Днями в юридичній спільноті сталася надважлива подія — Вища кваліфікаційна комісія суддів України (Вища кваліфкомісія суддів, ВККС), відповідальний за добір суддів орган, затвердила рейтинг 320 кандидатів на посади суддів нового Верховного Суду (ВС). 120 осіб стали переможцями конкурсу. Унікальним цей конкурс робить і те, що серед переможців лише 75% — судді, а 25% — люди з-поза системи, — адвокати, науковці та фахівці із сукупним стажем.
Про конкурс
Конкурс розпочався торік у листопаді і тривав майже 9 місяців.
Суть конкурсних процедур полягала у так званому "кваліфікаційному оцінюванні" кандидатів на предмет їхньої відповідності критеріям компетентності (професійної, особистої, соціальної), професійної етики та доброчесності, та порівнянні результатів оцінювання кандидатів. Для цього учасники складали серйозні професійні тести та готували рішення у модельній судовій справі, проходили тестування морально-психологічних якостей і загальних здібностей, співбесіди з професійними психологами, співбесіди у Вищій кваліфкомісії суддів.
До того ж, усі кандидати були перевірені антикорупційними органами — Національним антикорупційним бюро України та Національним агентством з питань запобігання корупції.
За результатами кваліфікаційного оцінювання ВККС затвердила рейтинги кандидатів на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.
Про участь громадськості
Багатьом учасникам конкурсу, окрім виснажливих тестів та інших випробувань, запам'ятається ще одна новела у національній системі добору суддівських кадрів, — Громадська рада доброчесності(ГРД).
Одразу слід зазначити, що подібного досвіду участі громадськості у доборі суддівського корпусу нема в інших країнах. ГРД — це, свого роду, українське "ноу-хау". З огляду на норми закону, ГРД сприяє (а не оцінює) Вищій кваліфкомісії суддів у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання. На цьому мандат ГРД вичерпується. І це не дивно, — адже ГРД — це недержавний орган, який не має жодних повноважень оцінювати суддів; тому його рішення не можуть мати правових наслідків у виді визнання особи доброчесною чи недоброчесною. Це компетенція відповідних державних органів, які несуть юридичну відповідальність за ухвалені ними рішення та їх наслідки, і рішення яких можуть бути оскаржені в суді.
Однак, спостерігаючи за конкурсом, склалося враження, що ГРД свідомо ігнорувала норми закону, роздаючи направо і наліво штампи "доброчесний", "не дуже доброчесний" та, головне, — "недоброчесний". Але наслідки для кандидатів, в першу чергу, репутаційні,— неминучі.
І врешті, чи можуть оцінювати етику та доброчесність кандидатів ті представники громадянського суспільства, які або в силу об'єктивних обставин не мають достатнього життєвого досвіду, або ж, які самі за своїми плечима мають сумнівну суддівську кар'єру, або ж, які самі не викликають довіри з точки зору дотримання норм етики та доброчесності? Відповіді на ці питання вже неодноразово давали в численних журналістських розслідуваннях "Обозреватель", "Ракурс" і "Резонанс".
Європейські стандарти — "ні, не чули"?
ГРД — це, дійсно, нестандартне для систем добору суддівських кадрів рішення. Чому так сталося? Вочевидь, — це одна з багатьох інших відповідей на запит суспільства щодо відновлення довіри до судової влади. Напевне, цим і керувалися ідеологи судової реформи, — створити орган, до складу якого входитимуть досвідчені та беззаперечні авторитети у суспільстві, які б збалансували у процедурі конкурсу інтереси свідомого громадянського суспільства та публічної влади. Тільки в такому разі така співпраця могла би бути дійсно успішною.
Попри неоднозначне сприйняття європейськими колегами такого "ноу-хау", все ж таки вони його підтримали, але з відповідними застереженнями:
"Оцінювання судді (кандидата на посаду судді), зокрема оцінка його/її професійних знань і компетентності, моральної, етичної та психологічної доброчесності — це завдання органу, якому доручено проводити оцінювання (Вища кваліфікаційна комісія суддів України), а висновок ГРД — це елемент, що має стосуватися лише питань професійної етики та доброчесності суддів і кандидатів на посаду судді", — такою думкою поділилася професор, доктор права Діана Ковачева, міжнародний експерт Ради Європи у Висновку щодо регламенту Громадської ради доброчесності.
Доктор Пім Альберс, міжнародний експерт Програми USAID "Нове правосуддя" у Звіті щодо Громадської ради доброчесності та результатів її роботи, які використовує Вища кваліфікаційна комісія суддів, зазначає, що "ГРД важливо уникати виконання функцій інших компетентних державних органів та інституцій (як-то Міністерства освіти та науки чи Служби безпеки) та перевищення ГРД своїх повноважень у цьому зв'язку".
Крім того, відповідно до пункту 38 Висновку №17 (2014) Консультативної ради європейських суддів"у процесі оцінювання можуть брати участь інші фахівці, які здатні зробити корисний внесок у процес оцінювання. Проте дуже важливо, щоб такі оцінювачі могли спиратися на достатні знання і досвід судової системи, щоб бути здатними належним чином оцінити роботу суддів. Також важливо, щоб їхня роль була виключно консультативною, а не вирішальною".
Венеційська комісія протягом багатьох років рекомендувала Україні втілити базовий стандарт щодо незалежності суддів, — "Основна роль в обранні суддів має бути довірена незалежному органу, в складі якого переважатимуть обрані суддями судді".
І нарешті, в результаті нинішньої судової реформи цей стандарт було повною мірою реалізовано.
Діючий склад ВККС був сформований у 2014-2016 роках на виконання вимог Закону "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" та Закону "Про забезпечення права на справедливий суд", які запровадили нові прозорі конкурсні процедури.
Але тепер риторика деяких представників громадськості чомусь кардинально змінилася. "У мене і не тільки в мене, а в цілому в ГО є великий скепсис стосовно застосування чи не так званих європейських стандартів власне в судовій реформі. Що таке європейські стандарти? У згадуваній А.Козловим сьогодні Рекомендації Консультативної ради Європейських суддів. Це Рада суддів, старих суддів, як за віком, так і за стажем, в Європі, які рекомендують з точки зору суддів як було би правильно. Як у нас відбувається тут в Україні? Беруть ці рекомендації наші старі судді, обрані старими суддями, ці суддівські ради, де вони складають більшість, і застосовують..."— сказав нещодавно член ГРД Михайло Жернаков в ефірі 1-го каналу "Українського радіо" (частина 1-ша, частина 2-га).
Що ж, принаймні, пан Жернаков визнав, що Вища кваліфкомісія суддів бере ці європейські рекомендації і застосовує. Чим не визнання професійності роботи діючого складу ВККС? Коментарі тут будуть зайвими.
Про "зради" і "перемоги" за наслідками конкурсу
Одразу після оголошення рейтингу кандидатів на посади суддів Верховного Суду суспільство розділилося на два табори: ГРД та дружні їй ГО заявили, що у новий Верховний Суд пройшли 80% старих суддів, 25% — із сумнівною репутацією. Прихильники іншого табору, у тому числі й сама ВККС, заявляють про оновлення суду на 95%. Що ж стоїть за цими абсолютно різними цифрами? Поглянемо лише на деякі факти.
Факт №1. 25% переможців у конкурсі — люди з-поза системи, — адвокати, науковці та фахівці із сукупним стажем. Це насправді неабиякий показник. Без перебільшень, — четверта частина (!) суддів у новому Верховному Суді може складатися із професіоналів з-поза суддівської системи. Ще два — три роки тому ніхто б навіть не повірив у таку можливість, адже суддівська спільнота завжди була своєрідною закритою кастою, а потрапити до лав суддів найвищої судової інстанції в країні можна було лише завдячуючи телефонному праву чи іншим подібним "методам".
Факт №2. Переможці у конкурсі з числа суддів — це представники абсолютно різних інстанцій — від місцевого та апеляційного суду до вищих спеціалізованих судів та, врешті, і Верховного Суду України.
Факт №3.Однак, лише 5 (!) суддів діючого Верховного Суду України стали переможцями конкурсу. Це означає, що потенційно, по завершенні всіх процедур призначення, зі 120 суддів нового Верховного Суду лише п'ятеро будуть з числа суддів "старого" суду. Це лише 4,16%(!) усього складу нового Верховного Суду.
Зі 121 судді діючих вищих спеціалізованих суддів, які були допущені до процедур оцінювання в рамках конкурсу, у підсумку, — лише 46 осіб потрапили до рейтингового списку переможців, що складає 38,02% від тих суддів вищих спецсудів, які брали участь у конкурсі та 38,33% усього складу нового Верховного Суду (у разі призначення).
Таким чином, нескладні арифметичні підрахунки показують, що у новому Верховному Суді представництво суддів з числа діючих вищих спецсудів та Верховного Суду України може складати, в кращому разі, трохи більш як 40%. То в чому ж "зрада"?
Факт №4.Можливо, песимістичний настрій ГРД та її прихильників зумовлений тим, що зі 120 переможців у конкурсі — 30 кандидатів мають негативний висновок ГРД? З іншого боку, якщо ці 30 осіб стали переможцями у конкурсі, — це означає, що негативний висновок ГРД було подолано щонайменше одинадцятьма голосами членів ВККС. А відтак для такого рішення у ВККС були обґрунтовані підстави, адже з іншими 51 висновками ГРД Вища кваліфкомісія суддів погодилась,визнавши кандидатів такими, що за критеріями професійної етики та доброчесності не підтвердили здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді.
На такі рішення ВККС мають бути об'єктивні причини. Спробуємо розібратися у них детальніше, в першу чергу, поглянувши на висновки ГРД щодо тих 30 кандидатів, які все ж таки стали переможцями у конкурсі.
Тридцятка "недоброчесних"?
Нагадаємо, що єдине повноваження ГРД згідно із законом — це сприяння Вищій кваліфкомісії суддів у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання. Таким чином, негативний висновок ГРД може стосуватися лише питань професійної етики та доброчесності кандидата.
На цьому наголошують і міжнародні експерти. "ГРД має право лише аналізувати й перевіряти інформацію, що стосується доброчесності та професійної етики суддів, але не наділена компетенцією розглядати обґрунтованість судових рішень. Це положення відповідає європейським стандартам, оскільки жоден орган поза судовою владою та судовим контролем не може оцінювати обґрунтованість суддівських дій або рішень. За свої рішення судді несуть відповідальність у межах процесу оскарження ("суддівська відповідальність")", — зазначає доктор Пім Альберс, міжнародний експерт Програми USAID "Нове правосуддя".
Однак, в реальності ми бачимо протилежне, — ГРД широко застосовувала у своїй практиці замість "сприяння" ВККС в оцінюванні доброчесності та професійної етики кандидатів, — власне, оцінювання їхньої професійної компетентності.
Вихід за межі повноважень — оцінка ГРД обґрунтованості судових рішень
А тепер поглянемо на висновки ГРД щодо кандидатів на посади суддів нового ВС з числа кандидатів до Касаційного адміністративного суду, який вже охрестили чи не найбільш проблемним.
У дев'яти кандидатів з 30 є висновки ГРД. Але вражають інші цифри. У висновках ГРДщодо всіх 9 кандидатівдо Касаційного адміністративного суду міститься оцінка судових рішень або суддівських дій.
При цьому, чотири кандидати з цих дев'яти були "оцінені" ГРД виключно за прийняті ними судові рішення. Інших питань, окрім невдоволення судовими рішеннями, у висновках ГРД нема. До таких "щасливчиків" потрапили кандидати Юрченко В.П., Пасічник С.С., Смокович М.І. та Стрелець Т.Г.
Для прикладу, кандидат Юрченко В.П. була оцінена ГРД у зв'язку із рішенням Вищого адміністративного суду України (ВАСУ), яким скасовано подання Вищої ради юстиції (ВРЮ) про звільнення судді. При цьому, рішення стосувалося тільки питання порушення ВРЮ строків дисциплінарного провадження. Зараз справа екс-судді знову знаходиться на розгляді ВАСУ.
А от кандидат Смокович, окрім своїх рішень, не сподобався ГРД і тим, що "наразі невідомо, чи вживав Кандидат заходи щодо недопущення незаконного втручання в автоматизований розподіл справ", але ж цього, напевне, достатньо, щоб показати кандидату "червону картку" у конкурсі. Хоча не всі члени ГРД розділили цю думку, про що можна переконатися, ознайомившись з позицією Р.Куйбіди в окремій думці.
З дещо меншим відривомвід адміністративної спеціалізації лідирує Касаційний господарський суду складі Верховного Суду, в якому8 кандидатів отримали негативні висновки ГРД. Без оцінки судових рішень або суддівських дійі тут не обійшлось.
Три кандидати (Бакуліна С.В., Рогач Л.І., Баранець О.М.) отримали негативні висновки виключно за свої суддівські рішення чи дії.
Зокрема, Рогач Л.І., яка за твердженням самої ж ГРД "не віднесена слідством до групи суддів ВГСУ, на яких здійснювався розподіл справ з порушенням порядку встановленого законом" не сподобалася ГРД не тільки своїми рішеннями, але й тим, що у "Громадської ради доброчесності відсутня будь-яка інформація стосовно того, як Кандидат протидіяв злочину, відстоював власну незалежність, та незалежність судових органів ВГСУ".
А ще кандидату Рогач "пощастило" з вельми індивідуальним підходом, адже іншим суддям Вищого господарського суду України (ВГСУ), — кандидатам Стратієнко Л., Львову Б.Ю.), ці ж обставини щодо розподілу справ в суді зазначили, як додаткову інформацію, а не як самостійну підставу для негативного висновку.
Кандидат Баранець О.М. запам'ятався членам ГРД лише одним епізодом в одному із судових засідань. В окремій думці члена ГРД Савчука А.В. зазначено, що "із відеозапису засідання можна зрозуміти, що під час розгляду справи могли бути розголошені відомості, що становлять комерційну таємницю, відтак ця справа мала розглядатися у закритому засіданні, що виключає можливість порушення принципу гласності… Кандидатом не було порушено принцип гласності судового розгляду, а лише не оформлено своє рішення відповідною ухвалою". При голосуванні за висновок один член ГРД заявив самовідвід, два члени утримались, два — проголосували "проти" ухвалення негативного висновку.
Усі 6 кандидатів з негативними висновками до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду також отримали оцінку своїх професійних якостей від членів ГРД.
В той час, як кандидата Голубицького С.С. ГРД оцінила виключно за ухвалене судове рішення, кандидатам Наставному В.В., Слинько С.С., Кравченко С.І., Франтовській Т.І., Шевченко Т.В.ГРД також поставила у вину не зазначення у декларації доброчесності судді ряду судових рішень. При цьому, ГРД, звісно ж, не утрималась і від оцінки таких судових рішень.
Але знову ж таки, — не все було однозначно. Наприклад, по кандидату Кравченку С.І., спочатку, ГРД на засіданні 12 квітня 2017 року не прийняла негативний висновок. "Як зазначив доповідач Михайло Жернаков, Станіслав Кравченко "не відповідає критеріям доброчесності". Втім, за Станіслава Кравченко заступився Сергій Верланов, який повідомив, що насправді суддя декларував своє майно в деклараціях за більш ранній період, а рішення ЄСПЛ витлумачено доповідачем не зовсім вірно", — повідомляється у ЗМІ. У підсумку, питання було зняте з розгляду для доопрацювання. А вже 14 квітня 2017 р. за негативний висновок проголосували 10 членів ГРД, проти — 1, утрималося — 2.
Із 7 кандидатів до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, 2 були оцінені, з-поміж іншого, за судові рішення (Погрібний С.О., Сімоненко В.М.), а одного кандидата (Лесько А.О.) ГРД вирішила оцінити з точки зору діяльності на посаді члена Вищої ради правосуддя (Вищої ради юстиції).
Подекуди, ігноруючи принцип індивідуального оцінювання щодо кандидата Лесько А.О., ГРД вдавалося і до оцінки діяльності Вищої ради юстиції в цілому: "Вища рада юстиції мала забезпечити однаковий підхід до дослідження доказів без будь яких проявів переваг, упередженості або несправедливості. ВРЮ мала б проявити уважність щодо доказів …". Але абсурдність ситуації щодо кандидата Лесько А.О.полягає в тому, що результати голосування розділилися таким чином: 4 члени ГРД заявили самовідвід, "за" — 7, "проти" — 0, "утримався" — 3.
7 голосів ("за") із 20 членів ГРД (з 16 присутніх членів ГРД чотири — заявили самовідвід, а три — утримались) — така ціна голосування за негативний висновок абсолютною меншістю членів ГРД.
Про подвійні стандарти
Як одну з підстав для негативного висновку щодо кандидата Сімоненко В.М. ГРД зазначає "підтримання подання до Конституційного Суду України щодо конституційності судової реформи". А от кандидату Прокопенко О.Б. пощастило більше — посилання на це ж подання міститься у додатковій інформації щодо кандидата, що не є самостійною підставою для висновку.
Однак, кандидата Прокопенко також не оминули подвійні стандарти. В той час, як ГРД скасувала свій же негативний висновок щодо кандидата Луспеника Д.Д., якому у вину ставилася приватизація службової квартири на матір, негативний висновок щодо Прокопенка О.Б. ґрунтується на аналогічній підставі.
Суддям Вищого господарського суду України (кандидатам Стратієнко Л.В., Львову Б.Ю.) обставини щодо ситуації з авторозподілом справ в суді зазначили, як додаткову інформацію, а не як самостійну підставу для негативного висновку. У разі з кандидатами Рогач Л.І. та Дроботовою Т.Б. все сталося навпаки.
Але ще більше дивує в частині кандидатів з числа суддів Вищого господарського суду України позиція ГРД щодо кандидата Яценко О.В.
Як повідомляли ЗМІ, на думку В.Титича, майже всі судді ВГСУ винні в тому, що не протидіяли втручанню в автоматизовану систему розподілу справ за часів голови ВГСУ Віктора Татькова: і ті, хто віднесені слідством до певної групи суддів, і ті, які не віднесені. Однак, щодо судді Олени Яценко ці факти не згадуються, на відміну від інших суддів. За інформацією ЗМІ, Олена Яценко є серед кандидатів, з якою у Титича існує неформальний контакт.
В такому випадку, так званий "неформальний контакт" члена ГРД В.Титича з кандидатом Оленою Яценко пояснює ще один прикрий випадок застосування ГРД "подвійних стандартів". Так, у наданій ВККС інформації (а не висновку) щодо судді Яценко, згадуються лише питання щодо майна кандидата, однак нема жодного слова про справу №910/3460/14 (справа щодо спірної земельної ділянки, яка належить до ансамблю Софійського собору, внесеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО), яку Яценко розглядала у колегії з іншими суддями ВГСУ. Цими іншими суддями є кандидати Сибіга О.М. та Бакуліна С.В., які отримали від ГРД негативні висновки (у випадку з Сибігою ця справа була однією з підстав для висновку, а щодо Бакуліної — її було зазначено в інформації до висновку). Але найбільше вражає інше, — кандидат Яценко була доповідачем (!) у згадуваній справі, однак "дивом" уникла критики ГРД за неї.
До ряду кандидатів у ГРД виникали запитання і щодо майна та способу життя (зокрема, Берднік І.С., Ткач І.В., Кравченко С.І., Франтовська Т.І., Погрібний С.О., Лященко Н.П.). Водночас, не менш серйозні питання щодо невідповідності кандидата антикорупційним критеріям були і до кандидата Берназюка Я.О. (пов'язаність кар'єри з Арсенієм Яценюком, головою Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя Русланом Князевичем; безкоштовна приватизація землі у с. Нові Петрівці під Києвом та інші майнові претензії),негативний висновок по якому ГРД чомусь скасувала. Можливо тому він отримав окрему думку пана Р. Куйбіди, який зазначив, що "Громадська рада доброчесності помилково змінила свою оцінку відомостей щодо Кандидата…". Можливо, не так вже і незалежна ГРД від політичного впливу?
Між іншим, поки ГРД критикує кандидатів щодо невідповідності їх стилю життя офіційно задекларованим доходам, згадуваний член ГРД В.Титичсвоїм прикладом демонструє "протилежне". За повідомленнями ЗМІ, 99 000 грн задекларованих доходів дозволяють В.Титичу оплачувати навчання сина в приватній гімназії "Престиж", особистого водія, доглядальницю для матері, обслуговування двох "Лексусів" і при цьому здійснювати численні закордонні подорожі.
І наостанок про подвійні стандарти. ГРД часто закидала кандидатам так звану "непристойну" поведінку: не так поглянув на журналіста або ж не так щось прокоментував. Для прикладу, "нестримана" поведінка кандидата Жайворонок Т.Є. під час спілкування з журналісткою програми "Наші гроші. Досудилися", на переконання ГРД, свідчить про невідповідність кандидата критеріям доброчесності і професійної етики. А тим часом, Леонід Маслов, широку відомість якому принесли доволі експресивні заяви щодо журналістів та кандидатів, вирішив й надалі утверджувати своїм прикладом "етичність і доброчесність", назвавши керівника групи експертів Проекту ЄС "Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні" Довідаса Віткаускаса "модним поцом"; далі, — пряма мова: "…на фінансовому потоці сидів зашкварений нашими місцевими рєшалами модний поц Довідас Віткаукас".
А ще, це той самий член ГРД, який публічно на своїй сторінці в Facebook, подаючи заяву про припинення членства в ГРД, зазначив: "ІДІТЬ ВСІ В ДУПУ!". Тут, напевно, слід нагадати читачам, що на сторінці ГРД у Facebook в розділі інформація зазначено таке: "Утверджуємо доброчесність і високі стандарти професійної етики в суддівському корпусі". Тепер цікаво, — це такий жарт?
Про конфлікт інтересів
Однак, не лише перевищенням компетенції, окремими думками та подвійними стандартами конкурсантам запам'яталася ГРД. Конфлікт інтересів — ще одна суттєва деталь, яка характеризує діяльність ГРД у конкурсі до нового Верховного Суду.
"Конфлікт інтересів має вирішуватися відповідним чином, щоб забезпечити найвищі стандарти прозорості та доброчесності членів ГРД. З огляду на таке, дотримання принципу незалежності судової влади потребує додержання загального правила про те, що практикуючі юристи (адвокати) і прокурори не можуть брати участь у процесі оцінювання суддів" — саме таку думку висловила професор, доктор права Діана Ковачева, міжнародний експерт Ради Європи у Висновку щодо регламенту Громадської ради доброчесності.
Судячи з висновків, деякі члени ГРД вважають допустим нехтувати і цим стандартом у своїй діяльності.
Так, один з членів ГРД, адвокат Роман Маселко у Facebook неодноразово висловлював негативну позицію щодо судді Швачач Ю. та рішення ВАСУ по її справі, яке стало підставою для негативного висновку щодо кандидата Лариси Мороз.
Примітно також, що у пострепортажі журналіста Миколи Мирного ("Центр інформації про права людини"), якого начебто не пустили на судове засідання по справі за позовом судді Бондаренка С.І. до Апеляційного суду Черкаської області, зборів суддів цього суду та його голови Бабенка В.М. (саме це "сумнівне рішення" фігурує у висновку щодо кандидата Л.Саприкіної) активно згадується позиція члена ГРД Романа Маселко, який, увага (!), був адвокатом судді Бондаренка С.І. у цій же справі.
Представником по справі щодо Гостинного двору, яку також ставлять у провину кандидату Саприкіній, була член ГРД Марина Соловйова. І хоча Р.Маселко та М.Соловйова брали самовідвід при голосуванні на засіданні ГРД, їхня позиція не могла не вплинути на результат обговорення ГРД відповідних кандидатур і, як наслідок, — на рішення ГРД.
Окрім того, адвокат Роман Маселко був заявником у справах щодо "суддів Майдану", які розглядали у Вищій раді юстиції. До того ж ряд членів ГРД є членами "Адвокатської дорадчої групи", які займалися представництвом у справах "суддів Майдану". Це, вочевидь, пояснює позицію ГРД в частині оцінки відповідних судових рішень, ухвалених кандидатами.
За заявою адвоката Віталія Титича розпочато досудове розслідування в рамках кримінального провадження щодо незаконного втручання в автоматизовану систему розподілу справ у Вищому адміністративному суді України. "Вказані у заяві обставини свідчать про умисне внесення до автоматизованої системи документообігу суду користувачами системи — працівниками апарату суду — неправдивих відомостей щодо повноважень суддів", — зазначено у висновку ГРД щодо кандидата М.Смоковича. Одночасно, адвокат Віталій Титич є координатором ГРД. Заяву внесено вже після початку конкурсу. Самовідвід при голосуванні Віталій Титич не брав.
Втім, Віталій Титич, координатор ГРД, неодноразово демонстрував своє зневажливе ставлення до неупередженості та вирішення питань конфлікту інтересів. Так, під час розгляду висновку щодо Стратієнко Л.В. Роман Куйбіда заявив, що Віталій Титич повинен при голосуванні за негативний висновок щодо Стратієнко взяти самовідвід,оскільки В. Титич є заявником у справі про втручання в розподіл справ у ВГСУ. Титич повідомив, що це неправильно.
Про наслідки конкурсу
Конкурс до Верховного Суду — це, без перебільшення, дійсно унікальна для України подія. Попри поширювані "зради", конкурс вже високо оцінили міжнародні експерти.
"ВККС розробила тестові та практичні завдання конкурсу та проводить психологічне тестування кандидатів на основі методології, сформульованої європейськими експертами, зокрема експертами Ради Європи. Це свідчить про те, що процес оцінювання кандидатів проводився відповідно до існуючих європейських стандартів із сильною вимогою про знання Європейської конвенції з прав людини, а також прецедентного права Європейського суду з прав людини", — розповів в інтерв'юРежі Брійя, спеціальний представник генерального секретаря Ради Європи в Україні,
На думкуДовідаса Віткаускаса, керівника групи експертів Проекту ЄС "Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні""Україна обрала шлях технократичного відбору, тоді як в більшості європейських країн суддів Верховного Суду призначають шляхом політичних закулісних дискусій, до кінця не обґрунтовуючи критерії такого рішення перед суспільством".
Тому можна з впевненістю казати, що за всю історію 25 років незалежності України ми не мали ані такого відкритого конкурсу, ані такого якісного складу найвищого в країні судового органу.
Олександр Леонов, виконавчий директор центру "Пента"
фото: 112.ua
Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред
Читать Главред в Telegram
Главред на YouTube
