На сайті "Главред" відбувся чат із першою заступницею міністра освіти і науки України Інною Совсун. Спілкуючись із читачами, вона розповіла, що дозволило уникнути глобальних системних проблем під час цьогорічної вступної кампанії, а з якими проблемами все ж таки довелося зіткнутися, які новації передбачає підготовлений Міністерством освіти рамковий законопроект "Про освіту", та де МОН планує брати кошти на ці реформи, як освітяни боряться з корупцією, а також що чекає на випускників вищих навчальних закладів ЛНР і ДНР.
Подаємо стенограму чату з Інною Совсун.
Inga:Інно Романівно, розкажіть про головні проблеми, які виникали під час цьогорічної вступної кампанії?
Інна Совсун:Основні проблеми були дві, і вони обидві не були напряму́ пов'язані з механізмом вступної кампанії. Тому що нова модель вступної кампанії, апробована цього року, була дуже успішною і суттєво спростила роботу.
Проблеми були такі. Перша — через зміну систему видачі дипломів. Вона раніше була централізованою, а за новим Законом "Про вищу освіту" університети самі видають дипломи. І, на жаль, не всі університети відповідально до цього поставилися, в результаті окремі випускники бакалаврських програм скаржилися, що хочуть вступати на магістратуру, а їм університет не видав диплом. Про це нам люди писали і в Фейсбук, і на пошту, і надсилали офіційні листи — всіма можливими каналами. Ми одразу дзвонили до університету, запитували, в чому проблема, і вимагали негайно видати дипломи.
Друга проблема — неочікуваним для нас було розслідування Генпрокуратури, в рамках якого було вилучено сервери Українського центру оцінювання якості освіти. Хоча, на щастя, більшість даних по ЗНО у нас були завантажені в Єдину державну електронну базу з питань освіти. Але залишилися абітурієнти з особливими ситуаціями: хтось втратив сертифікат, у когось була помилка в сертифікаті чи одруківка в прізвищі, хтось виграв апеляцію, і йому підвищили бал, а в системі "висить" старий бал. Такі люди завжди були, і завжди питання оперативно вирішували через Український центр. А тут раптом Український центр не функціонує, і ці питання, які раніше були технічними і вирішувалися дуже легко, раптово стали дуже складними у вирішенні. Це сотня-дві людей, що незначуще по відношенню до загального потоку абітурієнтів, але, звісно, це все — долі людей. Ми ледь не поіменно знали людей, у яких були проблеми. Намагалися ці проблеми вирішувати, видавали довідки про проходження ЗНО, аби люди могли вступити. Фактично два тижні вся робота Міністерства була пов'язана з вирішенням таких специфічних питань.
А так, глобальних системних проблем зі вступом фактично не було.
Dmytro_Oliinyk:Питання щодо медалістів. Чи є у Міністерства змога простежити, скільки у нас справжніх медалістів, скільки — "куплених"? І чи завжди до ВНЗ на бюджет зараз потрапляють гідні абітурієнти, з належним рівнем знань, а не "по блату"? Усвідомлюю, що система ЗНО суттєво зменшила кількість тих, хто опиняється на бюджеті далеко не завдяки знанням, але все ж такі лишаються...
Інна Совсун: Цього року відбулася суттєва новація у вступній кампанії у вигляді запровадження системи пріоритетності заяв, які подають абітурієнти до вищих навчальних закладів.
Система, котра функціонувала раніше, була такою: абітурієнти подавали до 15 заяв до вищих навчальних закладів, після цього отримували рекомендації на зарахування. Абітурієнти з великими балами отримували кілька рекомендацій, і вони обирали ту спеціальність, яка їх найбільше цікавить. А на місця держзамовлення, які звільнялися, рекомендували інших абітурієнтів. Таке оновлення списків відбувалося три рази, проте все одно наприкінці третьої хвилі залишалося багато вільних місць державного замовлення. І ось на цьому етапі виникала можливість для потрапляння абітурієнтів не за списком, а тих, до кого додзвонилися приймальні комісії. Тобто саме на цьому етапі була можливість домовитися, щоб саме до тебе подзвонили.
Цього року це було неможливо, тому що абітурієнт отримував одну рекомендацію за найвищим пріоритетом. На інші місця централізованою системою формування списків (не на вибір університету) рекомендувалися інші абітурієнти. Таким чином, була закрита можливість домовитися з приймальною комісією. Ми дуже задоволені цією системою. Хороші відгуки вона отримала і серед абітурієнтів, і серед приймальних комісій.
Vopros:Имеют ли какие-то льготы при поступлении в вуз внутренне перемещенные лица?
Інна Совсун: Внутрішньо переміщені особи пільг як таких не мають. Це, в принципі, є логічним, бо йдеться про дуже велику кількість людей. І якби така велика частка абітурієнтів отримала право на вступ поза конкурсом, це б зменшило можливості для вступу для інших дітей. Це було б несправедливо.
Водночас для кримчан, наприклад, діють норми законодавства про те, що вони навчаються безкоштовно, навіть якщо вступили на контракт. Ця норма діє вже другий рік.
Dmytro_Oliinyk:Які спеціальності зараз є найбільш популярними серед абітурієнтів, які — найменш? І чи зберігається тенденція, що найбільшим попитом користуються гуманітарні, а не технічні спеціальності? Наскільки забезпечені потім ці гуманітарії робочими місцями?
Інна Совсун: Якщо оцінювати за конкурсною ситуацією, то найбільшим попитом користуються суспільствознавчі спеціальності (економіка, право — в першу чергу). Але треба зважати, що бюджетних місць на цих спеціальностях значно менше, аніж на технічних, що автоматично збільшує конкурс. А, крім того, дійсно, на технічні спеціальності люди не дуже охоче йдуть, в першу чергу, тому що ці спеціальності втратили соціальний престиж значною мірою, і, по-друге, тому що люди, на жаль, демонструють дуже низькі результати ЗНО з тих предметів, які необхідні для вступу на технічні спеціальності.
Щодо забезпечення робочими місцями, то часто випускники, які мають дипломи з права чи економіки, не можуть знайти роботу. Водночас знайти хорошого інженера сьогодні дуже складно. В принципі, останні роки два-три ми бачимо, що абітурієнти починають це розуміти, і хвиля бажаючих вивчати право чи економіку трошки спадає. При цьому, наприклад, дуже-дуже зросла за останні роки популярність ІТ-спеціальностей.
Mirra:Ні для кого не секрет, що для українських реалій завжди була характерна така проблема — невідповідність того, чого вчать у ВНЗ, тому, що потім вимагають роботодавці. Чи змінилася зараз ситуація з цим? І взагалі, якщо чесно — наскільки сьогодні важлива при працевлаштуванні "кірочка" із назвою вишу?
Інна Совсун:Ця ситуація зараз змінюється. Буквально минулого тижня був підписаний наказ про формування Науково-методичної ради при Міністерстві освіти і науки. Це — дорадчий орган, котрий займається розробкою стандартів освіти. В новому положенні прописано, що до розробки стандартів мають залучатися роботодавці, професійні асоціації. Відбір членів Науково-методичної ради і науково-методичних комісій, які, власне, формуватимуть стандарти, здійснюватиметься на конкурсній основі. В кожній науково-методичній комісії мають бути залучені роботодавці з тієї чи іншої сфери, щоб при формуванні стандартів був чутний голос роботодавців, щоб підтягти зміст освіти до потреб ринку праці. Безперечно, це тільки перший крок формування стандартів. Після цього необхідно буде їх реалізовувати на рівні університетів. І це складніший процес, який забере певний час. Але плив роботодавців на стандарти та акредитацію вищих навчальних закладів теж закладений у Законі "Про вищу освіту". Це основні інституційні важелі для того, щоб підтягнути зміст освіти до потреб ринку праці.
Наскільки важлива "кірочка"? Диплом є важливим, тому що роботодавці дивляться, з якого університету прийшла людина. Це одна з причин, чому від єдиного стандартизованого диплому, який у всіх був, — однаковий пластиковий диплом, власник якого нібито відповідає всім державним стандартам, треба було відійти. Бо розуміємо, що в різних університетах — різна якість підготовки. Працедавці це теж добре розуміють. Звісно, це не означає, що в якомусь слабкому університеті не може бути випускника з хорошим рівнем підготовки, але переважно все ж таки вони орієнтуються на престижні університети з хорошою якістю підготовки. Тож це важливо. Тому ми бачимо, скажімо, що випускники юрфаку Університету Шевченка дуже легко знаходять роботу, а випускники юрфаку начебто з таким самим дипломом маловідомого приватного вишу будуть безробітними і підуть на перекваліфікацію на столяра. Тобто працедавці дивляться на дипломи. І абітурієнти теж мають думати про те, що ВНЗ, куди вони йдуть навчатися, визначатиме їхнє майбутнє.
L_Protsyshyn:Інно Романівно, будь ласка, прокоментуйте заяву Ігоря Лікарчука про те, що "проведення ЗНО в 2016 році є практично неможливим", це справді так?
Інна Совсун: Проведення ЗНО в 2016 році буде дуже складним. Але це не означає, що воно буде неможливим. Багато процесів доведеться започатковувати заново, і частково систему доведеться будувати по-новому. Тобто і Міністерству освіти, і Українському центру треба буде докладати більше зусиль, аніж цього року. Щоб допомогти цього року Центру оцінювання якості освіти, ми (МОН) домовилися про виділення додаткових 10 мільйонів гривень, а на наступний рік закладено 242 мільйони. Для порівняння — торік було лише 109 мільйонів. Ми свідомо закладаємо значно більші видатки на ЗНО, щоб допомогти Українському центру в ситуації, що склалася. Ми віримо, що спільними зусиллями ЗНО вдасться провести, хоча це буде складно.
Petro:Інно Романівно, що ви думаєте про ситуацію з Ігорем Лікарчуком? Чому від виконання обов'язків усувають якраз тих, хто є найбільш принциповим і відданим своїй справі?
Інна Совсун:Ігоря Лікарчука було усунуто від виконання обов'язків на час службового розслідування, що є звичною практикою для Кабінету міністрів. Якщо є якийсь сигнал від правоохоронних органів, проводиться службове розслідування. Це не означає звільнення — це означає перевірку діяльності установи, за яку несе відповідальність Кабмін. У нас, у Міністерства, нема жодних претензій до Ігоря Леонідовича, і ми вважаємо його дуже принциповою людиною та переконані, що він не був залучений у жодні корупційні схеми.
Марія Єрохіна:У цьому навчальному році заплановано провести ДПА у формі ЗНО у ВНЗ І-ІІ рівня акредитації. Серед обов'язкових дисциплін — іноземні мови. Підтримую це нововведення, оскільки сучасний фахівець, володіючи іноземними мовами, стає конкурентоздатним на ринку праці. Не знаю про інші галузі, але в навчальних закладах культури і мистецтв є дві години на тиждень, тобто одна пара іноземної мови. Студент із викладачем спілкується один раз на тиждень. Шкільне навантаження — 3,5 години на тиждень. Чи вважаєте Ви, що школярі та студенти зараз в нерівних умовах при підготовці до ДПА? Чи плануєте щось змінити на користь студентів у цій ситуації?
Інна Совсун:ЗНО з іноземної мови буде проводитися в усіх навчальних закладах, але воно не буде обов'язковим для вступу. Ми це робимо якраз для моніторингу ситуації в країні. Тому що сьогодні у нас нема загальної картини того, яким є рівень освіти з іноземної мови в тих чи інших закладах у країні в цілому. Тож наше завдання на цей рік, який Президентом оголошений роком англійської мови в Україні, — провести загальний моніторинг. Це не означає, що це буде використовуватися при вступі. При вступі це матиме значення залежно від вибору університету на окремі спеціальності, де це критично важливо. Наше завдання — подивитися, яким є загальний рівень знання іноземних мов у країні, тому що сьогодні без іноземних мов не можна готувати фахівців.
Що стосується збільшення кількості годин, то, думаю, будуть перегляди навчальних програм у цих закладах. Дійсно, раніше ці заклади не особливо переймалися тим, як вони забезпечують шкільну підготовку. Діти йшли після дев'ятого класу, отримували повну загальну середню освіту, але насправді не завжди був хороший рівень підготовки. Думаю, що ми в процесі моніторингу побачимо, яким насправді є рівень підготовки в цих закладах.
kononenko.l:Коли МОН планує внести в Раду рамковий законопроект "Про освіту", який вже на слуху у громадськості? Та головне — розкажіть, які найбільш радикальні зміни передбачає цей документ з наступного навчального року?
Інна Совсун: Внесення в Раду законопроекту "Про освіту" заплановане на вересень.
Основні ідеї закону про освіту полягають у запровадженні 12-річної школи, зміні системи управління освітою, запровадженні незалежної оцінки якості освіти, а також впровадженні моделі незалежної сертифікації учителів. Очевидно, що всі ці кроки будуть реалізовуватися не одномоментно. Ми не передбачаємо якихось радикальних змін вже наступного року. Зміни мають бути поступовими, виваженими та підготовленими. Це означає: щоб міняти систему, потрібно добре пропрацювати і вибудувати нову. Наприклад, для переходу до 12-річної школи, необхідно сформувати нові навчальні програми, що, безперечно, неможливо зробити за кілька місяців — потрібно буде більше часу.
kononenko.l:Чим викликане прагнення МОН перейти до дванадцятирічної системи середньої освіти? Це робиться виключно з метою зменшення навантаження на дітей, чи будуть додаватися якісь нові дисципліни? Чи є інші причини?
Інна Совсун: Є дві основні причини для впровадження 12-річної системи. Передусім, дійсно, як Ви зауважили, необхідно зменшити навантаження на дітей. З іншого боку, необхідно створити умови для профілювання дітей у старшій школі. Бо у нас сьогодні є проблема, що діти завершують школу в 16-17 років і часто виявляються неготовими робити вибір професії. Як університетський викладач бачу, що студенти на другому-третьому році навчання розуміють, що помилилися з вибором спеціальності. Тож, по-перше, треба відтягти момент прийняття рішення; по-друге, через профілювання на рівні старшої школи діти зможуть перевірити, наскільки той чи інший профіль підготовки їм цікавий та відповідає їхнім можливостям.
valeria_:Пані Інно, в підготованому МОН законопроекті "Про освіту" закріплена "фінансова, академічна та адміністративна автономія закладів освіти у межах, визначених законодавством". Питання — чи всі наші освітні заклади готові до цієї автономії і знають, що з нею робити, як її використовувати з розумом; чи не виникає з цим проблем? Дякую.
Інна Совсун: Дуже хороше питання. У нас уже рік діє новий закон "Про вищу освіту", в якому власне закладені основи для розширення автономії вищих навчальних закладів. Ми бачимо, що попри те, що цієї автономії вимагали фактично всі університети, коли вони її на практиці отримали, вони почали закидати Міністерство безліччю запитань, уточнень, прохань пояснити, як їм діяти, як їм функціонувати в умовах автономії. Особливо це стосується академічної автономії. Не всі університети виявилися готовими самостійно формувати навчальні програми і нести відповідальність за їхню якість. Хоча, безперечно, сильні університети дуже виграли від цього. З цієї практики реалізації закону "Про вищу освіту" можна приблизно спроектувати, що буде, якщо дати ширшу автономію школам і закладам професійної освіти: частина з них зможе функціонувати в таких умовах, а для частини буде потрібен перехідний період.
Pilgrim:Інно Романівно, що по суті означатиме запровадження незалежної сертифікації учителів? Хто її буде проводити? Якщо це буде добровільно, то чим заохотити вчителя проходити таке оцінювання та підтягувати себе до потрібних вимог?
Інна Совсун: Незалежна сертифікація учителів є необхідною складовою реформи, оскільки, безперечно, без підвищення кваліфікації вчителів ми не можемо говорити про підвищення якості шкільної освіти. Ми вважаємо, що перші роки така сертифікація повинна бути добровільною. І для того, щоб мотивувати вчителів її проходити, передбачено, що після успішного проходження сертифікації учитель отримуватиме суттєву надбавку до зарплати, що створить стимул для підвищення кваліфікації учителів.
NinaZorina:Пані Совсун, скажіть, будь ласка, чи робиться щось у напрямі, аби зменшити корупційну складову для тих, хто прагне захистити наукову роботу? Адже зараз відомо всім: не маєш N-ної суми — можеш навіть не намагатися претендувати на захист, бо тому занеси, тому заплати, того подарунком заохочуй…
Інна Совсун:Корупція — це таке явище, яке проникає всюди, і боротися з ним просто на рівні законодавства неможливо. Всі міжнародні дослідження показують, що боротьба з корупцією стає ефективною тоді, коли люди, які приймають рішення, мають кращі зарплати. Безперечно, низькі зарплати є першопричною корупції. Це не є виправданням, але є соціологічним поясненням. Водночас якісь речі можна робити на рівні нормативних актів.
Що стосується захистів робіт, то, на жаль, у нас була велика корупція в плані продажу робіт і плагіату наукових робіт. Сьогодні вже вступили в дію норми Закону "Про вищу освіту", які передбачають необхідність публікації онлайн всіх дисертацій за 10 днів до захисту. Це означає, що відтепер люди будуть більш обережно ставитися до того, які роботи готують, тому що розуміють, що всі роботи будуть бачити інші люди.
Крім того, певні речі ми сьогодні спрощуємо. Наприклад, всі, хто захищалися, прекрасно знають про застарілі норми — необхідність розсилати роботи по бібліотеках країн СНД, на що витрачалася купа грошей, причому абсолютно нераціонально. Обов'язковість цих норм була скасована ще раніше, за часів попереднього міністерства. Але про це ніхто не знав — про це потрібно було повідомити.
Проте боротьба з корупцією — це комплексне питання, і одномоментно його вирішити неможливо. Дуже важливо, щоб люди, у яких вимагають гроші — хабарі за захисти — не боялися говорити про це. Бо якщо люди боятимуться, хто конкретно у них вимагає гроші, то це питання ми вирішити не зможемо. Говорити про це потрібно Міністерству та правоохоронним органам. Дуже часто люди скаржаться на це, але коли ти їх просиш написати заяву, щоб можна було вжити відповідні дії, вони бояться це зробити.
nat_:Поясніть, будь ласка, вашу новацію — постанову "Про затвердження Порядку розміщення вищими і професійно-технічними навчальними закладами на вкладних (депозитних) рахунках в установах банків державного сектору економіки тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг". В чому очевидні позитиви, а в чому, навпаки, є певні ризики, які маніпуляції з коштами тут можливі?
Інна Совсун:Це було дуже важливим елементом реформ вищої освіти, тому що університети страждали від того, що часто Держказначейство, де були розміщені кошти університетів, або затримувало проплату, або вимагало купу підтверджень, чому ті чи інші виплати потрібно здійснити, а в окремих випадках в університетах зривалися міжнародні наукові проекти. Тому можливість розміщувати кошти в банках була дуже важливою для університетів. Ми півроку вели перемовини з Міністерством фінансів та Державним казначейством щодо того, як це питання врегулювати. Постанова, яка вийшла, має запобіжники для того, аби не було маніпуляцій. Тому що в будь-якому випадку це бюджетні кошти, і в будь-якому випадку є Бюджетний кодекс, який треба виконувати, і в будь-якому разі потрібно звітувати. Тобто це не збільшує можливості маніпуляцій, бо система звітування лишається такою ж. Але при цьому спрощується механізм прийняття операційних рішень для університетів.
polit_ua:Чи не вважаєте Ви, що нам потрібна не тільки реформа системи вищої освіти, а й реформа системи підготовки педагогічних кадрів для шкіл, адже рівень учителів катастрофічно впав, і батьки вимушені масово наймати дітям репетиторів з більшості предметів?
Інна Совсун:Безперечно, систему підготовки педагогічних кадрів потрібно змінювати. Слід подивитися на успішні системи освіти, класичний приклад — Фінляндія. Там за 30-40 років (не за рік, звертаю увагу!) побудували дуже успішну систему освіти, і почали фіни саме зі зміни підготовки вчителів. Вони запровадили нову модель, за якою всі вчителі, всі, хто працює з дітьми, повинен мати, як мінімум, магістерський рівень освіти. Причому магістратура має носити дослідницький характер, щоб вчитель не просто міг викладати, а щоб він міг збирати і аналізувати дані, розуміти, чому ті чи інші люди можуть працювати краще чи гірше. Це в результаті дуже суттєво підвищило рівень освіти в Фінляндії, яка була слаборозвиненою країною на початку ХХ століття. Безперечно, нам треба працювати, змінювати програми підготовки педагогів, підходи до набору людей, які навчатимуться на цих спеціальностях. Тому що сьогодні є проблема з тим, що на цю роботу йдуть мало мотивовані люди, і далеко не всі з них планують працювати вчителями. Це інше питання, яке пов'язане з більш комплексним питанням оплати праці вчителів і втрати соціальної престижності цієї професії. Тож працювати над цим потрібно з різних сторін.
Economist:Міносвіти зараз готує чергові реформи в освіті, які почнуться з наступного року, якщо парламент їх підтримає. Яких витрат потребуватимуть ці зміни, чи є потрібні суми наразі в бюджеті, або ж лишається ризик, що ці реформи лишаться тільки "на папері" через брак грошей?
Інна Совсун: Дуже правильне запитання, бо щоб реформи проводити, треба в першу чергу говорити про гроші, за які ці реформи будуть реалізовані. Треба подивитися на структуру витрат в системі освіти, які ми маємо сьогодні. Аналіз, який робило і Міносвіти, і міжнародні експерти, яких залучав уряд до реформи децентралізації, показує, що не завжди гроші, які виділяють на освіту, використовують ефективно. В першу чергу, це пов'язано з мережею закладів освіти на всіх рівнях: школи, професійно-технічні училища, вищі навчальні заклади. Ми витрачаємо велику частку бюджетних коштів на малокомплектні школи, які при цьому демонструють дуже низькі результати, з точки зору якості освіти. Те саме стосується професійно-технічних і вищих навчальних закладів.
Тож, безперечно, необхідно переглянути структуру видатків на освіту. Треба консолідувати гроші в інші ресурси в укрупнених закладах освіти. При цьому, безперечно, якщо укрупнювати школи, критично необхідним є забезпечення можливості доїзду дітей до школи через відновлення програми "Шкільний автобус". З іншого боку, безперечно, необхідно шукати додаткові ресурси для освіти і з Державного бюджету, і з інших джерел.
На сьогодні Міністерство освіти в рамках підготовки бюджетного запиту на 2016 рік має домовленість з Міністерством фінансів про додаткове виділення грошей на класи хімії та фізики (250 мільйонів гривень) і на інформатизацію освіти (більш як 300 мільйонів гривень).
Крім того, в системі вищої освіти зараз з'являється дуже багато міжнародних можливостей для залучення додаткового фінансування, в першу чергу, через програми Євросоюзу (особливо програми "Горизонт 2020" після підписання угоди про асоційоване членство в програмі цього року).
Iryna:Пані Інно, Ви є частиною тієї команди професіоналів та ідейних людей, чиї імена не заплямовані різними корупційними історіями та іншими брудними речами, які прийшли до керівних посад в освітній сфері відносно недавно (разом із Сергієм Мироновичем, Павлом Броніславовичем, Ігорем Лікарчуком та іншими). Це суб'єктивна думка, звісно, але, як на мене, верхівка в освіті зараз саме така, як треба. А от скажіть відверто, наскільки суттєвий опір чинять вашим ідеям, новаціям, реформам наступні ланки в освітній ієрархії (ті ж ректори, декани, директори, які звикли жити за старими нормами, яких влаштовує система просякнута корупцією і т.д.)? Наскільки складно змінювати свідомість та підходи цих людей, і чи вистачає рук на це?
Інна Совсун: Дякую за добрі слова — їх нечасто почуєш на цій посаді.
Щодо спротиву, то, безперечно, він є. Під час будь-яких змінах є логічним, що люди звикли жити по-старому і не розуміють, якою буде нова система та їхнє місце в ній.
Нещодавно я спілкувалася з французькими колегами, і виявилося, що наші завдання в реформуванні вищої освіти збігаються із завданнями, які стоять перед Францією: ширша автономія для вищих навчальних закладів, укрупнення ВНЗ, поєднання вищої освіти з наукою. Французькі колеги скаржилися, що у них ці зміни відбуваються тільки десять років, і це замало, щоб зміни укорінилися.
В наших умовах зміни відбуваються тільки рік, і цього часу недостатньо, щоб змінити свідомість тих людей, які звикли працювати інакше. Проте якийсь прогрес у цьому напрямі є. Важливо, щоб рух у заданому напрямі був незворотнім.
Liza_N.:Зараз відбувається процес скорочення кількості вишів (Квіт говорив, що за минулий рік їх стало менше на 76!!) — навіщо це робиться, у нас стало менше бажаючих отримати вищу освіту? Чи це робиться для збільшення конкуренції між абітурієнтами та, відповідно, підвищення якості знань вступників?
Інна Совсун: Передусім, у нас через демографічну кризу щороку зменшується кількість випускників шкіл. На сьогодні ми маємо ситуацію, коли кількість місць в університетах є більшою, аніж кількість бажаючих у них навчатися. Це, звісно, призводить до ситуації, коли університети не відбирають собі найкращих і найбільш здібних, а часто фактично готові взяти всіх, хто подає документи і відповідає мінімальним вимогам. В результаті цього у нас майже 80% випускників шкіл потрапляють до вищих навчальних закладів. Натомість людей, які б йшли в професійну освіту, дуже мало. А це в кінцевому рахунку створює суттєвий дисбаланс на ринку праці. Окрім того, це знижує середній рівень студентів, на що постійно скаржаться університетські викладачі.
Olena_:Луганський губернатор Георгій Тука має намір добиватися звільнення всіх вчителів, які підтримували сепаратистські настрої в області. Чи вважаєте Ви правильним це? Як слід вчинити з цими педагогами? І як бути з учителями та викладачами, які тут, не на окупованих територіях, можуть мати, так би мовити, альтернативні погляди на сучасні події в країні?
Інна Совсун: Дуже складно довести, хто підтримував сепаратистські настрої, а хто — ні. Вочевидь це не може базуватися на чутках, а мають бути докази того, що ті чи інші люди підтримували сепаратистські настрої — це найскладніше. Але там, де це буде доведено, районні управління освіти зможуть піднімати питання про звільнення таких учителів.
vfvf999:Что будет с высшими учебными заведениями, которые остались на территории ДНР,и студентами, которые поддержали оккупантов, перешли на российскую программу обучения?
Інна Совсун:У нас нема детальної інформації про те, як функціонують ті навчальні заклади, які залишилися в ЛНР і ДНР. Зрозуміло, що контактів з ними небагато. Хоча окремі викладачі евакуйованих ВНЗ (а таких закладів 16) підтримують на особистому рівні якісь контакти з людьми, які там залишилися, тому якась уривчаста інформація є.
Частина цих ВНЗ повидавала дипломи окремих російських вищих навчальних закладів. Причому зверху була написана назва російського вищого навчального закладу, а нижче написано, що державна атестація проходила в "Донецькій народній республіці". У нас такі дипломи не визнають. Ми повідомили про те, що робить російська сторона, відповідним європейським установам і організаціям, які займаються питаннями визнання дипломів. Вони зараз спілкуються з представниками Росії, щоб пояснити: такі дипломи ставлять під сумнів можливість визнання інших російських дипломів.
Частина цих університетів видала дипломи "ДНР" (террористическая организация. - ред.) і ЛНР, котрі абсолютно ніде не визнають і ніколи не визнаватимуть.
Gallina:У чому, з вашої точки зору, сучасна освіта програє́ радянській системі, якщо відкинути наліт радянської ідеології? Адже якість знань була тоді дуже високою... Навіщо вщент руйнується все, що залишилося хорошого від радянської системи освіти?
Інна Совсун: Ключовою перевагою радянської системи освіти була сильна підготовка з природничих і технічних дисциплін. Безперечно, суспільно-гуманітарний блок був настільки заідеологізований, що говорити про його якість було б складно.
Я би не говорила, що "вщент руйнується все, що залишилося" — просто відбуваються зміни. За останні 25 років вони не завжди були усвідомлені і стратегічні. Але зараз для того, щоб відновити якість підготовки з природничих і технічних дисциплін, Міністерство освіти погодило з Міністерством фінансів виділення з бюджету наступного року додатково 250 мільйонів гривень на спеціалізовану закупівлю обладнання для класів фізики і хімії в школах, тому що сильні кадри залишилися, але їм не було на чому працювати.
Сподіваємося, що це допоможе повернути високий рівень підготовки з цих дисциплін в українській школі.
Фото Олександра Синиці
Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред
Читать Главред в Telegram
Читать Главред в Facebook
