Блокада ОРДЛО: державницька справа чи імітація діяльності

8 лютого два десятки бійців 16-го батальйону 58-ї бригаду ЗСУ вирішили провести відпустку в Бахмуті. Військовослужбовці публічною заявою підтримали учасників економічної блокади окремий районів Донецької та Луганської областей і долучилися до активістів, ветеранів АТО і політиків, котрі взяли під контроль залізничну колію ще 2 лютого. Раніше, 29 січня, ветерани заблокували колію Луганськ — Попасна, зупинивши рух дванадцяти поїздів.

Ініціатори та безпосередні учасники блокади вимагають на офіційному рівні припинити будь-які економічні відносини, а простіше кажучи — торгівлю з окупованими територіями. У відповідь заступник міністра з питань окупованих територій Георгій Тука заявив, що блокувальники порушують закон. Біля міста Часів Яр поліція навіть намагалася силою розігнати блокпости, чим викликала хвилю обурень у соцмережах. Правоохоронців негайно охрестили "тітушками", таким чином позбавивши їхні дії легітимності де-факто.

Станом на момент написання цього тексту всі лишаються при своєму. Влада блокаду засуджує, Facebook підтримує, залізниця перекрита, а бійців відкликали з відпустки та повернули на передову для виконання бойових завдань. Єдина помітна й навіть відчутна користь від блокади — нарешті вголос озвучено питання, на які ще від часу трагедії під Іловайськом, тобто з серпня 2014 року, треба дати відповідь на найвищому державному рівні.

Політик Мустафа Найєм переконаний: ця війна і, відповідно, торгівля з ОРДЛО вигідна передусім владі і особисто голові держави. Перекриття транспортних артерій закриє шлях не лише офіційній торгівлі, а й контрабанді. З цих потоків живляться колеги пана Наєма, і відсоток "засилають" аж у Адміністрацію президента. Цим пояснюються всі розмови в форматі "там теж наші люди, підприємства працюють легально, без донецького вугілля матимемо проблеми по всій країні". Аналогічну думку щодня розганяє Facebook, де Порошенка давно називають "баригою" і вже винесли вирок з побажанням не долетіти до Ростова, на відміну від свого попередника.

У всьому цьому є одне величезне "але": наприкінці серпня 2014 року на українську територію вторглися регулярні військові підрозділи російської армії, котрі переважали й дотепер переважають числом. Громадяни мають право як завгодно ставитися до голови своєї держави, проте слід визнати: війна розпочата не наказом Головнокомандувача. Її успішне завершення залежить не від військових талантів Петра Олексійовича, яких у нього, до речі, як і в інших українських президентів, нема. Сьогодні політики, експерти, аналітики і громадські активісти досягли єдності в одному: розуміють, що спершу треба забрати з ОРДЛО російські війська, а потім за кілька тижнів взяти під контроль територію і відновити державний кордон.

В іншому разі все лишиться, як є. Давайте дивитися на проблему ширше — статки, задекларовані торік українськими можновладцями, зароблені не тепер. Згаданий всує Порошенко збагатився задовго до початку війни, як і переважна більшість нинішніх доларових мільйонерів. Панові Найєму та його однодумцям варто було б виконати складну, але корисну роботу і виявити, по прізвищах, хто і як піднявся саме на торгівлі з ОРДЛО, передусім — контрабандній. Так активісти можуть отримати список тих, проти кого насправді ведуть боротьбу і по кому блокада вдарить найсильніше. Без цього викриття подібні заяви — лише популізм і демагогія.

Сказане вище зовсім не відбілює керівництво держави. Очевидна нестиковка слова з ділом кидається у вічі вже при згадці Міністерства з питань окупованих територій, створене в квітні 2016 року. Бо маємо міністерство, офіційну державну установу, проте не маємо власне окупованих територій. Є згадане вище ОРДЛО, проте нема міністерства з питань ОРДЛО. Більше того: існує законопроект "Про тимчасово окуповану територію", який у разі прийняття нарешті розставить всі крапки над "і" й позбавить хоча б це питання подвійних стандартів та спекуляцій. Але на офіційному сайті Міністерства розміщена інформація про те, що, цитата, "законопроект в поточній його редакції не може вважатись таким, що забезпечить вирішення довгострокових проблем, які виникли у зв'язку з збройною агресією".. Це спільні висновки Ради Європи та благодійного фонду "Право на захист". Публікуючи їх, Міністерство фактично нівелює власну роботу й конфліктує саме з собою. Ставлячи під сумнів доцільність власного існування й опиняючись у маргінальному статусі, аналогічному до Міністерства інформаційної політики. Справді, який сенс у Міністерстві з питань окупованих територій, якщо ці території неможливо назвати окупованими…

І знову повертаємось до блокувальників. Так, вони прямо вимагають у влади визначитися, чи можна торгувати з окупантами й колаборантами. Але враховуючи довжину лінії розмежування — чотири сотні кілометрів! — правильним кроком було б перекрити не лише залізницю, а й інші контрабандні шляхи. Не секрет, що товари в ОРДЛО перевозять малими партіями через блокпости на дорогах, не кажучи вже про невідомі широкому загалу потаємні стежки. Якщо вже робити, то робити так, аби на всіх ділянках уздовж всіх чотирьох сотень кілометрів миша не могла проскочити, а комар — пролетіти.

Проте з потоками контрабанди неможливо боротися й там, де державний кордон контролюється й, як кажуть, на замку. До речі, її так само "кришують" діючі політики, й робили це завжди. Про це журналісти й активісти кажуть давно й уголос. Тож блокада як у цілому правильний та доцільний крок з огляду на це виглядає імітацією бурхливої діяльності на фоні впертого небажання влади назвати речі своїми іменами. Зокрема, визнати ОРДЛО окупованими територіями й тим самим вивести заборону економічної діяльності на них у правове поле.

Фото: realist.online

Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред