Потьмянілі "золоті голоси": чому народні артисти України співають для окупанта

Громадянка України Ірина Білик подарувала українцям новий скандал зі своєю участю — поїхала в окупований Крим. Цього не можуть дозволити собі значно впливовіші в царині не лише української культури й шоу-бізнесу персони, аби не втратити вплив, вагу і просто добре ім'я. Тим більше, що Білик своє ім'я має рівно 20 років.

Саме весною 1995-го інформаційна служба США, яка працювала при посольстві в Україні, отримала статистику, згідно з якою саме Білик визначена кращою в нашій країні співачкою. Після чого Білик включають до програми відвідин Києва тодішнім президентом Америки Біллом Клінтоном та має аудієнцію з ним та дружиною Гілларі. А восени 1995-го Білик дає перший в історії української популярної музики концертний тур. За три роки, ставши "народною", вона відходить у тінь.

Протягом десяти останніх років народна артистка України Ірина Білик досягла в сегменті національного шоу-бізнесу приблизно того, чого "радикальний" Олег Ляшко — в сегменті української політики. Обоє привчили вдячну на видовища публіку до власної неадекватної поведінки. Тож на них і їм подібних перестали звертати серйозну увагу. Наприклад, фанати не згадають свіжу пісню Білик, яку хочеться наспівувати. Зате добре обізнані, як вона готувалася зустріти кінець світу в спеціально підготованому бункері.

З огляду на це можна лиш дивуватися, наскільки серйозно кримські гастролі Білик сприйняли як колеги по цеху, так і патріотично налаштовані соцмережі. Можна подумати, співачка зараз має той самий авторитет, що 20 років тому. Навпаки, є підозра: роблячи в окупованому Криму селфі з іще одним народним артистом України — Філіпом Кіркоровим, вона відчайдушно нагадує про своє існування. Не українським прихильникам, котрі десь у якійсь кількості напевне лишилися, бодай із поваги до минулих заслуг. Ірина Білик, швидше за все, прагне потрапити в ту саму гастрольну обойму, що й колеги, не менш народні артистки України Таїсія Повалій та Ані Лорак.

"Золотий голос України" на фоні молодших колег насправді виглядає пристойніше. Тобто, Таїсії Повалій і до Майдану, окупації Росією Криму та її ж військовою агресією на Донбасі не було, чого втрачати. Вона та її чоловік, він же — продюсер Ігор Ліхута були і, здається, залишаються близькими друзями Віктора Януковича, а квиток Партії регіонів навіть зробив артистку українським політиком і змусив голосувати за щось у Верховній Раді. Ще й скаржилася: мовляв, платять мало.

Тож від Повалій ніхто й не чекав демонстрації чи бодай озвучення громадянської позиції. Навпаки, громадськість не здивувало й не надто обурили минулорічні гастролі співачки в уже окупованому Криму. Хоча від її імені пан Ліхута вимагає або не заважати подружжю заробляти в Росії та на захоплених державою-агресором території, або — увага! — взяти їхню родину на утримання. Бо, відмовившись від російських гастролей, вони ризикують опинитися на голодному пайку та втратять професійну придатність.

Таймкод сюжета о Таисии Повалий — 8:25

Маючи час та натхнення, можна знайти щонайменше десяток прикладів, коли колеги Таїсії Повалій, хай і не народні артисти України, успішно й багато гастролюють не лише по Україні, а країнами Європи. При цьому артисти не розкошують, але й не бідують, так само вдосконалюючись у професії, записуючи нове відео, пісні та альбоми. Дехто відмовляється від російських гастролей, когось у Росії забороняють, та для переважної більшості не проблема викреслити зі свого графіка державу — агресора. Повалій же чесно признається: не бачить нічого ганебного в тому, що народна артистка України періодично працює на російських майданчиках.

Бойкотувати ту, котра ще з часів членства в Партії регіонів не вважалася "нашою" — марна трата часу й забагато честі. Але, здається, народна артистка України Ані Лорак від минулого року й дотепер почала "вигрібати" за себе й за старшу товаришку. Російська агресія не завадила Кароліні прийняти від росіян нагороду. Згодом бойкотувати й пікетувати її концерти стало улюбленої забавою націонал-радикалів.

Сама ж Ані Лорак абсолютно щиро не розуміла, що відбувається. Вона вперто не бачить війни, наполягає на власному миролюбстві, під цим соусом відмовляючись допомагати українській армії. Тут є делікатний момент: ніхто ані з артистів, ані з пересічних громадян так само не хоче війни і не зобов'язаний давати на військо десятину. Проте одні не чекають, поки попросять, а самі витрачаються із зароблених гонорарів на підтримку воїнів на передовій. Натомість інші співають на корпоративах птахофабрики в Новосибірську, як Ані Лорак. Чи гастролюють в окупованому Криму, як Ірина Білик.

До речі, вона теж за мир-дружбу. І, так само, як колеги-народні артистки, заявляє — політикою не займається, лише творчістю. Але щоденна загибель співгромадян Ірини Білик, Ані Лорак і Таїсії Повалій від рук російського агресора теж не політика. Це злочин проти людства. Проте спроба усвідомити це виведе народних артисток із зони особистого комфорту. Яка не сягає далі російських гастрольних турів та відвідин загарбаних територій, тобто — далі плідної співпраці "пацифістів" із агресором.

фото: dusia.telekritika.ua, відео: Подробности

Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред