Чому горе-мати страшніша за горе-поліцейських

Як запобігти щоденним маленьким трагедіям, як і що зробити, аби самі українці стали більш відповідальними — запитання, на яке поки нема відповіді.

Новина про двадцятирічну киянку, яка залишила двох маленьких дітей без нагляду в зачиненій квартирі, чим прирекла на смерть, склала конкуренцію не менш шокуючій новині про перестрілку поліцейських у Княжичах під Києвом. Конкуренція нездорова. Але ніхто не казав, що наше суспільство здорове. Щоденні новини лише підтверджують діагноз. Проте історія з горе-матусею все одно варта більшої уваги. Середня температура по палаті вимірюється саме подібними фактами.

Почнімо з того, що історія з так званою мамою спливла з нетрів Facebook незабаром після того, як соцмережа вибухнула черговою #зрадою з приводу трагедії в Княжичах. Думки віртуальної спільноти розділилися. Агресивна більшість набивала мозолі на пучках пальців, вистукуючи на клавіатурах вимоги відставки голови МВС, нищівні коментарі з приводу провалу поліцейської реформи і негативні оціночні речення на адресу всієї нової поліції. Окремий сегмент наповнювали авторитетні заяви з приводу того, що реальна причина стрілянини в Княжичах — одні злодії в погонах щось не поділили з такими самими. Толерантна меншина наполегливо вимагала вважати "Княжицький інцидент" трагедією й висловлювала співчуття рідним та близьким усіх загиблих поліцейських.

Аж раптом хтось із числа згаданої меншини поширює новину про 20-річну дівицю, яка залишила своїх дітей помирати голодною смертю, і одне — немовля — таки померло через дев'ять днів. Тепер не важливо, хто запустив це першим, бо допис поширили миттєво. Вже по обіді факти були перевірені і стали темою для щоденного обговорення вже в офіційніших за соцмережі новинах. Показово, що довкола даної історії розділення думок не спостерігаємо досі. Суспільство як у Facebook, так і за його межами однозначно сприйняло вчинок горе-матусі злочином, а долю дітей — трагедією, без жодних обмовок.

Від неї відмовився навіть цивільний чоловік, якому жінка народила третю (!) дитину. Її арештували без права вносити заставу, вона напевне буде позбавлена материнських прав. Можна сміливо прогнозувати: адвокатові не вдасться полегшити вирок горе-матері, і що чекає на цю особу за колючим дротом — краще не думати. Відомо: у жіночих колоніях до матерів, які вбивають дітей, особливо немовлят, ставляться так само, як у чоловічих — до тих, хто покараний за зґвалтування.

мать-убийца 01
Фото: соцсети

Але показово, що сама обвинувачена не вважає себе винною. З її пояснень, двох дітей, однорічного хлопчика і дворічну дівчинку, вона не залишила в зачиненій квартирі без нагляду, а домовилася зі свекрухою. Мамою чоловіка, від якого народила цих двох дітей і з яким більше не хотіла жити. Це на ній, мовляв, лежить провина в тому, що не ходила до онуків, не годувала їх, не гляділа. І дуже важко, майже неможливо уявити, як горе-матуся бачила собі подібний процес. Тобто бабуся мусила забрати онуків до себе? Ходити й годувати немовля і дворічну дитину — чим? А потім — йти собі додому, лишаючи хлопчика, який не вміє ходити, на старшу на рік сестру, котра не навчилася говорити? Навіть якщо припустити саму можливість втілення в життя подібного плану, абсурд вилазить звідусіль.

Переходимо до глобальнішого, й від того — більш неприємного й ще менш комфортного. Історія цієї горе-матусі, на жаль, не ексклюзивна й не сенсаційна. Якщо ви готові витратити півгодини на перегляд щоденних праймових випусків теленовин, подивитесь один випуск кримінальної хроніки чи пробіжитеся по заголовках в новинних стрічках з Інтернету, переконаєтесь: через безвідповідальність батьків діти в Україні гинуть щодня. Причому вік тих, хто дав життя новій людині коливається в діапазоні 20-25 років. Ровесниці Незалежності запросто народжують у туалетах, залишаючи немовлят там же, на місці, викидають їх на смітники, продають за гроші. Коли ж злочини викриваються, так само, як і згадана горе-матуся — не відчувають своєї провини.

Вже набридло нагадувати: кількість жертв ДТП в Україні за останні півтора року значно перевищує втрати на фронті. Конкретно — в чотири рази. А безпосередньо в зоні АТО кількість небойових втрат, за статистикою, перевищує бойові. Це означає, що дисципліна та відповідальність за власні вчинки у військах залишає бажати кращого. Прикро визнавати, що на передовій підрозділ швидше може втратити воїна, який порушив дисципліну і випив, аніж героя, котрий поклав життя, виконуючи бойове завдання й часом рятуючи життя побратимів.

Поволі підходимо до непопулярного висновку. Причини наших нинішніх бід та проблем не в непрофесійній підготовці нової поліції та труднощах правоохоронної реформи. Бо трагедія, подібна до Княжицької, найближчим часом навряд чи повториться. З неї зроблять висновки, так само, як і з інших резонансних трагедій, пов'язаних із поліцейськими. Так само не варто лаяти армію за неналежну професійність. Бо ніхто в державі Росія не винен, що український солдат напився на службі й наблизив цим самим свій смертний час. І вже точно не звинуватиш ані Путіна, ані "Опозиційний блок", ані чиновника — корупціонера в тому, що 20-річна безвідповідальна дурепа зачинила маленьких дітей у квартирі, а сусіди, чуючи дитячі крики, байдуже знизували плечами й жодного разу за дев'ять (!) днів не вдарили на сполох й не викликали цю саму поліцію.

мать-убийца 02
Фото: соцсети

Подібні тенденції й подібні люди загрожують нашій країні значно більше, аніж поліцейські, котрі через неузгодженість дій постріляли одне одного. Адже таке відбувається не щодня й стає приводом для обговорення. Це саме по собі слід вважати профілактичним заходом. А от як запобігти щоденним маленьким трагедіям та, головне, як і що зробити, аби самі українці стали відповідальнішими — питання, на яке поки нема відповіді.

ПО МАТЕРИАЛАМ: