Мирне врегулювання воєнного конфлікту на Донбасі. Частина 1. Світовий досвід

Початок.

Україна називає конфлікт на своїх східних теренах війною, але при цьому, визнаючи Росію стороною конфлікту, не допускає можливості розриву дипломатичних відносин. І вже сьогодні наголошує на пріоритеті чинника безпеки та припинення вогню як передумови виходу із протистояння.

У свою чергу, ЄС намагається уможливити практичну імплементацію "Мінських угод" без предметної дискусії щодо миротворчої місії.

Натомість РФ пропонує провести демократичні вибори, наслідком яких може бути відновлення контролю Україною над кордоном з Росією в межах тимчасового окупованих територій Донецької та Луганської області та фактична інкорпорація ОРДЛО в українську державу.

Пропонуємо зрозуміти всю специфіку етапу роззброєння сторін воєнного конфлікту на Донбасі.

Аспект роззброєння сторін та пріоритет чинника безпеки

Роззброєння — це один із найважливіших елементів мирного процесу та серйозна передумова для вільного і чесного волевиявлення населення. Та на практиці одне лише роззброєння не є вирішальним чинником для стабільного, довгострокового розвитку суспільства, котре постраждало внаслідок конфлікту. Тож нам необхідно зосередитися на стратегії реінтеграції комбатантів у суспільство.

Українські урядовці зосереджуються на роззброєнні як такому, але майже не приділяють уваги питанню, що відбуватиметься із членами незаконних збройних формувань після вирішення конфлікту.

Оптимальну модель роззброєння розробила Організація Об'єднаних Націй, яка визначає РДР (роззброєння, демобілізація, реінтеграція) як складний процес, що фокусується на питаннях адаптації колишніх комбатантів у постконфліктних умовах. У глосарії операцій ООН із підтримання миру наводяться такі визначення кожного етапу:

1) роззброєннявключає збирання, документування, контролювання і знищення стрілецької зброї, боєприпасів, вибухових речовин і легкого та важкого озброєння, вилученого у комбатантів і часто у цивільного населення;

2) демобілізація— це офіційне і контрольоване звільнення активних комбатантів зі збройних сил і угруповань, включаючи етап "відновлення", під час якого комбатантам надається короткострокова допомога;

3) реінтеграція— це процес, у рамках якого колишні комбатанти отримують цивільний статус, знаходять роботу і джерела доходу. Цей процес політичного та соціально-економічного характеру не має обмежень за часом і відбувається головним чином у громадах на місцевому рівні.

Практика застосування моделі ООН щодо роззброєння, демобілізації, реінтеграції

Впровадження програм РДР дало неоднозначні результати. У Нікарагуа, Сьєрра-Леоне, Боснії та Герцеговині вони вважаються успішними, тим часом як досвід Анголи та Камбоджі показав недоліки цих програм. Тож попередній досвід показав, що не існує шаблонних рішень, а є певні чинники, які сприяють успіху стратегій РДР. Це економічні стимули, які роблять мирне життя привабливішим, аніж повернення до бойових дій; дієві державні інституції, що гарантують безпеку колишнім комбатантам; реальні зобов'язання, які виконуються незалежно від присутності міжнародних організацій; впровадження РДР після припинення військових дій; сприйняття колишніх комбатантів не як однорідної групи, віддаючи пріоритет при роззброєнні та реінтеграції молодим солдатам і комбатантам із психологічними проблемами.

Якщо стратегії РДР будуть впроваджені в Україні, вони можуть стикатися з такими ж проблемами, що були в Афганістані, Кот-Д'Івуарі, Ліберії чи Гаїті. Відповідно при проектуванні стратегії РДР має дотримуватися,по-перше, тверда позиція на припинення вогню і відведення важкої артилерії. По-друге, слід передбачити зв'язок між процесом роззброєння та реформою сектору безпеки, що дуже важливо для стабільності після конфлікту. По-третє, необхідно запропонувати дієві економічні стимули для колишніх комбатантів у процесі реінтеграції.

Рекомендації для України в частині роззброєння конфліктуючих сторін та гарантуванні власної безпеки

По-перше, залучення незалежних міжнародних посередників для ефективного процесу роззброєння та виведення іноземних збройних формувань. Такими можуть бути миротворчі місії міжнародних організацій або міжнародні комісії на кшталт тієї, що стежила за процесом роззброєння в Північній Ірландії. Характерною ознакою таких міжнародних місій був мандат, який включав не лише контроль над роззброєнням, а й можливість застосування сили у разі невиконання мирного плану. Те саме стосується і питання контролю над кордоном та виведення іноземних збройних формувань.

По-друге, невід'ємними частинами постконфліктного врегулювання є не тільки роззброєння, а й демобілізація та реінтеграція екс-комбатантів. Україна має розробити комплексну стратегію із роззброєння, демобілізації і реінтеграції учасників незаконних збройних формувань. Необхідно залучити міжнародних донорів та діячів (зокрема, Організацію Об'єднаних Націй і Світовий банк), оскільки їхній досвід і ресурси можуть бути вкрай важливими при розробці та реалізації програм РДР в Україні.

По-третє, контроль над кордоном — необхідна умова для успішного впровадження РДР на ранніх стадіях. Роззброєння і демобілізація можуть бути ускладнені, якщо Україна або міжнародна місія не контролюватиме всю ділянку кордону в зоні конфлікту. Існує ймовірність передачі зброї з сусідньої держави, що ускладнить роботу програми зі скорочення озброєнь. Проте це не означає, що Україна має відмовитися від демілітаризації як одного з ключових етапів врегулювання. Так, може бути застосована альтернативна послідовність, за якої соціальна реабілітація та реінтеграція відбуватимуться до або паралельно з роззброєнням незаконних збройних формувань.

Стратегія, яка може бути використана на цьому етапі, може базуватися на принципі "зброя в обмін на розвиток" (досвід Албанії, Малі та Сьєрра-Леоне). У цих країнах відповідальність за роззброєння було передано на місцевий рівень, і замість грошових стимулів основний акцент був зроблений на розвиток і відбудову громад.

По-четверте, взаємозв'язок роззброєння, демобілізації та реінтеграції та реформи сектору безпеки. Реформування поліції з метою зміцнення безпеки на рівні громад може генерувати готовність комбатантів здати зброю. Підвищення ефективності управління кордонами має важливе значення для забезпечення не потрапляння зброї в регіон конфлікту в майбутньому.

Варто зауважити, що успішні зусилля щодо РДР зменшують навантаження на реформу сектора безпеки та допомагають запобігти відновленню конфлікту.

Читайте продовження: Мирне врегулювання воєнного конфлікту на Донбасі. Частина 2. Амністія

Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред