Истории солдат АТО. Охота на фазана, или Почему бойцы на Донбассе вооружены луками

— Слухай, а до нас ці приїхали, як їх к бісам, шамани, чи шо.

— Ничего себе!!! Шаманы? Кто это?

— Та індуські боги якісь, не пам'ятаю ім'я. Як їх звати?

— Да ну я не знаю! Как хоть они выглядят?

— Та звичайні такі. Молоді дівчата та хлопці. О, волонтери вони!

— Боги-волонтеры? Еще и индийские!!! Катастрофа! А вы никакой праздник накануне не отмечали? Может день рождения у кого был? Признавайтесь!

— Вони, в кого спина болить, зарядку показували!

— ))))) Йоги, что ли?

— Вони самі!!! Йоги. Там такі вправи складні, але дуже дієві. Я с хлопцями був, так допомогло! Тільки ця, філософія їхня дуже складна. "Му", чи "ме" кажуть довго так, та ще й очі заплющують.

— Ага, так вы в философию можете не вникать, берите, что вам подходит, и радуйтесь, если помогает)

— Так я так і роблю. Вони добрі такі, гідні люди, одружені навіть є серед них, але без діточок. Апарати якісь, напевно, приймають.

— Аппараты? Какие? Кофейные?)))

— Та ні. Ну ті, щоб не вагітніти.

— Понятно, — господи, только бы сдержаться, — препараты вы имеете ввиду?

— Їх, їх, чортяк.

— Провели бы работу с этими йогами-волонтерами, может они и детьми обзаведутся, или научите, в конце концов, лекцию им нашу, украинскую, устройте!

— Та я вже думав. Зроблю.

— Скажите лучше, как у вас там с едой? Всего хватает?

— Тю! Шо це за запитання? Якщо тушонка набридне, так ми фазанів їмо. Їх там розвелося...

— Клаасс! У вас там ресторан на передовой открыли?

— Нє, який там ресторан. Самі смачненьке добуваємо! Тільки стріляти в селі, де ми знаходимося, не можна. Там же мирні живуть, зброю не застосувуємо. З цим строго, не думайте.

— И как же вы из положения выходите? Живых едите?

— Ні. З лука стріляємо!

— Из какого еще лука?

— Поробили собі луки, стріли, наконечники сталеві з патронів та по посадках в Робін Гудів граємо. Ви собі не уяляєте. Ніякої дробі в м'ясі, стрілу витяг, ощипав та на вогонь. Смачно! Я ще плов з них варю. Хлопці дуже люблять.

— И я люблю. Знаете, на даче друзья такой вкусный варят.)

— Я вас запрошую на фазанів. Тільки пізніше, коли мир нарешті станеться.

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: Истории солдат АТО. Б…, х…, мать и ё...й кофе

...Йоги-волонтеры. А почему нет? Кто чем может, это уж точно. Жалко только, что в документах замечательного бойца значился его возраст — 45. А я подумала, что где-то шестьдесят. Хочу гитару послушать, вроде было у меня что-то на флешке. Да где же, вот, вот нашла. Можно представить, что совсем не дождь барабанит, не туман вокруг, не темень кромешная, а какие-то там кастаньеты, люди улыбающиеся, которым некуда и незачем спешить, запах кофе. И радости, что ли. Да. Запах радости. Он пока еще слишком издалека, но присутствует. Тебе тоже показалось? И мне...

P.S. Волонтер Анна Теряник из Днепропетровска практически с самого начала войны на Донбассе развозила раненых бойцов по госпиталям. За это время попутчиками Ани и ее друзей стали более тысячи человек, увидевших войну в лицо, а она записывала их разговоры в пути.

Хотите помочь Анне в эвакуации украинских военных из зоны АТО или других вопросах, обращайтесь на ее страницу в Facebook.

фото: popmech.ru

Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред