На сайті "Главред" відбувся чат із лідером українського рок-гурту "Веремій" Віталієм Калініченком. Спілкуючись із читачами, він розповів, коли світ побачить новий кліп гурту на пісню "Холодна вода" та почує новий альбом, чи охоче музичні телеканали та радіостанції беруть в ротацію роботи "Веремія", за яких умов гурт готовий виступити в Росії, чи здатна музика лікувати і викорінювати "хвороби" суспільства, чи потрібен в Україні закон про квоти на українську музику, а також у чому він сплагіатив "Тартак".
Подаємо стенограму чату з Віталієм Калініченком.
Lika:Віталій, 1) які маєте страхи як творча людина? 2) чи існують для вас у творчості табу?
Віталій Калініченко: Як творча людина я маю один важливий страх — не розповідати про ці страхи, бо якщо озвучити словами якусь річ, то вона обов'язково здійсниться.
Напевно, моє основне табу в творчості — не робити те, що мені не подобається.
gf_43:Традиційне для сьогодення питання, яке вже трохи набило оскомину, але дозвольте почути і вашу думку... Як ви ставитеся до виступів у Росії за нинішніх обставин? За яких умов "Веремій" би погодився виступити в Москві? Що думаєте про колег по сцені, які і зараз їздять із виступами до Росії чи на вручення якихось премій?
Віталій Калініченко: "Веремій" погодився б виступити у Москві за умови припинення війни. За всіх інших умов до подібних виступів ставлюся негативно.
Я про них не думаю, — про тих артистів, про яких йдеться в цьому запитанні. Я не підтримую подібні виступи взагалі.
gf_43:Чи можна в Україні прожити тільки музикою, вам це вдається? Чи музика — не єдиний ваш заробіток?
Віталій Калініченко: В Україні можна прожити музикою. Мені це далеко не завжди вдається, тому я маю якісь додаткові джерела заробітку.
Vega:Віталій, чи охоче українські музичні телеканали і радіостанції беруть в ротацію ваші кліпи/пісні? За вашим власним досвідом, українським колективам відкрита дорога, чи хтось/щось чинить опір просуванні українських колективів на "велику сцену"? З чим саме виникає найбільше проблем?
Віталій Калініченко: Неохоче. Це дуже глибоке питання, яке потребує значно більшого часу, і це окрема тема для розмови. Річ у тім, що у нас нема як такої школи експертів в музичній сфері, нема такого виховання, тому будь-які тематичні ЗМІ, будь-які музичні радіостанції мають суб'єктивну думку, або просто їхні рішення з приводу ефірів і ротації продиктовані музичними редакторами, в компетенції яких я теж не завжди впевнений. Але часто основним опором у просуванні українських колективів на "велику сцену" та в ефіри є сам колектив. Часто якийсь артист може написати композицію і подумати, що вона хорошої якості, хітова, при цьому не радиться з музичними саунд-продюсерами про свій продукт. Через це дуже часто приносять на радіостанції дуже сирий матеріал. Тому тут найбільше побажання виконавцям — працювати над собою і частіше дослухатися до думки саунд-продюсерів. Як свідчить практика, тоді проблеми з ефірами і ротаціями на радіо не буде.
Nattalie:Ви вірите у виховну функцію музики, тобто що музикант із допомогою своєї творчості може впливати на свідомість людей, формувати смаки, позицію? Чи здатна музика викорінювати хвороби суспільства, по-вашому?
Віталій Калініченко: Так, я вірю у виховну функцію музики. Дуже багато артистів займаються саме культурно-просвітницькою діяльністю на сцені. Багато сучасних українських виконавців звертаються до теми історії, традицій. Саме тому часто вдається зацікавити молодь у прочитанні нової для неї літератури чи змусити дізнатися про новий для неї історичний факт. Це я навів лише приклад.
Чи здатна музика викорінювати хвороби суспільства? Спочатку треба зрозуміти, про які "хвороби суспільства" йдеться, бо моє бачення може відрізнятися від бачення автора запитання. Якщо, наприклад, розглядати як "хворобу суспільства" мовну проблему, тоді відповідь — так, здатна. Українська музика зокрема, та й взагалі музика, це певний інструмент впливу на свідомість людей. Якщо цей вектор спрямований правильно, тоді багато чого поганого можна вилікувати і викорінити.
Nattalie:Кажуть, що музика лікує. А чи бачили ви підтвердження цьому в своєму житті?
Віталій Калініченко: Однозначно музика лікує від поганого емоційного стану, від депресії. Це теж свого роду лікування. Одного разу я бачив науковий фільм, здається, про воду, де ставили стакан води і просто включали різну музику. В залежності від характеру музики з водою відбувалися різні біологічні зрушення, процеси, і це було візуально видно. Тому я думаю, що такий самий вплив музика має на організм людини і може лікувати.
Malinka:"Веремій" — завжди активний учасник різних фестивалів. А як цього літа, дуже активну програму собі розпланували?
Віталій Калініченко: Так, запланували дуже активну програму, і вона ще в процесі формування. Зокрема, вже оголошені кілька фестивалів: "Атлас-вікенд", "Файне місто", "Бандерштат". А про деякі ми оголосимо незабаром.
Volodymyr Savchuk:Можливо, питання здасться провокативним, та все ж: яка музика Вам не подобається? Цікавить особисто Ваша думка.
Віталій Калініченко: Мені не подобається російське бачення такого стилю музики як шансон. Річ у тім, що взагалі історія шансону дуже глибока, має французьке коріння. Це доволі елітна музика. Те, що відбулася підміна понять у пострадянському просторі, особливо в Росії, дуже дивує, тому що природа таких "перевтілень" абсолютно незрозуміла. В першу чергу, тут йдеться про кримінальну тематику і підґрунтя пісень. Ось це мені не близьке і антипатичне.
Zoyi:Перепрошую, що не в темі, і вам, напевно, вже не раз доводилось відповідати на це питання, але... Чому саме "Веремій", чому саме така назва?
Віталій Калініченко: Тут спрацював стопроцентний плагіат "Тартака" у прямому і переносному сенсі цієї фрази. Колись, у 1999 чи 2000 році, я заліз на сайт "Тартака" і знайшов інформацію, як Сашко Положинський вигадав назву для свого гурту. Я далеко не йшов і просто зробив те саме. Я взяв словник української мови і просто знайшов слово, яке мені сподобалося. Кількість значень і про глибину самого слова я дізнався значно пізніше. Тоді я вже дізнався легенди про дракона, про тактику ведення бойових дій у козаків, а також про те, що це тотожність хаосу і т.д.
Zoyi:Що ви думаєте про український шоу-бізнес?
Віталій Калініченко: В Україні часто спрацьовує саме друга частина цього слова — бізнес. Взагалі, тема дуже глибока і потребує багато часу для обговорення. Але можу сказати єдине — за 25 років тільки зараз починаються якісь зрушення через небайдужість артистів.
Fanni:Розкажіть, як починалося ваше музичне життя. Пам'ятаєте свій перший виступ? Ви маєте музичну освіту? Якби не музика, то чим би ви займалися? Дякую за відповіді.
Віталій Калініченко: Моє музичне життя починалося з шести років, коли мене силоміць віддали до класу скрипки в музичній школі, яку я не закінчив. І десь у четвертому класі музичної школи я прогулював заняття. Потім мама дізналася про те, що я покинув музичну школу. Через десять років я знайшов вдома стару чернігівську гітару і моє музичне життя відновилося.
Перший виступ я не пам'ятаю точно, але, здається, це був гуртожиток якогось вузу, де ми в три акустичні гітари грали якісь ліричні пісні. Одна гітара була підключена просто в бумбокс, і зараз би це виглядало дуже дивно і смішно.
Якби не музика, я б, напевно, займався ушу. Я маю дорослий розряд із цього виду єдиноборства і колись подумував з приводу тренерської діяльності.
Fanni:Як зробити українське — зокрема, музику — модним, затребуваним серед наших же співвітчизників? Чому українське у нас завжди другорядне: нема з чого обирати достойну музику, чи люди просто не чують (бо вона не лунає в ефірі; але ж є інтернет!), чи українське навмисно забивається російським і закордонним?
Віталій Калініченко: Я не погоджуюся з вами, тому що, на мою думку, українське надзвичайно модне, і його настільки багато — хорошого і якісного, що часто не вистачає місця в плеєрі.
Fanni:Як Ви ставитеся до ідеї запровадження квот на українську музику в теле- і радіоефірі? І чому, на ваш погляд, депутати не прийняли цей закон?
Віталій Калініченко: На мою думку, депутатам не вигідно приймати цей закон з кількох причин. Одна з них — депутатство в нашій країні тотожне веденню бізнесу. Багато радіостанцій є джерелом цього бізнесу. І ризикувати, змінювати схеми ведення бізнесу їм просто не хочеться. Взагалі, я підтримую квоти. Це все.
Simka:Віталію, як ви ставитеся до російського року? Слухаєте, поважаєте когось із російських рок-виконавців?
Віталій Калініченко: До російського року я ставлюся так само, як і до всієї іншої музики цього світу. Хочу зазначити, що я взагалі не розрізняю такого поняття як "російський рок". Але, без сумніву, багато рок-виконавців цієї держави мали на мене великий вплив в дитинстві з тієї причини, що ця музика лунала всюди, і дуже було мало української музики в ефірах. На мене великий вплив мали такі виконавці, як "Кіно", "Наутилус", ДДТ і Земфіра.
y-grek:Чи існує в Україні справжня рок-музика? І якщо так, то чим український рок, по-вашому, різниться від року будь-якої іншої країни?
Віталій Калініченко: Все, що людина робить щиро, все справжнє. Навіть якщо сам продукт виходить не настільки професійним та якісним. Український рок нічим не різниться від року будь-якої іншої країни. Відмінності є лише в мові виконання і часто в локальній тематиці композицій.
Також я дуже чітко розрізняю україномовний рок та український рок. Людина-артист, яка мислить як українець, має абсолютно іншу енергетику в подачі матеріалу, в мелодиці пісень, у підборі певного словника текстів пісень.
y-grek:Здебільшого українську музику за кордоном знають завдяки "Океану Ельзи". Проте ж не "Океаном" єдиним... Як вважаєте, чого не вистачає вітчизняним рок-музикантам, аби стати настільки ж популярними за межами України, як хоча б ОЕ?
Віталій Калініченко: Їм бракує професійних продюсерів. Пострадянський простір взагалі наповнений часто людьми, які не знаються на своїй справі, особливо в роботі з рок-музикантами. Багато хто не вміє, багато хто боїться ризикувати працювати з такими артистами. Тому нам знову-таки бракує музичного виховання, певної школи для українських музичних продюсерів, а рок-музикантам часто просто не вистачає віри в себе.
Oleksandr Dreyko:Коли плануєте виступити у Вінниці? Як народжуються такі чудові пісні?
Віталій Калініченко: У Вінниці ми плануємо виступити восени, не раніше. Бо літо — це фестивальний період, після якого можна робити хороший тур, в який Вінниця обов'язково увійде.
Як народжуються такі чудові пісні? Як діти. Вони дуже довго часто виношуються. Іноді з ними дуже важко, іноді — дуже легко. Маю на увазі, що вони іноді народжуються дуже просто, іноді — дуже складно. Але все залежить від любові до цих дітей-пісень.
Dmitro Kostyuk:До вас такі три питання. 1) Коли вже нарешті буде новий альбом? 2) Коли буде ваш новий кліп? 3) Коли виступ у Львові?
Віталій Калініченко: Виступ у Львові планується також восени в межах туру.
Новий кліп на пісню "Холодна вода" буде дуже скоро. Вся затримка насправді в мені по тій причині, що я взяв на себе сміливість вперше в житті робити кліп сам. І часто через брак досвіду чи часу у мене це виходить не дуже швидко. Але він уже на підході. Після чого буде новий альбом.
Daisy:Дуже дякую за пісню "Холодна вода", із нетерпінням чекаємо на кліп. Запитання таке: які українські гурти ви слухаєте? Як вважаєте, хто з сучасних українських музикантів міг би гідно представляти країну на міжнародній арені?
Віталій Калініченко: Останнім часом, на жаль, я слухаю менше українських гуртів, аніж раніше. Але достатньо подивитися на список учасників будь-яких фестивалів в Україні — більшість із них я слухаю, і вони є в моєму плей-листі.
Ті, хто представляє країну на міжнародній арені вже, роблять це дуже достойно. Але мені чомусь бракує Хливнюка за кордоном. Я бачив лише дуже хороший його виступ у Лондоні, і все. Можливо, були ще якісь країни, але мені цього не вистачає. Хотілося б, щоб стрічка новин була заповнена постами "Бумбоксу" з-за кордону.
Oleksander Lozyuk:Яким сортам вина музиканти гурту "Веремій" надають перевагу? І як ви думаєте, чи є подібні "тонізуючі" напої джерелом натхнення для творчості?
Віталій Калініченко: Сашко, привіт. На жаль, я не робив якусь винну статистику гурту "Веремій", тож можу сказати лише за себе. Я віддаю перевагу грузинським винам. Дуже люблю напівсолодкі "Кіндзмараулі" або "Алазанська долина". Загалом, тонізуючі напої та інші засоби є джерелами натхнення як для творчості, так і всяких інших речей. Але, слава Богу, мені поки що це не відомо на 100%. :) Це лише припущення.
Nestor Piasetskyi:Чи не плануєте ви в подальших альбомах використовувати нові, незвичні музичні інструменти? Якщо так, то які саме?
Віталій Калініченко: Колись у нас було бажання долучити кобзу і ліру. Але ми порахували кількість учасників нашого колективу і дійшли висновку, що годі. :) Можливо, у записах.
SerhioMalichev:Мене звати Сергій. Я — майстер, виробляю вироби зі шкіри, слухаючи музику гурту "Веремій", я черпаю натхнення, і саме тому, на мою думку, в мене виходять чудові речі. Бо ваша музика є прекрасною, індивідуальною, неповторною, від неї в мене йдуть мурашки по шкірі. Віталій, таке питання, звідки ви черпаєте натхнення, бо ваша творчість, це щось нереально, майже космічно? Чи плануєте, або чи є у вас в думках написати пісню по мотивам міфів і легенд?
Віталій Калініченко: Дуже хотілося б подивитися ваші вироби зі шкіри, які були створені під час прослуховування нашої музики.
Натхнення приходить, коли його не чекаєш. Раніше джерелом натхнення були мої наукові дослідження в сфері міфології, традицій та, взагалі, української культури. Зараз це може бути просто будь-який емоційний стан, хороший чи поганий, це можуть бути емоцій від хороших друзів, хороших подорожей, хорошого сексу, хорошої погоди — будь-що.
Сергію, послухайте, будь ласка, наші перші два альбоми. Більшість композицій написані саме на основні міфів і легенд.
Юля Філіровська:Несподівано дізналась, що Ви переїхали до Львова. Надовго до нас? :) Чим саме наше місто привабило? Як тоді репетиції відбуваються, їздите до Києва?
Віталій Калініченко: Надовго. Поки я відчуваю, що я на своєму місці, відчуваю гармонію. Хочу скучити за Києвом.
Місто привабило привабливістю, атмосферою, історією, людьми.
Так, мотаюся до Києва регулярно.
Володимир Нестерчук:Що саме спонукало (люди, події, розмови, бажання) Вас відійти від коренів вашої музики і змінити стиль? Чому Ви не відчуваєте більше кайфу від сполучення металу та енергетики власної культури, не надихаєтесь епічними темами високих матерій, а перейшли на черпання натхнення з надто оспіваної теми взаємовідносин протилежних статей, власних переживань і почуттів? Коли світ почує новий альбом, і яким він буде — автентичним (вереміївським) чи експериментальним, так би мовити?
Віталій Калініченко: Воу-воу-воу... Всі наші альбоми є вереміївськими, тому що їх пишемо ми. І ми ніколи не казали, що не отримуємо кайфу від того, що ми робимо. Питання дуже дискусійне, і я з радістю викладу колись детальну інформацію у соцмережах, аніж сушити зараз голову над відповіддю. Скажу зараз кілька речей коротко.
Це нормально, що будь-який музичний колектив, який відданий своїй справі, не стоїть на місці і розвивається, рухається. І це не стосується тільки музики. Сьогодні ми любимо одну книгу, а завтра — іншу, але це не відходження від попередньої книги, це просто рух вперед, набування нового досвіду. Сучасний світ дуже динамічний, швидкий і мобільний. Відповідно меседжі мають бути дуже швидкі, конкретні і короткі, щоб достукатися до сучасного слухача. Тому — так, нам не завжди цікаво грати пісні часто, які тривають більше семи хвилин, як у старі добрі часи хеві-металу. Але від коренів при цьому, на нашу думку, ми не відходимо. Нам дуже приємно, що ми змогли виховати власного слухача, який любить нас за щось конкретне, але нам дуже прикро, що часто наші слухачі дуже прив'язуються до чогось одного і не підтримують розвиток гурту. Тому розвиваєтеся разом із нами! :)
Valentyna:Розкажіть про новий альбом, який ви збираєтеся презентувати. Коли чекати на його вихід, як називатиметься, його концепція, відмінність від попередніх альбомів тощо?
Віталій Калініченко: Вже багато місяців альбом існує. На нашій студії. :) Його назва — "Доки є крила". Він був ексклюзивно презентований у листопаді минулого року. І, як я казав в одній із попередніх відповідей, його вихід незабаром, після кліпу "Холодна вода".
Попередні альбоми базувалися виключно на історії, міфах, легендах. Новий альбом буде про актуальні проблеми сьогодення, про питання, які турбують нас із вами щодня, про любов, а також на соціальну проблематику. У мережі є частина цього альбому, вона оприлюднена, тому можете ознайомитися з нею і зробити для себе висновки.
Ирина Андрющенко:Чекаємо з нетерпінням в Одесі! Чи планується такий концерт найближчим часом?
Віталій Калініченко: Якраз на днях вели перемовини з одеськими клубами, але оскільки це нічим не закінчилося, то поки до осені не плануємо.
Всім дякую! Побачимося на концертах! Стежте за новинами, скоро багато презентацій.
Фото Владислава Мусієнка
Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред
Читать Главред в Telegram
Читать Главред в Facebook
