На сайті "Главред" відбувся чат зі співачкою Іриною Федишин. Спілкуючись із читачами, вона розповіла, чому не варто засуджувати вітчизняних виконавців, які під час війни їздять із концертами до Росії, хто і яким чином зрештою покарає їх, яким чином артисти можуть посприяти поверненню умів мешканців Донбасу до України, що справило найбільше враження під час виступів перед українськими військовими, чи зможе Україна гідно прийняти гостей "Євробачення", та як слід сприймати на цьому конкурсі учасника від Росії, а також чи відрізняється для неї слухач західної та східної України.
Подаємо стенограму чату з Іриною Федишин.
Inga:Те, що у українців змінилася свідомість за останні два-три роки — не секрет. Але чи завжди, відмовляючись від радянського, російського та вважаючи все українське най-найкращим, ми чинимо з розумом? Як не перегинати палку, не ставати сліпим у любові до України, не перетворюватися як то кажуть на "вишиватника", тверезо бачити вади, які є в нашого суспільства, а не кричати на кожного, хто на них вкаже, що він — "зрадник"? Поділіться Вашими міркуваннями. Дякую за відповідь.
Ірина Федишин: Питання непросте. Можливо, навіть дещо провокативне. Все треба робити з розумом, із мудрістю. Але Україна стільки всього пережила за останні роки, що в даній ситуації я не вважаю, що сильно любити українське це є перегинанням палки. Тому що наша культура, наша мова, наші традиції — це все наше рідне. А те, що рідне, — найкраще.
zin45:Як ставитеся до колег по сцені, котрі зараз стали на бік Росії, чи перебралися туди, чи просто відвідують тамтешні конкурси, їздять з виступами?
Ірина Федишин: В будь-якому разі засуджувати будя-яку людину — це неправильно. Ми не знаємо, що цю людину спонукало вчинити так чи інакше. Можливо, цей артист ніколи себе й не відчував українцем, тому він зараз на іншому боці. Але кожна людина, попри свою професію, залишається, перш за все, українцем. За даних обставин артисти, які їздять до Росії, чинять неправильно. Життя все одно внесе свої корективи. В першу чергу, глядачі зроблять висновки. Якщо буде треба, то вони покарають цих виконавців: можуть не ходити на концерти, не слухати їхніх пісень, не цікавитися їхньою творчістю.
zin45:Що артисті, митці можуть і мають зробити, аби посприяти поверненню жителів окупованих територій до України, причому не тільки фізично, а й ментально, світоглядно?
Ірина Федишин: В першу чергу, ми не маємо їх засуджувати. По-друге, багато людей, в принципі, і не відверталися від України, а стали заручниками ситуації. Вони ж не винні, що Росія понаганяла туди танків і стріляє по їхніх домівках. Тому, в будь-якому разі, засуджувати людей, які там проживають, не можна. Навпаки, потрібно підтримати їх.
А митці та артисти мають випускати більше україномовного продукту.
Simka:За яких умов ви б погодилися виступити в Росії?
Ірина Федишин: В даній ситуації — за жодних.
Simka:Чи даєте ви концерти на підтримку українських військових? Бували у прифронтових містах чи на передовій? Якщо так, то що там найбільше вразило і запам'яталося?
Ірина Федишин: Даю концерти на підтримку українських військових. Буваю з концертами у військових частинах. Але у прифронтових містах не була.
Найбільше вразив патріотичний настрій хлопців та незламний український дух. Думаю, що безумовна любов до нашої батьківщини — це наша найсильніша непереможна зброя.
Запам'яталася моя автограф-сесія у військовій частині, де я на прохання хлопців розписувалася на ременях від автоматів або у військових білетах.
Ігор Тимофєєв: Чому вас не чутно в ефірі київських радіостанцій? Наприклад, на "Люкс ФМ" щодня звучать рекламні ролики у виконанні Козловського та Еріки (aka МамаРіка), а ваших нема навіть пісень? Голосом не вийшли чи західняцьке "братство" дало збій? Чи не боїтеся ви розділити долю Володимира Вермінського і Степана Гіги — людей, безумовно, талановитих, але відомих тільки на Західній (та й то не всій) Україні?
Ірина Федишин: Я вважаю, що з голосом — усе о'кей. "Братерства" ніякого нема.
Мене чутно в ефірах багатьох київських радіостанцій, але, звісно, не так масово, як би цього хотілося. Думаю, рано чи пізно пісень буде більше в ефірі. У кожного артиста є своя аудиторія, зокрема, й у Володимира Вермінського та Степана Гіги, а в мене — своя, яка зараз активно збільшується.
Larisa: Ірино, так склалося, що вас більше знають і слухають у західних регіонах України. Чи плануєте ви просувати свою творчість на решті території країни? Наскільки для вас помітна відмінність між аудиторією західної та східної й південної України, у якої більш високі запити? А як вам київська публіка? Є враження, що вона надто балувана різноплановими зірками? Дякую.
Ірина Федишин: Зараз у мене запланований всеукраїнський тур, який пройде всією Україною. Розпочнеться він великим концертом у Києві 4 листопада і продовжиться такими містами: Одеса, Харків, Полтава, Суми та інші.
Для мене глядач всюди однаковий. Сприйняття публікою артиста залежить від нього самого. Якщо він талановитий, харизматичний, щирий на сцені, то все завжди о'кей, і концерт закінчується вигуками "Браво!" і "Молодець!". Тому якщо кажуть, що публіка "балувана", то недопрацював артист на концерті. Глядача не обманеш.
Nina27:Чого чекаєте від "Євробачення-2017"? Україна зможе достойно прийняти гостей? Як гадаєте, чи правильно зрештою обрали місто для проведення пісенного змагання? А ще — як гадаєте, як нам слід примати учасника від Росії?
Ірина Федишин: Нових вражень, нових пісень, нових яскравих номерів.
Безумовно, Україна зможе достойно прийняти гостей.
Щодо міст, то будь-яке з них достойне приймати цей конкурс. Але, з економічних міркувань, проведення "Євробачення" в Києві є доцільним.
Як нам приймати учасника від Росії? Якщо це артист, який не висловлювався проти України, то сприймати його потрібно зі спокійною головою. Якщо ж ні, то, думаю, українці знайдуть багато способів, як "зустріти" і зробити виступ цього артиста незабутнім у його кар'єрі. :)))
Nina27: 2005 року ви вже брали участь у національному відборі на "Євробачення", що тоді пішло не так? Цей момент не позбавив остаточно бажання таки потрапити на цей конкурс? Тобто пробуватимете ще взяти участь в "Євробаченні"?
Ірина Федишин: Пішло "не так" у багатьох артистів. :) Але "все так" пішло у "Гринджолів" у тому році. Хоча цей момент позбавив мене бажання намагатися потрапити на цей конкурс, тому на даний момент я активно гастролюю, займаюся сольною концертною програмою і бажання брати участь в "Євробаченні" поки що нема. Але в майбутньому все можливо.
123456789:Чи будуть найближчим часом концерти в Івано-Франківську? Якщо так, то коли? Це будуть колядки? І ще — яка у вас вага і зріст, якщо не секрет?
Ірина Федишин: Планується концерт у Франківську у різдвяний період, тобто з колядками. За концертним графіком стежте на офіційному сайті або у соцмережах.
Вага — десь 54 кілограми, а зріст — 167 см.
Viktor:Пані Ірино, чи змогли б ви жити в іншій країні, не в Україні? Ніколи не виникало бажання емігрувати кудись? Наскільки у вас міцний зв'язок із "малою батьківщиною" — зі Львовом? Адже ви народилися у Місті Лева, живете в ньому, працюєте й не перебралися до столиці, як більшість наших артистів зазвичай робить...
Ірина Федишин: Не змогла б. Дуже люблю свою країну попри всі плюси чи мінуси.
Зв'язок зі Львовом у мене дуже міцний — настільки, що я навіть не хочу переїжджати жити до столиці, хоча буваю у Києві дуже часто, тож важко постійно мотатися туди-сюди.
У Львові — більш творча робота, а в Києві — більш бізнесова.
Simka:Чи завжди ви задоволені тим, що співаєте саме попсу? Чи хочеться інколи чогось інакшого — стилю, напряму, експерименту? Чим у музиці (а не в шоу-бізі!) ви б хотіли себе увіковічнити?
Ірина Федишин: Я співаю про те, що мені близьке, і ту музику, яка мені до душі. Щирість — попри все. Плюс — якість продукту. Якщо мене зацікавить інший стиль, я не проти експериментувати.
"Увіковічнити" я себе не хочу, але як артист хочу, щоб мої пісні були вічними. В даному разі такі пісні, як "Україна", "Малесенькі долоньки", "Цвіте калина", уже співає вся країна. Найчастіше — це діти, а дітей не обманеш. Це для мене основний орієнтир.
semen_senia:На що ви готові заради популярності, слави і аншлагів на концертах? Чи є для вас прийнятними такі способи привернення уваги до свого імені, як оприлюднення подробиць особистого життя, відверті фотосесії, епатаж тощо?
Ірина Федишин: В перше чергу, привертати увагу повинні мої пісні — щоб тільки завдяки своєму продукту я ставала більш популярною, щоб мої композиції люди хотіли почути ще раз і приходили на концерти, тим самим створюючи аншлаги. Такі способи привернення уваги, як відверті фотосесії чи нерозумний епатаж, — не для мене. Всюди має бути розумна межа.
Стосовно приватного життя — я з радістю ділюся своїми особистими подіями зі своїми прихильниками. Багато хто з нас сидить у соцмережах і ділиться особистими фотографіями, наприклад, радіючи успіхам своїх дітей. І я, як мама, теж хочу похвалитися якимись досягненнями своїх малих. Але у будь-якому разі це не робиться заради піару.
Таня Собенко:Чи будете ви перед концертом у Львові у прямому ефірі на каналі ТРК "Львів", і чи буде після концерту у Львові автограф-сесія?
Ірина Федишин: Буду в прямому ефірі — стежте за новинами в соцмережах. І обов'язково у Львові буде автограф-сесія після концерту. У будь-якому місті я завжди після виступу виходжу до свого глядача, фотографуюся з прихильниками і роздаю автографи.
Віталій Лесів: У вас є багато чудових пісень, які користуються величезною популярністю на весіллях і корпоративах, одна із таких пісень — "Чорні очка". Але, на жаль, нема мінусовки цієї пісні, а вона якраз і подобається людям за це геніальне аранжування. Чи можливо якимось чином отримати від вас мінусовочку цієї пісні ? В будь-якому випадку дякую вам за Вашу творчість!
Ірина Федишин: Зовсім скоро багато мінусовок з'явиться на офіційних сторінках у соцмережах.
Andrei Berdnikov:У Вас за плечами уже очень много концертов по всей Украине, а вот 4 ноября Вы впервые представите свою сольную программу в Киеве, в Октябрьском дворце. Чем будете удивлять киевского зрителя?
Ірина Федишин: Талантом. Піснями. Щирістю. Яскравими номерами та справжнім українським шоу.
Luda Maslovskaya:Расскажите о своих родителях. Помогали ли они вам в будущем деле жизни или, может, наоборот, желали другой профессии?
Ірина Федишин: У мене найкращі батьки. В першу чергу, у мене було дуже гарне дитинство, сповнене любов'ю та їхньою турботою. Батьки завжди мене у всьому підтримували.
Батько сам музикант і на початках сумнівався у виборі моєї професії. Але ми завжди знаходили порозуміння, і все ж таки я почала займатися музикою. Батько дав перші настанови, перші уроки, навчив музичної теорії, а потім була музична школа. На даний момент вони дуже допомагають мені з дітками та радіють моїм успіхам.
Andrey Tsarenok:Совсем скоро состоится Ваш первый большой концерт в Киеве. Вы долго уже на сцене, почему не решились на это раньше?
Ірина Федишин: Якщо бути відвертою, то не могла наважитися. Це масштабний захід, який потребує і великого фінансового вкладення. Бо це, в першу чергу, для мене іміджевий концерт. У мене нема фінансових партнерів чи спонсорів, тому я покладаються тільки на власні сили. І тільки зараз, за десять років моєї творчої діяльності, я можу наважитися на цей захід.
Rodney Sarakuz:Ваш муж является Вашим продюсером, сложно ли совмещать работу и личную жизнь?
Ірина Федишин: Навпаки. Було б важко, якби він робив іншу роботу. А так, він — мій найбільший прихильник і живе Іриною Федишин, своєю дружиною і співачкою. Хіба це не буде приємно будь-якій жінці?
Aleksandra Grishaeva:Был или есть ли в вашей жизнь преподаватель, наставник или учитель, который помог вам влиться в мир музыки? Кто этот человек?
Ірина Федишин: Найперший вчитель — це батько. Я і надалі звертаюся до нього за порадами, і його думка для мене дуже цінна.
Анічка Карпій:Ви дуже хороша співачка! Ви співаєте з душею. До зустрічі у цирку.
Ірина Федишин: Дякую. До зустрічі, чекатиму.
Середня Ірина:Як вдається поєднувати концерти та водночас бути співачкою, коханою дружиною та мамою? Як вдається все це встигати?
Ірина Федишин: У мене дуже хороший тил — це мій чоловік та мої батьки. Завдяки їм я все встигаю.
Фото Інни Соколовської
Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред
Читать Главред в Telegram
Читать Главред в Facebook
