28 червня 2016 року в міжнародному терміналі стамбульського аеропорту Ататюрка стався теракт. Загинули 44 людини, в тому числі 19 іноземців, 239 осіб були поранені. Прем'єр Туреччини заявив, що докази вказують на причетність терористичної організації ІДІЛ. Одним з виконавців теракту турецька газета Hurriyet назвала Османа Вадінова — уродженця Дагестану, який прибув до Туреччини з сирійського міста Ракка, захопленого "Ісламською державою", а другим — Ракіма Булгарова. За інформацією турецької поліції, саме Османов зняв квартиру в районі Стамбула Фатіх, де терористи готувалися до атаки. У цій квартирі поліція знайшла паспорт на ім'я Османова, виданий йому підрозділом УФМС Дагестану 14 грудня 2015 року. При цьому не виключається, що документ підроблений.
За повідомленнями турецьких ЗМІ, поки не підтвердженими офіційно, організатором теракту може бути етнічний чеченець Ахмед Чатаєв. Про Чатаєва відомо багато, в тому числі і в Україні.
Нагадаю, 6 січня 2010 року Чатаєв був затриманий українськими правоохоронцями в Ужгороді. У МВС України повідомили, що в мобільному телефоні затриманого було знайдено інструкцію з підривної справи. Під тиском правозахисників, включаючи організацію Amnesty International, Чатаєва до Росії не екстрадували, оскільки 2003 року він отримав притулок в Австрії і підпадав під захист Женевських конвенцій та Конвенції ООН про біженців від 1951 року.
Зараз, факт відмови української сторони в екстрадиції Чатаєва російські ЗМІ намагаються використати у спробі дискредитації вітчизняних спеціальних служб і лідерів політичних партій, зокрема тодішнього голови СБУ Валентина Наливайченка. Днями російські та проросійські видання вийшли із заголовками, в яких пов'язали Чатаєва й Україну: "Глава СБУ особисто займався звільненням ймовірного організатора теракту в Туреччині", "Організатора теракту в Стамбулі підтримувала СБУ та українські націоналісти".
Аналітичний відділ ГІ "Права Справа" проаналізував матеріали щодо діяльності самого Чатаєва і так званого "українського сліду" в його біографії.
Ахмед Чатаєв народився 14 липня 1980 року в м. Ведено, Чечено-Інгушської АРСР
Був активним членом Віденського джамаату, в 1996-1999 роках пройшов вишкіл в одному таборів польового командира Хаттаба, організованих у Чечні на базі колишніх піонерських таборів. Під час Другої чеченської війни (1999-2000) втратив праву руку вище ліктя, за що і отримав псевдо "Однорукий Ахмед". Був затриманий російськими спеціальними службами за участь в бойових діях проти військослужбовців ЗС РФ. Один із сепаратистських ресурсів так описував обставини, за яких Чатаєв став інвалідом: "Чатаєв знає Росію і росіян не з чуток, російські кати наживо відрізали хлопцю поранену руку і, вставивши електричні дроти в рану, по-звірячому катували його".
2001 року йому вдалося покинути Чечню. Яким чином Чатаєву вдалося уникнути кримінального покарання — залишається загадкою. Імовірно, що він потрапив під амністію. За іншою інформацією, йому вдалося втекти з російського концтабору. Де перебував Ахмед наступні два роки — також невідомо. Починаючи з цього моменту загадок у біографії Чатаєва стає дедалі більше.
2002 року Чатаєв разом з дружиною і сином виїжджає до Європи і 24 листопада 2003 року отримує в Австрії статус біженця, як учасник чеченського опору, який постраждав у період бойових дій на території Чечні. За однією з версій, статус біженця Чатаєв зміг отримати тому, що переконав наглядові органи у втраті руки через тортури електрострумом в російському СІЗО.
Втім, лише 2003 року Чатаєва було занесене до списку особливо розшукуваних правоохоронними органами Росії злочинців, як представника чеченського опору Доку Умарова в Західній Європі.
Втім, у минулий четвер РІА "Новости" повідомило, що Чатаєв перебуває у федеральному розшуку з 2008 року. Росіянам все ж таки варто визначитися з датою оголошення Чатаєва у федеральний (роблю на цьому наголос) розшук. Розбіжність у датах в п'ять років не на користь російської версії про змову спецслужб України та країн ЄС у питанні відмови РФ в екстрадиції Чатаєва.
13 серпня 2006 року міністр закордонних справ невизнаної держави Чеченська Республіка Ічкерія Ахмед Закаєв (з жовтня 2007 року — прем'єр-міністр Ічкерії), підписав наказ про призначення Ахмеда Чатаєва першим заступником представника ЧРІ в Австрійській Республіці.
Стрімка кар'єра. Тут варто згадати слова Рамзана Кадирова про те, що Чатаєв виїхав з Чечні "рядовим бандитом".
У березні 2008 року Чатаєв був затриманий в шведському Треллеборгу. У його машині було знайдено вогнепальну зброю (автомат Калашникова), боєприпаси і вибухівку. 5 січня 2009 року його засудили до півтора року позбавлення волі, але одразу ж відпустили, адже як на той час він уже відбув строк .
2010-го Чатаєва затримали в Україні. Як розповідав тодішній глава МВС України Юрій Луценко, в його мобільному телефоні знайшли інструкцію з підривної справи. За словами Луценка, міліціонери засумнівалися в достовірності документів Чатаєва, в тому числі в його документі про статус біженця, виданий Австрією. Постало питання про його екстрадицію або в Росію, або в Грузію, де він, за повідомленнями ЗМІ, проходив у кримінальній справі. ЄСПЛ заборонив видачу в Росію на підставі того, що він отримав статус як переслідуваний російською владою за свою участь в чеченському русі опору. На підставі рішення ЄСПЛ українська влада екстрадувала Чатаєва до Грузії.
"У 2010 році терорист був затриманий в Україні і навіть готувався до екстрадиції в Росію для подальшого засудження. Але особисте клопотання голови СБУ Валентина Наливайченка та протести націоналістів біля стін ГПУ з вимогою випустити "чеченського біженця" привели до звільнення Ахмеда Чатаєва",— повідомляють "Вести".
Розглянемо більш детально роль екс-голови СБУ у цій справі, щоб зрозуміти сам характер інформаційної компанії,яку розгорнули проросійські і російські ЗМІ.
Наливайченку закидають його виступ під час ефіру на каналі ICTV, під час якого він зазначив, що Чатаєв має статус біженця в Австрії з 2003 року і назвав його затримання необґрунтованим і скандальним.
"Генпрокуратура має встановити, чи дійсно Ахмед Чатаєв має статус біженця в Австрії. Якщо це підтвердиться, то згідно з міжнародними домовленостями Україна повинна негайно його відпустити", — заявляв тоді Наливайченко.
Як згодом з'ясувалося Чатаєв мав статус біженця, і більше того, на підставі включення тільки в бази федерального розшуку Росія не мала права вимагати його екстрадиції. Перебування ж Чатаєва в міжнародному розшуку в базі Інтерполу не підтверджується. Втім, навіть в цьому разі статус політичного біженця автоматично захищав би його від видачі Росії. Таким чином, всі заяви представників російських спецслужб про неодноразові звернення РФ щодо екстрадиції Чатаєва мають суто пропагандистський характер і використовуються як один з елементів інформаційної війни.
Як повідомляло видання Deutsche Welle, з подачі правозахисників Європейський суд з прав людини застосував правило 39 Регламенту Суду і закликав Україну не видавати Чатаєва, оскільки він отримав притулок в Австрії і підпадає під захист Женевської конвенції та Конвенції ООН про біженців.
Разом із тим , варто пояснити,що питання екстрадиції не належить до компетенції СБУ і є виключно прерогативою генпрокурора. В подальшому саме Генеральною прокуратурою України, а не СБУ було прийнято рішення відмовити в екстрадиції Чатаєва в РФ.
14 січня ЄСПЛ закликав владу України не видавати Росії Чатаєва. Будучи країною-учасницею Європейської конвенції про захист прав людини, Україна була зобов'язана виконати рішення суду. До того ж Україна є учасницею Конвенції про статус біженців 1951 року та Конвенції ООН проти катувань, тому вона не мала права насильно висилати біженців і прохачів притулку в держави, де тим всерйоз загрожують смертна кара, тортури або інші грубі порушення прав людини.
Що стосується публічної заяви Наливайченко, то в цьому конкретному випадку було продемонстровано чітку державницьку позицію людини, яка чудово розуміла можливі наслідки для міжнародного іміджу української держави у разі, якби Київ під тиском Москви погодився на екстрадицію Чатаєва. Чудово розуміли ці наслідки і російські спеціальні служби, які були безпосередніми замовниками і виконавцями провокації із затримання Чатаєва, вимог його екстрадиції і нинішньої інформаційної компанії, розгорнутої проти екс-голови СБУ. Позиція росіян зрозуміла і прагматична — дискредитація на міжнародній арені людини, яка несе потенційну загрозу планам російських спецслужб щодо просунення ідей федералізації України.
Amnesty International тоді заявила: якщо Чатаєва повернуть до Росії, то йому загрожує несправедливий суд, а також тортури та інші види жорстокого поводження, які можуть застосувати, щоб змусити його "зізнатися".
Втім не тільки Україна відмовила РФ у екстрадиції Чатаєва. 19 травня 2011 року Чатаєва, за даними Deutsche Welle, під час проходження прикордонного контролю на кордоні Болгарії та Туреччини знову затримали. Спочатку суд болгарського міста Хасково виніс рішення про екстрадицію затриманого в Росію. Пізніше вердикт скасував апеляційний суд міста Пловдива, також посилаючись на статус біженця і погрози розправи з ним. Суд ухвалив, що статус біженця, який Чатаєв отримав 2003 року в Австрії, діє в усіх країнах, що підписали Женевську конвенцію, в тому числі в Болгарії.
До речі, дивує, чому росіяни не згадали про "болгарський слід" у справі Чатаєва і не звинуватили болгарські спецслужби у підготовці теракту в Стамбулі? Історичний аспект взаємовідносин між Туреччиною і Болгарією дозволяє російським спецслужбам зробити це основною версією.
Відповідь на це запитання ми знаходимо у Грузії.
Грузинський міністр у справах біженців і вимушено переміщених осіб Созар Субарі заявив, що можливий організатор теракту в стамбульському аеропорту Ахмед Чатаєв був "агентом" екс-президента Грузії Михеїла Саакашвілі.
"Імовірно, в зв'язку з цим почнеться розслідування і буде дуже цікаво почути відповідь Саакашвілі", — сказав Субарі. За його словами, Саакашвілі повинен пояснити, чому фінансував і співпрацював з терористами.
Нагадаю, 2012 року грузинські спецслужби проводили спецоперацію в ущелині Лопота. За твердженням соратників Чатаєва по "Імарату Кавказ", в цій спецоперації були знищені практично всі бійці чеченського опору, в тому числі Дукваха Душуєв, колишній охоронець Ахмеда Закаєва. Після їхнього розгрому Чатаєв був арештований, але 2013 року в ході суду в Тбілісі був визнаний невинним. Сталося це, як стверджує Саакашвілі, через те, що в Грузії до влади прийшов "проросійський олігарх" Іванішвілі. Уряд на чолі з Іванішвілі звільнив Чатаєва за формальним клопотанням, спрямованим до суду прокуратурою країни, оскільки він вважався політичним в'язнем. У тут знову виникають запитання до гуманності грузинського правосуддя стосовно Чатаєва саме на момент зміни політичного курсу країни.
Показово,що на останній зустрічі в форматі Абашидзе—Карасін російський дипломат несподівано поставив питання про співпрацю Грузії і Росії в сфері боротьби з тероризмом.
У травні 2013 року з'явилася інформація про те, що на території Туреччини мав відбутися шаріатський суд щодо подій в Лопоті. Там всі чекали на приїзд Чатаєва.
2013 року Ахмед присягнув "Ісламській державі". Чатаєв займався вербуванням представників чеченської діаспори в Європі для участі у бойових діях на території Сирії у лавах опозиції. За неофіційними підрахунками, в Сирію пішло воювати кілька тисяч чеченців, більш як тисяча з них загинули. Для діаспори ця статистика — справжня трагедія.
Чатаєв командував в Сирії одним з трьох чеченських батальйонів. Двома іншими командували Хаттаб аль-Шішані й Абу Джихад (Іслам Сеіт-Умарович Атабієв). В Сирії Чатаєв провалив битву за Кобані, під час якої курди знищили 200 бійців батальйону, після чого сліди Чатаєва загубилися. Як пише журналістка Радіо "Свобода" Джоанна Парасюк, він зник з усіх пропагандистських матеріалів "Ісламської держави". З урахуванням його цінності як пропагандиста серед російськомовних прихильників ІД це було незвично.
"Можливо, він покинув батальйон після провалу в Кобані. І невідомо, де з тих пір перебував. Цілком ймовірно, що його могли перевести і в секретний відділ, а через погане командування — на іншу роль, або він взагалі покинув Сирію. Останнє припущення може бути найвірнішим, адже бойовики з його батальйону не знають, де знаходиться Чатаєв", — написала журналістка.
Після цього,за повідомленням турецьких ЗМІ, сліди Чатаєва спливли вже в стамбульському аеропорту.
До речі, за повідомленням російських ЗМІ, після синайської трагедії в жовтні минулого року (загибель російського літака, на борту якого було 217 чоловік і 7 членів екіпажу), НАК і президент Путін закрили туристичний напрямок у бік Єгипту. Зате буквально наступного дня після теракту в аеропорту Стамбула було знято заборону на продаж путівок до Туреччини. Послідовності в таких діях не видно.
На думку російських експертів, найближчим часом може бути переглянуто питання про екстрадицію Ахмеда Закаєва. Виконуючий обов'язки глави Чеченської Республіки Рамзан Кадиров на своїй сторінці в Instagram теж продовжив тему екстрадицій лідерів чеченського опору. "Якщо турецькій владі потрібні дані про терористів, в черговий раз їх називаю. Записуйте! Тархан Газієв, Ахмад Умаров, Ахмад Пата, Ширвані Басаєв, Махран Саїдов, Різван і Усама Якубови, Асланбек Вадалов, Мовсар Чатаєв, Хаді Аласханов, Рустам Наурбаев, і їх ідейний наставник Мовладі Удугов", — пише Кадиров.
Втім, посол США в Грузії Ян Келлі заявив, що у нього нема підтверджуючої інформації про те, що теракт в Стамбулі міг бути організований вихідцем з Чечні Ахмедом Чатаєвим.
Підсумовуючи, хотів би зазначити,що спроби російських спеціальних служб пов'язати вибух в Стамбулі з так званим "українським слідом" провалилися. І в цьому велика заслуга вітчизняних ЗМІ, які не підхопили вкинуте, заради внутрішньої дестабілізації в країні, росіянами повідомлення щодо причетності вітчизняних спеціальних служб до "справи Чатаєва". Самим же співробітникам російських спеціальних служб хотів би нагадати відоме висловлювання — "там де ви вчилися, ми викладали".
фото: ipn.ge, imperiyanews.ru
Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред
Читать Главред в Telegram
Читать Главред в Facebook
