На сайте "Главред" состоялся чат с Заслуженной артисткой Украины, певицей Екатериной Бужинской. Общаясь с читателями, она рассказала, имеет ли право артист быть аполитичным, если в его родной стране идет война, как она относится к своим коллегам по сцене, которые сейчас ездят выступать или получать награды в Москву, много ли потеряли украинские исполнители, лишившись возможности гастролировать в России, как было раньше, а также на что вдохновило Екатерину общение с украинскими воинами-защитниками.
Представляем стенограмму чата с Екатериной Бужинской.
Marina Efimenko:Екатерина, многие артисты в определенный период карьеры начинают заниматься параллельно другими видами творческой работы: дизайном одежды, актерским искусством, танцами. Как вы к этому относитесь и готовы ли освоить новые профессии?
Екатерина Бужинская: В данный момент я хотела бы заняться материнством и уйти в декрет.
Marina Efimenko:Если бы вам предложили роль в голливудском фильме, кого бы вы хотели сыграть? И в фильме какого жанра?
Екатерина Бужинская: Мне нравятся фильмы о любви, и я бы хотела сыграть в мелодраме, но чтобы в конце был happy end. Вообще, когда люди выражают свои эмоции после просмотра фильма слезами, мне кажется, что режиссер все сделал правильно. Хотя это могут быть и слезы горечи, и слезы счастья.
Volodymyr Pisotskyi:Дуже багато прихильників вашої творчості по всьому світу, куди (в яку країну) найбільше тягне, окрім України та Болгарії? Ви багато подорожуєте, а яка країна найбільше вам до душі та найбільше нагадує Україну?
Екатерина Бужинская: Дуже хочу поїхати до Канади і мрію про поїздку до Сингапуру.
Volodymyr Pisotskyi:Катерина Бужинська оспівує у своїх піснях Україну, а яка у вас найулюбленіша українська народна пісня?
Екатерина Бужинская: Є така буковинська народна пісня "Сива зозуленька". Мене її навчила співати моя вчителька у школі, яка дуже любила український фольклор. І з цією піснею я перемагала на багатьох дитячих конкурсах.
Volodymyr Pisotskyi:За що саме дав ляпаса ваш чоловік хлопцеві у Варшаві?
Екатерина Бужинская: В рамках благодійного туру в Європі, який мав назву "Україна — це ми", проходив концерт і у Варшаві. Концерти були безкоштовні. Основна місія туру — збір благодійних пожертв дітям, батьки яких загинули в зоні АТО. Перед концертом у Варшаві ми побачили, що організатори за лаштунками ховають гуманітарну допомогу, яка вже прострочена. Ми здивувалися, але спочатку не надали цьому значення. Потім перед концертом за дві хвилини 15 хлопців і дівчат від організаторів зі скриньками пішли до глядачів, які прийшли на мій концерт, і почали збирати гроші. Скриньку, яку привезли ми, нам заборонили виставляти, оскільки у нас начебто нема дозволу (але організатори знали, що ми збираємо кошти для дітей-сиріт). Коли ми побачили ту картину, мій чоловік підійшов до хлопця зі скринькою і попросив його припинити це нерегламентоване дійство, не узгоджене з організаторами. Оренду залу ми проплатили, концерт був мій. А незрозумілі люди почали збирати гроші… Дімітр ще раз попросив припинити, але ніхто не почув. Тоді він дав ляпаса хлопцю зі скринькою для того, щоб витверезити організаторів разом із тими, хто хотів незаконно збирати гроші, які були призначені дітям-сиротам.
Дімітр вибачився, по-людськи. Після концерту публіка була на нашому боці і разом із нами пішла на вулицю, де просто неба робили пожертви для дітей.
Зараз "Євромайдан Варшава" поливає нас брудом за те, що ми розказали правду. 29 травня вийшла дуже позитивна стаття у Польщі про наш концерт, а після двох тижнів вони почали писати все навпаки. Мабуть, вони дуже злякалися, тому що почалася істерія у пресі.
Бог все бачить, правда — на нашому боці.
Olga__:Екатерина, по вашим ощущениям, насколько жесткая конкуренция среди украинских артистов, к примеру, в том направлении, в котором творите вы? Как складываются ваши отношения с коллегами (певцами и певицами)?
Екатерина Бужинская: Я считаю, что сейчас каждый артист занимает свою определенную нишу. Показатель успешности артиста — полные залы и гонорары. В данный момент я много выступаю в Европе. Отношения у меня хорошие со всеми, приятельские.
Robert Baiburin:Катя, исполните-ка лучше песню "Снег".
Екатерина Бужинская: Это — песня "Лед".
Nattalie:Наскільки виховані музичні смаки українців? Вони—вибагливі слухачі? Якщо так, то чим можна пояснити широкий попит на шансон чи доволі примітивну "попсу"?
Екатерина Бужинская: Смаки дуже різні. Але приємно те, що люди мають бажання більше слухати українське.
Kiianyn:Чи доводилося вам їздити виступати в зону АТО? Або перед українськими військовими? Якщо так, які враження від спілкуваня з нашими захисниками?
Екатерина Бужинская: Я регулярно виступаю у військових шпиталях чи просто провідую наших хлопців. Півроку тому я випадково зустріла в Київському військовому шпиталі свого однокласника Сергія Козака з Чернівців, він був важко поранений, але став Героєм України — врятував сімох бійців. Коли я побачила його, не втрималася і почала плакати, а хлопці, з якими він був у палаті, мене заспокоювали і казали: "Катю, не плач, все буде добре". Прийшовши додому, я не могла відійти від емоційного шоку і вперше в житті написала пісню-присвяту "Солдат України". Коли я її співаю на концертах, зал стоячи аплодує нашим загиблим героям, багато людей плаче. Дуже хочеться, щоб нарешті настав мир.
Kiianyn:Катерино, як ви ставитеся до ваших колег по сцені, які зараз продовжують їздити в Росію на концерти, виступи, за отриманням нагород?
Екатерина Бужинская: Негативно.
Viktoriia Lanevych:Чтовы говорите себе по утрам, какая самая лучшая мотивация длявас?
Екатерина Бужинская: Вперед, Україно!
Natalka:1) Про що ви мрієте? Не глобально, а особисто... 2) Кого вважаєте своїм учителем, наставником у тій справі, якою ви займаєтеся?
Екатерина Бужинская: 1) Про народження дітей, про власний будинок, про мир в Україні.
2) Багато вчителів: Марія Когос, Юрій Рибчинський, але найбільший учитель, найголовніший — життєвий досвід.
Iryna:Катерино, якою ви бачите роль митця, зокрема, й співака, артиста, в той час, коли в його країні війна? Чи має право він бути аполітичним? Чи він взагалі повинен бути понад політикою?
Екатерина Бужинская: Я вважаю, що артист, якого слухають, на кого дивляться, повинен мати чітку політичну позицію. Дуже прикро, що серед українців є байдужі. Ми, артисти, повинні об'єднувати наших людей і своїм мистецтвом дарувати надію на вільне та гідне життя, підтримувати дух українців.
s_67:Вы—капризный артист?Какие необычные требования выдвигаете к организаторам ваших концертов (и из технических, и из чисто бытовых)?
Екатерина Бужинская: Я — не капризный артист. Что касается технических вопросов, то тема мониторов на сцене для меня важна, и я всегда, несмотря на то, что есть стейдж-менеджеры, выставляю мониторы лично. Из бытовых… Прошу перед концертом зеленый чай с медом. Все скромно.
s_67:Если бы вам сейчас за очень хороший гонорар предложили выступить с сольным концертом вМоскве, вы бы согласились?Что бы вы делали?
Екатерина Бужинская: Категорически нет.
Alina37:Вы в украинском шоу-бизнесе уже далеко не новичок, потому можете оценивать и судить об этой "кухне". Что бы вы хотели изменить в его правилах, реалиях? С какими основными проблемами приходится больше всего бороться нашим артистам?
Екатерина Бужинская: Донести информацию до зрителя через масс-медиа. К сожалению, самый большой пиар и востребованность имеют скандалы. А положительная информация не очень интересна.
Alina37:Екатерина, как по украинским артистам ударило то, что они теперь не могут так же часто и легко, как ранее, ездить выступать по России? Лично для вас сильна ощутима потеря этого "рынка"?
Екатерина Бужинская: Мой рынок — не в России. Я в данный момент больше ориентирована на Европу. Я люблю Украину и надеюсь, что в скором будущем все наладится, война закончится, и концертов станет намного больше.
Наталия Гордополова:Пишаємося, що у нас є така артистка, співачка і красуня, якви, Катю! Дякуємовам за неймовірну кількість прекрасних пісень українською мовою! Чи є у планах концерт у Києві?
Екатерина Бужинская: Зараз думаємо над цим питанням і вирішуємо, чи зробити великий сольний концерт у палаці "Україна" восени, чи продовження туру "Українці в Європі-2".
Оксана Золотарь:1. Розкажіть про перипетії туру... Мюнхен та Варшава.Що сталося в Мюнхені,і чому Варшава не може заспокоїтисядосі? 2. Ви вмієте підійматися з попелу та йти вперед.Це вже відомо та видно.Аколиви вирішили, що будете йти вперед,не залежно від сумнівів оточуючих? В 11 років чи зараз?
Екатерина Бужинская: 1. У Мюнхені організатори вкрали скриньку з грошима. У Варшаві хотіли зірвати концерт та відібрати кошти, які були призначені дітям-сиротам.
2. Після Мюнхену мені хотілося взяти квиток на літак і скасувати цей тур. Але я людина відповідальна: якщо сказала, що зроблю, то, не зважаючи ні на що, я доведу справу до кінця. І дітей-сиріт не кину.
Наталя Семанюк:Дякуювам за Вашу творчість, за допомогу нашій армії, заваше добре серце. Питання:ви постійно на гастролях, поїздки не змучуютьвас? Якви відпочиваєте?
Екатерина Бужинская: Скажу чесно, підготовка до туру забрала два місяці, а сам тур — місяць. 20 днів у дорозі, 10 тисяч кілометрів бусом — дуже виснажливо. Але ми досягли своєї мети. Ми це зробили.
Вітаю мою команду з вдалим туром і дякую всім, хто нас підтримував і допомагав. Велике спасибі Софії, Будапешту, Відню, Празі, Риму, Мілану, Барселоні. Друзі, українці, діаспора, я вас люблю! Обіцяю повернутися з новою шоу-програмою.
Екатерина Жаронина:Вітаювасіззаслуженою нагородою "Золотий диск" та успішним туром! Ви об'їздилидев'ятьміст Європи тапобували водномумістів Україні.Розкажіть, будь ласка,про нагороду "Золотий диск", про пісні, які виконували під час туру та пісню спеціально для туру, яку написаладонька відомогокутюр'єМихайла Вороніна—Лариса Вороніна, про колектив, про подарунки, які подарувала українська діаспора та послів! Під час туру у столиці ЄСвимали виступу Брюсселі. Про що булаваша промова?
Екатерина Бужинская: "Золотий диск" мені вручила на сцені Львівської опери компанія "Артур мьюзік" за великий тираж та успішний продаж. Це диск "Як у нас на Україні". Крім того, було дуже приємно отримати нагороду за жертовність та любов до України від патріарха Філарета.
Пісня "Європа і Україна". Автори її — Ніколо та Лариса Вороніна (донька відомого кутюр'є). Ця пісня стала лейтмотивом нашого туру, об'єднала Україну з Європою.
21 травня я мала невелику промову в Європарламенті у Брюсселі, якої мала на меті донести, що Україна — європейська держава.
Були й кумедні випадки. У Мілані мій чоловік співав зі мною дуетом українською мовою. Коли вже концерт почався, він побачив, що його взуття залишилося в автобусі, який був далеко від зали, де проходив виступ. Він був шокований, тому що в нього були тільки пляжні капці та костюм. Почав звати на допомогу Юлію Толкачову: "Роби що хочеш — мені потрібні туфлі!!!". До виступу залишалось 10 хвилин… Юлія підбігла в залі до першого чоловіка, який зустрівся, спитала: "Який у вас розмір ноги?" Чоловік не встиг нічого розповісти, як Юля потягла його за руку за лаштунки. І там вже Дімітр йому сказав: "Друже, виручай, я не можу підвести дружину. Позич туфлі". Особливо було смішно, що у земляка були туфлі 42-го розміру, а Дімітр носить 43-го.
Тільки на сцені я побачила, що Дімітр дуже посміхається, а коли закінчився концерт, я зрозуміла — чому. Дуже дякую нашому міланському українцю за те, що не розгубився і прийшов на допомогу.
Люди в турі дарували вишивки, квіти своїх садиб, пекли короваї з італійського борошна, але українськими руками. Навіть подарували воду зі смішною назвою "Вода патріотична, для ка**пів токсична".
Дуже дякую послам, які були присутні на концерті та дали чудове інтерв'ю, а саме Миколі Балтаджи (Болгарія), Олександру Щербі (Відень), Євгену Перелигіну (Італія), Борису Зайчуку (Прага), а також послу України в Угорщині Ерно Кешкен, консулу України в Іспанії та всім асоціаціям і представникам самоврядування українців у цих країнах. І, звичайно, чудовому глядачу — за енергетику та любов до України.
Фото Владислава Мусиенко
Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред
Читать Главред в Telegram
Читать Главред в Facebook
