Віталій Портников: До Росії приїду після того, як побачу її президента на колінах перед пам’ятником Небесної Сотні

На сайті "Главред" відбувся чат із журналістом, публіцистом, політичним оглядачем та телеведучим Віталієм Портниковим. Спілкуючись із читачами, він розповів, чи можливий розворот курсу України в бік Росії новим президентом, на скільки років "заморозиться" ситуація на Донбасі, від кого залежить закінчення війни, чому відмова від вступу до НАТО не зможе стати компромісом із Росією, яка єдина відмінність існує між ОРДЛО та Україною, та чи потрібні Донбасу "особливі статуси", що чекає на нашу країну в разі розпаду Росії, чи буде ліквідована білоруська державність, а також що стане реальним викликом і реальною загрозою для людства в не такому вже й далекому майбутньому.

Подаємо стенограму чату з Віталієм Портниковим.

NVSokol: Що буде відбуватися з країною, до чого готуватися в кожному з випадків – якщо на виборах переможе Порошенко, Тимошенко, Бойко, Зеленський?

Віталий Портников: Я би хотів, щоб ви пам’ятали, що, окрім президентських виборів, є ще й парламентські. А я не думаю, що переможець президентських перегонів отримає більшість на парламентських виборах. Це дуже складна шахівниця. Адже конфігурація влади залежатиме саме від результатів цих двох виборів.

Vivienne: Виталий Эдуардович, как может измениться поведение Путина по отношению к Украине в зависимости от того, кто станет следующим президентом?

Віталий Портников: Якщо президентом України буде не Петро Порошенко, з боку Москви буде спроба примусити нового лідера української держави до компромісів – так, як їх уявляє собі Москва. Якщо з цього нічого не вийде, наступного президента у Москві будуть ненавидіти так, як сьогодні ненавидять Порошенка. А якщо вийде – українці будуть ненавидіти цього президента так, як ненавиділи Януковича.

Cvb: Чи здатен президент, хто би ним не став, розвернути курс України знову в бік Росії? Чи з’явилися у нас запобіжники, які не допустять таких різких рухів, як, наприклад, зробив Янукович, коли відмовився від Угоді про асоціацію з ЄС? І чи допустять братання з РФ ті, хто пройшов війну на Донбасі?

Віталий Портников: Ні, жоден український президент не здатен розвернути курс України в бік Росії. Це пов’язано з окупацією українських територій, із суспільними настроями, з тим, що президент у нашій країні змушений рахуватися з парламентом, і з тим, що сама Росія не здатна зробити щось, що полегшить задачу проросійським силам в нашій країні.

Pavlo: В Кремлі не раз говорили – розмовляти з Порошенком не будуть. Чи означає це, що в разі, якщо Порошенко стане знову президентом, ситуація на Донбасі заморозиться ще на п’ять років?

Віталий Портников: Ситуація на Донбасі заморозиться на п’ять, а, може, і на 25 років, за кого б українці не проголосували на виборах президента. Бо вирішення цієї ситуації залежить виключно від Росії, а не від українського виборця і вчинків українського президента. Українцям треба навчитися жити у світі конфліктів і протистояння, а не тішити себе дурними ілюзіями.

Funny: Как вы думаете, с чем связаны такие удивительные совпадения в предвыборных ходах Путина и Порошенко – то плачущих детишек жалеют, то удивительно одинаковые лозунги на бигбордах появляются? Одна муза посещает или те же политтехнологи трудятся?

Віталий Портников: Я не бачу ніяких співпадінь у передвиборчих кроках Путіна і Порошенка. Хоча б тому що Путін не проводив жодної передвиборчої кампанії, вона йому не потрібна, як не потрібні жодні політтехнологи. В Росії відбувається своєрідний плебісцит, який підтверджує путінські повноваження. Останні президентські вибори в цій країні відбувалися більше двох десятиріч тому.

Поликарп: Почему по Конституции у нас церковь отделена от государства, а государство – от церкви, но при этом кому-то можно "веру" использовать как предвыборный лозунг?

Віталий Портников: Віра – це одна з найважливіших ознак людини. Хоча очевидно, що люди вірять у різні речі. І якщо хтось із кандидатів у президентів бажає, щоб його виборець солідаризувався з його вірою і системою цінностей, це його право.

Читайте такжеЮрий Романенко: Самое страшное, что делает Порошенко – воссоздает путинскую модель государстваЛана: Чем можно объяснить столь высокий рейтинг Владимира Зеленского? Как вы оцениваете вероятность выхода его во второй тур? А вероятность победы?

Віталий Портников: Я цілком реалістично оцінюю можливість виходу Зеленського до другого туру президентських виборів та навіть його перемогу на них.

Високий рейтинг Зеленського не є нічим феноменальним, з точки зору тенденцій, які відбуваються у європейській політиці. Чимало європейців сьогодні вважають, що голосування людей поза звичним політичним форматом може змінити ситуацію. Для мене це ілюзорні сподівання. Однак я не можу примусити людей думати інакше і вважаю, що вони мають повне право переконатися у наслідках такої ілюзорності.

Володимир: Як ви уявляєте собі Україну з президентом Зеленським? Хто з кандидатів у президенти, на Вашу думку, є справжнім проєвропейським, а хто фейковим?

Віталий Портников: Україна з президентом Зеленським буде країною, дуже цікавою для журналістів. Хоча її громадянам буде не так цікаво. Але я хотів би нагадати, що, окрім президентських виборів, цього року будуть і парламентські. Протистояння президента і парламенту, боротьба президента і прем’єра, конфлікти і скандали в новій владі будуть прекрасними сюжетами для кожного, хто вважає, що журналістика розвивається тільки в період конфліктів. Але, як громадянин, я волів би, щоб мені було нудно.

Odessit: Віталію, для чого в Україні стільки політичних партій і кандидатів в президенти? Як можна обмежити їх кількість?

Віталий Портников: Просто це демократична держава.

Анатолій: Як відомо, в Україні вже вкотре зберігається тенденція, коли більшість населення голосує на виборах за проросійських політиків та популістів, а потім пасіонарна проукраїнська меншість через масові протести приводить до влади патріотів, які не здатні подолати корупцію та діють ліберальними методами, чим швидко втрачають популярність серед населення. Чи вдасться коли-небудь розірвати це ганебне коло і стати нормальною країною?

Віталий Портников: Думаю, ми вже стаємо нормальною країною. І за це можемо подякувати не тільки героям Майдану, а й Путіну, бо своєю війною не лише змінив електоральний баланс та погляди наших співвітчизників, а й також залишив велику кількість прихильників проросійських поглядів за лінією зіткнення.

Подолянка: Віталію Едуардовичу, поділіться, будь ласка, вашим найяскравішим враженням про Майдан 2013-2014 рр., що зараз найчастіше згадується про ті події? А ще скажіть, чи бували у вас під час Майдану відчуття, що все закінчиться поразкою революції?

Віталий Портников: Я уже неодноразово про це розповідав. Моє найяскравіше враження було пов’язане з ранком після другої невдалої спроби розігнати Майдан. Коли я прийшов за огорожу і побачив, що люди попросили забратися геть торговців символікою, які розклали свій товар, це було як матеріалізація давнього біблійного міфу. Дуже красиво і повчально.

Під час Майдану в мене не було відчуття, що він закінчиться поразкою. Відчуття, що мене завтра можуть вбити чи покалічити, було. А відчуття поразки – ні. Більше того, я точно міг розрахувати розвиток подій і практично не помилився навіть на день.

Quadro: Некоторые кандидаты в президенты обещают все-таки запустить будапештский формат переговоров по Донбассу. Что вы думаете об этой идее? Реально ли в такой формат включить и вопрос Крыма?

Віталий Портников: Як на мене, цю ідею навряд чи можна назвати реалістичною. Зміна форматів перемовин по Донбасу залежить не від бажань наших кандидатів на посаду президента, а від готовності учасників процесу такий формат змінювати. Завжди треба пам’ятати, що серед цих учасників є Росія, для якої звернення до Будапештського меморандуму буде означати автоматичне визнання його порушення.

Тож не треба плутати передвиборчі гасла з реальною політикою.

dim-dim: Виталий Эдуардович, на какие компромиссы может пойти Украина, чтобы прекратилась война на востоке? Где грань допустимого? Может ли вопрос НАТО стать компромиссом, учитывая, что Украину туда вряд ли примут в ближайшие годы, если не десятилетия?

Віталий Портников: Закінчення війни на сході взагалі від України не залежить. Воно залежить від Росії. Росія продовжує війну на сході не для того, щоб Україна пішла на якісь компроміси, а для того, щоб повернути собі всю Україну або в якості колонії, або в якості сфери впливу, або в якості частини Російської Федерації. Війна на Донбасі – це лише інструмент для досягнення цієї амбітної мети.

Українці мають чітко усвідомити, що жоден їхній президент – окрім того, який погодиться стати головою Республіки Україна у складі Російської Федерації – не може припинити цю війну.

Війна закінчиться тільки в разі серйозного послаблення можливостей Російської Федерації. Так, як це відбулося із незалежністю країн Балтії: для того, щоб вона відбулася, потрібно було послабити, а потім і ліквідувати Радянський Союз. Для закінчення війни на Донбасі і відновлення територіальної цілісності України потрібне послаблення, а, може, й ліквідація російського політичного режиму.

Ніякого іншого шляху не існує. І ніяка відмова від вступу до НАТО не є компромісом хоча б тому, що Кремль почав війну проти нашої держави тоді, коли Україна офіційно була позаблоковою державою, а проти вступу до НАТО виступала більшість її громадян.

Наталья, Киев: В каком статусе, на ваш взгляд, должны существовать Донецкая и Луганская области после возвращения в Украину? Это должны быть прежние довоенные условия, или им нужно предоставить определенную автономию?

Віталий Портников: Між окупованою частиною Донецької і Луганської областей та територією України є тільки одна відмінність – на окупованій території є російські війська, а на вільній їх немає. Виведіть російські війська, і Донецьк із Луганськом нічим не будуть відрізнятися від Маріуполя чи Краматорська.

Будь-які розмови про особливість окупованих територій – тільки допомога окупанту і ворогу.

Однак треба пам’ятати, що конфлікт на Донбасі може тривати десятиріччями. І я пропоную відкласти дискусію щодо статусу цих територій на момент його закінчення. Можливо, рішення тут доведеться ухвалювати нашим дітям або онукам. Попереду в українців десятиріччя конфлікту.

Евгений: Зачем Украине Крым и Донбасс? Чем плохо федеральное устройство Украины с возможностью выхода из ее состава субъекта после референдума?

Віталий Портников: Крим і Донбас – невід’ємна частина території України. На відміну від Російської Федерації, Україна є унітарною державою, більшість населення якої складають етнічні українці. Тому ніякого сенсу в федеративному устрої України з можливістю виходу суб’єктів з її складу після референдуму я не бачу.

Хоча визнаю, що такий устрій є оптимальним для сучасної Російської Федерації, бо створить модель "мирного розлучення" народів Росії.

Свого часу, ще до Першої Чеченської війни, я пропонував механізм виключення суб’єкту зі складу Російської Федерації. Якби цей механізм був акцептований тодішнім керівництвом Росії, тисячі людей лишилися б живими, а міста – незруйнованими. Однак Єльцин і його оточення пішли шляхом свавілля і війни. На цю ж позицію пристав і Путін. Але до мене ще не пізно дослухатися. Адже це була не остання кавказька війна. Сотні тисяч росіян продовжують залишатися в зоні потенційного ризику. Їхні діти і онуки ще будуть гинути, як не в Україні, так на Кавказі.

Якщо росіяни бажають жити в мирній країні, переформатування їхньої федерації неминуче.

Читайте такжеПутинская система пошла вразнос: что на самом деле значит послание вождя РФВіктор: Чи не вважаєте Ви, що єдиним шляхом виходу України з кризи є південнокорейський досвід Пак Чон Хі? Адже шлях виборів, вочевидь, себе не виправдовує.

Віталий Портников: Україна – демократична європейська держава. Демократія сама по собі є цінністю, бо залишає людину вільною. Краще 25 років кризи і демократії, ніж один рік кривавої диктатури.

Родригез: В каких сферах и отраслях Украина может стать ведущей страной, или ее удел – оставаться аграрной и сырьевой страной?

Віталий Портников: Світова економіка швидко змінюється. За 25-40 років ми не впізнаємо сучасний світ, у якому будуть панувати штучний інтелект, високі технології, "зелена" енергетика тощо.

Зараз треба думати не про те, в яких сферах Україна може стати провідною країною, бо всі ці сфери зникнуть швидше, ніж ми отримаємо в них лідерство. Треба думати про те, щоб створити для українців рівні шанси з іншими європейцями для реалізації своїх можливостей, аби скоротити відставання України від цивілізованого світу. Ось задача, яку ми маємо вирішити у найближчі 25-50 років.

Sidor: Российские эксперты предупреждают, что Россию ждет внутренний кризис в 2022-2025 году. Во-первых, согласны ли вы с такими оценками? Во-вторых, стоит ли Украине готовиться в связи с этим к новым военным операциям россиян, учитывая, что российская власть войнами пытается отвлекать свое население от экономических и социальных проблем?

Віталий Портников: Внутрішня криза в Росії відбувається вже сьогодні. Про це красномовно засвідчило Послання президента Володимира Путіна Федеральним зборам від 20 лютого 2019 року: коли керівник держави говорить про необхідність війни з бідністю, це і є ознакою внутрішньої кризи.

Однак було б помилкою вважати, що військові операції Росії можуть посилюватися чи послаблюватися у зв’язку з кризовими явищами. Відновлення імперії – це політична програма режиму, з якою погоджується більшість росіян. А Радянський Союз чи Куба були агресивними навіть тоді, коли не могли прогодувати власне населення.

Tarass: Яке значення має азовський пакет санкцій проти Росії, окрім символічного? Чи мав рацію Лінкявічус, який назвав їх незначними і запізнілими?

Віталий Портников: Азовський пакет санкцій проти Росії демонструє, що Захід не готовий відмовитися від санкційного тиску на цю країну. І, враховуючи, що в Європі чимало країн, які хотіли б позбутися санкцій, це – більше ніж символ.

Edmon: Виталий Эдуардович, у нас много кто страстно желает, чтобы обрушился Крымский мост, да и сама Российская Федерация чтобы развалилась. Не могли бы вы объяснить для таких людей, чем чреват будет для нас самих и один, и второй вариант? Что будет с нашими портами в Азовском море, если "стройка века" россиян прикажет долго жить, перегородив пролив? Что будет с Украиной, если РФ начнет разваливаться на куски – не помню, кто говорил, но, если падает большой шкаф, то услышат все в доме?

Віталий Портников: Дестабілізація Росії, поза сумнівом, може призвести до карколомних наслідків для її сусідів і всього світу. Внутрішні конфлікти, епідемії, мільйони біженців – все це, звичайно ж, дасться взнаки і для нас. Однак не ми, а росіяни самі визначають долю своєї країни.

Dargo: Конечно, нехорошо делить шкуру неубитого медведя, но очень хотелось бы услышать ваше мнение: если представить, что Крым вернулся под юрисдикцию Украины, то как нам следовало бы поступить с Керченским мостом? Оставить? Как он может послужить Украине? Демонтировать, чтобы лишить Россию символического для нее объекта, и чтобы не было выгодного для РФ сообщения с Крымом? А еще, учитывая любовь украинцев к троллингу (что видно по переименованию Московского моста в мост им. Бандеры), какое новое имя носил бы Крымский мост, будь он украинским?

Віталий Портников: Питання повернення Криму – проблема наступних десятиріч. Я пропоную повернутися до обговорення цієї теми саме тоді, коли виникне реальна можливість відновлення територіальної цілісності країни. Можливо, майбутнє Кримського мосту будуть вирішувати наші діти або онуки.

Владимир: Представьте себя на месте Путина. Как бы вы действовали, чтоб навязать свою волю Украине?

Віталий Портников: Якби б я був на місці Путіна, у лютому 2014 року я надіслав би до Києва Сергія Лаврова із пропозицією створити уряд національної єдності за участі політиків з національного табору і поміркованих діячів "Партії регіонів". Я б запропонував Україні фінансову допомогу, дешевий газ і участь у стабілізації ситуації в Криму та на Донбасі. Мій вплив на українську політику відновився б уже на наступних парламентських виборах. Сьогодні за перемогу на виборах президента конкурували б не проєвропейські, а проросійські політики, вони б виходили до другого туру, і всі б чекали, яке прізвище я назву.

Але, на щастя, Володимир Путін – це не я. Тому незалежність Україні забезпечена. Хоча заплатити українцям за неї доведеться десятиріччями протистояння з Російською Федерацію.

Artemij: Согласны ли вы с тем, что получение Томоса украинской церковью подрывает российский миф, который так активно использовал Кремль, объясняя все свое землесобирательство? Как теперь кремлевские идеологи будут выкручиваться? Какой новый миф мы получим? Или не стоит обольщаться, потому что соседи еще не готовы отказаться от старого?

Віталий Портников: Поза сумнівом поява канонічної української церкви є серйозним ударом по російській міфотворчості. Однак мені здається, що ідеологи "русского мира" поки що не зрозуміли наслідків і не запропонували альтернативу.

Vakula: Приєднання Білорусі до Росії, або анексія Білорусі Росією - це реальна перспектива чи страшилки? Навіщо це Москві, якщо Лукашенко і так в у усьому слухається її?

Віталий Портников: Я можу уявити собі ситуацію, за умови якої білоруська державність буде ліквідована. Я не думаю, що це потрібно Росії сьогодні, але я не виключаю, що така ідея існує в якості частини плану по відновленню Російської імперії на всій пострадянській території.

Я не бачу сьогодні у Білорусі реального потенціалу, щоб опиратися таким планам.

Дядя Ваня: Может ли Путин остаться у власти еще на один президентский срок, возглавив новое союзное государство России и Беларуси?

Віталий Портников: Путін може залишатися при владі стільки, скільки йому заманеться. Для цього не потрібно використовувати Союзну державу Росії та Білорусі.

Вернидуб: Виталий, на Ваш взгляд, в обмен на какие действия или суммы Россия может уступить Курилы Японии? Насколько серьезный торг сейчас идет?

Віталий Портников: Росія не збирається поступатися Курильськими островами на користь Японії. І мені здається, що в Токіо це вже зрозуміли.

Odessit: Як Ви думаєте, Путін розуміє, що його самі росіяни проклянуть після того, як він піде із влади? Адже все повторюється, але нічому не вчить.

Віталий Портников: Не думаю, що Путін розуміє, що росіяни його проклянуть. Та й чи проклянуть? Адже Сталін, якого навіть порівняти не можна з Путіним, досі користується у росіян неймовірною популярністю. Про Івана Грозного я вже й не згадую. А це були справжні кати.

Gorin: Как думаете, после смерти Путина россияне будут его все так же боготворить и расположат в Мавзолее рядом с Лениным? Или его ждет забвение и будет развенчание культа его личности?

Віталий Портников: Ні, у Мавзолеї Путіна не буде. Вже за кілька років почнеться переоцінка його політичної ролі, як завжди це буває в Росії.

Фрументий: Виталий, с 2014 года вы говорили и писали, что РФ разорится, развалится, а Путина вот-вот свергнут и казнят. Не слишком ли оптимистично?

Віталий Портников: Ніколи не ставив часових рамок розпаду Росії і не передбачав швидке зникнення Путіна з політичної сцени. Мої читачі, здається, не розуміють, що я нікуди не поспішаю. Я мислю в категоріях історичних процесів. Я – з тих, хто 1917 року передбачав крах комуністичного режиму. Так, для цього було потрібно почекати якихось сім десятиліть. Це – секунда в історії. Наші прогнози блискуче підтвердилися. Звісно, нацизм зник швидше – всього за 12 років. З комунізмом довелося поборотися.

Однак є зрозумілою сама історична тенденція – тенденція краху і деградації континентальних імперій. Цій тенденції не змогли опиратися ані Османська імперія, ані Австро-Угорщина, ані стара Росія.

Російська Федерація – лише уламок цієї імперії. Її майбутнє визначено не нами, не Путіним, не росіянами, а самою історією. Сили, яка могла б подолати історію і час, не існує.

Але це не означає, що ми з вами обов’язково побачимо цей розвиток подій, як не кожна людина, що бачить витоки річки, обов'язково допливає до її впадіння в море.

Владислав: В 2014 году Вы писали на "Главреде", что Украине необходимо сделать так, чтобы россияне стали воспринимать Киев как Киевскую Русь и сами бы стали тянуться к нему. Я с 2014 года пытаюсь заехать, контактировать со СМИ, но бесполезно. На россиянах вроде как клеймо. Технически, по паспорту, я – россиянин, а по крови – украинец, родился в Казахстане. Скажите, как помочь исторической родине, если она от нас закрывается сама? При Януковиче нельзя было оформить карточку украинца, а сейчас нельзя даже ни с кем об этом вести речь, если ты россиянин. Конкретно сейчас с кем-то можно контактировать в Украине, чтобы быть реально полезным ей? Или стране предстоит еще одна внутренняя операция, чтобы к ней могли не только тянуться, но и присоединиться на деле?

Віталий Портников: Я щиро вважаю, що Україні потрібно ухвалити цілу низку заходів, щоб допомогти закордонним українцям у побудові української державі. Будь-яка держава в Європі спирається на два чинники: держава для своїх громадян усіх національностей і держава, яка є відкритою для своїх співвітчизників, пов'язаних із нею культурними, мовними та цивілізаційними традиціями.

Разом з тим, ми розуміємо складнощі, які виникають у нас при спілкуванні з громадянами країни-агресори, якого б етнічного походження не були ці люди. Адже на нас напав не конкретний народ, а багатонаціональна Росія.

Якби я був українцем із російським паспортом, я зробив би все можливе, щоб після 2014 року цей паспорт не пік мені руки, щоб мої діти не навчалися в російських школах та не навчалися злу і ненависті до своєї історичної батьківщини. Я би залишив Росію при першій ліпшій нагоді.

До речі, я так і зробив. Хоча російського паспорту в мене ніколи не було. Я закінчив Московський університет, після цього працював у Росії більше 20 років і відвідував цю країну після закінчення кореспондентської роботи там. Відвідував кожні два тижні. В мене там близькі друзі, спогади, культурні враження... Але після 2014 року я ніколи не приїжджав до Росії, а з друзями зустрічаюся за кордоном.

Я приїду до Росії тільки після того, як побачу президента Російської Федерації, не Путіна, на колінах перед пам’ятником Небесної Сотні, почую вибачення і каяття. Приїду, щоб провести в московській школі урок, під час якого розкажу про героїчну боротьбу українського народу з шовіністичним окупантом. Вважаю, що такі уроки в російських школах мають стати важливою частиною одужання цього хворого суспільства, приблизно як допомогла одужанню Німеччини денацифікація.

demchenko_d.: Пан Віталій, 1) чому Штати підтримують Україну, в чому їхній інтерес тут? 2) чи правда, що Україна вже знаходиться під зовнішнім управлінням?

Віталий Портников: США – лідер демократичного світу. І їхня підтримка країн, які захищають свободу і демократією перед окупацією та навалою, цілком природна.

Зовнішнє управління Україною закінчилося 2014 року завдяки героям Майдану.

Владимир Зван: Как вы считаете, может, лучше Украине обьявить дефолт и послать МВФ куда подальше?

Віталий Портников: Оголошення дефолту і відмова від кредитів означатиме повну дестабілізацію економічного й соціального житті країни, відмову держави від своїх соціальних зобов’язань у вигляді виплати пенсій і зарплат. Як журналісту, мені б було цікаво описати такий процес. Але, як громадянин, я волів би його ніколи не побачити.

Richard: Согласны ли вы с мнением Сороса, который считает, что Евросоюз может повторить судьбу СССР? И, учитывая кризис ЕС, не опоздала ли Украина на этот праздник жизни?

Віталий Портников: Я вважаю Сороса людиною вчорашнього дня.

Сама сутність Євросоюзу полягає в тому, що його існування відповідає потребам глобальної економіки. Тоді як існування Радянського Союзу відповідало потребам казарменої економіки. Тож не хвилюйтеся за ЄС.

Нильс: Насколько Германия искренна в своих попытках урегулировать ситуацию в Украине, если ее политика сейчас во многом пророссийская, а экономический интерес в совместных проектах – очевиден?

Віталий Портников: Німеччина, як демократична держава, об’єктивно зацікавлена у врегулюванні ситуації в Україні. Разом із тим, ми самі бачимо, як інтереси німецького бізнесу впливають на німецьку політику.

Михайленко Л.: Почему Украина не предпринимает действий для минимизации собственных потерь от строительства "Северного потока-2", если очевидно, что вопли с призывами прекратить его строить – бессмысленны? Или вы полагаете, что есть варианты, при которых проект не будет реализован?

Віталий Портников: Перемовини щодо подальшої долі транзиту через Україну, які зараз відбуваються між Україною, Росією та Єврокомісією, і є такими діями по мінімізації можливих втрат.

Rikmann: Виталий, позвольте задать вам несколько вопросов. 1. Возможно ли в будущем объединение Корей? 2. Почему Трамп заинтересован решить северокорейскую угрозу, только ли в ядерном вопросе дело? 3. По вашим прогнозам, сохранится ли тенденция по усилению Китая, как может меняться его вес в мировой политике?

Віталий Портников: 1. В історичній перспективі об’єднання Корей є невідворотнім. Але ми не знаємо, відбудеться це у ХХІ або у ХХІІ столітті.

2. Очевидно, що головним мотивом американської адміністрації є зменшення саме ядерної загрози.

3. Тенденція щодо посилення Китаю вже сьогодні є швидше історією. Поки що не зрозуміло, як Китай може відповісти на виклики сучасної економіки за умови збереження нинішнього суспільно-політичного ладу. Ще раз повторюю, життя і технології стрімко змінюються, і китайські комуністи за цим просто нездатні встигнути.

Жуков: Виталий, стрелки "Часов судного дня" сейчас указывают на то, что мир за две минуты до катастрофы. Можете ли вы согласиться с тем, что сегодня человечество как никогда близко к уничтожению? В частности, согласны ли вы с теми экспертами, которые считают, что мир – на пороге ядерной войны?

Віталий Портников: Я не стежу за Годинником судного дня і не вважаю, що світ на порозі ядерної війни. Це все – думки з минулого. І експерти ці живуть у минулому.

Однак правдою є те, що світ знаходиться на порозі таких карколомних технологічних змін, які не може собі уявити сучасна людина. Її майбутнє – це конкуренція людини зі штучним інтелектом, а не між людьми. І це – реальний виклик і реальна загроза, бо ми не знаємо, хто переможе в цій конкуренції.

Александр: Задаю вопрос про 10 заповедей. Ваше отношение к ним? Во время выборов это актуально или уже анахронизм, архаизм и несовременно?

Віталий Портников: Декалог не можна скасувати ані під час виборів, ані під час криз, ані під час війн. Це те, на чому базується сучасна цивілізація. І те, на чому вона базуватиметься в майбутньому.

Повірте, на цій планеті навіть розумні машини житимуть за декалогом тоді, коли люди зникнуть, і їхня цивілізація залишиться тільки в археологічних музеях.

Zoom: Позвольте задать вам один вопрос, который, возможно, не совсем по адресу, но очень интересно услышать ваше мнение. Недавно, как известно, китайцы высадились на обратной стороне Луны, Китай и Европа вели переговоры по строительству базы на Луне, Илон Маск активно говорит (да и не только говорит) о колонизации Луны и Марса. Правда, вот Россия, которая за оккупацию украинских земель расплачивается в том числе своими поражениями в космической сфере (из-за санкций нет ни денег, ни технологий). Каковы ваши предположения, к чему приведет лунная гонка, как будет сказываться на поведении государств? Сможет ли Россия стать полноценным участником этой гонки?

Віталий Портников: Колонізація Місяця буде важливою частиною технологічного розвитку в майбутньому. Але я не знаю, чи будуть у цей час існувати сучасні держави у звичних форматах.

Cfyz: Внимательно слежу за вашей деятельностью и поражаюсь, как вы все знаете наперед. Скажите, как это у вас получается? Вот раньше был такой писатель, он писал на исторические темы – Валентин Пикуль. Он писал так, что про него говорили, будто он жил в покоях Екатерины ІІ. А вы откуда черпаете информацию?

Віталий Портников: Валентин Пікуль був автором псевдоісторичних романів, тому навряд чи можна говорити про його письменницькі здібності.

Для того, щоб реалістично аналізувати події, не потрібно жити в царських приміщеннях.

Roman: Не буду ходить вокруг да около и спрошу прямо. Вы уже готовы покинуть "Эспрессо", чтобы перейти на "1+1"? Или Ваше легендарное чутье этого не подсказывает?

Віталий Портников: За всю свою кар’єру я жодного дня не працював на жодному з провладних телеканалів. З цим пов’язаний секрет мого професійного успіху. Гинуть імперії, змінюються президенти, прозрівають мої читачі і глядачі, а я залишаюся таким, яким я прийшов до професії 30 років – людиною, що намагається говорити вам правду. Так буде і надалі, доки я буде займатися журналістикою. Ви можете розчаруватися в будь-кому і будь-чому, але в мені ви можете бути впевненими.

van_6: Чи дізнаємося ми до виборів, або хоч коли-небудь, хто замовив Катерину Гандзюк?

Віталий Портников: Я, як і ви, ретельно стежу за слідством. І мене теж цікавить правда про вбивство цієї херсонської чиновниці.

Карпенко А.С.: Пане Віталію, що ви думаєте про флешмоб поліції "Я – бандерівець"? Чи все гаразд у суспільстві, де любов до Бандери починає визначати, свій ти чи чужий?

Віталий Портников: Я думаю, що такий флешмоб говорить не стільки про повагу до особистості самого Степана Бандери, скільки про готовність українських поліцейських солідаризуватися з людьми, для яких українська незалежність є цінністю.

Марго: Считаете ли вы, что нам нужно отказаться от 8 марта, как праздника и выходного дня? И почему?

Віталий Портников: Для мене 8 березня – це насамперед день боротьби за права жінок, а не день, коли їм дарують квіти. Вважаю, що ставлення до жінок в Україні досі є середньовічним, тому я б не поспішав відмовлятися від 8 березня. Але я хотів би, щоб у відзначенні цього свята більш активну роль брали жіночі організації. Україна досі не стала країною феміністок, і це гальмує її розвиток. Найбагатшими країнами світу жінки керують на рівних із чоловіками. Це одна з передумов гідного життя.

Надія Майна

Фото Олександра Синиці

Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред