На сайті "Главред" відбувся чат із співголовою громадської ініціативи "Права справа" Дмитром Снєгирьовим. Спілкуючись із читачами, він розповів, чим виправдана торговельна блокада окупованих районів Донецької та Луганської областей, якою є основна мета цієї акції, куди більше прагнуть сьогодні жителі Донбасу — в Україну, Росію чи будь-куди, аби тільки не стріляли, з чим пов'язані "зачистки" бойовиків ЛНР і ДНР, хто за ними стоїть, чому повертати Донбас потрібно військовим шляхом, а також чому Росія ніколи не піде на акт прямої військової агресії проти України.
Подаємо стенограму чату з Дмитром Снєгирьовим.
zin45:Пане Дмитре, як ви ставитеся до ідеї, яку періодично закидають в обговорення в нашому суспільстві щодо того, аби відмежуватися від Донбасу, відгородитися стіною та відпустити, аби жив власним життям? Чи вирішиться таким чином проблема російської агресії та імперських амбіцій, чи вона буде намагатися просунутися далі?
Дмитро Снєгирьов: Я позитивно ставлюся до ідеї розвитку подій за "хорватським сценарієм": визнання територій тимчасово окупованими, введення жорсткої політичної, військової та економічної блокади, припинення торговельних стосунків із тимчасово окупованими територіями, а також розбудова війська, проведення глибинних економічних і політичних реформ в країні заради створення умов для повернення цих територій військово-політичним шляхом.
На цьому етапі ввести жорсткий пропускний фільтраційний режим, аби унеможливити проникнення ворожого елементу на територію України з метою дестабілізації ситуації всередині самої країни. Після проведення необхідних реформ, у першу чергу, переоснащення армії і створення відповідних соціально-політичних умов всередині самих окупованих територій, можна казати про їхнє повернення. Але — повернення не політичним, а військово-політичним шляхом, де головною складовою буде саме військовий аспект. Реалізація описаного комплексу заходів дозволить унеможливити розповсюдження ідей федералізації України та планів Російської імперії щодо подальшої анексії українських земель.
Joker:Куди більше зараз прагнуть мешканці Луганська та Донецька — в Росію, в Україну або байдуже куди, аби тільки не стріляли?
Дмитро Снєгирьов: Населення окупованих територій можна умовно поділити на три категорії. Перша частина — це 20-25%, які прагнуть повернення в Україну. Друга частина — приблизно 30-35%, які прагнуть в Росію. А інша частина — "болото", якому все байдуже, аби тільки не стріляли.
На жаль, відсутність чіткої інформаційної політики з боку відповідних міністерств України не дозволяє говорити про збільшення відсотка населення, яке б прагнуло повернутися в Україну. Фактично ми залишили на поталу російським агресорам населення тимчасово окупованих територій, якому за три роки окупації "промили мізки".
Андрей Лысенко:За даними вашої організації, чи досягли піку протестні настрої населення окупованих територій, щоб вони могли перерости в організований партизанський рух?
Дмитро Снєгирьов: Ні, на жаль, не досягли. В першу чергу, саме завдяки незрозумілій політиці центрального уряду щодо фактично безкоштовного постачання електроенергії, газу, води, а також соціального забезпечення у вигляді виплат українських пенсій. Замість того, щоб припинити фінансування тих територій і створити умови для виникнення протестних настроїв у зв'язку з важким економічним становищем, а саме — невиплатою пенсій, соціальних нарахувань і зарплат, український уряд навпаки робить усе можливе, щоб уникнути виникнення цих настроїв, продовжуючи фінансування тих територій. Наприклад, за останній рік на 50% виросло вугледобування на окупованих територіях, що дозволило окупаційній владі вирішити низку соціальних проблем — створити нові робочі місця та виплатити зарплату.
Kondor:Наблюдая за тем, что делает РФ в последнее время, у вас не складывается впечатления, что она готовится к "большой войне"? Если да, то что именно об этом говорит?
Дмитро Снєгирьов: Ні, навпаки. Наміри РФ — це створення зони постійного соціального та військового напруження всередині самої України шляхом повернення цих територій на умовах федералізації України або надання особливого статусу окремим районам Донецької та Луганської областей, який дозволить блокувати будь-які рішення центрального уряду щодо європейського вектору розвитку України та її інтеграцію в лоно Європейського Союзу.
Росія йде за сценаріями, які були нею відпрацьовані в Абхазії, Південній Осетії та Придністров'ї: захоплення певної території, створення проросійської адміністрації і "заморожування" конфлікту з метою підтримання постійного напруження всередині цих країн.
Kondor:Зачем Путин назначает губернаторами немалого количества регионов силовиков, выходцев из структур госбезопасности?
Дмитро Снєгирьов: Таким чином створюється вертикаль підпорядкування з представників саме ФСБ — структури, яка, на думку Путіна, є повністю контрольованою в реалізації політичних рішень і контролю над фінансовими потоками. Останній момент є ключовим з урахуванням високого рівня корупції у всіх ланках російської влади. Жорстка вертикаль унеможливить появу незалежних як у фінансовому, так і політичному плані регіональних лідерів, які в умовах багатонаціональної Росії можуть нести загрозу як територіальній, так і політичній цілісності країни.
Kondor:Как должно действовать украинское командование, военачальники, чтобы как можно скорее завершить войну на Донбассе? И демонстрирует ли оно, по-вашему, реальное стремление закончить войну поскорее?
Дмитро Снєгирьов: З урахуванням того, що ухвалення рішень українським військовим проводом залежить від політичної складової, а саме — від рішень президента, казати про самостійний характер неможливо. Військові фактично стали заручниками "мінського процесу", який диктує пошук шляхів урегулювання ситуації саме дипломатичним шляхом і виключає військовий шлях.
На сьогодні з урахуванням цього ЗСУ використовує найбільш вдалу тактику "жаб'ячих стрибків" — поступове поетапне звільнення окупованих територій, і це вже принесло свої позитивні результати. Ця тактика дає можливість уникнути масових жертв і водночас створює і всі необхідні умови для звільнення захоплених територій. У нас є тактичні успіхи в районі Дебальцевого, Авдіївської промзони, Докучаєвська та Горлівки. Використання цієї тактики свідчить про те, що ЗСУ докорінно змінили саму тактику ведення військових дій, використовуючи досвід армій провідних країн-членів НАТО та США. Ця тактика дозволяє уникнути звинувачень у порушення Мінських угод.
Tomas:Кем вы были до войны, до того, как стали медийной персоной? Кто вы по образованию? Кем правильно вас считать — политологом, военным экспертом и т.д.? ОИ "Права справа" — в каком году создана, основные направления деятельности? Спасибо.
Дмитро Снєгирьов: Я і до війни був медійною персоною. За фахом я інженер-механік та правник. Я не є політологом, військовим експертом чи громадським діячем — я є співголовою громадської ініціативи "Права справа". Організації, яка була створена 2008 року. На момент створення ГІ "Права справа" перші завдання, які стояли перед нею, були виключно специфічного характеру: протидія можливій військовій агресії з боку РФ та діяльність в умовах окупації. Саме цим пояснюється проведення ще у довоєнні часи низки військових вишколів і підготовки членства до участі у військовому протистоянні. Це — основний напрям діяльності "Правої справи". З урахуванням специфіки додався ще один напрям діяльності — протидія корупційним проявам представників місцевих і центральних органів влади. В цьому плані є позитивні результати. За останній рік вдалося заблокувати корупційне рішення щодо відновлення Сєверодонецького аеропорту, яке мало б обійтися бюджету в 4 мільярди гривень. За матеріалами "Правої справи" були припинені виплати пенсій та соціальних нарахувань "липовим" вимушеним переселенцям у Харківській області на суму 1,2 мільярди гривень.
Anatoliy:Может ли так получиться, что Донбасс навсегда останется "выжженной землей", куда уже не вернется прежняя довоенная жизнь? Вы рассчитываете вернуться в Луганск?
Дмитро Снєгирьов: Можливий і такий варіант розвитку подій. За даними Міністерства з питань тимчасово окупованих територій, з 1,7 мільйона вимушених переселенців, які офіційно зареєстровані у відповідних органах, мають намір повернутися лише 25%. А це свідчить про те, що інша частина — а це приблизно 1,3 мільйонів осіб — не мають бажання повертатися на місця постійного проживання, навіть за умови припинення військового протистояння. Це свідчить про те, що ці люди вважають своє перебування на тих теренах небажаним через загрозу фізичного знищення як представників і носіїв українського етносу. Йдеться про те, що на тих територіях відбувається етноцид українського населення, його фізичне, моральне та духовне знищення. Тому казати про реінтеграцію тих територій, населення яких на сьогоднішній момент являє собою російськомовний моноліт, виключно мирним шляхом, як мінімум, неправильно.
Я розраховую повернутися в Луганськ, але за умови його звільнення військовим шляхом. Як показала практика, під час наступу українських військ апологети "русского мира" змушені масово виїжджати з тих території до Російської Федерації. Саме військовий шлях створить умови для повернення на ті терени українського населення за духом і кров'ю, і навпаки — для виїзду з нашої території ворожого елементу.
Anatoliy:Вероятна ли сейчас эскалация боев (уровня Авдеевки) на каких-либо других направлениях? На каких? И вообще, какова вероятность широкомасштабного наступления российских войск, надо ли это сейчас России?
Дмитро Снєгирьов: Як показала практика, ескалація військового протистояння відбувається напередодні зустрічей у "мінському" чи "нормандському форматі", де мають приймати політичні рішення щодо подальшого розвитку подій. РФ використовує ескалацію військового протистояння як елемент тиску на український політичний провід з метою змусити грати за російськими правилами. А вони передбачають загальну амністію, проведення виборів та особливий статус цих територій. Для широкомасштабного наступу "армії" "республік" не мають людського резерву, ресурсу і потенціалу, який би дозволив казати про широкомасштабні військові операції і створення "котлів".
ЗСУ зразка 2017 року кардинально різниться від ЗСУ 2014 року. Це розуміють і в Луганську, і в Донецьку, і в Москві. Росія ніколи не піде на акт прямої військової агресії проти України, а буде намагатися використовувати окуповані території як дестабілізуючий фактор всередині самої країни. Перед Росією стоїть питання повернення цих територій у політичне життя України, але на російських умовах.
y-grek:Який сенс оголошувати на Донбасі "режими тиші", якщо вони жодного разу так і не виконувалися?
Дмитро Снєгирьов: Оголошення "режиму тиші" носить виключно політичний характер, а не військовий. Кожна зі сторін конфлікту намагається продемонструвати свою прихильність до виконання Мінських угод та звинуватити іншу сторону у їхніх порушеннях. Риторика щодо порушення "режиму тиші" та відведення важкого озброєння бойовиками та ЗС РФ потрібна Україні як аргумент для наших західних партнерів, аби ті продовжували режим економічних санкцій проти Росії. Відповідно РФ намагається звинуватити Україну в тому, що Мінські угоди не працюють (ба більше — що Україна порушує взяті на себе зобов'язання) з метою виходу з формату мінських перемовин і скасування самого режиму санкцій.
Можемо казати про те, що станом на сьогодні не працюють не тільки "режими тиші", а й фактично заблоковано анонсований процес відведення техніки і живої сили в рамках тристоронньої угоди. Саме бойовики і Російська Федерація котрий місяць поспіль зривають процес відведення техніки і живої сили в районі Станиці Луганської.
Terentij:Как вы считаете, после примеров "Гиви" и "Моторолы" поубавится ли желание у других боевиков и "российских отпускников" занимать какие-то должности в иерархии "республик"?
Дмитро Снєгирьов: "Гіві" та "Моторола" — це медійні персонажі, свого часу створені російськими ЗМІ, аби продемонструвати "народний характер" військового протистояння на сході України. Після того як вони стали непотрібними свої хазяям, їх ліквідували. На їхні місця прийшли менш відомі або взагалі невідомі персонажі, які не являють собою самостійних фігур ні в політичному, ні у військовому плані і не несуть потенційної загрози ватажкам бойовиків Захарченку і Плотницькому.
Figaro:Чи маєте ви інформацію, як українці, що наразі лишаються жити на окупованих територіях, ставляться до ідеї блокади ОРДЛО? Чи не відштовхнемо ми їх зовсім від Києва та України?
Дмитро Снєгирьов: Блокада ОРДЛО торкнулася, в першу чергу, корупційних схем постачання вугілля з окупованих територій в Україну. Тому казати про те, що, перекриваючи фінансовий потік, який був годівницею для лідерів бойовиків, ми відштовхуємо українців, — не зовсім коректно. Навпаки, припиняючи фінансування таким чином ОРДЛО, ми наближаємо момент визволення тих територій.
Figaro:Росія торік планомірно накопичувала сили в Білорусі, начебто готувалася до військових навчань. Як ви гадаєте, чи існує для України небезпека саме з боку Білорусі, чи може Путін почати наступ з її території?
Дмитро Снєгирьов: З моменту анексії Криму і початку російської інтервенції на сході минуло майже три роки. Якби Путін мав намір почати наступ на Україну з території Білорусі, він давно би здійснив це. Розмови про можливий наступ звідти — це не більше, аніж інформаційний привід, який дозволяє зацікавленим особам тримати українське суспільство у постійному напруженні, відволікаючи тим самим від проблем всередині самої країни і характеру війни на сході України.
gf_43:Зачем вдруг России понадобилось признать "паспорта", выданные в ЛНР и ДНР? Что может последовать за таким шагом Кремля? А Запад — что, в ответ на это выразит очередную "глубокую обеспокоенность"?
Дмитро Снєгирьов: Тимчасове визнання паспортів "республік" використовується Росією як політичний тиск саме на українську сторону, а не на наших західних партнерів. Підкреслюючи тимчасовий характер визнання цих "документів", Путін намагається звинуватити Україну у порушенні взятих на себе зобов'язань, закріплених у Мінських угодах: проведення виборів, загальна амністія і особливий статус.
Розцінювати цей крок як перший хід у моменті визнання цих "республік" не варто. У планах Путіна повернення цих територій Україні, але на своїх умовах.
Другий аспект — суто внутрішній. Російські спецслужби прекрасно поінформовані про політичну ситуацію всередині України, а саме про незадоволення більшості населення торговельними стосунками з окупованими територіями, які український уряд намагається прикрити гаслами про необхідність виплати зарплатні українським шахтарям, котрі працюють на тих теренах. Приймаючи рішення про визнання "паспортів" цих "республік", російська сторона позбавляє український уряд можливості маніпулювання поняттям "український шахтар" на окупованих територіях. Буде важко пояснити необхідність збереження торговельних стосунків з тими територіями, населення яких має "паспорти", визнані РФ.
Що стосується країн Заходу, то вони висловили чергове "занепокоєння", але разом із тим чітко зауважили, що нема жодних підстав для збільшення кількості членів місії ОБСЄ на сході Україні. Таким чином, країни Заходу наочно продемонстрували, що далі заяв про стурбованість і занепокоєння справа не піде, і конкретних кроків щодо врегулювання ситуації на сході України не буде. Україні варто розраховувати виключно на власні сили.
y-grek:Якщо "Мінськ" уже довів свою неспроможність, то що далі, яка альтернатива, як тоді "розрулювати" ситуацію? Тільки шляхом сили?
Дмитро Снєгирьов: Попри те, що три сторони конфлікту — Україна, ОРДЛО і Росія — визнають неефективність Мінських угод, їхній мертвонароджений характер, жодна зі сторін не пропонує іншого формату, чудово розуміючи, що на нього чекає та сама доля. Приклади тривалих перемовин із врегулювання Карабахського, Придністровського та Абхазького конфліктів доводять, що всі розмови про розширення кількості переговірників, зміну формату перемовин за рахунок залучення Великої Британії та США свідчать про тупиковий характер цих пропозицій. Вище перелічені конфлікти не вирішені протягом 20 років і переведені у "заморожений стан".
Скоріше за все, Росія вибрала саме такий сценарій розвитку подій, намагаючись створити на сході України постійну зону нестабільності та військового напруження. Тож якщо ми хочемо уникнути існування на своїх кордонах неконтрольованого анклаву, насиченого зброєю та військовою технікою, ми мусимо визнати, що єдиним шляхом розв'язання цієї проблеми є виключно військовий шлях.
y-grek: Чи не є війна в Україні та війна в Сирії просто маленькими частинами великого "пазлу", в який бавиться Кремль, і якщо це дійсно так, то на що тоді спрямована "велика гра"?
Дмитро Снєгирьов: Розв'язавши військове протистояння в Україні та Сирії, Росія таким чином намагається зламати гегемонію США і створити "біполярний світ" з двома центрами прийняття рішень. Військові конфлікти в цих регіонах свідчать про те, що РФ розглядає і Україну, і Сирію як зону свого стратегічного впливу.
Pangelina:Знову ж таки про торгівлю з окупованими територіями. То чому б не зробити публічною абсолютно всю інформацію щодо того, що саме перетинає лінію розмежування? Саме так треба зробити — всю інформацію про товари чи матеріали, чи сировину тощо публікувати на одному з офіційних сайтів.
Дмитро Снєгирьов: До початку економічної блокади рішення про переміщення товарів з України на територію тимчасово окупованих районів і у зворотному напрямку приймалися однією структурою — СБУ. Саме СБУ відповідала за видачу відповідних дозволів. Кількість тих дозволів просто вражає. Фактично був створений корупційний механізм, який дозволяв контролювати переміщення товарів, при цьому унеможливлюючи контроль над цим з боку суспільства. Наразі після початку блокади ці функції передані Державній фіскальній службі. Але передача владних повноважень з одного відомства в інше не є свідченням відкритості і прозорості цих схем. Одразу після початку блокади постало питання, що, окрім вугілля, на територію ОРДЛО завозиться практично весь спектр товарів масового споживання, продуктів харчування, сировини для металургійних комбінатів та лісоматеріалів. Проконтролювати цей потік неможливо. Якщо, згідно з повідомленнями СБУ, 47% доходів від продажу вугілля йшло на фінансування терористичних організацій, то про які торговельні стосунки з окупованими територіями може йти мова?
Bonapart:Есть ли такие персоналии в украинской политике, кого вы считаете агентами Кремля?
Дмитро Снєгирьов: Звісно, є. Починати треба не з персоналій, а з політичних партій, які є провідниками кремлівської політики, і в яких представлені ці персоналії. В першу чергу, йдеться про реінкарнований "Опозиційний блок", чия присутність у стінах українського парламенту з відверто проросійською риторикою під час українсько-російської війни є незрозумілою. До цієї ж когорти варто віднести "Український вибір" Медведчука.
Vasyl:Чим викликаний конфлікт Плотницького і глави охранки ЛНР Пасічника?
Дмитро Снєгирьов: Передусім, це боротьба за контроль над фінансовими потоками, які йдуть від продажу вугілля в Україну, контрабанди паливно-мастильних матеріалів з території РФ та фінансової підтримки на утримання "республіки". Фактично і ЛНР, і "ДНР" (террористическая организация. - ред.) стали полем протистояння російських спецслужб — ФСБ і ГРУ, які намагаються поділити зони впливу. Плотницький і Пасічник є не більш, аніж інструментом у цій боротьбі. Відповідно від того, хто візьме гору у протистоянні двох російських спецслужб, залежатиме й подальша доля самого Плотницького і Пасічника. Це тимчасові фігури, "халіфи на годину", які використовуються Росією для прикриття своєї присутності на цих територіях.
Sergio:Дмитре, чому було підірвано лнрівського начальника управління "народної міліції" Анащенка? Кому знадобився "інфаркт" організатора ЛНРії Болотова? Та загалом, навіщо чистять ЛНР, готують якийсь переворот? Дякую.
Дмитро Снєгирьов: У вересні 2016 року під час допитів бойовика з позивним "Комуніст", затриманого за звинуваченням в організації замаху на Плотницького, він дав свідчення про причетність до заколоту низки осіб, серед яких Анащенко, Болотов, Литвин, Карякін. Ліквідація Анащенка, Болотова і Литвина пов'язана саме з цим.
Sergio:А ще навздогін за попередніми питаннями... Для кого з відомих персоналій терористів, ватажків існує загроза ліквідації, хто ризикує стати наступним?
Дмитро Снєгирьов: Наступними можуть стати лідер "донських козаків" Микола Козіцин і російський терорист Безлер. Безлеру висунуто звинувачення у крадіжці 196 мільйонів гривень. А Козіцина звинувачують у зраді інтересів "донського козацтва". Цікаво, що перед ліквідацією "Гіві" йому так само було висунуто звинувачення у фінансових махінаціях, зраді інтересів банди "Сомалі" та масовій загибелі бійців цього підрозділу під час боїв під Авдіївкою. Свого часу "Права справа" повідомляла про важке онкологічне захворювання Козіцина, тому, скоріше за все, його ліквідація буде представлена як смерть від захворювання або самогубство внаслідок важкого перебігу хвороби. Не виключена й ліквідація Сергія Козлова — глави уряду самопроголошеної ЛНР, якого Плотницький вважає одним зі своїх основних конкурентів. Буде тривати протистояння по лінії Плотницький—Пасічник, Захарченко—Ходаковський.
Sergio:Із чим пов'язані "зачистки" в лавах бойовиків? Навіщо прибирають найбільш одіозних та медійно розкручених? Це справа рук російських спецслужб, внутрішні розбірки бойовиків чи наші ДРГ постаралися? Чи кожен випадок слід розглядати окремо? "Гіві", "Моторола", луганські ватажки тощо...
Дмитро Снєгирьов: Ліквідації ватажків бойовиків пов'язані між собою. Українські спецслужби не мають жодного стосунку до цього. За їхнім фізичним усуненням стоять російські спецслужби. Самим фактом ліквідації одіозних польових командирів Росія намагається показати Україні, що тепер нема жодних перешкод для виконання Мінських угод у плані так званої загальної амністії. Як відомо, українська сторона наполягала на тому, що проведення амністії є неможливим, бо тоді під її дію потраплять одіозні ватажки бойовиків, у яких руки по лікті в українській крові.
Liam:Чому було заблоковано залізничне сполучення з ЛНР і ДНР? Які цілі переслідує ця акція, по-вашому? Боротьба з контрабандою? Припинення торгівлі з терористами? Тиск на Ахметова (бо зараз зупинилися всі його заводи)? Інші?
Дмитро Снєгирьов: Основна ціль економічної блокади — позбавити ватажків бойовиків та окупаційні адміністрації джерел фінансування. Основним джерелом і надходженням грошових потоків був продаж вугілля українській стороні. За даними СБУ, 47% від реалізації вугілля йшло на фінансування незаконно озброєних формувань. Тільки за останній рік вугледобування на окупованих територіях збільшилося на 59%, що свідчить про зацікавленість окремих представників української влади в існуванні "сірих" непрозорих схем постачання вугілля. Досить згадати, що вартість видобування вугілля на окупованих територіях коливається в розмірі 500-600 гривень за тонну, тоді як Україна купує те саме вугілля по 1730. "Урядами" самопроголошених "республік" на законодавчому рівні прийнято рішення про стягнення як податків суми в розмірі 320-350 гривень з кожної тонни вугільної продукції. Йдеться лише про офіційні податки, затверджені на законодавчому рівні. Тому всі заяви про відсутність фінансування чи торговельних відносин із тими територіями — від лукавого.
Окрім непрозорого постачання вугілля, з територій "республік" йде потік контрафактної продукції: тютюн, горілка, ліки, золото, виробництво яких у промислових масштабах налагоджено на тих теренах. Досить згадати, що тільки за 2016 рік луганський лікеро-горілчаний завод "Луга-Нова" збільшив у шість разів випуск власної продукції порівняно з довоєнним періодом. І це в той час, коли росіяни збільшили продаж власної алкогольної продукції на тих теренах в 3,5 разу.
Крім цього виробництва, діє ювелірний завод "Агат" (місто Ровеньки), продукція якого незаконним шляхом постачається на територію України. А це не тільки золоті прикраси, а й банківські зливки сумнівної якості. На території "ДНР" (террористическая организация. - ред.) діє завод "Хамадей", який спеціалізується на випуску контрафактної тютюнової продукції під маркою загальновідомих світових брендів. Продукцію цього підприємства реалізують не тільки в Україні, а й країнах Західної Європи. Відкритим лишається запитання, яким чином сировина для виробництва, папір, акцизні марки, фільтри та упаковка потрапляють на територію "ДНР" (террористическая организация. - ред.) із України. Варто зазначити, що після початку економічної блокади на перегоні Ясинувата—Костянтинівка в районі станція "Фенольна", де розташований блокпост учасників блокади, співробітники ДФС вилучили партію контрафактного тютюну на суму приблизно один мільйон гривень. Сам тютюн транспортувався на територію України під вугіллям.
Edmon:Учасники блокади заявляли про намір заблокувати всю торгівлю ще й із Росією. Як ви вважаєте, чи реально це зробити, у них вистачить сил, особового складу тощо для здійснення таких заходів?
Дмитро Снєгирьов: Питаннями блокади на третьому році війни мали б займатися не громадські активісти та народні депутати, а уряд країни, влада якої неодноразово заявляла про агресію з боку РФ. Незрозумілим є сам факт торгівельних відносин із країною-окупантом. Будь-які розмови про економічну доцільність цих відносин на тлі щоденних повідомлень про загибель українських військових є відвертою маніпуляцією та прикриттям власних шкурних інтересів. Важко уявити, що після бомбардування Лондона Черчіль вийшов би до народу Англії з питанням доцільності економічних відносин із нацистською Німеччиною. Політикою подвійних стандартів можна пояснити риторику представників уряду, які заявляють про російську агресію та водночас ведуть торговельні стосунки з країною-окупантом і її сателітами у вигляді самопроголошених "республік". Питання припинення торговельних стосунків з Росією і окупованими територіями лежить виключно в політичній площині і залежить від політичного керівництва країни. Якщо воно демонструє пряму економічну зацікавленість у наявності таких відносин, то право народу як носія вищої влади, що закріплено відповідною статтею Конституції, припинити ці стосунки, які є киснем, кров'ю цієї війни.
Edmon:Кому найбільше вигідна блокада ОРДЛО і чим? Чи підтримуєте ви особисто цю акцію?
Дмитро Снєгирьов: Блокада стала можливою тому що є відповідний запит суспільства, яке втомилося від корупції в уряді та незрозумілого характеру ведення військових дій на сході України. Я особисто підтримую цю акцію, бо вважаю, що в умовах війни торговельні стосунки з країною-окупантом та окупованими територіями неможливі ні з економічної, ні з моральної точки зору. Розмови про необхідність закупівлі антрацитового вугілля на окупованих територіях протягом ще трьох років є свідченням або непрофесійності уряду, або його прямої зацікавленості в цих корупційних схемах. Протягом 6-7 місяців Україна безболісно може відмовитися від, як мінімум, 6,5 мільйонів тонн з 9-ти, які зараз закуповують на цій території, але для цього потрібна політична воля і державницьке бачення ситуації.
Pangelina:Питання щодо блокади окупованих територій та податків. Як каже Насалик, Україні невигідна блокада, тому що ми отримуємо від підприємств з окупованих територій податки... І чималенькі суми! Чи то 20 мільярдів, чи то 30 мільярдів гривень... Але чому Насалик не каже про те, що щоб заплатити тим підприємствам з окупованих територій податки в український держбюджет, Україні потрібно перерахувати їм набагато більше грошей, інакше не буде з чого оті податки платити! І в ті гроші включені і зарплата робітників і собівартість продукції і ще багато чого... Чи не так?!
Дмитро Снєгирьов: За інформацією СБУ, підприємства, які розташовані на тимчасово окупованих територіях і здійснюють там свою фінансово-господарську діяльність, перераховали в український бюджет податків на 31 мільярд гривень. Ця теза використовується урядом як аргумент у питанні доцільності економічних зв'язків із окупованими територіями.
Разом із тим, чомусь не афішується інформація про те, що тільки за спожиту електроенергією окуповані території заборгували 24 мільярди гривень. Кричущим є факт, коли борг тільки Луганська за воду складає 270 мільйонів гривень, коли на рахунки Попаснянського водоканалу — підприємства, яке здійснює водопостачання на окуповані території, зараховано лише 20 мільйонів гривень. Показовим є той факт, що Алчевський меткомбінат, який називають одним із найбільших платників податків, який розташований на окупованих територіях, заборгував українській стороні тільки за електроенергію суми в розмірі 700 мільйонів гривен. Варто нагадати, що Алчевський меткомбінат належить російському власнику — "Внешэкономбанку", головою наглядової ради якого є Дмитро Медведєв. Через несплату спожитої цим підприємством електроенергії заблоковано рахунки українського підприємства, яке постачає йому електроенергію, саме підприємство перейшло на триденний робочий тиждень, але доля українських робітників цього підприємства чомусь не викликає занепокоєння у прихильників ідеї збереження торговельних стосунків із окупованими територіями. І наостанок варто запитати у урядовців — у чому доцільність отримання як податків 31 мільярда гривень з окупованих територій, якщо на їхнє фінансування виділено вдвічі більшу суму?
Sergey Telizhenko:Два питання маю до Вас. Перше, чи є якась статистика по конфіскації квартир вимушених переселенців на окупованих територіях? Питання друге, чи не могли б Ви спрогнозувати в короткостроковій перспективі як будуть розвиватися події на Донбасі? Дякую!
Дмитро Снєгирьов: 1. Такої статистики нема. У 2014 році об'єктами "віджиму" ставало рухоме і нерухоме заможних людей або людей з проукраїнськими поглядами. На території ЛНР на цьому спеціалізувалися бандформування під керівництвом "Бетмена" та "Хулігана". До речі, особисто у мене "віджали" і рухоме, і нерухоме майно. Але казати, що ведеться якась статистика, не можна. Є показові (під телекамери) акти повернення "віджатого" майна, які мають свідчити начебто про наявність роботи в правовому полі, але ці випадки мають поодинокий характер і використовуються як елемент пропаганди. У більшості випадків власник "віджатого" майна має заплатити "силовикам" 30-50% від вартості "віджатого".
2. Давати прогнози щодо короткострокових перспектив — невдячна справа. Можна казати про те, що матимуть місце локальні загострення ситуації, пов'язані з намаганнями РФ нав'язати Україні свої правила гри. До кінця 2017 року стане зрозуміло, пристане Київ на грубий тиск з боку РФ, чи буде витримувати власну лінію щодо характеру самої війни і питання збереження територіальної цілісності України.
Надія Майна
Фото В'ячеслава Ратинського
Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред
Читать Главред в Telegram
Читать Главред в Viber
