Ольга Сумська: Українізація є необхідною, але не радикальними методами

"Досі відчуваю себе заручницею ролі Роксолани… Але коли підходять діти і звертаються "тьотя Роксолана", це як бальзам на душу", — зазначила актриса.

Ольга Сумська

На сайті "Главред" відбувся чат із актрисою театру та кіно, заслуженою та народною артисткою України, телеведучою Ольгою Сумською. Спілкуючись із читачами, вона розповіла, наскільки сьогодні український актор забезпечений роботою, чи поменшало в Україні охочих відвідувати театр за роки війни, чи потрібно російську класику перекладати, радянські фільми озвучувати українською мово, а також чи надходять сьогодні із Росії пропозиції зіграти у виставі або в кіно. Крім того, гостя "Главреду" розповіла, як її донці Антоніні Паперній, яка продовжила акторську династію Сумських, живеться зараз у Москві, якою мовою говорять в її родині, чи додає роль Маргарити містичного в її житті, а також які акторські забобони допомагають вдало зіграти виставу.  

Подаємо стенограму чату з Ольгою Сумською.

Dara:Свого часу Фаїна Раневська дуже обурювалася через те, що вона зіграла купу ролей, а її весь час асоціювали з "Муля, не нервируй меня!". А у вас такого не бувало, коли ви відчували себе заручницею ролі Роксолани, наприклад?

Ольга Сумська: Я й досі відчуваю себе заручницею цієї легендарної ролі. Але передусім я вдячна долі за цей подарунок, адже не було б Роксолани, можливо, зовсім інакше склалася б моя акторська кар'єра. Завжди дякую режисеру-постановнику нашого серіалу Борису Небієрідзе за те, що повірив тоді в мене і обрав з-поміж більш ніж 150 претенденток на цю роль із різних країн.

Та наразі в мене величезний доробок — більше 90-та ролей у кіно (хтось із добрих людей у Вікіпедії веде цей перелік — дякую їм за це). Сьогодні йде робота над новими серіалами й ролями в театрі, про які ви ще почуєте.

Але коли до мене підходять діти і звертаються "Тьотя Роксолана", це як бальзам на душу. Адже, як не крути, а ми були першими 20 років тому.

Лидия:В некоторых спектаклях вы играете вместе со своим мужем Виталием. Совместная работа мешает личной жизни или наоборот?

Ольга Сумська: Конечно, наоборот. Это стимулирует, и так мы открываем новые грани друг в друге. Драматургия порой представляет нам такие сюжеты, что я заново влюбляюсь в своего мужа. Театр нас вдохновляет. Он подарил нам любовь — мы вместе уже больше 25 лет и, поверьте, именно театр спасает порой в самых сложных обстоятельствах. Новые роли, другая жизнь подсказывают выходы из самых безвыходных ситуаций. 

Ольга Сумська

Dinka:Чи існують у вас якісь акторські забобони або ритуали на те, щоб вистава пройшла вдало?

Ольга Сумська: Забобони є, і ми в них віримо, не можемо нічого з цим вдіяти. Якщо роль (роздруківка з текстом ролі, — Ред.) падає, неодмінно треба на неї сісти, а тільки потім підняти. Якщо тобі перейшли дорогу з пустим відром — неодмінно чекай невдачі. Але у мене є вихід навіть із такої ситуації: тільки-но бачу людину з пустим відром, випиваю ковток води. Ну, а якщо хтось іде з повними відрами — буде успіх. На прем'єрі також забиваємо цвях у сцену. А ще ніколи не лускаємо насіння в театрі чи на  знімальному майданчику, бо це — погана прикмета. Також бажано носити шпильку під час вистави від заздрісників застібкою вниз. Перед тим, як вийти на сцену, молюся, зосереджуюся на ролі. А чорних котів не боїмося, а навпаки, вони інколи навіть живуть у театрі і відлякують негатив.

MistF:Почему множество украинских артистов, только прославившись в России, стали востребованы и тут, в Украине? Чем можно объяснить то, что мы замечаем своих талантливых людей только после того, как их примут и оценят в соседней стране?

Ольга Сумська: Это раньше так было, а сейчас все наоборот. Украинские артисты не снимаются в России, за редким исключением, но их плотный рабочий график говорит о том, что они нужны здесь, что они востребованы в Украине в кино и театре.

Нужно зажигать свои звезды, открывать новые имена. Сегодня снимают много полнометражных фильмов и масштабных сериалов, в которых в основном и заняты наши украинские коллеги. Но, должна честно сказать, что российские актеры тоже приезжают работать к нам — занятость 50/50.

Кроме того, сегодня кастинг-директора ездят по всей Украине в поиске харизматичных актеров, проводят множество проб. Поэтому меня лично ситуация вдохновляет. Украинскому кино — быть.

Green:Не тесно ли вам в украинском кинематографе, есть ли амбиции покорять кинорынки и зрителя в других странах тоже?

Ольга Сумська: Я это и делаю — на днях вылетаю в Варшаву, где продолжатся съемки телесериала "Блондинка". Я снимаюсь уже в четвертом сезоне. Мою героиню выдали замуж за известного в Польше артиста, исполнителя главной роли Анджея Грабовски. Роль учу на польском. Как выяснилось, мне очень близка эта страна.

Когда я впервые приехала в Варшаву, ощутила настоящий момент реинкарнации — я точно когда-то здесь была. Моя мама рассказывала мне о том, что моя прабабушка Барбара Лапковска жила в Варшаве. Так что корни дают о себе знать.

Вообще, для того, чтобы покорять кинорынки других стран, необходимо знание языка. А с этим сложновато...

Продюсеры сериала "Блондинка" вначале предложили мне говорить в кадре на украинском языке, но поляки очень амбициозны, обожают свою культуру, а русский помнят исключительно люди старших поколений, поэтому мне пришлось заговорить на польском. Тем более, как выяснилось, это тоже родной для меня язык по материнской линии.

Ольга Сумська

Arkadij:Ольга, Вам довелось сыграть немало ролей в постановках по произведениям российских классиков. А как вы относитесь к тому, что эти самые произведения и эти самые российские классики оказываются под запретом или чем-то нежелательным в Украине? Правильно ли это, разумно ли? Целесообразно ли российских классиков изучать в школах в переводе на украинский язык?

Ольга Сумська: Сегодня для нас это больная тема. Но мы должны перестраиваться и, наверное, принять это. С близкими я общаюсь на украинском языке, хотя училась в русскоязычной школе, 20 лет работала в Театре русской драмы им. Леси Украинки, сыграла любимые роли в спектаклях "Бешенные деньги " Островского, "Маскарад" Лермонтова, "Уроки музыки" Петрушевской, "Ревизор" Гоголя и многие другие — и я не могу вычеркнуть всего этого из своей жизни. Сегодня понимаю, насколько все сложно.

Мы часто возим русскоязычные спектакли и сталкиваемся с ситуацией, когда на Западной Украине нам выдвигают условие — играть исключительно на украинском языке. Что мы и делаем. Например, "Анну Каренину" играли на украинском — спектакли прошли с успехом. А спектакль "Боинг-Боинг" после перевода на украинский стал даже ярче и колоритнее.

Мой папа мечтал о роли Гамлета. Я слышала в его исполнении монологи Гамлета Шекспира на украинском — поверьте, это было потрясающе! Безусловно, есть языковые нюансы.

На языке оригинала, скажем, Булгаков — такой знакомый и родной, а какие-то фразеологические обороты на украинском звучат совсем иначе. Изящная словесность, а как же без нее? Перечеркнуть это невозможно, неправильно и нецелесообразно.

Polit_ua:Як працюється зараз у Москві вашій донці — Антоніні? Чи не виникає якихось непорозумінь, утисків через те, що вона з України, і через нинішній українсько-російський конфлікт? Як складаються її стосунки з колегами в Москві?

Ольга Сумська: Антоніна є випускницею однієї з найпотужніших акторських шкіл у світі і певний час працювала в Театрі Вахтангова. Сьогодні знімається у серіалах і виховує мою онучку, свою чарівну донечку. І це — найголовніше в її житті зараз.

Утисків і непорозумінь у неї не виникає. Жодним чином ніхто не натякає їй на україно-російський конфлікт.

Та й взагалі, всі колеги, з якими я працювала в Росії у мирні часи, щиро переживають з приводу ситуації, що склалася, у соцмережі під час спілкування часто запитають, коли все це скінчиться.

Dinka:Ви любите імпровізувати на сцені або знімальному майданчику? Для вас важливо, щоб режисер дозволяв певну імпровізацію? Чи вам більше подобається чітко слідувати вказівкам режисера?

Ольга Сумська: Якщо режисер — це харизматична і сильна особистість, я всебічно йому довіряю. Мені навіть подобається певний диктат з його боку. А інколи, навпаки, актор пропонує малюнок ролі, імпровізує і виходять класні епізоди, які потім йдуть у монтаж.

Наприклад, як не згадати славнозвісний епізод з телевізійного мюзиклу Семена Горова "Вечори на Хуторі біля Диканьки" — нашу сварку з Андрієм Данилком. Це якраз і була повна імпровізація. Тоді я запропонувала режисеру цей грим, костюмчик весь із секонд-хенду, а на хустку причепила троянду. Данилко тоді назвав мене "дура с розой", а потім на своїх концертах і сам чіпляв цю троянду собі на хустку — так йому це сподобалося. А вже після цього у нього з'явилася знаменита зірка.

Іноді мені може наснитися мізансцена, кольори костюму, тембр голосу. Ніколи не забуду свій сон перед тим, як отримала роль злої сварливої свекрухи у серіалі "Гречанка": саме уві сні я відчула, що "вагітна" роллю в буквальному сенсі цього слова — живіт був квадратної форми. А на другий день мені зателефонував продюсер і запросив на проби.

З імпровізацій якраз і "люди бувають". Все залежить від темпераменту актора і готовності режисера прийняти цю концепцію. Багато хто з моїх колег навіть переписує сценарій, переробляє текст, підлаштовує під себе. Люблю режисерів, які знають, чого вони хочуть на майданчику, коли є певне рішення.

Ольга Сумська

Sonita:Ольга Вячеславовна, у вас не возникало желания жить и работать за границей? Смогли бы жить за рубежом, или вам вполне комфортно в Украине?

Ольга Сумська: Ніколи не виникало таких думок. Я народилася тут і обожнюю все, що мене оточує. Та й за кордоном нас точно ніхто не чекає...

У свої роки ніколи б не поїхала б жити в іншу країну. Це страшенно нудно — інша культура, чужа мова, незнайомі люди, все з нуля. В акторській професії доволі складно це зробити, на відміну від людей другого фаху.

До того ж, остання статистика від'їзду українців за кордон просто жахає.

Зараз мені комфортно в Україні, адже я маю насичений гастрольний графік, нас радо зустрічають в усіх містах. Повага і визнання людей — це найкраще, що можна собі уявити.

Inga: Ольго В'ячеславівно, таке питання… В Україні часто зловтішаються, коли в Росії помирає актор або режисер, або інший діяч культури, який виступав на підтримку дій Путіна в Україні під час нинішньої війни. Особливо це видно по соцмережах… Як ви вважаєте, це нормальна реакція суспільства, яке зазнало втрат і болю, чи все-таки, реагуючи так, люди втрачають людську подобу?

Ольга Сумська: Якщо ви запитуєте про Олега Табакова, який нещодавно пішов із життя, а певні люди коментували це з негативної точки зору, навіть зловтішалися, то це не робить їм честі.

Але, з іншого боку, має бути якась межа. Багато хто з легендарних акторів її перетнув, і українське суспільство це не сприймає, а засуджує. І це зрозуміло за нинішніх обставин. Серце болить, немає слів, аби висловити обурення і біль, який бринить у наших душах.

Tilda:Если не ошибаюсь, как-то в интервью вы говорили, что актеру в Украине в последние годы стало не просто выживать, что толком нет работы, как результат, не хватает и средств к существованию… Изменилась ли сейчас ситуация для украинского актера, или кризис и нехватка работы по-прежнему ощутимы?

Ольга Сумська: Наверное, вы это читали в старом интервью… Сегодня украинский актер востребован, как никогда. У многих моих коллег нет выходных, по несколько антреприз, три сериала одновременно — просто нарасхват.

Ситуация изменилась в лучшую сторону. Не было бы счастья, да несчастье помогло.

Россиян не впускают в Украину с антрепризой, поэтому продюсеры и антрепренеры предлагают нам несколько постановок одновременно, чтобы заполнить рынок. Нужны силы и хорошая драматургия. В низкопробном материале принимать участие категорически отказываюсь — всех денег не заработаешь. Нужно подумать и о качестве, а что самое главное — об ответственности перед украинским зрителем.

Valencia:Пани Ольга, не могли бы вы поделиться вашим видением того, как можно было бы решить проблему Донбасса? Могут ли, на ваш взгляд, сделать что-то люди от искусства, культуры, чтобы поспособствовать прекращению войны и урегулированию отношений между Россией и Украиной? На дипломатов полагаться пока не очень приходится...

Ольга Сумська: Прекратить войну могут только политики.

Мы, актеры, просто делаем свое дело. Только с нового года трижды были на гастролях на Донбассе, общались со зрителями, говорили на самые острые темы. Людям там тяжелее всего. Как они выживают в сложившейся ситуации — я просто не понимаю. Безысходность, безденежье, потеря близких — это все, что сегодня их окружает. Своим приездом мы дарим им надежду, отвлекаем от негатива.

На осень запланировано два тура по Донбассу со спектаклями "Сублимация любви" и "Мастер и Маргарита". Это и есть наша дипломатическая миссия.

Ольга Сумська

Федоренко К.:Если судить с чисто профессиональной точки зрения, то, на ваш взгляд, где более сильная актерская школа — в России или в Украине?

Ольга Сумська: Все зависит от педагогов. Я — выпускница русского курса народного артиста Украины Николая Рушковского, к которому поступить и сегодня очень сложно. А мастеру уже ни много, ни мало — 93 года! Выпускники Николая Николаевича всегда отличались раскрепощенностью и уверенностью в себе на площадке. Вспоминаю 1983 год, когда я поступала, Ярославов Вал, театральный институт. Недавно зашла, посмотрела несколько спектаклей выпускников — замечательные талантливые ребята. Но антураж совсем не изменился: те же старые аудитории, та же сцена, а здание театрального на Крещатике и вовсе в аварийном состоянии уже в течение 30 лет. Спрашивается: когда же ситуация изменится к лучшему, и наш министр культуры пан Евгений Нищук найдет возможность для реставрации и ремонта нашей Альма-матер?

Antigona:Еще в 2015 году вы в беседе с журналистами сознались, что "участие в российских проектах я не афиширую, но снимаюсь в России часто". А как сейчас? Сотрудничаете ли с российскими "коллегами по цеху"?

Ольга Сумська: С российскими коллегами общаюсь только в Фейсбуке, иногда говорим по телефону. Сегодня в российском кино не снимаюсь.

Часто ситуация бывает такой… На днях состоялась премьера сериала с моим участием "Плакучая ива" на одном из российских каналов. В ответ на это получаю нелестные комментарии, а порой и вовсе брутального характера в личные сообщения — мол, "как вы могли так поступить!". Объясняю: сериал снимался как раз в 2013-2014 годы, когда события только разворачивались, работали мы в основном в Минске. Кто в то время мог подумать, что дело зайдет настолько далеко?

Часто зовут в российскую антрепризу, но, понятное дело, я категорически отказываюсь.

Elizvetta:По вашим наблюдениям, стали ли люди меньше ходить в театры за последние четыре года или все же находят средства на прекрасное?

Ольга Сумська: Сегодня театр, как никогда, объединяет всех нас. Живое общение зрителя с актерами — это некий допинг, который людям так необходим. Сфотографироваться после спектакля со зрителем, дать автограф я никогда не отказываюсь, как бы много людей меня не ожидало после спектакля. Я не могу их разочаровать, так как понимаю, что билеты сегодня не дешевые, а для кого-то это четверть пенсии.

Только что вернулась из тура по Украине, в который мы ездили со спектаклем "Мастер и Маргарита" — полные залы, переаншлаги говорят о многом. Мы нужны людям.

Elizvetta:Ольга, скажите, были ли в вашей жизни знакомые друзья, которые, скажем так, не прошли испытания вашим успехом, славой, который стали завидовать и "вставлять палки в колеса"?

Ольга Сумська: Охочие "вставлять палки в колеса" были и в начале карьеры. Это специфика нашей профессии, как, впрочем, и любой другой. Конечно, друзей осталось немного. Жизнь меняется, и люди — вместе с ней. Успеха не прощают.

Елена, Харьков:Ольга Вячеславовна, быть частью актерской династии – это сложно, это обязывает? Хотели бы, чтобы и внуки пошли по актерскому пути?

Ольга Сумська: Ни в коем случае. Пусть выбирают свой путь. Быть актером — это тяжелейший труд, зависимость, но, в первую очередь, это призвание и зов души. Нужно любить эту профессию со всеми вытекающими...

Актерская династия Сумских, пожалуй, самая известная в Украине. Папа — народный артист Украины Вячеслав Сумской — вместе с мамой — заслуженной артисткой Украины Анной Опанасенко-Сумской — сыграли более чем 300 ролей в театре. Мы с Натальей счастливы, что тоже пошли по этому пути. И какая же это радость — есть продолжатели: мой племянник Вячеслав Хостикоев принят в труппу Театра им. Ивана Франко, уже сыграл несколько главных ролей в кино, репетирует новую роль в репертуаре "франковцев"; и моя дочь тоже стала актрисой — очень надеюсь, что судьба будет к ней благосклонна.

Ольга Сумська

Кукуся:В 2006 году вы баллотировались в депутаты Киевсовета и даже на пост мэра Киева. Какие выводы для себя сделали из этого политического опыта? Не хотели бы еще раз попробовать себя в избирательной гонке? И, скажите откровенно, как вам Кличко на должности мэра?

Ольга Сумська: И как это вы помните дела давно минувших дней? Значит, я была довольно яркой в этом амплуа.

Быть политиком — это тоже призвание. В политике не должно быть случайных людей. Как говорят у нас в семье — "хто на що вчився". Актеры и певцы в парламенте — все это уже было, а толку? Хотя моего темперамента и небезразличия хватает для того, чтобы заниматься нужными для людей и микрорайона делами сегодня: защищаем парк от застройщиков, строим детские площадки, школы, сажаем деревья… А "большая политика" — это опасное дело.

А что касается Виталия Владимировича, то уверена, ему сегодня нелегко. Перейти из большого спорта в "большую политику" не каждый бы осмелился. Он смог. Ждем от нашего мэра еще больше полезных дел на благо родного города.

Pavlo:Чи вважаєте ви правильним і доцільним забороняти радянські та російські фільми?

Ольга Сумська: Ще одна болюча тема... Чесно кажучи, взагалі не сприймаю озвучку українською легендарних радянських стрічок. Це наше дитинство, на цих фільмах ми виховувалися, і в них закладено багато чеснот, порядності, лірики, чистоти. А хіба це погано? Якщо ми заборонимо все це, має бути достойна альтернатива, принаймні для наших дітей. А на чому вони сьогодні виховуються? Хіба можуть діти щось корисне почерпнути з сьогоднішнього телевізійного простору, де взагалі немає дитячих фільмів?! Від того, що ми сьогодні заборонимо "Службовий роман" або "Золотий ключик", легше не стане. Не з цього потрібно було починати. Я за українізацію суспільства, але ж не такими радикальними методами. "А з чого ж почати?" — запитаєте ви. Відповідаю: починати треба зі спілкування вихователей українською з дітьми у дитячих садках, вчителів у школах, батьків у сім'ї. А що стосується кіно, то треба знімати своє, україномовне, конкурентоспроможне. "Школу" ж на "Плюсах" дивилися діти, а це означає, що ми можемо!

Ольга Сумська

Pavlo:Як ви ставитеся до того, що зараз все частіше перезнімають вже відоме кіно, яке полюбилося вже не одному поколінню: "Службовий роман", "Кавказька полонянка" тощо? Чи потрібні такі рімейки, особливо якщо оригінал навіть близько не вдалося "переплюнути"? І чому вдаються до такого? Бракує власних ідей, фантазії та нових сценаріїв?

Ольга Сумська: Ой, бракує, люди добрі! Адже все починається зі сценарію. Де ви, талановиті сценаристи? Відгукніться!

Буває так, що читаєш сценарій, а душа мовчить — немає морозу по шкірі. Це певний критерій, якими я завжди керуюся в роботі. Душа має співати.

Нам не вистачає сьогодні авторського кіно без політики — просто про нас, про людей, про чоловіка і жінку, адже з цього все починається. Я би сказала, що проблема українського кіно якраз і полягає в тому, що нам бракує вибухових класних сценаріїв.

Вважаю, що рімейки виникають від браку хорошої ідеї, так звані байопікі, рімейки на відомі теми — це дуже просто. А от створити щось нове, непересічне, зі своїм почерком, стилістикою — ось, що нам сьогодні потрібно.

Тетяна Нікітіна:Ольго, чи є такі ролі, грати які ви відмовляєтеся? Якщо так, то — що це ролі, і чому вони для вас неприйнятні? Взагалі, вам цікавіше грати яких персонажів — позитивних, добрих, чарівних красунь або ж складних персонажів, негативних?

Ольга Сумська: Були і негативні, і позитивні, і, як казала одна моя шанувальниця зі Львова, "страшенні стерво". Але я найбільше люблю характерні ролі. Обожнюю перевтілення. Якраз такої пропозиції чекаю від продюсерів. І, скажу по-секрету, одну таку роль уже отримала. А що це буде — побачите пізніше. Можу сказати лише одне — дуже цікавий тандем у зірковій команді.

Alegro:Ольга Вячеславовна, расскажите, как вы относитесь к вашей роли Маргариты? Многие актрисы, сыгравшие эту роль, рассказывали, что эта работа приносила в их жизнь перемены, причем не всегда к лучшему. Заметили ли вы нечто подобное в своей жизни? Вообще, верите ли в мистику? Да или нет — почему? Мистике есть место в вашей жизни?

Ольга Сумська: Моя прабабця Анастасія, на яку я, кажуть, дуже схожа, була знахаркою, лікувала людей, зналася на травах. Можливо, тому невипадково в моїй кінокар'єрі були такі картини: "Голос трави", де я зіграла молоду знахарку Лялю, "Дні надії", де я граю жінку-екстрасенса, та й моя героїня Оксана у польському серіалі "Блондинка" — теж трохи екстрасенс.

А роль Маргарити я вже граю 15 років в антрепризному театрі. Вона дарує мені еліксир молодості, як той крем Азазело. Тема містики завжди була і залишається найцікавішою для людей, але по-справжньому талановитих людей у цій сфері обмаль.

Ольга Сумська

Paulinka: А якою є Ольга Сумська в повсякденному житті, для друзів та сім'ї? Ви — людина з легким характером? Ви — строга мама? Ви — хороша дружина та господиня?

Ольга Сумська: У мене доволі м'який характер, хоча буваю запальна. Все залежить від обставин, від лагідного погляду чоловіка.

Буваю дуже строгою мамою, і тоді молодша донька мені говорить: "Мама, вийди з ролі — ти зараз як ота свекруха з "Гречанки"!". Дітей намагаюся не сварити, а перейнятися їхніми проблемами, адже їм сьогодні найважче — знайти себе в навколишньому світі.

Mavrik:Ольго, нещодавно ви поділилися фотографією себе 20-річної. Роки проходять повз вас! Поділіться рецептом, що дозволяє вам зберігати свою красу, молодість та чарівність?

Ольга Сумська: Багато хто в коментарях до фото написав, що я не втратила привабливості, і комусь я подобаюся сьогодні навіть більше.

Рецептів дуже багато. Моя книжка "Секрети краси" розійшлася великим тиражом, і шанувальники просять написати "другий том". Потрібні тільки час і натхнення.

Найголовніше — за цим шаленим ритмом не забувати про себе. Якщо є час, обов'язково бігаю в парку, навіть беру з собою кросівки у валізу на гастролі. А зараз придбала новітній дуже популярний лайф-хак — резинки для фітнесу. Ось і тренуюся в перервах між зйомками так, щоб ніхто мене не бачив. І раджу всім це робити, дуже зручно. Не забуваю про щоденні масочки та візити до косметолога. Не зловживаю новітніми засобами сучасної косметології — в усьому має бути міра.

Пам'ятаємо, що жіночність передусім. Адже на нас покладена величезна відповідальність у багатьох сферах, бо чоловіки іноді не справляються. І саме ми, жінки, єдині, хто сьогодні може врятувати ситуацію в родині і суспільстві.

Ольга Сумська

Надія Майна

Фото В'ячеслава Ратинського

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять