На сайті "Главред" відбувся чат із військовим експертом Інституту євроатлантичної співпраці Ігорем Козієм. Спілкуючись із читачами, він розповів, на скільки може затягтися конфлікт на Донбасі, наскільки ефективними є переговори при спробі врегулювати ситуацію на сході України, наскільки ймовірна ескалація конфлікту найближчим часом, наскільки ймовірне надання Україні летальної зброї Сполученими Штатами, а також чи здатна Україна самотужки впоратися з російською агресією.
Подаємо стенограму чату з Ігорем Козієм.
Konn:Пане Ігоре, як би ви оцінили ефективність мінських домовленостей за тим критерієм, наскільки вони насправді посприяли врегулюванню ситуації на Донбасі? Чи можна взагалі на даний момент навести лад і повернути мир на сході країни зусиллями дипломатів, шляхом переговорів?
Ігор Козій: При вирішенні питань із Росією дипломатичний шлях у більшості випадків не спрацьовує. Тому розв'язання питання лежить у силовій площині. Оскільки Україна за своїми ресурсами значно поступається РФ, для подолання агресії вона повинна об'єднатися з іншими країнами-союзниками, які поділяють такі ж демократичні цінності. В ліпшому разі це має бути приєднання до НАТО, однак за сучасних умов це складно, тож союзників треба шукати "з коліс".
gf_43:Яким чином можна змусити Росію виконувати ті домовленості, які вона підписує, та взагалі дотримуватися цивілізованих правил гри на міжнародній арені? Ні санкції, ні економічні втрати, ні вщент знищена репутація її не зупиняють — як можна вибудовувати стосунки з такою країною-сусідом, коли вона непередбачувана, як психічно неврівноважена людина?
Ігор Козій: Тільки силовими засобами. А для цього Україна повинна знову озброїтися, знову збільшити свою обороноспроможність і знову мобілізувати суспільство задля єдиної мети — територіальної цілісності держави.
Omega:Чи потрібне, по-вашому, насправді введення миротворчого контингенту ООН на Донбас? Які ризики має ця ідея?
Ігор Козій: Введення миротворчого контингенту ООН на Донбас має кілька нюансів. 1. Спроба держави вирішити цей конфлікт мирним шляхом із якомога меншими жертвами. Разом із тим, ми бачимо, що це не завжди спрацьовує. Це було видно на початковому етапі окупації Донецької та Луганської областей.
2. Україна, на відміну від РФ, не має достатніх ресурсів для ведення війни (вони були розкрадені за 23 роки). Саме тому, скоріше за все, влада й обрала такий шлях розвитку подій.
Ганебним лишається той факт, що влада досі не назвала осіб, причетних до масового скорочення озброєння та військової техніки у Збройних силах України, спустошення державного матеріального резерву, який повинен іти на мобілізацію держави з метою запобігання агресії, що врешті-решт призвело до зниження рівня обороноздатності країни.
dim-dim:За вашою оцінкою, своїми діями та рішеннями центральна українська влада сприяє поверненню Криму та Донбасу до складу України чи, навпаки, відштовхує? Йдеться не тільки про повернення за формою, а про те, щоб самі люди дійсно прагнули бути з Україною, стали українськими за суттю.
Ігор Козій: Складне питання. Влада, на мій погляд, сьогодні знаходиться на шляху до розуміння, що люди, які перебувають на окупованих територіях, і є тією силою, яка здатна повернути території в Україну. І процес, слава Богу, пішов: зараз розпочалося мовлення на Донецьку та Луганську області, і в регіон почала надходити інформація про події в Україні. Однак питання — чи готова влада щиро і правдиво висвітлювати те, що реально відбувається в Україні?
den_:До чого зараз готуються бойовики та росіяни, стягуючи на Донбас більше сили, техніки? Андрій Парубій вважає, що готується найактивніша атака на Україну. Яка ймовірність такого розвитку подій?
Ігор Козій: Росія прагне зменшити територію України. Цей факт не викликає жодного сумніву. Хотів би нагадати, що Україна мала змогу евакуювати ті підприємства, які знаходяться в Донецьку, але звернення до Андрія Парубія засвідчили, що він не тільки не розумів цієї проблеми, перебуваючи на посаді секретаря РНБО, а й фактично не вжив заходів щодо залишення на території України унікального обладнання, із допомогою якого сьогодні РФ створює одну з найсучасніших технік радіоелектронної боротьби. Це, до речі, викликає занепокоєння з боку США. Ймовірність того, що експансія триватиме — однозначно висока. І доки народ РФ не визначиться в демократичному майбутньому і не відійде від того шовінізму, який захопив більшість росіян, ймовірність ескалації конфлікту залишається дуже високою. Зупинити цей шлях можуть тільки демократичні вибори у самій Росії.
alex_sm:Игорь, считаете ли вы правильным то, что затеяли сейчас перекраивать праздники — то 23 февраля, теперь вот 9 мая? Разве нет более насущных проблем, и это сейчас самая большая наша беда? Ведь очевидно, что есть большой риск, что это станет очередной провокацией, которая столкнет лбами украинцев? Ведь в ряде областей все равно будут отмечать 9 мая, а кто-то выйдет на 8-е, и снова будут столкновения... На пустом месте. Когда этого вполне можно избежать, не спекулируя на таких темах. Это как было с законом о языках, который едва ли не первым начал переиначивать парламент на следующий же день после бегства Януковича... Один вопрос — зачем? Кому это нужно, когда важнее всего сохранить единство страны?
Ігор Козій: В Вашем вопросе есть и ответ. Я однозначно согласен с Вами относительно того, что правительство должно сделать все, чтобы не допустить спекуляций, столкновений и стравливания украинцев.
Что касается непосредственно праздников — 23 февраля, 8 и 9 мая, то государство важно вести разъяснительную работу, чтобы ответить на все вопросы с исторической точки зрения.
Kiianyn:Як вам здається, які плани маєКремль щодоКриму, на щопівострівперетвориться? Здається малоймовірним, що це буде туристичне місце — скоріше, велика військова база...
Ігор Козій: Так, на мій погляд, це дійсно так. І про це неодноразово заявляв лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв. На жаль, Росія замість того, щоб пропагувати мир у регіоні, пропагує силу. Тому, скоріше за все, Крим перетвориться на потужну військову базу. Однак ми сподіваємося, що здоровий глузд і прагнення українців, кримських татар і етнічних росіян, які вважають себе громадянами України, рано чи пізно переможуть, і Крим буде невід'ємною частиною території України.
Kiianyn:Чи адекватно наявним ризикам та небезпекам, що стоять перед державою, діє сьогодні влада, Президент, уряд, парламент?Чи роблять вони, з вашої точки зору, все залежне від них, аби якомога швидше закінчити війну?
Ігор Козій: Ви знаєте, громадяни України, як і інші народи, завжди прагнуть миру, а не війни, і завжди вимагають від влади зробити щось для цього якомога швидше. Разом із тим, є об'єктивні процеси, які прискорити вочевидь дуже важко. Я, як громадянин цієї держави, вважаю, що влада робить не все від неї залежне, аби прискорити закінчення війни. Однак це моя особиста думка, яка, на жаль, не базується на тій повноті інформації, яку має і влада, і Президент, і уряд, і парламент. Що є сьогодні дійсно необхідним, то це об'єднати країну, всі прошарки населення, всіх її громадян у боротьбі за єдність, незалежність та могутність держави.
polit_ua:Пане Ігоре, поділіться, будь ласка, вашим баченням того, за якими сценаріями далі можуть розгортатися події на сході України, і який із них є найбільш вірогідним сьогодні?
Ігор Козій: Ворожіння не є правильним за нинішніх обставин.
Щодо сценаріїв, то, думаю, на найближчі п'ять-десять років ми приречені на конфлікт із Росією. І ця проблема може бути вирішена, як у Росії — якщо росіяни зрозуміють, що відбувається, і проведуть чесні демократичні вибори, так і в Україні, яка має щодня працювати над зміцненням своєї обороноздатності та єдності, набути дійсно демократичне суспільство і незалежну державу.
polit_ua:Путін допускає, що в 2018 році його посаду може обійняти інша людина. А які гарантії, що росіяни на хвилі свого "патріотичного піднесення" не оберуть такого ж, як Путін, або ще крутішого за своїми імперськими амбіціями?
Ігор Козій: Однозначно згоден, таких гарантій нема. Будемо сподіватися, що народ РФ зрозуміє, що Україна йому не ворог.
y-grek:Игорь, по-вашему, признание Донбасса оккупированной территорией — не приведет ли этот шаг к тому, что этот регион повторит участь Крыма, который сначала тоже имел особое самоуправление, особый порядок, а потом и вовсе "перекочевал" в состав другого государства?
Ігор Козій: На мою думку, це трохи не так. Коли ми визнали Донбас окупованою територією, ми визнали тим самим, що вона зайнята військовими формуваннями іншої держави. Яким би чином РФ не відмежовувалася від того, що відбувається на сході, всім уже давно зрозуміло, що реальним окупантом є саме вона.
Водночас 23 роки, які фактично призвели до відділення цих територій ще у складі України, — це стратегічний прорахунок попередньої влади, яка має конкретні прізвища та імена. Сьогодні супротив на окупованих територіях з боку громадян України зростає, при цьому задача влади — забезпечити доступ до них правдивої інформації, провести реальне, а не фейкове, реформування всіх напрямів діяльності держави, підсилити обороноздатність Збройних сил України, з яких влада знущалася протягом 20 років.
y-grek:Вопрос, скорее, касающийся этики, чем политики. Реакция украинцев на смерть Виктора Януковича-младшего — в основном,злорадство и прочее, мол, сам заслужил... Как думаете, правильно ли реагировать так, или украинцам стоит "сохранять лицо", чтобы не уподобляться в таких колкостях нашему противнику, который не брезгует позлорадствовать даже при трагических событиях? Интересна ваша субъективная оценка этого.
Ігор Козій: Человеческое горе всегда находило отзыв в душах людей. Не думаю, что смерть младшего сына пусть даже предателя-президента должна обрастать каким-то злорадством. Это просто человеческое горе.
y-grek:Игорь, а с чем вы связываете недавнее отсутствие Путина? И как бы вы оценили реакцию украинского общества на эти десять дней без Путина, которое в нездоровом количестве выдавало версии одну фантастичнее другой относительно того, что с ним случилось? Не было ли "перегибов", на ваш взгляд?
Ігор Козій: В любом обществе есть недосказанность, перегибы и сплетни. Сегодня можно объективно утверждать только то, что Путина не видели десять дней.
Кстати, есть еще одна неопубликованная мысль: в этот период проводились учения ядерных сил РФ. А Путин, как президент и верховный главнокомандующий, имеет к этому непосредственное отношение. Насколько эта версия верна, останется загадкой.
polit_ua:Як гадаєте, чи підуть таки США на надання Україні летальної зброї? І наскільки справедливі слова-реакція росіян на резолюцію Конгресу СШАіз закликом до Обами надати нам таку зброю, які застерегли, що подібне рішення спричинить ескалацію конфлікту на сході? Дякую.
Ігор Козій: Очевидно, що США повинні виконати свої зобов'язання згідно з Будапештським меморандумом. Як це повинна зробити і Британія. І, очевидно, що цей меморандум порушила Росія.
Разом із тим, це — наша держава, наша незалежність і наша демократія, тому саме ми повинні в першу чергу дати собі раду і змусити владу зробити все, щоб забезпечити незалежність України та демократичний шлях її розвитку. Якщо мене спитають, що я бажаю отримати — рибу чи знаряддя для її лову, я однозначно оберу друге. Сьогодні Україна повинна навчитися захищати власні національні інтереси. Ми будемо раді будь-якій допомозі. Однак політика державного жебракування повинна піти в минуле. Для цього в України є всі можливості. Своє треба не тільки зберігати, а й примножувати. Однак ми все повинні зробити задля того, щоб влада, не залежно від того, із кулею вона у лобі чи без кулі, робила все, що від неї прагне народ України.
DanielL:Ігоре, яка зі сторін конфлікту на Донбасі зацікавлена у тому, щоб він лишався замороженим і млявим на роки, яка — у найскорішій розв'язці будь-якою ціною, навіть шляхом поновлення боїв із новою силою тощо?
Ігор Козій: Це питання непросте. Україна за 23 роки бездарно втратила свої ресурси, Збройні сили, професійність та здатність чинити озброєний спротив. Тому теперішня влада виходить із того, що у нас є, тобто які реальні ресурси є в наявності. Заморожування конфлікту не є позитивним варіантом. Але разом із тим, ми чітко повинні усвідомити, що, аби перемогти ворога, який має сучасну зброю, нам, у першу чергу, потрібно переозброїти ЗСУ за рахунок власних можливостей. Сподіваюся, влада зможе це зробити в короткий строк. Також викликають занепокоєння спроби Європи та США відмовитися від надання Україні летальної зброї, хоча це є тим самим чинником, який дозволить Україні навчитися "ловити рибу" самостійно, а не позичати її.
Trick:Как, на ваш взгляд, следует воспринимать ядерные угрозы России (то Путин в фильме про Крым сказал о готовности использовать такого рода оружие, то посол РФ в Дании пригрозил этой стране)? Неужели российское руководство на самом деле может пойти на применение таких мер, или это просто игра слов и попытка использовать последние аргументы?
Ігор Козій: РФ завжди ставала на шлях залякування світової спільноти. Проте історія не знає випадків, коли країни, які мали ядерну зброю, застосовували б її першими. Сподіваюся, що здоровий глузд переможе хворобливі амбіції кремлівських політиків. Люди існують, щоб жити, а не для того, щоб вмирати. Ми всі мешкаємо на єдиній земній кулі, про що треба пам'ятати завжди.
Александр Воловик:Почему Россия противопоставляет себя всему цивилизованному миру,а не стоит в одном ряду с этими странами? Действительно ли демография в России уходит в сторону мусульманского государства, и если все народы, и даже те, которые в свое время завоевал Ермак, обнаружат, что они тоже не русские, смогут на своих территориях оставить ядерное оружие? Как не допустить образования десятка ядерных очагов?
Ігор Козій: Россия пытается стать "великой державой", не понимая, что ценности цивилизованного мира сегодня несколько другого плана. Бряцанье оружием напоминает историю Второй мировой войны, а это шаг назад почти на 70 лет. Про какое развитие тогда можно говорить?
Уже сегодня в Москве коренные москвичи начинают противостоять приезжим трудовым мигрантам из Средней Азии, Востока, что приводит к зарождению российского фашизма. Скорее всего, руководство государства таким способом пытается создать условия, при которых основное внимание будет сфокусировано на внешних проблемах, а не на внутренних. Другими словами, власть РФ пытается сохранить свое лицо за счет создания внешнего врага.
Pangelina:Чим, на вашу думку, відрізняються військові конфлікти Росія— Грузія та Росія—Україна,і у чому їхнясхожість?
Ігор Козій: Конфлікт між Росією і Грузією розпочався з чистої провокації, на яку, на жаль, Грузія відповіла. Після чого були залучені регулярні військові з'єднання, частини й підрозділи. Звісно, цьому передували спецоперації, які проводила Росія з метою створення провокацій.
У випадку з Україною РФ просто окупувала територію Криму своїми регулярними військами, використавши як привід події, які відбувалися в Києві. Слід зазначити, що від початку спеціальні підрозділи ЧФ РФ, які захопили парламент Криму, передали його нашим силовикам-зрадникам. Потім регулярні частини РФ, порушуючи міжнародні договори (використання форми без розпізнавальних знаків), розпочали блокування та окупацію Криму, що супроводжувалося масовим підбуренням місцевого населення спеціальними службами РФ.
У Донецькій і Луганській областях досвід із проведення спеціальних операцій у Криму щодо підбурення місцевого населення та захоплення адмінбудівель був широко використаний спецслужбами РФ. Після чого РФ ввела підрозділи регулярних частин без знаків розпізнавання та масово використовувала артилерію для обстрілу регулярних частин України з території РФ.
slava_tur:Кого Вы считаете лучшим кандидатом на пост Минобороны и начальника ГШ? Ваше мнение о Гриценко и его протеже Опаршине? Может, Романенко, как какдидат на эти должности? Назовите, не стесняясь, лучших генералов профессионалов-патриотов, если они есть...
Ігор Козій: Президент України — Верховний головнокомандувач ЗСУ є персоною, яка особисто відповідає за безпеку, територіальну цілісність держави. І саме йому вирішувати, хто, на його думку, є гідним посади міністра оборони чи голови Генштабу. Не буду приховувати, що у мене є певні застереження щодо його вибору.
Як колишній військовослужбовець, я вважаю ганебним той факт, коли у скрутний час начальник Генштабу перебував не в зоні бойових дій, а поїхав отримувати чергове звання до Києва. В часи Великої Вітчизняної війни це робилося в окопах, на командних пунктах, у бліндажах. Враховуючи, що на перебіг АТО не має впливу ніхто, окрім керівника АТО, не зрозуміла позиція керівника АТО в Донецькій і Луганські областях, який залишив свій командний пункт.
Що стосується Гриценка, який був міністром оборони, можна зазначити, що чимало його дій були зроблені з метою приведення чисельності Збройних сил до фінансування, яке на той час здійснювала політична сила "Батьківщина" і прем'єр Тимошенко. На жаль, це можна було здійснити тільки шляхом скорочення. Вважаю, що це одна із великих стратегічних помилок, якої припустилося керівництво і держави, і МО.
Щодо Опаршина — це дуже фахова і грамотна людина, яка, до речі, працювала у Ставці військ ВГК на південно-західному напрямку оперативних дій за часів СРСР (м. Кишинів).
Генерал Романенко є фаховим вищим офіцером Повітряних сил, знайомий зі стратегією проведення наземних, повітряних і, сподіваюсь, у рамках свого досвіду також морських операцій.
Разом із тим, за часів Другої Світової війни міністром оборони США був відставний полковник, а командувачами на театрах військових дій були п'ятизіркові генерали. Міністр оборони та начальник ГШ повинні мати абсолютно різний досвід: міністр оборони — це адміністративна фігура, і ним може бути будь-яка цивільна особа, обізнана у військовій справі, грамотний менеджер, у тому числі у використанні фінансів; натомість начальник ГШ має бути військовим керівником, вміти особисто розробляти стратегічні оперативні плани військових операцій. На жаль, рівень професіоналізму наших військових адміністраторів залишає бажати кращого. Сподіваюся, що конфлікт України з РФ цю "дитячу хворобу" нашої країни вилікує.
Numerico:Почему руководство АТО игнорирует тот факт,что в непосредственной близости от Штаба АТО в Краматорске находится завод "Энергоспецмашсталь", который ужепятьлет принадлежит "Росатому"? А ведь абсолютно все объекты госкорпорации "Росатом" плотнейшим образом курируются ФСБ, просто-напросто согласно ведомственным и межведомственным регламентам. А ведь сейчас фактически военный конфликт!
Ігор Козій: Скоріше за все, не керівництво АТО ігнорує цей факт. Цей факт ігнорує політичне керівництво держави та ВРУ. Чому? Скоріше за все, через дилетантство, корупцію і низький фаховий рівень в умовах ведення війни.
Pangelina: Кілька запитань. 1. На вашу думку, якби президентом Америки був хтось інший (наприклад, Маккейн), який би був розвиток подій? 2. Чи не вважаєте ви, що між Обамою таПутіним є певні домовленості щодо України? Причому вони не на користь України. 3. Так і не зрозуміло, чого був вартий той меморандум від 94-го року? Приїхали, попили кави, віддали ядерну зброю і все? Чого Заходу, і Америці зокрема, чекати від Ірану — відмови від ядерної програми в обмін на що? На примарні обіцянки безпеки?
Ігор Козій: 1. Враховуючи, що Маккейн лобіює інтереси військово-промислового комплексу, Україна отримала б зброю, і США виконали б зобов'язання по Будапештському меморандуму.
2. Враховуючи, що російська аналітика і дипломатія мають дуже довгу історію, то, скоріше за все, призначення Обами було окреслено як вдалий період для знищення України.
3. Слава Богу, що якраз стало зрозумілим, чого вартий цей Меморандум. Питання — наскільки влада зрозуміла фразу: "Хочеш миру — готуйся до війни". Саме на цьому наголошую через те, що під час зустрічі з міністром закордонних справ України від нього пролунала фраза: "Якщо хочеш миру — готуйся до миру". Наслідки такої позиції ми бачимо.
Pangelina:На вашу думку, чи можливе існування таємних домовленостей у мінських угодах-2?
Ігор Козій: Відверто кажучи, не знаю.
Pangelina:Міністр оборони Полторак радить ОБСЄ проводити несподівані перевірки. А що, це загалом не так? Тобто зараз вони дзвонять бойовикам і попереджують,куди будуть їхати? Ну, на той випадок, щоб їх випадково не зачепили.
Ігор Козій: У більшості випадків це зараз саме так.
Pangelina:Спочатку з'являється інформація, що оборонні замовлення не узгоджені, підприємства контрактів не мають, грошей не отримують,хоча вже позаду майже квартал 2015-го. Зараз Порошенко каже, що вже узгоджено 70% замовлення, але забороняє коментувати ці замовлення. Хочеться вірити, що змахнули чарівною паличкою,і вже дві третини замовлень є і діють. На вашу думку, чи це так? Чи вам теж заборонено це коментувати? Хто, крім Президента, з тих,кому народ довіряє (той же волонтерський десант у Міноборони), може підтвердити цю інформацію? Зрозуміло, що деталі замовлень не потрібно знати широкій громадськості. Але чи повинні цього не знати депутати Верховної Ради? То як тоді профільний комітет Верховної Ради буде оцінювати стан безпеки країни?
Ігор Козій: Як Ви побачили, однією з проблем України лишаються міжпартійні сварки, або сварки між олігархами, що у більшості випадків майже одне й те саме. Саме цим, на мій погляд, можна охарактеризувати те, що відбувається з оборонними замовленнями. Якщо проаналізувати, з яких політичних сил походять Президент України, секретар РНБО, прем'єр-міністр України, голова Комітету з питань безпеки та оборони, міністр внутрішніх справ, міністр оборони, як колишній командувач Нацгвардії, чому з воєнного кабінету РНБО виключено голову Служби зовнішньої розвідки, стає зрозумілим, що, на жаль, політичні сварки мають місце. І ситуація з Коломойським зайве підтвердження цього. Сподіваюся, що ця слабкість держави буде подолана якомога скоріше.
Фото Віктора Ковальчука
Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред
Читать Главред в Telegram
Читать Главред в Viber
