Kozak System: ознака того, що Україна щось робить правильно, — це критика з боку Москви

На сайті "Главред" відбувся чат з учасниками гурту Kozak System Іваном Леньо та Володимиром Шерстюком. Музиканти зараз готуються до польсько-українського рок-шоу Enej та Kozak System, яке відбудеться вже 5 березня. Для польського колективу це буде перший концерт в українській столиці. Не секрет, що Kozak System активно виступають у Польщі, а також створюють спільні роботи з польськими виконавцями. Так, в результаті давньої дружби з "енеями" з'явилися пісні "Біля тополі" та "Brat za Brata". Остання стала гімном Євромайдану та, як зізнаються самі музиканти, однією зі знакових композицій в їхній творчості. Крім того, козаки разом із польським гуртом Red Lips записали пісню "Kochaj i Żyj" ("Живи і люби"). І ця робота настільки припала до душі полякам, що влітку 2015 року вона увійшла в трійку найкращих на масштабному польському фестивалі "Opole".

Крім того, учасники Kozak System активні й у громадській діяльності. Зокрема, вони стали ініціаторами петиції до президента про заборону російської медіа-продукції в українському ефірі, яка на сьогоднішній день набрала майже 10 тисяч підписів.

Спілкуючись із читачами, Іван та Володимир розповіли, чому українцям важко позбуватися "ментальних кайданів" та "пропагандистської залежності від ворожої Росії", яким чином можна вирішити проблему Донбасу, чому потрібно закрити український ефір радіо і ТБ для російського медіа-продукту, якими будуть подальші кроки, якщо петиція, про яку йшлося вище, не набере потрібної кількості підписів, а також чому Kozak System закликають "боятися, коли тебе хвалить мо**аль". Крім того, музиканти розповіли, що сьогодні відповідають на запрошення виступити з концертом в Білорусі та Росії, що цікавого готують до спільного з гуртом Enej концерту, що являє собою рок-мюзикл Got To Be Free, присвячений подіям на Майдані, а також поділилися своїми найяскравішими спогадами про дитинство.

Подаємо стенограму чату з Іваном Леньо та Володимиром Шерстюком.

"Український інформаційний простір багато століть знаходиться у пропагандистській залежності від ворожої Росії. За ці роки український народ настільки звик до цих ментальних кайданів, що вже погано собі уявляє життя без них"

Panchenko Nataliia: Підтримую вашу петицію тільки думаю, що це треба було робити набагато раніше. Як мінімум два роки тому, коли почалася російська агресія... Запитання таке: після Майдану 2004 року Юрій Андрухович дав скандальне інтерв'ю, в якому сказав, що якщо буде ще один Майдан в Україні, Криму та Донбасу слід буде дати можливість самовизначитися, і, взагалі, краще їх відділити, оскільки ментально вони не такі, як інша Україна. Багато хто його тоді засуджував, навіть я особисто, за таку "пораженческую" позицію та розбазарювання історичних наших земель. А тепер, дивлячись на цей розсадник "совка", думаю, а чи так він вже не правий був? Можливо, тоді ми б уникнули крові та смерті тисяч патріотів? Так чи варто Україні боротися за Донбас та Крим та намагатися повернути їх разом з усіма цими безумними бабками, що кидалися під наші танки, та отримувачами "соцгарантій", які при поверненні проголосують за "Опоблок" та перекриють іншим кисень до кращого життя? Чи, може, краще менше, та краще?

Іван Леньо: Кожен із патріотів України (а Юрій Андрухович, безперечно, таким являється), кожен, хто відчуває себе дотичним до проблем своєї землі, має якийсь свій план (очевидно, суб'єктивний) розвитку нашого суспільства. Ідея Юрка, безперечно, має право на існування і лежить у категорії раціонального. Зрозуміло, що з більшістю мешканців Донбасу буде неймовірно важко просуватися швидкими темпами до європейських цінностей існування. З іншого боку, ми бачимо безпомічність соціальних інститутів, які привели до такої різниці в ментальності між, наприклад, мешканцями західної України і мешканцями східної України — вони фактично полярні. Думаю, не митцям визначати такі доленосні геополітичні проблеми: відділяти землі чи ні, пробувати продовжувати об'єднувати країну довкола спільної ідеї, чи констатувати факт її різності. Тому вважаю, що територія країни є неділимою. Проблема Донбасу вирішується кропіткою працею над залученням місцевих мешканців до правдивої парадигми українськості, і на сьогоднішній день важливо захистити країну фізично за допомогою армії, а гуманітарним інститутам почати безкінечну роботу по ментальному та культурному поверненню Донбасу в лоно України. Той, хто віддає землі, — слабак. Той, у кого в державі дві області населені народом, який не розуміє, не знає ні своєї історії, ні своєї культури, ні своєї ідентичності, — слабак. Той правитель, хто торгується під час війни з ворогом, — слабак. Той, хто розділяє народ на "розумних" і "дурних", на "наших" і "не наших", на "потрібних" і "не потрібних", — недолугий правитель.

Marianna_Dovgan: Хлопці, я дивилась і слухала, і читала багато інтерв'ю з Іваном щодо петиції. Підтримую його позицію, але за власним опитуванням друзів і родичів, бачу, що переважна частина це не підтримує. Питання: що будете робити, якщо петиція не набере достатню кількість голосів? І чи дійсно ви вірите, що, набравши голоси, петиція буде мати підтримку нашого владного органу?

Володимир Шерстюк: Ми маємо чітку концепцію щодо підтримки даної петиції — підтримка чи не підтримка даної ініціативи схожа на бажання чи не бажання наркозалежного відмовитися від наркотику та розпочати лікування. Безумовно, більшості людей із залежністю дуже важко розлучатися з нею. Український інформаційний простір вже багато століть, приблизно 300 років, знаходиться у пропагандистській залежності від ворожої Росії. За ці роки український народ настільки звик до цієї залежності, настільки звик до цих ментальних кайданів, що вже погано собі уявляє життя без них. Це звичка раба, який не уявляє свого життя без галери. Що треба робити? З нашої точки зору, передусім потрібно перекрити доступ російського інтелектуального продукту до наших радіо і телевізійних ефірів, натомість наповнювати ефір українським та європейським контентом.

Наша справа не "вірити в щось" чи "не вірити" — ми збурюємо думку в суспільстві, бо ця тема для нас є болючою, і ми хочемо, щоб суспільство знаходилося у постійній напрузі щодо цього питання. І коли суспільство у більшості своїй визріє, не буде важливо, чи буде владний орган згоден із цим. Фактично ми закликаємо до свідомості. Це слово найбільше ненавидять наші вороги.

Rudyj:Іване, пригадуючи Ваш ефір у Шустера, де вашим опонентом був Рабинович, скажіть, як бути от з такими людьми, як він, яких немало поряд з нами, як їх перевиховувати? Чи, як сказав Василь Шкляр, "у нас нема часу, щоб перевиховувати ренегаті та відвертих ворогів", тобто Україні слід рухатися далі без цих територій, де скупчені люди з сепаратистськими настроями?

Іван Леньо: Нам потрібно бути впевненими в своїй позиції, навіть якщо опонентом є такий непростий персонаж, як Вадим Рабинович. Уникати дискусій з такими людьми — це прояв слабкості. В нашому житті перепон завжди буде достатньо. В розмові з найскладнішим опонентом, навіть якщо він виказує відверто ворожу позицію, потрібно йти до кінця і переконувати його всіма можливими способами, і тоді цей опонент рано чи пізно підкориться вашій волі і почне поділяти вашу позицію.

Tianna:Хлопці, цілком підтримую вашу ідею щодо заборони російської медіа-продукції в українському ефірі. Це природно за нинішніх умов, це має бути. Але, як людина з південно-східної України, маю такі побоювання, що заборона (саме в такій формі — заборона) викличе неприйняття і зворотну реакцію у більшості мешканців східних областей. Може, це безпідставні побоювання? І як правильно підготувати цю частину суспільства, аби не нашкодити, не відштовхнути ще більше від українського наших людей, над якими стільки років експериментували і "працювали" найрізноманітніші політтехнологи різних інтересів і країн?

Іван Леньо: Чат на "Главреді" — це бліц-опитування, а ваше запитання достатньо складне, щоб на нього дати коротку відповідь. Якщо вам не важко, подивіться матеріали з наших чисельних інтерв'ю на цю тему, зокрема, Савік Шустер Студія, радіо "Вести", "Бульвар Гордона" та інші джерела, де на це питання ми даємо змістовну відповідь.

Inga:Ви вже, напевно, місяць активно доносите до відома громадськості вашу ідею про те, щоб заборонити аудіо та відео продукцію, вироблену в РФ, на нашому радіо і ТБ. Чи є якась реакція чи підтримка на ці кроки з боку державних структур чи представників влади? Хоча б хтось допомагає? Чи поки що можна подякувати, що вони хоча б не заважають? До речі, і стикалися з тим, що хтось встромляє палки в колеса під час вам, коли намагаєтеся донести цю ідею, пояснити і переконати в її доцільності? Дякую.Тримайтеся, бо ви на себе взяли складну задачу.

Іван Леньо: На даний момент нас підтримало 57 народних депутатів і три міністри.

Natalie:Як вважаєте, чому так повільно збираються підписи під петицією? Занадто мало інформації про те, що петиція взагалі існує, технічні проблеми і перешкоди, чи відсутність підтримки цієї ідеї серед більшості населення? І друге — якими будуть ваші наступні кроки в разі, якщо так і не вдасться зібрати 25 тисяч підписів за той час, що лишився?

Іван Леньо: Петицію дуже непросто підписати технічно. Мабуть, ця перепона створена свідомо, щоб люди менше писали різних звернень до президента. Те, що мало інформації про неї, теж цілком логічно. Ті медіа, які є проросійськими або з охотою транслюють контент ворога, не збираються пиляти гілку, на якій сидять. Важливо, щоб міністри уряду і депутати нас почули, зрозуміли і підтримали. Бо саме від них залежить позитивний кінцевий результат.

Natalie:Автором петиції про заборону російського медіа-продукту в нашому ефірі радіо і ТБ є Марат Сайфулін. Хто це? Була переконана, що автори — ви…

Іван Леньо: Це наш друг, який взяв на себе технічну роботу.

Надя Гергало:Якими будуть ваші подальші дії, якщо виявиться, що необхідні підписи під петицією будуть зібрані, але президент вже ж таки не заборонить російський аудіо- та відеопродукт в Україні?

Іван Леньо: Будемо і далі добиватися результату, продовжуючи висвітлювати цю проблему у ЗМІ. А президенти у нас змінюються швидко.

"Ознака того, що Україна щось робить правильно, — це критика з боку Москви"

Rudyj:Чи кличуть вас зараз із виступами в Росію чи Білорусь? Що відповідаєте?:) Чи трапляються вам серед росіян такі, що розуміють українців повною мірою, що здатні навіть зрозуміти і схвально сприйняти ідею про заборону російського інформаційного продукту у нас? Чи це забагато для них, і все-таки ми говоримо різними мовами?

Володимир Шерстюк: З виступами в Білорусь кличуть — можливо, восени поїдемо. А щодо виступів в Росії, то ми припинили співпрацю з російськими менеджерами ще на початку Майдану, скасувавши кілька концертів.

Щодо глибинного розуміння росіянами українського питання маю великі сумніви, оскільки неодноразово помічав, що навіть глибокі, розвинені, інтелігентні росіяни, коли мова заходить про українське питання, раптом проявляють ознаки варвара.

Іван Леньо: І нехай Бог пробачить, грати перед такими — це те ж саме, що метати бісер перед свинями.

Sonita:Внаслідок цієї війни та втрати Криму багато хто з українців наче прокинувся, загострилася громадянська ідентичність. То, може, як не сумно це визнавати, але Путіну можна подякувати за те, що його рішення в певному сенсі підштовхнули до того, щоб ми ставали не просто населенням, а справжніми громадянами, українцями?

Іван Леньо: Як сказав Ошо Раджніш: "Наші вороги — наші вчителі".

dim-dim: Чи може бути за нинішніх умов та обставин "лагідна українізація" східних областей України?

Іван Леньо: Може бути. Повинна бути. І буде.

dim-dim:Чому так: якщо громадянин будь-якої країни світу говорить про свою любов до батьківщини — це патріотизм, а якщо українець говорить про любов до України, українського, то це — фашизм?!

Володимир Шерстюк: Патріотів України "фашистами" називають тільки наші вороги (мо**алі).

Valeriy: Чому ні Майдани, ні війна, ні загибель людей — нічого не підвищує рівень політичної культури, моральні якості українських політиків?

Володимир Шерстюк: Передусім, я вважаю, що підвищує, але це відбувається поступово, бо йде еволюційний процес.

Іван Леньо: У нас ще з часів Радянського Союзу залишилася уява про те, що влада, політики є кращими представниками суспільства, і на них вся надія і сподівання. Наразі це є хибною думкою. Бо у здоровому суспільстві набагато більше вирішують прості люди, ніж політики. Я особисто не чекаю від жодного теперішнього і наступного президента чи прем'єр-міністра, чи будь-якого іншого представника влади того, що чекаю сам від себе.

Dinka: Іване та Володимире, як ваші поїздки з виступами на Донбас, у прифронтові міста та на передову (якщо ви там бували) змінили ваше сприйняття того, що відбувається на сході України? Дякую за відповідь.

Іван Леньо: Ми не мали ілюзій з приводу того, що відбувається на сході України. Наші уявлення цілком збігаються з тамтешньою реальністю. Прикро, що самі мешканці Донбасу допустили те, що зараз у них відбувається, і прикро, що більшість із них продовжує симпатизувати "русскому миру".

Nemo:Іване, Володимире, як сприймають ваші виступи українські військові в АТО? Чи до пісень їм там? Взагалі, не уявляю, як вам вдається виступати на передку — туди ж, напевно, не привезеш все, що потрібно для повноцінного концерту. Чи ви граєте акустично?

Іван Леньо: Будь-яка увага з боку культурної інтелігенції до військових радо вітається там, на передовій. І не тільки пісні, а й вірші, і будь-які перформанси, себто тепло, яке несуть культурні діячі, для воїнів необхідні.

Володимир Шерстюк: Одна з причин, чому ми нечасто граємо для військових, полягає в тому, що ми не граємо акустично, бо ми потребуємо повноцінного технічного обладнання.

Panchenko Nataliia: Чи приймали ви колись участь у передвиборчих турах чи концертах політиків? Якщо так, то за кого та чи не шкодуєте про це? Ваш прогноз: коли нарешті українці відродять у собі втрачену гідність, оберуть собі нормальну владу, яку зможуть контролювати, та заживуть по-європейськи вже? Це буде покоління наших дітей, онуків чи правнуків?

Іван Леньо: Ми брали участь у концерті на підтримку Віктора Ющенка і не шкодуємо про це. Ми вважаємо його одним із по-справжньому українських Президентів. Відродження гідності — це безкінечний процес, не обов'язково, щоб він стосувався кожного. "Нормальної" влади за теперішніх умов існування політикуму бути не може з багатьох причин. Процес еволюції дуже важкий і потребує великих зусиль з боку кожного з нас. Коли він завершиться? Це запитання нехай кожен поставить собі. І от коли середня кількість людей вийде на європейський цивілізований спосіб життя і мислення, тоді можна буде сказати, що Україна стала європейською країною.

Володимир Шерстюк: Щодо вибору нормальної влади, то хочу ще раз зазначити, що влада — це ми, тож які ми — така і влада. Ці люди походять із нас. І коли кожен із нас стане європейцем, тоді у нас буде європейська влада.

Lidia: Що думаєте про цьогорічні перипетії довкола "Євробачення"? Як гадаєте, чи буде почута в Європі Джамала та месидж її пісні? І як вам реакція Росії та влади Криму на учасницю від нашої країни? Істерика? Вони бояться вже навіть пісні?

Іван Леньо: Безперечно, "Євробачення", як один із серйозних медійних конкурсів, є важливим для позиціонування України, як культурної держави, в очах іноземних слухачів. Вважаю, що саме цьогорічний вибір на користь Джамали був справедливим і правильним. Біль кримськотатарського народу, як частини України, має бути почутий світовою спільнотою. Джамала, як митець, влучила в десятку і з вибором пісні, і з професіоналізмом її виконання.

Володимир Шерстюк: Ознака того, що Україна щось робить правильно, — це критика з боку Москви. Тому істерика Кремля означає, що ми все робимо правильно. Бійся, коли тебе хвалить мо**аль!

journ_:Іване! Володимире! Що ви думаєте про історію з шеф-редакторкою "Інтера" Марією Столяровою? Наскільки адекватними були дії української влади, Служби безпеки по відношенню до цієї людини? І чому, по-вашому, Нацрада з питань телебачення, державні структури і саме керівництво телеканалу почали якось діяти і реагувати тільки тоді, коли скандал набрав обертів та широкого обурення? Складається враження, що якби люди не так масово обурювалися, то всі б це пробачили і проковтнули, і ця персона працювала тут далі…

Іван Леньо: Рекомендую прочитати пост Сергія Іванова у нього на сторінці у Фейсбук, де, зокрема, говорилося: "Как показала практика, слова "ну-ка, давайте заканчивайте эту х…ню" имеют куда больший эффект, если их произносит глава СБУ. Применяйте этот оборот почаще, Василий Сергеевич. Да. Спасибо, что выдворили". Нам додати нічого.

"Концерт 5 березня — це спроба дещо відкрити завісу правдивого існування дружби між польським і українським народом. Правдивої, чесної, щирої"

Pinokio:1) Наскільки зараз у вас щільні концертні графіки? Чи активно ходить народ на концерти за нинішніх умов — під час війни та кризи? 2) До речі, як на вас позначається нинішні фінансові складнощі, стрибок курсу — на чому заощаджуєте, в чому обмежуєте себе? Заздалегідь дякую.

Володимир Шерстюк: 1) Зараз формується концертний графік. В тур ми вирушаємо з середини весни, а закінчується він, як правило, в середині жовтня. Це буде переважно Польща, також маємо запрошення до Канади, США, Словаччини, Чехії, Німеччини. І, звичайно, цього року наші глядачі побачать нас на українських фестивалях.

Щодо активності відвідування концертів — народ ходить на концерти вибірково. І якщо ми бачимо проданий зал квитків, то це означає, що цього артиста люди по-справжньому хочуть бачити, оскільки фінансові складнощі, стрибки курсу не сприяють тому, щоб люди легко витрачали гроші на концерти. У нашому випадку на концерт, на якому ми будемо грати цієї суботи, квитки продаються добре, і до призначеної дати їх не залишиться зовсім. І ми тішимося цьому.

Іван Леньо: 2) Ми ведемо доволі аскетичний спосіб життя. З огляду на це, все, що нам потрібно, ми можемо собі дозволити.

Marianna_Dovgan:Ви вже добре відомі в Польщі, записали багато пісень з місцевими зірками і навіть виступали на головній площі Кракова у новорічну ніч (виступ був, як завжди мега-крутим). Серед усіх сподобалися найбільше (і це я не про себе, а про своїх друзів, котрі про вас на той момент навіть не чули). Тож які плани на майбутнє? Які території і яку публіку хотілося б ще підкорити? І взагалі, де ще знають про наших козаків, окрім Польщі? :)

Володимир Шерстюк: Дякуємо. Ми вже говорили про плани. На даний момент ми побували в 17 країнах світу — і з нашою старою назвою "Гайдамаки", і вже як Kozak System.

Іван Леньо: А оскільки у світі існує близько 250 країн, то нам лишилося ще 233. :)

Natalie:Чи плануються виступи Kozak System за кордоном, якщо так — де саме?

Іван Леньо: Все, що стосується наших виступів, висвітлено на сайті kozaksystem.com

Dinara:Розкажіть про концерт 5 березня… Що спонукало до спільного концерту з Enej? Це буде лише один виступ чи тур?

Іван Леньо: Хто не знає, гурт Enej, як музична фармація, створив у польському шоу-бізнесі унікальний прецедент, ставши мега-популярними, співаючи пісні не тільки польською мовою, але й українською. Це наші друзі і наші послідовники. Наша творчість серйозно вплинула на них, як і їхня — на нас. Концерт 5 березня — це спроба дещо відкрити завісу правдивого існування дружби між польським і українським народом. Правдивої, чесної, щирої. Ну, і для "енеїв" цей концерт є знаковим: вони вперше виступлять у столиці України.

Tomas:Альбоми "Шабля" та "Живі і Люби" вже заслухані до "дірок" і вивчені на пам'ять — коли можна чекати нових альбомів, чи плануються якісь прем'єри у 2016 році? До речі, чи будуть прем'єрні пісні на концерті 5 березня?

Володимир Шерстюк: Наразі ми працюємо над новим матеріалом, несподіваним для нас самих — ми віддаємося нашій музі.

Іван Леньо: На концерті 5 березня ми заграємо нову пісню, яка називається "Баста". А щодо нового альбому, то — як Бог дасть.

Юля Ярема: Привіт, мене звати Юля, поїду на концерт зі Львова до Києва. "У мене є мрія"! :) Завжди мріяла про фото на згадку зі своїми улюбленими музичними гуртами Kozak System та Enej. Чи судилося їй здійснитися 5 березня?

Володимир Шерстюк: Так.

Іван Леньо: Дочекайтеся закінчення концерту. Ми вийдемо на автограф-сесію і фотографування.

Sayfulin Marat:Чи почуємо ми ваш LiVE альбом? Адже рок-музика — це перед усім жива музика.

Іван Леньо: Спільний концерт Kozak System та Enej 5 березня у клубі Sentrum ми плануємо записувати на багатоканальний пульт. Також цей концерт зніматиме телеканал ZIK. Сподіваємося на якісний мікс.

Vopros:Розкажіть, звідки з Enej знаєтесь? Дякую, сучасні стильні інтелектуальні Козаки!!!:)

Іван Леньо: Будь-який шоу-бізнес — як велике село: всі все один про одного знають. А Enej, зокрема, ще й близькі нам люди і друзі.

Tomas:Як сталось так, що пісня українського гурту увійшла в трійку кращих пісень на польському фестивалі? Хіба це не було змагання суто між польськими колективами?

Іван Леньо: Пісня, яку ми співали на цьому фестивалі, була польською мовою. Тому польські глядачі оцінювали її як свою.

Petro: Поділіться враженнями від вашого останнього концертного туру "Наш маніфест". Чи є відмінність у сприйнятті вашої творчості у західних областях України та у східних чи південних областях? Чи буде продовження туру?

Іван Леньо: Відмінностей немає. Тур був цікавим і пізнавальним.

Володимир Шерстюк: Продовження туру, безумовно, буде. Ми зараз над цим працюємо.

Іван Леньо: Єдиний мінус, на якому хотілося б зробити акцент, — це відсутність у деяких містах повноцінних концертних клубів для такої музики.

Lili:Хлопці, питання про кліп на пісню "Коли вона"… Якщо не помиляюся, то спочатку знімалося інше відео, де були задіяні Тоня Матвієнко та Римма Зюбіна (чи я щось плутаю?). Чому не вийшла та перша версія, чи, можливо, планується якась альтернативна відео робота на цю пісню в майбутньому?

Іван Леньо: Коли нам кажуть "ви зняли кліп", я завжди поправляю — "нам зняли кліп, а не ми". Ми — лише актори в сценарії, придуманому режисером кліпу. Вибір режисера — це лотерея, в якій не завжди вдається вибрати виграшний номер. Так сталося і з першим режисером першого варіанту кліпу "Коли вона". Нам дуже прикро, що таких фантастичних жінок, як Тоня Матвієнко і Римма Зюбіна, оператор кліпу не зміг подати на належному естетичному рівні, і кінцевий результат відео роботи нам здався непереконливим. Ми відкриті до пропозицій кліпмейкерів з приводу будь-якої альтернативної версії вже існуючого кліпу. Дуже б хотілося попрацювати з геніальними людьми.

Zoyi:Яку пісню Kozak System ви вважаєте знаковою на даний момент і чому?

Володимир Шерстюк: Як на мене, у нас таких декілька таких пісень, які змінювали нашу долю. Перша — пісня "Шабля", з якою ми фактично з'явилися як Kozak System в інформаційному просторі України.

Іван Леньо: Друга — це "Брат за брата", яка для багатьох і поляків, і українців стала одним із музичних символів Майдану. Третя — "Маніфест", як наша позиція щодо висвітлення проблеми "совковості" в кожному з нас, прихованої чи явної. І четверта — "Коли вона".

Володимир Шерстюк: Наразі ми вважаємо цю пісню квінтесенцією чуттєвості та щемкості високої поезії та музики.

helga_:Хлопці! З новою відеороботю "Криза С.В."! Дуже драйвово і позитивно. Вразили епізоди з вашого екстрим-відпочинку:) І як воно, з моста стрибати та через Дніпро літати?:) І про що думається в цей момент, коли адреналін зашкалює?:)

Іван Леньо: З моста стрибати легко. Головне — щоб не підвів памперс. :)))

Alia:Розкажіть про рок-мюзикл Got To Be Free... Коли планується прем'єра? Це буде як вистава чи його показуватимуть і на ТБ? Чи всі козаки задіяні? Які враження від акторської роботи?

Іван Леньо: Рок-мюзикл Got To Be Free — це рефлексія небайдужих митців на події дворічної давнини, які кожен із нас переживав на Майдані. Автором музики і текстів є наш друг, патріот країни, інтелектуал, інтелігент, Українець, банкір Володимир Лавренчук. Його хобі переросло у професійний проект, до якого були залучені актор Дмитро Лінартович, голос Майдану Євген Нищук, Симфонічний оркестр New Era Orchestra, Kozak System, танцювальний балет Анатолія Фролова, відомий режисер Сергій Проскурня та інші цікаві люди. Наразі була презентована коротка версія рок-мюзиклу під назвою Got To Be Free. Глядачам, які були запрошені на цю презентацію, сподобалося. І за відгуками можу судити, що на майбутнє можливе і публічне виконання, і телевізійна трансляція.

Darya Sohranich: Ви дуже якісні представники свого жанру музики, коли вас можна буде почути в Харкові, бо останній візит був не таким велелюдним? Чи не плануєте зробити якусь цікаву колаборацію з Жаданом і Собаками?

Володимир Шерстюк: Дякуємо. Сподіваємося, скоро побачимося.

Іван Леньо: Щодо колаборації з Жаданом — у нас іде постійний процес співпраці з ним. Тому очікуйте нових шедеврів.

Natalia Ruban: "Баста" — це про політику чи про стосунки? Чи про толерантність? Чи про війну? Чи про байдужість? Чи про непрохідну дрємучєсть електорату? Чи про відбір на "Євробачення"? Я так весь день можу. :) То про що пісня? Бо чіпляє швидко і не відпускає довго.

Іван Леньо: Пісня "Баста" — про переживання чоловіка, який у стосунках із жінкою загубив себе.

Natalia Ruban: Якими видами мистецтва, крім звісно, музики, ви цікавитесь? Можливо, навіть займаєтесь. Малюєте, танцюєте, граєте в театрі, знімаєте відео, фотографуєте, пишете вірші? Щось з цього є? Адже талановиті люди талановиті, якщо не в усьому, то в багатьох речах. Чи не думали ви прийняти участь чи вчинити самим якийсь візуальний перформанс? Ваша музика в деяких місцях має містичне забарвлення, яке б гарно виглядало, скажімо, з постановками сучасних хореографів...

Іван Леньо: Саме з одним із сучасних українських хореографів — Анатолієм Фроловим — ми працюємо над ідеєю візуалізації нашої нової пісні "Баста."

Володимир Шерстюк: Ми сконцентровані на музиці, нашій громадській діяльності та спорті.

"Колись батько силою привіз мене під стіні Уманського музичного училища, забравши футбольний м'яч, залишивши сам-на-сам з акордеоном, і сказав: "Не поступиш — додому не повертайся!""

Simka:Іване, чи відкрили ви вже мотосезон цього року? Байкерство — це хобі чи стиль життя? Чи буває так, що творчі ідеї народжуються саме завдяки дорозі, швидкості, вітру та іншій невід'ємній байкарській романтиці?:)

Іван Леньо: Наразі замінив акумулятор. На днях збираюся виїхати з гаража. Байкерство кожен сприймає по-своєму: для когось це "покатушки" з друзями в цікаві місця, відвідування байкерських злетів та фестивалів, наприклад, "Тарасової гори", самотня подорож назустріч сонцю, виїзд з коханою людиною на берег Дніпра чи Дністра. Для мене, в першу чергу, це відчуття свободи, єднання зі стихією і можливість потрапити в дещо інший вимір, ніж той, в якому я більшість часу перебуваю.

irina_melnik: Хлопці, чи демонструють ваші діти бажання піти шляхом батьків, займатися музикою? І чи бажали б ви для них долі артиста?:)

Іван Леньо: Моя дочка Маланка пробує себе в різних сферах. Вона танцює, співає, займається цирковою акробатикою. Зараз пішла на приватні курси гри на барабанах і ксилофоні, і я не заперечую будь-яким проявам її активності. Ким вона стане, в хорошому сенсі мені все одно — аби вона була задоволена своїм вибором.

Володимир Шерстюк: Можу сказати те саме про своїх дочок. Ніколи б я не сказав їм бути чи не бути артистками. Дуже важливо знайти свій шлях. І не має великого значення, чи повторять вони шлях батьків. Діти — це унікальні особистості і мають знайти свій власний шлях.

kvitk@: Іване та Володимире, з нетерпіннями чекаю на концерт! А запитати хочу от про що. Як говорять, у дитинстві все здається інакшим: дерева вищими, трава зеленішою, морозиво смачнішим… :) А які у вас найяскравіші спогади про дитинство? І яка правда з дорослого життя для вас у дитинстві стала найбільш вражаючою (сумніваюся, що правда про Діда Мороза)?:) Заздалегідь дякую за відповідь! І дякую за ваш драйв, позитив, глибину та громадянську позицію!

Іван Леньо: Декому і зараз морозиво дуже смакує. :)

Таких вражень доленосних достатньо у кожного. Одне із яскравих — це коли мій батько силою привіз мене під стіні Уманського музичного училища, забравши футбольний м'яч, залишивши сам-на-сам з акордеоном, і сказав: "Не поступиш — додому не повертайся!" :)))

І ще один спогад, який для мене є дуже важливим, це коли під час моєї випадкової зустрічі на студії у Романа Гринькова з Ніною Митрофанівною Матвієнко, вона сказала мені: "Співайте, Іване, у вас добре виходить."

Володимир Шерстюк: Те, що мене сформувало, і чим я є всередині і зараз — це атмосфера безкрайнього нічного Дніпра з безліччю зірок на безхмарному небі, гаряча земля у серпні і багатоголосний спів українських жінок... Це назавжди закохало мене в Україну, Дніпро і українську пісню. Це є однією з найяскравіших емоцій. І це відчуття не розвіялося, і ця емоція досі мене гріє у дорослому житті.

Marianna_Dovgan:Питання від жіночої половини: "В кого ж ви, хлопці, такі гарнющі? І де таких, як ви, шукати?":)

Володимир Шерстюк: Нас, таких гарнющих, народили найкращі в світі українські жінки. А пошуки свої зосередьте 5 березня в клубі Sentrum. :)

Фото Олександра Синиці

Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред