На сайті "Главред" відбувся чат із екс-міністром культури, народним депутатом трьох скликань, кандидатом юридичних наук, Народною артисткою України, Народним послом України, співачкою, політикою і волонтером Оксаною Білозір. Про пані Оксану здебільшого знають як про співачку та політика, проте поза увагою громадськості та камерами лишається те, що вона співпрацює з Антитерористичним центром СБУ щодо звільнення заручників на Донбасі, і що таким чином вона допомогла звільнити з полону вже близько трьохсот осіб.
Спілкуючись із читачами, Оксана Білозір розповіла, що спонукало її зайнятися волонтерством і допомагати визволяти полонених на Донбасі, наскільки небезпечною є ця справа, чи не страшно займатися нею жінці, до чого призвела і чому відбулася ротація переговірників, які визволяють полонених українських воїнів, а також коли для України не будуть страшними імперські амбіції росіян. Крім того, вона розповіла, як планує відзначити наступного року ювілей своєї творчої діяльності — 40-річчя, коли українське стало модним, а також, що вона думає про колег по сцені, які й сьогодні їздять у Росію "за самоварами".
Подаємо стенограму чату з Оксаною Білозір.
alex_sm:Хто з молодих виконавців вам подобається? Можливо, із кимось би хотілося співпрацювати?
Оксана Білозір: У мене є такий принцип: я підтримую всіх українських виконавців, особливо молодих, які творять український контент, які творять українську музику — чи то етномузику, чи то поп-музику, чи то авангардну, чи то класичну. Я просто знаю ціну творчості цих людей. І тому на будь-якому шляху, на будь-якому етапі та місці моїх можливостей я їх підтримувала, підтримую і буду підтримувати.
Larisa:Хто вам шиє такі гарні, в українському стилі, сценічні костюми?
Оксана Білозір: Дякую за те, що Ви стежите, який одяг я обираю. Сценічні костюми такі красиві, бо це роботи українських дизайнерів, які мають гарний високий смак, а свою творчість базують на етнофольклорі. Це і Оксана Караванська, і Роксоляна Богуцька, і Оксана Муха та інші.
Nazar:Пані Оксано, не страшно було їхати в АТО, ви ж жінка? Чи вмієте за себе постояти?
Оксана Білозір: Життя мене навчило вмінню постояти за себе. 2016 рік для мене є ювілейним — виповниться 40 років моєї творчої діяльності (мені самій не віриться, коли я це кажу, але тим не менше). Це були 40 років боротьби за своє місце в українській культурі, європейському і світовому контенті. Тому я знаю, як постояти за себе, і знаю, як важливо бути поруч там, де важко. Часто мене запитують, чи жіноча це справа — бути на війні. Жіноча — тому що хтось має лікувати рани, хтось має тамувати біль, хтось має допомагати вийти на волю. Ці речі я роблю з великою радістю. Це ніколи не була моя ініціатива — мені життя відкривало ці двері, і я заходила туди.
Olena_:У меня вопрос из области фантастики. Вот если бы не певицей, кем бы вы стали? И кем хотели быть в детстве?
Оксана Білозір: Ніколи не прагнула і не мріяла бути співачкою, але стала нею. Кожен має свою долю. Мені випала така, і я щаслива.
valeria_:Какой должна быть песня, чтобы она вам понравилась и вы ее записали? И правда ли, что вы никогда не пели песен на русском языке? Почему: не любите этот язык или не попадалось ничего стоящего?
Оксана Білозір: Дійсно, це так. Нещодавно я сама поцікавилася, і виявилося, що я, напевно, одна, хто за своє життя не заспівав жодні пісні російською мовою. Це не є моєю позицією. Бо скільки ти знаєш мов, стільки разів ти людина. Просто українських пісень не було кому співати, тому я намагалася заповнити цю пустоту.
Tianna:Скажите, пожалуйста, не обидно ли вам чисто по-человечески, когда вас, заслуженного человека, подписывают на телевидении "кума президента"? Вы же и без кумовства — Оксана Билозир...
Оксана Білозір: Україна сильна своєю християнською традицією. Ми святкуємо Різдво, Великдень і всі 12 великих християнських свят. Ця традиція існує споконвіку. А хрещення є одним із трьох таїнств: народження, хрещення і смерть. Тому для мене це велика честь, коли я можу похрестити дитя і стати хресною мамою. Хто б це не був.
В Україні існує традиція, що дитину обов'язково потрібно похрестити, віддати Хресту, і має бути, як мінімум, ще одна пара — хресні тато й мама. Це на випадок, якщо дитя втрачає своїх батьків, воно не залишається беззахисним, тому що цей обов'язок переймають на себе хресні батьки.
Тому я є хресною мамою двох прекрасних дівчаток — Євгенії і Олександри. А також я маю ще близько 30 похресників — хлопчиків та дівчаток. І це недивно, бо я відома, успішна, відбулася як особистість, як митець і політик. Діткам також приємно, коли в них така хресна мама.
А все решта, що говориться — це так, щоб принизити або позаздрити, по-інакшому я не розцінюю.
Olexandr: Оксана Владимировна, снимаю шляпу перед Вами как перед человеком большой выдержки — ведь именно выдержку надо иметь, чтобы присутствовать на всех этих переговорах. И еще спасибо, что не пиаритесь на волонтерстве, не распространяетесь об этом, как другие. Но все-таки расскажите, почему Вы — и эта работа? Что подвигло, из-за чего и почему?
Оксана Білозір: В першу чергу, я — мама. А також я — учасник Афганської війни, учасник бойових дій в Афганістані, нагороджена чотирма медалями. Це було за радянських часів. Тоді я підтримувала дух молодих красивих воїнів, синів яких мені доводиться сьогодні витягати з заручників і повертати додому. Чи могла б я просто сидіти вдома і споглядати за цим? Знову ж таки, я не шукала такої нагоди — ця миротворча робота сама мене знайшла у непростий для України час.
Katt:Оксано! Ви їздите на Донбас, скажіть, українці там чи ні? Чи, може, краще справді відрізати той шматок території, і хай що хочуть, те там і роблять?
Оксана Білозір: Там такі самі люди, як ми. І вони є заручниками і ідеологічної війни, і інформаційної війни, і світоглядних засад. Але вони не мислять себе поза Україною. Нам доведеться пройти довгий і непростий шлях повернення один до одного. І іншого шляху у нас нема.
Tarass:Пані Оксано, нарешті в Україні почала звучати українська пісня: ми з чоловіком із задоволенням послухали концерт гурту "Мен Саунд", сходили на вечір пам'яті Мозгового. Але скажіть, як може досі існувати в Україні радіостанція з назвою "Русское радио"? Як можуть по радіо досі крутити співаків, які сумлінно служать Путіну? Ви ж не лише артистка, ви політик, от що, на ваш погляд як політика, слід зробити, щоби оце насміхання над народом припинилося? З повагою, Тарасова Алла.
Оксана Білозір: Складне і болюче для мене питання, тому що на цих FM-станціях і мені нема місця, принаймні не було. Але Україна — правова держава. Якщо були укладені контракти, прописані угоди з визначеним терміном, вони мусять діяти і виконуватися. Інша річ, що власники можуть поміняти свою ідеологічну складову і наповнення, але для цього так само потрібен час і кошти.
Inga Vasilchenko:Оксана, вы являетесь кандидатом в депутаты от БПП, возможно, еще станете депутатом этого созыва. Комфортно ли было бы вам работать в этом составе парламента? И второй вопрос: когда вы занимались освобождением наших военнопленных, можете рассказать о самом тяжелом или опасном случае во время обмена?
Оксана Білозір: Кожен випадок в обміні є небезпечним, тому що він відбувається або на "нульовці" (тобто за блокпостами, на нейтральній полосі), або біля блокпоста на їхній території. Звичайно, це є небезпечним. Займаюся і з серпня місця минулого року. Поміж нами, тими волонтерами, які спільно працюють певний період часу, є довіра, і це найцінніше, що дає можливість робити спільну працю ефективно.
У списку кандидатів у народні депутати БПП я є як керівник закордонного виборчого округу. На сьогоднішній день не розглядаю свій захід до парламенту VIII скликання.
max32:Оксана, говорят, ваша невестка тоже пошла в депутаты. Не отговаривали? Все-таки у нашей политики неженское лицо...
Оксана Білозір: Коли запитували, хіба війна — жіноча справа, ми обговорили важливість присутності жінки в цьому процесі. У політиці — тим більше. Бо жінка якраз активна, поінформована і фахова у питаннях соціальної сфери, питаннях економіки. Це те, що потребує жіночого досвіду, з точки зору психології. Мені досі дивно, чому в Україні міністром освіти ніколи не була жінка? Це нонсенс! Бо кажуть, що є дві Божі професії на землі — мама і вчителька. Нам потрібно ламати наші стереотипи, тоді і політика стане ефективною.
І я пишаюся своєю невісткою Ларисою Білозір, яка обрала для себе таку непросту ношу — бути провідником інтересів своєї малої батьківщини.
Gallina:Пані Оксано, у вас є подруги серед колег-артисток чи в шоу-бізнесі нема дружби, тим паче жіночої?
Оксана Білозір: Скажу чесно, у мене подруг як таких нема і ніколи не було. Я на них ніколи не мала часу в тому сенсі, в якому Ви запитуєте. Але в мене склалося комфортне спілкування абсолютно з усіма моїми колегами по сцені, політиці і громадській активній роботі.
dim-dim:Оксано, чи не сумуєте Ви у Києві за Львовом і чим, на вашу думку, київське життя відрізняється від львівського? Ви вже киянка чи все ж таки наша? Дмитро зі Львова.
Оксана Білозір: У Києві я живу вже 19 років, і ще буквально пару років тому, коли мені ставили таке питання, я відповідала, що зі Львова вилетіла, а в Києві ще не приземлилася, таким чином, забезпечуючи собі простір і можливість повернутися до Львова. Але сьогодні Київ мене прив'язав, напевно, уже на все життя: тут моя сім'я, моя родина, мої діти й онуки.
Liza_N.:Оксано, чи правда, що у вас скоро великий концерт? Розкажіть, чим будете радувати публіку. Дуже сподобався в новорічній програмі ваш дует із Віктором Павліком. Хочемо ще цікавих дуетів і прем'єр!
Оксана Білозір: Мені приємно чути таке запитання. Маю одну новину: мій концерт, запланований на 9 грудня цього року, переноситься на 21 січня наступного. Це схоже на мене. Річ у тім, що 2016 рік — мій ювілейний — 40 років творчої діяльності. Тому хочеться і цей ювілейний концерт зробити на початку і зробити цілий рік ювілейним, а не тільки один день на рік. Будуть сюрпризи, будуть мої друзі, будуть цікаві дуети, але це тільки на концерті.
Anatoliy:Оксана, как считаете, вы были хорошим министром культуры? И если бы вам предложили снова этот пост, вернулись бы?
Оксана Білозір: Я була фантастичним міністром культури. Стільки змін, скільки мені вдалося впровадити за чотири з половиною місяці перебування на цій посаді, напевно, жоден міністр ще не робив і не зможе зробити. Перше і найголовніше — те, що я зафіксувала новий статус Міністерства культури як стратегічного міністерства. Зараз і до того у нас було тільки одне стратегічне міністерство — МЗС. Всі проблеми, які ми проговорювали в питаннях щодо присутності чи відсутності українського контенту, полягають саме в діяльності Міністерства культури. Тому це міністерство є ідеологічно, стратегічно та концептуально важливим. Доки я не побачила політичної волі щодо визнання такого підходу до Міністерства культури, окрім мистецької еліти.
По-друге, під час моєї діяльності Міністерство культури, яке до того фінансувалося за залишковим принципом, перетворилося на міністерство, яке брало участь в економіці. Тобто мало можливість накопичувати свій фінансовий ресурс для забезпечення своїх мистецьких потреб. За два місяці воно перетворилося на Міністерство культури і туризму. Я казала, що культура — це храм, а туризм — це дорога до храму. І саме туризм у багатьох країнах світу є визначальним у економіці. А Україна — це туристична Мекка сьогодні. І саме після того, як я обіймала цю посаду, з'явилося чимало нових туристичних маршрутів, нових фестивалів та конкурсів, наприклад, з'явилося "Золоте кільце Черкащини". Також з'явився запит на народну творчість і народні промисли, тому що коли туристи приїжджають, вони хочуть щось придбати на згадку. І вони купляють чи то глиняні вироби, чи вишиванки, чи вироби нашого ткацтва або гончарства. Таким чином, я намагалася стимулювати розвиток нашої ідентичності. Це два глобальні сегменти, які встигла зробити. Щоправда, одразу після мене з'явилися охочі вилучити туризм для того, щоб збагачуватися на цьому.
По-третє, за час мого головування в Мінкульті Україна стала партнером Європейської туристичної агенції, тобто це був наш найперший євроінтеграційний проект. Саме у сфері культури ми були першими і стали повноцінними членами європейської туристичної агенції.
Чи повернулася б я на цю посаду? Я знаю, що потрібно робити, як досягати тих чи інших результатів. Але двічі в одну річку не входять. Мені вже буде нецікаво. Якби я знала, що йду на цю посаду на десять років, я би погодилася. А йти, знаючи, що за місяць зміниться політична кон'юнктура, і мене попросять піти з посади, не має сенсу.
Vira_D.: Дорога Оксано. Мене звати Віра, і обидва мої сини зараз в АТО. Старший пішов добровольцем, коли молодший, відбувши армію, лишився на контракт. Ми зібрали гроші, купили все необхідне, організували в сільраді волонтерський пункт, передаємо і нашим, і чужим, і всім передачі, бо на війні чужих не буває, молимося за них — а що ще я можу зробити? Слава Богу, поки ніхто в полон не потрапляв. Але це, мабуть, найстрашніше, бо, не дай Боже, то куди тоді бігти? До кого звертатися? Наче там тихо зараз, і люди вертаються. Скажіть, довго ще нам отак мучитись? То лякають, що знову буде загострення, то кажуть: усе, війни, як раніше, не буде... Що ви на це скажете і які поради дасте тим матерям, чиї сини служать, і тим, які не знають, що із їхніми дітьми, у полоні вони чи де? Кого нам слухати, як нам жити? Вибачте, якщо дурне пишу, але душа вже не витримує. Дякую за все, що ви робите, здоров'я вам і довгі літа.
Оксана Білозір: Це — крик душі мами. Мені часто доводилося спілкуватися з такими мамами. Бували тривалі періоди, коли ми спілкувалися для того, щоб підтримувати в матерях вірю в те, що все минеться, що син повернеться і почне жити новим красивим життя з гідно виконаним перед Україною обов'язком. У будь-яких ситуаціях, в яких ми опиняємося сьогодні не з нашої волі, головне — зберігати спокій, віру і молитву. Бо ті, хто повертаються з АТО, розуміють ціну цим трьом вартостям.
Чи довго це буде тривати? І це минеться. Головне — залишатися на цьому шляху сильною, мудрою і люблячою.
Iryna:Умеете ли Вы готовить, или известной женщине необязательно быть хорошей хозяйкой?
Оксана Білозір: Кажуть, що в людині має бути все красивим. А я би перефразувала: жінка має бути у всьому красивою і достойною, бо така наша природа і порода. Щодо мене, то я і готувати люблю, і гостей приймати люблю. Люблю шикарно виглядати, люблю почувати себе найкращою. І Вам цього бажаю.
Evgeniy_:Увидел ваши афиши — обрадовался: помню вас по Афганистану! А вы, интересно, вспоминаете те концерты и тех людей, которых там встречали? Женя, Чернигов.
Оксана Білозір: Я вітаю Вас особливо! Афганістан — це частина мого життя. Рада і дякую Вам за пам'ять. Як уже відповідала, я не тільки пам'ятаю, а й застосовую свій досвід, знання, вміння, підходи у теперішній час на сході України.
Valentyna: Собираемся к Вам на концерт, причем не только потому, что Вы замечательная певица, но и потому, что крестнику моему помогли. Чисто женский вопрос: как Вы это успеваете все — быть и мамой, и бабушкой, и женой, и петь, и гастролировать, и ребят спасать? И как поддерживаете форму — есть какой-то секрет? Я сижу дома сейчас, и, казалось бы, время трачу только на себя и семью, но ничего не успеваю, да и выгляжу не так хорошо...
Оксана Білозір: Я не даю собі кожної хвилинки спокою, щоб у голову не лізли дурні думки. Треба бути активною, не боятися нового, шукати розвитку своїм життєвим пріоритетам, мріяти, досягати цих мрій — чи вони особисті, чи вони пов'язані з сім'єю та дитиною, чоловіком. Важливо мати мету, щоб кожна хвилина і секунда твого життя була спрямована на досягнення мети, тоді все виходить і все встигаєш.
Олена Таранда Паньків-Лесь:Пані Оксано, у мене такі питання, як давно Ви були в Рудно, і як Вам дороги, що ніяк не доведуться до ладу? І чи бували Ви у руднівській бібліотеці? А також чи підтримуєте Ви стосунки з тими, хто починав у "Ватрі" разом із Вами — з п. Кір Л. та іншими?
Оксана Білозір: Звичайно, знаю Рудно (станція Рудно у Залізничному районі Львова. — Ред.) — там живе моя найрідніша сестра, одна-єдина кровиночка, сестричка.
Щодо доріг — це питання до тієї влади, яку ви обираєте.
Liudmyla:Дорога Оксаночко! Коли вийшла книга про Вас — "Біла зірка України" — було сказано, що буде продовження. Коли воно буде?
Оксана Білозір: Скоро буде...
Oks_ana:Оксана Владимировна, я о "свежем" событии хочу спросить: Злата Огневич сложила свой депутатский мандат. Много чего об этом говорят: и что договорняк, и что мужской поступок, мнения разные, но я не об этом. Действительно ли людям искусства нечего делать в Раде, потому что их никто там не слышит и никому они со своими проблемами культуры не нужны? Или все от человека зависит: хочешь добиться — добьешься?
Оксана Білозір: Правильно, хочеш добитися — доб'єшся. Нема навичок, вміння і бажання — краще займатися тим, що до душі. На мою думку, це правильне рішення Злати Огнєвич і вчасне.
Vasyl:Пані Оксано, дякую Вам за Ваш труд подвижницький, за те, що визволяєте наших хлопців з полону! Ви — митець, який виражає відверто свою громадянську позицію, а як ставитеся до тих, котрі кажуть, що вони "над ситуацією" і мистецтво повинно бути окремо від політики? Чи варто позабирати звання й громадянство у тих Ваших колег, які подалися в Московію "за самоварамі"?
Оксана Білозір: Вони просто глибоко не відчувають любові до своєї землі і до своїх людей. Є люди глибокі і є поверхневі. Поверхневі — як перекотиполе: куди вітер подує, там їм і добре. Але це їхній вибір, і вони з ним будуть жити. За кожен вчинок кожна людина відповідає сама.
Чи має бути мистецтво поза політикою? Давайте говорити не про мистецтво, а культуру. Культура — це рівень інтелекту, тому що є, наприклад, культура політики (ми чомусь про це не говоримо, а повинні обирати тих, хто кваліфіковані, освічені, цілеспрямовані моральні люди). Слово "культура" — це мораль. Культура є всюди: в політиці, економіці, бізнесі. Тому я б не виокремлювало з неї мистецтво як таке, бо мистецтво як таке розвиває інтелект і світогляд як окремої людини, так і цілого народу. Це і є гідністю, як великий стержень, який мотивує на високі красиві вчинки.
Lidiia:Пані Оксано, як би ви оцінили діяльність нинішнього Мінкульту? Чи зумів він перелаштуватися на роботу в час, коли в країні війна, або ж досі діє за старими "мирними" схемами?
Оксана Білозір: Це — статисти. Більше не буду коментувати — некоректно. Це — не носії світла, ідеології, світоглядних цінностей, на жаль.
Игорь Бразовский:Уважаемая Оксана Владимировна, мне, как переселенцу (я из Луганска; слово-то какое выдумали!), крайне обидно было то, что меня лишили права голоса на этих выборах. Ваше отношение к этому? И второй вопрос. Каждый должен заниматься своим делом, я в этом убежден. В прошлом году вам и вашей группе обмена (и я вам немного помог) удалось освободить порядка 300 человек из плена. К вам, как к переговорщику, было уважительное отношение со стороны ополченцев — это они мне сами неоднократно говорили. Вопрос — с чем связана ротация переговорщиков со стороны Украины? Сейчас обмен — "в час по чайной ложечке", то есть два-три человека в месяц. Помню, мы списки согласовывали и по 30 человек…
Оксана Білозір: Дякую, гарне запитання. Коли такий масив війни, така воєнна хвиля охопила Україну, ніхто не був до цього готовим. Але люди, активні громадяни, одразу проявили себе як волонтери: одягали, годували, поїли армію, купували зброю, оснащення, бо тоді його не було, не було де взяти. Сьогодні і зброя є, і оснащення, і армія структурована — вона стала сильною європейською воєнною структурою. І обміни стали структурованими... Пріоритети в обмінах визначили для тих, хто задіяний безпосередньо в переговорному процесі Мінськ-2, СБУ і Міноборони. На жаль, сьогодні ця структура пробуксовує. Але ми все одно робимо свою роботу і будемо робити, якщо буде потреба.
Odessit:Пані Оксано! Як Ви сьогодні оцінюєте політику президента Порошенка? Вам все зрозуміло, чи є запитання?
Оксана Білозір: Влада ніколи нікому не подобалася. У нас не було і не буде президента, якого б усі любили. Але треба зазначити, що президент має чіткі функції: захист прав людини, як гарант Конституції, і зовнішньополітична діяльність. Сьогодні зовнішньополітична діяльність — головний пріоритет для України, бо ми ведемо війну. І ті неймовірні зусилля розуму, активної дії, позиції, яку зробив і робить Президент Порошенко, є надзвичайно важливими і дуже ефективними. Адже нам ніколи вдавалося привернути таку велику уваги до України провідних політиків світу, які визначають глобальну політику, залучити їх до партнерства, допомоги і підтримки, заручитися гарантіями безпеки. Це — величезна титанічна робота.
Що стосується Конституції — Президент Порошенко своїм пріоритетом визначив мирне вирішення конфлікту на Донбасі. На мою думку, це єдине правильне рішення, і час, який ми вже прожили в війні, дає нам підтвердження цієї позиції мирного врегулювання, мирного завершення конфлікту на Донбасі.
Ще — внутрішні проблеми: у нас жоден президент не мав своєї більшості в парламенті, бо парламент формує уряд, і те законодавче поле, в якому ми живемо. Президент Порошенко, як і Президент Ющенко свого часу, не мав більшості в парламенті, з якою він міг легко знайти діалог. Наприклад, якби "Наша Україна" мала більшість в парламенті, тоді б за всі проблеми в соціальній та економічній сфері ми б впевнено і законно покладали відповідальність на Президента і парламентську більшість.
Сьогодні більшість складається з п'ятьох політичних лідерів (не кажу партій, бо партій у нас нема), з якими Порошенку постійно потрібно про щось домовлятися. У нас нема партій, як ідей, у нас нема конкуренції цих ідей. Тому дискусії Президента з більшістю базуються не на конкуренції ідей, а на задоволенні політичних амбіцій окремих політиків. За таких обставин мати можливість ефективно впливати і очікувати бажаних результатів дуже складно або неможливо.
Odessit:Пані Оксано! Так все-таки Ющенка труїли, чи все це спектакль був?
Оксана Білозір: Отруїли.
Odessit:Пані Оксано, як Ви особисто оцінюєте діяльність Вашого кума Ющенка на посаді Президента України? Особисто я — дуже негативно. Такі були сподівання на нього, і він не виправдав наші надії. Це жах і розчарування.
Оксана Білозір: Ми щойно описали можливість ефективності українського президента без більшості в парламенті. Але за Ющенка ми ще мали конфлікт між прем'єром і президентом, який поглиблював цей процес. Але якщо подивитися на політичний пул, фасад української політики, то кожен, кого не візьми, це були політики, яких об'єднав коло себе в 2002 році Президент Ющенко. Це свідчить про те, що у нього була здатність формувати пул українських політиків, і він це зробив. Це були проукраїнськи налаштовані політики, демократично налаштовані, вони виросли з 2002 року в рамках "Нашої України".
Саме Ющенко українське зробив модним. Сьогодні воно в тренді. За такий короткий період часу. Якщо на початку 2000-х на Україну казали "Раша", то після Ющенка Україна стала ідентифікуватися в світі як окрема цікава країна в центрі Європи, яка виборює свій шлях на теренах європейської світової демократії.
Odessit:Пані Оксано, коли будете в Одесі на гастролях?
Оксана Білозір: Як тільки запросите, так одразу.
Pani Anna:Пані Оксано, повертайтеся в політику! :)
Оксана Білозір: Незабаром.
Володимир Боднар:Колись ви пані Оксано, працювали над оперою "Роксолана", чому вона не відбулася, і чи почуємо ми нарешті найближчим часом прем'єри нових пісень?
Оксана Білозір: На моєму концерті 21 січня 2016 року в Національному палаці "Україна" на моєму ювілейному концерті з нагоди 40-річчя моєї творчої діяльності будуть нові цікаві прем'єри і сюрпризи. Чекаю на вас.
Мюзикл "Роксолана" — це творчий проект композитора Арнольда Святогорова, де я брала участь. Він просто ще його не реалізував.
Nina27:Оксана, есть ли у вас время на отдых? Как и где вы любите отдыхать?
Оксана Білозір: Я відпочиваю влітку, бо страшенно люблю плавати і обожнюю море. І відпочиваю взимку, бо страшенно люблю кататися на лижах. І для цього я знаходжу час.
Анна Литвин:Пані Оксано! Чи ведете ви зараз якісь культурні проекти в Україні та за її межами? Знаючи ваш потенціал і знання культурної ситуації в країні, хотілося б почути, що для вас важливе зараз, окрім, звичайно естрадного співу. Це ви робите неперевершено!
Оксана Білозір: Я вже не займаюся виключно мистецькими проектами — я займаюся гуманітарними проектами. На даний момент, на жаль, усе пов'язано з війною на сході країни. Я є президентом Благодійного фонду Euro Bridge. З нашими німецькими партнерами в рамках діяльності нашого фонду ми проводимо програму, яка називається "Сім'я солдата". Що це таке? Сьогодні всі, хто беруть участь в АТО, захищені державою: лікування, фінансове забезпечення, реабілітація і т.д. А сім'ї, які віддали дорожче на фронт (дітей, чоловіків, братів) — найслабше місце щодо соціального захисту. Здавалося б, ну, нема в хаті чоловіка — лампочки вкрутити, відремонтувати щось, машиною кудись дітей повезти — ніби це дрібниці. А насправді це — проблеми, недоспані ночі, постійна тривога, постійні нервові стреси, постійні видатки (передачі на фронт). І це нечесно по відношенню до цих сімей, що вони знаходяться на одному й тому ж рівні, що й сім'ї, яких не торкнулася ця біда. Тому ми членам сімей солдатів видаємо безкоштовні страхові поліси з великим гарантійним внеском, які забезпечують наші німецькі партнери — від смерті, від травм, від лікування небезпечних захворювань, що не включають поліси українських страхових компаній. З досвіду знаємо, що це суттєва допомога і підтримка, особливо моральна участь у їхньому житті. Це важливо.
Валерий Тер-Зарахович:Скажіть, будь ласка, що Вам відомо про неслов'янське походження росіян, і коли нарешті російський загал позбавиться імперської психології?
Оксана Білозір: Вони ніколи не позбавляться імперської психології, і нам треба враховувати ці реалії. Потрібно формувати такий пул української самоідентифікації, творення сучасної української держави в загальних глобальних процесах, а не як окрему. Треба стати частиною світу, і тоді нам будуть не страшні їхні імперські амбіції.
Згадався анекдот про те, як українка вийшла заміж за узбека. І він каже: "Запам'ятай, якщо я приходжу додому, і у мене тюбетейка з'їхала ліворуч, то я дуже добрий, якщо вперед — я дуже добрий. Але якщо вона з'їде праворуч, то — ховайся". А українка на нього дивиться і каже: "Якщо ти прийдеш, а у мене руки будуть в боки, то мені до одного місця, де в тебе тюбетейка!" Тож коли Україна зможе "поставити руки в боки", то нам буде все одно, які там у росіян амбіції.
Фото Владислава Мусієнка
Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред
Читать Главред в Telegram
Читать Главред в Viber
