Чому інспектора Савкіна вигнали з поліції правильно

Черговий скандал в Україні знову спровокований віртуальним світом: пильні користувачі Facebook знайшли бронебійний компромат на одного з тих, кого прийнято вважати якщо не втіленням "воїнів світла", то джедаями — так точно. Департамент патрульної поліції України виявив порушення морально-етичних норм інспектором Олексієм Савкіним.

Під час Майдану цей уродженець Донбасу закликав "Беркут" розігнати активістів, називаючи їх бомжами. А згодом поширив у себе в Твіттері демотиватор, котрий ганьбить загиблого Сергія Нігояна. Відтоді минуло майже два роки, але гріхи минулого наздогнали молоду людину — патрульного Савкіна усунули, провадять службове розслідування, але навряд чи поновлять незалежно від результатів. Активна частина суспільства такі дії поліцейського керівництва схвалила.

Значно меншого розголосу набув інший прецедент: "Вконтакте" зберегла дописи користувача Ігрика Ткаченка, 21-річного юнака спортивної статури, котрий прямим текстом підтримував створення так званої "Новоросії", жонглював термінами "майдауни" і "бандери", ділився відкриттями на кшталт "Бандера Гитлеру очко лизал" і вважав своїм кумиром Володимира Путіна. Вийшовши з віртуального світу в реальний, Ігрик перетворився на Ігоря Ткаченка, новобранця одеської патрульної поліції. Перше, що він зробив, заступивши на службу — почав чистити свою сторінку, видаляючи фрази дворічної давнини.

Показово, що патрульні Савкін і Ткаченко писали свої українофобські пости, живучи в різних містах, але — будучи однолітками. Отже, висновок напрошується невтішний: сформовані ворожі погляди й переконання притаманні не лише консервативним пенсіонерам, старшим людям, котрі народилися в СРСР і хочуть його реставрації, сепаратистам та іншим, хто щедро підпадає під визначення "ватники". Виявляється, "ватна свідомість" не обмежується віком. А намір записатися до лав нової поліції не конфліктує з сталими переконаннями, що Путін та Росія — єдиний порятунок для України. Натомість в Європі всі — геї, а з американськими "піндосами" нам не по дорозі.

Подібні факти черговий раз підтверджують: тітушки з Антимайдану — зовсім не обдурене пропагандою криміналізоване бидло, а ідеологічно сформована спільнота. Принаймні, значна їхня частина. Нема гарантії, що Савкін, Ткаченко та інші їхні однолітки в революційні часи не брали участі у провокаціях, організованих регіоналами проти активістів.

Проте якби подібною чисткою лав усе обмежилося, історія швидко б перестала бути новиною. Але несподівано інцидент із Савкіним набув нового, зовсім несподіваного звучання. Його згадали у зв'язку зі скандалом значно більшого масштабу: призначенням на посаду першого заступника голови Національної поліції Василя Паскала. Зараз активісти та навіть частина депутатів-майданівців намагаються запобігти цьому. Нагадуючи та наводячи факти: пан Паскал був причетний до організованих провокацій проти учасників Студентського Майдану.

Отут і згадали всує звільненого інспектора Савкіна. Мовляв, за емоційний пост молодої, позбавленої орієнтирів людини дворічної давнини з поліції виганяють у 24 години. А тих, хто на час Революції Гідності мав реальну владу й користувався нею проти повстанців, переатестовують, залишають на керівних посадах чи навіть підвищують. Вчорашні слуги проросійського режиму тепер — презентаційні обличчя нових силових структур.

А Савкіна вже захищають… колеги! Серед патрульних є ті, хто пройшов Майдан, і вони наголошують: не треба переслідувати людину через наявність певних поглядів.

Тим більше, що за той час хлопець нібито все зрозумів, одумався, тепер стоїть на зовсім інших позиціях. Сам же "потерпілий" називає себе жертвою пропаганди, не розібрався в ситуації й за два роки з ним відбулася трансформація. Звичайно ж, в проукраїнському напрямі.

Захищаючи інспектора Савкіна та подібних до нього, толерантні громадяни загалом мають рацію. Адже обструкція за висловлювання дворічної давнини виглядає чистої води переслідуванням за право мати іншу думку та не такі, як у тебе, погляди. Майдан стояв передусім за це — за право громадян бути собою, мати всі громадянські права й свободи та вільно, без ризику поплатитися за це, користуватися ними.

Давайте погодимося, хай би як сумно це звучало: "ватники" мають право бути "ватниками". Це, якщо хочете, їхня соціальна та суспільна орієнтація. Але в такому разі, маючи та відстоюючи такі погляди, вони повинні забути про державну службу.

Передусім це стосується армії та поліції, а також — вищих ешелонів влади. Наприклад, проблема Дмитра Табачника була в його відверто проросійських поглядах. Ось чому особа з такими переконаннями може бути ректором приватного ліцею, та аж ніяк не міністром освіти України. Комуністи та екс-регіонали мають право вести власний бізнес і створювати громадські організації — але права обиратися та бути обраним у будь-які органи влади вони себе позбавили підривною діяльністю проти України. Адепт "Новоросії" не має права служити в армії та командувати не те що ротою, а й взводом. А Савкіну та подібним до нього варто закрити шлях до лав силових структур попри запевнення в тому, що їхні українофобські погляди — в минулому. Таке минуло не робить честі.

фото: Facebook Артема Шевченко

Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред