Олександр Положинський: якщо не навчимося взаємодіяти, жоден Майдан нам не допоможе

"В зоні АТО якась просто підвищена концентрація людей, які дійсно намагаються змінити життя в Україні на краще. Саме це й дає надію", — зазначив музикант. 

Олександр Положинський

На сайті "Главред" відбувся чат із лідером гуртів "Тартак" і "Був'є", музикантом, громадським діячем Олександром Положинським. Цього року "Тартак" відзначив своє 19-річчя, а 20 грудня у київському клубі Sentrum гурт презентує свій восьмий альбом "Ввічність". Спілкуючись із читачами, музикант розповів, що чекає на слухачів на майбутньому концерті, як з'явилася назва альбому і слово "Ввічність", чи планує "Тартак" вийти на сцену у "золотому складі" з нагоди свого 20-го дня народження наступного року, чим "Тартак" різниться від нового проекту Олександра "Був'є", та з чим пов'язане народження другого гурту, а також чи вистачає самого Сашка на обидва проекти. Крім того, Олександр розповів, що зіпсувало смаки, в тому числі й музичні, українцям, з якими труднощами доводиться стикатися в нашій країні, реалізовуючи власні творчі задуми, чи можливо україномовним виконавцями вийти на світову арену, як він поставився до виступу Бориса Гребенщикова в київському метро, а також поділився думкою, чи можливий в Україні черговий Майдан.

Подаємо стенограму чату з Олександром Положинським.

Kuzia: В чому, по-вашому, принципова відмінність "Тартака" від "Був'є"? Чому виникла необхідність створення нового гурту — бажання експерименту, спробувати творити з іншою командою, прагнення вийти за певні "рамки", що накладав "Тартак", чи щось інше?

Олександр Положинський: Основна відмінність полягає в тому, що в "Тартаку" і "Був'є" грають різні музиканти, з різними стилями і різними смаками. Друга відмінність — у "Був'є" я намагаюся більше співати, в "Тартаку" ж переважно речитативлю. А взагалі мене вистачає на обидва проекти. "Тартак" цікавий тим, що він уже має авторитет, аудиторію, великий репертуар, новий менеджмент, тому можна йому приділяти трошки менше уваги, аніж раніше. "Був'є" — проект, який народжений у Луцьку, моєму рідному місті, там я зараз живу, то чому б мені там ще й не попрацювати?

reshka_: Як вам вдається суміщати "Тартак" і "Був'є", чи не "страждає" один проект від іншого? Чи плануєте колись сумісні концерти?

Олександр Положинський: Поки що не страждає, адже у "Був'є" на даний момент був лише один концерт майже півтора роки тому на фестивалі "Бандерштадт".

Щодо сумісних концертів, говорити поки зарано, адже у "Тартака" і так настільки довгі концерти, що додавати до них ще й концерти "Був'є" — це вже переходити межі розумного.

reshka_: Як ви ставитеся до російського року?

Олександр Положинський: Російський рок буває дуже різним, як і вся інша музика. Можливо, Ви маєте на увазі якусь одну частину російського року, яка більше "російська", аніж "року" — у цій стилістиці у мене мало лишилося симпатій, бо навіть кумири минулого зараз вже зовсім не ті, що були колись.

Щось стареньке я часом переслуховую, але нового вже не шукаю, бо зазвичай це себе не виправдовує. Якщо ж казати про російський рок у широкому сенсі, то там є багато цікавих і потужних команд, ыз багатьма з яких я, на жаль, мало знайомий. Все ж таки мене більше захоплює рок український, європейський, американський, ну і час від часу якийсь інший.

reshka_: Розкажіть про концерт 20-го грудня — чому присвячений, чи будуть прем'єри, які сюрпризи готуєте? Які очікування від цього концерту маєте?

Олександр Положинський: Концерт присвячений виходу на диску нашого нового альбому "Ввічність". Прем'єр не буде. Серед сюрпризів — для тих, хто ще не був на таких концертах, виступ "Тартака" без клавішника. Ну, і плануємо виконати одну пісеньку, яку дуууже давно не виконували. Дуже сподіваюся, що концерт залишить щасливими всіх його учасників — тих, які на сцені, і тих, які в залі.

Олександр Положинський

Anastasia: Олександре, доброго дня. Якщо не помиляюся, Ви без захоплення поставилися до гри з вуличними музикантами Бориса Гребенщикова у київській підземці, що наче не виглядає, як заздалегідь організована піар-акція. Чому? Хіба це не є своєрідним проявом близькості до людей, простоти, підтримки українців? Далеко не всіх вітчизняних музикантів можна уявити під час аналогічного виступу хоча б з парою композицій, а БГ — це ж легенда та один із небагатьох сучасних російських діячів культури, до яких зберігається повага, і хто, не дивлячись на "масовий психоз" у Росії, підтримує наш народ. Дякую за Вашу відповідь. Успіху Вам на концерті в Sentrum — буду:)

Олександр Положинський: Я, звісно, доволі упереджено ставлюся до БГ, хоч і поважаю його за те, що багато людей з мого оточення люблять його і слухають багато-багато років. Саме тому я й так гостро реагую на такі піар-ходи, бо він у своєму статусі може собі цілком дозволити грати в своє задоволення з ким завгодно, де завгодно, без присутності "випадкових" телекамер та журналістів. Якщо у своєму сприйнятті цих акцій я помиляюся, і хтось зможе мене в цьому переконати, я завжди готовий вибачитися і публічно, і особисто, якщо трапиться така нагода. Але поки що особливих аргументів мені не наводять.

А щодо психозу і підтримки, це дуже суперечливе питання, і я маю занадто мало інформації з цього приводу. Наприклад, слова і дії підтримки України з боку Андрія Макаревича я зустрічаю постійно. Стосовно БГ, на жаль, мені нічого особливо не траплялося. Звісно, це не значить, що цього нема, але я не бачу.

Dinara: Неодноразово ставила це запитання нашим музикантам, цікава й ваша думка, Олександре. Скажіть, наскільки, по-вашому, виховані музичні смаки українців? Вони — вибагливі слухачі? Якщо так, то чим можна пояснити широкий попит на шансон чи доволі примітивну "попсу"? Чому часто слухач обирає примітивну музику, типу "умца-умца", "два притопи, три прихлопи"? Як вам твориться за таких умов? Бувають періоди, коли сам себе запитуєш: "А навіщо напружуватися і старатися, якщо піпл обирає інше"?

Олександр Положинський: Можна почати з того, що в українців, як у колишніх громадян Радянського Союзу, взагалі добряче попсовані смаки, не лише музичні. Але, на щастя, є багато людей, які намагаються щось змінювати, в тому числі і впливати на смаки та уподобання наших співгромадян. Не все вдається одразу, але процес триває, тому є надія, що рано чи пізно тенденції масових симпатій суттєво зміняться. У будь-якому випадку я розумію, що є речі, які сприймаються значно простіше, ніж інші. Я — за прості шляхи, але в творчості хочу робити те, від чого сам отримую задоволення. Звісно, мені буває прикро, коли те, що дуже подобається особисто мені — не обов'язково з мого власного творчого доробку — не дуже подобається широкому загалу. Але якщо я сам від цього кайфую, то мені легше переживати нерозуміння чи несприйняття.

Tetiana Vynogradova: Чи планує гурт "Тартак" виступ у с. Пустовари (Полтавська обл.)? Якщо є бажання подібного виступу, можемо обговорити цю ідею. Є конкретна пропозиція.

Олександр Положинський: Щодо виступу в селі Пустовари Полтавської області, "Тартак" не мав поки жодних планів, бо до цього моменту не знав про існування цього села і не відчував потреби у такому концерті з боку його мешканців.

Якщо у Вас є конкретна пропозиція, її завжди можна обговорити з менеджментом "Тартака", контакти є в Інтернеті, в тому числі на сайті tartak.com.ua.

Tetiana Vynogradova: Цікавить наступне: як Ви ставитесь до створення Першого офіційного фан-клубу пожежників міста Полтави? Чи вважаєте Ви, що ця ініціатива зможе привернути увагу громадськості до проблем людей, які працюють за цим фахом, а саме: неповне забезпечення обладунками для роботи, невідповідність форменого одягу до встановлених європейських норм, низька заробітна платня тощо. Чи згодні Ви зі створенням такого фан-клубу? Чи хотіли б стати його учасником? Дякую.

Олександр Положинський: Я вже давно у фан-клубі пожежників міста Луцька. В дитинстві я мешкав недалеко від пожежної частини, ми ходили туди в гості, я навіть якийсь час був у дружині юних пожежників. Один із моїх друзів дитинства, до речі, теж став пожежником, так само, як і його старший брат, і його батько. Але сьогодні з пожежниками мене пов'язує лише перший куплет пісні "Кілька Хороших Хлопців" з нового альбому групи "Тартак" "Ввічність".

Михайло Марусяк: Чи можливий незабаром ще один Майдан? І чи збирається "Тартак", крім концерту в Києві, дати ще пару концертів в інших містах?

Олександр Положинський: Майданів у нас чим далі, тим більше. Але мене цікавить не те, чи буде в Україні новий Майдан, а яким він буде, якщо буде. Я маю велике розчарування у Майдані попередньому, яке наростало з кожним днем, адже я бачив, що все рухається зовсім не туди, куди б мені хотілося. І я, на жаль, ніяк не міг на це вплинути. Якщо хтось вважає, що одним тільки Майданом, яким би він не був, можна змінити життя в Україні на краще, то він дуже помиляється. Зміни — це результат дружної довготривалої і обдуманої праці. Якщо цього нема, то в нас ще може бути десяток спонтанних і самоініціативних Майданів, але якщо ми не навчимося взаємодіяти, думати перед тим, як щось робити, розуміти, до чого і яким шляхом ми йдемо, не навчимося вислуховувати і поважати точку зору іншого, ніякий Майдан, яким би по рахунку він не був, нам не допоможе.

Щодо концертів "Тартака", то плани, звісно, є, але конкретно про них можна буде говорити після нашого київського концерту 20 грудня.

Олександр Положинський

Katya Kupko: Що з останнього у вашому житті чи житті України викликало у вас небувалі вражаючі почуття?

Олександр Положинський: Прекрасні і небувалі відчуття я переживав нещодавно, записуючи нову пісню "Був'є", наприклад. Концерти для наших військових — це майже завжди небувалі вражаючі почуття. По кілька мільйонів переглядів на YouTube роликів, в яких б'ються наші депутати або державні високопосадовці, — це @#%*** які вражаючі небувалі почуття. Коротше кажучи, в Україні з вражаючими почуттями все гаразд.

Maria Mary: Ваша музика мене надихає! А проект "Був'є" — просто суперовий. Дякую вам за щирість! P.S. Ви справжній патріот своєї країни!

Олександр Положинський: Дякую, пишіть частіше! :)

Василь Нелийвода: 1) Граєтесь у комп'ютерні ігри? Які? 2) Осилюю "Сингапурську історію" Лі Куан Ю — сильна річ, порадьте, будь-ласка, за що взятись далі? 3) Якщо пригадаєте — улюблений анекдот, кумедна історія, будь-ласка. 4) Як за дві секунди визначити, який шматок піци більший? :) Гарного дня, чудового настрою і дуже дякую за вашу музику.

Олександр Положинський: 1) Граюся в дуже старі "Цивілізація-3" або ... забув назву. :) Коротше, олд-олд-скул.

2) Мене, наприклад, вразила і зацікавила "Зброя, мікроби і харч". В якісь моменти читається важкувато, але для мене відкрилося багато нового, навіть в тому, про що я думав, що все вже знаю.

3) Не пригадаю.

4) Який швидше з'їси, той менший.

Дякую, навзаєм.

igor_medul: Для чого було вам робити "Був'є", якщо цей проект майже нічим не відрізняється від "Тартака"?

Олександр Положинський: Раз Ви написали "майже нічим", значить, чимось таки відрізняється. От заради цього "майже" мені й потрібен цей проект.

igor_medul: Які якості потрібні творчій людині в Україні, щоб реалізувати свої задуми на хорошому рівні? З якими суто українськими складнощами доведеться стикнутись?

Олександр Положинський: Крім суто творчих, треба мати терпіння, вміння прогризати стіни або просто фарт.

Доведеться стикнутися з тими ж складнощами, що й в повсякденному житті. Крім цього, треба бути готовим, що до певного моменту твоя творчість нікому — ні людям, ні колегам, ні продюсерам, ні спонсорам — нікому не потрібна. І найгірше в цьому те, що гарантій настання коли-небудь ось цього "певного моменту" не існує. Так що — успіху! :)

Taras Siromsky: Чи можливо україномовним виконавцям вийти на світову арену (номінуватись на Греммі і т.д.), творячи лише в Україні? Чи є в Україні лейбли або інші речі, які реально можуть просувати виконавців?

Олександр Положинський: На світову арену в такому масштабі, творячи лише в Україні, поки нікому вийти неможливо, якою б мовою вони не виконували. Стосовно реального просування за межі України вашої творчості можу сказати мало, бо сам із цим ніколи не стикався. Є люди і лейбли, які це роблять, але як саме і де їх шукати, я не знаю.

Олександр Положинський

Zheka Bogutsky: Чи не хотіли б ви відновити золотий склад гурту "Тартак", щоб дати кілька концертів з цим складом, мається на увазі Муха і Валік, можливо, до 20-річчя гурту це було б доречно?

Олександр Положинський: Не думаю, що це було би потрібно самим Мусі і Валіку. Крім того, одразу виникає питання — що робити, як щойно виявилося з "незолотим" Антоном, з яким мені цілком комфортно працюється, і який фактично тягне на собі левову частку творчої роботи в "Тартаку". Звісно, я розумію, що із цієї ідеї — виступити разом із Валіком та Мухою — можна було би зробити цікаву "родзинку", але щось мені підказує, що зробити таку "родзинку" буде дуже важко. Тож ми поки самі.

Zheka Bogutsky: Сашко, ви — панк?

Олександр Положинський: Ні, я — репер.

Николай Томашук: Які плани особисті та у гуртів на 2016 рік?

Олександр Положинський: Особистих планів поки не маю.

Щодо гуртів, то хочеться записати і випустити другий альбом "Був'є", а з "Тартаком" гарно підготувати і відсвяткувати 20-ліття. Ідей з цього приводу є багато, але чи вдасться реалізувати хоча б одну, покаже час.

Daisy: Я слухаю "Тартак" вже багато років, на жаль, на презентації "Ввічності" бути не зможу. Ви плануєте святкувати наступного року 20-річчя "Тартака" і як саме? Дякую!

Олександр Положинський: Таке бажання, звісно, є, але, враховуючи те, скільки планів та бажань не вдалося виконати останнім часом, навіть не знаю, на що можемо розраховувати. Поживемо — побачимо.

Max Che: Яка остання книга вам запам'яталася та чим вразила?

Олександр Положинський: Вже згадувана вище "Зброя, мікроби і харч" в цьому році в мене на першому місці в хіт-параді. Нещодавно прикупив у "Нашому форматі" чимало потенційно цікавих книжок, але ще не встиг їх прочитати. Жодної.

Vasyl Demchuk: Чи не хотіли б ви, зробити не великий тур по Волині?

Олександр Положинський: Ми би хотіли зробити великий тур по Волині, але, враховуючи "масове" відвідування наших концертів людьми в Луцьку і Ковелі, не думаю, що такий тур робити варто. Хіба знайдеться якийсь божевільний спонсор, якому просто захочеться зробити людям свято. Ми можемо.

Олександр Положинський

Alex Gerasimyuk: Що буде з гуртом "Срябін" після смерті Кузьми? І чи будете ви виступати на київському концерті в лютому? Дякую.

Олександр Положинський: Мені здається, "Скрябін" вже оклигав від шоку, пережив кризовий момент і зараз міцно знову став на ноги. Оля і Женя Толочний прекрасно виконують пісні та взаємодіють з аудиторією, музиканти, як завжди, на висоті, Кузьма написав багато прекрасних і улюблених пісень, тож можна говорити про те, що у "Скрябіна" є хороше творче майбутнє, якщо, звісно, не втрутяться "треті сили".

Щодо концерту в лютому, то мене поки не запрошували, значить, я поки не потрібен.

Alex Gerasimyuk: Чому виникла ідея замовити обкладинку нового альбому в А.Єрмоленка?

Олександр Положинський: Автори наших попередніх обкладинок, на жаль, не змогли запропонувати цікавих ідей. А ідея Андрія не лише мені одразу сподобалася, а й надихнула на народження нової назви і навіть нового слова — "Ввічність". Ото б він ще трошки швидше малював, ціни б йому не було. Хоча підозрюю, що малює він швидко — просто багато хто до нього звертається із замовленнями. Тож доводиться чекати в черзі. :)

Олександр Положинський

Ira Jantso: Чи трапляються Вам злісні коментатори, як Ви їх сприймаєте і як поводитеся з ними? Чи має на Вашу думку публіка право на претензії?

Олександр Положинський: Злісні коментатори бувають різними. Є такі, з якими можна сперечатися і навіть переконувати, а є такі, яких краще одразу в бан. Роблю і те, і інше, залежно від обставин і настрою. Кожен має право на претензії, якщо ці претензії небезпідставні.

Вероніка Бовсунівська: Ви неодноразово бували на сході. Скажіть, що Вас там найбільше вражає у людях, що викликає повагу і що дає надію (у боротьбі за перемогу здорового глузду)? Дякую (триразове:).

Олександр Положинський: Багато серед тих людей, яких я зустрічаю в зоні АТО, викликають мою увагу і повагу багатьма прекрасними якостями, які в силу обставин значно яскравіше і відкритіше проявляються, ніж у тих людей, яких я знаю і зустрічаю в своєму повсякденному "мирному" житті. Взагалі, там багато що виглядає чесніше, і це мене дуже приваблює. Хоча я завжди волію чесності у взаємостосунках і мені дуже шкода, що багатьом людям для таких проявів доводиться переживати щось неймовірно страшне або важке. А ще там якась просто підвищена концентрація людей, які дійсно намагаються змінити життя в Україні на краще. Саме це й дає надію. 

Oleg Mayboroda: Чи були ви таки причетні до фанатського руху?

Олександр Положинський: Ні, не був. Чув про себе якісь історії з цього приводу, але всі вони кимось для чогось вигадані. Хоча я не проти, що про мене складають легенди, в яких я такий сміливий і сильний. Хоч помрію. :)

Dmytro Vojnalovich: Олександре, які ви читаєте музичні (і не тільки) сайти (друковані видання)? 2. "Тартак" вже пише нові пісні? Дякую.

Олександр Положинський: 1. Читаю тільки те, на що випадково потрапляю. Якась цікава стаття, рекомендоване посилання, щось таке. Але так щоб заходив на якісь сайти чи виписував якісь видання — такого немає.

2. "Тартак" пише нові пісні. І навіть записує.

Прапор Валерий: Скажіть, будь ласка, коли подешевшають квитки на ваші концерти і концерти ваших колег, і де будете зустрічати новий 2016-й рік?

Олександр Положинський: Я не знаю, в кого з наших колег квитки на концерти дешевші, ніж у нас. Хіба в тих, яких ще поки майже ніхто не знає. Я думаю, якщо порівняти вартість квитків і рівень самовіддачі артистів на сцені, то ми продаємо свої квитки аж занадто дешево, і робимо це тільки для того, щоб на наші концерти могли потрапляти люди і з невисокими статками.

Про зустріч Нового року поки нічого не знаю. Зазвичай, не знаю до останнього моменту.

Олександр Положинський

Bohdan Zhilkovsky: Коли концерт "Був'є" в Києві? Три риси які відрізняють музику "Був'є" від "Тартак"?

Олександр Положинський: "Був'є" ще не має достатньо репертуару для сольних концертів, а на збірні концерти поки не запрошували.

Три риси: музиканти; манера; місцезнаходження.

InnochkaVin: Вы все еще ищете свою любовь? Или слишком много разочарований? Любить очень сложно. Вы умеете любить женщину?

Олександр Положинський: Ні, я не шукаю. Мені поки досить тієї, яка в мені є. Якщо судилася якась інша, то вона мене знайде сама. Або не знайде. Як вже складеться.

Так, вмію.

Sergii Litnevskyi: Сашко, як ставитеся до автографів? Чи брали ви колись автографи у інших людей, коли були молодим, чи, можливо, недавно? В чому, по-вашому, полягає цінність автографів для прихильників?

Олександр Положинський: Ставлюся до автографів, як до частини своїх творчих обов'язків, бо розумію, що людям це потрібно. Це справа непроста і виснажлива, завжди дуже переживаю, коли доводиться комусь з якихось причин відмовляти, але якщо маю можливість, то роздаю автографи до останнього бажаючого. Сам час від часу беру в когось автограф, бо прикольно мати диск або книгу, підписану автором. В молодості такої можливості не мав, а зараз час від часу практикую. Про цінність автографів як таких, поза дисків чи книжок, мені судити важко, особливо в еру мобільних телефонів з фотооб'єктивами. Особисто мені більш логічним виглядає бажання сфотографуватися. Фотку можна десь викласти і назбирати купу лайків. А хто буде лайкати мої каракулі?

Andriy Stakhur: Крутий альбом. Давайте один альбом на рік! ;)

Олександр Положинський: Дякую! Я би хотів навіть два, але чи будуть вони крутими? ;)

Олександр Бочкар: Коли вийде альбом "Був'є", і як він називатиметься?

Олександр Положинський: Альбом сподіваємося оприлюднити в Інтернеті в останніх числах грудня. Назву він матиме несподівану. :)

Andrii Podanenko: Проект "Був'є" більше схожий на сутність Сашка Положинського, аніж "Тартак". Чи можна сподіватись, що він із часом витіснить "Тартак"? І друге запитання: що послужило виникненню такого проекту як "Був'є"?

Олександр Положинський: Сподіваюся, що жодна з моїх сутностей ніколи не витіснятиме якусь іншу. Проект "Був'є" виник як наслідок кількох життєвих обставин, серед них — наявність в моєму доробку більшої кількості пісень, аніж потрібно "Тартаку", мій переїзд до Луцька кілька років тому, знайомство з Романом Сорокою, творче мислення і працездатність якого спонукали мене до творчої співпраці з ним.

Kris Cinnamon: Не зовсім питання, скоріше прохання: концерт в Луцьку найближчим часом! Будь ласочка. Дуже скучили.

Олександр Положинський: Ми над цим працюємо. :)

Олександр Положинський

Надія Майна

Фото Олександра Синиці

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять