Сергій Мартинюк: можливо, "Бандерштат" є єдиною можливістю для нас стати частиною української історії

"Ми, не маючи якихось серйозних заробітків із фестивалю, проводимо його, не бажаючи лишати справу, якій віддали 11 років свого життя", — зазначив арт-директор "Бандерштату".

Сергій Мартинюк

На сайті "Главред" відбувся чат із арт-директором фестивалю "Бандерштат", фронтменом гурту "Фіолет" Сергієм Мартинюком. Спілкуючись із читачами незадовго до одинадцятого фестивалю "Бандерштат", який уже став справжньою культурною візитівкою Волині, він розповів, чим цьогорічний фестиваль буде відмінний від усіх попередніх, з якими проблемами доводиться стикатися під час організації "Бандерштату", як фестиваль сприймається в сусідніх Білорусі та Росії, чи змінилося щось на краще для гурту "Фіолет" із введенням квот на українську музику, як заборона російських соціальних мереж вдарила по артистах, а також із чим пов'язаний попит українців на "пластмасову попсу".

Подаємо стенограму чату з Сергієм Мартинюком.

Віктор Васюра:Кажуть, для учасників російсько-української війни вхід вільний. Який порядок входу?

Сергій Мартинюк: У нас є відповідальна людина, яка займається набором списку українських вояків, які безоплатно можуть пройти на територію фестивалю на всі три дні. Контакти цієї людини можна знайти через наші офіційні спільноти або сайт.

Olya Doshchyk:Раніше читала, що цього року на "Бандерштаті" на всіх трьох сценах виступи виконавців відбуватимуться майже одночасно. Чи не відмовилися ще від цієї ідеї? І чому цього року вирішили формувати розклад виступів саме так? Наперед вдячна за відповідь. І ще дуже дякую за сам "Бандерштат"! Це прекрасний фестиваль із неймовірною атмосферою, ви величезні молодці!

Сергій Мартинюк: Дякую за хороший відгук.

Практика проведення кількох сцен одночасно — це європейська практика і практика українських великих фестивалів. Попри складність вибору, на якого з виконавців або гуртів йти, ми свідомо пішли на такий крок, тому що проведення тихої сцени в нічний час не завжди влаштовувало музикантів, які не хотіли виступати пізньої години. І це влаштовувало далеко не всіх глядачів. Те саме стосується "важкої сцени", яка проходила до початку головної сцени під палючим сонцем.

Александр Бех:Що робити людині для якої важка музика, алкоголь і фестиваль є цілісним поняттям? Які найдивніші вимоги (і від кого) у виконавців до організаторів фесту? Дякую!

Сергій Мартинюк: Потрібно змиритися з тим, що "Бандерштат" зайняв свою нішу безалкогольного фестивалю, і його відвідування може стати для вас цікавим внутрішнім challenge-м — провести три дні без алкоголю. :)

Оскільки line up фестивалю складається переважно з українських виконавців, побутові та технічні рейдери не містять якихось виключних вибриків і вимог.

Dinka:Чи відомо вам, як "Бандерштат" сприймається в Росії чи в Білорусі? Фестиваль, назва якого вже в собі несе слово, яке навіює жах чи істерику на росіян. Адже, напевно, наявність такого фестивалю різні "кісєльови" використали б у інформаційній війні проти нашої країни.

Сергій Мартинюк: Що стосується Білорусі, то всі десять років поспіль існування фестивалю до нас приїжджали делегації білоруськомовних громадян Білорусі, які цілком розділяють ідеологію фестивалю.

Що стосується Росії, то ми неодноразово зустрічали в російських ЗМІ згадки про "Бандерштат" як про "фашистський шабаш", на що ми давно перестали реагувати.

Сергій Мартинюк

Dinka: До речі, Сергію, чи лишаєтеся ви і досі персоною нон-грата на території країн Митного союзу, чи щось змінилося? З чим пов'язуєте це рішення щодо вас? І наскільки це обмеження вам заважає?

Сергій Мартинюк: Нещодавно ми отримали лист про те, що мені заборонений в'їзд до країн Митного союзу, Білорусі в тому числі, куди мене минулого березня не впустили на концерти, до 2020 року. Причин такого рішення нам зазначили. Можливо, це пов'язано з "Бандерштатом", можливо — з участю в Революції Гідності.

Зараз ми з білоруськими дипломатами вирішуємо питання щодо можливості концертної діяльності саме в їх країні в обхід норм Митного союзу.

Обмеження найбільше б'є по відсутності живої комунікації з нашими білоруськими шанувальниками, частина яких минулої осені змушена була приїжджати на наші турові концерти до України.

Dinka:Може, варто було б "Бандерштату" робити невеличкі виїзні фести десь на східній Україні, де українська музика більше потребує популяризації? На Волині люди і так "в темі"...

Сергій Мартинюк: Цілком підтримую вас. Але технічно це зробити досить непросто, бо кожен подібний виїзд передбачає певний бюджет, який включає транспортну логістику, залучення виконавців та хоча б мінімальний кошторис на рекламу. І якби нам вдалося знайти зацікавлених партнерів з українського сходу, ми б із задоволенням розглянули можливість проведення точкових заходів.

Peppa:Як гадаєте, наскільки суттєво збільшиться кількість охочих побувати на "Бандерштаті", якщо прибереться його особливість — безалкогольність? :)

Сергій Мартинюк: Маю внутрішні підозри, що кількість відвідувачів фестивалю зросте як мінімум втричі. Надто нерозривно у свідомості пересічних фестивальників стоять поняття рок-н-ролу і алкоголю. Хоча і для нас, організаторів, був би певний плюс, тому що вперше за всі роки фестивалю нам вдалося б залучити серйозних алкогольних спонсорів.. :)))

Lapa:Сергію, розкажіть, з якими проблемами найчастіше доводиться стикатися під час підготовки фесту?

Сергій Мартинюк: За всі роки проведення "Бандерштату" найгострішим для нас було питання фінансів. За часів президентства Януковича і влада, і великий та середній бізнес боялися йти на партнерство з нашим фестивалем. Це стосується і Волині, і загальноукраїнських масштабів. Власне, це і призвело в певний момент до того, що ми чітко поставили собі за ціль робити фестиваль самоокупним.

Сергій Мартинюк

ragneda_karpovna: Чим "Бандерштат-2017" буде відмінний від усіх попередніх? Що стане родзинкою?

Сергій Мартинюк: "Бандерштат" змінив локацію — це чи не найголовніша фішка цьогорічного фестивалю. На фестиваль можна буде потрапити з центру міста, при тому що сам фестиваль буде проходити поза межами Луцька. Щоб потрапити на територію фестивалю, ви повинні будете перейти річку Стир по спеціально зведеному мосту. Фестиваль вперше прийматиме таку кількість виконавців (понад 60 гуртів). Вночі передбачені виступи відомих українських реперів та ді-джея Тапольського — музика таких напрямків на "Бандерштаті" лунатиме вперше.

Inga:Чи не планує фестиваль перебратися до Києва, чи принципово — Луцьк?

Сергій Мартинюк: Кілька років тому ми задавалися цим питанням, міркуючи над тим, щоб просувати фестиваль у напрямку українського сходу і тих регіонів, де, на відміну від Західної України, патріотизм спостерігається ледь не на побутовому рівні, ні про історію УПА, ні про інші героїчні сторінки української історії молодь зокрема не знає. Але зупинилися на тому, що "Бандерштат" — одна із найяскравіших іміджевих візитівок Волині. Хоча особисто я, як арт-директор фестивалю, все більше задумуюся про міграцію фестивалю в інші міста, можливо, і в Київ.

Inga:За нинішніх непростих політичних та економічних обставин у країні, чи легко виживати фестивалю? Тяжко виборювати місце під сонцем?

Сергій Мартинюк: Нелегко. Зокрема, з причин активного розвитку фестивального руху в Україні і формування здорової конкуренції ледь не за кожного відвідувача. По факту виграють ті фестивалі, які не бояться ризикувати і запрошують відомих закордонних виконавців. Попри нішевість "Бандерштату" і україноорієнтовану програму ми теж працюємо над концептуальним розширенням нашого наповнення.

mister_X:Сергію, розкажіть коротко, як народився фестиваль "Бандерштат", і кого можна назвати його батьками?

Сергій Мартинюк: Фестиваль "Бандерштат" народився у далекому 2007 році на Волині, в середовищі молодіжної організації "Національний Альянс". Ми мріяли створити фест, який би репрезентував той сегмент української музики, який роками перебував "за бортом" українських медіа. "Бандерштат" за кілька років обріс ідеями та традиціями, які перетворили фестиваль із просто чергового музичного фестивалю на майданчик, де раз на рік збирається чи не найактивніша молодь з усієї України.

Наразі "Бандерштат" є спробою демонстрації сучасних досягнень українців — від культурного і громадського сектору до представників малого і середнього бізнесу.

Сергій Мартинюк

polit_ua: Скажіть, а наскільки допомагає хоч чимось місцева влада в організації "Бандерштату"? Чи допомагає тим, що не заважає?:)

Сергій Мартинюк: Насправді допомагає, хай фінансово це гроші невеликі, проте значно важливіша адміністративна підтримка різного роду муніципальних управлінь та відділів, які допомагають нам із розбудовою інфраструктури фестивалю та його промоцією в місті та на Волині загалом.

Panianka:Яка вартість квитків на "Бандерштат"? За яким принципом ви формували ціну?

Сергій Мартинюк: Вартість квитків на "Бандерштат" становить 480 гривень за три дні. Інформацію про квитки можна знайти на офіційному сайті або на сайтах наших квиткових партнерів: kasa.in.ua та concert.ua. Що стосується формування ціни, то ми виходили з попередньо сформованого бюджету фестивалю та ринкової кон'юнктури.

Panianka:Сергію, чи всі виконавці та гурти, кого запрошують на фестиваль, завжди охоче погоджуються? Бувають такі, що висувають надто нескромні умови?

Сергій Мартинюк: Нескромних вимог не пам'ятаю. А от гурти, які відмовляються грати на фестивалі з різних причин, інколи навіть політичних, не бажаючи себе жодним чином асоціювати з тематикою "Бандерштату", є. Але їхніх назв я озвучувати не буду.

Panianka:Чи окупається фест за рахунок проданих квитків?

Сергій Мартинюк: На сьогоднішній день, якщо йдеться про цьогорічний фестиваль, то бюджет поки не виконується. Тому ми чекаємо від наших постійних відвідувачів і українців загалом активізації в купівлі квитків. Обіцяю, що сам фест вас не розчарує.

ProdanOlena:Сергію, організовувати фестиваль — дуже складно. Організовувати його стільки років — ще складніше. Яка ваша в цьому зацікавленість? Що для вас особисто найголовніше у цьому фестивалі?

Сергій Мартинюк: Причини подальшого проведення фестивалю цілком ірраціональні з позицій особистих. Мої знайомі колеги, орги інших українських фестивалів, після серйозних фінансових "вльотів" продовжують робити свої фестивалі. При цьому відповісти, що ними керує, вони точно не можуть. Подібним чином і ми, не маючи якихось серйозних заробітків із фестивалю, проводимо його, не бажаючи лишати справу, якій віддали 11 років свого життя. А раптом "Бандерштат" — це єдина можливість для нас стати частиною новітньої української історії. :)

Сергій Мартинюк

Liuba Borysiuk:Скільки відвідувачів очікується цього року на "Бандерштаті"? Коли буде карта фестивалю?

Сергій Мартинюк: Карта фестивалю з'явиться наступного тижня.

Відвідувачів цього року чекаємо близько 10 тисяч.

Юлія Левік:Чи варто брати з собою дитину на фестиваль? Є пункти підзарядки та душу?

Сергій Мартинюк: Дитину брати обов'язково. Фестиваль у нас уже кілька років позиціонується як сімейний. Про це яскраво свідчить не лише безалкогольний формат, але й дитяче містечко на фестивалі, де вашими дітьми будуть опікуватися найкращі луцькі педагоги, майстри і кваліфіковані волонтери.

Душі і пункти підзарядки традиційно будуть. Ближче до фестивалю, після формування остаточної карти локацій, ми повідомимо, де саме на території фестивалю вони будуть знаходитися.

tania_00:Як ви ставитеся до Фіолет.family, до їхніх фан-артів і так далі (часто можна побачити, що ви викладаєте щось на своїх сторінках у соцмережах)? Чи є якісь особливі фанати, яких ти запам'ятовуєш після першої ж зустрічі?

Сергій Мартинюк: Я сьогодні не планував відповідати на питання, не пов'язані з фестивалем "Бандерштат", тому на питання, які стосуються "Фіолету" і особисто мене, відповідатиму коротко і лаконічно.

До Фіолет.family і до їхніх арт-потуг я ставлюся прекрасно. Як мінімум, пам'ятаю в обличчя наших шанувальників з різних українських міст.

Sonita:"Фіолет" не планує взяти участь у "Євробаченні"? Як ставитеся до цього конкурсу? ЯК гадаєте, чого не вистачило O.Torvald для ліпшого результату?

Сергій Мартинюк: Поки не плануємо, але думаємо над цим. Усе залежить від того, чи буде в нас пісня, з якою ми зможемо прийняти участь у національному відборі.

O.Torvald виконав свій максимум перед українською аудиторією. А що стосується аудиторії з Європи, то, очевидно, дивилася шоу далеко не цільова аудиторія нашої банди.

Сергій Мартинюк

Larisa:З початком війни стало модним серед українських артистів створювати пісні про неї, і певною мірою і для певної аудиторії це стало маркером — якщо є така пісня, то "свій", якщо ні, то тут уже виникають запитання… Отже, питання в тому, наскільки, за вашими спостереженнями, часто просто паряться на цій темі, записуючи пісні на злобу дня, а не від душі, просто щоб бути в тренді?

Сергій Мартинюк: Подібне систематично спостерігалося під час Революції Гідності та в перший рік війни на сході. Але як виявилося, прикро це визнавати, тенденція ця була короткочасним мейнстрімом, часто дійсно неякісним і кон'юнктурним. Але морально осуджувати музикантів я не можу — це їхні особисті справи, про що співати і коли.

Paulina: Чи бачите ви якийсь позитивний ефект від відмови від російської музики? Ну, як відмови… скоріше, скорочення можливостей її чути звідусіль з легкої руки наших можновладців.

Сергій Мартинюк: Поки я особливо не відчув це на собі як музикант. "Фіолету" стало більше тільки на окремих радіостанціях, і пов'язано це не так із квотами, як із музичними редакторами, які налаштовані підтримувати і ротувати сучасний український продукт.

Moral:Якщо, наприклад, проглянути фото з "червоної доріжки" Одеського кінофестивалю, то часто аж моторошно стає від несмаку та вульгарності вбрань, так само — і з музикою… От чому, з вашої точки зору, у наших людей найбільший попит на "попсу" — тупу, примітивну, з вульгарними кліпами, головне, аби мотивчик був простий та "прилипучий"?

Сергій Мартинюк: Є дві причини, на мій погляд. Музична культура пересічного українця, на відміну від західних музичних традицій (блюз, джаз, рок-н-рол), формувалася на основі радянської естради, для якої якість і концептуальність не важили нічого. Вона виконувала державне замовлення. Сучасний український шоу-бізнес досі перебуває в орбітах впливу російського шоу-бізнесу, який став логічним наступником традицій радянської естради.

Що стосується популярності "пластмасової попси" і яскравої картинки на ТБ, то я пов'язую це зі складним життям українців, які шукають віддушину в чомусь, що б не змушувало їх зайвий раз рефлексувати мізками, а давало можливість тотально відпочивати. Це така внутрішня місія поп-музики у світі загалом — давати людям можливість бездумно відпочивати. Тішить, що в Україні формується своя якісна поп-сцена.

Сергій Мартинюк

Booklia:Як ви ставитеся до заборони російських соцмереж? Складається враження, що для виконавців та артистів це створило не зручності, позбавивши потужного майданчика для просування власної творчості.

Сергій Мартинюк: Тактично для музикантів це дійсно було ударом, тому що чимало українських гуртів за відсутності рекламних бюджетів на концерти і тури активно послуговувалися зручним функціоналом мережі "Вконтакте". ВК був зручний і тим, що дозволяв авторам музики й молодим гуртам легко поширювати свою музику величезними аудиторіями підписників. Чого Фейсбук, до прикладу, в силу свого інтерфейсу та функціоналу, робити можливості не дає.

Проте стратегічне рішення про блокування російських мереж цілком виправдане, на мій погляд. Єдине, що дуже хотілося б, аби влада так само завзято ремонтувала дороги. :)

Booklia:З чим пов'язана зміна складу "Фіолету"? Як це вплине не творчість гурту — будуть змінюватися тексти, напрямки? Яких експериментів у зв'язку з цим уже можна очікувати?

Сергій Мартинюк: Про причини зміни складу гурту я вже неодноразово розповідав у тематичних інтерв'ю для музичних видань та на наших офіційних сторінках. Скажу коротко: потреба змін у гурті була невідворотна. Гурту була необхідна "свіжа кров" та остаточна локалізація в Києві. Щодо змін з усім іншим, то час покаже.

strozhuk_k.:Чи буває так, що якусь пісню чи кліп зараз, через кілька років, хочеться переробити або не робити такого взагалі? Є такі, за які вам соромно?

Сергій Мартинюк: Занадто часто таке бажання виникає, тому намагаюся старого матеріалу не слухати і не дивитися.

Kukla:Який найбожевільніший вчинок здійснювали ваші шанувальниці? Траплялося, що вони створювали компрометуючі моменти?

Сергій Мартинюк: Опишу курйозний вчинок, а не божевільний. Нещодавно у Львові шанувальниця на вулиці, яка хотіла зробити зі мною селфі замість кнопки фотографування на смартфоні натиснула на іконку зі своїми фотографіями. І мені довелося побачити її голою в душі. Було весело. :)

Сергій Мартинюк

Meloman:Сергію, необхідність бути на виду, в ефірах, чого потребує гурт, аби просуватися, для вас обтяжлива чи, навпаки, в радість? Взагалі, ви більше любите тусовки, великі міста, постійну метушню і свято чи спокій, невеличкі містечка й неспішний плин життя?

Сергій Мартинюк: Я більше люблю проводити час вдома. Всі ефіри і будь-яка медіа-активність сприймається мною як необхідна передумова розвитку нашої справи. Тому жодних сумнівів у доцільності, робити щось чи не робити, у мене не виникає.

Meloman:Яку музику, точніше її напрямки, стилі, представлені в нашій країні, ви категорично не сприймаєте і чому?

Сергій Мартинюк: Мені не подобається гурт "ТІК".

Meloman:На якому майданчику вам комфортніше виступати — перед кількатисячним натовпом на фестивалі чи в камерній атмосфері? Хотіли б зібрати стадіон?

Сергій Мартинюк: Це моя ціль — зібрати НСК "Олімпійський".

Фото Інни Соколовської

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять