На сайте "Главред" состоялся чат, посвященный итогам уходящего 2015 года в сфере национальной безопасности и обороны, с военным экспертом, бывшим заместителем начальника Генштаба ВСУ, кандидатом военных наук, доктором технических наук, профессором Игорем Романенко. Общаясь с читателями, он рассказал, почему не имели успеха Минские соглашения, с чем связаны ключевые ошибки Генерального штаба ВСУ в этом году, как за годы войны России против Украины изменилось оснащение и подготовка украинской армии, и проигрывает ли она по этим параметрам армии боевиков, а также сколько лет уйдет на урегулирование ситуации на Донбассе и возвращение Крыма в состав Украины.
Представляем стенограмму чата с Игорем Романенко.
Bonapart:Периодически звучит мнение о том, что власть сознательно уничтожает добровольческое движение в Украине и наиболее идейных патриотичных думающих и задающих "неудобные вопросы" воинов. На ваш взгляд, насколько это мнение соответствует действительности? Ведь, в принципе, вполне можно предположить, что таких людей власть будет просто бояться...
Игорь Романенко:Соглашусь с Вами в той части, что такие люди для власти являются неудобными. Они борются за проведение реформ, за решение актуальных вопросов. Однако надо иметь в виду, что большинство добровольческих подразделений на текущий момент вошли в структуры сектора безопасности. С оставшимися ведутся переговоры, властью предпринимается попытка привести в соответствие законам, если хотите — легализовать, любые подразделения, которые имеют оружие и которые находятся на территории государства. Поэтому стоит вопрос о нахождении компромисса в условиях ведения государством войны между двумя этими направлениями.
semen_senia:В своих заявлениях российское руководство часто обращается к риторике относительно ядерного оружия — зачем? Это просто "игра мускулами" и запугивание на словах? Или они настолько сумасшедшие, что могут прибегнуть к этому оружию?
Игорь Романенко:Тема ядерного оружия неоднократно звучала из уст российского руководства. Особенно она активизировалось во время событий в Украине и Сирии. Теоретически была возможность использования Россией хотя бы тактического ядерного оружия, и она не исключается в настоящее время. Однако считаю, что практически это маловероятно, и это действительно в большей степени "игра мускулами".
Terenko_S.:Наскільки слухняними сьогодні є лідери ЛНР і "ДНР" (террористическая организация. - ред.) для російського керівництва? Чи відомо вам про протиріччя, які виникають між Кремлем та бойовиками, якщо так — у чому саме вони полягають? І наскільки єдині лави сепаратистів, чи мають місце внутрішні протиріччя, боротьба за владу в "республіках" тощо?
Игорь Романенко:Протиріччя між керівництвом так званих "республік" і російським керівництвом були, є і будуть залишатися у зв'язку з тим, що історично така доля у всіх маріонеток. Прикладом є доля відомих ватажків Стрєлкова, Безлера та багатьох інших, на черзі — Захарченко та Плотницький. І питання не стільки в тому, що виникають протиріччя під час ведення бойових дій, а питання в тому (теоретично і практично), що така доля найманців, колабораціоністів та ренегатів у будь-якій країні.
Terenko_S.:Донбас і Сирія та військові конфлікти на цих територіях, — чи не є це суто спробою з'ясовування стосунків Росії та Заходу чужими руками, ціною втрат, руйнувань, життів інших країн, на території інших держав?
Игорь Романенко:Безумовно, на території і Донбасу, і Сирії з'ясовуються стосунки між Росією та Заходом. Але, на жаль, крім того, також вирішується питання незалежності України. На мій погляд, це пріоритет для громадян, для народу України, і треба його відстоювати, не зважаючи на взаємовідносини між "сильними світу цього".
semen_senia:Игорь Александрович, такой к Вам вопрос. Буквально на днях ЕС принял окончательное решение о том, что продлевает санкции против России еще на полгода, вчера США также расширили свои санкции против РФ в связи с событиями на Донбассе... По вашим оценкам, насколько существенный сдерживающий эффект оказывают на Россию санкции западных стран, если она не только никак не угомонится на востоке Украины, но и уперто участвует в военной кампании в Сирии? Спасибо за ответ.
Игорь Романенко:Оценка санкций против России в связи с событиями в Украине достаточно важна. К сожалению, санкции не являются настолько эффективными, как хотелось бы, и как было необходимо для государства Украина. И это является одной из причин, почему Россия не только не выходит из конфликта с Украиной, но и начала принимать участие в новом конфликте — в Сирии. Однако, в первую очередь, она это делает потому, что на текущий момент Путин больше проиграл, чем получил от войны в Украине. А благодаря участию в конфликте в Сирии ему удалось выйти на диалог с руководством Америки и Европы, благодаря этому он сделал прорыв в международной изоляции России.
Pavlo:Пане Ігоре, вчора тристороння контактна група домовилася про режим тиші, починаючи з 00.00 в ніч з 22 на 23 грудня 2015 року. Думаєте ця домовленість про припинення вогню буде суттєво відрізнятися від усіх попередніх, і бойовики справді припинять стріляти?
Игорь Романенко:Дійсно, бойовики неодноразово порушували режим тиші. Однак є стан втоми від ведення війни і з їхнього боку, тому вважаю, що вони будуть намагатися провести свята більш-менш спокійно.
Katt:Чи існують в арсеналіЄвросоюзу чи США такі засоби, які здатні змусити Росію припинити війну на Донбасі швидко й остаточно й повернути Крим? Що це за засоби?
Игорь Романенко:Ситуація з Кримом, на мій погляд, є більш складною, аніж ситуація з Донбасом. І тому потребує більшого часу. Одним із засобів прискорення, на мій погляд, є всебічна блокада Криму, а з іншого боку — перехід до більш ефективних засобів тиску на Росію, якими можуть бути її відключення від світової фінансової системи, призупинення надання права користуватися технологіями видобутку нафти і газу в арктичних умовах, перехід до її повної економічної ізоляції тощо.
Prokop:Поделитесь вашей оценкой деятельности Генштаба в этом году: какие ошибки им были допущены, всегда ли своевременно он принимал необходимые решения, какие его решения или действия лично у вас вызывают вопросы?
Игорь Романенко:Вопрос повышения эффективности работы Генерального штаба не только в этом году, а в принципе, продолжает быть актуальным. Одной из причин ошибок, которые имели место в организации проведения и обеспечения боевых действий, является незавершенность реформирования структуры Министерства обороны и Генштаба. Определение новых функций, их размежевание в соответствии со стандартами НАТО, опытом ведения войны в Украине и локальных войн в мире. И пока не будет решен этот вопрос, а также вопрос кадрового обновления структур управления Вооруженными Силами во всех звеньях, в первую очередь — в оперативном и стратегическом, можно ожидать издержек в управлении ВСУ.
Prokop:Игорь Александрович, как бы вы на сегодня оценили уровень подготовки и оснащенности тех, кто сейчас воюет на Донбассе против украинской армии и добровольцев? Сильно ли украинская сторона по украинским параметрам проигрывает им сейчас?
Игорь Романенко:Что касается подготовки и оснащенности ВСУ ныне, то они существенно улучшились, и благодаря этому удалось стабилизировать линию соприкосновения с противником, что, в свою очередь, обеспечивает проведение дальнейшего реформирования не только в государстве, но и в самих ВС и других структурах сектора безопасности и обороны.
Противоположная воюющая сторона на Донбассе представляет собой сложный конгломерат непосредственно соединений и структур Вооруженных сил России, отрядов сепаратистов, а также большого количества наемников со всего мира и, конечно же, в первую очередь, из России. Количество российских войск, которые размещены в тыловых районах группировок сепаратистов, а также на руководящих постах (генералы и офицеры российских вооруженных сил, ФСБ) составляют, по последним данным, до 8 тысяч военнослужащих. В незаконных военизированных формированиях сепаратистов насчитывается до 36 тысяч. И, в целом, количество военнослужащих со стороны противника колеблется от 40 до 45 тысяч в зависимости от поставленных задач.
По оценкам международных и отечественных специалистов, ВСУ и структуры сектора безопасности Украины воюют с одной из самых современных, обученных и оснащенных вооруженных сил мира — Вооруженными силами России и их наймитами. Большинство вооружений противника — это оружие ХХІ века. Своими вооруженными силами Путин занимался на протяжении всего времени с момента образования России. В связи с этим противник по-прежнему представляет собой серьезную угрозу.
Что касается вооружений во время ведения боевых действий, то россиянами преследуются две задачи: испытание новых вооружений в войне против Украины, а теперь уже — и на Ближнем Востоке, а также утилизация старых видов оружия (процесс утилизации представляет собой серьезные финансовые затраты на территории своего государства; это то, чем мирная Украина занималась на протяжении всего периода независимости).
Со стороны Украины сейчас уже действуют обновленные Вооруженные силы и структуры сектора безопасности и обороны Украины, которые в ускоренном порядке получают от военно-промышленного комплекса государства приведенное в состояние боеготовности и модернизированное вооружение советских времен, а также новые виды вооружения, многие из которых имеют мировой уровень, однако требуют больших финансовых затрат и времени. ВСУ за годы войны прошли серьезную школу ведения боевых действий, а также за последний год — интенсивно и глубоко осваивают подготовку с учетом требований и стандартов НАТО и опыта других локальных войн. Осуществляется всестороннее финансирование процессов подготовки и обеспечения. Все это в целом дает возможность менять соотношение сил и уровень боевого потенциала между Украиной и Россией, хотя оно на текущий момент в полной мере не может удовлетворять украинскую сторону. Идет тяжелая и интенсивная работа в этом направлении.
Mitia:Как вы считаете, через какой период времени станут возможными вновь добрососедские отношения между Россией и Украиной?
Игорь Романенко:Я думаю, что в перспективе, безусловно, произойдет изменение к лучшему между двумя государствами и народами. Однако это зависит, в первую очередь, от изменения руководства России, которое, я надеюсь, приведет к улучшению ситуации во всем спектре взаимоотношений между нашими народами и государствами. Оптимистичный прогноз по времени — пять лет, пессимистичный — больше.
Anatoliy:В чому була головна проблема Мінських угод, чому вони так і не змогли спрацювати повною мірою? Чи було від самого початку зрозуміло, що результат не потішить?
Игорь Романенко:Концептуальной проблемой эффективности Минских соглашений, на мой взгляд, является то, что них отсутствует участие руководства развитых государств мира, к примеру, США и европейских государств.
Nemo:Игорь Александрович, каков Ваш прогноз по вероятному развитию ситуации на Донбассе на следующий год? Что, по-вашему, ждет этот регион — туда вернется мир, или конфликт будет заморожен на десятилетия, или бои так и будут продолжаться?
Игорь Романенко:В перспективе события на Донбассе могут развиваться по двум вариантам. Первый — многотрудное продвижение по пунктам соглашения Минска-2 и выход на приемлемую компромиссную ситуацию между сторонами. Или же — второй — срыв и отказ от соглашений и выход на новый формат работы вплоть до военного сценария, близкого к хорватскому.
Прапор Валерий:Скажіть, будь ласка, чому в 2014 році з такою легкістю був втрачений Крим? Адже тоді там перебували українські частини. Чим керувалася тодішня перехідна влада?
Игорь Романенко:Причинами утраты Крыма является стратегическая основательная и долговременная подготовка к этому России и несостоятельное руководство действиями со стороны Украины в ходе переходного периода во власти. Этим определено неэффективное использование ВС и структур безопасности и обороны, как в Крыму, так и на прилегающих территориях Украины. Кроме того, имело место такое тяжелое явление для государства, как коллаборационизм не только в силовых структурах Крыма, но и во всех ветвях крымской власти: законодательной, исполнительной, судебной.
Pangelina:Чи здатна Україна розробити стратегічний безпілотник, аналогічний американським, ПТУРС, аналогічний Javelin?
Игорь Романенко:Соответствующие структуры ВПК Украины в ускоренном порядке занимаются решением указанных Вами вопросов. Но пока это делается для вооружений тактического и оперативного уровня.
Pangelina:На вашу думку, окрім ядерної зброї, яке озброєння є найбільш перспективним зараз?
Игорь Романенко:В першу чергу, це високоточна зброя, прикладом якої можуть бути розвідувальні ударні комплекси.
Pangelina:Зараз Путін начебто каже, що загроза від ПРО у Європі переважає загрозу, яку становлять її балістичні ракети для Америки. Чи дійсно це так? Чи не видається вам, що конфлікт на сході України дає час ЄС, Америці перегрупуватися та відновити свої можливості у потенційному протистоянні з Росією?
Игорь Романенко:На даний момент можливості засобів нападу перевищують можливості засобів оборони, тому заздалегідь відомо, що засоби протиракетної оборони НАТО в Європі принципово не вирішать питання протидії стратегічному ракетному озброєнню Росії. Вони тільки спроможні зменшити її ефктивність.
Pangelina:Туреччина збила літак Росії. Туреччина є членом НАТО. На вашу думку, чи спрацює та сама 5-та стаття Статуту НАТО про колективний захист? Тобто наскільки зараз НАТО готове відстоювати кожного зісвоїх членів у випадку агресії проти одного з її членів? Наскільки висока мобільність та оперативність НАТО? Чи є у НАТО плани на випадок негативного розвитку подій?
Игорь Романенко:На прикладі Туреччини ми можемо бачити, як працює вказана Вами стаття СтатутуНАТО в конкретній ситуації. Всі країни Альянсу підтримали Туреччину в цьому конфлікті не тільки інформаційно, а й заходами щодо підсилення воєнного потенціалу Туреччини. Для цього з різних країн у Туреччину передислоковують озброєння та війська, в першу чергу, засоби ППО, розвідки, авіації та воєнно-морських сил. Але з іншого боку, керівництво НАТО не зацівлене в тому, щоб цей конфлікт переріс у безпосереднє військове протистояння між Росією та НАТО.
Cfyz:Сможете прокомментировать события в Коминтерново? Почему такое произошло, когда журналисты информировали за три дня командование ВСУ о наличии там ДРГ сепаратистов? Безответственность или трусость командования группы "М"? И что теперь?
Игорь Романенко:Думаю, не стоит быть такими категоричными в оценке событий вокруг Коминтерново. Даже по открытым СМИ Вы имели возможность наблюдать, что перед этими событиями ВСУ заняли несколько населенных пунктов "серой зоны". Поэтому можно отметить, что и дальше идет процесс ведения "гибридной войны" с обеих сторон.
Pangelina:Досить часто зараз у ЗМІ можна прочитати про варіанти розвитку подій у випадку прямого протистояння НАТО та Росії. На вашу думку, чи є зараз перевага у одного з потенційних супротивників?
Игорь Романенко:На даний момент продовжується з'ясовування стосунків, у тому числі військових, між НАТО та Росією. Ініціатива належить Путіну, але ефективність дій Росії під час вирішення поставлених перед нею цілей поки що низька.
Pangelina:Росія подовжує екслуатаційний термін для своїх балістичних ракет попри те, що вони вже давно повинні бути виведені з експлуатації. То чим це загрожує світу та самій Росії?
Игорь Романенко:Дійсно, є велика небезпека в простроченому терміні дії балістичних ракет Росії. І це питання є одним із ключових в перемовинах між США та Росією щодо ядерної безпеки у світі.
Pangelina:На вашу думку, наскільки ймовірне зіткнення між Китаєм та Росією з огляду на те, що ще півтора століття тому деякі території Росії належали Китаю?
Игорь Романенко:На мій погляд, серйозне загострення стосунків між Росією та Китаєм — це справа часу. І це буде відбуватися швидше, якщо, з одного боку, прискорюватимуться темпи нарощування економічної та військової потужності Китаю, а з іншого — уповільнюватимуться темпи цих показників у Росії.
Pangelina:Як ви оцінюєте стан ВСУ зараз, наприкінці 2015 року?
Игорь Романенко:Набагато кращий, аніж був на початку війни. Це і дозволило стабілізувати ситуацію на Донбасі, але ще не дозволяє звільнити окуповані території.
Pangelina:Що мав на увазі Кравчук, коли казав, що у 1992 році була стрілянина між кораблями України та Росії? Чому про ці події практично ніхто нічого не розказує?
Игорь Романенко:Стрілянина між кораблями була пов'язана з питанням розподілу Чорноморського Флоту Радянського Союзу. І в "найкращих традиціях Радянського Союзу" інформація з цього приводу закрита.
Cfyz:В Україні були видатні полководці, які з успіхом воювали в роки Другої світової війни. Це такі полководці, як генерал армії Ватутін, який із успіхом бив Манштейна під Києвом, визволяв Київ. Це генерал армії Черняховський, який командував Прибалтійським фронтом. Це заслужені полководці, які по праву заслужили звання генерала арміїї. А ось в Україні сучасній звання генерала армії носить Хорошковський і Захарченко, і Литвин — всього 23 генерали армії в Україні. Вам не здається, що це звання невілювалося і стало як "весільний генерал"? Не секрет, що за часів Кучми, Ющенко та Януковича звання генерала треба було купити за гроші. Збройних сил нема, а 23 генерала армії — є. І як вам в компанії з генералом армії Хорошковьким? Чому президент Порошенко не позбавляє колишнього міністра МВС Захарченка звання генерала армії? Йому треба про це нагадати? Вам не здається, що це не просто нісенітниця, а взагалі — злочин? Чому не позбавляють цього звання того, хто носить його незаслужено? Все сплачено? Вам не здається, що такого високого військового звання не повинно бути в ЗСУ? Нема таких видатних полководців для такого високого генеральського звання.
Игорь Романенко:В цілому моя думка з приводу проблеми, про яку Ви говорите, близька до Вашої. Вважаю, тут треба рішуче навести лад. І це стосується не тільки посадових осіб, які незаслужено отримали це звання, але й тих справжнів генералів, яких народжує боротьба українського народу, ЗСУ, інших силових структур за незалежність своєї країни. На жаль, питання присвоєння високих військових звань великою мірою заполітизоване, мало кон'юнктурний особистий підтекст та корупційну складову. Війна та громадський контроль над цим питанням кардинально змінюють ситуацію. Вважаю, що нові генерали тактичної і оперативної ланки підтвердили об'єктивність отримання цього звання результатами виконання конкретних бойових задач, а іноді і втратою самого життя.
Kuzia:ПанеІгоре! Які сили в Росії сьогодні найбільше зацікавлені у продовженні війни в Україні, а які, навпаки, найбільше чинять спротив (не з любові до України та справедливості, а, можливо, з особистих причин, через фінансові втрати в результаті санкцій, тощо)?
Игорь Романенко:Це безпосереднє оточення Путіна, яке заробляє великі кошти на війні в Україні.
Lidiia:Как вы думаете, какие последствия может иметь морская блокада Крыма? Думаете, нет риска, что Путин совсем психанет и станет больше закручивать гайки активистам в Крыму, станет отыгрываться на крымских татарах, давя и социально, и экономически, и психологически? Да и вообще, реально ли крымским татарам организовать и удерживать морскую блокаду?
Игорь Романенко:Всестороння блокада Крыма — один из путей его освобождения в совокупности с другими мерами. К сожалению, в этой борьбе очень сложно жить и действовать настоящим сторонникам Украины. Но борьба есть борьба.
ostap_g.:Як гадаєте, чи стане лише Крим принциповим питанням для Заходу, заради якого він продовжуватиме тиснути на Росію, навіть якщо ситуація на Донбасі буде врегульована, чи Крим "подарують"?
Игорь Романенко:Крым был и останется одним из центральных вопросов, поскольку Россия, аннексировав его, нарушила международную стабильность, статус-кво.
Yuriy_V.:Г-н Романенко, на ваш взгляд, была ли у украинского руководства возможность завершить войну на Донбассе в этом году, но ею не воспользовались? Что считаете наибольшими просчетами власти и командования, которые не дали прекратить войну?
Игорь Романенко:У Украины еще недостаточно сил для решения этого вопроса. Союзники оказывают неэффективную помощь. Россия пока представляет достаточную угрозу.
Vasyl:Чи правда, що на врегулювання ситуації в Україні та подолання кризи можуть піти десятиліття?
Игорь Романенко:Для вирішення найближчих задач потрібно до п'яти років. Принципово питання буде вирішуватися і на Донбасі, і в Криму десятиріччями.
Andrew Yashchuk:Периодически звучит мнение о том, что Донбасс не стоит тех жертв, которые Украина платит за него, что его стоит "отпустить в свободное плавание". Даже Кравчук как-то сказал, что "мы должны отрезать эту территорию на время". Как вы относитесь к такой точке зрения?
Игорь Романенко:Если сдать Донбасс, как и Крым, то враг будет продвигаться дальше. И это принципиально недопустимо.
Andrew Yashchuk:Чому ніяк не можуть створити союз країн без Росії? А саме — прибалтійські країни, Білорусь, Польща, Україна, Туреччина і т.д. Такий собі захисний пояс навколо РФ.
Игорь Романенко:Эта тема исторически не нова. В последний раз она поднималась в прошлом веке. Вопрос о формировании союза государств "от моря до моря" — от Балтийского до Черного — поднимала Польша, и не только. У Украины есть в этом заинтересованность, ведется определенная дипломатическая работа.
Andrew Yashchuk:За рахунок чого Україну змусили відмовитися від атомної зброї? Чому одним можна, а іншим — зась? Тобто чому багаті країни не дозволяють біднішим мати в себе атомні бомби? Здається, що в реальності ніхто не буде скидати на когосьатомну бомбу, тут треба терористів остерігатися — вони якраз і можуть шарахнути мініатомною бомбочкою!
Игорь Романенко:Отказ Украины от ядерного оружия произошел в виду небывалого давления со стороны развитых западных стран, в первую очередь, Америки, а также России. А кроме того, в виду слабости тогдашнего руководства Украины. Считаю, что за Украиной должно оставаться право (ситуация с Крымом и Донбассом это подтверждает) иметь эффективное современное вооружение, позволяющее отстаивать суверенитет государства, в том числе ядерное.
Andrew Yashchuk:Здається мені, що ЄС із Америкою всерйоз не тиснуть на Росію в українському питанні, інакше б ми спільно з ними не тільки повернули Крим і Донбас, але й змусили б росіян поважати міжнародне право. Чи бояться "мавпи з ядерною бомбою"?
Игорь Романенко:Не зважаючи на допомогу Україні з боку розвинутих держав, в першу чергу, США, вони не збираються застосовувати свою військову силу для відстоювання інтересів України. У зв'язку з цим нам чітко треба розуміти, що захист незалежності нашої держави — це, в першу чергу, справа громадян нашої держави.
Andrew Yashchuk:Може, варто тимчасово військовим взяти владу до своїх рук й навести лад в Україні?
Игорь Романенко:Це крайній варіант змін, досвід якого у світі історично є малоефективним.
Andrew Yashchuk:Чому б не спробувати "гібридну війну" проти Росії на тій території, де є багато українців, і не спробувати оголосити там "народну республіку" й попроситися назад до складу України?
Игорь Романенко:Принципово з Вами згоден. Але в України для цього поки недостатньо сил, а також це потребує дуже "тонкого" управління цим процесом, на що треба наважитися державному керівництву.
Andrew Yashchuk:Чому не можна виграти війну на Донбасі проти Росії партизанськими методами? Від терактів на нашій території менше людей гине, аніж на фронті за майже два роки. Хоча, звісно, шукати й ловити терористів на нашій землі потрібно!
Игорь Романенко:Від партизанської форми боротьби Україна не відмовляється в цій "гібридній війні", і це потребує подальшого вдосконалення.
Denys:Вот вы даете свой анализ ситуации в АТО, а часто ли вы сами там бываете, видели ли вы собственными глазами то, о чем говорите?
Игорь Романенко:Может быть, не так часто, как хотелось бы. Но я не стал бы об этом говорить, если бы не видел.
Denys:Назовите главные, на ваш взгляд причины, которые сегодня не позволяют завершить эту войну? Только ли дело в России?
Игорь Романенко:Не только. Дело еще в недостаточно сильной позиции Украины и малоэффективной помощи Запада.
Надежда Майная
Фото Владислава Мусиенко
Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред
Читать Главред в Telegram
Читать Главред в Facebook
