"Простимульовані" правоохоронці, або Про плюси живого спілкування з міліцією

Дивлюся на телеканалі "Еспресо" поліцейське реаліті "Патруль", а думки мої линуть у славетне місто Луганськ. Не дають мені спокою спогади з далеких 90-х, коли я тільки починав займатися підприємницькою діяльністю. Мій офіс знаходився на першому поверсі у двокімнатній квартирі звичайної п'ятиповерхової хрущовки. В той день мій приємний спокій чудового ранку порушив телефонний дзвінок секретарки, яка повідомила, що офіс наш відвідали погані хлопці і без нашого дозволу винесли звідти все, що можна було винести. Викликав міліцію. Чекати правоохоронців, за луганськими мірками, довелося відносно недовго — години три-чотири, хоча відстань до райвідділку хвилин 20-25 неспішним кроком. А далі почалося луганське документальне кіно про важкі будні співробітників міліції.

Перше, що я побачив, зайшовши в приміщення разом з операми — це купа битого скла і шклакоблок на підлозі, яким злочинці вибили шибку, щоб потрапити в приміщення.

Співробітники міліції хвилин 20 оглядали кімнати, після чого я почув від них, що вони не розуміють, як злочинці потрапили у зачинене приміщення. Показую їм на шлакоблок на підлозі і роблю сміливе припущення, що саме ним вибили шибку і через вікно зайшли у приміщення. Відповідь опера трохи здивувала:

— А ми думали, що то ваш, тому що нам сказали, що ви займаєтеся будівельними матеріалами.

В голові промайнула неприємна думка про те, що зволікання з приїздом міліції пов'язане саме з тим, що пробивали клієнта, себто, мене на предмет того, чим я дихаю. Вгамувавши емоції, з легкою посмішкою відповідаю:

— Я займаюся радіаторами чавунними, тому замість шлакоблоку тут мала б лежати опалювальна секція вагою 50 кг.

Запропонував оперу, поки він не знайшов, що відповісти на моє нахабне зауваження, вийти на подвір'я і подивитися на сліди, які злочинці мали б залишили біля розбитого вікна. Те, що відбулося далі, змусило б почервоніти їх колег з поліцейського реаліті.

Дійсно, на клумбі під вікном залишився чіткий відбиток ноги злочинця. Всі ми читали детективи та дивилися фільми про правильних "ментів". Я сподівався, що зараз пустять собаку по сліду, а з самого відбутку зроблять гіпсовий доказ щоб потім колоти ним ні, не горіхи, а злочинця на предмет скоєння ним злочину.

Опер на моїх очах своїми діями повністю зруйнував мої хибні уявлення про роботу криміналістів.

Поставивши свою ногу на відбиток ноги злочинця він сказав своєму колезі:

— Петя, пиши. Сорок третий размер.

Я лише встиг вичавити із себе пропозицію про те, що краще б було собаку пустити. Відповідь співробітника міліції була чітка і зрозуміла:

— Сериалов насмотрятся, а потом лезут с советами. У нас последняя собака лет пять, как загнулась. И вообще, искать мы, как будем — по-честному или по справедливости?

Я спочатку не зрозумів, про що мова. Мені швидко пояснили, що по-чесному — це будуть шукати заради пошуку, а по справедливості — це 50 на 50 від суми вкраденого. Як людина практична я погодився на другий варіант, але виключно щоб стимулювати сам процес пошуку злочинця.

Простимульовані пошуки тривали три дні і звелися до того, що всім місцевим бомжам надавали по нирках, але суттєвого результату це не принесло. На четвертий день простимульований, але злий опер прийшов до мене з пропозицією зачинити мого водія на добу і він там, у них, все підпише і компенсує мені. Я трохи зніяковів від такої сміливої версії слідства. Випивши з опером пару літрів квасу, ми знайшли компромісне рішення, а саме: я пишу відмову, тому що сума збитків мізерно мала, ну, там пара комп'ютерів, факсів і принтерів, то все дрібниці, а вони мені у майбутньому будуть допомагати у разі виникнення у мене будь-яких ускладнень.

Як показало життя — це дійсно був чудовий варіант. Ми навіть стали приятелювати. Я уявляю, якби на виклик приїхали сучасні поліціянти зі своїми колбами та комп'ютерами, аналізами повітря, детекторами та купою всього іншого, що змушує тремтіти злочинний світ від усвідомлення невідворотності покарання за скоєний злочин. Взяли б вони пробу грунту та повітря, впіймали б за добу злочинців, а який сенс? З ким би я тоді святкував День карного розшуку та День прокуратури? Ні, хлопці. Комп'ютери, комп'ютерами, а живе спілкування — це живе спілкування.

Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред