Актори "Вар’яти-шоу" Жожка і Вальон: А звідки ви знаєте, що Притула не висувається у президенти?

На сайті "Главред" відбувся чат із акторами Першого україномовного гумор-шоу "Вар’яти", дуетом "Володимир і Великий" Володимиром Жоглом (Жожкою) та Валентином Сергійчуком (Вальоном). Спілкуючись із читачами, вони розповіли, чим відмінний український та російський гумор, чи змінили останні роки здатність наших людей сміятися, яка різниця у виступах для простих людей та "сільних міра сєго", а чому розмови про те, що українці є нацією, яка постійно тужить і плаче, є міфом. Крім того, Вальон та Жожка розповіли, чому в команді "Вар’ятів" немає жінок, заради чого вони готові залишити шоу, чи піде Сергій Притула у президенти, чи дійсно Сергій Дмитрович є диктатором у їхньому колективі, чи правда, що він їм мало платить, а також що "кругле і смішне" знайшов Притула при дорозі на Рівненщині.

Зі стенограми чату з Володимиром Жоглом і Валентином Сергійчуком ви дізнаєтеся про страхи, найбожевільніші та найтупіші вчинки хлопців, про натяки на інтим від шанувальниць, причини, чому Вальон не носить обручки, та дівчат, які подобаються Жожку, а також чому під час спілкування з читачами "Главреду" хлопцям захотілося дати "лящів" Притулі.

Наташа: Расскажите, как вы попали в колектив?

Валентин Сергійчук: Я прийшов на все готовеньке. А в колективі я найменше – в лютому буде п’ять років.

Володимир Жогло: Якось Притула їхав мальовничою Рівненщиною, аж тут бачить – при дорозі щось кругле і смішне. Так я і потрапив у колектив…

Вікторія: Хлопці, гумор, по суті, є справою вашого життя. Скажіть, чи завжди люди, що оточують вас із розумінням ставляться до такої роботи, буває, що кажуть. що для чоловіка це якась несерйозна справа?

Валентин Сергійчук: Нема такого. Оточення навпаки підтримує – йому подобається. А родина вважає артистом.

Володимир Жогло: Крім того, продукувати гумор – це дуже серйозна справа.

Маруся: Яким ви бачите свій колектив років так за... Ні, не "за…", а хоча б через рік? Що б хотіли змінити чи хоча б вдосконалити та покращити? А взагалі, ви супер, усі!

Володимир Жогло: Дуже хочеться бачити нові обличчя, вдосконалюватися якісно, розширятися кількісно, трошки змінювати формат телевізійної версії. І все це тільки з метою дарувати ще більше радості нашим прихильникам.

Аня: Скажите, пожалуйста, почему в вашей команде нет женщин?

Володимир Жогло: Ми б із радістю поповнилися якимсь жіночим образом або жіночим гумористичним дуетом. Але є велика проблема – дуже мало жінок-авторів. А у нас кожен дует практично самодостатній (він сам собі і автор, і актор). Зараз дуже складно знайти дівчат, які б змогли самі себе забезпечити матеріалом. А у нас фізично немає часу, щоб писати ще одному дуету або артистці. Але ми завжди відкриті до діалогу.

Тарас: Під час виступів як у вас виходить грати різні ролі настільки реалістично? В чому секрет – любов до творчості чи любов до грошей?

Володимир Жогло: Насправді ніхто з нас не має акторської освіти.

В чому секрет? Всіх персонажів ми просто проживаємо.

Валентин Сергійчук: В основному ми самі й пишемо тексти. А коли ти пишеш, ти вже бачиш, як це має бути на сцені, як має виглядати.

Настя Стецюк: Для Володимира Жогло. Що вас стимулює до написання текстів пісень? Для Валентина Сергійчука. Коли ви читаєте текст сценки, як входите в роль, які риси вам допомагають у акторській грі?

Володимир Жогло: Зараз мене стимулює тільки глядач, тому що я відчуваю велику відповідальність перед людьми.

Валентин Сергійчук: Я відповів вище. Час від часу, коли ми пишемо, наприклад, сценку про вчительку, я уявляю вчительку, яку любив чи не дуже в школі, і мимоволі щось беру з її поведінки.

Але все це відносно. Все саме береться. Немає формули чи схеми.

Таня: Чи не хотіли б ви під час шоу поімпровізувати з залом?

Валентин Сергійчук: Ми, наш із Володимиром дует, робимо це постійно. Це завжди так класно і влучно, але деколи це дуже не подобається Сергію Дмитровичу.

Андріана: То правда, шо Притула вам мало платить?

Володимир Жогло: Ні, це неправда. Притула нам платить ДУЖЕ-ПРЕДУЖЕ багато, за його версією. По курсу долара – 8 гривень за долар. Ми люди з Млинова і йому віримо.

Nikki: Притула у вашому колективі є диктатором і останнє слово за ним, чи у вас панує демократія? Розкажіть, як у вас вирішуються суперечливі питання?

Валентин Сергійчук: "Диктатор" – то занадто. Але останнє слово за ним (він так вважає).

Як вирішуються суперечливі питання? Ми активно вирішуємо, як би мало бути краще, а потім усе робиться так, як сказав Сергій.

Юля: Чи були моменти, коли вам хотілося надавати Притулі "лящів"?

Володимир Жогло: Якраз зараз той момент.

Валентин Сергійчук: …Бо серед питань у чаті є одне – від невідомого Сергія Дмитровича про те, коли на його пошті з’явиться матеріал від нас.

Сергій Дмитрович: Я ще довго буду чекати від вас матеріали?!!!

Валентин Сергійчук: Бог терпів і нам велів.

Юрчик з Франківська: Скільки ви витрачаєте часу на репетиції та написання пісень?

Володимир Жогло: Практично весь свій вільний час між концертами. Його не так вже й багато насправді.

Васічка: Хлопці, а скільки часу ви приділяєте написанню матеріалу? Особливо пісень, бо вони у вас дуже круті.

Валентин Сергійчук: Васічка, не пиши в чатах, а працюй, працюй, чоловіче.

Аліна К.: Про якого персонажа вам легше писати жарти і чому?

Володимир Жогло: Про сім’ю, пересічну українську родину. Це невичерпне джерело для гумору.

Полінка: Чи складно працювати в колективі гумористів, коли, мабуть, кожен день як 1 квітня?

Володимир Жогло: Колектив гумористів – це збіговисько дуже сумних і агресивних людей. І там кожен день, як 1 січня.

Олег Фурман: Владзьо не погрожував натравити на вас своїх бджіл?

Валентин Сергійчук: Владзьо дорожить кожною своєю бджілкою. І коли вони хворіють, робить кожній укольчики, ставить кожній баночки та гірчичники. До нас він їх не підпускає.

Ftusia: Наскільки велика конкуренція між гумористичними колективами в Україні, який і з них вважаєте таким, що найбільше перебиває і відтягує на себе аудиторію у "Вар’ятів"?

Володимир Жогло: У "Вар’ятів" немає конкурентів – у нас тільки друзі.

Вадим: Вам доводилося колись виступати перед "сільнимі міра сєго", якимись олігархами чи багатіями? Складніше працювати для таких чи для звичайного залу, звичайних людей?

Валентин Сергійчук: Виступали. Звичайно, простіше виступати для простих людей. Прості люди не бояться засміятися щиро, бо вони не вважають себе "сільнимі міра сєго".

Lana: Чи маєте якусь традицію чи ритуал перед виходом на сцену, задля успішного виступу? Чи ви не забобонні люди?

Валентин Сергійчук: Маємо – стаємо в коло, кладемо руки і кричимо "Вар’яти!" та бойовий клич спартанців "Агу-агу-агу!".

Марія: Скільки сезонів "Вар’ятів" ще буде?

Валентин Сергійчук: Поки людям буде це подобатися… Доки будемо актуальні.

Наталія: Чи пан Жогло має наміри в подальшому зайнятися сольною кар’єрою? У нього то непогано виходить.

Володимир Жогло: Не можу дати відповідь на це питання.

І, мамо, прошу тебе більше сюди не писати.

Оля: Чому Оля і Валєра? Чому саме ці імена найпопулярніші у "Вар’ятів"?

Валентин Сергійчук: Я маю велику проблему з запам’ятовуванням імен. Величезну! Тому за чотири роки я вивчив тільки ці. Це – єдина причина.

Микола: Запитання до Володимира. Чому розпався дует "Колеги" (місто Львів), і чому з "Вар’ятів" пішов Роман Гапачило?

Володимир Жогло: Це запитання не до Володимира Жогла, а більше – до Романа Гапачила.

Аліса: Заради чого ви готові залишити "Вар’яти-шоу"? Чому саме?

Валентин Сергійчук: Я готовий залишити "Вар’яти-шоу" тільки заради посади міністра повітря і фіолетового кольору.

Володимир Жогло: Я готовий залишити "Вар’яти-шоу" тільки, якщо його залишить Валентин.

Анастасія: Яка з зіграних вами жіночих ролей – найулюбленіша?

Володимир Жогло: Я люблю всіх жінок, яких грав (відповідь чисто львівська).

Альона: Надзвичайно вдячна "Вар’ятам" за популяризацію україномовного гумору, який дуже крутий. Жогло, скажи, будь ласка, чи задумувався ти коли-небудь про сольну музичну кар’єру? Вальоне, які ролі найважче виконувати і чому?

Володимир Жогло: Задумувався, але ще до кар’єри в гуморі.

Валентин Сергійчук: Ролі істеричних манірних жінок. Там треба кричати, а в мене – бас. Мамі найважче сприймати ролі священика.

Ярослава: Які подарунки від прихильників вам найбільш приємні?

Валентин Сергійчук: Мені найбільше подобається, коли дарують букети, які можна їсти.

Володимир Жогло: А я люблю всі подарунки. Для мене будь-який подарунок – висока оцінка моєї роботи.

Лара: Чи бувають моменти, коли ви бачити один одного не можете? Як відпочиваєте від виступів?

Валентин Сергійчук: Так, у мене цей момент саме зараз. Я дружину бачу в три разі менше, ніж Володю.

Як відпочиваю? Лягаю в капсулу, закриваюся і сплавляюся в ній по Дністру.

Володимир Жогло: …Проти течії.

Александра: Розкажіть, будь ласка, де і як ви любите відпочивати?

Володимир Жогло: Я от лечу в Єгипет у січні. Вперше в житті. Взагалі, люблю відпочивати в горах у будь-яку пору року.

Валентин Сергійчук: Найбільше люблю відпочивати в горах. Найкращий відпочинок в житті для мене – це: кілька університетських друзів, які знають гори, щоб ведмеді не з’їли, намети і рюкзаки. Такого вже не було п’ять років. А море – це для мене надто лінивий відпочинок.

Назар: Чому ви так неохоче фотографуєтесь із людьми на концертах? Прошу дати відповідь, і навіть не думайте заперечувати, бо це так!

Валентин Сергійчук: Це – неправда. Не спихайте на нас все, що робить Притула.

Але якщо є претензія, значить так і є – ми будемо виправлятися.

Володимир Жогло: Просто здебільшого люди хочуть фоткатися з Притулою, а не з нами.

А так, шкода, що у нас в країні немає організованості в фотографуванні після концертів.

VASYA330: Як зв’язатись із вашим менеджером?

Володимир Жогло: У нас є сайт – там знайдете контакти.

Валентин Сергійчук: Якщо це не допоможе, треба обмалюватися крейдою і дуже голосно кричати латинню.

Назар: А чи не потрібен вам 14-літній хлопець (тобто я)? Я – непоганий комік...

Валентин Сергійчук: Можете спробувати себе в авторській роботі, тому що на сцені доведеться наклеювати бороду, а таким вже займається один артист в Україні.

Дмитро: Коли ви знову будете виступати у Хмельницькому?

Володимир Жогло: Слідкуйте за графіком тут.

Галина: Коли приїдете в Рівне? Ми вас дуже чекаємо. :)

Валентин Сергійчук: Рівне було нещодавно. Рівне – це концертний зал особисто для нас із Володимиром дуже рідний. У Рівному у нас ніколи не буває менше двох концертів. Будемо у вас наступного року.

Стільник Ірина: Чи можливі ваші концерти в Словаччині? Я вас обожнюю!

Валентин Сергійчук: Можливі.

Володимир Жогло: На жаль, ні я, ні Валік не займаємося організацією концертів. Тому не знаємо.

Оля: Якби ви хотіли створити своє власне комедійне шоу, як би воно називалося?

Володимир Жогло: Мене цілком влаштовує і це комедійне шоу.

Анастасия: Как у вас появилась идея идти в КВН, а потом создать свое шоу? Сложно? Каким было первое выступление? Вы помните, какие эмоции испытывали?

Володимир Жогло: В КВН мене взяли старші хлопці через те, що я був маленький, кругленький, руденький і з веснянками. Був смішний.

Не до кінця розумів, що я роблю, але люди в залі сміялися.

Валентин Сергійчук: А я і тоді прийшов на все готовеньке. :)

Олена: Хто веде офіційну сторінку шоу в Інстаграм – стороння людина чи хтось із "Вар’ятів"?

Валентин Сергійчук: Немає у "Вар’ятах" сторонніх людей.

Наташа: Мені подобається Владзьо, а чого він не прийшов?

Валентин Сергійчук: Дуже далеко йти з села Гнилички до Києва.

Тарас: Ребята, если бы не шоу-биз, то в какой сфере вы бы себя проявили?

Володимир Жогло: Я би був політичним аналітиком в якомусь періодичному виданні. Або – викладачем.

Валентин Сергійчук: А я би переплив Дніпро… Вздовж.

Вікторія: Які плани на майбутнє?

Валентин Сергійчук: У професійному плані – ні в якому разі не опустити планку нижче. Не вмерти і не замерзнути на роботі.

В особистому житті – більше часу проводити з сім’єю, бо чим старшим стаєш, тим більше починаєш це цінувати.

Володимир Жогло: Створити сім’ю. А далі й у мене будуть всі ті самі плани.

Таня Власова: Валiк, ти одружений, але де твоя обручка?

Валентин Сергійчук: Так, одружений. А обручку вкрали, як і інше золото з хати. Якщо знаєте – хто, напишіть у приват.

Оленка: На Вашу думку, розумна жінка для чоловіка – то біда чи все ж таки везіння? (Розумна – в найкращому розумінні того слова.)

Валентин Сергійчук: Я вважаю, що везіння. Тому що, якщо жінка не дуже розумна, то рано чи пізно закінчаться всі фільми для перегляду, і таки доведеться про щось говорити з нею.

Аня: Питання до Валіка: часто шанувальниці натякають на інтим?

Валентин Сергійчук: Буває, але не так вже й часто. Слава Богу, що шанувальниці, а не шанувальники.

Оксана: Володимире, якою ви бачите свою майбутню дружину? Це – проста дівчина з провінції, яка не працюватиме, а народжуватиме і виховуватиме ваших дітей та вестиме домашнє господарство, чи це може бути впевнена у собі киянка? Опишіть свій ідеал жінки.

Володимир Жогло: У мене немає чітко визначеного ідеалу. Якою я її бачу? Для мене головне, щоб вона мене побачила. :)

Олена: Вопрос к Владимиру. Какие девушки Вам нравятся? Внутренний мир и наличие мозгов – понятно. Интересуют именно внешние данные: высокие или же небольшого роста; блондинки, брюнетки или рыжие? Какой портрет идеальной женщины у вас? И общий вопрос: какие семейные ценности для вас важны? Изменились ли они после прихода популярности?

Володимир Жогло: По-перше, популярність до мене так і не прийшла. А, по-друге, для мене важливі такі самі сімейні цінності, як і для решти простих чоловіків.

Аліса: Володимире, які подобаються вам дівчата, чи у всіх є шанси?

Володимир Жогло: Шанси є у всіх. Надія вмирає останньою. Стукайте – і вам відчинять.

Наталочка: Ви продовжуєте відвідувати спортзал? І що смачненького ви любите поїсти?

Володимир Жогло: Жогло не ходить у спортзал. Я люблю їсти все, крім гарбузової каші.

Наталя: Чому Жогло не похудає? Ну, хоча б трошки.

Володимир Жогло: Трошки похудаю.

Вікторія: Володимире, скільки вам років, і чому ви приховуєте свій молодий вік? Коли Притула зіграє жіночу роль в "Вар’ятах"? Було би цікаво побачити в четвертому сезоні "Вар’ятів" увесь ваш колектив без борід (хоч вам вони пасують).

Володимир Жогло: По-перше, борода – це обов’язковий атрибут "Вар’ятів".

По-друге, щодо віку – ніколи не приховував свого віку. Мій вік – це найкращий вік для чоловіка, тож не бачу сенсу його приховувати.

По-третє, Притулу ви могли бачити в жіночій ролі в інших проектах.

Ганна: Заради чого ви готові поголити свої бороди? Чи вірите, що саме у бороді у чоловіка криється чоловіча сила? Якщо ні, то в чому?

Валентин Сергійчук: В бороді криється дуже багато, якщо їсти черствий хліб.

Коли готовий поголити бороду? Коли того вимагатимуть обставини або робочі моменти.

Володимир Жогло: Мені комфортно з бородою.

Ярослав (новий власник Audi): Питання до Валентина: Ви колись їздили на AUDI, а тепер пересіли на інший автомобіль. Що було не так з Audi?

Валентин Сергійчук: Що було не так? Все!

Не можу розказати, що точно – не дай Бог і справді прочитає людина, яка його купила. Хай береже її Господь…

Тіхонова Юліана: Як би ви були дівчатами, як би ви називалися?

Валентин Сергійчук: Оля і Лєна.

Володимир Жогло: Мене б точно називали Ольга.

Володимир: Яке ваше улюблене хобі?

Валентин Сергійчук: Я люблю кататися на велосипеді. Але зараз трошки зав’язав. Планую розпочати весною або літом, або з понеділка.

Володимир Жогло: Нема.

Наталочка: Ваші найбільші страхи? Чого (або кого) ви боїтеся?

Валентин Сергійчук: Висоти, щурів і клоунів.

Наталія: Який найсміливіший та найбезглуздіший вчинок ви здійснювали?

Валентин Сергійчук: Я боюся висоти і стрибнув з мосту, прив’язаний.

Володимир Жогло: А я – скинув Сергійчука з мосту.

Оля: 1. Що таке синє золото? 2. Який кінь землю оре, а сіно не їсть?

Валентин Сергійчук: Кінь, який землю оре, але сіно не їсть – це через півроку мертвий кінь.

Володимир Жогло: Жогло відмовляється відповідати на інтелектуальні питання.

Наталія: Ваша найзаповітніша мрія: вже здійснилась, обов’язково здійсняться, чи на те вона і мрія, щоб бути недосяжною?

Володимир Жогло: Обов’язково здійсниться.

Оленка: Який день вважаєте самим щасливим у своєму житті? (Окрім дня народження, звичайно.)

Володимир Жогло: Ще такий не наступив.

Андрій: Розкажіть про свій найтупіший вчинок в житті.

Валентин Сергійчук: Якось на станції Жмеринка я вийшов купити води на перон. До мене підійшла пані, в якої в пакеті була пляшка. По пані було видно, що вона "ніколи не пробувала алкоголь". Сказала, що пляшка коштує 16 гривень. Я мав тільки 500 гривень. Пані сказала, що вона зараз збігає і розміняє гроші. А я звик довіряти незнайомим жінкам на пероні…

Через три хвилини якась жінка сказала: "Як мені його шкода!". І тоді я зрозумів, що вона пішла не розмінювати гроші, а додому.

Володимир Жогло: Їх не злічити.

Оксана Синявська: Коли приїдете в гості?

Володимир Жогло: Став чайник – скоро будемо.

Tarass: Хлопці, як ви ставитеся до ідеї скасування свят: 8 березня, 9 травня?

Валентин Сергійчук: Абсолютно нормально. У нас уже з’явилися свої свята – треба їх відзначати.

Володимир Жогло: У нас і так достатньо свят.

Оленка: Чи правда, що Дiд Мороз iснуе?

Валентин Сергійчук: Якщо ви живете у Росії – так. А у нас – Святий Миколай. Був, є і буде.

Ковальчук С.: Склався такий стереотип, що українці – нація, яка постійно сумує, тужить, плаче. В неї наче і література така, і народні пісні, і так далі. Ви могли б підтвердити, що цей стереотип – правда, чи це міф?

Володимир Жогло: Це не до кінця правда. Щодо літератури, то давайте згадаємо Остапа Вишню, Павла Глазового, Всеволода Нестайка, Івана Котляревського... В цій літературі немає й натяку на сум, тугу чи плач. Або народні пісні – вони у нас теж не завжди сумні, тому що є багато сороміцьких пісень та коломийок.

Українці – це нація, яка любить себе пожаліти, але водночас уміє дуже добре себе розвеселити.

Sidor: Изменили ли последние четыре года способность наших людей смеяться? Сейчас те же темы вызывают в зале взрыв смеха, что и раньше, или они изменились?

Володимир Жогло: Ми ніколи не відрізнялися кон’юнктурним гумором. Ми жартуємо на вічні теми: чоловік-жінка, батьки-діти, сусіди, друзі, родина. Тому теми, на які ми жартуємо, однаково викликають емоції, як чотири роки тому так і зараз.

Pavlo: Скажіть, а чи помічали ви коли-небудь відмінність у сприйнятті гумору в залежності від регіону України? В яких областях найбільш сміхотливий народ, а в яких людей важко розхитати і витиснути з них хоча б посмішку?

Володимир Жогло: Немає абсолютно ніякої різниці. Якщо мініатюра смішна – вона однаково смішна і в Харкові, і в Ужгороді, і в Херсоні, і в Чернігові, і у Львові.

polit_ua: В чому для вас особисто полягає відмінність між українським та російським гумором?

Володимир Жогло: Український гумор не має в собі шовіністичних і імперських амбіцій. Ми не принижуємо інші національності і народи та вміємо сміятися над собою. Ми благородніші, сміливіші і… кращі у всьому. :)

gf_43: Філософське питання. Як гадаєте, чи зможуть колись українці та росіяни повернутися до нормальних добросусідських відносин? Коли і за яких умов це можливо?

Володимир Жогло: А чи були колись між українцями та росіянами "нормальні добросусідські відносини"?

провокатор)): Ви б поїхали з виступом у Росію за дуже апетитний гонорар або дуже великий "самовар"?

Володимир Жогло: Очевидно, що ні.

dim-dim: Як, по-вашому, слід карати артистів, які зараз гастролюють у Росії чи їздять туди за преміями, нагородами чи іншими "самоварами"?

Валентин Сергійчук: Найгірше для будь-якого артиста – коли до нього не приходять на концерти. Тоді рано чи пізно артиста просто не стане, він буде не актуальний. І це навіть не "покарання", а адекватне ставлення.

Говорити можна багато, але факт лишається фактом – ці артисти, не зважаючи ні на що, збирають концерти. Тому це проблема не артиста, а глядача.

Василько: Як ставитеся до ідеї обрання в президенти Вакарчука або Зеленського? Може, краще вмовляйте Сергія Дмитровича, нехай він висуває свою кандидатуру, га?

Валентин Сергійчук: А звідки ви знаєте, що Сергій Дмитрович не висувається?

Сергій: Якщо Притула вирішить йти в політику, підете в його команду? Ким себе бачите в команді, за які питання змогли б відповідати?

Валентин Сергійчук: Пішов би. Був би міністром повітря і фіолетового кольору.

Володимир Жогло: Пішов би, але в команду суперника – щоб зруйнувати її зсередини.

Smilik: Хлопці, запропонуйте ваші варіанти перейменування Керченського мосту на майбутнє? Адже рано чи пізно Крим буде знову українським, і міст – теж (не залишати ж назву окупанта).

Валентин Сергійчук: Подивіться кілька відео в інтернеті – як Керченський міст зроблений. Скоро він просто впаде в воду і попливе – і розмов про нього вже не буде.

Gosha: В некоторых фильмах, передачах и т.д. используется закадровый смех или музыка – чтобы зритель понимал, где нужно смеяться. Как думаете, может, нечто подобное стоит организовать во время заседаний ВРУ или Кабмина?

Валентин Сергійчук: Хочете – зробіть.

Надія Майна

Фото Олександра Синиці

Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред