Володимир Огризко: Росія найкраще розуміє мову ультиматумів

На сайті "Главред" відбувся чат із дипломатом, головою Центру дослідження Росії, екс-міністром закордонних справ України Володимиром Огризком. Спілкуючись із читачами, він розповів, кому і навіщо могли знадобитися теракти 22 березня в Брюсселі, чому мінський процес не має перспективи, яких цілей РФ домоглася в Сирії, чим Путін і Янукович підписали собі вирок, чим саме Україна втомила США та Європу, чому Путін, як і раніше, має величезну підтримку серед росіян, а також кому дипломат готовий здати Україну в концесію.

Подаємо стенограму чату з Володимиром Огризком.

Tomas:Якщо Савченко буде визнана винною і муситиме відбувати покарання в Росії, то що в цій ситуації буде в змозі зробити Україна, чи тільки змиритися?

Володимир Огризко: Сподіваюся, що Україна зможе домогтися того, щоб Савченко вже в найближчі тижні була в України. Миритися з "вироком" так званого суду, а точніше судилища, Україна не може ні з моральної, ні з політичної точки зору. Тому вірю, що Надія Савченко незабаром буде в Києві.

Tomas:Як ви оцінюєте перспективи мінського процесу? Чи не вичерпав він себе? Чи здатні ці переговори врегулювати ситуацію на Донбасі?

Володимир Огризко: Я вже неодноразово говорив і повторюся зараз, на мою думку, у мінського процесу перспективи нема. З простої причини — Росія не для того створює проблеми, щоб їх вирішувати. Це довгострокова тактика створення проблем для країни, в якій вона хоче посилити свій вплив. Не є виключенням і мінській процес. Як і в Придністров'ї, Нагірному Карабасі, Абхазії, Південній Осетії, він може тривати десятиліттями. Бо Росії не вигідно йти з цих країн. Така сама мета поставлена і щодо України. Тому сподіватися, що в рамках мінського процесу ми досягнемо своєї мети, було б наївно. Разом із тим пауза, яка виникла завдяки мінському процесу в бойових діях, повинна бути використана для максимального посилення нашої обороноздатності і формування міжнародної антипутінської коаліції. Якщо нам вдасться реалізувати ці два завдання, то ми висловимо подяку мінському процесу. Але на більше розраховувати не варто.

Nemo:Последнее социсследование "Левада-центра" говорит о том, что доверие к Путину пока не столь существенно, однако падает в России. Как вы думаете, с чем это связано? А также учитывая то, как взметнулись его рейтинги после аннексии Крыма, стоит ли опасаться, что он прибегнет вновь к такого рода кампаниям? Спасибо.

Володимир Огризко: Я бачив на днях інформацію, що за Путіна проголосувало б більше 65% росіян, якби вибори відбувалися сьогодні. Це свідчить про те, що він користується популярністю серед російського суспільства, яке просякнуте шовінізмом і великодержавністю. На превеликий жаль, ця тенденція є довготривалою. Мені здається, що мають змінитися покоління, щоб з голів російських людей цей шовінізм нарешті вивітрився. І справа тут не в Путіні, а в тому, що російському суспільству потрібен "цар" у будь-якій формі: великого князя, імператора, президента, генсека тощо. І в цьому проблема російського суспільства.

Mitia:1) Как может закончить Путин? Сложно представить, что его ждет бесхлопотное пожизненное правление в России или тихая безбедная пенсия на родине... 2) Какая судьба может ждать беглого Януковича? Предстанет ли он перед судом когда-нибудь реально, или так и будут продолжаться эти спектакли с его "заочным осуждением"? И может ли Кремль еще как-то использовать Януковича в своих целях?

Володимир Огризко: Ці обидва підписали собі вироки власноруч. Вони пішли проти совісті, проти права, проти поваги до людської гідності. Тому у них буде кінець, на жаль, сумний. Я не виключаю, що за злочини, вчинені проти України та українців, Путін у кінцевому підсумку буде притягнутий до міжнародної відповідальності. А от нашого колишнього президента чекає відповідна стаття Кримінального кодексу України. Але це був їхній вибір, і їм нести відповідальність за нього.

polit_ua:Пане Володимире, чому Путін раптом пішов із Сирії? Хіба він досягнув цілей, які ставив перед собою, беручи участь у сирійській кампанії? Чи йому щось пообіцяли натомість? І наскільки, по-вашому, мають підстави побоювання, що тепер він зосередиться виключно на Україні — тобто Сирія в обмін на Україну?

Володимир Огризко: Путін — гарний тактик, але поганий стратег. Це не моя думка, а думка багатьох експертів, які аналізують його внутрішньо- та зовнішньополітичні кроки. Тактично він дечого досяг: тепер він має дві військові бази в Сирії, його запрошено до вирішення питань у Сирії, він може бути частиною врегулювання так званої міграційної кризи. І це тактичний успіх. З іншого боку, він вкотре програв стратегічно, бо в Сирії воював не проти терористів, а проти противників режиму Асада, бомбив не табори ІДІЛ, а лікарні, школи, соціальну інфраструктуру. А це — злочини, які йому ніхто не пробачить.

Не думаю, що хтось на Заході мінятиме Сирію на Україну, бо це абсолютно різні речі. В Сирії люди борються проти режиму Асада, який тероризує свій власний народ. А Україна є жертвою зовнішньої, тобто російської, агресії. Захід не може поставити знак рівності між ситуацією в Сирії та Україні. І підтвердженням того є те, що в черговий раз продовжено санкції, які Захід не збирається знімати, доки Росія не виконає своїх зобов'язань, згідно з Мінськими угодами.

Alim:1. Як ви вважаєте, чи в США та Європи "втома від України"? 2. Якщо ситуація на Донбасі буде врегульована, то чи лишатиметься для Заходу Крим принциповим питанням, через яке він буде зберігати санкції проти РФ?

Володимир Огризко: Є певна втома, але не від України, а від, я би сказав, нашого недолугого політичного класу, який досі не хоче зрозуміти, що йтися має не про кишеню тих чи інших олігархів та чиновників, які їх обслуговують, а про національні інтереси. А наслідком цього є небажання боротися з корупцією, небажання знищувати корумповану судову систему, реформувати прокуратуру, проводити реальні реформи, які б дозволили економіці оживати, а не лише відповідати побажанням ззовні. Від цього втома є, але її не буде, якщо найближчим часом Україна продемонструє свою здатність до змін. Я дуже вірю в силу громадянського суспільства, яке змусить владу діяти ефективно і на користь своєї країни.

США та Євросоюз нещодавно вчергове підтвердили незмінність своєї позиції щодо окупованого Криму — ця окупація не буде визнана, бо це є не лише грубим порушенням норм міжнародного права, а й спробою Росії зламати світовий устрій, встановлений після Другої світової війни. Тому тема Криму не зникне з порядку денного світової політики. І що ще важливо пам'ятати, санкцій проти Росії були введені саме через анексію Криму. Тому, навіть виконавши положення Мінських угод (в чому я дуже-дуже сумніваюся), Росія залишатиметься під санкціями. Якими вони будуть? Це запитання до нашої влади, дипломатії, бо вони (ці санкції) залежатимуть від того, наскільки ми зможемо пояснити нашим західним партнерам, що Росія має бути покарана не лише за свої злочини на Донбасі, а й в Криму.

Olecia:З чим ви пов'язуєте сьогоднішню (22 березня, — Ред.) серію вибухів у Брюсселі? Кому і навіщо це може бути потрібно?

Володимир Огризко: Почну, мабуть, по-одеськи — запитанням на запитання... А якій країні сьогодні найвигідніше відволікти увагу від вироку судилища, яке проходить в Донецьку Ростовської області? Мені здається, зв'язок між сьогоднішніми терактами і винесенням вироку нашій героїні Надії Савченко є очевидним. Це давній ФСБшний прийом — відволікти увагу від однієї події, яка є для Росії невигідною, та переключити всю увагу на іншу, до якої вона начебто не причетна.

Мені здається, те, що трапилося в Брюсселі, має змусити цивілізований світ переосмислити всю безпекову політику і зрозуміти, що вона не може базуватися на псевдолібералізмі. Для мене це чергове підтвердження того, що теорія і практика так званого мультикультуралізму, який ще донедавна популяризувався деякими західними політиками, остаточно зазнав краху. На жаль, ми надто різні для того, щоб продовжувати робити вигляд, що ситуація, яка склалася в світі, може бути прийнятною для нашої європейської цивілізації. Крім того, ми повинні чітко визначити межі цієї європейської цивілізації, а також подумати над тим, як спільними зусиллями її захищати.

Я був у Брюсселі одразу після паризьких терактів. Тоді рівень загрози оцінювався в три бали з чотирьох. Але схоже на те, що брюссельські правоохоронні органи недооцінили загрози, як, власне, недооцінюють її сьогодні в багатьох інших європейських столицях.

Отже, потрібні жорсткі і неліберальні кроки для того, щоб зробити життя в європейських столицях (і не тільки) безпечним. І останнє — ми повинні зрозуміти, що за індивідуальним тероризмом стоїть державний тероризм. Події в Україні та Сирії свідчать про те, що Росія спонсорує, організовує і підтримує цей тероризм, тому якщо західні держави не зрозуміють, що закликами, деклараціями і "стурбованостями" на неї впливати не має жодного сенсу, ця жахлива практика продовжуватиметься.

Olecia:Як би ви оцінили останній візит Порошенка до Брюсселя? Чи привіз він звідти якісь позитивні результати, на вашу думку?

Володимир Огризко: Я вважаю візит Порошенка до Брюсселя доволі позитивним, насамперед, із політичної точки зору. Це була традиційна для найвищого рівня дипломатії "звірка годинників". Сторони почули одна одну. Український президент запевнив європейську сторону в тому, що реформи в Україні триватимуть, тобто дав персональні гарантії того, що ситуація в Україні піде позитивним шляхом. ЄС зі свого боку зазначив, що готовий продовжувати підтримку, але для реформування України, а не процесу його імітації.

А, крім іншого, сторони поставили крапку в темі про безвізовий режим для українців, який нарешті, здається, добігає свого позитивного кінця. Я щиро вірю в те, що вже влітку чи на початку осені цього року ми з вами зможемо не принижуватися біля посольств європейських держав в Україні, а вільно пересуватися по Шенгенській зоні.

slava_tur:Скажите, кто по должностным обязанностям или по задачам должен подготавливать, контролировать и подавать иски в международные суды на страну-агрессора и ее руководство за Крым, за Донбасс, за Луганск? Как вы думаете, почему этого не делается?. Почему Сергеева, вас, Яременко оставили не у дел? Возможно, вы отказались проводить "политику Кремля"?

Володимир Огризко: Справами, які стосуються міжнародних судів, опікуються кілька державних установ: Міністерство юстиції, Міністерство закордонних справ, розвідувальні органи, Генеральна прокуратура та інші державні структури, пов'язані з пошуком та узагальненням доказової бази і потім направленням її до міжнародних структур. Цей процес іде, не можна сказати, що нічого не робиться. Але, на мою думку, він рухається надто повільно, і це викликає занепокоєння, тому що розгляд таких справ в міжнародних судових інстанціях триває доволі довго, отже, чекати на вирок нам доведеться не один місяць. Тому що швидше такі обґрунтовані та гарно підготовані позови будуть передані до таких інстанцій, то швидше окупанти і агресори будуть покарані.

На будь-яких посадах я проводив виключно проукраїнську політику. І навіть зараз, очолюючи Центр дослідження Росії, вже як представник громадянського суспільства роблю свій внесок у те, щоб і російська, і українська, і західна громадськість знали правду про те, що відбувається в Росії. Вважаю це своїм внеском у боротьбу з російським агресором, можливо, не менш важливим, аніж перебування на якійсь офіційній посаді.

Cfyz:Скажіть, будь ласка, чи можна здати державу Україна в концесію німцям чи японцям? Бо там дуже відповідальні люди, з традиціями, коли народ і держава передусім, а потім — особисті інтереси.

Володимир Огризко: Я би здав Україну в концесію здоровому глузду і відповідальності та щиро вірю в те, що ми, українці, можемо побудувати в себе країну, не гіршу від Німеччини чи Японії. Просто громадянське суспільство ще, на жаль, не надто активно тисне на владу і, на превеликий жаль, продовжує обирати тих, хто лише обіцяє, а насправді майже нічого для держави не робить. Тому всі претензії мусимо скеровувати до самих себе: обираймо відповідальну владу, робімо Україну зразковою для себе і для Європи.

Cfyz:Древние мудрецы говорили, что если начало неправильное, то и конец будет неправильным. Вот как создавалось государство Украина. Кроме фанфар про независимость, государство строили бывшие сотрудники КГБ и партноменклатуры, и все на основе тотального воровства, по принципу "отобрать и поделить". Поэтому и имеем такое государство, которое не совсем государство, а территория для бизнеса. Кто пришел к власти, тот и на коне. Вот уничтожили донецкую бизнес-мафию, пришла к власти винницко-черновицкая, уже не поделят бюджет. Кто больше украдет… Уже министров возим из-за рубежа, потому что, кроме как коррупция, у нас ничего не получается, и никакое НАБУ тут не поможет. Как вы думаете, сколько это может еще продолжаться? Может, есть смысл закончить этот проект? Ну, не получилось...

Володимир Огризко: Мені дуже сумно, що дехто, при тому на великих політичних посадах, вважає Україну "політичним проектом". Для мене це Батьківщина, а не "проект". І дуже хотів би, щоб для всіх нас Україна була саме Батьківщиною, а не проектом. Коли це станеться, коли кожен із нас відповідально ставитиметься до свого вибору, а не продаватиметься за 200 чи 500 гривень на чергових виборах, тоді ми почнемо формувати ту Україну, за яку нестимемо відповідальність і яку справді будуватимемо разом. У нас, на жаль, ще дуже популярним у суспільстві є патерналізм, коли чекають, що хтось за нас зробить те, що маємо зробити самі. Так було за "совка", але так не може бути сьогодні і завтра. Доки не змінимо своє уявлення про власну відповідальність, будемо запрошувати і закордонних варягів, і закордонних мудреців, які розповідатимуть нам, як папуасам, як будувати власну долю.

Як на мене, це соромно і принизливо. Тому берімося за зміни власного буття, починаючи не з високих кабінетів, а з того, що діється навколо нас — у власному під'їзді, власному будинку, на власній вулиці — тоді змінимо все суспільство.

Прапор Едуард:На вашу думку, кого з кандидатів у президенти США підтримає більшістю голосів українська діаспора цієї країни? І чия перемога мала б для України позитивні наслідки?

Володимир Огризко: Ви знаєте, дуже не хотілося б, щоб і наступним президентом США була людина, для якої Україна — це теорія, а не усвідомлення її глобального безпекового значення. На превеликий жаль, нинішній президент США так і не зрозумів цієї даності, тому мати на наступні чотири роки такого ж президента було б надзвичайним випробуванням для української держави. Хотілося б бачити на цій відповідальній посаді особу, яка зрозуміє, що без України північно-атлантична цивілізація не буде завершеною, що Україна має стати її невід'ємною інтегральною частиною. Іншими словами це означає — членом ЄС і НАТО, без будь-яких "але". Мені здається, що саме за таку кандидатуру проголосує більшість української громади США, яка бажає своїй історичній батьківщині процвітання і успіху.

Cfyz:Безвизовый режим с ЕС — какой процент народа Украины воспользуется этим "благом" в условиях тотальной нищеты? Это как издевательство над народом. В государстве тотальная коррупция и обнищание народа. А руководство страны народу в ответ: "А мы вам вот даем безвизовый режим — поедете в ЕС, там рай, и вас там ждут". И вообще, он реален или это тоже очередная брехня, про которую мы слышим уже лет пять?

Володимир Огризко: Насправді цей процес триває вже не п'ять, а вісім років. Але, слава Богу, нарешті завершується. А безвізовий режим, як на мене, потрібен нам лише для того, щоб українці, які того бажають, подивилися навіть у сусідній Польщі або Словаччині, чи навіть Румунії і Болгарії, як треба змінювати своє життя.

Зрозуміло, декому наш безвізовий режим — як кістка в горлі, бо це є ще одним свідченням підтримки Європейським Союзом нашої перспективи за кільки років приєднатися до ЄС і НАТО. Вірю в те, що цей складний, якщо не назвати його драматичний період в нашій історії, пов'язаний із російською агресією проти України, буде подолано, і Україна за підтримки європейських партнерів зможе доволі швидко перейти до періоду економічного і, відповідно, соціального зростання. Але навіть до того знайти можливість вільно побувати на Заході і подивитися на стандарти їхнього життя було б дуже не зайвим.

Cfyz:Кто из экономистов рассматривал договор с ЕС? Где инфографика для народа по отраслям экономики, что экономически дает нам договор с ЕС? Подъем или упадок экономики Украины? Пока наблюдается упадок, кроме фирмы "Рошен" (она и в России работает с прибылью). А когда же начнется подъем, и мы будем получать прибыль от договора с ЕС? Вы можете это сказать, или вообще в Украине кто-то может это сказать? Вам не кажется, что все, что происходит у нас, это — хаос. Никто ни за что не отвечает, и все происходит по принципу "куда кривая выведет". Разве может государство так существовать 25 лет, в хаосе? Сколько можно издеваться над народом?

Володимир Огризко: Розумію вашу стурбованість і так само, як і ви, сподівався, що ми зможемо перетворити Україну на успішну європейську державу протягом 25 років. Але знову повертаюся до того, що ми винні в тому, що відбувається в нашій країні. Наша влада не падає нам з Місяця чи Марса — ми обираємо її самі. Отже, окрім риторичних запитань, запитання варто поставити і собі: а що я зі своїми друзями чи знайомими зробив для того, щоб моя країна стала успішною? Висловлював свою незгоду на власній кухні чи брав участь у тому, щоб влада, починаючи з найнижчого і до найвищого рівня, мінялася?

А щодо Угоди про асоціацію з ЄС — її писали довго, враховуючи інтереси всіх українських товаровиробників. Тепер справа за нашою владою, яка має відповідним врегулюванням законодавства допомогти їм вийти на величезний, більш аніж 500-мільйонний ринок. І нам є що запропонувати європейцям. Про це говорено і переговорено. Завдання влади якраз і полягає в тому, щоб там, де ми досягли європейського чи світового рівня, наша продукція вільно могла бути реалізована на європейському і світовому рівні. Угода про асоціацію якраз і дає таку можливість.

Cfyz:Дипломатия, как и политика, — дело грязное. Украину ввели в Евросоюз, перед этим Украина просила разрешить подписать договор с Евросоюзом и ЕврАзЭс. Ей этого не разрешили,категорически. Когда Россия начала агрессию против Украины, то послышались предложения от ЕС —может, разрешить Украине подписать договор с ЕврАзЭс? Это как?

Володимир Огризко: Україна сама зробила свій європейський вибір одразу після проголошення незалежності. На жаль, у перші десятиріччя мова йшла більше про декларації, а не реальні справи. Це дуже влаштовувало Росію, яка за визначенням не могла змиритися з тим, що Україна від неї йде. Тоді ж, коли це стало реальністю, вона "по-братськи" почала проти України війну. Це і є сутність російської політики, яка не власним прикладом, а тільки через брутальну силу може проводити власну зовнішню політику, але насправді це слабкість, бо сьогодні у світі прикладом є не авіаносці чи танки, а соціальні стандарти. Саме тому українці обирають ЄС і НАТО, як дві структури, які гарантуватимуть їм і добробут, і безпеку. А псевдооб'єднання ЄврАзЕс так і залишиться порожньою мильною бульбашкою. І слава Богу, що і на пострадянському просторі, і в світі це вже всі дуже добре зрозуміли.

Pangelina:Росія називає Крим історично своїм. Але ж, здається, він був у її складі лише з середини ХІХ століття і до 1954 року. Тобто лише століття?

Володимир Огризко: Росія використовує історію виключно в своїх цілях. І доволі ефективно маніпулює історичними фактами і подіями. Крим — яскраве підтвердження цього. Просто Росії вигідно починати "історію Криму" з його захоплення Росією. Як і привласнювати собі історію України, яка в той час називалася Київською Руссю, чи Новгорода, який не мав нічого спільного з Москвою, чи навіть крадіжкою самої назви України-Руси, яку Петро І трансформував в "Росію".

На жаль, наші західні партнери "ведуться" на цю історичну агресію Росії і не знають її справжньої історії. В цьому я бачу провину і України: ми не змогли в простій, але переконливій формі донести правду про справжню історію Московії і тому, на жаль, маємо ці проблеми. Але вірю в те, що останні події, пов'язані з ідеологічною агресією Росії проти України і Заходу, підштовхнуть багатьох і у нас, і в західних столицях до пошуку відповіді на питання про справжню Росію, її цінності і ментальність.

Pangelina:Ходять чутки, що Україна таки постачає до Криму електронергію. Хоч і без контракту. І що, це і є той "енергоміст". Таке можливо?

Володимир Огризко: На жаль, не можу коментувати питання про постачання електроенергії. Але вважаю, що таке постачання не може мати місце. Бо для мене є не зрозумілим, як можна воювати і торгувати з агресором одночасно.

Pangelina:Захід звертається до Росії з проханням звільнити Савченко! Це у той час, як добре відомо, що її викрали. То якби це була громадянка Америки чи Німеччини і т.д., вони теж зверталися б "із проханням"? Вам не здається, що Захід дуже боїться Росії? Чи він дуже пов'язаний з нею грошима? Чи він дуже боїться замерзнути взимку без газу?

Володимир Огризко: Згоден із вами. Треба не просити, а ставити умови і висувати ультиматуми. Саме таку мову Росія розуміє найкраще. А відносно корупції і залежності Заходу і Росії, то це теж, на жаль, має місце. Тим важливішою є зміна стратегії Заходу відносно Росії. І цей процес прозріння, слава Богу, почався.

Pangelina:Захід свого часу прийняв до себе дуже багато росіян і надав їм громадянство. З огляду на ситуацію зі "зґвалтованою" дівчинкою у Німеччині, яка ймовірність, що там Росії теж треба буде захищати "русский мир", і вона це зробить? Яка ймовірність того, що вихідці з Росії стануть опорою для такого "захисту"?

Володимир Огризко: Російська "п'ята колонна" на Заході і в Німеччині розглядається Росією як серйозний чинник для внутрішньої дестабілізації у цих країнах. Саме так можна оцінювати і випадок із псевдозґвалтуванням "дєвочкі Лізи" в Берліні. Тому нашим західним партнерам треба подумати над політикою протидії російській інформаційній агресії. Дуже добре, що перші кроки вже зроблено і по лінії ЄС, і по лінії НАТО. Тепер правильні теоретичні викладки треба перекласти на мову практичних дій, тоді московській пропаганді на Заході буде поставлено високий непрохідний бар'єр.

Pangelina:Штайнмайер дуже часто виголошує не дуже приємні для нас тези. Що, на вашу думку, за цим стоїть? Інакше кажучи, країни Європи дійсно не бояться агресії з боку Росії?

Володимир Огризко: Здається, що ситуація є такою, що країни заходу бояться агресії з боку Росії, тому намагаються її умиротворити. І саме це є причиною замирливих заяв багатьох європейських політиків, в тому числі і Штайнмайєра. До речі, завтра він перебуватиме в Москві, і я не виключаю, що ми в черговий раз почуємо такі ж примирливі заклики. Але це має лише означати, що ми, тобто Україна, повинні чітко і ясно доносити до західних лідерів свою позицію і не підлаштовуватися під їхні вимоги, а відстоювати свої національні інтереси. Тоді дослухатимуться до нас, а не до тих, хто спотворює ситуацію з Москви.

Pangelina:В Росії дуже часто "згадують" про наявність у них ядерної зброї та небезпеку для країн, що планують стати членами НАТО, оскільки вони потрапляють до переліку потенційних цілей у разі конфлікту. Наскільки, на вашу думку, цього дійсно бояться на Заході?

Володимир Огризко: Росія через свої інструменти зовнішньої політики дуже часто використовує ядерний чи в цілому військовий шантаж, бо інших аргументів у неї просто нема. Залишилося, як і колись за "совка", лише розмахувати "ядерною палицею".

Справді, на Заході цього побоюються, бо в керівництві Росії зібралися люди, які на Заході не сприймаються як адекватні сучасні політики. Цим і можна пояснити певну стриманість західних країн і їхнє небажання йти на остаточне загострення відносин із РФ.

Pangelina:Пане Володимире, є думка, що Сергеєв, наш повноважний представник в ООН, мав певний план дій України за її тимчасового членства у Радбезі. І що з його звільненням цей план дій чи відкладений чи "забутий"... Це дійсно так, чи його звільнення і членство України у Радбезі — то просто співпадіння? І ще одне питання — що зараз робить Україна у Радбезі, як вона використовує цю можливість?

Володимир Огризко: Мені здається, що на це запитання має дати відповідь представник МЗС України, бо мені було б не дуже етичним коментувати ситуацію, яка є сьогодні в МЗС.

Genni:С Испанией и Португалией есть контракт о том, что в общий стаж при выходе на пенсию по возрасту в Украине входит стаж работы в этих странах. К кому надо обратиться, и кто конкретно может помочь, чтобы сделать такой же контракт с Италией? Большое спасибо Авакову за водительские удостоверения! Помогите всем нам, кто много лет проработал в Италии. Заранее благодарны.

Володимир Огризко: Це питання має бути врегульовано на рівні міждержавної угоди, яку мають укласти Україна та Італія. З нашого боку, на мою думку, до такої роботи мають бути залучені кілька відомств: Мінсоцполітики, Мінюст, МЗС. На вашому місці, я б ініціював звернення від тих українських громадян, яких це стосується, до відповідних державних установ. Підготовка такого документа, на мою думку, не була б надто складною, виходячи з того, що з іншими країнами ЄС аналогічні угоди вже укладені.

tolyan_opel@ukr.net:Насколько профессионален наш дипломатический корпус? И сможет ли президент и правительство Украины выстоять перед давлением Кремля, Евросоюза и Америки? Если не сможем, то что ожидает в будущем народ Украины и Украину?

Володимир Огризко: Справа не в дипломатичному корпусі — він є достатньо професійним і адекватним. Важливо розуміти, що дипломатичний корпус є тільки зовнішньополітичним механізмом держави, який виконує рішення політичного керівництва. Тому саме від нього і залежить, чи витримає Україна. На мою думку, для цього потрібно мати лише три передумови: бути професійним, патріотичним і порядним. Якщо матимемо такий політичний клас, то жоден тиск зі Сходу чи з Заходу не матиме для України вирішального значення. Хотілося б, щоб наш політичний клас доріс до такого рівня.

Dmytro_Oliinyk:Як ви гадаєте, чи не став уже Донбас для Путіна "чемоданом без ручки", чи він поки що має зиск з того, що коїться на сході України, який саме?

Володимир Огризко: "Чемоданом без ручки" для Путіна є вже не тільки Донбас, а й Крим. Хоча там продовжують видавати бажане за дійсне. Але скоро "чемоданом без ручки" для Путіна може стати вся Росія, коли холодильник переможе телевізор, і люди запитають у самих себе, чи не надто дорогою є ціна за зовнішньополітичні авантюри їхнього керівництва. Путін і його режим насправді загнали Росії в глухий кут, з якого їй доведеться дуже довго виходити. Хоча не можу не згадати одну фразу Бісмарка, який сказав, що найбільшим ресурсом Росії є терплячість її народу. Отже, питання лише в тому, наскільки у теперішнього російського народу вистачить здорового глузду терпіти всі ці неподобства.

Dmytro_Oliinyk:Донбас і Сирія та військові конфлікти на цих територіях, — чи не є це суто спробою з'ясовування стосунків Росії та Заходу чужими руками, ціною втрат, руйнувань, життів інших країн, на території інших держав?

Володимир Огризко: Не можна порівнювати підходи Росії і Заходу до вирішення, скажімо, проблеми Сирії. Росія захищає кривавий режим Асада, який знищив, за найскромнішими підрахунками, приблизно 200-250 тисяч власних громадян. Західний світ намагається припинити цю криваву бійню в Сирії. На Донбасі йдеться про неоголошену, але так само криваву війну, яку Росія розв'язала проти України, перед цим анексувавши Крим. Захід намагається допомогти у відновленні миру і територіальної цілісності України. То хіба можна порівнювати підходи Росії і Заходу у цих і багатьох інших ситуаціях? Колись казали: "два світи — два способи життя". Так от ми і Росія — це справді два різні способи життя. Росія, на жаль, залишається в "совковому" агресивному минулому, але це її вибір.

Надія Майна

Фото Сергія Нужненка

Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред