Співак Віктор Павлік: свято вірю, що Господь мене послав на цю землю робити те, що я роблю

На сайті "Главред" відбувся чат зі співаком, улюбленцем жінок та романтиком української естради Віктором Павліком. Спілкуючись із читачами, він розповів, чому вирішив переспівати свої найвідоміші хіти в стилі хард-рок, як змінився український слухач за роки незалежності, чи на часі концерти та інші культурні заходи, коли в країні війна, чи готовий він іти служити в армію, якщо прийде повістка, а також чи спілкується зі своїми друзями та колегами по сцені з Москви зараз.

Подаємо стенограму чату з Віктором Павліком.

Савелий Арцимович-Щербак:Вікторе, як ви ставитеся до етно-року, і чому російська попса така всюдисуща?

Віктор Павлік: До етно-року ставлюся добре. Чому російська попса всюдисуща — не знаю.

Dinka:Вікторе, зараз інколи говорять, мовляв, як можна розважатися, ходити в кіно, проводити концерти тощо, коли в країні йде війна. Наскільки це коректно і справедливо? Ви як думаєте, чи доречні культурні заходи у воєнний час?

Віктор Павлік: У всі часи народ вимагав хліба і видовищ. Пісня лікує душу, помагає жити. Можна по-різному трактувати концерти: для когось це розвага, для когось — цілюща сила.

Ну, то давайте всі тоді одягнемо паранджу чи покінчимо життя самогубством — навіщо тоді жити?!

Pavlo:Вікторе, на своєму сайті ви анонсували нову програму у стилі хард-рок. Що це буде і коли чекати?

Віктор Павлік: В цьому проекті зібралися однодумці. Я закинув у соцмережу тему про те, що хотів би взяти десять-дванадцять власних пісень, самих битих і найвідоміших, і "злабати" їх у стилі хард-рок із хорошими музикантами. Наразі розібрали дві-три пісні. Перше, що мене спонукало на це — "Тараска" (байкерський фестиваль), де я хочу представити ці пісні в стилі рок (на цьому фестивалі не виконують попсових пісень — там слухають здебільшого рок). Загалом, рок-музика — це моя стихія, і мені цікаво до цього повернутися.

Valentyna:Виктор, мало того, что вы сами замечательный самобытный певец, так у вас еще и очень талантливый сын. Я болела за него в "Х-факторе". Скажите, как складывается его карьера певца, помогло ли ему это шоу? И вообще, интересно, чем занимаются ваши дети — насколько я знаю, у вас их трое?

Віктор Павлік: Так, у мене троє дітей. Старший — Сашко, який і брав участь у "Х-факторі", середня донька — Христина, 28 років, наймолодший син — Павлик, 16 років. І двоє онуків: Давид і Вадим.

Сашко щось співає трошки. Звичайно, "Х-фактор" йому багато дав. Якби не цей проект, він би грав у ресторані. Він сам пішов на проект, я нічим не допомагав. Я відчув різницю між тим, як він співав до того, і як почав співати після проекту, — набагато краще, аніж було. Христина живе в Рівному, виховує онука Вадима. А Павлик йде в останній клас, куди вступатиме — ще не знає. Ми ламаємо голову над тим, що робити.

Ivann:Чи часто про вас щось вигадує жовта преса? Що було найбожевільніше? Дякую.

Віктор Павлік: Нема такого: я — людина не скандальна, тож "жовта преса" нічого такого собі не дозволяє. Єдине, що було останнє: подзвонили з "Комсомолки" і запитали, чи знаю я Дашу Астаф'єву, і попросили сказати пару слів до її дня народження. І написали від мого імені таке, що я би ніколи в житті не сказав...

Ivann:Вікторе, як вам живеться з прізвищем, так схожим на ім'я? Чи траплялися курйозні випадки, із цим пов'язані?

Віктор Павлік: Гарно живеться. Курйозні випадки, пов'язані з цим — та ні, ніколи не траплялися.

Andrew1981:Пане Вікторе, як ся маєте? Коли поїдете у всеукраїнський тур? Мені здається, такі тури українських артистів саме на часі — аби український народ бачив, що митці нікуди не повтікали, що вони з народом. А як вважаєте ви?

Віктор Павлік: Маюся добре, дякую. Дуже приємно чути від Вас таку хорошу пропозицію — це заставить мене задуматися.

Мене кличуть знову жити в Америку (по християнській лінії), але я їм відповідаю: дякую, та я своєї Батьківщини не залишу, бо я її люблю і співатиму для неї.

zin45:Якби отримали повістку, пішли б служити зараз?

Віктор Павлік: Думаю, ні, тому що вже відчуваю, що через вік — який із мене вояка? До того ж, я ніколи в житті не стріляв. Хіба що всі бігатимуть із гарматами, а я — між ними, але з гармошкою та співами.

zin45:Як ставитеся до своїх колег по сцені, що продовжують їздити виступати в Росію зараз?

Віктор Павлік: Ніяк — Бог їм суддя. Кожен чим хоче, тим і займається.

zin45:Як ви ставитеся до різного роду звань: народних, заслужених? Чи справді у нас їх отримують достойні люди завжди?

Віктор Павлік: Двояко. Ще кілька років тому дуже добре ставився до звань. Розумів, що так заведено, і так має бути. Хоча у світі нічого подібного немає. Є Стінг, Ерік Клептон та інші, але вони — не заслужені, а відомі і шановані в усьому світі люди. А раз у нас так повелося з радянських часів, то це нормально.

Сьогодні ж вважаю, що це не є важливим, головне — бути патріотом своєї неньки.

zin45:Вікторе, у вас цікаве по-батькові – Франкович. Якщо можна, розкажіть про своє походження, своє коріння. Спасибі. Зінаїда.

Віктор Павлік: Моя бабця Юзя служила в польського пана. В 1938 році народився мій батько. Оскільки бабця служила в поляків, була наймичкою, то, народивши батька, сам пан дав йому ім'я — Франик. Батько мій — Франко Іванович. Як я казав, Іван Франко, тільки навпаки.

Olena_:Витя, вот сколько лет наблюдаю за вами — не меняетесь, всегда в отличной форме, молодец! Расскажите, как вам это удается: не поправляться, не расползаться, быть всегда подтянутым и спортивным? В спортзал ходите? Короче, дайте рецепт — мужу расскажу! И еще вопрос: вас жена к поклонницам не ревнует?

Віктор Павлік: Жена к поклонницам не ревнует. Она у меня умница! Мы доверяем друг другу.

По поводу того, как я выгляжу, — спасибо за комплимент, очень приятно. Прежде всего, я много двигаюсь: зарядка, спорт, зимой — горные лыжи, летом — велосипед и футбол, а, кроме того, баня (настоящая, с вениками). Ем часто, но мало. Ни в чем себя не ограничиваю. Так само происходит, чем я и горжусь. Также предпочитаю активный отдых: туризм, горы, палатки… И так вся жизнь.

Polt_Nina:Виктор, можно личный вопрос? Вы не отговаривали сына от карьеры певца? Вот когда узнали, что хочет тоже музыкой заниматься, не говорили: "На черта оно тебе надо?" У меня дочка хочет петь. Вроде и голосок есть, и симпатичная девочка, но мне, честно говоря, жалко ребенка бросать в эту "мясорубку". А вам жалко было? Нина, Полтава.

Віктор Павлік: Саша у меня не спрашивал. Не думаю, что ему интересно мое мнение по этому поводу. Другое дело, что многие поют, и многие думают, что должны быть артистами. Но это Бог дает талант и выбирает, кому быть артистом, а кому — нет.

Arkadij:Вікторе, спершу хочу подякувати "Главреду" за те, що запрошує до спілкування українських артистів, яким є що сказати. А тепер питання поставлю: от скажіть, дружба і шоу-бізнес — сумісні поняття, чи це, як кажуть про театр, "клубок единомышленников"? Із ким із колег ви особисто у дружніх стосунках?

Віктор Павлік: Товаришую із багатьма, практично з усіма. Сказати, що хтось із шоу-бізнесу — мій близький друг, то ні... Та й взагалі, друзів справжніх не буває багато. Їх — один, два, три... У шоу-бізнесі це можливо, але мені здається, трапляється вкрай рідко.

Tianna:Я — Тетяна з Луцька, мама двох дітей. У мене до вас питання, як до тата і голови музичної родини: як зацікавити дитину музикою? От як пояснити, що музична школа — це не нудно, а цікаво і корисно, навіть для загального розвитку? Моя малеча цього не розуміє. А як пояснювали ви своїм, і як батьки навчали музиці вас? Дякую!

Віктор Павлік: Найголовніше — не заставляти дитину насильно займатися музикою. Це бажання повинне проявитися саме.

Наприклад, у мене Паша так і не закінчив музичну школу по гітарі. І зараз не хоче грати. Дитина має сама цього захотіти.

Oks_ana:Виктор, жму руку уже за то, что не продались и не поете на птицефабриках сибирским курам! А ведь звали же, наверное, в Россию, и песня "Город зеленого цвета" была там очень популярна. Признайтесь, что удержало?

Віктор Павлік: Скажу честно, песня "Город зеленого цвета" и сегодня популярна в Казахстане, Узбекистане, России и Прибалтике. Но пять-семь лет назад, когда песня "Город зеленого цвета" зазвучала там, меня в России никто не знал. Что удержало? Боженька уберег...

Oks_ana:Витя, расскажите о своей жизни в Турции: что вы там делали, и что это дало вам как артисту и человеку? Тяжело ли было в мусульманской стране?

Віктор Павлік: Это было двадцать лет назад, в 1995 году. Я приехал туда работать по контракту в варьете на полгода. И уже работая там, познакомился с рядом музыкантов в Анкаре. Город наполнился слухом, что есть такой Виктор-Рус, как там меня называли. А я говорил, что я — не Рус, а Виктор-Укр. Появились друзья — и пошло-поехало. В итоге, по окончании контракта я остался в Турции еще на полгода.

Dinka:Бачила і чула вас на одному з концертів фестивалю "Джаз Коло", який дуже люблю. Цікаво, чи є якийсь стиль у музиці, в якому ви ще не працювали, але дуже хотілось би? І взагалі, от чого ви ще в житті не вмієте, а хотіли би навчитись?

Віктор Павлік: Багато чого не вмію. Так само, як інші не вміють того, що вмію я. Ще не пробував себе у чарльстоні. Джаз і блюз співаю. Не пробував себе в опері, хоча складав держіспит і співав арію "Запорожець за Дунаєм".

Dinka:Пане Вікторе, у мене "літнє" запитання: де ви любите відпочивати, можете якесь хороше місце порадити?

Віктор Павлік: Звичайно, моє улюблене місце відпочинку — Туреччина. Тільки не сьогодні... Любив відпочивати в Криму раніше. Оскільки сьогодні ми не можемо їздити в Крим, до Туреччині нема можливості поїхати, то відпочиваємо на Дніпрі та у Карпатах.

dim-dim:Вікторе, скажіть, артисту дійсно необхідні оці всі продюсери, піарники, менеджери, чи, якщо людина справді талановита, і сама проб'ється? І ще таке питання: кілька років тому Поплавський зняв кліп на вашу пісню. Ви не образилися, чи на таких людей гріх ображатись?

Віктор Павлік: Продюсери, піарники, менеджери справді потрібні. Це обов'язково. "Бездари пробьются сами". :))) Дуже мало просто вміти співати — потрібна компанія. Недарма кажуть, що "короля делает свита". Якщо команда правильна, то і буде результат.

А про Поплавського... У нас дуже хороші і дружні з ним стосунки. Я викладаю в КНУКіМ, ректором якого є Поплавський. Звичайно, це — мій шеф, і про що може бути мова. Якщо шеф хоче співати мою пісню, то нехай співає на здоров'я! Просто йому дуже сподобалася ця пісня, і одного разу він попросив мене дати йому заспівати її у себе на концерті. Але виявляється, вона йому настільки сподобалася, що він почав співати її завжди і на всіх концертах, і ще й зняв собі кліп. Отож хай буде йому на здоров'я!

Vopros:Виктор, вот вы — культурный, образованный человек, деятель искусств — объясните мне, что у нас в стране происходит с культурой? Включаешь с утра канал под названием "Украина" — там новости про Пьеху, Кобзона, Газманова… Так, будто у нас нет войны с Россией, и эти люди не поддержали эту войну! Где Минкульт, МинСтець, где соответствующие органы, которые должны на это реагировать? Я, например, не хочу смотреть на "ватников", а хочу смотреть на украинских патриотичных артистов, почему мне их не показывают? В чем, как вы считаете, проблема? В телевидении, отсутствии культурной политики государства или в нас самих — слишком долго позволяли делать из себя россиян? Простите за эмоции — реально наболело. Юля.

Віктор Павлік: Нічого Вам не можу сказати з цього приводу, на жаль... Глядачам потрібно вимагати від каналів ставити в ефір українських артистів, а не нам артистам просити — "поставте нас!".

Iryna:Виктор, как вы относитесь к прозвищам типа Шикидым или Шикидымович и, вообще, к панибратству, когда на улице подходят и просят сфотографироваться или автограф? Многие артисты этого не любят.

Віктор Павлік: Если на улице просит сфотографироваться или дать автограф кто-либо, я всегда отвечаю взаимностью. Конечно, по-разному люди обращаются: кто-то — вежливо, а кто-то слишком панибратски. А насчет Шикидым и Шикидымович, то куда уж от этого деться?

Liudmyla:Дорогой Виктор Павлик! Скажите, пожалуйста, когда уже вас начнут показывать центральные каналы? Да, российских артистов показывать практически перестали, и, слава Богу, зачем они нам нужны, но почему из украинских — один и тот же джентльменский набор: Вакарчук, Тина Кароль, Руслана… Неужели других нету? Как так получается, что на манеже все те же, а ведь хотелось бы, наверное, многим и вас увидеть в том же "Голосе страны", и Зиброва, и Танечку Пискареву… Вы сами не рветесь на экран или трудно пробиться?

Віктор Павлік: Это спросите у центральных каналов. Я не могу Вам ответить на этот вопрос. Иногда приглашают, иногда — нет. Но я спокойно к этому отношусь. Всегда считаю, что на все воля Божья.

alex_sm: Виктор, нынешняя Украина — страна волонтеров. А чем вы помогаете защитникам Родины? Приходилось ли выступать для них, общаться с ними? Как по-вашему, что в первую очередь нужно людям, вернувшимся с фронта?

Віктор Павлік: Людям, вернувшимся с фронта, в первую очередь, нужно душевное спокойствие. Мы должны создать для них комфорт.

Естественно, я выступал перед военными, и не один раз, и выступаю дальше. Чаще всего — в госпиталях.

А помогаю непосредственно 6-му батальону "Збруч", в котром 500 человек, и все они — мои земляки, с Тернопольщины. Помогаю чем могу, но так как продуктами питания и одеждой в основном все помогают, то у нас с ними более специализированные отношения: колеса к КамАЗам, болты, гайки, аккумуляторы, домкраты.

Katt:Виктор, видела вас на афише концерта дирижера Кирилла Карабица. Будете классические произведения исполнять? Интересно послушать…

Віктор Павлік: Да, буду петь песню отца Кирилла — Ивана Карабица, а также Бориса Олейника — "Ти подумай, Париж". В сопровождении симфонического оркестра. Это будет 5 сентября.

Katt:Помнится, вы и пели, и дружили с российскими звездами—Глызиным и Трубачом. Скажите, поддерживаете ли вы отношения с ними и другими московскими коллегами сейчас,или в нынешней ситуации это невозможно?

Віктор Павлік: Конечно, созваниваемся, общаемся. Коля — так тот вообще украинец, с Николаевщины. А Алексей — это уникальный случай: истинный россиянин и в абсолюте знает украинский язык, прекрасно на нем разговаривает. А какие дуэтные песни мы с ним поем на украинском! Еще вспомнилось, Глызин, когда раньше прилетал в Украину, то, выходя из самолета на трап, кричал: "Хай живе Степан Бандера і його жінка Параська!" У него отличное чувство юмора.

Katt:Виктор, в последнее время украинские артисты стали сольные концерты в столице давать. Мы с мужем весной ходили на Иво Бобула—очень понравилось выступление! Скажите, скоро ли ваш сольный концерт во Дворце "Украина" или на другой киевской площадке? Мне кажется, уже пора.

Віктор Павлік: Очень хороший вопрос, очень кстати. Мне в этом году 50, и 30 лет — как я на профсцене. Естественно, исходя из этого, 13 февраля мы делаем юбилейный концерт во дворце "Украина" в сопровождении эстрадно-симфонического оркестра. Приглашаю!

Dmitriy Ivanov:Виктор,как разрешился спорный момент с заправкой OWK? Связывались ли с Вами по этому поводу сотрудники компании WOG, OWK & WOG созвучно?

Віктор Павлік: Закончилось все тем, что мы подружились с хозяином заправки. И уже в следующем году под его эгидой делаем мое выступление в этом городе, а, может быть, прямо на этой заправке.

polit_ua:Як ви ставитеся до виступів артистів на підтримку того чи іншого політика, що особливо поширено напередодні виборів? Чи варте воно того, щоб "засвітитися" на такій акції, а потім намагатися "відмитися" за те, що підтримав своєю творчістю не того?

Віктор Павлік: В мирні часи це було нормальним явищем, тому що це наша професія і обов'язок — співати для людей. Сьогодні ж потрібно дуже чітко розуміти, кого ти підтримуєш, а далі — як серце підказує, так і роби.

Economist:Чи вигідно і прибутково бути артистом в Україні? Вітчизняні артисти отримують "білу" зарплату чи "в конвертах"?

Віктор Павлік: Як коли. "В конвертах" — рідше. А чи вигідно бути артистом — не мені вирішувати. Я свято вірю в те, що Господь мене послав на цю землю робити те, що я роблю. Тобто співати. Тому це — моя місія і моя робота, і автоматично те, з чого я живу.

Dara:Пане Вікторе, за вашими спостереженнями, як змінився українських слухач за роки незалежності країни? Чи на краще змінилися його музичні смаки та вподобання, чи навчився він обирати якісну та справжню музику та пісню? Дякую!

Віктор Павлік: Так, однозначно так. Змінився на краще. Люди вже навчилися відрізняти якісну музику від ширпотребу. Гарне запитання.

Ajsidora:Як Вам твориться зараз, під час війни; чи знаходить це відображення у вашій творчості, або ж такі речі не варто увіковічувати в піснях?

Віктор Павлік: Хочу Вам сказати, що я не пишу пісень взагалі. Я їх тільки виконую. А там вже як Бог покладе на серце.

Ajsidora:Вікторе, особисто вам чи складно витримувати конкуренцію із молодими українськими артистами?

Віктор Павлік: Наша професія взагалі складна. І, звичайно, я за здорову конкуренцію, адже без неї і не буде результату.

Фото Владислава Мусієнка

Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред