Олексій Гарань: найнебезпечніше для нас — узаконення бойовиків і збереження їх у складі України

"Заморожений конфлікт для нас є не найгіршим сценарієм — гірше буде "повернення" окупованих територій на умовах Путіна", — переконаний професор політології.

Алексей Гарань
Олексій Гарань Главред
На сайті "Главред" відбувся чат із професором політології Національного університету "Києво-Могилянська академія" Олексієм Гаранем, який щойно повернувся із чотириденної поїздки до Криму та тритижневих "канікул" на Донбасі. За цей час Олексій Васильович побував у Пісках (разом із полком "Дніпро-1"), Красноармійську, Великомихайлівці (на базі ДУК ПС), Маріуполі, Широкиному, Лебединському, Юріївці (на базах ДУК ПС та полку "Азов"), Мелекіному ("Донбасс") та Урзуфі ("Азов"). Спілкуючись із читачами, він розповів яке зараз життя в окупованому Криму і чи знизився градус ейфорії від "Кримнашу"; що зараз відбувається у зоні АТО, як тримаються українські захисники, та які перспективи врегулювання ситуації на Донбасі; а також прокоментував прийняття в першому читанні змін до Конституції, яке спричинило криваві сутички під стінами парламенту, і спрогнозував імовірні наслідки цього для різних політичних сил.

Подаємо стенограму чату з Олексієм Гаранем.

Про Крим…

Yegor: Алексей! 1. Почему вы решили поехать в Крым? Неужели на отдых?! 2. Насколько увиденное вами в Крыму соответствует тому, что у нас обычно рассказывают о "небесных" ценах, пустых прилавках, безлюдных пляжах, где при украинской власти яблоку негде было упасть и т.д.? 3. Что, по-вашему, сейчас из Крыма пытается сделать Россия? судя по всему, вряд ли туристическую "жемчужину"...

Олексій Гарань: Конечно же, не на отдых. Наоборот, это была очень утомительная поездка. Из четырех дней два ушло на то, чтобы добраться до места. Чтобы Вы представили себе, поезд прибывает в Херсон в десять утра, а в Симферополе я был в шесть вечера. Обратно из Мисхора и Ялты я выехал в девять вечера, чтобы переночевать в Симферополе и успеть на поезд в Херсон на семь вечера следующего дня.

Но я поехал в Крым для того, чтобы увидеть хоть что-то собственными глазами. И это очень важно, потому что даже эпизодические впечатления и разговоры дают возможность что-то прочувствовать.

Прилавки не пустые, но цены — небесные. Многие говорят, что жить стало хуже. ЮБК заполнен российскими туристами, но если судить чисто визуально. Но, как говорят местные, основной удар пришелся не по ЮБК, а по другим курортам Крыма: Евпатории, Саках и других, которые обезлюдели. Тут я могу только полагаться на эти слова. Я лично посмотреть не успел. Может, смогу посмотреть эти города, как и Севастополь, следующим летом.

Россия организовывает приток своих туристов по профсоюзным путевкам. И для них нет ощущения разницы в ценах, а для крымчан — конечно, есть.

nut_: Чи спокійно ви в'їхали та виїхали з Криму? Адже до політолога, відомого своєю проукраїнською позицією, напевно, могли виникнути питання…

Олексій Гарань: Паспорт крутили вдоль и поперек, но впустили, а самое главное — выпустили. Наверное, все-таки я даже для россиян — аналитик, а не "правосек". Поэтому, наверное, не в списках. Ну, и в майке с трезубцем не ходил — все-таки для меня главное в этой поездке было смотреть и слушать.

nut_: Чи вдалося вам поспілкуватися з кримчанами? Чи знизився вже градус ейфорії від хвилі "кримнашу"?

Олексій Гарань: Да, было удивительно, что на автостанции в Красноперекопске местная жительница опознала меня как украинского политолога, и был очень хороший разговор. Всюду я говорил на украинском языке — агрессии не чувствовал, наоборот, некоторые переходили на украинский.

Да, градус ейфории от "Крымнаш" снизился. Мне сказали, что многие боятся просто об этом говорить.

Но при этом, мы должны понимать, есть и много тех, кто остается за Россию, и на самом деле переубедить большинство крымчан может только ухудшение их экономического положения. Многие люди приспосабливаются, это свойственно людской натуре.

Кстати, видел надпись на стене: "Крым — наш. Но — чей?"

Надпись в Крыму, Гарань
Напис у Криму

nut_: Коли і за яких умови Крим повернеться до України? В осяжній перспективі ви бачите такий сценарій імовірним?

Олексій Гарань: Это может произойти в результате тектонических изменений, как глобальных, так и в самой России. Для этого нам нужно стать сильными и привлекательными.

Про поїздку на Донбас…

Mirra: Пане Олексію, якщо не помиляюся, це Ваша друга поїздка в зону АТО. Що, за Вашими спостереженнями, найбільше змінилося від Вашого першого "візиту" на передову (у настроях наших воїнів, розумінні ситуації, рішучості противника, ставленні місцевого населення, оснащенні та забезпеченні наших бійців і т.д.)?

Олексій Гарань: Це була шоста поїздка в зону АТО і найдовша. Звісно, влітку минулого року був інший настрій. Здавалося, ось-ось війна закінчиться. Хлопці на тренуванні казали: "Ось війна закінчиться, а ми навіть не встигли постріляти". На жаль, після відкритого втручання російських військ, все склалося інакше. Треба розуміти, що нинішня ситуація може затягтися. Добре, що зараз ми маємо армію, оснащення та забезпечення, безумовно, краще, ніж було торік.

Pinokio: Чи були ви якось задіяні під час обстрілів та атак, чи ви виключно були там у якості спостерігача? Чого вам із суто побутових речей найбільше не вистачає під час тимчасового мешкання у розташуваннях наших військових?

Олексій Гарань: 1) Я був на сході як спостерігач. Адже багато що краще один раз побачити, щоб зрозуміти, аніж сто разів почути. Наприклад, Широкине. От зараз ми чуємо багато розмов про небезпеку демілітаризації Широкиного. Але коли ти там побуваєш, розумієш, що насправді питання в тому, що розуміти під демілітаризацією. Адже саме Широкине знаходиться в низині: частину контролюємо ми, частину — бойовики, а частина — "сіра зона". Ця територія прострілюється з пануючої висоти, яка називається "Маяк" (за назвою пансіонату, який там знаходився). І ця висота — повністю під нашим контролем. Тому коли ми говоримо по можливу демілітаризацію, важливо зберегти під контролем не саме Широкине, а саме цю пануючу висоту. І це добре розумієш, тільки коли побуваєш там.  

Вид Широкино с "Маяка", Гарань
Вид на Широкине з пануючої висоти - "Маяка"

2) Мені начебто всього вистачало з побутових речей.

Мабуть, найбільш складним для мене була організація поїздки в Широкине, бо після відведення бійців "Азову" і "Донбасу" дозвіл на це дає армія. Мені довелося прочекати чотири дні, але потім склалося так, що за два дні я встиг там побувати двічі, та ще й вночі на позиціях.

nat_: Вам довелось увидеть вблизи самые разные батальоны и подразделения... Расскажите, 1) как сейчас обстоят дела с дисциплиной, где она откровенно хромает и в чем? 2) Как в большинстве своем воспринимают те, кто своими руками, потом и кровью отстаивают украинскую землю, нынешние действия власти? 3) Как бойцы встречают в своих рядах политолога, охотно идут на контакт?

Олексій Гарань: 1) Порушники дисципліни є всюди, в тому числі, і в армії. Всюди з ними борються. Борються, зокрема, з такою бідою як алкоголізм. До речі, бойові батальйони "Правого сектора" — восьмий і п'ятий — теж дисципліновані. Слід відрізняти "Правий сектор", який воює на фронті, від тих, хто прикривається нашивками ПС у тилу.

Дисциплина, полк "Азов", алкоголь, Гарань
У полку "Азов" заборонено навіть вживання енергетиків

Дисциплинарные наказания в полку "Азов", Гарань
Дисциплінарні покарання в полку "Азов"

2) Звичайно, ставлять питання, на які, чесно кажучи, важко відповідати. Бійці добровольчих батальйонів, які досвідчені та хочуть воювати, переживають, що їх відправили на другу лінію. Психологічно для них це важка ситуація — стояти на варті без діла.

3) Спочатку насторожено. Найкраще — не намагатися взяти у них інтерв'ю, а просто бути з ними поруч. День і ніч, проведені на бойових позиціях, дають можливість усе побачити і почути від них без зайвих розпитувань. Треба просто слухати і дивитися. У Пісках з "Дніпром", звичайно, було найлегше, бо я у них був уже вдруге. У деяких місцях упізнавали і самі йшли на контакт.

Nat: Попадали ли вы под обстрелы или зыбкое перемирие сохраняется?

Олексій Гарань: Обстріли позицій відбувалися весь час. Але коли я був на бойових позиціях, були обстріли лише з легкої зброї. А наступного дня гинули люди...

Nina27: Пане Олексію, за вашими спостереженнями в зоні АТО, наскільки суттєво змінилося ставлення місцевих жителів Донбасу до української влади, бачення свого майбутнього в складі України тощо? Чи поменшала кількість тих, хто прагне до Росії? Здається, що найчастіше люди, що мешкають на окупованих територіях, говорять, що все одно чиїм зрештою виявиться Донбас — аби тільки припинили стріляти… І їх у цьому можна зрозуміти.

Олексій Гарань: Є соціологія фонду "Демократичні ініціативи" по Слов'янську, Краматорську, Сєвєродонецьку і Старобільску — чітка ідентифікація з Україною. Менш як 1% хочуть у так звані ДНР і ЛНР. Але тут, дійсно, працюють у тому числі й суто прагматичні мотиви: стабільність, не стріляють. Проблема в тому, що попри це люди під час місцевих виборів будуть голосувати за структури, де лишилися перефарбовані "регіонали", тому що вони мають свої мережі, владу, ЗМІ — люстрації не відбулося. Наприклад, у Маріуполі економіка і ЗМІ монополізовані "Метінвестом". Це те, що я бачив, чув, відчував, перебуваючи там.

Dinka: Що вас найбільше вразило у побуті наших військових у тих містах та містечках, де ви були? Які курйозні випадки там траплялися? Адже з почуттям гумору у наших вояків все добре.

Олексій Гарань: Найбільше вразило те, що постачання харчів у добровольчих батальйонах краще, аніж в армії. Пояснюється це, очевидно, тим, що більшість людей цілеспрямовано допомагають добровольчим батальйонам, вважаючи, що про армію потурбується держава. В результаті навіть у нелегітимізованого "Правого сектора" харчування краще, аніж в армії.

Стемпицкий и Гергерт, Гарань
Командир ДУК ПС Андрiй Стемпiцький та комбат 8-го батальйону ПС Андрiй Гергерт ("Червень") вчасно приїхали з інспекцією на передову, бо кавуни, які привiз Олексiй Гарань, бійці ще не встигли доїсти. "Це фото буде моєю індульгенцією в разі приходу "Правого сектору" до влади", — сказав Гарань командирам ПС

Але у ПС не вистачає елементарного — патронів, а в армії це є. Хоча з технікою проблеми в армії лишаються, але прогрес у порівнянні з тим, що було торік, абсолютно очевидний. Дуже важливо, аби ми не забували про армію і волонтери по можливості доїжджали безпосередньо до бойових позицій, а не тільки до штабів. Бо тут проблеми є.

З почуттям гумору все добре. Найбільше це виявляється в різних написах та жартах щодо Путіна.

Фронтовой юмор, Гарань
Цікавий капелюшок українського захисника, який підтверджує слова Гараня про головного героя жартів фронтового гумору — Путіна

Наприклад, на блокпосту "Республіка Міст" у Пісках було написано: "Не гальмуй — снікерсуй!". Або напис на стіні: "Нас тут немає". І підпис — "Правий сектор". Також бачив дитячий малюнок із квіточками й тризубом, але з цікавим підписом — "Гурток Юний каратєль".

Фронтовой юмор, Гарань
Творчість "юних карателів" у Маріуполі

А чого вартий плакат: "Сепар, помни, ты у мамы один! А правосеков — много"!

Фронтовой юмор, Гарань
Плакат "Правого сектору". Із почуттям гумору у ПС усе гаразд

А стосовно курйозів? Я вже згадував, як приводив на свою лекцію бійців із батальйону "ОУН", з якими був на метеостанції Донецького аеропорту. Так от вони розповідали, що "без "Професора", який заряджав патрони в ріжки їхніх автоматів, вони б не втримали метеостанцію". :))) Але при цьому я перед студентами надував щоки, хоча скромно казав, що це, звичайно, маленьке перебільшення.

Я уже публікував на "Українській правді" дві добірки "Гумор на війні". Можливо, зроблю ще одну.

Що чекає на Донбас…

Mitia: Наиболее вероятные сценарии развития событий на Донбассе в ближайшее время, на ваш взгляд? Предполагает ли хоть один из них полное урегулирование ситуации и возвращения мира в регион?

Олексій Гарань: Я думаю, що найбільш небезпечним для нас є сценарій легітимізації бойовиків при їх формальному збереженні у складі України. Тому я не вважаю реальне заморожування конфлікту найгіршим сценарієм. Якщо буде реальне, а не фіктивне заморожування, це дасть нам змогу сконцентруватися на вирішенні власних проблем, щоб самим стати сильними.

Yegor: Нужен ли сегодня РФ Донбасс в ее составе, готова ли она кормить еще один рот, кроме Крыма?

Олексій Гарань: Звичайно, не потрібен. Путіну потрібен Київ, тому він буде використовувати окуповану частину Донбасу як рану на тілі України, для дестабілізації ситуації в країні. Що ми і побачили, на жаль, 31 серпня під Верховною Радою.

Denys: Периодически звучит мнение о том, что Донбасс не стоит тех жертв, которые Украина платит за него, что его стоит "отпустить в свободное плавание". Даже Леонид Кравчук уже сказал, что "мы должны отрезать эту территорию на время, пока не сможем ее освободить". Как вы относитесь к такой точке зрения? Думаете, украинская власть сейчас рассматривает такой вариант, насколько он вероятен?

Олексій Гарань: Я б сказав, що це сценарій визнання частини Донбасу окупованою територією. Тобто ми не відмовляємося від неї, але концентруємося на тому, щоб розвиватися самим, без гирі у вигляді нав'язаної нам і контрольованої бойовиками частини Донбасу. Оце є якраз і є планом Путіна. На жаль, за певних умов Європа може "клюнути" на цю наживку.

Детальніше про це добре написала Силіна в останньому номері "Дзеркала тижня".

Odessit: Як сьогодні розмовляти з Донбасом, щоб нас почули на території, яка сьогодні не підконтрольна Україні?

Олексій Гарань: Я вважаю, що економічні контакти мають бути мінімальними — лише для того, щоб запобігти гуманітарній катастрофі. Це наша головна зброя, бо бойовики і Росія не здатні розвивати економіку. А люди, які виїжджають за продуктами з окупованих територій на звільнені, легко можуть порівняти ситуацію.

Kondor: На ваш взгляд, не исчерпал ли себя минский формат, учитывая то, что вот уже почти год Минским договоренностям, но толку от них немного? Нужен ли другой формат переговоров по урегулированию конфликта на Донбассе, если да, то — какой?

Олексій Гарань: Звичайно, кращим би був "женевський формат" або консультації, передбачені Будапештським меморандумом. Але навряд чи можна назвати дії Обами в цьому сенсі рішучими. Тому маємо "нормандський формат". Хоча до нього, дійсно, багато претензій.

Митинг в Мариуполе против демилитаризации Широкино, Гарань
Мітинг у Маріуполі проти демілітаризації Широкиного

semen_senia: Алексей Васильевич, какие выводы вы сделали после встречи Порошенко, Меркель и Олланда в Берлине 24 августа, без Путина, а также телефонных переговоров европейских лидеров с российским президентом? Как вам кажется, Европа готова бороться вместе с Украиной за возвращение оккупированных территорий, или ее сейчас вполне устроит замороженный конфликт, лишь бы Россия не продвигалась дальше?

Олексій Гарань: Формат зустрічі позитивний для нас. Але Європу, гадаю, влаштує і заморожування конфлікту. Як я зазначив вище, заморожений конфлікт для нас є не найгіршим сценарієм — гірше буде "повернення" окупованих територій на умовах Путіна.

Про Росію, Путіна, Януковича і українців у РФ…

Kondor: На сколько лет хватит запаса прочности России, сколько она еще может себе позволить гнуть свою линию по отношению к Украине и международному сообществу?

Олексій Гарань: Ми бачимо, що навіть зараз Путін змушений вдаватися до маневрування, щоб послабити санкції. Але як довго буде зберігатися його режим, сказати важко. Режим Каддафі проіснував 42 роки, але завалився миттєво. В політиці є таке явище як trigger effect, яке запускає незворотні процеси, що ведуть до швидкої зміни режиму. Для Януковича фатальним став розгін студентів.

Odessit: Чи реальний сценарій розпаду Росії на десятки міні-держав? Як це позначиться на ситуації в світі?

Олексій Гарань: Теоретично — так. Світ цього боїться, бо це несе загрозу розповзання ядерної зброї та міжетнічних конфліктів. Тому нам варто не на це сподіватися, а робити свою справу.

Volodimir Voronin: Що може запропонувати світу,на Вашу думку, Путін на Генеральній Асамблеї ООН?

Олексій Гарань: Яку-небудь туфту. А що ще очікувати від "видатної" російської дипломатії? Хіба що черевиком не будуть стукати по трибуні.

Smilik: Алексей Васильевич! Какой диагноз можно поставить нашим "соседям" после того, как они дают 15 суток тем, кто посмел в Крыму сфотографироваться с украинским флагом и надеть футболку с тризубом (Россия так боится проявлений украинского патриотизма в Крыму?), после того, как устраиваться цирк по сжиганию продуктов и т.д.? Ваши соображения по этому поводу…

Олексій Гарань: Вы правы, что тут еще добавить. С формальной точки зрения, в Крыму три официальных языка, и кое-где сохранились надписи на украинском. Но флаг и трезубец, с их точки зрения, — это "угроза" национальной безопасности...

Odessit: Це правда, що якби Янукович правив далі, то міг здати всю Україну Росії без бою? Як Ви вважаєте, чи був Янукович агентом впливу Кремля в Україні?

Олексій Гарань: На початку Янукович не був агентом впливу Кремля, але наприкінці правління він міцно потрапив до російського капкану.

Odessit: Я вважаю, що в ситуації на Донбасі винні "регіонали" і комуністи, які вступили в злочинну змову з Путіним. Але яка мета їх була? Повернути Януковича чи самим правити далі? Що хотів Путін? Дороги на Крим суходолом чи чогось більшого?

Олексій Гарань: Мета була зберегти свої структури і вплив. А Путін, звичайно, хотів отримати всю Україну. Це провалилося. А ми насправді виграли в той час, коли весь світ склав лапки. Давайте не забувати про цю перемогу!!!

Odessit: Чому українці в Росії такі пасивні? Невже тільки через страх?

Олексій Гарань: Тому що українці в Росії здебільшого асимільовані або заробітчани. А такі категорії важко йдуть на протест.

Криваве прийняття змін до Конституції…

Odessit: Можете коротко по пунктах сказати про плюси і мінуси для України прийняття змін до Конституції України в першому читанні? Невже це вартує тих жертв, що вчора з'явилися біля Верховної Ради?

Олексій Гарань: Ми виграємо час для дипломатичного маневрування і для збереження санкцій проти Путіна. Можливо, Росія сама зірве "мінський процес", і тоді ми до цього питання вертатися не будемо.

Але є і небезпеки. Насамперед якщо вибори на окупованій території відбудуться на умовах Путіна, а Європа буде тиснути на нас, що вони начебто були вільними. Хоча цей сценарій Путіну буде реалізувати непросто. Але така небезпека є, і це одна з причин, чому в суспільстві йде протистояння з цього приводу.

Та жертви, пов'язані не з тим, а з безвідповідальністю тих, хто мирний протест перетворив на агресію, що призвела до жертв.

Fanni: Ваше чітке ставлення до прийнятих у першому читанні змін до Конституції (до ідеї децентралізації). Ви підтримуєте таке рішення? Чи могли б Ви пояснити дохідливо, що насправді конкретно означатиме ця децентралізація?

Олексій Гарань: Децентралізація оцінена експертами в цілому позитивно. На мою думку, головне, що райрадам та облрадам вертаються виконкоми. А раніше виконавча влада була у держадміністрацій. Крім того, тепер ради будуть самі розпоряджатися бюджетами.

Fanni: Пане Олексію, що, по-вашому, стало причиною подій під Верховною Радою, чому так сталося? Чи можна їх було уникнути? Чому Порошенко не виступив із таким роз'яснювальним зверненням до українців, як учора, раніше, аби "на пальцях" пояснити людям, що і навіщо він пропонує змінювати в Конституції, аби не було такого суспільного обурення? А так, виходить, влада діє з запізненням…

Олексій Гарань: Він виступав і раніше. Але Ви праві, що це можна було зробити за день до голосування. Гірше, принаймні, точно не було б.

zin45: Які політичні наслідки можуть мати сутички під стінами парламенту для тих політичних сил, які найактивніше проявили себе серед протестуючих ("Свобода", Радикальна партія тощо)? І що може далі бути з парламентською коаліцією після вчорашнього голосування, коли заодно діяли БПП, "Народний фронт" і колишні регіонали?

Олексій Гарань: Гадаю, що для "Свободи" це матиме негативні наслідки. Радикальна партія вийшла з коаліції, але це принципово не вплине на формат коаліції. Для проведення законів, які необхідні для реформування країни, у коаліції голосів вистачає. До речі, навіть вчора голоси "Опоблоку" не були критичними. Ключовим для збереження коаліції є взаємодія БПП і "Народного фронту". Гадаю, що вона існуватиме щонайменше до весни наступного року.

А от залучити 300 голосів Порошенку дійсно буде важко. Я сподіваюся, що, може, Росія сама зірве "мінський процес" — і питання відпаде саме по собі. Але не виключаю, що Порошенку доведеться таки шукати ці 300 голосів. Але нехай цей пошук відбувається в парламенті, а не під час бійок під парламентом.

zin45: Як ви вважаєте, які висновки повинна зробити влада з сутичок під ВР? Здається, мирні протести у майбутньому вкрай складно буде організовувати, бо майже одразу почне стріляти зброя…

Олексій Гарань: Влада має прогнозувати можливість таких дій, а силові структури їх попереджати — для цього у нас і існує СБУ. До речі, про такі сценарії дестабілізації ми говоримо, починаючи з весни минулого року. В багатьох місцях цьому вдавалося запобігти. Вчора — на жаль, ні. Думаю, нам всім треба обережніше ставитися до закликів організувати третій Майдан, повалити владу тощо. Бо це на руку Путіну. А мирний протест — це частина демократії. Але саме мирний.

RimaIvanenko: Олексію Васильовичу, як так сталося, що вчора по різні сторони барикад опинилися патріоти, багато хто з них зовсім недавно пліч-о-пліч воював на Донбасі?! Невже навіть притомні патріотичні українці, які бажають добра своїй країні, не можуть порозумітися? Чи це була кимось вдало спланована і зманіпульована провокація? Друге питання. Знаю, що ви працюєте зі студентами. Чи розповідаєте ви їм про ваші враження від побаченого в зоні АТО, чи є інтерес у молоді до цієї теми, як вони реагують? Дякую за відповіді. Бережіть себе!

Олексій Гарань: 1. Це могла бути провокація, добре підготована ФСБ. І дивовижно, як "Свобода" могла так "підставитися" (або ж навіть дати себе використати "втемну").

2. Звичайно, розповідаю. Минулого разу навіть приводив на свою лекцію бійців з батальйону ОУН, з якими був на метеостанції Донецького аеропорту.

Odessit: Що відбувається у ВО "Свобода"? Я за них раніше голосував, коли вони потрапили до парламенту. Невже вони справді своїми діями грають на руку Москви?

Олексій Гарань: Непросто відповісти. До 2012 року вони своїм ультрарадикалізмом часто допомагали Москві. З 2012 року і особливо під час Майдану вони стали конструктивнішими і відповідальнішими. Але вчорашні дії показали, що лідери не можуть прорахувати елементарно на один крок вперед і не можуть знайти в собі сили визнати свою неправоту. Я думаю, що це серйозно вдарить по рейтингу "Свободи".

Odessit: Чому у нас в країні сьогодні такий розбрат?

Олексій Гарань: Давайте поміркуємо. Якби не було війни, мабуть, було б легше займатися реформуванням країни. А так багато питань доводиться вирішувати одночасно, та ще й з поправкою на війну. Демократичним країнам під час війни завжди важче, аніж диктаторам. Але у кінцевому підсумку виграють саме вони.

Різне…

Andrew Berezhnyi: Будь ласка, поділіться Вашою думкою про "партійне питання" — ще одну "хворобу" України (разом із корупцією і у спайці з нею). Адже кількість партій — абсурдна. Йде профанація політичної структури суспільства. Чи згодні Ви з тим, що лідерські партії треба розвінчувати і допомагати їм у самодискредитації подібно тому, що сталося з УДАРом і "Народним фронтом"? Чи повинні критерії на реєстрацію бути жорсткими? Чи варто заборонити політичну рекламу, як форму підкупу і витрачання грошей "за Нарцисом", замість їхнього використання на нагальні потреби, благодійність, корисні проекти? А ще висунути лозунг: політична реклама — автограф шахраїв". Як ставитеся до пропозиції створити базу даних наших партійок із такими дискримінаторами: засновник (детально, зі статками і анамнезом); програма за економічними, соціальними, податковими, культурницькими, освітніми, медичними, зовнішньополітичними, військовими параметрами з цифровою аргументацією її виконання та підписами вчених, політиків, моральних авторитетів; подібність до інших? Чому б для демонстрації політичного егоїзму та жадоби влади заради самозбагачення не запустити політичні дебати, модеровані журналістами, з наступними оцінками і висновками від визнаних суспільством осіб? З повагою до Ваших тверезих міркувань, Андрій Васильович.

Олексій Гарань: Я згоден, що нинішні партії — це здебільшого політтехнологічні проекти, створені під певних лідерів. А нам потрібні програмні ідеологічні партії. Для цього треба створювати відповідну законодавчу базу, яка стосується і фінансування партій, і розкриття джерел фінансування, і розкриття власників певних ЗМІ, і багато чого іншого, в тому числі й те, про що Ви говорите.

Валентин Иноземцев: Каково лично Ваше отношение к намерениям запретить КПУ? Как это соотносится с европейским выбором Украины?

Олексій Гарань: Заборона партії судом за сепаратизм та співпрацю з агресором була б цілком законною. Але саме через суд.

Nelia Nikitenko: 1. Як справи з ратифікацією Україною Римського статуту? Чого тягнуть? 2. Що ви думаєте про надання українському народу права на референдум, як остаточне рішення значущих для країни питань, що не потребує жодних "підтверджень" чи "ратифікацій" Верховною Радою?

Олексій Гарань: 1. Наскільки я розумію, Росія буде передавати туди фальсифіковані справи про "вбитих немовлят", і ми "забодаємося" доводити, що ми — не верблюди. Рано чи пізно це, мабуть, доведеться робити.

2. Міжнародна практика свідчить, що референдум в обхід парламенту — це інструмент у руках диктаторів.

Odessit: Чому влада не замінить Ківалова в Венеційській комісії? Це просто сором, що Ківалов представляє нас у цій комісії і вирішує питання начебто в інтересах України, а насправді на користь Кремля.

Олексій Гарань: Сором, погоджуюся. Його місце — за ґратами.

Odessit: На Вашу думку, що таке "ківаловщина" в політиці?

Олексій Гарань: На жаль, всім і так зрозуміло.

Odessit: Що робити з Ківаловим? Вам не здається, що треба політико-правове рішення відносно цієї особи на рівні Президента, ВРУ і ГПУ? Це якийсь жахливий спрут юридичний!

Олексій Гарань: З Ківаловим — треба було довести до кінця справи ще 2004 року. Я думаю, що є речі, за які його можна притягти до відповідальності. Потрібні воля і рішучість.

Odessit: Були ще приклади в історії, щоб так "дружно" Партія регіонів, як у Криму, перейшла на бік іншої держави? Це зрада, чи що це? Чи має бути заборонена ПР за державну зраду, а її лідери притягнуті до кримінальної відповідальності? Що робити з КПУ? Дякую за відповіді. Я Вас дуже поважаю і мені завжди цікаво знати Ваші міркування.

Олексій Гарань: Звичайно, були. І навіть гірше. Колабораціоністи в Норвегії чи маршал Петен у Франції, які перейшли на бік Гітлера.

Я вважаю, що Партія регіонів і КПУ мали б бути заборонені, але через суд і з чіткими правовими аргументами. На жаль, цього не зроблено.

Савелий Арцимович-Щербак: Не секрет, що єврейські ВНЗ, які діють в Україні, перебувають в набагато кращому матеріальному стані, ніж українські. Відтак і рівень освіти в них кращий і якісніший. Чому ж так відбувається? Чому українці у своїй богом даній країні живуть гірше, аніж гості країни?

Олексій Гарань: Не знаю, про які ВНЗ Ви говорите. Я знаю тільки один — Соломонів університет, і все. Взагалі, останні події засвідчили, що поділ йде не за етнічною ознакою. Євреї воюють і в добробатах, і в "Правому секторі". А українці — на жаль, і серед бойовиків, і в лавах комуністів, і в "Опоблоці".

Odessit: Дякую за відповіді! Всього Вам найкращого!

Олексій Гарань: І Вам — дякую.

Надія Майна

Фото в тексті — Олексія Гараня 

ПО МАТЕРИАЛАМ:
Загрузка...