Чи платить Гарвард податки Кембриджу: особливості американського самоврядування

За 26 років незалежності українці вчаться обирати владу. Так, ми робимо успіхи. Тепер ми вміємо краще захищати свій вибір і не дозволяємо комусь вкрасти наше волевиявлення. Проте у нас ще й досі питання, як зробити цей вибір правильним, тобто визначати з усіх "негідників та корупціонерів" гідних патріотичних людей з відповідними знаннями та досвідом, та ще й робити свій вибір без завищених очікувань і подальших тотальних розчарувань. От це чогось у нас не дуже виходить. Що ми робимо не так?

Громада казково гарного міста Кембридж (штат Массачусетс, США) показує стабільність і виваженість у здійсненні свого вибору. У них дуже нестандартна пані мер, що точно викликало б дуже упереджене ставлення у нас, проте американці судять за реальними справами — в цьому їхній виборчий успіх.

Деніз Сіммонс — вдруге стала мером Кембридж, вісім разів обиралася депутатом міської ради Кембриджа. Вона була першою відкритою лесбіянкою і афро-американкою, котра стала мером у США. Закінчила факультет соціології Массачусетського університету в Бостоні. 1982 року відкрила власний бізнес у сфері страхування. Завжди була активним учасником життя громади. 10 років обіймала посаду виконавчого директора муніципальної організації "Комітет громадського єднання". Головні сили у роботі депутата та мера пані Сіммонс спрямувала саме на захист прав меншин, подолання расової та гендерної дискримінації, захист прав на рівну та доступну освіту для дітей різних можливостей. Мер Сіммонс сформувала репутацію справедливої та відкритої людини, з неймовірною працелюбністю та відданістю своїй справі.

Якщо казати про механізми врядування в США, то це велике різноманіття форм і підпорядкувань. Кожен штат, округ, місто обирає свій варіант відносин "держава—штат—місто—бізнес—громада". Два міста поряд — Кембридж і Бостон — мають дуже відмінні системи фінансування міських видатків, порядки ухвалення рішень на місцях, місцеві податки тощо. Наприклад, муніципальна житлова нерухомість у Бостоні підпорядковується мерії, а в Кембриджі — це незалежна приватна організація, на яку мерія не має впливу. Курс на децентралізацію України робить нас у деяких питаннях ближчими до американських засад. Проте нам ще точно є чого повчитися у США.

Соціальне житло

У Кембриджі дуже цікавий для України зразок програми доступного житла. Реальної програми! Населення міста становить близько 100 тисяч. Я думала, що багате місто Кембридж може дозволити собі таку розкіш через дуже позитивний бюджет міста. Однак виявилося, що місто в цьому участі не бере.

Зустрілася з головою щось типу комунального підприємства "Міська нерухомість Кембриджа" — Майком Джонстоном, який вже багато років координує програму доступного житла. Програма фінансується ДЕРЖАВОЮ на 90%! Лише цього року американський уряд виділив 75 млн доларів на програму доступного житла, що є дуже значною сумою для міста.

Система така: мешканці, котрі мають низький дохід, подають документи на оренду типу "комунальної" (хоча вона належить цій компанії) нерухомості — квартири. Залежно від доходу мешканця, ця компанія рахує, який відсоток від оренди та комунальних платежів буде покриватися із державних коштів — до 60% вартості. Тобто ви орендуєте державне житло за пільговою вартістю.

Мінімальна зарплата мешканця — десь 30 тисяч доларів на рік. Вартість оренди однокімнатної з комунальними послугами — 1700, з яких 900 доларів платить за вас держава. По-нашому, якщо у вас зарплата 5000 грн, соціальна однокімнатна оренда коштує 3000 грн на місяць, держава покриватиме майже половину, десь 1400 грн. Тобто по факту ви сплатите лише 1600 грн з усіма комунальними.

Гендерна політика міста

Оскільки у міста Кембридж дуже нестандартний і харизматичний керівник, гендерна політика займає важливу нішу у житті громади. І це стосується не тільки просвітницької діяльності щодо рівності прав жінок і чоловіків, а й реальних механізмів оплати праці. Наприклад, нормативна вимога рівної оплати праці жінкам різної національності. Жінки загалом по країні отримують 75 центів з кожного долара "чоловічої зарплати". А в місті встановили правило, що жінки і чоловіки отримують однакову заробітну плату за ту саму роботу, чого не було раніше. Цей закон підготовлений на державному рівні і запланований для впровадження 2018 року. Проте місто не чекало і позбулося дискримінації в оплаті праці не тільки між чоловіками та жінками, а й жінками різної кольору шкіри. Таким чином місцеве самоврядування спромоглося підтримати жінок, інститут сім'ї та рівний доступ родин до гідного доходу.

"Децентралізація" та місцеві податки

Дійсно, американські міста дуже незалежні у своїй діяльності. За словами мера, місто самостійно розпоряджається усім майном і надає різні дозволи. Особливо їх фінансово зміцнює місцевий податок на нерухомість та іншу власність. Звісно, місто сплачує державні податки й отримує державну підтримку (типу нашої субвенції), проте вона не є вирішальною і не робить залежним. Але слід зазначити, що Кембридж — багате місто і його нерухомість має високу вартість.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:Конор Чемідлін: "Понад 50% американців засуджують політику та дії Трампа"

Місто повністю регулює відносини мерія—бізнес—громада. Наприклад, кожна організація чи підприємець, які укладають угоду з містом про ведення комерційної діяльності, сплачують місцевий податок. Також місто вповноважене стежити за рівнем оплати праці, який ці компанії надають. Приміром, компанії з прибирання вулиць, найняті за контрактом з мерією, зобов'язані оплачувати працю прибиральникам не менше від встановленого містом рівня.

Або, наприклад, два роки тому ріелторська чи будівельна компанія з кожної тисячі доларів інвестування сплачувала в бюджет міста лише 4 долари. Тепер — 12 у спеціальний фонд, який потім іде на програму будівництва доступного житла мешканцям. Це означає, що сотні тисяч доларів додатково пішли на управління житловим фондом завдяки ефективній податковій політиці міста. Про державну підтримку — уже зазначала вище.

Річний бюджет міста і джерела його поповнення

Річний бюджет міста становить близько 600 млн доларів. 70% (430 млн) наповнюваності бюджету становлять податки, в тому числі на нерухомість і будівництво. 14% (85 млн) надходжень до бюджету — це збори за надані адміністративні послуги. Решта — ліцензування, дозволи, штрафи тощо. Перевагою міста є те, що мерія наймає висококласних менеджерів на управлінські посади. Ще важливим чинником є те, що свого часу у місто переїхало багато інноваційних та науково-технологічних організацій, що осучаснює джерело прибутку.

Місто приймає зважені рішення щодо витрачання грошей. У нього досить коштів, щоб вести необхідне будівництво нерухомості. Або, наприклад, купити нерухомість для облаштування муніципального притулку. Мерія незалежна в рішеннях і фінансово спроможна розвивати інфраструктуру, робити місто гарним і зручним для життя.

Важливо зазначити, що Кембридж офіційно визнав освіту та культуру пріоритетами розвитку, тому аж 30% бюджету (183 млн доларів) витрачається саме на освіту, і лише по 20% (127 і 133 млн доларів) на безпеку і розвиток міста (інфраструктурний). Думка мера така: якщо ви вкладаєте кошти в дітей, ви вкладаєте в державу. Один із освітніх пріоритетів — рівний доступ до освіти дітей різних можливостей і походження. І тут ще є над чим попрацювати. Діти "іншого" кольору шкіри, на жаль, не мають доступу до якісної освіти.

Склад міської ради

Всього в міській раді 9 осіб — 8 депутатів і один мер, на 100 тисяч населення. Фракцій нема. Трохи шокує, чи не так? Це при тому, що в нашій Ірпінській міській раді 36 депутатів на 70 тисяч населення.

Діалог з громадою

Мерія відкрита до громади. Зустрічі з мешканцями, як, наприклад, і в Ірпені, мер винесла у відкритий для громадськості зал. Мерія — це місце, куди кожен може прийти і висловити свої побажання. Також місто регулярно досліджує потреби мешканців. От, наприклад, перелік проблемних питань, які турбують більшість мешканців за останній рік: це (за спадаючою пріоритетністю) — доступне житло, якісна освіта, транспорт і паркування, рівень злочинності, безпритульні, дороги й інфраструктура. Інші напрями набрали менш як 2% голосів.

Також у місті реалізують програму "Бюджету участі", де громадські активісти та організації надають проекти на фінансування. Цього року місто виділило 800 тис. доларів на такі проекти. "Бюджет участі" також набирає популярності в деяких містах України. "Привезли" цю програму поляки. В Ірпені програма діє вже другий рік поспіль.

Відносини з Гарвардом

Звісно, Гарвардський університет має велике значення для міста Кембридж як науковий і освітній центр. Завдяки такий історичній співпраці склалася світова репутація та популярність. Щороку до міста приїжджають мільйони туристів і студентів тільки через освітні заклади. Тут багато світових інститутів, передових досліджень, відкрить, лабораторій. Все це приваблює людей. Вони готові платити колосальні кошти аби тільки бути тут. Але Гарвардський університет, хоча й має величезну територію, не сплачує податок на нерухомість у міський бюджет, тому місто перебуває у постійному процесі пошуку компромісу з цього питання. Така ситуація склалася через те, що цільове призначення цієї території — освітнє, вона не підлягає стандартному оподаткуванню.

Приємно бачити подібність принципів самоврядування міст США та українських, які набувають більше повноважень унаслідок процесів децентралізації. Правда, трохи турбують моменти пробуксовування цієї реформи (наприклад, зупинили процес ліквідації райрад), а також все одно недостатньої свободи у прийнятті рішень місцевими радами. Свобода — це, звісно, велика відповідальність, проте ми все одно маємо вчитися їй, навіть якщо попереду довгий шлях помилок і поразок.

Фото автора

Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред