помидоров:Отматываем три года назад — начинается Майдан. Вы точно знаете, что по итогам мероприятия уйдет Крым, вспыхнет война на Донбассе, украинские товары в Европу так и не пойдут, доллар по 30, безвиза не будет. Пошли бы вы и ради чего?

Виталий Дейнега: Пошел бы. Потому что иначе Украина была бы уже частью Таможенного союза и "кабанчиком" неслась туда, куда уже пришел Крым и Донбасс. Просто сейчас в заднице у нас полтора региона, а так сидели бы всей страной. А я, наверное, из нее бы уже уехал. Я, как и вы, не доволен темпом реформ, но я почему-то с трудом представляю себе реформы полиции (пусть и такие кривые), введение ProZorro, е-деклараций, создание НАБУ, децентрализацию при президенте Януковиче. Мы все вместе тогда спасли страну от окончательного краха. К сожалению, не всю. И, к сожалению, цена, которую мы заплатили и будем продолжать платить, измерялась жизнями, покалеченным судьбами и стагнацией экономики. И это была цена не Майдана, а того, что мы, как стадо баранов, голосовали за популистов, клянчили дешевый газ и ждали мессию вместо того, чтобы что-то делать самим. Если мы не усвоим этот урок, то наши дети заплатят гораздо более страшную цену, чем уже заплатили мы. Наверное, за то, чтобы было иначе, мы сейчас и боремся.

Rustam Rustamov:Виталий, не буду ничего спрашивать, так как подписан на вас в ФБ. Просто хочу сказать — огромное вам спасибо за то, что делаете. Вы — молодчага! На таких людях Земля держится. Победа будет за нами, иначе и быть не может. Слава Украине!

Виталий Дейнега: Вы мне немного льстите. Потому что в данный момент наша страна держится на наших военных. Я просто делаю то небольшое, что могу. Огромное спасибо за то, что нас поддерживаете.

Aleksandr Ivashchenko:Виталий, вы не переживаете за свою жизнь? Вы весьма публичная персона, глава одного из крупнейших фондов, волонтер в стране, в которой идет война, в том числе информационная. Кто угодно может это использовать в своих целях. Начиная от психа-ватника одиночки, заканчивая провокацией нашего е**нутого соседа.

Виталий Дейнега: За свою жизнь я боялся в 2014-2015 годах, когда попадал на фронте в опасные для меня ситуации, и нам постоянно шли угрозы. Самое забавное было в том, что больше всего угроз нам поступало от представителей батальона "Айдар", с которым мы якобы по одну сторону баррикад. Если говорить о возможности целенаправленной ликвидации меня, то я в нее верю слабо, потому что ценность моей жизни несравнимо ниже ценности многих наших военных, которые точно так же ходят по улицам и ездят на метро. А вот публичный международный резонанс от нее может быть слишком большим, чтобы на нее решились.

А отдельных накуренных "ватников", я думаю, смогу отогнать и сам. Ну, и вообще, как-то стыдно бояться за свою жизнь в Киеве, когда не так далеко люди спят в окопах.

Виталий Дейнега

Boris Gaponenko:Когда у вас появиться больше времени на себя и близких? Когда на пиво?

Виталий Дейнега: Наверное, появится в следующем порядке: сначала — на себя (надо заняться спортом и подтянуть здоровье), потом — на близких и на пиво. А пока здоровья нет, то и пиво, наверное, не стоит. :))) Но всегда можно начать.

Victor Chuhno:По событиям 20.02.2014 высылал Вам файл с расположением снайперов на здании по ул. Лютеранской, 10а, которая объединяет места поражения людей не только на Институтской, но и самых первых жертв перед МакДональдсом возле станции метро Хрещатик. Получили Вы данную информацию или нет?

Виталий Дейнега: Я лично не получал. Наверное, потому что это и не ко мне. Давайте каждый будет заниматься своим. Я буду заниматься тепловизорами, а те, кто занимается расследованиями по Майдану, пусть делают свое дело. "Объять необъятное" — это традиционный украинский способ не добиться результатов нигде.

Василий Коваль:Украине и ее народу станет романтичнее, интереснее и лучше во всех отношениях жить, если удастся быстро запустить новую систему всех систем, супер-национальную идею Украины. Конечно, очень нужна помощь всех...

Виталий Дейнега: А в чем вопрос?

Юрий Юхман:Виталий, Вы написали, что никогда не пойдете в политику. Это хорошо. Но 100 000 000 гривен вашей помощи — это приблизительно всего 0,2% от бюджетных годовых затрат на армию (как писали "эксперты", и этих бюджетных мало будет). Может, все-таки через политику КПД был бы выше? Спасибо.

Виталий Дейнега: Назовите мне хоть одного волонтера, который, уйдя в политику, принес бы стране больше пользы, чем до. Потому что я таких не знаю. Наши тепловизоры повлияли и продолжают влиять на ход сражений. В этом году мы поняли руководство флота, и там наконец-то пошли реформы. А в конце прошлого года мы продавили реформы Сил специальных операций, и 6 декабря Сергей Кривонос показывал президенту построенный им учебный центр ССО. Это то, что сделали мы вместе с другими волонтерами всего за год. Назовите мне, пожалуйста, фамилии и депутатов, которые за этот год сделали для армии больше. Мне будет очень интересно.

Дмитрий Демьяненко:В первую очередь, хотел бы поздравить Вас с той суммой, какую смог собрать фонд "Повернись живим" на нужды нашей армии. Это —высшая оценка результатов Ваших действий. Если бы сейчас была возможность "вернуть все вспять" в вопросе фонда "Повернись живим", и Вам пришлось опять начинать заново с самого начала, с первой гривны, что бы Вы изменили в самом фонде, в его политике, стратегии и т.д.?

Виталий Дейнега: С теми знаниями, которые у меня есть сейчас, я бы строил его совершенно по-другому. Изначально с прицелом на длительную войну. Изначально с целью большего Фейсбук- и медийного влияния (потому что оно зачастую позволяет решать политические вопросы, как, например, отстранение руководства флота). Я бы на более ранней стадии привлек в фонд профессиональных военных, и с первых дней я бы не романтизировал так нашу армию, чтобы потом не разочаровываться, столкнувшись с воровством. В остальном я думаю, что мы все сделали правильно. И с учетом того, кем я был и что знал весной 2014 года, я не уверен, что смог бы сделать больше. Всегда легко строить планы, когда ты знаешь, что будет дальше. В 2014 году мы не понимали ничего. Я, как и многие, верил, что война закончится до конца лета.

Roman Filinyuk:Маю проект по реабілітації бійцівіз подальшим їхнім працевлаштуванням. Допомагатимуть французькі екс-військові спеціалісти. Чи можна буде знайти початкове фінансування? Проект можу представити.

Виталий Дейнега: Якщо ви професіонал і маєте відповідну кваліфікацію і мотивацію, то знайти під цей проект грантове фінансування вам не складе труднощів. На відміну від тепловізорів, на ці речі міжнародні фонди дають гроші досить легко. Напишіть мені у Facebook, і я дам вам пару порад. Я впевнений, що вам абсолютно до снаги самим знайти фінансування. Тим більше, є успішні приклади таких проектів.

Oleksandra Gorchinska:Виталий, когда же мы пойдем на кальян? :)

Виталий Дейнега: А кто платит?

Денис Иванов:Недавно Вы объявили о создании "Творческих" войск". Это действительно важное направление для вашего фонда? Мне раньше казалось, что в условиях войны люди творческих профессий гораздо менее полезны, чем, скажем, строители, администраторы, водители или инженеры. Вы, видимо, так не считаете. :) Как, на Ваш взгляд, "творческие люди" могут реально помочь вашему фонду и нашей армии? (P.S. Заявку в "Творчі війська" в любом случае уже подал.:))

Виталий Дейнега: Психологи считают, что природа энергии, которую мы получаем от секса, войны и творчества примерно одинакова. Как ни странно, но эти вещи очень связаны. Посмотрите, к каким сдвигам в культуре приводили те или иные войны, и посмотрите, насколько развиты культура и искусство в постоянно воюющих странах: Америка, Британия, Франция, Сербия.

Если говорить о влиянии творческих людей, то они влияют на умы и сердца. А, как известно, все будущие войны выигрывают священники и учителя. И, мне кажется, сюда смело можно добавлять писателей, музыкантов и художников. Что же касается этой конкретной войны, то без красивых текстов, видео, рисунков и фотографий, мы бы никогда не собрали 100 миллионов. Но 100 миллионов — это деньги, и это не самая высокая ценность. Гораздо важнее то, сколько жизней эти деньги спасли. А теперь сами ответьте мне, могут ли творческие люди быть полезными на войне?

Виталий Дейнега

Василий Коваль:Я давно ищу возможность для продвижения самой могущественной в мире нашей супер-национальной идеи Украины. Это самый мирный инструмент, самый демократичный, самый мощный, самый привлекательный, романтичный и... Но именно национальная идея в состоянии всех нас разных (по всем запросам) объединить, осчастливить на этом празднике жизни и поднять на такую высоту в своем развитии и развитии страны, на какую мы все захотим... Только национальной идее по силам за критически короткий срок времени, где-то 5-7 лет, и Украину можно вывести в десятку самых быстро развивающихся стран Европы...

Виталий Дейнега: Со всеми вашими утверждениями согласен. Вопроса так и не прочел.

Valentina Zhygailo:Коли ж молодих поварів навчать варити перлову кашу? Її вживали гладіатори в Римі, бо в кожній крупі — свої специфічні корисні білки. А у нас називають "дробь". Її треба варити 1 годину 20-30 хвилин, щоб розварилася, а не 30 хвилин, як рис. Бобові (горох, нут) багаті на білки, їх треба замочувати в розчині соди 1 чайної ложки на стакан гороху 1-2 години, і за півгодини він розвариться до манки (замість варіння протягом години). Тільки соду злити і промити раз перед варкою гороху. В німецькій армії використовувалася і чечевиця (суп), яка за білками рівноцінна м'ясу, навіть квасоля від неї відстає. У козаків в ХVIIстолітті корінь пастернаку йшов у борщ, бо в Україні картопля з'явилась у ХVIIІ столітті. Ще в творах Шевченко писав: "Кидай у борщ пастернак і петрушку — буде смак". В передачі "Здоровенькі були" В.Корж розповідав, що склав рецепти головного повара Запорізької Січі при отаманові Калнишевському. Для лікування запалень козаки використовували глину. Всередину — білу глину. Траволікування було основним. Наприклад, калган, дев'ясил і солодка — настоянка довголіття у козаків була. Кора калини — до запалених ран. І зараз є бальзам "Давній рецепт" у магазинах на 12 травах протипростудних, козацький.

Виталий Дейнега: Перш ніж відповісти на запитання, скажу, що я, як вегетаріанець, дуже гарно усвідомлюю білкову цінність круп, а також бобових і регулярно їм чечевицю. З трав'яних настоянок я давно полюбляю абсент домашнього приготування. Але якісно його робили в окупованому Криму, тому дуже чекаю, що ми його відвоюємо, і я зможу знову вживати свій улюблений напій.

Щодо ваших дієтичних зауважень, я до них обов'язково дослухаюся і, може, нарешті вже схудну.

Ну, а на питання — коли навчать варити перлову кашу, я відповім просто: а хрін з пастернаком його знає.

Gordiuk Natalia:Як ви ставитеся до волонтерів у політиці? Чи ефективні вони там? Чому?

Виталий Дейнега: Хріново.

Ruslan Antonenko:Давно не чути нічого нового про ГІС "Арта". На якій стадії проект, і як проходять випробування?

Виталий Дейнега: Нашою метою було розгорнути цей проект на рівні бригад, дивізіонів і секторів. Він на ньому працює. Я не бачу сенсу вкладатися в те, щоб зробити його інструментом рівня батареї або гармати. На тому рівні гарно себе зарекомендували інші системи інших волонтерських груп. Я бачу сенс із ними об'єднатися і утворити одну велику систему. Але для цього треба буде подолати дві великі проблеми: 1) зв'язок, який у інших волонтерських систем дуже вразливий до радіоелектронної боротьби супротивника і може підвести в першому серйозному бою; це питання фінансування, і ми можемо справитися, якщо захочемо; 2) значно складніший момент — знайти спільну мову з іншими волонтерами, амбіції і самооцінка яких можуть заважати одній великій спільній справі. На жаль, українці історично не вміють домовлятися між собою. Але я спробую провести такі переговори наступного року. Інакше держава витратить купу бабла, з якого візьмуть купу відкатів і зроблять гівняну систему, якою змусять користуватися солдатів. Поки що все йде до цього.

Nadiya Kopylets:Торікна зміцнення обороноздатності з Держбюджету виділили майже 100 мільярдів гривень — невже цих коштів не вистачає? Куди в такому разі йдуть ці державні гроші, якщо волонтерам досі доводиться допомагати бійцям?

Виталий Дейнега: Зустрічне питання: а 100 мільярдів — це багато чи мало? Для звичайної людини — це дуже багато, а для війни з Росією на своїй території — це взагалі нічого. Історично країни, які мають конфлікт на своїй території, витрачають на потреби тільки армії від 6% до 30% ВВП. В Україні 5% ВВП йде на "сектор оборони", в який включили навіть пенітенціарну службу, а армії лишається 2,7-2,8%. На ці гроші солдату треба купити форму, дати зброю, набої, заплатити зарплатню, заправити машини, якими він пересувається, дати йому артилерію, танки, літаки, виплатити компенсації в разі загибелі або поранення, і навіть забезпечити житлом. На даний момент щороку Україна витрачає з розрахунку на одного солдата менше, аніж навіть Албанія, і це при тому, що у нас йде війна. От тепер скажіть мені самі, 100 мільярдів — це мало чи багато?

Виталий Дейнега

zin45:Заработал ли реально проект "Е-десятина", какие плоды дал?

Виталий Дейнега: Уже дал один тепловизор от Резниченко. С огромной вероятностью что-то даст Хомутынник. Плюс мы наконец узнали о тех депутатах, которые реально небезразличны и помогали армии и так. Это уже больше, чем то, на что мы рассчитывали, когда начинали проект.

Итогами проекта будут две вещи. Первая — будет собрана относительно небольшая сумма денег или приборов для помощи фонду. Я не верю, что дадут много, потому что депутаты занимаются благотворительностью преимущественно в своих избирательных округах и перед выборами. А мы не будем становиться для них площадкой для пиара ни при каких обстоятельствах.

Вторым и более важным результатом станет то, что "ура-патриоты", патриотизм которых сводится к вышиванке, крикам "Слава Украине" и желто-голубой ленточке на машине, наконец перестанут задавать нам вопрос, почему мы не просим денег у депутатов и олигархов. Мы честно сможем ответить, что попросили у всех. Тогда встанет вопрос: а чем такой "патриот" лучше тех депутатов, которых он так проклинает?

Чего-то большего от этой акции я не ожидаю.

gf_43:Віталій, чи підтримуєте ви контакт, чи координуєте свої дії з міністром оборони, і як було з його попередниками? Чи завжди з керівництвом МО вдавалося порозумітися? Якщо ні, то що ставало основними каменями спотикання?

Виталий Дейнега: У нас ніколи не було мети координуватися з міністром оборони. Але так сталося, що після того, як ми протиснули реформу Сил спеціальних операцій і звільнення керівництва флоту, міністр почав з нами спілкуватися сам. Я не можу сказати, що ми координуємося, але є певна співпраця за окремими напрямами. Зокрема, ми даємо інформацію Генеральному штабу про те, в яких підрозділах скільки наших приладів і враховуємо, скільки приладів і кому дали вони. Це дуже допомагає, коли нам телефонує військовий і просить тепловізор. А ми знаємо, що на складах Генерального штабу для нього уже лежать п'ять, які він тупо лінується забрати. В такому разі нам дуже легко йому відмовити і не витрачати даремно народні кошти. Плюс багато питань, які могли б стати скандальними і призвести до великого шуму в медіа, ми можемо вирішити за одну-дві зустрічі і знайти по ним порозуміння.

З попередниками міністра ми або бачилися на нарадах, або були знайомі заочно. Там не могло бути мови про якусь співпрацю через те, що ці люди були тупо не на своєму місці. Я сподіваюся, що через кілька років, коли у нас буде цивільний міністр оборони, він продовжить враховувати нашу думку, як це робить Степан Полторак. Думаю, що це гарний приклад співпраці, коли люди намагаються робити спільну справу, а не здобувати собі дешеві політичні дивіденди, поливаючи одне одного брудом. Тому що від цього в першу чергу і найбільше страждав би український солдат.

zin45:Насколько оправдала себя идея с "Военным такси"? Чего таким образом удалось достичь?

Виталий Дейнега: Чего хотели, того и достигли. Купили две машины и наказали Uber за проплаченный им черный пиар против "Уклона". Я очень уважаю Uber как компанию, но украинские менеджеры, которых они наняли, зашли на рынок в лучших украинских традициях, поливая сильных конкурентов лживыми вбросами о российском капитале и прочей ерунде. Для меня было принципиально обелить имя компании, которая больше двух лет ежемесячно давала деньги на армию, а последний год фактически содержит "Повернись живым", давая ежемесячно 80 тысяч гривен нам на зарплаты. Это не огромный бизнес, его бессмысленно сравнивать с "Сельпо", "Козырной картой", сетями заправок, магазинами бытовой техники, но никто из перечисленных не помог армии, даже на десятую часть того, что сделал "Уклон". Поэтому Uber и особенно "Яндексу" я "бажаю великого успіху". Третьей целью акции было пообщаться с людьми вживую, как я делаю это сейчас. Но в салоне машины это делать намного прикольнее. Поскольку из более ста тысяч спонсоров я знаю менее 1%, то любая возможность их поблагодарить и лично пожать руку для меня важна. Хорошее дело хорошим делом, но взгляда в глаза никто не отменял.

Скажу честно, два дня, когда я работал таксистом в Киеве и Львове, наверное, были в этом году одними из самых приятных и эмоциональных. Мы обязательно вернемся к этой акции, встретимся с вами в машине и купим армии еще не один джип.

Rudyj:1) Як загалом зараз настрій у наших військових, у тих, хто зараз на "передку"? 2) Байдужість і позиція "моя хата скраю" — це актуальна біда українців, чи вже переросли?

Виталий Дейнега: 2) Цю біду, на жаль, переростатимуть уже наші діти і онуки. Тому що навіть моє покоління доволі байдуже, і воно цього навчилося у своїх батьків. Для перемоги над нею потрібна максимальна популяризація ідей взаємної виручки і волонтерства на всіх інформаційних рівнях — від спілкування на кухні до звернень президента до парламенту. Треба, щоб байдужість стала огидною звичкою, як плювати на тротуари і пісяти біля зупинок громадського транспорту. Ми над цим уже працюємо.

1) Щодо настроїв на "передку", то вони нормальні. І що найцікавіше, найбільш бадьорі і оптимістичні в тих містах, де йдуть найзапекліші бої. Армія, яка не воює, приречена на деградацію, і це дуже видно, перередусім, із настроїв.

Виталий Дейнега

Nina27:Чи відомо вам, наскільки потужною сьогодні є проблема контрабанди в АТО? Бо як іноді кажуть: доки там будуть циркулювати такі величезні потоки контрабанди, доки для декого це буде надзвичайно прибутково й вигідно, доти триватиме й ця війна...

Виталий Дейнега: На жаль, Ви праві. Всі, хто намагався розібратися в питаннях контрабанди товарів на окуповані території, дійшли висновку, що нитки ведуть до перших осіб держави. Після появи мобільної групи по боротьбі з контрабандою, її обсяги зменшилися. Якщо рік тому товари до Донецька їхали 40-тонними фурами, то зараз вони їздять "ГАЗельками" і мікроавтобусами. Але обсяги стали значно меншими. В Донецьку так само можна купити пиво "Оболонь" і цукерки "Рошен". І найлютіша ненависть жителів окупованого Донбасу до України не змусить їх їсти менш якісні і дорожчі російські товари. Контрабанда годує корупціонерів по обидва боки фронту. І "найсмішніше", що сепаратисти в цьому питанні більш чесні, аніж ми, бо коли фура або "ГАЗель" заїжджає на територію ДНР, то там вона платить мито в їхню митну службу, а коли вона виїжджає з України, то вона платить хабар військовим і СБУ.

Я переконаний, що СБУ технічно здатна знизити рівень контрабанди в десятки разів, у них для цього є всі ресурси, але замість цього співробітники СБУ, за моїми даними, несуть хабарі від 30 до 50 тисяч доларів за можливість потрапити на тримісячну ротацію в мобільну групу "по боротьбі з контрабандою".

Півроку тому на зустрічі Грицака з волонтерами я в обличчя йому назвав позивний людини, яка "кришувала" контрабанду від СБУ. Він вдав, що не розуміє, про що я кажу і обіцяв розібратися. В результаті цю людину поміняли. А через місяць з усіх мобільних груп прибрали волонтерів. І ситуація з контрабандою стала тільки гіршою.

Це дуже непросте питання, в якому зійшлися інтереси корумпованих військових, працівників СБУ і перших осіб держави. Я категорично не вірю, що таке масштабне явище може відбуватися без їхньої згоди. І єдиний спосіб це вирішити — це тотальний суспільний тиск на президента і голову СБУ, а також залучення міжнародних партнерів до контролю над ситуацією і розробка плану дій з її ліквідації. Зупинка контрабанди не призведе до того, що схудне бюджет ДНР. Якщо ми перекриємо їхню "західну митницю", люди не перестануть їсти чи пити пиво. Їхні митні збори просто піднімуться на кордоні з Росією, і бюджет ДНР отримає свої надходження, які дозволять годувати терористичний режим. Але зупинивши контрабанду, ми перестанемо фінансувати корумпованих співробітників СБУ і, як на мене, одна ця мета вже варта боротьби. Але поки що я не бачу у себе достатніх ресурсів для того, щоб через громадський тиск вирішити цю проблему. На жаль.

Nina27:1) Як вам здається, чи робить Київ всі можливі і необхідні кроки задля повернення окупованих територій під свій контроль? 2) Хто на сьогодні зацікавлений у якомога довшій тривалості конфлікту на сході з обох сторін, кому, так би мовити, вигідна ця війна? Хто на ній наживається, які структури чи персоналії? Дякую за відповіді.

Виталий Дейнега: 1. Скажу не дуже популярну річ: Київ робить досить багато кроків для посилення нашої армії. І це не може не радувати. З іншого боку, ці кроки не є достатніми. В одній із відповідей я вже казав, що з таким маленьким бюджетом ми не зможемо якісно вести війну на своїй території. Але навіть такий невеликий бюджет ми використовуємо відносно ефективно. І це може підтвердити будь-хто, хто бачив нашу армію два роки тому і зараз.

2. Щодо зацікавлених осіб, то скажу: поліцейський, який розслідує злочин, передусім шукатиме мотив. Мотивом до продовження цієї війни може бути лише фінансова або політична вигода від неї. Щодо фінансів, то передусім ця війна вигідна тим, хто "кришує" контрабанду в зоні АТО. Тому що це чудова корупційна "годівниця", породжена війною і рішенням президента "задушити Донбас економічно".

Щодо політичних мотивів… Я дуже люблю книжку Джорджа Оруелла "1984", в якій дуже гарно видно, що владі вигідно мати ворога, який винен в усіх проблемах громадян. Складність нашої ситуації полягає в тому, що революція під час війни може призвести до короткого періоду безвладдя, під час якого ми можемо втратити черговий шматок суверенітету. Як це відбувається, ми побачили під час кримських подій і на самісінькому початку АТО.

З іншого боку, якщо ми будемо вибачати владі це, вона поступово стане гіршою, аніж була попередня. Фактично Україна зараз ходить по лезу бритви. Росія через свої ЗМІ, через провокаторів та інших агентів впливу намагається організувати нам "третій Майдан". Якщо ви подивитеся, хто і з якими промовами виступав на останніх крупних мітингах, ви зрозумієте, що ці люди є породженнями Путіна—Медведчука. І останнє, що вони хочуть зробити, це виграти війну і подолати корупцію. Якщо в нас створиться революційна ситуація, то на мою думку, її очолять політики, як це було під час першого і другого Майданів. Вони будуть настільки ж корумпованими старосистемщиками, як і ті, хто при владі зараз, за одним тільки винятком, що фінансуватися вони будуть з Москви.

Тому нам усім треба подорослішати і перестати шукати прості відповіді на складні питання. Нам треба навчитися змушувати владу до рішучих кроків, при цьому не дестабілізуючи обстановку всередині країни. І такі приклади, як впровадження ProZorro, створення НАБУ, публікація е-декларацій, говорять про те, що це можливо. Але такі глобальні речі не можуть відбуватися швидко. І ми маємо приготуватися до забігу на довгу дистанцію і забути про ілюзії щодо перемоги над корупцією за одну ніч або через одного "месію". 25 років незалежності вже довели, що цей шлях тупиковий.

Виталий Дейнега

Nazar:Сейчас принято подводить итоги за год, расскажите про год "Вернись живым" в числах и достижениях: сколько удалось собрать средств, сколько чего закупить, были ли какие-то знаковые достижения?

Виталий Дейнега: На днях произошло знаковое достижение, когда наши сборы перевалили за психологическую отметку в 100 миллионов гривен. Но это просто магия красивых цифр.

За этот год мы собрали 25 миллионов гривен, купили пару сотен тепловизоров (за время существования проекта — их уже около 700), купили пару десятков машин, начали штормить депутатов и вместе с другими волонтерами снесли руководство флота.

Точные итоги за год я вам сейчас не скажу, их надо подводить. В принципе, вы это можете сделать сами, зайдя в открытую отчетность у нас на сайте — там точно видно, что покупалось, сколько стоило и кому пошло. Там же есть копии подтверждающих документов и фотографий с фронта. Я искренне прошу вас не полениться и посмотреть эту табличку. На ее поддержку мы тратим очень много сил и времени именно для того, чтобы любой мог понять, что именно мы сейчас делаем.

Если говорить об итогах за все время существования, то они такие: 695 тепловизоров и теплоприцелов, 189 приборов ночного видения, 125 оптических прицелов, 98 биноклей и других оптических приборов, 500 GPS-навигаторов, 68 метеостанций, 96 дальномеров, 565 раций, 113 комплектов спутниковой связи и ноутбуков для проекта ГИС АРТА и многое другое. Например, радар на корабле "Гетман Сагайдачный" и навигаторы на большинстве наших истребителей и штурмовиков. Это если вкратце.

Nazar:Одинаковое ли у вас отношение к военным ВСУ, нацгвардейцам и бойцам добробатов (когда они еще были добробатами)? Складывается впечатление, что "Вернись живым" больше помогало именно армии, но не помогало добровольческим движениям. Так ли это? И если да, то с чем связано именно такое распределение помощи внимания со стороны вашей организации?

Виталий Дейнега: Я бы хотел, чтобы мне показали любой другой фонд, который дал "Правому сектору" больше тепловизоров, чем мы. Есть такое ощущение, что он не существует.

При этом мы действительно гораздо лояльнее относились к Вооруженным Силам, причина этого проста — понятен их юридический статус, и кто будет нести ответственность в случае кражи или потери волонтерской помощи. Самое главное понятно, кому они подчиняются, и есть уверенность, что и завтра, и через год они, а значит, и наша с вами помощь будут воевать.

Кроме того, в самом начале войны был огромный информационный дисбаланс, когда все СМИ писали об "Айдаре", "Донбассе", "Азове", "Правом секторе", которые все вместе по численности личного состава меньше обычной пехотной бригады. Я и тысячи бойцов ВСУ считаем это несправедливым по отношению к десяткам тысяч пехотинцев и десантников, артиллеристов и инженеров, танкистов и снайперов, которые служили, а некоторые, к сожалению, навсегда остались солдатами не очень "модных", но очень отважных 10-й, 14-й, 53-й, 54-й, 56-й, 57-й и многих-многих других бригад. Но, повторюсь, это не мешало нам оказывать помощь абсолютно всем подразделениям, которые принимали участие в АТО. Просто при оказании этой помощи мы всегда оцениваем потребность, уровень обеспечения и уровень выполняемых задач. И если эти критерии говорят, что мы должны помочь добробату или "Правому сектору", значит, мы это сделаем.

Kondor:Тут, в тылу, нередко можно услышать идеи о том, что проблему Донбасса может решить только стена между Украиной и ОРДЛО, что Донбасс надо отпустить в свободное плавание, что Украина дальше должна двигаться без этих территорий. Как наши парни на передовой относятся к такого рода призывам? Ведь, по сути, это делает бессмысленным их пребывание там! Как вы сами относитесь к такого рода заявлениям?

Виталий Дейнега: Вы забываете, что у любой войны есть, как минимум, два противника, цели которых отличаются. Наша цель — восстановление суверенитета Украины. Если бы отказ от части Донбасса и Крыма позволил бы навсегда закрыть вопрос существования суверенной и независимой Украины, я был бы самым большим сторонником этой идеи. К сожалению, цели другой стороны значительно отличаются. Они хотят рашатывать наш суверенитет либо путем эскалации военных действий, либо путем раскачки внутреннеполитической ситуации. Поэтому сколько бы территорий мы им ни отдали, вопрос это не решит. И они начнут новую эскалацию и новые военные действия под лозунгом "Освободить Донбасс", а потом и всю Украину. Как я люблю говорить, на сложные вопросы не бывает простых ответов. И это как раз тот случай.

Виталий Дейнега

K.Prysiazhniuk:Тымчук сообщает, что на Светлодарской дуге боевики неоднократно наносили огневые удары по передовым позициям и тактическим тылам сил АТО из 122-мм артиллерии и 120-мм миномётов, вывели к линии соприкосновения несколько групп бронетехники, в том числе и танки. Судя по всему, Новый год будет "с огоньком"? Ваше мнение.

Виталий Дейнега: К сожалению, вынужден согласиться.

Вячеслав Шеремет:Спасибо за взвешенную информацию. Хотелось бы видеть Вашу информацию чаще.

Виталий Дейнега: Почитайте у нас на страничке — вчера вечером (22 декабря, — Ред.) вышла хорошая взвешенная аналитика по Светлодарской дуге. Мы ее долго готовили. Уверен, она вам понравится. Сейчас один из приоритетов наших писателей в том, чтобы такие отчеты появлялись чаще.

Vitaliy Muravjov:Виталий, вопрос по Светлодарской дуге. Какую вы видите конечную цель данного локального обострения для РФ, с тактической точки зрения?

Виталий Дейнега: Почитайте у нас на страничке вчерашний вечерний пост(См. линк выше, — Ред.). Там достаточно неплохо все расписано. Вряд ли я готов сейчас что-то добавить.

Yuriy_V.:Таке питання. Як думаєте, з чим пов'язані нинішні жорстокі бої в районі Світлодарської дуги? Чому бойовики так вхопилися в цей напрямок, їхня мета? Адже наші, які безпосередньо там на "нулях" знаходяться, кажуть, що вже давно так противник не гатив по українських позиціях.

Виталий Дейнега: Це не зовсім правда. Світлодарська дуга протягом останніх півроку щотижня обстрілювалася важкою артилерією. Не готовий прямо зараз дати вичерпну оцінку того, що там відбулося. Ми готуємо з цього приводу матеріали, які протягом тижня будуть опубліковані на нашій сторінці. Я пропоную вам трошки почекати, бо не хочу давати вам неперевірену інформацію.

Yuriy_V.:Наскільки реально держава піклується про тих людей, які пройшли війну і повернулися додому, чи створені для них умови, аби реабілітуватися і включитися в повноцінне життя?

Виталий Дейнега: Ні, не створені. І через нестачу на це коштів, і через тотальну відсутність менеджерів, які здатні реалізовувати такі проекти, і через байдужість суспільства, в яке ці ветерани повертаються. Питаннями адаптації ветеранів займаються здебільшого ветеранські спілки, але, на жаль, більшість із них була створена з політичною або комерційною метою. Спілок, які б щиро і без задніх думок допомагали ветеранам, я знаю всього кілька. Одна з них — Спілка ветеранів АТО в Деснянському районі.

Yuriy_V.:РФ систематично затримує людей, яких потім намагається видати за українських "дивесрантів". Наскільки адекватно реагує Україна на такі речі, і чи робить все можливе, аби звільнити людей, яких Росія намагається звинуватити в підготовці диверсій?

Виталий Дейнега: Знаєте, це, мабуть, питання до Ірини Геращенко, яку я, може, не дуже люблю, але поважаю за її роботу по звільненню наших полонених. Практика затримання проукраїнських громадян на окупованих територіях з метою обміну їх на бойовиків — не нова. Але оцінити її масштаби можуть тільки люди, які мають доступ до цифр і документів. Думаю, краще запитати у них.

Виталий Дейнега

Alrom:Учому на сьогодні армія має найбільшу потребу, по яку допомогу до вас звертається, що ви дістаєте? Наскільки суттєво ці потреби змінилися від 2014 року?Адже особисто мені зовсім недавно доводилося чути від бійців, яких тільки відправляють на фронт, що вони їдуть туди зі старими проблемамибраком елементарних шкарпеток, противірусних препаратів та теплого одягу... Це не вигадка, справді знаю такі випадки.

Виталий Дейнега: Такі випадки є, але здебільшого це рідкість. І, скажу чесно, мені не дуже імпонують чоловіки, які не можуть купити собі шкарпетки. Що стосується потреб, то більше не потрібні каски та бронежилети. Форму теж дає країна, хоча якість її викликає запитання (вона гірша за форму країн НАТО). Тож проблему одягу та засобів індивідуального захисту практично вирішено. Досі є проблемою колісна техніка. Танки ми плюс-мінус відремонтували, але поки що нема на чому возити до них снаряди. Катастрофічно бракує джипів, на яких би військові могли пересуватися швидко й маленькими групами, вивозити поранених і проводити огляд позицій. У Радянській армії вони не були передбачені, тому по штату на бригаду у 5 тисяч чоловік у нас "положено" мати аж п'ять УАЗиків, які постійно ламаються. Нікуди не зникла проблема тепловізорів, просто завдяки волонтерам і тому, що держава почала їх купувати, ця проблема стала меншою. На превеликий жаль, і досі є позиції, на яких люди воюють на слух, і досі є розвідувальні групи, які вночі йдуть навпомацки і сподіваються, що хмари не затулять місяць.

Я завжди кажу одну й ту саму річ: Америка домінує у військовому плані над світом, бо бачить вночі, має високоточну зброю і високий рівень підготовки солдатів. У нас доволі погано з першим і другим, і повна халепа з третім. Сподіваюсь, я зміг відповісти.

Alrom:Як позначилася на вашій роботі або діяльності "Повернись живим" загалом поява "волонтерського десанту" у державних структурах? Це щось дало волонтерському руху?

Виталий Дейнега: Це знецінило і дискредитувало волонтерський рух. Бо деякі люди у "волонтерському десанті" приймали рішення, які автоматично кинули тінь на військове волонтерство. На жаль, я дуже по-різному ставлюся до окремих учасників "волонтерського десанту".

Alrom:Комбати та військові, які зайшли в Раду нинішнього скликання, у більшості своїй розчинилися в натовпі, ставши звичайними політиками-популістами старого зразка. А ви бачите користь від депутатів-колишніх комбатів у парламенті?

Виталий Дейнега: Знаєте, вони не ставали політиками-популістами. Більшість із них насправді не були й комбатами. Тобто вони формально обіймали цю посаду, але якщо ви спитаєте у бійців "Донбасу", як вони ставляться до Семенченка, то зрозумієте, про що я кажу. З усіх комбатів, які зайшли в парламент, я плюс-мінус нормально ставлюся до Тетерука, не сформував свого ставлення до Яроша і недостатньо знаю про Березу і Білецького. До Мельничука, Лінька, Семенченка у мене вкрай негативне ставлення. Це якщо без матюків.

Виталий Дейнега

Gallina:Что принципиально изменилось в Вашей волонтерской деятельности за каждый год войны? В каком плане из года в год становится легче, в каком — сложнее работать? Имею в виду разные факторы: и готовность людей жертвовать на армию, и отношение официальных властей к волонтерскому движению, и отлаженность процесса по приобретению нужных для военных вещей, и другие моменты, которые известны Вам, как человеку, который стоял у истоков зарождения современного волонтерского движения в Украине, но не известные широким массам? Спасибо за Вашу работу, не щадя сил и собственного времени!

Виталий Дейнега: Наверное, самыми сложными являются два фактора. Первый — то, что через два с половиной года возникли обстоятельства, при которых мне снова пришлось зарабатывать деньги. И это отнимает хороший кусок времени у волонтерства. Это непростой, но вынужденный шаг, потому что если я начну получать в своем фонде адекватную зарплату, то люди этого не поймут, ведь многие, кто дает нам деньги, и так получают меньше 15 тысяч, которые я получаю в своем фонде. Но когда возникают вопросы заботы о здоровье близких, то их невозможно игнорировать, не потеряв уважение к себе. Поэтому приходится искать параллельные заработки. Это сложно, но, слава Богу, на работе организации это никак не сказалось.

Вторым самым тяжелым моментом является безразличие — когда тебе уже в лоб начинают спрашивать, а "зачем ты это делаешь", и с пеной у рта доказывать, что эта работа никому не нужна, ведь все равно все уже решено и продано, это демотивирует.

Точно так же, как и бессмысленные склоки вокруг языкового и национального вопроса, когда люди вместо того, чтобы объединяться, ищут поводы раскачать лодку, в которой сами же сидят. На все остальное я жаловаться не хочу. Да, в Минсоцполитики, безусловно, уроды и не дают нормально затягивать машины в страну. Да, в армии по-прежнему полно тупых и самоуверенных генералов, которые иногда вредят нашей работе. Но я не вижу тут проблем, с которыми мы не в состоянии справиться. А как справиться с безразличием — я, к сожалению, пока не придумал.

Smilik:Таке філософське питання:) Чому всі принципові й важливі рішення український уряд, Рада та інші представники влади ухвалюють саме вночі?:) То рішення з приводу "Привату", то бюджет, але й це не перші й не останні приклади.

Виталий Дейнега: Тому що в цивілізованих країнах вночі за круглим столом визивають духів, і тільки у нас "гонять бєса".

Terenko_S.:Как вы полагаете, смогут ли Украина и Россия когда-нибудь вернуться к добрососедским отношениям? При каких условиях и в насколько отдаленной перспективе это станет возможным?

Виталий Дейнега: Как только бутылка пива в Москве будет стоить пять гривен, а над Кремлем будет украинский флаг.

А если серьезно, то все возможно — Россия с Германией тоже смогли помириться, даже подружиться. Просто это случится после смены строя в РФ и изменения менталитета ее граждан, а это произойдет очень нескоро. У меня хватает друзей в России и я против того, чтобы мы массово ненавидели всех россиян. Но с большинством из них, а, тем более, с их властью, нам сейчас дружить не о чем.

Valeriy:Вы весьма однозначны в своих высказываниях в соцсетях по поводу Надежды Савченко. Вы знакомы с ней лично, как давно ее знаете или о ней? Почему так категорично высказываетесь об этой неоднозначной персоне? И второе. Вы считаете ее "агентом Кремля"?

Виталий Дейнега: Касательно Нади я прозревал, еще когда она была в плену. Здесь ее героизировали, а все военные, которые с ней хоть раз пересекались по службе, отзывались о ней, мягко говоря, "не очень". Шлейф скандалов тянется за Надей еще со времен Ирака. Большинство военных об этом знают. Много плохого могут о ней рассказать ребята, служившие с ней в "Айдаре". Поэтому, когда настолько неоднозначному персонажу наш президент помчался вручать орден героя, я не выдержал и написал свой известный пост о том, что мы прозреем от того, какой она человек. Но Надя превзошла мои ожидания, и от ее деятельности прозрел даже я.

А чтобы быть "агентом Кремля", необязательно иметь там кураторов и получать зарплату в ФСБ, иногда достаточно быть просто "полезным идиотом", с чем Надя отлично справляется.

Виталий Дейнега

Valeriy:Виталий, Вы как человек, который часто бывает на фронте и в прифронтовых городах, можете судить — насколько изменилось отношение местных жителей Донбасса к происходящему в их регионе и Украине в целом, становится ли больше приверженцев идеи целостной Украины с Донбассом и Крымом или наоборот?

Виталий Дейнега: Скажу так, многие из тех, кто поддерживал сепаратистов, сейчас уже не хотят войны в своем огороде и разочаровался в идеях "русского мира". А местные, которые сомневались, стали приходить в наши части и чем-то помогать нашим военным. Я не говорю, что это массовое явление, но оно постепенно становится массовым — это очень приятно. Сепары тоже остались, но они есть и в Киеве, и во Львове. Просто на Донбассе их немножко больше.

Вадик Стасюк:Какие потери ВСУ?

Виталий Дейнега: Наверное, Вы удивитесь, но данные о потерях в официальных источниках достаточно близки к правде. Поэтому не вижу смысла что-то придумывать.

Hunter:Віталію, напевно, бачили, що кандидатуру Путіна висунули на здобуття Нобелівської премії миру. Напевно, Нобель у труні перевернувся. Одне єдине питання — що це й навіщо?!

Виталий Дейнега: Це елемент інформаційної війни і гарний інфопривід для російських ЗМІ. Нобелю я щиро співчуваю.

Larisa Avega:Откуда берутся силы не останавливаться? Не поверю, что не было мгновений, когда хотелось махнуть рукой, а то и послать всех и вся... Что помогает восстанавливаться? Поделитесь секретом.

Виталий Дейнега: Отношение к команде и отношения с военными. Когда видишь, как другие люди на фоне гораздо бо́льших жизненных неурядиц продолжают делать то, что должны, ныть и жаловаться становится просто стыдно. Это — во-первых. А во-вторых, я очень люблю свою работу и считаю ее делом своей жизни. Наверное, есть очень мало вещей, которые способны меня в этом остановить.

Khina Chlek:Виталий, за время войны украинцы намного богаче не стали плюс, как бы дико ни звучало, привыкли к ней как к фоновому процессу. Волонтеры говорят, что перечисляют все меньше, а потребности все равно остаются. За эти годы наконец государство начало что-то делать. Огромная волонтерская работа принесла свои результаты. Скажите, как сейчас работает фонд? В какому объеме удается обеспечить потребности ребят и реализовать ваши проекты? Мне кажется, об этом важно говорить — общество должно понимать, что в нем не просто нуждаются, а очень нуждаются. Спасибо за то, что вы делаете.

Виталий Дейнега: Наш фонд от этого не слишком пострадал и последний год мы стабильно собираем около полумиллиона гривен в неделю. Этого хватает, чтобы закрывать основные потребности по тепловизорам, но недостаточно, чтобы браться за новые амбициозные проекты, способные повлиять на ход войны. В целом, это вопрос не только к украинскому обществу, и к волонтерам, и к их умению профессионально работать, критично оценивать результаты своего труда, находить новые способы.

Что касается общества, то однозначно надо вести информационную работу. После того, как в армию перестали призывать, условный Вова со Львова или Вася из Харькова перестал бояться, что к нему придет военком, интерес к армии и ее боеспособности начал сильно снижаться. С этим надо работать — основательно, профессионально и ежедневно. От разговоров на кухне до публикаций в СМИ, чем мы с вами прямо сейчас и занимаемся.

Bogdan Nykolyshyn:5457 0822 3299 9685 Дейнега Віталій. Цей рахунок заблокований, чи працює?

Виталий Дейнега: Все нормально, проблем со снятием денег у нас нет. Истерика вокруг "Привата" никак не сказалась на работе нашего фонда.

Константин Кириченко:Волонтерам, ветеранам АТО необходимо создавать свой собственный "инновационный" коммерческий, кооперативный банк. Банк позволит аккумулировать финансовый ресурс, запустить кредитование профильных проектов и в конце концов обеспечить солдат на передовой высокотехнологичным оборудованием, качественным питанием, обмундированием, нормальной мед. Реабилитацией после ранений и пр., в требуемом количестве. Нельзя до бесконечности выезжать за счёт героизма и самоотдачи бойцов, у нас людей не останется. Технически создать банк несложно, было бы желание.

Виталий Дейнега: Большинство людей думают, что как только ты открываешь ЧП, тебе тут же на голову начинают сыпаться деньги. Открою секрет: когда ты открываешь ЧП, ты начинаешь платить дополнительные налоги. И если я завтра открою банк, то я не начну с него финансировать армию, потому что в нем не будет денег. Я начну платить дополнительные налоги, тратить кучу усилий в никуда. Поправьте, если я не прав.

Василий Жаринов:Была такая новость: "Юрий Бирюков, 31 серпня — 1084 ночника AN/PVS-14 (третье поколение). Тысяча ночников. Впечатляет? Из общей поставки в 2500! Две с половиной тысячи ночников, третьего поколения. Няяям! Первая партия уже доставлена сейчас в Украину, вторая часть поставки ожидается через месяц. В процессе подготовки распределения активно участвует Vitaliy Deynega". Они реально были получены и распределены по "передку"?

Виталий Дейнега: То, что я активно участвую в распределении, не совсем правда. Правильнее будет сказать, что мы пытались на него повлиять и давали свои рекомендации. Приборы действительно получены и постепенно поступают в подразделения. Они не закрывают вопрос потребности армии в тепловизорах по простой причине, что прибор ночного видения выполняет немного другие задачи. Он видит на 300 метров, а не на километр, и он не подсвечивает замаскированных врагов. Эти приборы хороши, если их смонтировать на каску и ходить с ними в разведку либо во время ночных наступательных действий. При такой же войне, как сейчас, любой солдат между таким ночником и тепловизором выберет тепловизор. Эти ночники сыграют большую роль в случае возобновления полномасштабных военных действий, поскольку целое подразделения смогут наступать ночью.

Виталий Дейнега

Юрій Микитюк:Я також долучався до збору допомоги на армію, перераховував кошти в тому числі і на ваші проекти. Вірю вам, поважаю вас та дякую за те що ви зробили для України. Хоч і обсяги допомоги армії очевидно знизились проте, вважаю, що частина суспільства пробудилась в тому числі і завдяки вам та готова підтримувати соціальні проекти, змінювати країну.

Виталий Дейнега: Ви знаєте, для мене і досі є якимсь дивом, що тисячі людей, які ніколи мене не зустрічали, довірили мені свої і часто незайві гроші. Тому я просто хочу Вам подякувати за довіру і запросити до нас до офісу, просто щоб потиснути руку. Мені дуже приємно, що протягом кількох років ви продовжуєте підтримувати те, що ми робимо. Повірте, найстрашніше для мене — це підвести або неефективно витратити ці гроші. Я Вам дуже дякую і сподіваюся колись побачити у нас в офісі. Ця відповідь стосується кожної людини, яка хоч раз допомогла українській армії.

Влентина Вакуленко:Говорят, что мода на волонтерство закончилась, люди устали и стараются делать вид, что войны нет и все как раньше. Многие ребята просто убились и уходят. Как Вы представляете дальнейшую жизнь всех, кто попал эти героические жерноваволонтеров, атошников, активистов? В свете того, что войну мы фактически проиграли и ждет нас муторное "примирение" на приднестровский лад в нищей стране по прежнему зависимой от России и собственных олигархов. Удастся ли им все забыть?

Виталий Дейнега: Я не разделяю ваш пессимизм и верю, что эта война еще не выиграна и не проиграна. Касательно "жерновов", то я бы не стал драматизировать — волонтерство такая же работа, ее просто надо делать хорошо. Если ты чувствуешь, что выгораешь, нужно просто обращаться за профессиональной помощью или брать небольшой отпуск. У каждого свои способы борьбы с этим выгоранием. Всем, кто говорит, что сейчас все плохо, хочу напомнить, что плохо было два года назад, когда под вопросом было существование страны. А сейчас пусть не все хорошо, ну терпимо же. Если мы будем работать, то все рано или поздно станет хорошо, и за нас этого никто не сделает.

Xxxyyyzzz:Ваша оценка потерь на Донбассе за 2014-2016 годы по всем силовикам (убитые, раненные, пленные, пропавшие)? Соотношение с официальными данными (все врут на войне, после охоты)? Приблизительные данные по местным жителям? Эти цифры определяют перспективы урегулирования на десятилетия...

Виталий Дейнега: Первый момент — я не являюсь официальным источником и не веду журналы боевых действий, поэтому точных потерь я вам не дам. Что могу сказать, что по моему опыту, количество официальных потерь на моей памяти существенно не отличалось от количества реальных. Могут быть небольшие различия. И для меня большой вопрос, как учитываются люди, которые умерли уже в госпиталях. Вот тут могут быть расхождения. В остальном, какую бы цифру кто вам ни назвал, она будет неправдивой. Единственное, что могут сравнивать волонтеры, это официальные и реальные потери в конкретном бою. По крайней мере, последний год наши данные редко отличались больше, чем на одного-двух человек. И обычно это были добровольцы ДУК ПС, которых официальные источники не могут учитывать.

Надежда Майная

Фото Вячеслава Ратынского

Сейчас вы просматриваете новость «Виталий Дейнега: Кремль готов заплатить самую высокую цену за сохранение Крыма». Другие новости политики читайте в разделе «Политика». Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter. Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Новости партнеров

Последние новости

Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять