Співак Володимир Ткаченко: я — радикальний патріот, мій вибір — Україна

На сайті "Главред" відбувся чат із популярним українським виконавцем та композитором Володимиром Ткаченком. Спілкуючись із читачами, він розповів, яким є "бізнес по-українськи", чи вважає він себе частиною вітчизняного шоубізу, чи здатен співак виховувати та освічувати свою аудиторію, як можуть артисти вплинути на думки мешканців Донбасу, чи змінилося щось в роботі українських виконавців, коли в країну перестали їздити російські гастролери, а також як змінюються смаки українців, та коли з'являться якісно нові виконавці та музика в Україні.

Подаємо стенограму чату з Володимиром Ткаченком.

Anna Zakharchuk: С кем из популярных артистов поддерживаете теплые отношения?

Володимир Ткаченко: Я, в принципі, комунікабельна людина, тому простіше сказати, з ким я не підтримую стосунки — це ті люди, які вибрали середню позицію між Україною та Росією, тобто "голуби миру". А я — радикальний патріот.

Anna Zakharchuk: На каких музыкальных инструментах умеете играть?

Володимир Ткаченко: Тільки на гітарі. Інколи є бажання сісти за фортепіано, але бракує сил і терпіння, щоб вивчитися грати на цьому інструменті.

Anna Zakharchuk: Как вы выбирали имя для дочки?

Володимир Ткаченко: Десь півхвилини. Я хотів щось коротке на кшталт Мія. А Олена напередодні прочитала книгу про Соломію Крушельницьку і сказала, що Соломія і Мія — це майже те саме. Ось так і вирішили назвати дочку.

Bagira: Як часто Ви буваєте на своїй малій батьківщині — у Дніпрі? Яке місце є вашим улюбленим у місті дитинства?

Володимир Ткаченко: В Дніпрі я був востаннє два роки тому. Мене щось туди не тягне. Київ більше "моє" місто, аніж Дніпро. Але в Дніпрі залишилися гарні люди, з ким я намагаюся підтримувати стосунки.

Bagira: Артисты — довольно капризный народ. А вы? Какие требования предъявляете к приглашающей стороне (не считая технических требований для хорошего звука)?

Володимир Ткаченко: Я не примхливий артист. Головне — аби був гарний звук і водичка негазована. Хоча я люблю газовану з льодом.

Nikitos: Что важнее — быть талантливым или уметь себя продавать?

Володимир Ткаченко: Кожен повинен займатися своєю справою. Якщо людина талановита в чомусь, то їй потрібен хтось, хто вмітиме продати цей талант. Бо вміти продавати — це теж талант. Я знаю багатьох талановитих людей, але ніхто про них не знає, бо вони просто не вміють себе продати. Тож їм просто потрібно знайти таку людину, яка вміє це робити.

Nikitos: Я читал, что вы были на рождении своей дочери рядом с женой? Как вы на это пошли?

Володимир Ткаченко: Я хотів побачити це на власні очі. Можу сказати зі стовідсотковою впевненістю, що це крутіше, аніж iPhone-8, аніж Tesla. Цього ніколи не придумає людина, бо це навіть не нанотехнології! Дивишся і розумієш, що людина може створити собі подібну людину. Це нереально круто!

Nikitos: Вова, як ви ставитеся до автографів? Чи брали ви колись автографи в інших людей, коли були молодим, чи можливо недавно? В чому, по-вашому, полягає цінність автографів для твоїх прихильників?

Володимир Ткаченко: Я брав автографи у людей, які мене надихали: спортсменів, митців... Для мене це просто частинка тієї людини. Коли дивлюся на автограф, мені стає якось тепло.

Що означає для інших мій автограф — не знаю. Напевно, для кожного своє.

Маша Винницкая: Владимир, скажите, пожалуйста, какое ваше любимое блюдо? И на что вы способны ради любимой женщины?

Володимир Ткаченко: Хоч мені цього й не можна, але я люблю картоплю в будь-якому вигляді. І моя дочка теж "бульбашка", теж любить картоплю. Мабуть, на все. Якщо жінка справді є коханою, то чому не зробити все для неї...

Vladlen_35: Чи можливо україномовним виконавцям вийти на світову арену (номінуватись на "Греммі" і т.д.), творячи лише в Україні? Чи є в Україні лейбли або інші речі, які реально можуть просувати виконавців?

Володимир Ткаченко: Насамперед, головне, що може зачепити людей — контент, який ви пропонуєте. Звісно, треба себе вміти себе подати. Як ми пам'ятаємо, був такий PSY із Gangnam style — це гарний приклад реклами. І в Україні є лейбли, які просувають людей, але вони дуже вузькоспрямовані, як то кажуть, попса. Ви повинні робити своє і не дивитися довкола. Якщо ви любите те, що робити, і слухач це полюбить.

Анастасия Онищенко: Какое ваше любимое время года и почему?

Володимир Ткаченко: Я люблю весь рік. В кожній порі року є щось, що мені подобається. Це як дві ноги і дві руки. :)

Vladlen_35: Розкажіть, які риси потрібні творчій людині в Україні, щоб реалізувати свої задуми на хорошому рівні? З якими суто українськими складнощами доведеться стикнутись?

Володимир Ткаченко: Наполегливість, щирість і цілеспрямованість. Зіткнутися доведеться з нерозумінням, хабарництвом і кумівством. :) Бізнес по-українськи...

Анастасия Онищенко: Как много в жизни изменилось с рождением дочки?

Володимир Ткаченко: Все змінилося. Почалося нове життя.

Vladlen_35: Как Вы думаете, почему по ТВ так много попсы и так мало рока?

Володимир Ткаченко: Коли востаннє ви купували квиток на рок-концерт? Окрім "Океану Ельзи"? Якщо ви на нього ходили... Отож бо й воно. Рок — це дуже вузька спеціалізація в музиці, як і джаз, і інше. Тому що сьогодні біля стерна стоять гурти "гопца-дрица, гоп ца-ца" та подібні. Вони теж мають право на існування, але їх дуже багато. Людям це подобається. Якби не подобалося, їх би не було так багато. І тільки інколи людині потрібно щось ліричне чи рокове.

Vladlen_35: Чи відчуваєте ви запит на якісну суто інструментальну музику в нашій країні?

Володимир Ткаченко: Якщо багато людей буде її робити, буде і запит. Все залежить від артистів та аудиторії. Що більше ми, артисти, робитимемо такої музики, то більше слухач її слухатиме.

Vladlen_35: Що особисто для вас потужний спів? Це коли склянки тріскаються та віконні шибки дзвенять?:)

Володимир Ткаченко: Та ні. Це коли ти на межі і розумієш, що тебе зараз розірве на шматочки. Але не завжди гучно — це потужно. Інколи можна й тихо щось потужно проспівати.

Tanya: Чи любите Ви народні пісні? Якщо так, то яка найулюбленіша?

Володимир Ткаченко: Якщо мені нічого не спадає на гадку, то, мабуть, я не дуже їх люблю. Я завжди слухав дещо іншу музику, що можна побачити по моїх піснях.

Лера Гринь: Владимир, расскажите нам, пожалуйста, как проходит подготовка к вашему концерту?

Володимир Ткаченко: Щотижня ми збираємося з хлопцями в лазні... :) Звісно, репетируємо, дивимося, що гарно виходить, що — погано. Але, скажу по секрету, виходить дуже круто. Чекаю всіх 27 травня, щоб ви могли самі все почути і висловити власну думку.

Tanya: Ваш прогноз, коли нарешті українці відродять у собі втрачену гідність, оберуть собі нормальну владу, яку зможуть контролювати, та заживуть по-європейськи вже? Це буде покоління наших дітей, онуків чи правнуків?

Володимир Ткаченко: Коли українці припинять красти та почнуть щось робити не для себе, а для довкілля, для всіх українців. Треба почати з себе. Якщо кожен почне з себе, почне змінюватися країна.

Tanya: Cкажите, как была написана ваша первая песня? Как вообще пишутся песни? Для этого нужно тихое спокойное место, или муза может прийти и в супермаркете, где куча народа?

Володимир Ткаченко: Перша пісня мені наснилася — пісня "Тебя выбираю". Що потрібно для писання пісень? Кожному — своє. Я відчуваю в такий момент тепло в пальцях, ще тепло десь в районі серця. І відчуваю якесь сонячне проміння. Розумію, що треба взяти гітару. Беру гітару і пишу пісню... Просто умію налаштуватися.

Tanya: Чи відчуваєте ви особисто, що українським артистам стало легше дихати, коли сюди припинився потужний потік російських гастролерів?

Володимир Ткаченко: Можна було й раніше вільно дихати. Просто багато хто сидів на дупі і чекав чогось, манни небесної. Але треба щось робити. Раніше було легше, коли були "донецкие бабки". Але тепер стане зрозуміло, як то кажуть, хто є хто і хто на що спроможний.

Tanya: Ви вірите у виховну функцію музики, тобто що музикант за допомогою власної творчості може впливати на свідомість людей, формувати смаки, позицію? Чи здатна музика викорінювати хвороби суспільства, по-вашому?

Володимир Ткаченко: Так, я в це вірю. Тому цим і займаюся. Тому й лишився в Україні, а не поїхав у Штати. Я вірю, що кожна творча людина, яка має доступ до інших людей, так чи інакше на них впливає. І від артистів теж багато залежить, бо їхня позиція вказує правильний шлях тим людям, які на них дивляться.

Tanya: Чи можна в Україні прожити тільки музикою? Вам це вдається? Чи музика — не єдиний ваш заробіток?

Володимир Ткаченко: Музика — це мій єдиний заробіток. Але хочеться жити, а не виживати. Протягом останніх років все трохи не так, як було раніше. Це радше виживання. Але я налаштований позитивно і розумію суть цієї ситуації. Взагалі, не може артист заробляти більше за пересічну людину в Україні. Тому треба, щоб наше керівництво створило умови для українців, щоб вони мали змогу ходити на концерти і купувати квитки, бо це замкнуте коло.

Vladlen_35: Чи є для вас прийнятними такі способи привернення уваги до свого імені, як оприлюднення подробиць особистого життя, відверті фотосесії, епатаж тощо?

Володимир Ткаченко: Ні.

Vladlen_35: Що можуть і мусять робити митці, зокрема, й артисти, аби повернути уми мешканців Донбасу до України? Як вони можуть посприяти тому, щоб Донбас став українським не тільки за формою, а й за змістом?

Володимир Ткаченко: Ніяк не можна змінити... Скажіть, будь ласка, чи собачі какулі можуть за якихось умов стати їстівними? Ні. Якщо ці люди за своєю суттю не "какулі", вони зможуть змінитися — головне тут бажання.

Vladlen_35: Владимир, ведь вы родились еще в Советском Союзе. Поделитесь, какие самые яркие впечатления хранит ваша память о советских временах? Как вам жилось в тисках массы правил, идеологии и кучи "нельзя", которые были тогда?

Володимир Ткаченко: Пам'ятаю, як виграв 100 карбованців у "Спортлото". Пам'ятаю, як у мене в садочку вкрали мої білесенькі новесенькі сандалі. Пам'ятаю фруктове морозиво по 15 копійок. На обмеження я якось не дуже реагував. Я розумів, що не такий якийсь, бо мені було дуже складно в тому суспільстві, де зростав. І тільки десь у 25 років я відчув свободу в повітрі, бо я мав змогу самовиражатися.

Vladlen_35: Сейчас, когда прошло уже немало времени с тех пор, когда вы участвовали в "Х-факторе", скажите, что чаще всего вспоминаете об этом проекте? По каким моментам возникает ностальгия? И повторения чего вы бы ну точно не хотели в вашей жизни с того периода? Спасибо.

Володимир Ткаченко: Я навіть якось не думаю про те, що було. Було — й було. Для мене це як онлайн-школа швидкого реагування...

Vladlen_35: А каких высот вы стремитесь достичь в творческом плане? Вот что для вас будет той точкой, событием, когда вы сможете себе сказать, что реально многого добились в творчестве и реализовались как артист? Вы вообще амбициозный человек?

Володимир Ткаченко: Напевно, я хотів би зібрати колись стадіон. Тоді б я міг взяти відпустку на кілька років і не думати ні про що, а просто писати. Для мене гроші ніколи не були самоціллю. Головне — щоб люди мене почули.

Liliana_Kris: Вас никогда не обижало, что украинцы охотнее слушают не произведения высокого музыкального искусства, а попсу, шансон и так далее, отдавая предпочтение примитивному мотивчику? Бывает, что опускаются руки, глядя на такие предпочтения?

Володимир Ткаченко: Ви пишете, що люди слухають шансон чи попсу. У нашому випадку це "тюремний блатняк", тому що шансон — це дуже гарна музика. Як і попса — це популярна музика. А в нашому випадку то навіть не попса, а "искусственно выведенный баклажан". Щороку в музиці є нові тренди, і продюсери намагаються скласти "два плюс два", щоб отримати такі пісні як "Тает лед", "Твои глаза", "Нино" та інші. У мене ніколи не опускаються руки, тому що я роблю ту музику, яка мені подобається і яка йде від самого серця.

Liliana_Kris: Считаете ли вы, что мужчина в семье главный? Или вы склоняетесь к более современным схемам в отношениях — партнёрству или главенствованию жены?

Володимир Ткаченко: Це такий "совок" вважати, що чоловік обов'язково має бути головним... Нема різниці. Чоловік та жінка мають бути друзями, партнерами, коханцями.

Liliana_Kris: Як впливає на ваше бажання виходити на сцену і творити, наповнення стрічки новин про поточні події в Україні? Наскільки війна та все це, так би мовити, "підрізає крила"?

Володимир Ткаченко: Звісно, це нічого веселого не додає. Коли я виходжу на сцену, хочу надихнути людей, почати з себе, бо тільки так ми можемо змінити Україну на краще.

Маргарита Кравченко: Говорят, что красота открывает многие двери. А Вам приходилось добиваться чего-то во многом благодаря именно внешности? Или ничего в жизни не дается "за красивые глаза"?

Володимир Ткаченко: Не знаю, я ж народився чоловіком. Мабуть, це більше трапляється з дівчатами по життю.

Маргарита Кравченко: А вы пойдете на "Евровидение" в Киеве?

Володимир Ткаченко: Ні, не піду — подивлюся вдома по "тєлєку".

Маргарита Кравченко: Наскільки, по-вашому, виховані музичні смаки українців загалом? Чи вміємо ми по-справжньому цінувати власну українську культуру, як вам здається?

Володимир Ткаченко: Зараз люди тільки починають замислюватися, що слухають, бо в них небагатий вибір сьогодні насправді. Все це сприяє створенню нового українського контенту. Років за 10 ми почуємо багато гарних українських артистів та музики.

Маргарита Кравченко: Як ви ставитеся до того, що війну на сході і досі називають антитерористичною операцією?

Володимир Ткаченко: Фігово. В Україні йде війна. Якщо у нас буде оголошено стан війни, у нас багато що зміниться. І це буде на користь Україні. Мав би змогу, вбив би "Гобліна", але не маю такої кнопки.

Маргарита Кравченко: С чего началась ваша карьера в шоу-бизнесе?

Володимир Ткаченко: Я навіть не розумію, чи я в ньому. Якби я робив ту музику, яку купують мільйони, я був би в шоу-бізнесі. Але я роблю ту музику, яка подобається мені. Але це не шоу-бізнес, а власні амбіції.

Маргарита Кравченко: К чему вы стремитесь в жизни? Есть ли у вас какая-то сверхзадача?

Володимир Ткаченко: Я намагаюся донести до людей свої почуття, намагаюся відчути це життя і перекласти на музику. Іноді людям потрібно почути якесь слово, щоб почати щось робити. Це дуже складно іноді, бо довкола відбувається мало позитивного. І чудово, коли ти можеш підняти бойовий дух і робити щось позитивне.

Маргарита Кравченко: Какие приятные и не очень открытия в жизни и в людях вы сделали с приходом известности или когда вы вошли в мир шоу-бизнеса? Чем вас приятно или неприятно удивили наши "випы" и люди с именем?

Володимир Ткаченко: Як ми знаємо, те, що ми бачимо по ТБ, не завжди реально. Часто у людей просто відповідний образ, роль. А по життю вони бувають дуже поганими. Це кожен для себе вирішує. Я намагаюся не спілкуватися з такими людьми.

Маргарита Кравченко: Существуют ли для вас в творчестве какие-либо табу (темы, приемы, что-то другое)?

Володимир Ткаченко: Ні. Табу одне — не робити "формату". Одне правило — робити те, що мені подобається, за що мені не буде шкода, про що донька потім спитає: "Тату, що то було, що ти зробив?".

Маргарита Кравченко: У вас не возникало желания снять клип о нынешней войне? Если да, то о чем именно вы хотели бы рассказать?

Володимир Ткаченко: Якщо ви знаєте, у мене є пісня "Я повернусь". Ми не хотіли її запускати без відеороботи, тому що розуміли, що хочемо показати суть пісні. Але вона виходить дуже дорога — там велика ідея... Вона про всю війну і всю боротьбу України. Якщо у вас є бажання, ви можете залишити мені повідомлення — я думав створити сторінку на стартапі і зібрати кошти на відео — це буде мікрокіно про Україну та війну.

Маргарита Кравченко: Як місцеві жителі на Марса Аламі сприймали знімальну команду та камери під час зйомок "Амелі"? Як реагували?

Володимир Ткаченко: Все було дуже круто, всім подобалося. Вони допомагали. У пустелі 5-6 разів застрягав у піску — мені допомагали. Якщо ти гарна люди, до тебе липнуть гарні люди — подібне притягує подібне.

Маргарита Кравченко: А як ви по життю ставитеся до подорожей із наплічником, наметом, ночівлею у спальнику та відсутності комфортних умов відпочинку?

Володимир Ткаченко: Круто. Я б хотів заробити грошей та мати змогу поїхати по світу і подивитися на нього. Як у Америці...

Маргарита Кравченко: Інколи музиканти пишуть "у стіл" і їхні твори чекають свого часу тривалий період. А у Вас так буває, що написана пісня лежить у столі і чекає доки стане затребуваною?

Володимир Ткаченко: У мене багато таких. На кожну пісню є свій час. І не треба форсувати події.

Анатолій Шушук: Володимире, чи не було вам образливо за програш в "Х-факторі", де ви були найпрофесійнішим учасником? Чи підтримуєте ви якісь стосунки з учасниками того щоу?

Володимир Ткаченко: Недавно зустрічався з Антоніо Рибальченком. З хлопцями та дівчатами з проекту ми не підтримуємо стосунків зараз. Ще наприкінці проекту трохи зустрічалися, а зараз — ні.

Olga_65: Сложилось впечатление после гибели Кузьмы "Скрябина", что в Украине талантливому музыканту и просто классному человеку надо умереть, чтобы его по достоинству оценили, заметили... Это ложное впечатление?

Володимир Ткаченко: Навіть не знаю щодо "Скрябіна". Його дуже любили й поважали і за життя.

Звісно, некролог — то найгарніший піар. Але краще просто до кінця, сумлінно робити свою справу і не опускати руки.

Olga_65: Как вы относитесь к иммиграции? Продолжаете общение с друзьями, которые выехали из страны? Осуждаете их позицию или ваши отношения и общение от этого не страдают?

Володимир Ткаченко: У мене таких знайомих, що поїхали з України, особливо й нема… Хтось із друзів ще зі школи поїхав, але це — їхній вибір. Чому мені їх засуджувати... Мій вибір — Україна.

Olga_65: Насколько жесткая конкуренция среди украинских артистов? Вы ее ощущаете?

Володимир Ткаченко: Ні, особисто я конкуренції не відчуваю.

Olga_65: Сохраняется ли для нашего исполнителя такая проблема, как необходимость вписаться в формат? Насколько форматность — жесткое требование, мешающее творить музыканту?

Володимир Ткаченко: Ці "формати" часто ламають людей. Але згодом, якщо ви будете писати гарну музику, то "формат", навпаки, підлаштовуватиметься під вас. "Формат" — це свого роду перевірка.

Dima_29: Чому серед сучасної попси (не тільки нашої вітчизняної) так багато примітивного і в плані музики, і в плані текстів? Попит народжує пропозицію, чи пропозиція виховала такого слухача?

Володимир Ткаченко: Пропозиція виховала слухача. Нас багато років цим "годували". Треба робити нове, щось зі змістом. І саме до такого продукту люди мають звикати.

Dima_29: На концерти яких українських артистів ви самі ходите? Який був останній?

Володимир Ткаченко: Останнім був у мене концерт "Океану Ельзи", до того — "Другої ріки", "С.К.А.Й."... На Тіну разок ходив...

Dima_29: Ви вірите у здатність артиста виховувати та освічувати свою аудиторію? Чи виконання такої просвітницько-виховної функції артистами — утопія?

Володимир Ткаченко: Все йде від віри. Головне — вірити в себе. Що віддаєш, те й отримуєш.

Lika: Считаете ли Вы адекватными гонорары Джамалы, Оnukaи Русланы за выступление на "Евровидение"? Может, дешевле было бы пригласить Мадонну?

Володимир Ткаченко: Не можу їх засуджувати. Навіть не знаю, як би я вчинив. Я згоден виступити за 500 тисяч гривень. На них я куплю хлопцям протези та допоможу дітям із вадами.

Надія Майна

Фото В'ячеслава Ратинського

Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред