На сайті "Главред" напередодні святкування п'ятиріччя гурту "ВПЕРШЕ ЧУЮ" відбувся чат із лідером колективу, музикантом і байкером Григорієм Вагаповим. Спілкуючись із читачами, він розповів, які висновки зробив зі свого перебування в батальйоні "Айдар" у зоні АТО, наскільки побачене виявилося відмінним від тієї картинки, яку формували українські медіа, у чому знаковість пісні "Не треба", на яку ТСН змонтував відео з кадрів про побиття студентів на Майдані, і через яку виступи "ВПЕРШЕ ЧУЮ" заборонили в Росії, а також чому місцем зйомок останнього кліпу гурту на пісню "Ізопова мова" було обрано саме резиденцію екс-президента Віктора Януковича – Межигір'я. Григорій також розповів, які стереотипи про байкерів волів би зламати, чим українські байкери відмінні від інших, як ставиться до представників ДАІ і що думає про українські дороги.
Подаємо стенограму чату з Григорієм Вагаповим.
Prokop:С юбилеем! 5 лет – это немало! А как, собственно, все начиналось, как рождалась группа V4, или тода еще Тетраколор? Почему именно с этой даты отсчет?
Григорій Вагапов: Дата отсчета – 18 ноября – это дата первого альбома. Мне кажется, есть смысл вести отсчет именно от этой даты. Был большой опыт сочинительства, потом было падение с "Бандита" и совершенно конкретное намерение записать альбом, и понимание, что все нужно делать быстро. Тут помогли друзья, которые просто скинулись: Артемий Кирсанов, Сергей Дзюба и Станислав Соболь, отцы-основатели "ВПЕРШЕ ЧУЮ". Без них альбома не было бы, а, значит, проект не начался бы.
Dinka:Вітаю з першою напівкруглою датою!Ваші пісні надихають і не дають впасти в депресію. Як лідер гурту ви задоволені тим шляхом, який пройшов гурт за п'ять років, його досягненнями? Легко далося "дитинство" гурту?
Григорій Вагапов: Не сказав би, що легко, і не сказав би, що важко. Я задоволений, бо сприймаю все, що відбувається як належне. А від деякого часу, коли повернувся з АТО, взагалі вважаю, що у мене легка приємна робота.
Dara:Григорію, що б "ВПЕРШЕ ЧУЮ" хотіли б отримати у подарунок на своє п'ятиріччя? (Оплески, вдячність слухача, повний зал – не враховуються, бо все це і так буде 100%.)
Григорій Вагапов: Можливість записати альбом. Є у нас пісні, і навіть в наш день народження, який будемо святкувати 26 листопада, презентуємо дев'ять нових пісень. Вони можуть скласти основу нового альбому.
Dinka:Чи не планується повернення до гурту Кутєпова? Нинішній склад – остаточний, усталений?
Григорій Вагапов: Планується, вже 26 листопада. Кутєпов буде виконувати кілька характерних кутєповських пісень. Кутєпов не претендує на те, щоб повернутися в основний склад. У нього чудово виходить журналістська діяльність.
Нинішній склад "ВПЕРШЕ ЧУЮ" дався тяжко, зібралися справді хороші музиканти: Тарас Козак (барабани), Олександр Атамась (бас-гітара), Максим Грузинський (баян), Євген Бондаренко (саксофон), дуже часто грає Ярослав Джусь (бандура). Всі хлопці професійно займаються музикою, але в родині не без байкера. :)
Dinka:Григорію, коли плануєте випустити новий альбом, вже вимальовуються якісь більш-менш конкретні дати, строки?
Григорій Вагапов: 26 листопада під час концерту ми будемо презентувати більшість нових пісень, а потім будемо уже думати над альбомом. Хочеться зробити якісно. Перший наш альбом "СкаСка" був акустичним, другий "ПрямоТок" був більш повнозвучним, а третій буде ліричним. Хочеться зробити класну лірику. Спробуємо запустити цей проект на Kickstarter – таким чином, у людей з'явиться можливість якимось чином допомогти, скинутися всім миром.
Vopros:Как выжить байкеру в стране, где бензин стоит столько, сколько он стоит у нас? Даже не знаю, то ли это вопрос, то ли просьба о совете.
Григорій Вагапов: Надо переходить на сжигание воды. Это – прекрасное альтернативное топливо. Более того, "Тойота" перешла на выпуск новых автомобилей, которые работают на воде. Это уже не фантастика, а сегодняшний день. Надо над этим работать.
Tatiana_:Гриша, в интервью вы неоднократно говорили, что хотели бы написать книгу о байкерах (а мы хотели бы такую книгу почитать) – есть ли какие-то подвижки в этом направлении?
Григорій Вагапов: Осталась решимость сделать это в конце концов. Сейчас нужно сосредоточиться на жизни. Сейчас нет возможности сесть и написать. Чем интереснее сейчас будет жизнь, тем интереснее потом будет книжка.
Paulina:1. Які стереотипи про байкерів ти волів би зламати? 2. Байкерський рух в Україні… наскільки він розвинутий, потужний? 3. У нас оце в Раду йдуть всі, кому не лінь: козаки, співаки, спортсмени, журналісти, письменники, навіть дартів вейдерів цілий оберемок намагався проштовхнутися. У тебе не виникало бажання податися в парламентарії, створити в Раді таке собі байкерське лоббі?
Григорій Вагапов: 1. Які стереотипи про байкерів хотів би зламати? Що байкери – п'яниці і ледарі.
2. Буде новий виток розвитку байкерського руху під час і після нинішнього збройного конфлікту, це природно.
3. У парламенті треба об'єднуватися не ознакою того, чи є у тебе мотоцикл, чи розумієш ти романтику дороги. ВР – не місце для байкера. Але стежити за тим, що відбувається в політиці, ми зобов'язані. Гасло "байкер поза політикою" вже не актуальне.
Smilik:Григорію, як ви ставитеся до українських даїшників?Авони – до вас?
Григорій Вагапов: З даїшниками я не сварюся, бо не говорю. Тому що не зупиняюся.
А в варіанті з автомобілем, просто не даю приводу мати до себе претензій.
Smilik:Які слова спадають на думку, коли літаєте по українських дорогах?Зокрема, про"Укравтодор".
Григорій Вагапов: Я їжджу на "Ямасі Супер Тенере", це – позашляховик. Повірте, в Україні – найкращі у світі дороги.:) Треба вибирати адекватну до умов техніку.
polit_ua:Війна змінює всіх.Як гадаєте, чи зможуть наші воїни повернутися до нормального мирного життя потім? Як їм допомогти?
Григорій Вагапов: По приезду из "Айдара" и даже там на месте обсуждал этот вопрос с самими бойцами и предложил им схему внутренней реабилитации. Важно оставаться в кругу близких людей, иметь устав. Все это подпадает под определение мотоклуба. Поэтому я считаю, что именно мотоклубы должны принять бойцов. У этого объединения уже есть предлагаемое название "Укропы МС". Приглашаю к диалогу всех, кому эта тема интересна. Уже разговаривал с "Трилапом" (фрибайкер TRILAP – Ред.) из Днепропетровска из мотоклуба "Баламуты", и он предлагает конкретные действия по протезам, по трайкам (трехколесным мотоциклам) для инвалидов.
polit_ua:У класиці радянського (вибачте!) кіно з вуст одного з героїв Леоніда Бикова пролунали такі слова: "Кто сказал, что нужно бросить песни на войне? После боя сердца просит музыки вдвойне!". Григорію, як вам здалося, чи так це? Дякую за відповіді.
Григорій Вагапов: Я начну с этих слов свой концерт 26 ноября. Это шикарное выражение.
polit_ua:Як "ВПЕРШЕ ЧУЮ" зустрічали у зоні АТО? Де саме були ці концерти? Що вразило там найбільше?
Григорій Вагапов: Я був у розташуванні добровольчого батальйону "Айдар" у своїх товаришів із "Золотої роти". Вчора було 40 днів від дня загибелі її командира Сашка Італійця. Концерти були на блокпостах, у місцях відпочинку бійців, у наметах, на лафетах, на ящиках з гранатами – будь-де, де люди просили заспівати їм пісню. Найбільше вразило те, що, як тільки люди відчувають, що ти – свій, вони хочуть заспівати у відповідь, поспівати разом. Так було, наприклад, із піснею "Червона рута".
Inga:Грицю, чи будуть пісні про нинішню війну, людей, які виносять її на свої плечах? Чи краще в піснях увіковічувати щось позитивне?
Григорій Вагапов: 26 листопада буде виконана пісня "Від Майдану – до Айдару". Пісня написана для моїх побратимів, на прем'єру якої вони приїдуть з батальйону.
bird_:Какую предысторию имеет песня "Від Майдану – до Айдару"?
Григорій Вагапов: Эта песня получилась моим путеводителем: я ее написал, а потом поехал по ней, как по инструкции. В Харькове перед выездом в "Айдар" Борис Севостьянов (активист харьковского Майдана) передал ребятам гитару, и все пазлы сошлись. "Від Майдану до Айдару я везу тобі гітару, бо тому, хто їде в військо, треба пісня".
Pavlo:Ви спілкувалися багато з "айдарівцями" – чого найбільше не вистачає там людям?Друге. Коли й де плануються найближчі концерти? Чи виступаєте ви зараз, після всіх цих подій, у Криму?
Григорій Вагапов:1. Мені здається, що найбільше не вистачає життєствердної енергії, яку артисти повинні туди везти. Не кажу про якісь матеріальні речі, яких вистачає чи ні – мені здається, не про це зараз запитання. Потрібно везти туди хороший настрій, ідею, що людина завдяки пісні знову стає людиною, тому що важливо, щоб люди лишалися людьми. На війні можна собі дозволити іноді перетинати межі людяності. Треба людей повертати, треба за них боротися… Мистецтво бореться за них, і, думаю, ми переможемо.
2. У Криму я не виступаю. З Кримом взагалі зв'язку нема. У мене там батько, брат, сестра і триста родичів, але нормального зв'язку нема, тільки час від часу листуємося.
З приводу концертів. 26 листопада ми чекаємо друзів у "Докер Пабі" на вул. Богатирській, де ми відзначатимемо своє п'ятиріччя. Будуть наші товариші з гурту "ТаРУТА", з гурту "Шпилясті кобзарі", з ватутінського гурту "ПостСкриптум" (це там, де ми будемо робити наш мотофестиваль – "ВПЕРШЕ ЧУЮ фест"; цього року не вдалося, але, думаю, далі це все буде).
Далі плануються виїзди по Україні, але це все – в розробці. Дуже розраховуємо на те, що люди будуть запрошувати нас на свої свята – для нас це дуже важливо. Бо наші останні концерти були виключно благодійні, і у нас зараз нема можливості записати щось нове (хоча нового багато, воно є – треба над ним працювати).
polit_ua:Громадському.ТБ ви говорили, що переконані, що влада псує людей. Як гадаєте, чи зіпсує вона військових, що туди потрапили?
Григорій Вагапов: Маю приклади того, що вона вже зіпсувала багатьох людей. Але знаю і таких, на кого вона не вплинула зовсім. Багато залежить і від самої людини, і від її оточення. Оточуючи себе правильними людьми, роблячи хороші, навіть невеличкі вчинки, можна змінити багато чого. Систему не зміниш в один момент. Але боротися можна тільки особистим прикладом. Скільки ти сам тримаєшся – стільки і є надії.
Dara:Чому кліп на пісню"Ізопова мова" знято саме в Межигір'ї? І чому кліп знято було ще навесні, а широкому загалу показали його тільки перед виборами?
Григорій Вагапов: Тому що Межигір'я має пряму аналогію з твором Оруела "Ферма тварин". Там тварини вигнали людей, а в будинку, де вони жили, зробили музей, щоб пам'ятати, як було погано при людях. Я побачив пряму асоціацію з Межигір'ям, і що відбувається в таких ситуаціях не тільки у нас. Межигір'я – це умова, можливість для корупції та демонстрації несмаку.
Восени показали, тому що робота над кліпом тривала доволі довго. Хоча самі зйомки зайняли лише три дні.
Inga:Грицю, як враження та самопочуття після тривалого вимушеного перебування у Межигір'ї під час зйомок? Тамтешня аура не сильно пригрузила?"ВПЕРШЕ ЧУЮ"дякую вам за загальний позитив, ви неймовірні!
Григорій Вагапов: Там було круто. Бо атмосферу Межигір'я створювали люди, які були з нами: Петро, господар Хонки, в карпатському кептарику та прапорі, хлопці на охороні, з якими ми спілкувалися, Денис, комендант, Віктор, який нам допомагав, і весела знімальна група. Всі вони залишили у нас дуже світлий спогад про Межигір'я.
polit_ua:Чи легше співається "ВПЕРШЕ ЧУЮ" після втечі Януковича та зміни влади?"Ізопова мова" навряд чи змогла б крутитися по радіо при "папєрєдніках"…
Григорій Вагапов: Інакше. Я бачу більше проблематики в суспільстві. Я зараз відчуваю, що наша робота більше потрібна, аніж за Януковича. За Януковича все було зрозуміло: ми хороші, Янукович – поганий. А зараз все не так, і, за великим рахунком, якість життя стала тільки гіршою.
Dinka:Яку вершину, який свій власний Еверест, хотіли б підкорити? (Не щось глобальне, типу мир у всьому світі, а своє власне…)
Григорій Вагапов: Надмета – це все-таки (якби її можна було втілити в простому вигляді) відкрити школу. Тому що зміни треба починати з дітей, а та система освіти, яка є зараз, не розкриває людей.
Inga:Як ваша родина ставиться до байкерського способу життя? Адже це захоплення пов'язане із ризиком... Хотіли б, щоб ваші діти були байкерами?
Григорій Вагапов: Мабуть, я вкладаю в поняття байкер не тільки мотоцикл. Це – боротьба за свободу, "бессмысленная и беспощадная". Чотири сини – це вже мотоклуб, пам'ятайте по це.:)
Arkadij:Российские байкеры часто активно и открыто выступают в поддержкуПутина – а кого/что поддерживают наши?Почему об их позиции ничего не слышно?
Григорій Вагапов: Нема єдиної позиції усіх українських байкерів. Так само, коли говорять, що є позиція російських байкерів, це не зовсім так: то – позиція тільки провладного мотоклубу "Нічні вовки".
За своєю природою кожен мотоклуб – окрема країна, а кожна країна для себе визначає сама, кого підтримує. Особисто мої знайомі підтримують українську армію: мандрівник-навколосвітник Валерій Кришень та інші волонтери-байкери з Харкова, Сум тощо.
VictoriaNazarenko:Дякую за вашу музику, і хай ще таких ювілеїв буде багато!А питання таке: з чого почалося байкерство у вашому житті?
Григорій Вагапов: З дитячої мрії, мабуть. Хоча я особисто не знаю жодного чоловіка, який би на мотоцикл міг би дивитися спокійно. Надто вже багато в образі байкера харизми козака, такого собі вільного дядька на коні. Тому намагаюся відповідати цьому образу. Тим паче, що це правда.
Bogdan Maznitsky:Григорий, два стандартных вопроса: с какой стороны сцепление у "Карпат", и как поставить "Яву" на козу?
Григорій Вагапов: Зчеплення у "Карпат" – з боку Польщі.:)
"Яву" на козу можна поставити піснею – треба тільки заспівати: "Хто сказав й коли, що всі байкери – козли? Я точно знаю, що не всі – лиш ті, хто їздять на козі. Коні, понесіть на одному колесі так, щоби писком в небеса, неси мене, моя коза". Заспівав – і "Ява" на козі.:)
Karambol:Чем особенный украинский байкер, чем отличается от всех других?
Григорій Вагапов: Нині український байкер – це людина, яка несе величезний пласт культури і повинна це розуміти. Це не просто людина, яка їде на мотоциклі, а людина одним своїм виглядом, тим, що має на собі українську символіку, прапор, уже викликає розділення між людьми, які на нас дивляться: одні дивляться з симпатією, інші – з антипатією. Я вважаю, що український байкер повинен бути свідомим, що зараз на нас дивиться увесь світ, має бути уважнім і слідкувати за тим, що говорить, як себе поводить, що несе.
Karambol:Что думаете об идее кругосветного путешествия на байке, хотелось бы рвануть в такое приключение?
Григорій Вагапов: Мабуть, але не зараз. Треба бути тут. Поет, музикант зараз має бути зі своїм народом. Треба переживати його долю, щоб писати далі. Але взагалі дуже цікаво поспілкуватися з людьми, побачити світ. Саме споглядання світу не є таким інформативним, як спілкування з людьми з інших культур. Це дуже цікаво.
Prokop:А что там "российская империя", еще не пересмотрела свое решение, по-прежнему боится, что внезапно россияне запоют полный репертуар V4? Вы по-прежнему невъездные? На ТСН не обижаетесь, что с их легкой руки вам доступ к российскому слушателю закрыли?
Григорій Вагапов: Мы есть в ротации нескольких российских радиостанций: "Есенин", "Водка", "Буду байкером" – чисто байкерский набор.
На ТСН не ропщем. Радует то, что люди, которых цепляет хоть одна песня, открывают для себя больше и больше из того, что мы делаем. Пока что это самая известная песня, если судить по просмотрам.
Въездные ли мы – пока не будем проверять, с вашего разрешения.
Bonnie:Гриша, расскажи, как так случилось, что "ВПЕРШЕ ЧУЮ" стали запрещенными музыкантами в России? Как братья байкеры, россияне, относятся к этому?
Григорій Вагапов: Братья байкеры писали мне, чтобы я был осторожен, чтобы нигде не светился, а то, не дай Бог, меня запретят навсегда. Надеюсь, что скоро мы увидимся.
bird_:Как думаете, имеет ли право музыкант (актер, артист и т.д.) быть аполитичным в таких условиях, как сегодня оказалась Украина? Или в любых условиях искусство и творчество должны быть выше политики?
Григорій Вагапов: Каждый для себя определяет, что его вдохновляет. Меня вдохновляет мужество, с которым Украина принимает удар. Хотя тематика войны меня совершенно не привлекает – буду писать о мире и о любви для людей, которые вынуждены воевать. В зоне АТО я понял, что у человека искусства нет права на плохое настроение и уныние. Смех и песня – это то, что возвращает людей к жизни.
Tatiana_:Есть ли уже в репертуаре"ВПЕРШЕ ЧУЮ"песня, которую вы считаете знаковой?
Григорій Вагапов: "Чоперок" – песня, которую я считаю знаковой. "Не треба", которая стала актуальна во время Революции. В каком-то смысле эта песня раскрылась по-новому даже для меня.
Tatiana_:Реально в нашей стране прожить одной только музыкой или приходится крутиться?
Григорій Вагапов: Нереально. Но крутиться не приходится.
Inga:Грицю, давно цікаво. Який розвиток мала та історія з Шевчуком? Чи відгукнувся він якось, послання досягло адресата?
Григорій Вагапов: Ми не знаємо, чи послання досягло адресата. Але у випадку, якщо Шевчук приїде в Україну, ми запропонуємо йому співпрацю. Бо самі поїхати в Росію ми вже не можемо.
Smilik:Що допомагає вам не зловити "звьоздочку", тобто зіркову хворобу?
Григорій Вагапов: Я люблю цукерки. Вони допомагають. Їжте цукерки, і у вас ніколи не буде зіркової хвороби.
Iron:Когда-то ты говорил, что пишешь колыбельную для мотоцикла "Баю-байк". Вопрос один – где?
Григорій Вагапов: Є пісня. Просто я її ще ніде не виконував, вона написана як вірш. Вона буде робитися далі. Зараз поки що хочеться доробити пісні в альбом.
Bublik:Панове, закохуюся у вас із кожним прослуховуванням ваших пісень ще більше! Де ви ото стільки драйву берете? Чи то якась бабця пошептала і приворотним зіллям до вашої музики забезпечила вас на все життя наперед?
Григорій Вагапов: Дякую. Щоб віддавати, треба брати. Беру з нашого життя, тому останні пісні пишуться не дуже веселі. Але кидати не збираюся. Збираюся жити триста років, поки що все йде нормально.:)
Gallina: Гриша, у "ВПЕРШЕ ЧУЮ" своя уникальная ниша, конкурентов, чего уж там скрывать, у вас нет, у вас есть стиль, характер, харизма... Почему вы до сих пор не на "большой сцене"? Или с украинским шоубизом лучше не связываться?
Григорій Вагапов: Мы держим путь в сторону леса, то есть мы над этим работаем. :) Наше движение постепенное: от песни к песне, от концерта к концерту. У нас все впереди.
journ_:Григорію! 1) Чи може сподіватися українська журналістика на те, що журналіст Григорій Вагапов повернеться до неї? 2) Питання, як до людини, що побувала в зоні АТО… Наскільки побачене відрізняється від того, що подають українські ЗМІ, відповідає картинка дійсності? Дякую, успіхів!
Григорій Вагапов: 1) Наверное, было бы хорошо об этом задуматься. Осталась методология: каждая новая песня – это журналистский подход к изучению темы, это не только вдохновение. Это и журналистский, и театральный подход, или что-то на грани.
2) Честно говоря, я удостоверился, что картинка соответствует настолько, насколько она интересна для интерпретации какой-то информации. Реальное положение вещей совсем иное. Есть и плюсы, и минусы. Для меня стало открытием то вдохновение, с которым патриоты пошли в армию.
Karambol:Бывают песни, которые со временем хочется переделать, именно слова, а поздно – песня пошла в народ? Бывают песни, из которых исполнитель "вырастает"?
Григорій Вагапов: Так буває. Бувають речі, за які навіть трошки соромно – та ж пісня "Водка". Але що робити, життя є життя.
Dinka:А "ВПЕРШЕ ЧУЮ"–вибагливі артисти? Коли вас запрошують виступати, які вимоги до організаторів ви висуваєте?
Григорій Вагапов: Ми зацікавлені в тому, щоб якісно виступити. Є технічний райдер, все це обговорюється. Є нормальне ставлення до нас – є нормальне ставлення до людей. У будь-якому разі, якщо ми відчуваємо, що це справді треба, концерти відбуваються.
Ці технічні вимоги – це, перш за все, повага до того слухача, який буде отримувати пісню від нас. Якщо буде неякісний звук чи організація, то це все буде просто написано на наших обличчях, і вуха не обманеш.
Dinka:Чи змогли б ви працювати із продюсером, таким собі дядьком, який би забезпечив нормальні умови роботи, спонсорував запис кожного альбому, але натомість вимагав би дослухатися до якихось своїх вимог до кінцевого продукту? Чи байкер потребує волі у всьому, що б він не робив?
Григорій Вагапов: У будь-якому разі я дослухаюся точки зору людей, з якими працюю, які мене записують (до того ж Кості Костенка – під час запису попередніх двох альбомів його слово часто було вирішальним). Якщо людина нормальна, має розуміння особливостей піснетворення, знається на цьому, є професіоналом, то я готовий співпрацювати з такою людиною.
Moral:З вашої суб'єктивної точки зору, що у людях виховують пісні "ВПЕРШЕ ЧУЮ"?Виконують вони ту місію, яку ви, як їхній творець, на них покладаєте?
Григорій Вагапов: Безумовно. Для мене пісні – як привід для спілкування. Знаю, що ціла купа людей почала спілкуватися завдяки пісням "ВПЕРШЕ ЧУЮ". Це начебто камертон: якщо він викликає у вас відповідні відчуття, то ви приходите на концерт, ви спілкуєтеся з цими людьми; не викликає – ви слухаєте іншу музику і спілкуєтеся з іншими людьми. Мистецтво має змушувати людей спілкуватися.
valeria_:1. Чи увійдуть у новий альбом пісні "Коса до пояса" та "Молитва"? Чи є вже робоча назва нового альбому? 2. На якій музиці, піснях, книжках виховуєте свою малечу? "ВПЕРШЕ ЧУЮ" вже підспівують? 3. З яким книжковим чи мультяшним персонажем ви себе асоціюєте? 4. Ваш девіз по житті? Чи улюблений вислів? Щось на вибір… Дякую за відповіді наперед.
Григорій Вагапов: 1) "Молитва" – так, 26 листопада ми будемо цю пісню презентувати у повному звучанні гуртом. А от "Коса до пояса" – чесно кажучи, не знаю. Мене ця пісня відпустила, і я її не робив. У мене є така проблема, що про деякі пісні я забуваю взагалі. А мені люди їх наспівають: "А ти пам'ятаєш, ти нам співав?". Так, наприклад, сталося з піснею "Тату-мастер", яку я писав для татуювальника. Заспівав і забув. Ми якось зустрілися через півтора роки, і він мені мою пісню заспівав – було приємно почути.
Поки що є тільки концепція альбому – ліричність. Хочеться зробити це і приджазовано, і приблюзовано , і так, і так. Є розуміння, яким приблизно складом це буде робитися. Є пісні. Поки що далі нічого нема. Все ще в процесі.
2) Підспівують. Феноменальний успіх у пісні "Ченчик". Дітям чомусь вона так подобається! І ролик є – дитячий ансамбль, що танцює під "Ченчика". В Інтернеті є й "волинський народний танець "Ченчик"", тобто вони взяли нашу пісню і назвали її "волинським народним танцем". І слава Богу! Я за те, що якщо пісня потрібна – беріть, люди, користуйтеся! В такому разі, як цей, про авторське право мова не йде.
Дуже хочеться дати дітям більше в плані свободи. Мені здається, що поки що ті умови, які існують, не дозволяють повністю дітей розкривати. Поки що ми прив'язані до війни, до економічного стану. І хотілося б просто їм більше уваги приділяти.
3) Із книжкових персонажів асоціюю себе із Йозефом Швейком, а із мультяшних – хобіт. Хобіт – це той самий Швейк, тільки босий і з волоссям на ногах.:)
4) Мій нинішній стан найкраще опише такий вислів: як було, так було, ще ніколи не було, щоб якось не було. Щось відбувається – я довіряю процесу і намагаюся плисти в його руслі. Хоча зараз, мабуть, буде ще один "золотий вік" року. Не просто пісні під перевантажену гітару, а справді протестна потрібна музика, яка надихатиме на вчинки. І у нас, і Росії. Бо ми бачимо, що ленінградський рок-клуб вже знову заборонили. У плані мистецтва зараз буде величезний підйом. Зараз буде проти чого протестувати, це буде явно. І, думаю, це викличе новий сплеск хороших нових пісень, фільмів.
Dara:Виходьте на таке онлайн-спілкування (може, "Главред" не буде проти) якомога частіше, така собі хвилинка душевної терапії від Гриця Вагапова.Позитив конче потрібний, особливо в такі часи, як сьогодні! Нехай вам повертається у стократ більше, аніж ви даєте своїм слухачам.
Григорій Вагапов: Дуже дякую. Будемо старатися. Хоча, чесно кажучи, дуже непросто говорити. Таке враження, що зараз – час накопичення інформації. Щось просочується, якісь нові пісні, але не знаю, наскільки вони правдиві. З часом це має перевірити сам слухач. Тому я прошу бути уважними, слухати і не боятися висловлювати свою думку. Тому що я свідомий того, що люди зараз вибирають – що їм потрібно, а що ні. Я розумію, що якісь пісні більш потрібні, якісь – менш. Для мене люди, які беруть у цьому участь, є моєю фокус-групою.
Karambol:Не было возможности познакомиться с вами лично, потому вопрос. Тот Григорий, которого мы видим на сцене, насколько существенно отличается от того, что существует в повседневной жизни? Маску надеваете перед выходом на сцену?
Григорій Вагапов: У пісні я ціную відвертість. Пісні, які я виконую, написані від мене (навіть там, де я обігрую все у третій особі). Тому не може бути великих розбіжностей. Я ж не пишу про далекий космос чи подорожі на Марс. Я співаю про те, що конкретно мені відомо і зрозуміло. Мотоцикли, подорожі, воля, війна, яку я побачив… Це речі, які притаманні людині, яка просто живе своїм життям, а враження викладає у такій формі: десь більш вдало, десь – менш, десь – із гумором.
Але – нема цього розриву. Не знаю, добре це чи погано. Образ байкера, який я несу зі сцени, взятий не з повітря, а з мотоцикла. Мені завжди здавалося, що буде класною картинка: людина з дороги, з пилу, з жару, приїздить, зупиняє мотоцикл, злазить із нього, і ось так, як вона є, виходить на сцену. Тоді це людина, на яку можна подивитися і щось побачити, зрозумівши, що те, що вона говорить, не просто так. Це не має бути образ співака, який їздить на мотоциклі. Це все має бути цілісно: байкер, який хоче заспівати вам пісню. Це не роль, а життя.
Фото Михайла Койфмана
відео:youtube.com
Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред
Читать Главред в Telegram
Главред на YouTube
