На сайті "Главред" відбувся чат із лідером гурту "Вперше чую" Григорієм Вагаповим. Подолавши 12 тисяч кілометрів із Києва до Сибіру й назад, проводячи інколи по 19 годин поспіль за кермом мотоциклу — у спеку та негоду, поспівавши пісень українською мовою разом із братами по "залізних конях" із Росії, музикант і байкер буквально кілька днів тому повернувся додому, до України. Спілкуючись із читачами, Григорій розповів, що саме спонукало його поїхати у мотоподорож ледь не через усю Росію саме зараз, під час російсько-українського конфлікту, як сприймали в РФ його, українського байкера у вишиванці, з якими пригодами долався кордон між країнами (враховуючи, що два роки тому виступи гурту "Вперше чую" в Росії були заборонені), а також як на російських роздоріжжях співають Гімн України.
Подаємо стенограму чату з Григорієм Вагаповим.
Kwitka:Що взагалі спонукало вирушити у подорож Росією, тим більше, зараз, за непростих стосунків між народами?
Григорій Вагапов: Саме те, що між нашими народами зараз непрості стосунки. Коли зовсім просто і зовсім безпечно кататися, це, мабуть, нецікаво. Цікаво, коли тебе пів-Києва відмовляє їхати. Цікаво, коли не знаєш, чим закінчиться ця подорож. Цікаво повертатися додому, відчуваючи себе правим. Можливо, такі подорожі і такий проторений шлях зробить ваші подорожі трошки легшими. Насмілюйтеся і їдьте. Дорога покаже, хто чого вартий.
Viacheslav Vyrozub:Григорий, расскажите, пожалуйста, как относились к украинским байкерам в России?
Григорій Вагапов: Найскладнішим із Києва здавалося перетнути кордон. І коли я під'їхав до кордону з українського боку, до мене прямо одразу, незважаючи на дощ, вибігло двоє чоловіків із автоматами. Поки вони бігли, я вже думав, що приїхав… А потім один із них підбіг і сказав: "У мене — ІЖ!", а другий сказав: "А в мене — Ява!".
А далі такий діалог:
— Куди їдеш.
— У Сибір.
— О, дурак!
— Скільки кілометрів?
— 5 тисяч.
— О, дурак! Проїжджай...
З російського боку мене зустрів пузатий начальник зміни. Він говорив уже російською, але те саме. :) "Слушай, у меня Хонда Трансальп, шестисотка. Она не держит холостой ход. Почему?". Поки я йому пояснював, він не підпускав до мене жодного іншого працівника митниці. Не дивилися ні документи, ні що у мішках — пошкодував, що не взяв сала. :)
У самій Росії жодного прояву агресії до українського байкера — а я проїхав увесь шлях у вишиванці.
Я би сказав так, байкерське братство в тому і полягає, що коли тобі потрібна допомога, її надають без жодних запитань, ґречно і по-сибірськи, з пельменями ( до речі, чим далі в Росію, тим гірший готують борщ, і тим краще пельмені:)).
Dinara:Сколько километров было преодолено за это путешествие, сколько дней в сумме длилось? Какой был маршрут? Что в этой дороге далось сложнее всего?
Григорій Вагапов: Загалом 12 тисяч кілометрів (мотодальнобійники завжди трошки прибріхують). :)
Маршрут: Київ — Орел — Пенза — Уфа — Новосибірськ — Кемерово — Гірський Алтай — Новосибірськ — Ірбіт — Іжевськ — Тамбов — Липецьк (фабрика "Рошен" гарно працює) — Курськ — Київ. Найскладніше далися 1450 кілометрів за одну добу. Загалом поїздка тривала 21 день.
Alia:Чем впечатлила Сибирь?
Григорій Вагапов: Мабуть, величезними відстанями і буревіями, через які мені довелося проїхати. Але навіть у найскладніші моменти я завжди відчував підтримку моїх друзів у Сибіру. Вони, як один бородатий, ззовні страшний, як смерть, але дуже хороші та душевні люди. Якщо у мене буде можливість, то я обов'язково до них з'їжджу ще.
Dinara:Самое яркое впечатление мотопутшествия?
Григорій Вагапов: Коли їхав на Курган, зупинився на роздоріжжі, на якому не було знаку, куди мені їхати. Через 30 секунд ззаду мене зупиняється старенька "Волга". Із неї з диким ревом вибігає четверо людей, вони підбігають до мене, беруться за руки і починають співати Гімн України. Потім один підійшов до мене впритул і питає: "Братан, ты из Одессы?". Я кажу: "Ні, з Києва". Той на мить спохмурнів, а потім махнув рукою: "Годится!" І далі продовжив співати Гімн України...
Це були українські заробітчани, які вже давно живуть там.
Dinara:Вдохновила ли поездка в Сибирь на новые песни?
Григорій Вагапов: Так. Навіть не сама поїздка, а можливість побути величезну кількість часу самому. Коли їдеш 19 годин поспіль, то і співаєш, і танцюєш, і складаєш пісні. Але поки що не сформулював жодного слова. Думаю.
Paulina:До речі, а що після подорожі в Сибір? Навколосвітня подорож?:)
Григорій Вагапов: У планах є доїхати до Магадану. Гулаг, Байкал тощо — ці бренди мене дуже приваблюють. Я вважаю, що це реальні плани найближчі кілька років.
Навколосвітня подорож — це дуже гарна ідея. Але їхати швидко означає не побачити світу, а просто втомитися від нього. Тому хочу придумати концепцію, коли можна було б їхати довго та лишатися на тривалий час у різних країнах.
Natalie:Враховуючи, що ви щойно повернулися із Росії, де в тому числі й виступали, скажіть, ви готові на будь-які і будь-де виступи там, чи все-таки висуваєте якісь умови до концертного майданчика? А раптом тут більшість не зрозуміє таких вояжів?
Григорій Вагапов: Я готовий виступити навіть в ЛНР і ДНР, але гонораром за свій виступ я би бачив кількох звільнених українських військових. Можна сказати, що це — пропозиція.
Iron:Начебто ж раніше ходили чутки, що ВЧ заборонені в Росії за гімн Євромайдану "Не треба". А як же вдалося прорватися тоді в Росію, з боєм, прискіпливим доглядом на кордоні, чи то були просто чутки?
Григорій Вагапов: Виступ гурту "Вперше чую" справді заборонили на мотофестивалі "Повний газ" у Кемерово два роки тому. Саме тому цього року я поїхав сам, поїхав на мотоциклі, поїхав як звичайна людина, і мій виступ на фестивалі до останнього моменту був під питанням. Я вийшов на сцену у складі гурту "Новий день" з Кемерово. Таким чином, ми обійшли формальну заборону. У хлопців, музикантів, які зі мною грали, теж були побоювання, бо влада звернула їхню увагу на те, що виступати зі мною не слід. Але рокери — це відчайдушно сміливі люди, і цей імідж треба іноді підтверджувати. Дякую хлопцям з "Нового дня", вони — справжні рокери.
Gallina:Расскажите об экстрим-выступлении — на Арбате, которое было уже довольно давно, но все же? Как там воспринимается украинская речь и украинец вообще?
Григорій Вагапов: Совершенно нормально. Половина Москвы — это украинцы, а вторая половина — узбеки. Выступление на Арбате — очередной наш экспромт в рамках проекта "Тревожные кабаны — за мир".
Как только мы приехали на Арбат, к нам сразу же подрулили двое полицейских: "Что вы здесь делаете? У вас нет разрешения на съемку". А группа "Аттракцион Воронова", с которой я играл, привезла полный состав — три "клавиши", барабанная установка, бек-вокал, две гитары — все это было похоже на небольшой митинг. Полицейским ответили так: "Ребята, здесь присутствуют байкеры из четырех стран: Украины, России, Белоруссии и Молдовы. И если вкратце, то мы — за мир". Молодые парни, полицейские почесали "тыкву" и ответили: "Мы — тоже. У вас 40 минут". Так мы и записали видео на песню "Чоперок".
Интересная деталь — хозяйка бара, в котором мы брали свет, после нашего выступления подошла ко мне и сказала: "Какая прекрасная песня. Как отлично пели ребята-белорусы". :)))
Tilda:Грицю, чи всі оточуючі тут, в Україні, зрозуміли поїздку до Росії, чи всі адекватно сприйняли? Чи не накинуться потім, як на Лорак, що туди за "самоварами" їздила?
Григорій Вагапов: Люди, які мене знають, поганого про мене скажуть. Точка зору людей, які мене не знають, мене не цікавить. Я впевнений, що моя поїздка — це прояв народної дипломатії, і що у відповідь із Сибіру до мене приїдуть мої товариші, які на власні очі побачать, що все, що говорять про Україну поганого, неправда.
Kwitka:Чого з життя росіян ви категорично не сприймаєте, а у чому, навпаки, українцями непогано було б узяти з них приклад?
Григорій Вагапов: Немає різниці між росіянами і українцями. Ми живемо однаковим життям. Що їм, що нам круто було б не дивитися телевізору. Можливо, війни б і не сталося.
Simka:Раніше ви точно бували в зоні АТО з концертами, а як останнім часом? Чи практикуєте ще такі виступи? Що загалом сьогодні думаєте, які висновки робите, дивлячись на те, що відбувається на Донбасі?
Григорій Вагапов: Вважаю, що війну треба припинити будь-якою ціною. Тому навіть у концертах в АТО буду говорити людям про мир і запрошувати їх сідати на мотоцикл і дивитися на цей чудовий світ своїми очима. У війні немає правди. На даний момент це бізнесова гра, в яку бавляться нелюди.
Nemo:Як сприймали ваші виступи українські військові в АТО? Чи до пісень їм там? Взагалі, не уявляю, як вам вдається виступати на передку — туди ж, напевно, не привезеш все, що потрібно для повноцінного концерту. Чи ви граєте акустично?
Григорій Вагапов: Це завжди акустичні виступи. Більше того, останнім часом я граю більше для військових у шпиталях чи для тих, хто перебуває на ротації. Але, виїжджаючи туди, на "передок", я намагаюся грати веселих пісень, бо смуру і смутку людям там вистачає.
Lapa:Что бы вы делали, если бы пришла повестка в армию?
Григорій Вагапов: Мені приходила повістка в армію. Я сходив до військкомату, заніс довідку, що я — батько багатодітної родини.
Simka: Чи підтримуєте ви ідею про повну заборону російського медіа-продукту в Україні на час війни?
Григорій Вагапов: Підтримую ідею про створення хорошого українського медіа-продукту, який зможе конкурувати з будь-яким іншим. Адже заборона російського продукту не гарантує розвитку українського. А те, що у нас протягом останніх десяти років нічого українського у медіа-сфері не робилося — це факт.
Simka:Як ви ставитеся до запровадження квот на українську музику у вітчизняних ефірах?
Григорій Вагапов: Поки що не відчув, що українські радіостанції прямо кинулися шукати українських виконавців, щоб заповнити ефір. Хотілося б, щоб такий захід дав поштовх для розвитку української музичної індустрії. Шанс є.
Vega:Чи охоче українські музичні телеканали і радіостанції беруть в ротацію кліпи та пісні Вперше чую? За вашим власним досвідом, українським колективам відкрита дорога, чи хтось або щось чинить опір при просуванні українських колективів на "велику сцену"? З чим саме виникає найбільше проблем?
Григорій Вагапов: Через відсутність у нас музичної індустрії, українським гуртам в Україні важко. Мені здається, що легше стати відомим у Росії, і тоді автоматично тебе візьмуть всі українські радіостанції та телеканали.
Щодо "Вперше чую", як не дивно, жодна українська радіостанція — ні "Радіо Рокс", ні "Джем", ні жодна інша — не шукають нового контенту, а, швидше, відписуються від нього. Мені б хотілося, щоб діалог із радіостанцією для українського музиканта звучав наступним чином: не просто "Ні, ми вас не беремо в ефір", а, наприклад, "Підправте тут музику, тут — текст, наблизьте пісню до нашого формату, і ми її візьмемо". Таким чином є поступ, є робота над матеріалом. Інакше усі нові записані пісні лягають у стіл.
Valeriy:Чому ні майдани, ні війна, ні загибель людей — нічого не підвищує рівень політичної культури, моральні якості українських політиків?
Григорій Вагапов: Я думаю, що треба відповідати за власну культуру. Я не представляю українських політиків — я представляю українських байкерів і взагалі простих пересічних українців. І представляв байкерів і у Сибіру. Тому намагаюся завжди виглядати краще, ніж наші політики.
Malinka:Какие у вас впечатления от выступления и победы Джамалы на "Евровидения"? Как думаете, Украина готова к проведению конкурса у нас в следующем году? Вы не планируете принять участие в нацотборе — а вдруг?
Григорій Вагапов: Я радий, що Джамала "зробила" "Євробачення". Але я не знаю, наскільки це важливо в європейському масштабі. "Євробачення" — це конкурс фріків, і отримувати з цього якісь політичні дивіденди — не дуже коректно.
Я не планую брати участь у "Євробаченні", але в Україні, думаю, все пройде на ура. Після гей-параду нічому не дивуюся. :)
Fanni:Чи вважаєте ви "Вперше чую" частиною українського шоу-бізу? Чи, на щастя, ВЧ існує окремо від нього?
Григорій Вагапов: Взагалі не вважаю, що в Україні є шоу-біз як такий, як бізнес. Саме тому переважна більшість українських медіа-ресурсів користується російською або європейською підказкою, бо в Росії і Європі шоу-бізнес на хорошому рівні. Там існує "соціальний ліфт" — від написання хорошої пісні до популярності. Тому український топ-менеджмент, дивлячись на те, що в Росії чи Європі якась конкретна пісня стала популярною, може спокійно ставити цю пісню в ефір, бо люди у нас однакові, і їм теж це сподобається. Саме тому в Україні ніхто не поспішає ризикувати і ставити в ефір українців із невідомими речами.
Natalie: Ви вірите у виховну функцію музики, тобто що музикант за допомогою власної творчості може впливати на свідомість людей, формувати смаки, позицію? Чи здатна музика викорінювати хвороби суспільства, по-вашому?
Григорій Вагапов: Я вірю в народну дипломатію. Коли ти бачиш хорошу людину з країни, про яку говорять, що вона вся погана, відбуваються зміни у свідомості. Взагалі раджу дивитися на світ власними очима і не вірити нікому і нічому, чого ви не бачили на власні очі. А особливо — національним телеканалам. Музика не лікує — вона пробуджує. Не можна розбудити людину, якщо вона не спить. А телебачення — то вічна колисанка.
Figaro:Чи бувають у вас виступи за кордоном? Чи плануються?
Григорій Вагапов: Виступи будуть там, де є байкери. А оскільки байкери є всюди, то будуть виступи і за кордоном. Шкода, що з Європи я на озброєння взяв тільки кілька слів "ку**а" і "холєра" — дуже допомагають. :)
Vega:Чи можна в Україні прожити тільки музикою, вам це вдається? Чи музика — не єдиний ваш заробіток?
Григорій Вагапов: Я нещодавно підбивав підсумки минулого року і зрозумів, що я витрачаю втричі більше, ніж заробляю. А різниця — я не знаю, звідки вона береться. Я так розумію, що мене підтримують мої товариші. Бо займатися виключно музикою в Україні — це суцільна благодійність. Але я впертий, і маю надію, що мені вдасться, можливо, трошки повернутися до журналістського досвіду. Навіть із цієї поїздки до Сибіру я привіз багато відео — хочу зробити документальний фільм.
Alia:Коли новий альбом?
Григорій Вагапов: Не знаю. Записали кілька пісень. Фінансової можливості продовжувати записи немає ніякої. Трошки розгублений, навіть думаю про те, щоб скасувати "Вперше Чую Фест" на Черкащині. Стомився робити за дешево абияк — хочеться робити добре. Шукаю варіанти.
Petro:Коли там "Вперше Чую Фест"? Як триває підготовка? На які кошти сьогодні живе фестиваль?
Григорій Вагапов: Серйозно подумую про те, щоб цього року взагалі його не проводити. Немає ні сил, ні ресурсів. А робити абияк не хочеться. Нині він заявлений на 19-21 серпня, але будуть зміни.
Vega:На яку пісню буде наступний кліп?
Григорій Вагапов: Мова може йти про перший кліп, а не наступний. Бо серйозно ми ще кліпів "Вперше чую" не робили. Хотілося б зняти його на пісню "Чоперок" — справжню байкерську історію, яка могла б стати легендою, тому що ця пісня вже стала міжнародним байкерським гімном. Ще хотілося б зробити кліп на пісню "Сузукі Бандіт 400" — саме як застереження для байкерів — не сідайте за кермо без екіпірування.
Vega:Повернення Кутєпова до гурту "на постійно" не планується? Чи будуть ще такі разові акції возз'єднання "Тетраколору" за певної нагоди — чи то квартирник, чи то день журналіста? До речі, квартирників там на обрії у планах нема?
Григорій Вагапов: З Богданом ми працюємо по його можливостям. Принаймні раз на рік — на День журналіста — ми точно граємо разом. Тому будь-які виступи і формати можливі, просто це не сплановано, а ситуативно.
Квартирники будуть — повідомлятиму окремо.
Gallina: Несколько лет назад вы писали обращение к лидеру ДДТ Юрию Шевчуку. Чем закончилась история, он откликнулся?
Григорій Вагапов: История закончилась тем, что мы выложили новую хорошую песню в интернет — "Сад". Шевчук не откликнулся. Выходить на него как-то по-личному, пока не хочется. Будет возможность — шепну.
Alia:Какие впечатления от съемок в клипе "Тартака" на песню "Жити"? Здорово вышло!
Григорій Вагапов: Хороша ідея — збирати багатьох талановитих людей в одному кліпі. Для мене цей кліп — ще й можливість перезнайомитися з творчою українською інтелігенцією.
Figaro:Байкерство — це хобі чи стиль життя, чи сценічний образ?
Григорій Вагапов: Це — моє життя. Такого не вигадаєш. І всі ці історії, які я розповідаю, — це справжнісінька правда, у тому їхня цінність. Мрію зняти серію новел про найколоритніших персонажів із байкерського руху.
Paulina:А чому припинилося ваше головування в клубі "Нічні птахи"? Як на сьогодні, ви б оцінили розвиток та розмах байкерського руху в Україні? А ставлення пересічних людей до байкерів — адекватне чи стереотипне? Дякую.
Григорій Вагапов: Я перестав буди президентом МС "Нічні птахи", бо зрозумів, що мотоклуби все ж таки роз'єднують людей, а музика об'єднує. Ми й далі дружимо з хлопцями, я виступатиму на їхньому фестивалі у перші вихідні серпня — "Дорога на Січ" у Черкасах. Дуже радий, що вони зрозуміли мій непростий вибір.
З кожним днем на вулицях наших міст все більше і більше мотоциклів і двоколісного транспорту взагалі, тому ми приречені на стрімкий розвиток мотокультури в Україні, і у нас для цього багато чого є. Навіть мої пісні-історії, як, наприклад, "Сузукі Бандіт 400", для людей, які вибирають свій перший мотоцикл, це конкретне застереження. Взагалі, я маю упередження проти спортивних і дорожніх мотоциклів: у наших реаліях єдиний більш-менш безпечний вид транспорту — це або "Ендуро", або "Чопер".
Ставлення пересічних людей до байкерів нехай лишається стереотипним, тому що це дає нам, байкерам, можливість більше спілкуватися один із одним, а не людьми ззовні. Людям це цікаво, і хто не боягуз, той завжди підійде і запитає — і йому дадуть нормальну відповідь.
Smilik: Григорію, ви часто порушуєте правила дорожнього руху? Тільки чесно:) Для вас сигнал світлофора — це рекомендація чи чітке правило, наказ?:) Буває сідати за руль "під мухою"?
Григорій Вагапов: Правила порушую постійно, регулярно і з задоволенням. Тому що мотоцикліст у місті має пам'ятати просту істину: ти можеш бути правим, але мертвим. Тому сигнал світлофора — це привід уважно подивитися на дорогу і їхати так, як вважаєш за потрібне.
З поліцією я не сварюся, бо не зупиняюся. :)
За кермом і за мікрофоном — не п'ю.
Lapa:Где круче и интереснее дороги — в России или тут?
Григорій Вагапов: У нас характерна особливість — те, що буквально через кожні два-три кілометри нове селище, місто чи якийсь хутір. У Росії — виїхав із міста, 800 кілометрів лісу і — наступне місто. Величезні простори. Буває так, що коли їдеш цілий день, то перетинаєш і часові пояси, і гори, і ріки. В Україні аж так розігнатися не можна. Тому я люблю Україну. А якість доріг у Росії — ідеальна. Майже як у нас. :)
Lapa:Когда при длительном путешествии на байке наступает самый критичный момент, и хочется повернуть назад?
Григорій Вагапов: П'ятий і шостий день — найскладніші у мандрівці. Втома накопичується, і в якийсь момент розумієш, що не отримуєш жодного задоволення від їзди на мотоциклі. Але допомагає дитяча присипка і хороший сон.
Fanni:Розкажіть, як починалося ваше музичне життя. Пам'ятаєте свій перший виступ? Ви маєте музичну освіту? Якби не музика, то чим би ви займалися?
Григорій Вагапов: Я закінчив музичну школу за класом скрипки. тільки недавно у мене з'явилася електроскрипка, і я відновлюю свої навички гри на цьому інструменті.
А мій перший виступ у якості співака був у Катеринопільському будинку культури — я співав Цоя.
Я би займався тільки мотоциклами тоді. І все одно став би музикантом, тільки пізніше і, можливо, не таким відомим. :)
Anastasia:Як говорять, у дитинстві все здається інакшим: дерева вищими, трава зеленішою, морозиво смачнішим… :) А які у вас найяскравіші спогади про дитинство? І яка правда з дорослого життя для вас у дитинстві стала найбільш вражаючою (сумніваюся, що правда про Діда Мороза)?:)
Григорій Вагапов: Пам'ятаю, як у дитинстві я у білій шубці впав у калюжу солярки, і мене діставали звідти. Це було на Мисі Шмідта — це крайня північна точка Радянського Союзу. Маю надію, наступного року туди доїхати на мотоциклі.
Nemo:Чи демонструють ваші діти бажання піти шляхом батька, займатися музикою? І чи бажали б ви для них долі артиста?
Григорій Вагапов: Мої діти зі мною грають на різних музичних інструментах, але, наприклад, доньку, якій 12 років, я не зміг "уламати" займатися музикою — вона займається танцями. А троє моїх хлопців — ще малі. Але байкер має вміти грати на гітарі хоча б одну пісню — "Чоперок", тому їх це не мине у будь-якому випадку. :) І, взагалі, я і троє синів — це вже мотоклуб.
Figaro: У вас у пісні співається, що кожному мрія пасує... Про що мрієте ви — в особистому плані та глобальному?
Григорій Вагапов: Мрію про мир. І в особистому житті, і стосовно всієї моєї країни. Більше не хочу воювати. Хочу жити. Довго і щасливо.
Надія Майна
Фото Інни Соколовської
Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред
Читать Главред в Telegram
Читать Главред в Facebook
