Адмірал запасу Ігор Кабаненко: апетити Росії щодо України не зменшилися

На сайті"Главред"відбувся чат із адміралом запасу ВМС України, першим заступником начальника Генерального штабу ВСУ у 2012-2013 роках, екс-заступником міністра оборони України Ігорем Кабаненком. Спілкуючись із читачами, він розповів, у якому стані сьогодні перебувають Військово-морські сили України, яка ймовірність атаки з моря, і чи в змозі Україна її відбити в разі нападу на Маріуполь, яких сюрпризів чекати від спроб бойовиків створити власну "флотилію", навіщо Росія перекинула під Маріуполь морпіхів, на що РФ сьогодні перетворює Крим, а також за якої умови півострів повернеться до складу України.

Подаємо стенограму чату з Ігорем Кабаненком.

Bonapart:Ваше ставлення до ідеї вступу України до НАТОтаініціативи щодо розриву дипломатичних відносин з РФ?

Ігор Кабаненко: Колективна безпека в рамках НАТО — найкращий спосіб забезпечення національної безпеки нашої держави.

Розрив дипломатичних відносин з РФ — це політична констатація реальної ситуації.

dim-dim:Уже можно сбиться со счету, сколько раз украинско-российскую границу пересекали "гумконвои" из России, сколько раз перебрасывались на оккупированную часть Донбасса вооружения, техника, военные и т.д. Скажите откровенно, есть ли способы препятствовать этим "порциям помощи" террористам? Или мы можем только наблюдать за процессом, как это происходит сейчас?

Ігор Кабаненко: Звичайно, способи протидії існують. Але рамки Мінських домовленостей обмежують їх.

Petro:Наскільки суттєво зменшилися апетити Кремля щодо України від початку війни?

Ігор Кабаненко: Заяви військово-політичного керівництва Росії свідчать про те, що ці апетити не зменшилися.

Petro:Як ви вважаєте, чи можливі спроби розширити територію, підконтрольну "ДНР" (террористическая организация. - ред.) та ЛНР, з боку російсько-терористичних угруповань? Якщо так, то за якими напрямками вони можуть намагатися просунутися?

Ігор Кабаненко: Такі спроби можливі за різними напрямками. Насамперед, у районі Донецька та Маріуполя.

Yuriy_V.:Чи є передумови вважати, що Путін може відступитися від Донбасу, лишити його у спокої? І якщо це станеться, чи буде питання Криму принциповим для Заходу, аби продовжувати санкції проти Росії та чинити тиск на Кремль?

Ігор Кабаненко: Остання інформація, зокрема, дані, опубліковані в газеті Bild, свідчать про те, що Росія серйозно розцінює свою присутність на Донбасі і не збирається від неї відмовлятися. Скоріше за все, санкції Заходу будуть продовжені, як і політико-дипломатичні зусилля щодо припинення конфлікту.

Yuriy_V.:Чи була в українського керівництва можливість закінчити війну на Донбасі, але її не використали? Що вважаєте найбільшими прорахунками нашої влади та командування, які стали на заваді швидкому припиненню війни?

Ігор Кабаненко: Основними оперативно-тактичними рисами цієї війни є швидкість, маневр і підготоване середовище. Тобто загрози в рамках цього протиборства активізуються дуже швидко, впливають ефективно, особливо на початковій стадії. Саме тому важливою є початкова стадія активації "гібридних" загроз та адекватна реакція на них із метою локалізації, нейтралізації і ліквідації. Кажучи простою мовою, нема швидкої реакції — нема успіху. Відсутність швидкої і адекватної реакції на початку конфлікту в Криму і на Донбасі дала можливість розвитися кризі. В цій площині нам треба ще вивчити багато уроків.

Vitalij:Как вы считаете, за какой срок украинская армия могла бы освободить Донбасс, и под силу ли ей это сейчас?

Ігор Кабаненко: Для відповіді на це питання треба повернутися до суті цієї "гібридної війни". Вона ведеться не лише військовою силою. Взагалі, частка відкритих військових операцій у цій війні складає близько 20-25%. Тобто більшість відбувається у прихованому форматі із застосуванням інформаційних технологій, економічних, зокрема енергетичних, акцій, політико-дипломатичних заходів, релігійних та інших. Тобто визволення Донбасу — це комплексне завдання, якщо ми дійсно хочемо це зробити. І в ньому роль і місце ЗСУ має більш точковий і вибірковий вимір, аніж масштабний у традиційному розумінні ведення збройної боротьби. Якщо питання стосувалося спроможності української армії вести наступальні дії, то такі спроможності у наших ЗСУ є.

zin45:Пане Ігоре, на що, по-вашому, Росія перетворює Крим? А також за яких умов і коли вона буде готова поступитися ним? Чи, як наполягає російське керівництво, питання Криму — "закрите питання"?

Ігор Кабаненко: Крим дедалі більше перетворюється на непотоплюваний авіаносець, тобто відбувається мілітаризація півострова.

Питання повернення Криму знаходиться у площині визначення та імплементації всебічної стратегії України щодо півострова. Принциповою умовою повернення півострова є усвідомлення його населенням неможливості виживання Криму без континентальної України.

Mitia:Вопрос по поводу желания Румынии в Черном море создать флот НАТО вместе с Грузией и Украиной. Как вы оцениваете вероятность того, что соответствующее решение будет принято на Варшавском саммите Североатлантического альянса в июле? И какие последствия это будет иметь для нас, для Украины?

Ігор Кабаненко: Вже накопичено значний досвід спільних ініціатив ВМС країн Чорноморського басейну (відома ініціатива BlackSeaFor, яка припинила своє існування після анексії Криму). Поєднання зусиль із метою зміцнення безпеки в регіоні не викликає сумнівів щодо доцільності такого кроку. Саме такий формат і пропонується в цьому проекті, але побачимо, як він буде розвиватися.

Mitia:Российские СМИ сообщали, что установлены факты массового дезертирства в Военно-морских силах Украины. В частности, говорилось: "В 2015 г. из частей ВМС Украины бежали 559 военнослужащих, 87 самовольно оставили службу с начала 2016 года". Правда ли это? И если так, то с чем связано такое поведение украинских моряков, есть ли в этом вина украинской власти, командования? Что побуждает людей дезертировать?

Ігор Кабаненко: В наведеному повідомленні російських ЗМІ присутній пропагандистський аспект і підміна понять. В арміях існують проблеми самовільних відлучок (в просторіччі "самоволка") і самовільного залишення частини, і їхні причини можуть бути різними. Наприклад, особисті, після вирішення яких військовослужбовець повертається. Але це не дезертирство, що є принциповим.

Tomas:Что происходит в Новоазовске, где боевики создают свою "флотилию"? Так, Тымчук сообщал, что сепаратисты "реквизировали" шесть катеров для "флота ДНР". Также об этом сообщал Владислав Селезнев. А еще раньше говорилось, что боевики "ДНР" (террористическая организация. - ред.) просят у ФСБ РФ катера для "военно-морского флота". Создается ли такой флот, по вашим сведениям? насколько мощным он есть/может быть? Если он в том или ином виде таки будет создан, то значит ли это, что он непременно будет задействован днровцами?

Ігор Кабаненко: Зазначене є свідченням розгортання боротьби за морське середовище. Скоріше за все, ця боротьба буде інтенсифікуватися. З іншого боку, РФ має в цьому регіоні величезні військово-морські потужності, які за останній час суттєво нарощені.

З урахуванням контексту "гібридної війни" ефективним способом протидії може бути стратегія силового стримування та гнучкого реагування. Для її реалізації нам треба розуміти, що море — це не стіна, а дорога, в тому числі й для постачання різного роду загроз, єдиним способом захисту від яких є військово-морський потенціал України. Його треба створювати. Час, на жаль, працює проти нас.

Tomas:Какова на сегодня вероятность атаки с моря? Способна ли Украина защитить Мариуполь в случае такой атаки?

Ігор Кабаненко: Така ймовірність існує. Ми вже говорили про обмежені спроможності ВМС України. Звісно, вони потребують нарощування, насамперед за рахунок створення легких сил — мультизадачного катерного угруповання для завдань саме у ближній морській зоні. Таке рішення є оптимальним через сприятливе співвідношення ефективність/вартість, і його доцільно було б прийняти. Вже вчора.

Tomas:В марте наша разведка сообщала, что Россия перебросила из оккупированного Крыма под Мариуполь подразделения морской пехоты, что якобы это штурмовые подразделения 810 бригады вооруженных сил Федерации, базирующихся в Севастополе. Для чего это делается, каких сюрпризов можно ждать от этих "заброшенных" морпехов? Есть ли у Украины повод беспокоиться?

Ігор Кабаненко: Звичайно, є привід для занепокоєння. Проблематика "коридору" суходолом на Крим залишається актуальною, адже без цього Криму буде дуже важко вижити. Звісно, утримання в тому районі десантно-штурмового компоненту є індикатором того, що РФ не відмовилася від цього сценарію. Україна повинна бути готова, аби не допустити захоплення прибережних територій.

Omega:Чому ця влада не залучає до роботи таких фахівців, як ви? Чи кличуть, але ви не йдете?

Ігор Кабаненко: Мабуть, це запитання не до мене. Водночас залишається, на мій погляд, погана традиція витіснення з системи людей, які хочуть і можуть її змінити. На жаль, в останній час прикладів достатньо.

Omega:Пане Кабаненко, дозвольте поцікавитися вашою оцінкою сучасного стану українського флоту? Розумію, що ви як фахівець у цій сфері можете багато що сказати, тож — аби не забирати час — стисло, по основних, з вашої точки зору, моментах... З чим найбільші проблеми, з чим справи більш-менш, перспективи тощо?

Ігор Кабаненко: На жаль, ВМС України переживають не найкращі часи. Основні причини цього — залишення основного корабельного складу і морських озброєнь у Криму, брак фінансування, захоплення масштабними нездійсненними проектами та береговою складовою флоту. Найбільша проблема на сьогодні — відсутність оптимальної за співвідношенням ефективність/вартість програми розвитку національного флоту, насамперед корабельного складу. Загалом, перспективи розвитку ВМС України з'являться, коли у державного істеблішменту буде розуміння важливості для України морського напрямку (насамперед, морських акваторій в рамках виключної морської економічної зони держави). Водночас без прийняття кардинальних рішень щодо формування національного військового флоту і їхнього ресурсного забезпечення ми можемо опинитися в ситуації, коли зможемо лише спостерігати за розвитком уже активованих загроз суверенітету і територіальній цілісності нашої держави з морського напрямку.

Anatoliy:Игорь Васильевич, каково значение события от 3 апреля — в одесский морской порт зашли два корабля Военно-морских сил Республики Турция — Salihreis и Bartin?

Ігор Кабаненко: Добре, що така традиція заходу в українські порти турецьких кораблів після завершення щорічних навчань ВМС Туреччини відновилася. Це є свідченням політичної солідарності Туреччини з Україною в цей турбулентний час, тому що ВМС завжди виконують політико-дипломатичну функцію. З військової точки зору, візит дозволив покращити взаємодію і партнерські відносини двох флотів.

Prokop:Как вы относитесь к идее блокады Крыма, которая ранее неоднократно обсуждалась? Осуществима ли она? Можно ли от такого шага ждать позитивных результатов? Приближает ли эта блокада, как и любая другая блокада полуострова, возвращение Крыма в Украину?

Ігор Кабаненко: Якщо ви запитуєте про морську блокаду, то у мене нема коментарів, тому що для цього потрібно серйозне військово-морське угруповання.

Prokop:Президент поменял командующего ВМС Украины: флот возглавил боевой генерал — генерал-лейтенант Игорь Воронченко. Что вы думаете об этом назначении?

Ігор Кабаненко: Наскільки мені відомо, відповідного указу про призначення нема. До генерала Ігоря Воронченка ставлюся з великою повагою, як до професіонала та досвідченого військового керівника.

Cfyz: Выдающиеся полководцы времен ВОВ украинского происхождения Черняховский и Ватутин в звании генерал армии командовали фронтами, побеждали гитлеровский вермахт. Ватутин освобождал Киев, бил Манштейна. А вот украинские генералы армии, на каких фронтах и за какие победы получили и носят такие высокие воинские звания? Вот, например, генерал армии Хорошковский или Литвин. Да, в принципе, кого ни возьми. В мире, где более неполноценное госудапрство и его ВС, тем больше там маршалов и фельдмаршалов, и больше у них наград. Вроде КНДР, Зимбабве и пр. Скажите, как вы думаете, почему такая пена происходит с военными в Украине? Или слово "честь" неприемлемо в ВС Украины?

Ігор Кабаненко: Декілька аспектів. Генеральські звання є в різних структурах. Якщо вести мову про ЗСУ, то кількість генеральських посад у них відповідає загальносвітовим стандартам. Це питання неодноразово піднімалося і врегульоване законодавством.

Наступний аспект — хто присвоює вищі військові звання. Це повноваження президента України. Так визначено законодавством. Звісно, це відбувається за поданням Міністерства оборони та погодженням Адміністрації президента. Так працює система.

З іншого боку, за які конкретно заслуги присвоюють військові звання і кому. Наприклад, у західних країнах існує стандарт, що перед обійманням офіцером вищої офіцерської посади він повинен пройти певні ланцюги військової служби, кажучи флотською мовою, він повинен бути командиром бойової частини корабля, потім — командиром корабля, потім — пройти службу на штабних посадах, потім — бути керівником військово-морського об'єднання, потім — керівником структурного підрозділу, начальником штабу, командувачем виду ЗС і т.д. Тобто він повинен спинним мозком розуміти систему, знати, як вона працює і, звісно, найголовніше, під час обіймання всіх цих посад він повинен бути обраний як найкращий для обіймання вищої посади. Тобто людина повинна пройти певні щаблі військової служби й на кожному з них мати серйозні професійні досягнення. На жаль, у нас часто бувають винятки з прийнятої в усьому світі системи. Звісно, існує багато чудових людей, але таких посад нема.

Pangelina:Ми весь час чуємо, що в Україні у 2014 році практично не було боєздатних частин? Чи це стосується Криму? Чи дійсно військові частини у Криму оснащувались набагато краще, ніж всі частини на материковій Україні?

Ігор Кабаненко: Це неправда, що в 2014 році в Україні практично не було боєздатних частин. Тоді як вони з'явилися за короткий проміжок часу? Річ у тім, що підготовка такого рівня угруповань займає роки, навіть десятиліття. Тобто твердження "практично не було" не витримує критики.

Дійсно, в Криму були боєздатні частини, з ними проводилися різнопланові навчання. Наприклад, на відновлення боєздатності ВМС України у 2012 році було використано 128 мільйонів гривень, що дало можливість довести до боєздатного стану основний корабельний склад національного флоту.

На мій погляд, питання — в іншому. Наскільки адекватним було керівництво цим угрупованням? Наскільки правильно були використані його спроможності? І чи зроблено висновки з кримських подій?

Pangelina:У ЗМІ з'явилася інформація, що залишки збагаченого урану Україна віддала у 2013 році. То це співпадіння (підписання угоди з ЄС наприкінці 2013-го та віддача залишків урану у 2013-му), чи Янукович зробив це згідно певного плану, узгодженого з Росією? Тобто чи міг існувати певний сценарій у Росії, який передбачав щось на кшталт Майдану, і тому саме до підписання угоди їй потрібно було, аби Україна позбавилася збагаченого урану?

Ігор Кабаненко: Це була ініціатива американської сторони в рамках зменшення загрози розповсюдження зброї масового враження. Цей збагачений уран не міг бути використаний Україною, яка добровільно відмовилася від ядерної зброї. Я не бачу тут прямого зв'язку з подіями на Майдані.

Pangelina:Український народ колись дізнається подробиці інциденту зі стрільбою бойовими між ВМС України та Росії у 1992 році, про які згадував Кравчук?

Ігор Кабаненко: В історії ВМС України, на жаль, існує багато речей, які не відомі широкому загалу. Крім тих подій, які були на початку незалежності України, були й інші події — в Одесі в 1994 році (інцидент з топографічним судном "Челекен", яке перевозило контрабандний цукор і самовільно демонтоване росіянами радіонавігаційне обладнання і наздогнане вже в Севастополі. — Ред.), в Донузлаві в 1996 році. Хотів би зазначити, що в тих подіях українські військові моряки показали свої найкращі якості і не допустили ескалації напруги, перетворення ситуації на кризову. Яким чином, запитаєте ви. Адекватною відповіддю і професійними діями на випередження. Тоді були і стрілянина, і швидкі дії зі звільнення об'єктів. Взагалі, не була допущена перевага іншої сторони в силах, засобах і спроможностях, і українським військовим ставилися чіткі і зрозумілі завдання, які повноцінно виконувалися. Тут є багато речей, пов'язаних із подіями в Криму, тому що там, на мій погляд, цього не відбулося.

Odessit:У нас багато українських моряків з двома громадянствами: українським і російським? Як це можна перевірити? Чи можна українським військовим морякам вільно їздити до Криму?

Ігор Кабаненко: На мій погляд, ця проблема існує, але вона не має глобального характеру. Звісно, цим питанням мають займатися спеціальні органи, зокрема, СБУ, тому що це питання оперативної інформації, оперативних заходів тощо. Щодо вільного пересування до Криму військових моряків, то, за моїми даними, командування не рекомендує їм цього робити.

Ігор Тимофєєв:Начальник Главного управления персонала Генштаба Украины генерал-лейтенант Игорь Воронченко заявил, что к захвату Крыма Россия готовилась годами, однако у ВСУ было 6 часов, чтобы поломать замысел Кремля. Насколько было реально не допустить оккупации Крыма в 2014-м?

Ігор Кабаненко: Думаю, що реально.

Фото Владислава Мусієнка

Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред